Категорія: ВАЖЛИВО

  • «І 4000 грн не завадили б»: що стоїть за новою банкнотою інфляція чи зручність

    «І 4000 грн не завадили б»: що стоїть за новою банкнотою інфляція чи зручність

    Національний банк України оголосив про введення нової банкноти номіналом 2000 гривень — найбільшої в сучасному грошовому ряду. Однак у гаманцях українців вона з’явиться не одразу: офіційна дата введення в обіг — 4 вересня 2026 року. На лицьовому боці купюри буде портрет поета, дисидента і політв’язня Василя Стуса, а на зворотному — будівля філологічного факультету Донецького національного університету, де він навчався.

    Поява нового найвищого номіналу одразу породила побоювання, що НБУ готується до нового стрибка цін, девальвації або запускає додаткову емісію грошей. Проте регулятор наголошує: введення банкноти саме по собі не збільшує грошову масу і не спричиняє інфляцію. Йдеться насамперед про зміну структури вже наявної готівки — частину купюр по 1000 гривень поступово замінюватимуть банкнотами удвічі більшого номіналу.

    Коли купюра насправді з’явиться в обігу

    У частині публікацій помилково зазначалося, що Нацбанк ввів банкноту в обіг уже 10 липня. Насправді цього дня Андрій Пишний лише презентував новий номінал. Розраховуватися купюрою можна буде з 4 вересня 2026 року. Дату обрали символічно: 4 вересня 1965 року Василь Стус разом із В’ячеславом Чорноволом та Іваном Дзюбою виступив у київському кінотеатрі «Україна» проти політичних репресій, а 4 вересня 1985-го поет загинув у радянському таборі.

    Нова банкнота матиме синій колір і розмір 75 на 166 міліметрів. Вона буде більшою за купюру номіналом 1000 гривень, щоб люди могли легко відрізняти її візуально та на дотик.

    На банкноті передбачено понад 20 захисних елементів. Серед них — оновлена «віконна» полімерна стрічка у синьо-жовтих кольорах, на якій під час нахилу Тризуб змінюється на знак гривні, а також оптично-змінний елемент із переходом кольорів від пурпурного до золотисто-зеленого. За даними НБУ, така захисна стрічка вперше використовується на банкноті у світовій практиці.

    Чому НБУ вирішив збільшити номінал

    Національний банк називає кілька ключових причин.

    Перша — суттєве зростання цін і доходів із моменту появи банкноти 1000 гривень у 2019 році. За сім років середньомісячна зарплата зросла приблизно утричі, а загальний рівень споживчих цін — майже вдвічі. Якщо у 2019 році для виплати середньої зарплати готівкою було достатньо близько десяти купюр максимального номіналу, то у 2026 році потрібно вже понад 30 банкнот по тисячі гривень.

    Друга причина — різке збільшення загальної кількості готівки. У 2019 році в обігу перебувало близько 390 млрд гривень, а станом на 1 липня 2026 року — понад 970 млрд гривень. Тобто сума готівки зросла більш ніж удвічі. На цей процес вплинула й повномасштабна війна: у прифронтових громадах, під час відключень електроенергії або проблем зі зв’язком безготівкові платежі можуть бути недоступними, тому попит на фізичні гроші залишається значним.

    Третя причина — структура грошового обігу. На банкноти номіналом 1000 гривень уже припадає понад 55% усієї готівки за сумою. У міжнародній практиці центральних банків таке домінування найвищого номіналу вважається сигналом, що грошовий ряд потребує розширення.

    Четверта причина — економія. Менша кількість банкнот для обслуговування тієї самої суми означає нижчі витрати на друк, перевезення, інкасацію, перерахунок і зберігання. Для банків це також менше навантаження на каси й банкомати, а для бізнесу — швидші розрахунки.

    Чи означає нова банкнота прискорення інфляції

    Прямого зв’язку між введенням більшого номіналу і майбутнім зростанням цін немає. Інфляцію спричиняє не сам дизайн або номінал банкнот, а надмірне збільшення кількості грошей в економіці порівняно з обсягом товарів і послуг.

    Якщо НБУ замінює дві купюри по 1000 гривень однією банкнотою по 2000, загальна сума грошей не змінюється. Новий номінал лише робить обіг компактнішим.

    Голова парламентського комітету з питань фінансів Данило Гетманцев наголосив, що Україна навіть під час п’ятого року повномасштабної війни зберігає макрофінансову стабільність. Серед факторів він називає значні міжнародні резерви, підтримку партнерів і стійкість банківської системи.

    Міжнародні резерви України за підсумками червня 2026 року становили 51,3 млрд доларів, повідомляв Нацбанк. Регулятор також зберіг облікову ставку на рівні 15%, що свідчить про продовження стриманої монетарної політики.

    Офіційна статистика показує, що в червні споживчі ціни навіть знизилися на 0,1% порівняно з травнем. Від початку року інфляція становила 5,7%. Це не означає, що цінового тиску немає, однак і не свідчить про початок гіперінфляції.

    Чому українці згадують купоно-карбованці

    Побоювання щодо нових великих купюр значною мірою пов’язані з досвідом 1990-х років. Тоді Україна використовувала купоно-карбованці, а через гіперінфляцію владі доводилося випускати дедалі більші номінали — 10 тисяч, 100 тисяч і навіть мільйон.

    Ситуація 2026 року принципово інша. Тоді великі номінали з’являлися через неконтрольоване зростання грошової маси та фактичний розвал економічної системи. Нині НБУ має незалежну монетарну політику, банківська система працює, а гривня залишається повноцінною валютою.

    Водночас сам факт появи 2000 гривень усе ж відображає те, що гривня за останні сім років втратила частину купівельної спроможності. За підрахунками економіста CASE Україна Володимира Дубровського, накопичена інфляція з 2019 року становить близько 84%. Тобто умовний набір товарів, який тоді коштував 100 гривень, зараз обходиться приблизно у 184 гривні.

    Нові 2000 гривень — це фактично колишня тисяча

    Появу купюри можна пояснити не лише інфляцією, а й девальвацією гривні.

    Коли у 2019 році ввели банкноту 1000 гривень, вона дорівнювала приблизно 40 доларам. За курсу близько 44 гривень за долар нові 2000 гривень — це орієнтовно 45 доларів.

    Тобто з погляду доларової вартості нова найбільша купюра майже відповідає тому, чим банкнота 1000 гривень була сім років тому. Саме тому Дубровський називає рішення природним і навіть припускає, що банкнота номіналом 4000 гривень не була б економічно нелогічною.

    Однак Нацбанк не повідомляв про плани випускати купюру 4000 гривень. Це лише особиста оцінка економіста, а не підготовлене рішення регулятора.

    Чи стане легше корупціонерам і тіньовому бізнесу

    Один із популярних аргументів проти великих номіналів полягає в тому, що ними зручніше передавати хабарі, накопичувати незадекларовані кошти або перевозити великі суми.

    Справді, мільйон гривень купюрами по 2000 займатиме вдвічі менше місця, ніж банкнотами по 1000. Проте НБУ виходить із того, що 96 зі 100 операцій із платіжними картками вже є безготівковими. Тому нова банкнота не змінює загальної тенденції до цифрових розрахунків.

    Боротьба з тіньовими операціями залежить не від номіналу купюр, а від фінансового моніторингу, контролю походження коштів, роботи податкових і правоохоронних органів.

    Крім того, більший номінал потрібен не лише для великих покупок. Він полегшує доставлення грошей у прифронтові регіони, наповнення банкоматів, виплату пенсій і соціальної допомоги там, де електронні платежі можуть тимчасово не працювати.

    Чому Стус з’явиться на найбільшій купюрі

    Обрання Василя Стуса для нової банкноти має не лише культурне, а й політичне значення.

    Поет став одним із символів українського опору радянській системі. Він двічі був засуджений за так звану антирадянську діяльність, перебував у таборах і помер у ніч проти 4 вересня 1985 року в таборі особливого режиму.

