Gorchitsa.info

Категорія: ВАЖЛИВО

  • За $1000 — технології для МіГ-29: українця підозрюють у передачі Білорусі військової програми

    За $1000 — технології для МіГ-29: українця підозрюють у передачі Білорусі військової програми

    В Україні розслідують кримінальне провадження щодо ймовірної незаконної передачі Білорусі програмного забезпечення для військового авіаційного тренажера. За версією слідства, громадянин України, який раніше займався розробкою електронних комплексів для підготовки екіпажів МіГ-29, Мі-8, Мі-24 та Іл-76, передав технологію білоруській стороні, а винагорода за неї могла становити лише 1000 доларів. Особливої гостроти справі додає те, що програму могли використовувати для підготовки військових льотчиків країни, яка залишається найближчим військово-політичним союзником Росії та надала свою територію й інфраструктуру для війни проти України.

    Про розслідування 27 серпня повідомила білоруська служба «Радіо Свобода» з посиланням на інформоване джерело. За її даними, йдеться про програмне забезпечення для стаціонарного комплексного тренажера КТС-21М військового призначення. Подібні комплекси використовують для підготовки пілотів бойової авіації, зокрема екіпажів винищувачів МіГ-29.

    За версією українських слідчих, програмне забезпечення було передано білоруській стороні в обхід встановлених обмежень і правил міжнародної передачі товарів, послуг та технологій подвійного призначення. Передача, як стверджується, відбулася не пізніше червня 2025 року. Джерела «Радіо Свобода» повідомляють, що за отриману технологію фігурант справи нібито одержав 1000 доларів.

    У різних публікаціях є розбіжність щодо технічного способу передачі. Білоруська служба «Радіо Свобода» пише про передачу через один із месенджерів, тоді як українські медіа, які переказували матеріал, згадували також кур’єра. Тому достеменно підтвердженим на цей момент варто вважати сам факт, який перевіряє слідство, а конкретний механізм передачі ще потребує уточнення в офіційних матеріалах правоохоронних органів.

    За даними джерела журналістів, кримінальне провадження може стосуватися кількох громадян України. Один із них нібито працює у Білорусі на ЗАТ «Група виробничих технологій і авіаційного машинобудування “Аеромаш”», розташованому у Мачулищах неподалік Мінська.

    Саме це підприємство становить особливий інтерес у контексті справи. За даними «Радіо Свобода», «Аеромаш» займається розробкою, виробництвом, ремонтом та модернізацією авіаційної техніки, а також створенням і обслуговуванням авіаційних тренажерів. На базі КТС-21М можуть готувати пілотів бойових літаків МіГ-29.

    Важливо й те, ким був підозрюваний до описаних подій.

    За інформацією джерел журналістів, українець раніше працював конструктором модульних електронних авіаційних тренажерів. Він мав досвід створення систем для підготовки екіпажів одразу кількох типів військової авіатехніки — вертольотів Мі-8 та Мі-24, винищувачів МіГ-29 і військово-транспортних літаків Іл-76.

    Слідство також вважає, що технологія могла бути передана колишньому колезі підозрюваного, пов’язаному з Інститутом автоматизованих систем Академії наук України. Водночас повних імен фігурантів у відкритих джерелах поки що не оприлюднено, тому робити висновки про конкретних осіб до появи офіційних матеріалів правоохоронців було б передчасно.

    Після викриття правоохоронці провели обшуки за місцем проживання підозрюваного. За даними журналістів, було вилучено мобільні телефони та електронні носії інформації, які можуть містити докази комунікації та передачі програмного забезпечення.

    Суд поки не відправив чоловіка під варту. До нього застосували запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, тобто підозрюваний має виконувати покладені судом процесуальні обов’язки, однак залишається на свободі. Розслідування триває.

    Чому така програма може бути важливою

    КТС-21М — це не звичайний комп’ютерний симулятор у побутовому розумінні. Комплексні авіаційні тренажери створюють для відпрацювання дій екіпажу максимально близько до реального польоту: від запуску систем та навігації до виконання процедур у складних або аварійних ситуаціях.

    Їхня цінність полягає в тому, що військовий льотчик може багаторазово відпрацьовувати небезпечні сценарії без використання справжнього бойового літака, пального, ресурсу двигунів і ризику втрати техніки або екіпажу.

    Програмне забезпечення є критично важливою частиною такого комплексу, оскільки саме воно моделює поведінку систем літака, параметри польоту та реакцію машини на дії пілота. Тому передача спеціалізованого софту для військового тренажера країні, яка бере участь у військовому співробітництві з Росією, може мати значно серйозніші наслідки, ніж звичайний продаж комп’ютерної програми.

    Особливий контекст створює й місце розташування підприємства «Аеромаш» — Мачулищі.

    Там розташована одна з ключових білоруських військових авіабаз. Авіабаза Мачулищі використовується ВПС і військами ППО Білорусі та здатна приймати різні типи військової авіації, включаючи Іл-76, Ан-26, Мі-8 і Мі-24. Після початку повномасштабного російського вторгнення об’єкт також використовувався російськими військовими.

    Саме з білоруських аеродромів у перші місяці великої війни Росія здійснювала бойові вильоти проти України. Білорусь офіційно не оголошувала про вступ своєї армії у війну, однак територія країни використовувалася для вторгнення російських сухопутних підрозділів, роботи російської авіації та запусків ракет.

    І військова взаємодія Мінська та Москви не припинилася. У 2026 році зберігаються повідомлення про використання білоруської території та інфраструктури для підтримки російської військової діяльності. Окремі дослідження також вказують на використання території Білорусі для технічного забезпечення маршрутів російських безпілотників під час атак на Україну.

    Водночас білоруський сегмент інтернету дедалі активніше використовується і для вербування громадян Білорусі на контрактну службу у російській армії. Deutsche Welle у серпні повідомляла про збільшення кількості відповідних оголошень, де білорусам пропонують службу у ЗС РФ та участь у війні проти України.

    Тому будь-який витік спеціалізованих українських військових або подвійних технологій у Білорусь правоохоронці розглядають через значно ширший безпековий контекст — можливість їх подальшого використання не лише Мінськом, а й російським військово-промисловим комплексом.

    Особливо це стосується технологій, пов’язаних з МіГ-29. Ці винищувачі залишаються на озброєнні як Білорусі, так і Росії, а отже, обладнання для підготовки екіпажів має практичну військову цінність.

    При цьому в самій справі наразі залишається багато невідомого.

    Не оприлюднено, яку саме версію програмного забезпечення передали, наскільки вона була повною, чи містила закриті технологічні рішення, чи потрапила вона безпосередньо на підприємство «Аеромаш» і чи використовувалася після передачі для фактичної підготовки білоруських військових пілотів. Немає й публічного підтвердження, що технологія надалі була передана російській стороні.

    Так само на момент публікації немає підстав стверджувати, що фігурант уже визнаний винним. Йдеться про версію слідства і кримінальне провадження, а остаточну правову оцінку може дати лише суд.

