Олександр Поворознюк – персонаж, відомий своїми гучними заявами, лайливими виступами та епатажною поведінкою. Його медійний образ – це щось середнє між “народним героєм” і “бунтівником без причини”. Проте за цим ексцентричним фасадом ховається значно більше, ніж здається на перший погляд. Що ж приховує бізнесмен і футбольний функціонер, якого навіть сайт “Миротворець” вніс до своєї бази як “мародера і злодія”?
Якщо запитати Google про Олександра Поворознюка, то серед новин про його чергову лайливу промову або скандальну заяву можна натрапити на цікаве повідомлення: “Деякі результати вилучено згідно із законом про захист даних у Європі”. Це означає, що попри всю свою відвертість, він активно чистить власний цифровий слід. Питання: що саме він хоче приховати?
Сам Поворознюк не приховує фактів своїх судимостей. В інтерв’ю він розповідав, що “відсидів” двічі: одного разу в радянській армії за напад на офіцера та сержанта, а вдруге – за крадіжку двох каністр солярки. Проте інші його заяви додають плутанини. В інтерв’ю Наталії Мосейчук він сказав: “Я тричі судимий”. А в бесіді з “Економічною правдою” вже згадував про чотири судимості.
У відкритих джерелах можна знайти згадку про справу 1998 року за статтею “тяжкі тілесні ушкодження”. Це вже зовсім інший рівень, який ніяк не вписується у його версію про “каністри солярки”. І якщо сам Поворознюк відкрито розповідає про дві судимості, то що ж криється за рештою? Чому він уникає теми третьої та четвертої?
Кар’єра Поворознюка також викликає чимало запитань. За його власною версією, він піднявся завдяки банківському кредиту, який отримав без застави “на чесне слово”. Здається, навіть у 90-х це звучало б як фантастика. Утім, на той момент за його спиною стояв колишній офіцер КДБ Сергій Ганжа, який пізніше став високопоставленим чиновником СБУ, а після Майдану втік до Росії та приєднався до окупаційної адміністрації Запорізької області.
Джерела стверджують, що ще у 90-х Поворознюк активно працював із розкраданням держмайна, зокрема фондів Держрезерву. Його схема була простою: отримати дешеве паливо, продати сільгосппідприємствам у борг, а потім забрати їхнє майно за борги.
Попри свою кримінальну біографію, Поворознюк не лише залишається у медійному просторі, а й отримує підтримку на найвищому рівні. Він активно співпрацює зі “Слугою народу” і навіть очолював районну організацію партії у Кіровоградській області.
У 2023 році держава навіть планувала зняти про нього фільм за бюджетні 33,6 мільйона гривень. Після гучного скандалу проект закрили, але сам Поворознюк не втратив підтримки влади. Його часто показують у “Телемарафоні”, а його головним медіаадвокатом стала ведуча Наталія Мосейчук.
Публічний імідж Поворознюка – це “народний бізнесмен”, який допомагає фронту. Але за цим фасадом ховається інший образ – жорсткого керівника, який безжально розправляється з тими, хто йому не догодив. Один із останніх скандалів: його футбольний клуб “Інгулець” “здав” одного з гравців військкомату, коли той відмовився підписати новий контракт.
Він ходить у військовій формі, має зареєстрований автомат і титул “генерал-майора українського козацтва”. Проте сам на фронт не поспішає, натомість відправляючи туди інших.
Олександр Поворознюк – не просто скандальний аграрій чи футбольний функціонер. Це персонаж із глибоким кримінальним минулим, який вміло маніпулює своєю публічною репутацією, використовуючи медіа та політичні зв’язки для власної вигоди. Його гучні заяви, прокльони та нецензурна лайка – це не просто експресивність, а чітко продумана стратегія. І поки влада дивиться на нього крізь пальці, він продовжує будувати власну імперію, не гребуючи нічим.