    На зворотному боці банкноти розмістять будівлю філологічного факультету Донецького університету. Так НБУ наголошує на українській культурній і освітній історії Донеччини, частина якої нині окупована Росією.

    Дизайн також міститиме образ сокола-боривітра, натхнений мозаїками художниці Алли Горської, рядок із вірша Стуса та шрифт, створений за мотивами графіки Георгія Нарбута — автора перших українських гривень часів УНР.

    Що буде зі старими банкнотами

    Поява 2000 гривень не означає вилучення купюр номіналом 1000, 500, 200, 100, 50 або 20 гривень. Усі вони залишатимуться законними платіжними засобами.

    Нову банкноту поступово вводитимуть у готівковий обіг через банки, каси та банкомати. НБУ не планує одномоментно замінювати всі тисячні купюри.

    Водночас регулятор продовжує спрощувати грошовий ряд. З 2 березня 2026 року паперові банкноти номіналами 1, 2, 5 і 10 гривень старих випусків перестали бути платіжним засобом і замінюються відповідними монетами. Їх ще можна безкоштовно обміняти в банках та НБУ.

    Такий підхід пояснюється економією: дрібні паперові гроші швидко зношуються, тоді як монета може служити десятки років.

    Чи з’являться купюри ще більшого номіналу

    Офіційних планів щодо банкноти 4000 або 5000 гривень Нацбанк не оголошував.

    Рішення про подальше розширення ряду залежатиме від інфляції, зарплат, курсу гривні, обсягу готівки та того, яку частку в обігу займатиме купюра 2000 гривень.

    Якщо через кілька років вона домінуватиме так само, як зараз тисяча, питання про новий максимальний номінал справді може виникнути. Але за стабільної інфляції та розвитку безготівкових платежів потреби в цьому може не бути тривалий час.

    Отже, поява банкноти 2000 гривень є наслідком уже накопичених економічних змін, а не обов’язково сигналом майбутнього обвалу. Ціни та зарплати зросли, готівки стало більше, а купюра 1000 гривень почала домінувати в обігу.

    Новий номінал не зробить українців ані багатшими, ані біднішими в день його появи. Він лише дозволить зручніше перевозити, зберігати й видавати ту саму суму грошей. Реальна цінність гривні й надалі залежатиме не від цифри на банкноті, а від інфляції, стану економіки, війни, міжнародної допомоги та політики Національного банку.

  • Клименко може очолити Міноборони: навіщо Зеленському силовик у військовому відомстві

    Клименко може очолити Міноборони: навіщо Зеленському силовик у військовому відомстві

    Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко може перейти до Міністерства оборони в межах масштабного перезавантаження Кабінету Міністрів, яке анонсував президент Володимир Зеленський. Про можливу кадрову рокіровку повідомило LB.ua з посиланням на два джерела, наближені до Офісу президента, та співрозмовника з оточення самого керівника МВС.

    За даними видання, одним із мотивів можливого призначення Клименка є бажання Банкової посилити координацію мобілізаційних процесів. Водночас джерела, пов’язані з президентською командою, стверджують, що зміни можуть бути спричинені невдоволенням роботою чинного міністра оборони Михайла Федорова. Офіційно ані Зеленський, ані Кабінет Міністрів, ані Міністерство оборони цю інформацію не підтвердили.

    Тому станом на зараз йдеться не про ухвалене рішення, а про один із кадрових сценаріїв, який обговорюють під час формування нового уряду.

    Чому заговорили про Клименка

    Інформація про можливий перехід глави МВС до оборонного відомства з’явилася після серії окремих зустрічей президента з ключовими урядовцями та керівниками великих державних структур.

    12 липня Зеленський заявив про необхідність оновити Кабінет Міністрів, а також анонсував кадрові зміни серед керівників правоохоронних органів. Того ж дня глава держави повідомив, що заслухав доповідь Ігоря Клименка та обговорив із ним нагальні виклики, на які держава має дати відповідь.

    Офіційне повідомлення не містило згадки про можливий перехід Клименка до Міністерства оборони. Проте сама зустріч відбулася на тлі активних консультацій щодо нового прем’єра, складу уряду та перерозподілу відповідальності між ключовими посадовцями.

    LB.ua пише, що кандидатуру Клименка розглядають одразу кілька центрів впливу в президентській команді. Одне з джерел пояснило це необхідністю покращити ситуацію з мобілізацією, тоді як інші пов’язують можливу заміну з оцінкою роботи Федорова.

    Чому саме мобілізація могла стати ключовим фактором

    Міністерство оборони формально не проводить мобілізацію самостійно, однак відповідає за оборонне планування, кадрову політику у війську, потреби Збройних сил і координацію частини процесів із Генеральним штабом.

    МВС, своєю чергою, керує Національною поліцією, Національною гвардією, Державною прикордонною службою, ДСНС та іншими структурами, які мають велику мережу підрозділів у регіонах.

    Ігор Клименко очолює систему з розгалуженим управлінським апаратом, силовими формуваннями, територіальними органами та досвідом роботи в кризових умовах. Саме ця здатність координувати великі структури могла зробити його кандидатуру привабливою для Банкової.

    Водночас твердження про те, що призначення Клименка автоматично виправить проблеми мобілізації, було б спрощенням. Цей процес залежить від законодавства, роботи територіальних центрів комплектування, військово-лікарських комісій, цифрових реєстрів, командування ЗСУ та суспільної довіри.

    Можливий перехід Клименка може означати спробу посилити дисципліну, контроль і координацію, але не гарантує миттєвого вирішення накопичених проблем.

    Що відомо про Ігоря Клименка

    Ігор Клименко народився 25 жовтня 1972 року в Києві. Він здобув освіту в Харківському військовому університеті та розпочав службу у Збройних силах України. Після цього працював у системі органів внутрішніх справ, обіймаючи оперативні, кадрові й керівні посади.

    У 2019 році Клименко очолив Національну поліцію України. На цій посаді він перебував до січня 2023 року, коли після загибелі міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського став виконувачем обов’язків глави МВС.

    7 лютого 2023 року Верховна Рада офіційно призначила його міністром внутрішніх справ. До цього він понад три роки керував Національною поліцією та мав значний досвід роботи у системі МВС.

    За час повномасштабної війни Клименко координував роботу поліції, Нацгвардії, прикордонників і рятувальників під час російських атак, евакуацій, ліквідації наслідків ударів та роботи на деокупованих територіях.

    Він також відповідав за розвиток системи цивільного захисту, роботу центрів безпеки в громадах і взаємодію між центральною владою та регіональними службами. У МВС наголошували, що система відомства за роки війни суттєво трансформувалася і виконує не лише правоохоронні, а й оборонні та рятувальні завдання.

    Які переваги може мати Клименко на чолі Міноборони

    Головною перевагою Клименка є досвід управління великим силовим відомством. Міністерство внутрішніх справ об’єднує сотні тисяч працівників і військовослужбовців, має власну логістику, навчальні заклади, медичну систему, авіацію, техніку та регіональну вертикаль.

    Клименко також має військову освіту та досвід служби у Збройних силах, хоча більша частина його кар’єри пов’язана з поліцією та МВС. Це відрізняє його від цивільних технократів, які раніше очолювали Міноборони без тривалого досвіду роботи в силовому секторі.

    Ще одним аргументом може стати його досвід управління під час надзвичайних ситуацій. Після масованих російських ударів саме Клименко часто координував роботу поліції, рятувальників і Нацгвардії на місцях уражень.

    Для Міністерства оборони така здатність швидко збирати інформацію, розподіляти ресурси та контролювати виконання рішень може бути корисною.

    Які ризики має можливе призначення

    Міністерство оборони значно відрізняється від МВС за структурою та завданнями. Воно відповідає за оборонні закупівлі, співпрацю з НАТО, міжнародну військову допомогу, виробництво зброї, бюджет ЗСУ, соціальне забезпечення військових і реформи у сфері командування.