    Проте навіть відомі зараз обставини роблять історію показовою. Людина з професійними знаннями у сфері військових авіаційних тренажерів, за версією слідства, могла передати союзнику Росії програмне забезпечення для підготовки екіпажів МіГ-29 — і отримати за це лише тисячу доларів.

    На тлі війни, у якій авіація, ППО, ракети та технології підготовки екіпажів залишаються стратегічними ресурсами, ця сума виглядає особливо разюче. А слідству тепер належить встановити головне: хто саме отримав програму, як її використали і чи могла вона зрештою посилити військові можливості Білорусі або Росії проти України.

  • Росія добиває «Запоріжсталь»: п’ять ракет влучили в те саме місце

    Росія добиває «Запоріжсталь»: п’ять ракет влучили в те саме місце

    Російські війська в ніч проти 27 серпня знову атакували металургійний комбінат «Запоріжсталь» у Запоріжжі. За інформацією народного депутата та голови підкомітету Верховної Ради з питань промислової політики Муси Магомедова, по підприємству влучили п’ять ракет — причому саме в ту частину промислового майданчика, яка вже зазнала руйнівного удару 11 серпня.

    Наслідки нової атаки Магомедов назвав надзвичайно серйозними. За його словами, наразі неможливо навіть точно спрогнозувати, скільки часу знадобиться для відновлення виробничих потужностей.

    «Росіяни буквально знищують українську металургію», — заявив депутат, коментуючи повторний удар.

    Нічна атака на «Запоріжсталь» стала частиною масштабного комбінованого удару Росії по Україні 27 серпня. За даними Повітряних сил, РФ застосувала дві протикорабельні ракети «Онікс», балістичні ракети «Іскандер-М»/KN-23 та 258 безпілотників різних типів. Українська протиповітряна оборона збила або подавила 233 повітряні цілі, однак влучання були зафіксовані щонайменше на 15 локаціях. Під ударом опинилися також Київ, Одеса, Кривий Ріг, Полтавщина та інші регіони.

    Для «Запоріжсталі» ця атака стала вже другою надзвичайно важкою за неповні три тижні.

    У ніч проти 11 серпня російські війська завдали балістичного удару по виробничих потужностях групи «Метінвест» у Запоріжжі, серед яких був і металургійний комбінат «Запоріжсталь».

    Тоді удар мав трагічні наслідки.

    За офіційною інформацією підприємства, балістична ракета влучила в момент, коли працівники після оголошення повітряної тривоги прямували до укриття.

    Загинули семеро співробітників «Запоріжсталі», ще 21 працівник дістав поранення.

    Після атаки підприємство повністю припинило роботу. Було пошкоджено енергетичні підрозділи та інфраструктуру запорізьких підприємств «Метінвесту», а також основні й допоміжні потужності коксового та доменного виробництва. Інші виробничі майданчики групи в Запоріжжі змушені були перейти на роботу зі зниженими потужностями.

    Таким чином, новий удар 27 серпня припав по підприємству, яке фактично ще не встигло оговтатися від попередньої атаки.

    Саме це робить нинішній обстріл особливо небезпечним для подальшої роботи комбінату: йдеться не просто про нові пошкодження, а про повторне ураження вже пошкодженої промислової інфраструктури.

    Причому між двома великими атаками минуло лише 16 днів.

    Додатково 13 серпня російські війська вже атакували ще один промисловий об’єкт у Запоріжжі. Тоді начальник Запорізької ОВА Іван Федоров повідомляв про удар без постраждалих.

    Тобто протягом серпня російські атаки на промислову інфраструктуру Запоріжжя фактично набули системного характеру.

    «Запоріжсталь» при цьому є не рядовим заводом, а одним із найбільших металургійних підприємств України.

    Комбінат входить до групи «Метінвест» і є частиною великого виробничого ланцюга української гірничо-металургійної галузі. Саме такі підприємства забезпечують роботою тисячі людей, формують значну частину промислового виробництва та експорту і генерують валютну виручку для держави.

    Тому масштабні руйнування «Запоріжсталі» можуть мати наслідки далеко за межами самого Запоріжжя.

    Проблеми комбінату почали накопичуватися ще до серпневих ракетних ударів.

    За підсумками першого півріччя 2026 року «Запоріжсталь» отримала 1,06 млрд гривень чистого збитку, тоді як за аналогічний період 2025 року підприємство показувало 1,37 млрд гривень чистого прибутку.

    Водночас виручка підприємства за перші шість місяців 2026 року становила близько 38,7 млрд гривень.

    Ці цифри показують, наскільки великим економічним активом є комбінат навіть у воєнних умовах.

    І кожен тиждень простою означає не лише прямі збитки для підприємства, а й менше виробництва сталі, менше експорту, нижчі податкові надходження та скорочення замовлень для компаній, які працюють із металургійним сектором.

    Ситуація стає ще складнішою через загальну кризу української металургії.

    Муса Магомедов заявив, що повторний удар по «Запоріжсталі» відбувається в момент, коли гірничо-металургійний комплекс одночасно стикається одразу з кількома важкими викликами.

    Серед них він назвав проблеми з роботою портів Великої Одеси, можливе зростання вантажних тарифів «Укрзалізниці», нові європейські обмеження та квоти на імпорт сталі, а також запровадження європейського механізму вуглецевого коригування CBAM.

    За словами депутата, поєднання військових ударів і економічних обмежень створює для української металургії критичну ситуацію.

    Магомедов навіть попередив, що без термінових рішень уряду Україна ризикує втратити значну частину галузі вже до весни.

    При цьому йдеться не лише про «Запоріжсталь».

    За роки повномасштабної війни українська металургія вже втратила частину своїх найбільших активів.

    Після захоплення Маріуполя Україна фактично втратила металургійні комбінати «Азовсталь» та ММК імені Ілліча. Авдіївський коксохімічний завод був зруйнований унаслідок тривалих бойових дій і російської окупації міста.

    Тепер під постійною загрозою перебувають підприємства, які продовжують працювати на контрольованій Україною території.

    Саме тому удари по «Запоріжсталі» мають не лише військовий або локальний економічний вимір.

    Фактично Росія завдає ударів по одному з небагатьох великих металургійних центрів, які Україна зберегла після втрати промислових потужностей Донбасу та Приазов’я.

    Офіційно російська сторона під час масштабних атак традиційно заявляє, що атакує військові або військово-промислові об’єкти. Однак «Метінвест» після удару 11 серпня окремо наголошував, що його запорізькі підприємства є цивільними промисловими об’єктами, які виробляють металургійну та коксохімічну продукцію й забезпечують роботою десятки тисяч людей.

    Після нового удару головним питанням залишається, чи зможе «Запоріжсталь» відновити виробництво і скільки часу для цього знадобиться.

    Після атаки 11 серпня підприємство вже перебувало в режимі повної зупинки, а фахівці оцінювали масштаби пошкоджень та можливості ремонту.

