28 жовтня правоохоронці повідомили про викриття мережі з виготовлення та збуту канабісу на Білоцерківщини. Під час обшуків поліцейські вилучили десятки кілограмів готової наркотичної продукції вартістю понад 60 мільйонів гривень.

За інформацією місцевих ЗМІ за, за організацією схеми стоїть місцевий депутат від Слуги Народу Дмитро Киришун.

Що відомо про Дмитра Киришуна, який стоїть за плантаціями конопель на Білоцерківщині

Дмитро Киришун уроженець Білої Церкви, місцевий активіст, глава ГО “Обʼєднання добровольців ветеранів війни”, начальник групи безпілотних систем 114-ї бригади ТРО Дмитро Киришун та місцевий депутат від політсили Слуга Народу.

Киришун вважається людиною з команди одіозного нардепа Олександра Дубінського, який потрапив під санкції США та до цього часу знаходиться в СІЗО.

За інформацією місцевих ЗМІ, Дмитро Киришун відомий в Білій Церкві як «Діма-Звєзда» і був пов’язаний із «віджимом» агробізнесу. Маючи у підпорядкуванні кількасот спортсменів, яких охрестили «агротітушками», підтримував Антимайдан під час Революції Гідності, куди й постачав молодиків. Водночас він був активним прибічником розвитку спорту на Білоцерківщині – заснував ГО «Білоцерківська організація спорту».

Дмитро Киришун відомий низкою скандалів, зокрема, будучи у 2020-му очільником фракції “Слуги народу” в Білоцерківській міській раді, Киришун прославився тим, що побив голову Узинської ОТГ Віталія Гринчука напередодні виборів секретаря міської ради Білої Церкви.

Білоцерківський спрут: зв’язки Дмитра Киришуна з криміналітетом та правоохоронцями з “сумнівною репутацією”

У 2014-му, відразу після Революції Гідності, у фокусі уваги прокуратури Київської області опинився масштабний епізод. У ньому переплелися інтереси міліцейського керівництва, місцевого криміналітету та бізнесу.

Як свідчать матеріалами прокурорських перевірок того часу, що опинилися у розпорядженні видання “Моя Київщина” система розповсюдження наркотиків у Білій Церкві та прилеглому районі не була стихійною. Місцева наркоторгівля була чітко структурованим бізнесом із розподілом ролей, а парасольку йому забезпечували правоохоронці.

Тодішнього начальника Білоцерківського міського управління міліції Олександра Гребенникова, як випливає з документів слідства, підозрювали в організації та прямому контролі потоків наркоторгівлі спільно з Дмитром Киришуном та іншими невстановленими особами.

Для силового супроводу, збору коштів та усунення конкурентів залучалися представники місцевого угруповання «Качки» на чолі з Мартуном Саакяном і його родичами. У кримінальних колах регіону це об’єднання мало репутацію класичної спортивної банди, яка контролювала рекет, гральний бізнес та розширення зон впливу на наркоринок.

Фактично йшлося про створення єдиного синдикату, де міліція не просто «кришувала» злочинність за відсоток, а й стала, по суті, співзасновником тіньової монополії.

Чи варто говорити про те, що будь-яке розслідування протистояння системи та криміналу у 2014 році мало всі шанси завершитися реальними вироками? Питання, видається, риторичне, адже в Україні ніби й був запит суспільства на люстрацію та справедливість, але влада його проігнорувала.

Свідченням такого відвертого “ігнору” стала й справа проти Гребенникова та Киришуна. Вона просто “розчинилася” у кабінетах слідчих. І “розчинилися” вона не просто так.

Джерела видання прямо вказують на те, що справу закрили не через те, що були відсутні докази, а завдяки тому, що в Україні завжди було, є, і на жаль, ще довго буде, телефонне право. А ефект від телефону традиційно посилює наявність високих покровителів. У кулуарах української політики тих років подейкували про вагомі неформальні зв’язки Дмитра Киришуна з тоді ще Генеральним прокурором України Віталієм Яремою, з яким персонажа нашої історії нібито пов’язують родинні зв’язки.

Видання “Моя Київщина”, цитуючи власні джерела пише просто про те, що справу “фактично продали” тоді, коли Віталій Ярема був генпрокурором.

І от після цього на сцену місцевого політичного театру вийшов вже новий Киришун. Він закинув своє автопідприємництво, яким офіційно займався до 2014-го року і спробував знайти себе в політиці як член Аграрної партії.

Саме від цієї політичної сили він у 2015-му році став депутатом Узинської міської ради, куди переобирався і в 2016-му. Паралельно очолював приватну компаніями “ТУТ”, потім переіменовану в “Покров-Груп”.

І прихід до влади команди Володимира Зеленського дав новий поштовх політичної кар’єри Киришуна. У 2020 році Дмитро Киришун здійснив великий крок – балотувавсяна виборах міського голови Білої Церкви та пройшов до місцевих рад від партії «Слуга народу», намагаючись остаточно легітимізувати свій статус у статусі респектабельногополітичного діяча.

Поява у 2026-му році в медіа матеріалів прокуратури 2014 року ще раз має нагадати таким персонажам як Киришун – старі “гріхи” нікуди не зникають. Рано чи пізно настає момент, коли жоден політичний бренд не врятує принаймні від “незручних запитань” від суспільства та правоохоронців.