    Клименко не має публічно відомого досвіду керування оборонними закупівлями, міжнародними військовими програмами чи оборонно-промисловим комплексом.

    Також виникає питання, хто замінить його на посаді міністра внутрішніх справ. МВС залишається критично важливим відомством під час війни, тому одночасна зміна керівництва в Міністерстві оборони та Міністерстві внутрішніх справ може створити перехідний період одразу в двох ключових силових структурах.

    Окремий ризик полягає у надмірній концентрації силового підходу. Міністр оборони має не лише забезпечувати дисципліну, а й працювати з міжнародними партнерами, оборонними компаніями, парламентом, військовим командуванням і громадянським суспільством.

    Що відомо про роботу Михайла Федорова

    Михайло Федоров очолив Міністерство оборони 14 січня 2026 року. За його призначення проголосували 277 народних депутатів. До цього він керував цифровою трансформацією держави та відповідав за розвиток технологічних проєктів.

    Після переходу до Міноборони Федоров зробив ставку на цифровізацію, безпілотні системи, українську балістику, нові контракти для військовослужбовців і трансформацію Сил оборони.

    У червні він заявляв про запуск першого етапу змін, який включав оновлені контракти, залучення іноземців, розвиток українського ракетного озброєння та реформування оборонних процесів.

    Міністерство оборони також публікувало перелік із 30 результатів перших трьох місяців роботи Федорова. Серед них відомство називало домовленості про міжнародну допомогу, розвиток ППО, технологічні рішення та посилення безпілотного компонента.

    Тому твердження про повний провал його роботи не має офіційного підтвердження. Повідомлення про незадоволення Зеленського базується лише на анонімних джерелах LB.ua.

    Чому Федорова можуть перевести, а не звільнити

    Михайла Федорова також називають серед можливих кандидатів на посаду прем’єр-міністра. Це означає, що його відхід із Міноборони може бути не покаранням, а частиною ширшої кадрової перестановки.

    Серед претендентів на посаду глави уряду джерела називали керівника «Нафтогазу» Сергія Корецького, першого віцепрем’єра Дениса Шмигаля, мера Харкова Ігоря Терехова та Федорова.

    Якщо Федоров отримає іншу високу посаду або відповідатиме за технологічний блок уряду, Міноборони справді може перейти до керівника з більш традиційним силовим досвідом.

    Водночас головним кандидатом на прем’єра українські медіа називають Корецького. Тому подальша роль Федорова залишається невизначеною.

    Як відбувається призначення міністра оборони

    Відповідно до українського законодавства, кандидатуру міністра оборони президент подає до Верховної Ради. Для призначення необхідно щонайменше 226 голосів народних депутатів.

    Тому навіть якщо Зеленський остаточно визначиться з кандидатурою Клименка, рішення має підтримати парламент.

    Після відставки прем’єр-міністра весь Кабінет Міністрів складає повноваження, але продовжує виконувати обов’язки до формування нового уряду. Саме в межах цього процесу може відбутися заміна міністра оборони.

    Офіційного подання Клименка до Верховної Ради поки немає. Так само не оприлюднено заяви Федорова про відставку.

    Чого чекати далі

    Найближчими днями Верховна Рада може розглянути відставку прем’єр-міністерки Юлії Свириденко та почати формування нового складу уряду.

    До моменту офіційних рішень інформацію про Клименка слід розглядати як один із можливих сценаріїв, а не доконаний факт.

    Однак сама поява його прізвища серед кандидатів свідчить про напрямок, у якому може рухатися президентська команда. Банкова, схоже, шукає для Міноборони керівника з жорсткою управлінською вертикаллю, досвідом роботи з великими силовими структурами та здатністю координувати мобілізаційні й безпекові процеси.

    Якщо Клименко справді очолить Міністерство оборони, це стане однією з найгучніших кадрових рокіровок у новому уряді. Чинний глава МВС отримає відповідальність за найбільший сектор державних видатків і ключовий напрямок у країні, яка продовжує повномасштабну війну.

    Поки ж офіційно Ігор Клименко залишається міністром внутрішніх справ, а Михайло Федоров — міністром оборони України. Остаточну відповідь дадуть подання президента та голосування Верховної Ради.

  • Окупанти тиснуть дедалі сильніше: що відбувається біля Залізничного на Запорізькому напрямку

    Окупанти тиснуть дедалі сильніше: що відбувається біля Залізничного на Запорізькому напрямку

    Російські окупаційні війська продовжують активні наступальні дії на Запорізькому напрямку та змогли розширити зону свого контролю поблизу селища Залізничне Гуляйпільської громади. Про це свідчать оновлені дані аналітичного проєкту DeepState, який регулярно відстежує зміни на лінії фронту на основі відкритих джерел, геолокації та інформації з поля бою.

    Згідно з оновленням карти DeepState, російські підрозділи просунулися в районі Залізничного, що розташоване на Гуляйпільському напрямку Запорізької області. Аналітики зазначають, що останніми місяцями саме ця ділянка фронту залишається однією з найдинамічніших на південному театрі бойових дій. Просування не означає прориву української оборони, однак свідчить про збереження високої інтенсивності російських штурмових дій.

    За інформацією Генерального штабу Збройних сил України, протягом останніх тижнів російська армія значно збільшила кількість атак на Гуляйпільському напрямку. Якщо ще навесні кількість бойових зіткнень тут вимірювалася одиницями, то на початку липня українські військові фіксували до 25–30 російських штурмів на добу. Основними районами бойових дій залишаються Залізничне, Зелене, Варварівка, Мирне, а також прилеглі населені пункти.

    Військові експерти наголошують, що російське командування намагається використати чисельну перевагу та постійний тиск малими штурмовими групами для поступового розширення так званої сірої зони. Тактика передбачає безперервні атаки невеликих підрозділів, активне використання FPV-дронів, артилерії та керованих авіабомб. У результаті окупанти інколи отримують локальні тактичні успіхи, однак вони досягаються значними втратами особового складу та техніки.

    Аналітики DeepState вже не вперше повідомляють про зміни саме на цій ділянці фронту. Протягом останніх місяців карта бойових дій неодноразово оновлювалася після локальних просувань російських військ поблизу Гуляйполя та Залізничного. Водночас українські підрозділи регулярно проводять контратаки, не дозволяючи противнику швидко закріпитися або розвинути наступ у глибину Запорізької області.

    За оцінками Інституту вивчення війни (ISW), ситуація на Гуляйпільському напрямку залишається складною для обох сторін. Російські війська продовжують здійснювати спроби просування, однак мають труднощі із закріпленням нових позицій. Українські Сили оборони регулярно виявляють і знищують штурмові групи ще до їхнього виходу на основні оборонні рубежі, а також активно використовують безпілотники для контролю поля бою.

    Попри окремі локальні успіхи російської армії, Генеральний штаб ЗСУ підкреслює, що українські військові продовжують утримувати ключові оборонні позиції. Командування наголошує, що жодного оперативного прориву на Запорізькому напрямку противнику досягти не вдалося. Бої тривають із високою інтенсивністю, а українські підрозділи завдають росіянам значних втрат у живій силі та техніці.

    Водночас військові оглядачі звертають увагу, що Запорізький напрямок дедалі частіше з’являється у щоденних фронтових зведеннях. Якщо раніше основна увага була прикута до Покровського, Костянтинівського чи Лиманського напрямків, то зараз російське командування дедалі активніше намагається посилити тиск саме на південному театрі бойових дій. Однією з причин може бути прагнення скувати українські резерви та змусити командування ЗСУ перекидати додаткові сили до Запорізької області.

    Українські захисники продовжують вести оборонні бої та утримують більшість займаних рубежів. Військові закликають не робити поспішних висновків лише на основі оновлень інтерактивних карт, адже ситуація на фронті змінюється щодня. Карти DeepState відображають підтверджені зміни після їх перевірки, але не завжди показують поточний перебіг бойових дій у режимі реального часу.