    Тепер п’ять нових ракет, за словами Магомедова, влучили саме в район попереднього удару.

    Якщо інформація про повторне ураження одних і тих самих виробничих вузлів підтвердиться остаточними технічними оцінками підприємства, це може суттєво ускладнити і здорожчити відновлення.

    Водночас точний тип усіх п’яти ракет, масштаби пошкоджень окремих агрегатів та конкретні строки можливого запуску виробництва станом на момент публікації офіційно не розкриті.

    Тому говорити про повне знищення комбінату наразі неправильно.

    Але вже відомі факти достатньо серйозні: після балістичного удару 11 серпня «Запоріжсталь» втратила сімох працівників, понад два десятки людей були поранені, а виробництво повністю зупинилося. Через 16 днів підприємство отримало новий удар — цього разу, за даними Магомедова, п’ятьма ракетами в район попереднього влучання.

    На тлі збитків у понад мільярд гривень за перше півріччя, проблем із логістикою та експортом і загального падіння стійкості металургійної галузі новий удар може стати для комбінату одним із найважчих за весь час повномасштабної війни.

    І саме тому історія «Запоріжсталі» сьогодні — це вже не просто новина про ще один обстріл Запоріжжя.

    Це питання про те, чи зможе Україна зберегти одну зі своїх ключових промислових галузей під системними російськими ударами.

  • Білецький і «Редіс» заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід

    Білецький і «Редіс» заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід

    Україна суттєво перебудовує командування на одному з найважливіших напрямків війни. Президент Володимир Зеленський оголосив, що українські позиції на Донеччині посилять два оновлені угруповання військ, а очолять їх одні з найвідоміших українських командирів — Герої України Денис Прокопенко «Редіс» та Андрій Білецький.

    Рішення привернуло особливу увагу не лише через прізвища нових командувачів. Воно ухвалене в момент, коли російська армія продовжує тиснути на українську оборону на сході, а Донецька область одночасно залишається одним із центральних питань переговорів про можливе завершення війни. Кремль наполягає на передачі Росії територій, яких російські війська навіть не змогли захопити на полі бою. Україна такі вимоги відкидає.

    Про нові рішення Зеленський повідомив 26 серпня після роботи безпосередньо на фронті разом із головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим. Президент провів зустрічі з військовими та командуванням і заявив, що разом із Драпатим, Генеральним штабом і міністром оборони Євгенієм Хмарою було визначено порядок подальших кроків.

    Першим із них Зеленський назвав саме Донеччину.

    «Будуть посилені наші позиції на Донеччині завдяки двом оновленим угрупованням. Командувачами будуть Герой України Денис Прокопенко та Герой України Андрій Білецький», — повідомив президент.

    Водночас важлива деталь: офіційно поки не оприлюднено повної структури двох угруповань, їхнього складу, точних меж відповідальності та всіх підрозділів, які їм підпорядковуватимуться. Тому говорити про конкретні ділянки фронту для кожного з командувачів до відповідних повідомлень військового керівництва було б передчасно.

    Reuters, однак, звертає увагу на ширший сенс кадрового рішення. Агентство називає Білецького та Прокопенка двома з найпомітніших українських командирів і зазначає, що вони отримують посилені ролі саме тоді, коли Росія тисне на так званий пояс міст-фортець Донеччини. Йдеться передусім про Костянтинівку, Краматорськ і Слов’янськ — ключові міські центри української оборони на сході.

    За даними Reuters із посиланням на DeepState, російські сили намагаються проникати дедалі глибше в Костянтинівку, де українським військовим доводиться виявляти та знищувати російські групи серед будинків, підвалів і руїн. Одночасно російська армія посилює авіаційні та артилерійські удари по Краматорську та Слов’янську. Російські сили перебувають приблизно за 13 кілометрів від Слов’янська, повідомляло агентство.

    Саме тому призначення Білецького і Прокопенка виходить далеко за межі звичайної кадрової ротації.

    Обидва командири воюють проти Росії з 2014 року, обидва пов’язані з розвитком «Азову», а підрозділи під їхнім керівництвом мають репутацію одних із найбільш боєздатних і технологічно орієнтованих у Силах оборони.

    Денис Прокопенко — командир 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Саме «Редіс» командував обороною «Азовсталі» під час битви за Маріуполь у 2022 році. Після повернення з російського полону він знову повернувся до війська, а згодом очолив створений на базі «Азову» корпус.

    1-й корпус НГУ «Азов» був створений у березні 2025 року. До нього увійшли кілька бригад Національної гвардії, зокрема «Буревій», «Азов», «Червона Калина», «Кара-Даг» та «Любарт», а на початку 2026 року була сформована окрема артилерійська бригада «Гармаш».

    Корпус уже має безпосередній досвід роботи саме на Донеччині. У серпні 2025 року йому передали управління підрозділами на Добропільському напрямку в момент, коли російські війська здійснили прорив у глибину українських бойових порядків. За даними самого корпусу, скоординовані дії підрозділів дозволили стабілізувати ситуацію.

    Андрій Білецький, своєю чергою, командує Третім армійським корпусом ЗСУ. 24 серпня президент присвоїв йому звання Героя України, а вже 26 серпня Зеленський повідомив про нову роль командира на Донеччині та вручив йому «Золоту Зірку».

    Третій корпус також активно робить ставку на технологічну трансформацію війни. Навесні Білецький заявляв про амбітну мету — замінити наземними роботизованими системами до третини піхоти на передній лінії у межах корпусу.

    Саме технологічний фактор може виявитися одним із ключів до розуміння того, чому вибір зроблено на користь цих двох командирів.

    Командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді після оголошення Зеленського заявив, що нові угруповання на Донеччині будуть повністю синхронізовані із Силами безпілотних систем. Він назвав новий підхід «Smart War» — розумною війною.

    Йдеться про мережецентричну модель, за якої максимально скорочується шлях від виявлення противника до його ураження. Розвідка знаходить ціль, інформація швидко потрапляє до відповідного ударного засобу, після чого ціль знищується без зайвих проміжних ланок управління.

    Бровді окремо наголосив на принципі «Sensor-to-Shooter» — фактично максимально короткому ланцюжку «сенсор — стрілець».

    Reuters також звертає увагу, що підрозділи Білецького та Прокопенка відомі використанням нових технологій і підходів, близьких до стандартів НАТО. Український військовий аналітик Микола Бєлєсков вважає призначення логічним кроком, який має дати новому головнокомандувачу Михайлу Драпатому більше можливостей концентруватися на стратегічному плануванні.

    І тут кадрове рішення Зеленського набуває ще одного виміру: фактично може йтися не лише про посилення конкретної ділянки фронту двома сильними командирами, а про зміну самої моделі управління.

    Замість надмірної концентрації управлінських рішень нагорі більше відповідальності може передаватися досвідченим польовим командувачам, які безпосередньо керують великими військовими формуваннями.