    Найближчими днями саме Гуляйпільський напрямок може залишатися одним із найгарячіших на всій лінії фронту. Російська армія продовжує спроби покращити своє тактичне положення, тоді як українські Сили оборони стримують наступ і не дозволяють противнику реалізувати більш масштабний прорив у Запорізькій області.

  • Зеленський діє на випередження: що стоїть за зміною прем’єра

    Зеленський діє на випередження: що стоїть за зміною прем’єра

    Рішення президента Володимира Зеленського оновити Кабінет Міністрів не було реакцією на одну конкретну подію. За інформацією українських медіа, кадрове перезавантаження визрівало поступово, а вирішальним став збіг одразу кількох чинників: погіршення прогнозів щодо наступної зими, загроза нових російських атак на енергетику та паливну інфраструктуру, необхідність швидко визначитися з представництвом України у Вашингтоні, підготовка бюджету на 2027 рік і наближення завершення літнього парламентського циклу.

    Головним кандидатом на посаду нового прем’єр-міністра джерела називають голову правління «Нафтогазу» Сергія Корецького. Його багаторічний досвід у нафтогазовій галузі може виявитися особливо важливим у період, коли влада готується до складного опалювального сезону та очікує посилення російських ударів по енергетичних об’єктах. Водночас офіційного подання кандидатури до Верховної Ради на момент публікації немає, тому говорити про остаточно визначеного наступника Юлії Свириденко ще зарано.

    Зеленський оголосив про нову політичну стратегію

    12 липня Зеленський заявив, що Україні потрібне оновлення уряду для реалізації нової політичної стратегії. Президент повідомив, що обговорив майбутні зміни з прем’єр-міністеркою Юлією Свириденко та запропонував їй очолити новий важливий напрямок у відносинах із ключовим партнером.

    Глава держави також анонсував зміни серед керівників правоохоронних органів. За його словами, за кожен важливий міжнародний напрямок має відповідати конкретна досвідчена людина, здатна не лише брати участь у переговорах, а й забезпечувати виконання домовленостей, досягнутих на рівні лідерів. Серед пріоритетів він назвав співпрацю зі США щодо Patriot, європейський антибалістичний проєкт, відносини з Польщею та Угорщиною, Китай, держави Близького Сходу й міжнародні організації.

    Офіційно президент не заявляв, що Свириденко вже звільнена, а новий склад Кабміну затверджений. Для відставки прем’єра та формування нового уряду необхідні рішення Верховної Ради. Поки що йдеться про політичний намір і початок кадрових консультацій.

    Головна причина — очікування важкої зими

    За даними РБК-Україна, найбільше на рішення Банкової вплинув перегляд прогнозів щодо майбутньої зими. Ще кілька тижнів тому у владі могли розраховувати, що успіхи українських далекобійних операцій, зміна риторики Дональда Трампа та зростання економічного тиску на Росію наблизять переговори або принаймні певне припинення вогню.

    Однак останні заяви Кремля та оцінки українського політико-військового керівництва свідчать, що Москва не збирається припиняти війну найближчим часом. Співрозмовники видання очікують нової хвилі атак на електростанції, газову інфраструктуру, підстанції, транспортні вузли та інші критичні об’єкти. Один із них припустив, що наступна зима може виявитися складнішою за попередню.

    Це робить енергетичну компетентність майбутнього уряду особливо важливою. Від Кабміну залежатимуть закупівлі газу, накопичення запасів, ремонт пошкоджених об’єктів, захист інфраструктури, підтримка теплокомуненерго та координація дій під час можливих аварійних відключень.

    «Нафтогаз» уже залучав міжнародне фінансування для закупівлі газу та підтримки енергосистеми в умовах обстрілів. На початку 2026 року група повідомляла про додаткові 50 млн євро від Європейського інвестиційного банку для імпорту газу та забезпечення стабільності постачання взимку.

    Російські удари по АЗС могли прискорити рішення

    Ще одним фактором джерела називають посилення російських атак на українську паливну інфраструктуру. Останнім часом під удари безпілотників потрапляли АЗС, вантажівки з пальним, склади та інші об’єкти, які забезпечують роботу цивільного транспорту, рятувальників, медиків і військової логістики.

    Співрозмовник РБК-Україна у фракції «Слуга народу» припустив, що на Банковій могли вирішити: для проходження такого періоду країні потрібні керівники з глибоким досвідом у нафтовому та газовому секторі. Саме в цьому контексті Сергій Корецький виглядає логічним кандидатом. Він раніше очолював WOG, керував «Укрнафтою» та «Укртатнафтою», а з травня 2025 року очолює групу «Нафтогаз».

    За даними кількох джерел РБК-Україна, зокрема в Офісі президента, Корецький є основним кандидатом на посаду прем’єра і вже нібито погодився її обійняти. Проте це не підтверджено офіційним поданням президента чи заявою самого керівника «Нафтогазу».

    Вашингтону потрібна сильна фігура

    Другий великий блок причин пов’язаний із посольством України у США. За даними «Інтерфакс-Україна», чинна посолка Ольга Стефанішина ще на початку липня попросила завершити дипломатичну службу через особисті обставини. Джерело агентства наголосило, що президент задоволений її роботою.

    Водночас РБК-Україна повідомляє, що у владних колах також обговорюють активність антикорупційних органів навколо Стефанішиної. Офіційно НАБУ не оголошувало їй підозру, тому ця частина інформації залишається твердженням анонімних джерел і не може подаватися як установлений факт.

    Новою посолкою у США, за версією співрозмовників медіа, може стати Юлія Свириденко. Саме Вашингтон, імовірно, мав на увазі Зеленський, коли говорив про «новий значимий напрямок у відносинах із ключовим партнером». Однак ані президент, ані Свириденко прямо не підтвердили, що йдеться саме про дипломатичну посаду у США.

    Для Києва ця позиція має особливу вагу. У Вашингтоні вирішуються питання постачання ракет для Patriot, санкцій проти Росії, фінансування оборони, спільного виробництва зброї та політичних гарантій підтримки. Тому Банкова може прагнути направити туди політика з урядовим досвідом, прямим доступом до президента та здатністю вести складні переговори з Білим домом і Конгресом.

    Влада поспішає до завершення парламентського циклу

    Є і суто процедурна причина. Поточна, п’ятнадцята сесія Верховної Ради охоплює період із лютого до липня 2026 року. Після завершення активної пленарної роботи депутати можуть не збиратися у звичайному режимі до другої половини серпня, якщо не буде скликано окреме засідання.

    Якщо кадрові рішення не провести зараз, вони можуть зависнути щонайменше на кілька тижнів. Це означало б, що новий прем’єр отримає менше часу для формування команди, перегляду урядових пріоритетів і підготовки до осінньо-зимового періоду.

    У середині літа новий глава Кабміну також матиме більше часу, щоб увійти у бюджетний процес. Уряд повинен готувати проєкт державного бюджету на наступний рік і надалі подавати його до парламенту відповідно до вимог Бюджетного кодексу. Тому зміна прем’єра наприкінці літа або восени була б значно ризикованішою: новому керівнику довелося б одразу відповідати за документ, який значною мірою формувала попередня команда.

    Зеленський міг вирішити зіграти на випередження

    Ще одна версія джерел полягає в тому, що президент вирішив не чекати осені, коли можливі проблеми з енергетикою, запасами пального або підготовкою міст до холодів могли б перетворитися на політичну кризу.

    У такому разі Зеленський демонструє, що сам ініціює кадрове перезавантаження, а не реагує на вже сформоване суспільне невдоволення. Один зі співрозмовників РБК-Україна описав це як бажання президента знову показати, хто контролює політичний процес.

    Для Банкової це також можливість переформатувати відповідальність. Якщо новий прем’єр і частково оновлений Кабмін розпочнуть роботу влітку, саме вони відповідатимуть за проходження зими, бюджет, енергетичну безпеку та виконання домовленостей із партнерами.

    Хто може залишитися у новому Кабміні

    Повного складу нового уряду поки немає. За даними джерел РБК-Україна, частина чинних міністрів може зберегти посади, тоді як деякі великі міністерства планують знову розділити.

    Серед можливих змін видання називає відставку міністра освіти Оксена Лісового. Під питанням також майбутнє міністра оборони Михайла Федорова, а серед можливих кандидатів на цю посаду згадують міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. Утім, це попередні кадрові конфігурації з посиланням на анонімні джерела, які ще можуть змінитися.

    Остаточні рішення залежатимуть від консультацій усередині президентської команди, переговорів із парламентськими фракціями та наявності щонайменше 226 голосів за нового прем’єра.

    Що відомо достеменно

    Офіційно підтверджено, що Зеленський вважає необхідним оновлення Кабміну, запропонував Свириденко інший стратегічний напрямок і готує зміни серед керівників правоохоронних органів. Також підтверджено, що Стефанішина попросила завершити дипломатичну службу з особистих причин.

    Інформація про призначення Свириденко посолкою у США, остаточне висунення Корецького на посаду прем’єра, можливі претензії НАБУ до Стефанішиної та конкретний склад майбутнього уряду поки базується переважно на повідомленнях джерел.

    Проте загальна логіка перезавантаження вже проглядається. Українська влада більше не розраховує на швидке завершення війни, готується до нової складної зими, прагне посилити енергетичний блок і одночасно перебудувати роботу з головним міжнародним партнером.

    Саме поєднання цих обставин пояснює, чому Зеленський вирішив міняти уряд не восени й не після появи очевидної кризи, а вже зараз — поки є час сформувати нову команду, підготувати бюджет і зустріти найнебезпечніший період року з оновленим центром управління.

  • Від охоронця до прем’єра: хто такий Сергій Корецький

    Від охоронця до прем’єра: хто такий Сергій Корецький

    Голова правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький опинився серед головних претендентів на посаду нового прем’єр-міністра після оголошеного Володимиром Зеленським перезавантаження Кабінету Міністрів. У західних та українських медіа його називають одним із фаворитів кадрової гонки, однак остаточного рішення президента та офіційного подання кандидатури до Верховної Ради поки немає.

    Корецький майже всю професійну кар’єру працював у паливно-енергетичній галузі. Він пройшов шлях від рядової посади у приватній компанії до керівництва однією з найбільших мереж автозаправних станцій, а згодом очолив державні «Укрнафту», «Укртатнафту» і всю групу «Нафтогаз».

    Його можливе призначення прем’єром може означати, що Банкова робить ставку на технократичного керівника з досвідом антикризового управління великими підприємствами. Водночас робота на чолі уряду значно ширша за управління енергетичними активами: новому прем’єру доведеться відповідати за оборону, фінанси, соціальну політику, відбудову, євроінтеграцію та підготовку країни до зими.

    Чому Корецького назвали фаворитом

    12 липня Зеленський заявив, що Україні потрібне оновлення уряду відповідно до нової політичної стратегії. Після розмови з прем’єр-міністеркою Юлією Свириденко президент окремо зустрівся із Сергієм Корецьким.

    Глава держави повідомив, що обговорив із керівником «Нафтогазу» кроки, необхідні для зміцнення стійкості України та досягнення результатів у межах оновленого державного курсу. Зеленський також позитивно оцінив роботу Корецького у складному енергетичному секторі.

    Саме послідовність зустрічей та окрема публічна увага президента до керівника державної компанії спричинили припущення про його можливий перехід до Кабміну.

    Reuters повідомило, що депутати та джерела у владі називають Корецького одним із можливих наступників Свириденко, а частина співрозмовників агентства вважає його головним претендентом. Financial Times також віднесла керівника «Нафтогазу» до провідних кандидатів поряд із Денисом Шмигалем і Михайлом Федоровим. Водночас сам Зеленський прізвища майбутнього глави уряду не оголошував.

    Від охоронця до керівника WOG

    Сергій Корецький народився у Луцьку. Він здобув освіту за напрямами машинобудування, економіки бізнесу та видобування нафти і газу, а згодом навчався за програмою Executive MBA.

    Його кар’єра у паливній галузі розпочалася наприкінці 1990-х років у групі Continuum, пов’язаній із бізнесменом Ігорем Єремеєвим. Українські медіа пишуть, що однією з перших посад Корецького була робота охоронцем. Цей епізод не зазначений в офіційній біографії «Нафтогазу», тому його варто подавати саме як інформацію журналістських профайлів, а не підтверджену компанією деталь.

    Надалі Корецький швидко просувався всередині бізнес-групи. Він працював на різних управлінських посадах, став генеральним директором керівної компанії Continuum, а у 2013 році очолив мережу автозаправних комплексів WOG.

    Офіційна біографія «Нафтогазу» підтверджує, що Корецький має понад 20 років досвіду у видобуванні та переробленні нафти, роздрібній і гуртовій торгівлі енергоресурсами та міжнародному фінансуванні. Також компанія вказує, що він очолював Western Oil Group, Continuum Group і WOG.

    Під його керівництвом мережа WOG розвивала не лише торгівлю пальним, а й супутні сервіси, зокрема магазини та кавові зони на автозаправках. Саме досвід створення роздрібної моделі пізніше допоміг Корецькому запустити власний кавовий бізнес.

    Власний бізнес і швейцарський енерготрейдер

    Після звільнення з WOG у 2018 році Корецький заснував бренд Idealist Coffee Co. Компанія розвивала мережу кав’ярень і виробництво кави, однак пізніше менеджер вийшов зі складу її власників.

    Також Корецький був співзасновником і керівником швейцарського енерготрейдера Centurion Group SA. Цей етап дав йому досвід міжнародної торгівлі, залучення фінансування та роботи на європейському енергетичному ринку.

    На відміну від багатьох українських державних менеджерів, він прийшов у держсектор не з політики чи міністерства, а з приватного паливного бізнесу. Саме це прихильники Корецького називають його перевагою — він має практичний досвід управління великими структурами, роздрібними мережами та фінансовими потоками.

    Критики водночас наголошують, що тривала робота у великому паливному бізнесі потребує особливо ретельного аналізу можливих конфліктів інтересів і зв’язків із колишніми партнерами. Публічних офіційних звинувачень у незаконній діяльності проти Корецького в контексті його кандидатури на прем’єра не оголошували.

    Як Корецький очолив «Укрнафту»

    Восени 2022 року держава примусово відчужила у власність акції низки стратегічних компаній для потреб оборони. Після зміни управління Сергія Корецького призначили директором «Укрнафти» та «Укртатнафти».

    На той момент перед новим менеджментом стояло кілька складних завдань: відновити контроль над фінансовими потоками, змінити систему закупівель, забезпечити стабільне виробництво пального та підвищити ефективність державних активів.

    Корецький заявляв, що компанія відмовилася від непрозорих посередницьких схем, перевела закупівлі на Prozorro, переглянула контракти та посилила внутрішній контроль.

    Уже за перший рік нового управління «Укрнафта» повідомила про різке покращення результатів. За підсумками 2023 року чистий прибуток компанії після міжнародного аудиту становив 23,6 млрд грн. За 2024 рік підприємство задекларувало ще 16,38 млрд грн чистого прибутку. Сукупно це майже 40 млрд грн за два роки.

    Для порівняння, за перше півріччя 2023-го чистий прибуток уже сягав 14,1 млрд грн, а до листопада перевищив 20 млрд грн. Ці цифри компанія наводила у звіті про перші 12 місяців роботи нового керівництва.