    Reuters нагадує, що попереднього головнокомандувача Олександра Сирського критикували, зокрема, за надмірне втручання в управління навіть меншими ділянками фронту. Призначення Білецького та Прокопенка аналітики розглядають як крок, що дозволить розподілити оперативну відповідальність і залишити Драпатому більше простору для роботи на стратегічному рівні.

    Однак є ще один важливий збіг у часі.

    Поки Україна перебудовує оборону Донеччини, саме майбутнє цього регіону залишається одним із головних каменів спотикання в переговорах із Росією.

    Reuters повідомляє, що Москва продовжує претендувати на всю територію чотирьох українських областей, які Росія оголосила своїми, хоча повністю їх не контролює. Однією з головних російських цілей залишається захоплення решти Донбасу, включно з територіями Донецької області, які контролює Україна.

    У серпні Зеленський розповів, що Україна разом із представниками США та Європи підготувала односторінковий документ з ідеями щодо можливого завершення війни. Серед них — припинення вогню та раніше запропонована американською стороною ідея створення в частині Донбасу вільної економічної зони під управлінням третьої сторони.

    Кремль уже поставив під сумнів реалізацію такого сценарію та продовжує наполягати на своїх територіальних претензіях. Попередні переговори за американського посередництва також зайшли в глухий кут, серед іншого через відмову України погодитися на вимогу Росії віддати додаткові території.

    Тому прямого офіційного твердження, що Зеленський призначив Білецького та Прокопенка саме у відповідь на переговорні вимоги Путіна, немає. Але політичний і військовий контекст рішення очевидний: Київ одночасно веде дипломатичні консультації про можливе завершення війни та посилює оборону території, яку Москва хоче отримати.

    Більше того, на інших ділянках фронту Україна останнім часом демонструвала здатність не лише оборонятися.

    За словами Зеленського, із січня по серпень 2026 року під час наступальної операції на Олександрівському напрямку українські військові повернули під контроль 745 квадратних кілометрів території та 26 населених пунктів у Дніпропетровській, Донецькій і Запорізькій областях. Президент заявляв про щонайменше 9550 убитих і понад 6600 поранених російських військових у ході цієї операції. Незалежно перевірити всі наведені українською стороною цифри втрат у реальному часі неможливо.

    На цьому тлі призначення двох командирів із репутацією прихильників більш технологічної та децентралізованої моделі ведення війни виглядає частиною ширшої перебудови.

    Зеленський одночасно анонсував збільшення виробництва та закупівель наземних роботизованих комплексів, більш системний підхід до так званих мідлстрайків — ударів на середню дальність — та нові кадрові рішення, погоджені з міністром оборони і головнокомандувачем.

    Отже, історія з Білецьким і Прокопенком значно ширша за два нові прізвища у структурі командування.

    Україна посилює саме той район фронту, на якому Росія намагається пробитися до Костянтинівки, Краматорська та Слов’янська і який одночасно перетворився на ключовий предмет територіального торгу в дипломатичних переговорах.

    Для Кремля повний контроль над Донеччиною залишається однією з головних цілей війни. Для України утримання «поясу фортець» має не лише військове, а й величезне політичне значення: кожен населений пункт, який Росія не змогла захопити силою, залишається українським і не може автоматично перетворюватися на російський переговорний трофей.

    І тепер оборона цього напрямку посилюється командирами, які пройшли війну від 2014 року, Маріуполь, «Азовсталь», найважчі бої на Донбасі та масштабування бригад до корпусів.

    Саме тому рішення Зеленського можна розглядати як один із найпомітніших кадрових сигналів останнього часу: поки Москва продовжує вимагати Донеччину за столом переговорів, Київ перебудовує систему її оборони та ставить на напрямок Білецького і Прокопенка.

  • США поставили імміграційні візи на паузу по всьому світу: що сталося і кого торкнеться рішення Трампа

    США поставили імміграційні візи на паузу по всьому світу: що сталося і кого торкнеться рішення Трампа

    Адміністрація президента США Дональда Трампа призупинила або почала переносити співбесіди для заявників на імміграційні візи в американських дипломатичних представництвах по всьому світу. Зміни відбуваються на тлі масштабного посилення імміграційної політики Вашингтона і вже можуть призвести до затримок для людей, які перебувають на завершальних етапах процедури переїзду до Сполучених Штатів на постійне проживання. Водночас говорити про повну зупинку видачі американських віз некоректно: нововведення стосуються передусім імміграційного процесу та проведення відповідних консульських співбесід.

    Про глобальні зміни в роботі американських консульств 26 серпня повідомило агентство Reuters із посиланням на представника Державного департаменту США. У Вашингтоні пояснюють ситуацію масштабною програмою навчання консульських працівників, яку запустили на початку серпня в американських посольствах і консульствах. Через необхідність провести поглиблену підготовку персоналу дипломатичні установи коригують графіки надання візових послуг, а частина вже призначених співбесід переноситься.

    За інформацією Financial Times, деякі заявники вже почали отримувати електронні повідомлення про скасування або перенесення раніше призначених співбесід. При цьому в окремих випадках нову дату людям одразу не повідомляють, а лише обіцяють призначити її пізніше. Саме невизначеність із термінами зараз стає однією з головних проблем для потенційних іммігрантів. Державний департамент не оголосив єдиної дати, коли звичайний графік проведення співбесід має бути повністю відновлений у всіх дипломатичних представництвах США, а також не повідомив, скількох людей у світі вже торкнулися зміни.

    При цьому причина масштабного навчання американських консульських офіцерів має значно ширший контекст, ніж просте технічне оновлення процедур. Вашингтон готується до ретельнішого застосування норм, пов’язаних із так званим принципом public charge. Це поняття американського імміграційного законодавства стосується оцінювання того, наскільки ймовірно, що потенційний іммігрант після переїзду до США може стати залежним від певних форм державної допомоги.

    Консульські працівники повинні оцінювати обставини кожної конкретної справи, зокрема фінансове становище заявника та інші передбачені законодавством фактори. Держдепартамент заявляє, що нинішнє навчання має допомогти його співробітникам проводити такі перевірки більш комплексно та послідовно. Таким чином, тимчасове коригування графіків фактично збіглося з підготовкою консульських служб до жорсткішого контролю за тим, хто претендує на право постійно жити у Сполучених Штатах.

    Адміністрація Трампа не приховує, що прагне зменшити ризик потрапляння до країни людей, які, на думку американської влади, після переїзду можуть суттєво залежати від державної підтримки. Водночас повних деталей нових інструкцій для консульських працівників, а також усіх критеріїв, за якими здійснюватимуться перевірки після завершення навчання, публічно не розкрили.

    Для заявників принципово важливо й те, що нинішня ситуація не означає припинення видачі всіх американських віз. Імміграційні та неімміграційні візи — це різні категорії. Імміграційні візи призначені для іноземців, які планують переїхати до США на постійне місце проживання. До них належать, зокрема, різні сімейні та робочі категорії. Натомість туристичні візи B1/B2, студентські та низка інших віз належать до неімміграційних. Тому нинішні повідомлення не варто трактувати як автоматичне припинення оформлення туристичних або студентських віз для всіх заявників.