    Водночас фінансові результати потрібно оцінювати з урахуванням високих світових цін, зміни контролю над підприємством, податкових факторів та особливих умов воєнної економіки. Прибуток не є виключно особистим здобутком одного керівника, а залежить від роботи всієї команди й ринкової кон’юнктури.

    Що змінилося в «Укрнафті»

    Під керівництвом Корецького «Укрнафта» почала активніше бурити нові свердловини, оновлювати автозаправну мережу та розвивати власні паливні потужності. Підприємство також розширювало співпрацю з військовими й передавало транспорт та обладнання Силам оборони.

    Компанія заявляла про збільшення видобутку нафти й газу, зростання доходів та скорочення залежності від сторонніх постачальників.

    Окремим напрямком стало оновлення мережі АЗС, яку держава отримала після переходу активів до нового управління. «Укрнафта» прагнула стати повноцінним національним оператором паливного ринку та збільшити свою частку в роздрібній торгівлі.

    У 2023 році дохід компанії зріс до 95,17 млрд грн, що було більш ніж удвічі вище за попередній рік. У самій «Укрнафті» пов’язували цей результат зі зміною управління, ринковою моделлю продажів і відмовою від частини старих схем.

    Як він став головою «Нафтогазу»

    У квітні 2025 року наглядова рада НАК «Нафтогаз України» обрала Сергія Корецького головою правління компанії. До виконання обов’язків він офіційно приступив 14 травня.

    «Нафтогаз» повідомляв, що Корецький перейшов на нову посаду зсередини групи, адже до цього керував «Укрнафтою» та «Укртатнафтою». Компанія не називала його політичним призначенцем, наголошуючи на професійному досвіді у галузі.

    Одним із головних завдань нового керівника стало збільшення українського видобутку газу, накопичення запасів до опалювального сезону та відновлення інфраструктури після російських ударів.

    Корецький очолив групу у надзвичайно складний період. Росія продовжувала атакувати газовидобувні об’єкти, сховища, компресорні станції та іншу енергетичну інфраструктуру. Україні доводилося витрачати значні кошти на імпорт газу, аварійні ремонти та захист підприємств.

    «Нафтогаз» є не просто комерційною компанією. Від його роботи залежать опалення мільйонів домогосподарств, функціонування промисловості, газопостачання громад і загальна енергетична безпека держави.

    Прибуток «Нафтогазу» різко скоротився

    За даними, наведеними у матеріалі «Главкома», виторг групи «Нафтогаз» за підсумками 2025 року зріс до 270,9 млрд грн, однак чистий прибуток скоротився з 37,9 млрд до 5,83 млрд грн.

    Основною причиною називали збільшення витрат, зокрема на закупівлю імпортного природного газу. Така динаміка не обов’язково свідчить про погіршення управління: під час війни державна енергетична компанія виконує соціальні та стратегічні функції, які можуть бути важливішими за максимізацію прибутку.

    Водночас ці показники, ймовірно, стануть одним із питань до Корецького у разі його висунення на посаду прем’єр-міністра. Парламент і суспільство захочуть почути, наскільки ефективно компанія витрачала кошти, як формувалися ціни імпортного газу та чи достатньо Україна підготовлена до наступного опалювального сезону.

    Сам Зеленський після зустрічі з Корецьким зазначив, що той працює в «надзвичайно складному секторі» та забезпечував захист національних інтересів України. Ця оцінка посилила припущення, що президент розглядає менеджера для значно ширшої державної ролі.

    Що може сподобатися Зеленському

    Обрання Корецького може відповідати кільком завданням, які Зеленський поставив перед майбутнім урядом.

    Насамперед це підготовка до зими. Президент прямо назвав енергетичну стійкість одним із головних внутрішніх пріоритетів. Корецький уже відповідає за видобуток газу, імпорт, роботу сховищ і значну частину енергетичної інфраструктури.

    Другий напрямок — трансформація державних компаній. Зеленський заявив, що реформа таких підприємств має бути прискорена. Корецький має досвід переведення великого активу під нову модель управління та демонструє вимірювані фінансові результати «Укрнафти».

    Третій фактор — відсутність тривалої партійної кар’єри. На тлі запиту на технократичне управління Корецький може позиціонуватися як менеджер, а не традиційний політик.

    Нарешті, він має досвід роботи з міжнародними кредиторами, енергетичними компаніями та західними партнерами, що важливо для залучення коштів на відновлення.

    Які слабкі місця має кандидатура

    Головним недоліком Корецького є обмежений досвід роботи безпосередньо в центральних органах влади.

    Керівництво компанією, навіть надзвичайно великою, відрізняється від управління Кабінетом Міністрів. Прем’єр має координувати десятки міністерств, домовлятися з парламентом, вести переговори з МВФ та ЄС, відповідати за бюджет, оборонні видатки, соціальні виплати, мобілізаційні процеси й регіональну політику.

    Корецький ніколи не був народним депутатом чи міністром. Йому довелося б швидко вибудовувати відносини з Верховною Радою та формувати власну політичну команду.

    Інше питання — можливе поєднання посади глави уряду з необхідністю завершити підготовку «Нафтогазу» до зими. У разі призначення Корецького компанії терміново знадобиться новий керівник, а зміна менеджменту перед опалювальним сезоном може створити додаткові ризики.

    Також його критики можуть звертати увагу на багаторічну роботу у великому приватному паливному бізнесі. Сам по собі такий досвід не є порушенням, але вимагатиме прозорого пояснення всіх потенційних конфліктів інтересів.

    Хто ще претендує на посаду

    Корецький не є єдиним кандидатом. Reuters та Financial Times називають серед можливих претендентів колишнього прем’єра і чинного першого віцепрем’єра Дениса Шмигаля та міністра оборони Михайла Федорова. В українських медіа також фігурує мер Харкова Ігор Терехов.

    Шмигаль має найбільший досвід роботи главою уряду й може стати компромісним варіантом. Федоров асоціюється з цифровізацією, безпілотними технологіями та реформою оборонного сектору. Терехов має досвід управління великим прифронтовим містом.

    Перевагою Корецького є саме енергетичний і корпоративний досвід. На тлі російських ударів, підготовки до зими та необхідності реформувати державні підприємства цей профіль може виявитися вирішальним.

    Що буде далі

    Остаточна кандидатура нового прем’єр-міністра має бути внесена президентом до Верховної Ради. Для призначення необхідно щонайменше 226 голосів народних депутатів.

    Відставка Свириденко означає відставку всього уряду, однак міністри продовжуватимуть виконувати обов’язки до формування нового складу Кабміну. Reuters повідомляє, що Зеленський поки не назвав наступника прем’єрки, хоча консультації вже тривають.

    Тому називати Корецького майбутнім прем’єром як доконаний факт зарано. Наразі він лише один із головних кандидатів, якого підтримує частина президентської команди та про якого позитивно висловився Зеленський.

    Проте сам факт того, що колишній менеджер мережі АЗС і керівник державної нафтогазової групи опинився за крок від найвищої посади у виконавчій владі, робить його кар’єру однією з найпомітніших в українському державному менеджменті.

    У разі призначення Сергій Корецький пройде шлях від роботи у приватній паливній компанії до керівництва урядом воюючої держави. Його головним випробуванням стане вже не прибутковість окремого підприємства, а здатність забезпечити стійкість усієї країни.

  • Війна розвертається проти Путіна: WSJ назвав переломний момент

    Війна розвертається проти Путіна: WSJ назвав переломний момент

    Війна Росії проти України входить у нову фазу, в якій час уперше за тривалий період може перестати працювати на Кремль. Українські війська не лише зберегли обороноздатність, а й дедалі активніше тиснуть на слабкі місця противника, тоді як російський наступ сповільнюється, армія зазнає значних втрат, а далекобійні удари по нафтопереробній та логістичній інфраструктурі створюють проблеми вже глибоко всередині РФ.

    Таку оцінку наводить The Wall Street Journal, аналізуючи зміни на фронті, розвиток української дронової кампанії та дедалі складніше стратегічне становище російського правителя Володимира Путіна.