    Це уточнення особливо важливе для українців. Людина, яка планує туристичну або короткострокову поїздку до Сполучених Штатів, не повинна сприймати новину як оголошення Вашингтоном загальної візової блокади. Окремого рішення про припинення видачі всіх категорій віз громадянам України у зв’язку з нинішніми змінами не оголошували.

    Найскладнішою ситуація може виявитися для тих людей, які вже пройшли значну частину тривалого імміграційного процесу та чекали на особисту співбесіду. Часто така зустріч є одним із фінальних і найважливіших етапів розгляду справи. Заявники заздалегідь збирають документи, проходять необхідні процедури та медичні огляди, планують поїздку до дипломатичної установи, купують квитки, бронюють житло або беруть відпустку на роботі.

    Через це навіть адміністративне перенесення співбесіди може мати для людини цілком реальні фінансові наслідки. Імміграційна юридична компанія Fragomen звернула увагу, що скасування зустрічей в останній момент здатне серйозно порушити особисті та професійні плани заявників, особливо якщо вони вже понесли витрати, готуючись до консульської процедури.

    Водночас саме перенесення співбесіди не означає, що людині відмовили в імміграційній візі. Наразі йдеться про зміну графіків роботи дипломатичних представництв на період навчання співробітників. Тому заявникам, які отримали повідомлення про перенесення, варто орієнтуватися насамперед на інструкції конкретного американського посольства чи консульства та чекати інформації про нову дату.

    Особливу увагу привертає й політичний момент, у який Вашингтон запроваджує зміни. Незадовго до появи інформації про глобальне перенесення співбесід федеральний суд завдав адміністрації Трампа удару в іншій справі, пов’язаній із легальною імміграцією. Reuters повідомляв, що суд заблокував політику, яка передбачала призупинення видачі імміграційних віз заявникам із десятків країн. Суддя дійшов висновку, що такий підхід виходив за межі відповідних повноважень державного секретаря Марко Рубіо.

    Те обмеження також було пов’язане з концепцією public charge та побоюваннями адміністрації щодо потенційної залежності нових іммігрантів від державної допомоги. Однак нинішній механізм суттєво відрізняється: замість прямої заборони для громадян конкретного переліку держав Держдепартамент проводить глобальне навчання консульських працівників, через що й коригуються графіки співбесід.

    У ширшому контексті нововведення вкладається в загальний курс адміністрації Дональда Трампа на різке посилення американської імміграційної політики. Після повернення Трампа до Білого дому Вашингтон посилив контроль не лише за нелегальною міграцією, а й за низкою механізмів легального в’їзду та перебування в країні. Імміграційна політика стала одним із центральних напрямів роботи адміністрації, а Білий дім пояснює жорсткіші заходи питаннями національної безпеки, дотримання американського законодавства та захисту державних ресурсів.

    На цьому тлі навіть формально технічне пояснення нинішньої паузи навчанням консульських працівників набуває значно більшого значення. Фактично йдеться про підготовку дипломатичної системи до того, щоб по-новому або ретельніше оцінювати людей, які хочуть отримати право на постійне проживання у США.

    Для українських заявників ситуація наразі не передбачає якихось окремо оголошених правил. Тому твердження про те, що США нібито «перестали видавати візи українцям», не відповідає змісту оприлюдненої інформації. Якщо громадянин України проходить процедуру отримання саме імміграційної візи і вже має призначену співбесіду, доцільно особливо уважно перевіряти електронну пошту та повідомлення дипломатичної установи, яка розглядає справу. Актуальну інформацію щодо різних категорій американських віз також публікує офіційний візовий портал Державного департаменту США.

    Головне питання станом на 26 серпня залишається відкритим: коли саме американські посольства та консульства по всьому світу повернуться до звичайного графіка проведення імміграційних співбесід. Єдиної глобальної дати Держдепартамент поки не назвав. Через це заявники, чиї справи вже наблизилися до завершальної стадії, можуть опинитися в ситуації очікування без чіткого розуміння, наскільки довго триватиме затримка.

    Таким чином, говорити про повне «закриття Америки» чи припинення видачі всіх американських віз не варто. Але для людей, які планують саме постійну імміграцію до США, зміни можуть бути відчутними: співбесіди переносять, строки стають менш прогнозованими, а консульських офіцерів тим часом готують до ретельнішої перевірки потенційних іммігрантів. І все це відбувається на тлі значно ширшої кампанії адміністрації Трампа, спрямованої на посилення контролю над тим, хто і на яких умовах може отримати право жити у Сполучених Штатах.

  • Завдяки Андрію Єльцеву чергова партія димових шашок відправляється на фронт

    Завдяки Андрію Єльцеву чергова партія димових шашок відправляється на фронт

    Відомий ізраїльський бізнесмен Андрій Єльцев та його компанії “Galocor OÜ” і “Appire FZCO” вчергове допоміг ЗСУ, задонативши на виробництво димових шашок для потреб 71-шої окремої аеромобільної бригади ДШВ, які уже передані на фронт.

    Завдяки Андрію Єльцеву чергова партія димових шашок відправляється на фронт
    Завдяки Андрію Єльцеву чергова партія димових шашок відправляється на фронт

    “Завдяки димовим шашкам, виготовленими на донат Андрія Єльцева, наші бійці мають ефективний засіб для маскування під час виконання бойових задач на передовій. Зокрема ми використовуємо дим для сховку від FVP та евакуації поранених” – зазначила військова 71-шої окремої аеромобільної бригади ДШВ.

    Нагадаємо, Андрій Єльцев та його компанії “Galocor OÜ” і “Appire FZCO”  уже не вперше допомагають ЗСУ гуманітарними грузами та ремонтом техніки, яка відправляється на передову.

  • Пастка Заходу та страх ядерної війни: історик розкрив незручну правду про Незалежність України

    Пастка Заходу та страх ядерної війни: історик розкрив незручну правду про Незалежність України

    Напередодні 35-ї річниці Незалежності України відомий історик та співавтор проєкту «Історія без міфів» Владлен Мараєв пояснив, чому крах Радянського Союзу був невідворотним та як державі вдалося уникнути кривавої війни з Росією ще у 1991 році. Експерт розвіяв популярні наративи про випадковість українського суверенітету та розкрив справжні мотиви тодішніх світових лідерів, які намагалися врятувати імперію.

    Шлях до державності розпочався задовго до серпневих подій дев’яностих. Протягом усього двадцятого століття нація мала кілька історичних роздоріж. Спроби побудувати власну країну відбувалися під час визвольних змагань 1917–1921 років, під час проголошення Карпатської України, а також під час спроби відновлення держави у 1941 році. Однак тоді потужні тоталітарні режими не залишили шансів на успіх, а за спиною Києва не було впливових міжнародних союзників. Лише наприкінці століття виникло унікальне вікно можливостей.