    Водночас видання застерігає: нинішня ситуація ще не означає близької поразки Росії або автоматичного завершення війни. Москва зберігає значні ресурси, продовжує наступальні операції та має серйозну перевагу в балістичних ракетах. Сам Путін не демонструє готовності відмовлятися від максималістських вимог.

    Час більше не є безумовним союзником Кремля

    Протягом чотирьох років російське керівництво будувало стратегію на припущенні, що РФ здатна довше за Україну витримувати війну на виснаження. Кремль розраховував на більші людські резерви, потужнішу промисловість, поступове скорочення західної допомоги та втому українського суспільства.

    Однак Україна не зазнала очікуваного Москвою військового краху. Навпаки, вона створила масштабну індустрію безпілотників, адаптувала оборону та отримала можливість уражати об’єкти за тисячі кілометрів від кордону.

    Одним із найпоказовіших став удар по Омському нафтопереробному заводу — найбільшому НПЗ Росії, розташованому приблизно за 2700 кілометрів від контрольованої Україною території. Після атаки підприємство зупинило перероблення нафти, що посилило дефіцит пального в РФ.

    Українські дрони також атакували НПЗ у Саратові, Татарстані, Самарській області, портову інфраструктуру, трубопровідні станції та танкери в Азовському морі. Reuters повідомляв про одночасне ураження трьох російських НПЗ, танкерів і насосних станцій у межах однієї масштабної операції.

    Удари по нафті створили фізичний дефіцит пального

    Наслідки української кампанії вже не обмежуються тимчасовими пожежами на підприємствах. За оцінками, які наводила The Wall Street Journal, станом на 20 червня близько 28% російських нафтопереробних потужностей не працювали.

    Експерти наголошували, що йдеться вже не лише про логістичні труднощі або дисбаланс між регіонами, а про фізичну нестачу бензину та дизельного пального.

    У низці регіонів Росії виникли черги на автозаправках, зросли ціни, а влада була змушена обмежити експорт дизеля та збільшувати імпорт. Зупинка Омського НПЗ, який є одним із головних виробників бензину в країні, лише поглибила кризу.

    Особливо складною стала ситуація в окупованому Криму, де українські удари по підстанціях, енергомосту та морській логістиці спричинили перебої зі світлом і пальним.

    У липні Україна також суттєво посилила атаки на судноплавство в Азовському морі. За повідомленнями західних медіа, удари по десятках танкерів, поромів та інших суден змусили Росію обмежувати рух на важливих морських маршрутах.

    Величезна територія Росії стала її слабкістю

    Розмір Росії протягом століть вважався її стратегічною перевагою. Проте в умовах масового застосування далекобійних безпілотників ця перевага починає працювати проти Кремля.

    Москва змушена захищати сотні нафтопереробних заводів, складів, портів, військових аеродромів, підстанцій, трубопроводів і промислових підприємств на величезній території. Повністю закрити всі ці об’єкти системами ППО неможливо.

    The Wall Street Journal раніше писала, що українська дронова кампанія перевантажує російську протиповітряну оборону, а удари з березня могли пошкодити близько 20% нафтопереробних потужностей РФ.

    Кожен комплекс ППО, який Кремль перекидає з фронту до НПЗ або стратегічного підприємства, перестає прикривати російські війська, склади та штаби на окупованих територіях.

    Одночасно утримувати щільну оборону фронту й забезпечувати захист усієї території РФ стає дедалі складніше.

    Російський наступ дає менше результатів

    Російські війська продовжують атакувати на Донеччині та інших напрямках, однак темпи просування вже не відповідають масштабам втрат і витрачених ресурсів.

    Західні розвідки оцінювали російські втрати приблизно у 35 тисяч військових щомісяця — більше, ніж Кремль здатний залучати добровольців і контрактників.

    Якщо така тенденція збережеться, Путін може опинитися перед вибором: скорочувати інтенсивність наступу або проводити нову примусову мобілізацію. Другий варіант є політично небезпечним, оскільки мобілізація 2022 року викликала невдоволення та масовий виїзд росіян за кордон.

    WSJ зазначає, що російська армія все ще має локальні просування, зокрема на Донеччині. Однак на відміну від попередніх періодів вона вже не рухається вперед майже по всій лінії фронту.

    Українські підрозділи проводять локальні контратаки, відтісняють росіян на окремих ділянках і значно ефективніше протидіють диверсійним та штурмовим групам.

    Українська армія швидше адаптується

    Однією з головних змін стала здатність України швидко впроваджувати нові технології безпосередньо на полі бою.

    Українські сили створили багаторівневу систему виявлення та знищення російських дронів середньої дальності. До неї входять акустичні датчики, засоби радіоелектронної боротьби, мобільні вогневі групи, розвідувальні системи та дрони-перехоплювачі.

    Комерційні супутникові знімки також дедалі швидше потрапляють безпосередньо до військових, скорочуючи час між виявленням російського об’єкта та нанесенням удару. WSJ писала, що така оперативна передача розвідувальних даних робить українські атаки значно точнішими.

    Українська оборонна промисловість щороку збільшує виробництво FPV-дронів, далекобійних безпілотників, морських дронів і перехоплювачів. Західні уряди почали фінансувати закупівлю безпілотників безпосередньо в українських виробників.

    Зокрема, Німеччина профінансувала закупівлю 50 тисяч ударних FPV-дронів Shrike, а Велика Британія анонсувала передачу Україні ще 150 тисяч безпілотників.

    Трамп змінив тон щодо України

    Окрему увагу WSJ звертає на зміну ставлення президента США Дональда Трампа.

    Ще у 2025 році він заявляв Зеленському, що Україна нібито не має достатніх «карт» для боротьби з Росією. Проте під час саміту НАТО в Анкарі у липні 2026 року тон розмови був значно теплішим.

    За даними видання, Трампу демонстрували розвідувальні матеріали про нові українські далекобійні можливості. Масштаб і точність ударів по російській енергетичній інфраструктурі справили на нього враження.

    Після зустрічі із Зеленським американський президент публічно підтримав українські далекобійні удари та заявив про готовність дозволити виробництво ракет для Patriot в Україні.

    Зеленський повідомив, що домовленість щодо ліцензій уже досягнута на політичному рівні. Україна також веде переговори про спільне виробництво дронів зі Сполученими Штатами та створення окремої європейської антибалістичної системи.

    Балістика залишається головною перевагою Росії

    Попри стратегічні проблеми Кремля, Україна залишається надзвичайно вразливою до російських балістичних ракет.

    На початку липня The Wall Street Journal повідомила, що запас ракет-перехоплювачів Patriot в України практично вичерпаний. Через це Київ та інші міста мають обмежені можливості для знищення балістичних цілей.

    Зеленський назвав балістичні удари останньою серйозною перевагою Росії. За його словами, більшість інших військових завдань Україна вже здатна вирішувати самостійно, однак для перехоплення ракет «Іскандер-М» і подібних цілей потрібні Patriot та сучасні боєприпаси до них.

    Президент неодноразово наголошував, що поповнення запасів ракет для Patriot є головним пріоритетом. На початку липня він визнав, що політичної волі США було б достатньо для подолання дефіциту, однак необхідних постачань поки бракує.

    Без достатньої кількості перехоплювачів Росія може продовжувати завдавати значних втрат українським містам навіть у разі погіршення власної ситуації на фронті.

    Путін може отримувати викривлену картину

    Однією з причин, через які Кремль не змінює стратегію, може бути недостовірна інформація, яку російські генерали передають Путіну.

    Аналітики припускають, що військове керівництво продовжує доповідати про нібито неминучий прорив на Донеччині та перебільшує успіхи російської армії.

    Сам Путін публічно повторює максималістські вимоги: визнання окупованих територій російськими, обмеження української армії та фактичну відмову України від самостійної зовнішньої політики.