    Радянська система розпалася не через збіг обставин, а внаслідок глибокої системної деградації. СРСР тотально відставав від західних технологій, а наслідки сталінських репресій, штучних голодоморів та Другої світової війни призвели до критичної демографічної кризи.

    «Якщо Україна випадково здобула незалежність, то це означає, що й СРСР розпався випадково. А це не так», – підкреслив Владлен Мараєв.

    Американська паніка та загроза тотального хаосу
    Цивілізований світ відверто боявся розпаду Радянського Союзу через ризик втрати контролю над гігантським ядерним арсеналом. Закордонні політики уявляли глобальний катаклізм, де зброя масового ураження опиниться в руках кількох нових республік, які можуть розпочати міжусобні збройні конфлікти.

    Саме через цей страх лише за кілька тижнів до проголошення суверенітету американське керівництво закликало українців не поспішати. Вашингтон робив ставку на знайомого і зрозумілого партнера в особі очільника Кремля, ігноруючи прагнення поневолених націй. Водночас у самому Києві чимало представників комуністичної номенклатури також відкрито виступали проти виходу зі складу імперії, намагаючись зберегти статус-кво.

    Чому Москва не пішла в наступ тридцять п’ять років тому
    Відсутність повномасштабного збройного вторгнення Росії одразу після розвалу спільної держави пояснюється тісними персональними зв’язками тодішніх керівників.

    «Еліти і в Москві, і в Києві були приблизно однаковими – здебільшого комуністичними, вони між собою непогано спілкувалися», – зазначив історик.

    Однак загроза силового сценарію залишалася абсолютно реальною. Якби під час серпневого путчу 1991 року владу в Москві утримав так званий Державний комітет з надзвичайного стану, агресія б неминуче розпочалася. Вже 19 серпня заколотники віддали наказ стягувати війська до Києва, аби залякати суспільство, жорстко придушити визвольні рухи та знову затиснути республіку в кулак диктатури.

     

  • Збитки можуть сягати 3 трлн рублів: Зеленський пояснив, навіщо Україна б’є по складах Wildberries у Росії

    Збитки можуть сягати 3 трлн рублів: Зеленський пояснив, навіщо Україна б’є по складах Wildberries у Росії

    Україна завдає ударів по логістичних центрах російського маркетплейсу Wildberries через їхню роль у постачанні товарів для армії РФ, а також у відповідь на систематичні російські атаки по українській цивільній логістиці. Президент Володимир Зеленський заявив, що економічний ефект лише цієї операції для Росії може сягати трьох трильйонів рублів.

    Про це глава держави розповів 23 серпня під час спілкування з журналістами. За словами Зеленського, удари по російській логістиці є частиною прорахованої української стратегії, яка має не лише військовий та економічний, а й суспільний ефект усередині РФ.

    Президент пов’язав рішення атакувати російські логістичні об’єкти з діями самої Росії. Він нагадав, що російські війська протягом повномасштабної війни систематично атакують українські підприємства, поштову та логістичну інфраструктуру, зокрема об’єкти «Нової пошти» та «Укрпошти».

    За словами Зеленського, Москва продовжує розширювати масштаби таких ударів і не демонструє готовності до реальної деескалації. Саме атаки РФ на українську логістику, як стверджує президент, стали однією з причин, через які Україна почала відповідати ударами по відповідній інфраструктурі на території Росії.

    Окремо Зеленський пояснив, чому серед цілей опинилася саме інфраструктура Wildberries — одного з найбільших російських маркетплейсів. За його словами, йдеться не лише про звичайну комерційну логістику.

    «Чому ми б’ємо, зокрема, по Wildberries? Тому що це і постачання військових товарів, і великі гроші для Росії», — заявив президент.

    Зеленський назвав операцію проти цієї логістичної мережі «дуже прорахованою» та звернув увагу на масштаб фінансових наслідків для РФ.

    За оцінкою президента, прямі збитки Росії від операції проти Wildberries становлять близько одного трильйона рублів. Якщо ж врахувати боргові зобов’язання компанії, втрати пов’язаних із нею підприємств та осіб, необхідність перебудови логістичних процесів і витрати на відновлення зруйнованої інфраструктури, загальний економічний ефект може досягати близько трьох трильйонів рублів.

    Масштаб ударів по логістичній мережі Wildberries справді став значним. Ще 16 серпня Міністерство оборони України заявило, що було виведено з ладу сім із десяти найбільших логістичних центрів маркетплейсу на території Росії.

    Серед них опинився логістичний вузол в індустріальному парку «Коледіно» у Підмосков’ї. Його площа становила близько 250 тисяч квадратних метрів, що робило цей об’єкт найбільшим складом Wildberries за площею. Після ударів припинили роботу й інші великі об’єкти компанії.

    В Інституті вивчення війни також звертали увагу на наслідки серії атак. Аналітики зазначали, що в міру виходу з ладу великих центрів можливості Wildberries переносити навантаження на сусідні склади поступово скорочуються.

    Логістична мережа компанії є масштабною. За оприлюдненими раніше даними, у Росії працювали понад 25 великих фулфілмент-центрів Wildberries, а якщо враховувати склади, сортувальні центри та інші майданчики об’єднаної компанії Wildberries-Russ, мережа налічувала понад 200 логістичних об’єктів загальною площею близько 5,2 млн квадратних метрів.

    Однак удари мають не лише логістичний та фінансовий вимір. Зеленський заявив, що Київ також бачить їхній соціальний вплив на російське суспільство.

    За оцінкою, яку навів президент, понад 60% росіян хотіли б завершення війни та припинення вогню. Зеленський пов’язує зміну суспільних настроїв, зокрема, з тим, що наслідки війни дедалі сильніше відчуваються безпосередньо всередині Росії.

    Президент також заявив про зниження підтримки російської влади. На його думку, саме це може бути однією з причин нинішньої ескалації з боку Кремля. Зеленський вважає, що Володимир Путін намагається утримати радикальну частину російського суспільства, яка виступає за продовження війни.

    Удари по Wildberries водночас є лише частиною ширшої української кампанії проти російської військової, енергетичної та логістичної інфраструктури. Україна продовжує завдавати далекобійних ударів по об’єктах, які, за даними української сторони, забезпечують російську воєнну машину ресурсами, пальним, товарами та доходами.

    Зеленський також наголосив, що Україна не проводить операцій проти російських цивільних літаків. За його словами, українські сили атакують військові аеродроми, а порушення роботи цивільних аеропортів РФ є наслідком необхідності російської сторони закривати повітряний простір через загрозу безпілотників. Президент повідомив, що відповідна операція СБУ під назвою «Килим» триває близько півтора року.

    Паралельно Україна відповідає і на російські атаки проти морської та експортної інфраструктури. Зеленський заявив, що Москва першою почала ескалацію навколо українського зернового коридору, після чого Київ став відповідати ударами по об’єктах, пов’язаних із російським аграрним експортом.

    Таким чином, удари по складах Wildberries у Києві розглядають не як ізольовану кампанію проти великої російської компанії, а як частину системного тиску на логістику та економічну базу РФ. За словами Зеленського, мета полягає у тому, щоб Росія відчувала реальну ціну продовження війни — від втрати логістичних потужностей та фінансових збитків до дедалі помітнішого впливу війни на повсякденне життя російського суспільства.

  • «Полювали» на пасажирський потяг двічі: РФ атакувала поїзд із майже 600 людьми на Одещині

    «Полювали» на пасажирський потяг двічі: РФ атакувала поїзд із майже 600 людьми на Одещині

    Російські війська вранці 23 серпня двічі атакували пасажирський поїзд №147 сполученням Житомир — Одеса в Одеській області. Під ударом опинилися 593 пасажири, серед яких 15 дітей. Реактивний безпілотник поцілив у локомотив, однак завдяки своєчасній зупинці потяга та евакуації людей вдалося уникнути жертв і поранених. Після першого удару, коли на місці вже працювали рятувальники та інші екстрені служби, російські війська завдали повторного удару.

    Про нові подробиці атаки повідомив голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер. За його словами, удар по пасажирському складу був навмисним. Потяг терміново зупинили на перегоні, після чого пасажирів, локомотивну та поїзну бригади вивели на безпечну відстань.

    Найнебезпечнішим епізодом став повторний російський удар. Він відбувся вже після першого влучання, коли до місця атаки прибули екстрені служби й почали допомагати людям.

    «А після першого удару, коли на місці вже працювали рятувальники та екстрені служби, допомагаючи людям, завдав повторного удару», — повідомив Кіпер.

    Попри це, за офіційними даними, ніхто не постраждав.

    Усього в поїзді перебували 593 пасажири, з них 15 дітей. Інформацію про кількість людей раніше повідомив голова правління «Укрзалізниці» Олександр Перцовський. За його словами, реактивний ударний безпілотник поцілив безпосередньо в локомотив пасажирського поїзда №147 Житомир — Одеса.

    Загрозу вдалося виявити завчасно. Моніторингова команда залізниці отримала інформацію про небезпеку, після чого поїзд екстрено зупинили. Людей почали евакуйовувати ще до того, як ситуація могла призвести до масових жертв. За даними, які наводять українські ЗМІ з посиланням на посадовців, усю поїзну та локомотивну бригади також вдалося вивести із небезпечної зони.

    Одеська ОВА разом із відповідними службами організувала транспорт для пасажирів. Людей вивезли з місця атаки та доправили далі за маршрутом. На шляху евакуації також чергували медики. Згодом місцева влада повідомила про завершення евакуації.

    ДСНС опублікувала кадри рятувальної операції. На них видно, як пасажирів після атаки виводять із небезпечної зони. Правоохоронці тим часом розпочали документування наслідків російського удару.

    Голова Одеської ОВА назвав атаку черговим воєнним злочином Росії проти цивільного населення. Особливу увагу українська сторона звертає саме на повторний удар після прибуття рятувальників. Така тактика створює додаткову небезпеку не лише для людей, які перебували на місці першого влучання, а й для медиків, рятувальників та поліцейських, які прибувають їм на допомогу.

    Атака 23 серпня стала вже не першим за останній час російським ударом по пасажирському залізничному транспорту на Одещині.

    Лише десятьма днями раніше, 13 серпня, російський безпілотник атакував інший пасажирський поїзд в Одеській області. Тоді наслідки були трагічними — загинули машиніст і його помічник. У складі перебували близько 340 пасажирів.

    Попри смертельне ураження локомотивної бригади, після атаки вдалося евакуювати пасажирів і членів поїзної бригади, серед яких, за даними «Укрзалізниці», постраждалих не було. Трагедія сталася в Березівському районі Одеської області.

    Таким чином, лише за десять днів російські війська щонайменше двічі атакували пасажирські поїзди в регіоні.

    Удар 23 серпня відрізнявся ще й застосуванням так званого реактивного «Шахеда». Йдеться про швидкісні ударні безпілотники, які завдяки реактивній силовій установці здатні рухатися значно швидше за звичні версії Shahed. Це скорочує час між виявленням дрона та його підльотом до цілі й ускладнює реагування.

    Саме швидкість атаки робить завчасне попередження особливо важливим. У випадку з поїздом Житомир — Одеса своєчасні дії залізничників фактично дозволили уникнути трагедії з великою кількістю жертв. За повідомленнями українських медіа, потяг вдалося екстрено зупинити, а людей відвести на безпечну відстань.

    Російська армія систематично атакує українську залізничну інфраструктуру від початку повномасштабного вторгнення. Під ударами опиняються вокзали, депо, тягові підстанції, локомотиви, колії та інші об’єкти. Водночас українська залізниця залишається одним із ключових видів транспорту в умовах війни, забезпечуючи пасажирські перевезення, евакуацію населення та сполучення між регіонами.

    Особливого значення залізниця набула для прифронтових та південних областей. Саме тому кожен удар по рухомому складу чи інфраструктурі створює ризики не лише для роботи транспортної системи, а безпосередньо для цивільних.

    Після атаки 23 серпня роботу на місці продовжили правоохоронці. Вони фіксують пошкодження та інші обставини обстрілу. Остаточний обсяг руйнувань локомотива та залізничної інфраструктури на момент перших офіційних повідомлень не уточнювався.

    При цьому головний результат рятувальної операції вже відомий: усіх 593 пасажирів, включно з 15 дітьми, вдалося вивести із зони небезпеки. Жодна людина внаслідок двох ударів не загинула і не була поранена.

    Атака сталася 23 серпня, у День Державного Прапора України та напередодні 35-ї річниці Незалежності. На тлі посилених російських ударів по цивільній та транспортній інфраструктурі українські служби закликають громадян не ігнорувати сигнали повітряної тривоги та виконувати вказівки персоналу й рятувальників у разі небезпеки.

  • Зеленський підписав закон про Український національний пантеон: кого там поховають і як обиратимуть героїв

    Зеленський підписав закон про Український національний пантеон: кого там поховають і як обиратимуть героїв

    В Україні офіційно запускають створення Українського національного пантеону — загальнонаціонального меморіального комплексу в Києві, де вшановуватимуть найвидатніших діячів української історії від часів Русі до сучасності. Президент Володимир Зеленський підписав відповідний закон 22 серпня, напередодні Дня Незалежності. Пантеон передбачатиме почесні перепоховання, символічні могили-кенотафи, музейні та церемоніальні простори, а рішення про те, чиє ім’я має бути представлене в комплексі, ухвалюватиме спеціальний колегіальний орган.

    Йдеться про законопроєкт №15360 «Про Український національний пантеон», який Зеленський сам вніс до Верховної Ради 28 червня 2026 року — у День Конституції України. Документ був визначений президентом як невідкладний, а вже 1 липня парламент ухвалив його за основу та в цілому. За закон проголосували 287 народних депутатів.

    Хоча повідомлення про підписання документа широко з’явилися у ЗМІ 23 серпня, Український інститут національної пам’яті уточнює, що Зеленський підписав закон саме 22 серпня 2026 року. Документ набирає чинності наступного дня після його офіційного опублікування.

    Український національний пантеон має стати не просто кладовищем для відомих державних діячів. Закон визначає його як загальнонаціональне місце пам’яті Українського народу та простір ушанування тих, хто зробив винятковий і історично значущий внесок у здобуття або відновлення незалежності України, державотворення, захист суверенітету та територіальної цілісності, розвиток українського війська, культури, мистецтва, науки, спорту, літературної мови, громадянського суспільства або релігії.

    Фактично йдеться про спробу створити єдину символічну лінію української державності — від Русі та Руського королівства через козацьку державу, Українську Народну Республіку, Західноукраїнську Народну Республіку, Українську Державу та Карпатську Україну до сучасної незалежної України. Верховна Рада під час ухвалення закону окремо наголошувала, що комплекс має демонструвати безперервність української державницької традиції.

    Закон окреслює кілька категорій людей, яких потенційно можуть вшанувати у Пантеоні. Серед них — глави українських держав або особи, прирівняні до них у різні історичні періоди, президенти незалежної України, за винятком усунутих з посади в порядку імпічменту, головнокомандувачі та головні командири українських армій різних епох. До переліку також можуть потрапити люди, які зробили винятковий внесок у державність, військо, культуру, науку, спорт, українську мову, громадянське суспільство чи релігійне життя.

    Окремою категорією визначені лауреати Нобелівської премії з науки чи літератури та діячі світового масштабу, які були громадянами України, народилися або жили на українській території чи чия діяльність була безпосередньо пов’язана з Україною. Це означає, що концепція Пантеону не обмежуватиметься виключно політиками та військовими.

    Водночас закон встановлює важливе обмеження: перепоховувати у Пантеоні можна буде людину лише після того, як від дня її смерті минуло щонайменше 20 років. У такому правилі автори бачать запобіжник від політичної кон’юнктури та емоційних рішень одразу після смерті відомої особи.

    При цьому не кожного видатного українця, представленого в Пантеоні, перепоховуватимуть фізично. Якщо могила людини вже розташована в Україні та навколо неї сформувалася усталена традиція вшанування, переносити останки не планують. Це стосується, наприклад, історичних постатей, чиї місця поховання самі давно стали національними пам’ятками.

    Народний депутат та колишній керівник Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович раніше пояснював, що Пантеон не має перетворитися на величезне кладовище. За його оцінкою, йтиметься лише про кілька десятків найвизначніших діячів. Частину з них можуть перепоховати, насамперед якщо їхні останки перебувають за кордоном і могили потребують захисту або належного державного вшанування. Значну частину Пантеону можуть становити кенотафи — символічні могили без останків.

    Зокрема, не йдеться про перенесення останків Тараса Шевченка, Івана Франка чи Михайла Грушевського лише заради концентрації всіх відомих імен в одному місці. Їхні нинішні могили вже є самостійними місцями національної пам’яті.

    Закон також містить чіткі заборони. У Пантеоні не можуть вшановувати людей, щодо яких є обвинувальні вироки за злочини проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Також виключені особи, на яких поширюються українські закони про засудження комуністичного і нацистського тоталітарних режимів, російської імперської політики та російського нацистського тоталітарного режиму держави-агресора.

    Хто саме вирішуватиме, які імена з’являться у Пантеоні, також визначено законодавчо. Для цього мають створити постійний колегіальний дорадчий орган, сформований на конкурсній основі. Його склад затверджуватиме Кабінет Міністрів. До органу мають увійти представники Українського інституту національної пам’яті, наукових установ, історики та фахівці з національної пам’яті, освіти, меморіалізації, мистецтва, науки, спорту, українського мовознавства, громадянського суспільства та релігії.

    При цьому Зеленський під час попередніх заяв наголошував на принципі, за яким саме українське суспільство має визначати власних героїв. Вносячи законопроєкт до парламенту, президент заявляв, що імена людей різних століть, які боролися за Україну та надихали її, мають бути об’єднані в одному просторі історичної пам’яті.

    Сам Пантеон планують створити в Києві. Під час розгляду законопроєкту у Верховній Раді звучала концепція розміщення комплексу на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Водночас остаточне архітектурне рішення має пройти конкурс і широке громадське обговорення.

    Український інститут національної пам’яті вже сформував робочу групу, яка має забезпечити науково-методичний супровід проєкту, визначення способів меморіалізації та проведення експертних і публічних обговорень. Відповідні кроки передбачені постановою Кабміну №871 від 1 липня 2026 року.

    Майбутній комплекс планують зробити відкритим громадським простором. Окрім почесних поховань та кенотафів, там мають з’явитися площа для державних церемоній, монументальні об’єкти, які пояснюватимуть історію українського державотворення, а також музейні та виставкові площі. Пантеон використовуватимуть і для заходів державного протоколу та церемоніалу.

    Він матиме позаконфесійний статус, хоча проведення релігійних обрядів не заборонятиметься. Автори концепції визначають для комплексу одразу кілька функцій — меморіальну, просвітницьку, виховну, церемоніальну, представницьку та консолідаційну.

    Закон також закріплює принципово важливий майновий статус об’єкта. Український національний пантеон буде державною власністю й не зможе бути приватизований або переданий в оренду. Управління ним здійснюватиме юридична особа, яку створить або визначить Кабінет Міністрів.

    Таким чином, підпис Зеленського запускає не просто будівництво ще одного меморіального комплексу, а формування окремої державної інституції пам’яті. Її завданням має стати створення єдиного простору, де історія української державності, культури, науки та боротьби за незалежність буде представлена як безперервний процес — від княжих часів до нинішньої війни.

  • Захист даних пасажирів: «Укрзалізниця» затвердила оновлену Політику приватності

    Захист даних пасажирів: «Укрзалізниця» затвердила оновлену Політику приватності

    Акціонерне товариство «Укрзалізниця» затвердило нову Політику приватності та оновило Повідомлення про обробку персональних даних. Оновлений документ регламентує порядок збору, використання та захисту персональної інформації клієнтів компанії.

    Ключові деталі та зміни

    • Перелік даних: Документ чітко визначає обсяг і категорії персональних даних пасажирів, які збирає національний перевізник під час оформлення квитків та використання цифрових сервісів.
    • Цілі обробки: Окреслено конкретні завдання використання отриманої інформації, зокрема забезпечення безпеки перевезень, персоніфікація квитків та покращення якості обслуговування.
    • Гарантії безпеки: Встановлено сучасні стандарти та технічні механізми, які гарантують захист конфіденційної інформації від несанкціонованого доступу та витоків.

    З офіційного повідомлення «Укрзалізниці»:

    «Новий документ чітко визначає, які саме дані пасажирів збирає перевізник, для чого їх використовує та як гарантує їхній захист під час надання послуг».