    Ознак того, що він готовий погодитися на справедливе припинення вогню, наразі немає. Росія паралельно посилює удари по українських містах, підприємствах і цивільній інфраструктурі.

    Поворот ще не означає перемоги

    Нинішня ситуація є переломною, але результат цього повороту ще не визначений.

    Росія може спробувати адаптуватися до української переваги в дронах, посилити ППО, розосередити виробництво або провести нову мобілізацію. Вона також зберігає великий ракетний арсенал, авіацію та здатність концентрувати значні сили на окремих напрямках.

    Україна, зі свого боку, залежить від постачання боєприпасів для ППО, міжнародного фінансування та стабільного поповнення особового складу.

    Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний раніше застерігав, що нинішній баланс більше нагадує взаємне стримування, ніж близьку вирішальну перемогу однієї зі сторін.

    Проте головна зміна вже відбулася: Кремль більше не може бути впевнений, що просте продовження війни автоматично наближатиме його до перемоги.

    Російські втрати перевищують темпи поповнення, стратегічні підприємства палають за тисячі кілометрів від фронту, паливна система працює з перебоями, а Україна зберігає здатність оборонятися й розширює можливості для ударів.

    Саме тому The Wall Street Journal робить висновок, що час уперше починає працювати не на Путіна. Однак російський правитель поки не демонструє наміру зупинятися — навіть якщо ціна продовження війни для його армії, економіки та власної влади стає дедалі вищою.

  • Путін може відкрити новий фронт: у Раді назвали найнебезпечніший напрямок

    Путін може відкрити новий фронт: у Раді назвали найнебезпечніший напрямок

    Росія після виборів до Державної думи може спробувати відкрити новий фронт проти України. Одним із найбільш імовірних напрямків називають Чернігівську область, а у разі домовленостей Кремля з Білоруссю ситуація може стати ще складнішою. Про це заявив секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, полковник СБУ Роман Костенко.

    У Верховній Раді попередили про нову загрозу

    За словами Костенка, після завершення виборчої кампанії в Росії Кремль може активізувати військові дії та спробувати розширити театр бойових дій.

    Нардеп наголосив, що одним із потенційних напрямків наступу є Чернігівщина. Особливе занепокоєння викликає можливий сценарій, за якого Росія отримає підтримку Білорусі.

    «Якщо вони відкриють Чернігівський фронт, а не дай Боже ще домовляться з Білоруссю, то тих сил і засобів, які ми маємо зараз, буде далеко недостатньо. У такому разі Україні доведеться шукати додаткові ресурси для оборони», – заявив Костенко в ефірі «Київ24».

    За його словами, у разі розширення фронту Україні доведеться перерозподіляти сили та залучати додаткові резерви.

    Експерти не бачать ознак великого наступу зараз

    Водночас військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко вважає, що наразі російське угруповання у Брянській області не має достатньої чисельності для масштабної наступальної операції.

    За його оцінкою, найближчим часом загроза для Чернігівської області може проявлятися у вигляді:

    • диверсійно-розвідувальних груп;
    • локальних рейдів у прикордонній смузі;
    • спроб розширення так званої «буферної зони».

    Разом із тим експерт наголошує, що ситуація може змінюватися, тому за накопиченням російських сил необхідно постійно стежити.

    Що кажуть прикордонники

    Раніше речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко зазначав, що Росія може спробувати здійснювати наступальні дії на Чернігівському напрямку не лише за участі Білорусі, а й із власної території.

    За його словами, саме такий сценарій нині виглядає більш реалістичним, хоча українські військові уважно контролюють ситуацію вздовж усього північного кордону.

    «Флеш»: війна переходить у нову фазу

    Паралельно радник міністра оборони України Сергій Бескрестнов («Флеш») заявив, що характер війни поступово змінюється.

    За його словами, дедалі більшого значення набувають далекобійні удари по тиловій інфраструктурі. Росія, на його думку, намагатиметься атакувати практично будь-які об’єкти на глибину до 100 кілометрів від кордону.

    Серед потенційних цілей він назвав:

    • автозаправні станції;
    • логістичні склади;
    • поштові відділення;
    • підприємства;
    • залізничну інфраструктуру;
    • електропідстанції;
    • бази будівельної та сільськогосподарської техніки.

    Водночас Бескрестнов підкреслив, що Україна також має достатній потенціал для ударів по військовій та критичній інфраструктурі Росії.

    Яка ситуація на фронті

    Попри заяви про можливе відкриття нового напрямку, основні наступальні зусилля російська армія продовжує зосереджувати на сході України.

    За даними Генерального штабу та військового командування, найбільш напруженою залишається ситуація на Лиманському, Покровському та Куп’янському напрямках. Російські війська також продовжують спроби розширити так звану буферну зону на півночі Харківської області.

    Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський раніше заявляв, що Росія не відмовилася від планів повної окупації Луганської та Донецької областей, а також прагне посилити наступальні дії у Запорізькій та Дніпропетровській областях.

    Остаточних ознак підготовки нового фронту поки немає

    Наразі заяви про можливий наступ на Чернігівщину залишаються оцінками окремих політиків і військових експертів. Офіційних повідомлень Генерального штабу ЗСУ про підготовку Росією масштабної наступальної операції саме на цьому напрямку наразі немає.

    Водночас українські військові продовжують уважно контролювати ситуацію на північному кордоні, враховуючи можливість зміни обстановки у разі перекидання російських резервів або зміни позиції Білорусі.

  • НПЗ палають, бензин зникає: українські дрони наблизили війну до Кремля

    НПЗ палають, бензин зникає: українські дрони наблизили війну до Кремля

    Системні удари України по російських нафтопереробних заводах, нафтобазах, портах і танкерах поступово перетворюються з окремих військових операцій на масштабну кампанію економічного виснаження Росії. Її наслідки дедалі сильніше відчуває не лише російська армія, а й звичайне населення — у низці регіонів виник дефіцит бензину, біля заправок утворюються черги, а влада змушена обмежувати експорт і збільшувати імпорт пального.

    Fox News називає українські удари спробою принести війну до «парадних дверей» російського диктатора Володимира Путіна. Головний ефект нової стратегії полягає в тому, що Кремлю стає дедалі складніше підтримувати створену ним ілюзію, ніби повномасштабне вторгнення не впливає на повсякденне життя більшості росіян.

    Колишній російський опозиційний політик Максим Кац у коментарі американському телеканалу зазначив, що паливна криза стала одним із перших безпосередніх наслідків війни, з якими масово зіткнулися пересічні громадяни РФ. Раніше більшість із них відчувала переважно інфляцію та поступове погіршення економічної ситуації. Тепер у деяких регіонах проблема полягає вже не тільки у високій ціні — бензину фізично немає у продажу.

    За оцінкою Каца, така ситуація створює для Кремля серйозну політичну загрозу. Протягом років російська влада намагалася ізолювати населення від реальної ціни агресії: бойові дії подавалися як далека операція, яка нібито не повинна змінювати звичне життя великих міст і регіонів. Проте коли люди не можуть заправити автомобіль, бачать довгі черги та щодня платять більше за товари й послуги, війна перестає бути телевізійною картинкою.

    Росія виробляє лише дві третини необхідного бензину

    Масштаб проблеми підтверджують і дані енергетичного ринку. За інформацією Reuters, після посилення українських атак російські підприємства виробляють бензину приблизно на рівні 65% від сезонного попиту. Дефіцит становить орієнтовно 40–45 тисяч тонн пального на добу, тоді як щоденне споживання в літній період сягає 115–120 тисяч тонн.

    Серед великих підприємств, які повністю або частково зупиняли роботу через пошкодження, називають Нижньогородський, Омський і Саратовський нафтопереробні заводи. Сукупний дефіцит значно зріс порівняно з червнем, а сезонне збільшення автомобільних поїздок лише посилило навантаження на систему постачання.

    Російська влада намагається втримати ситуацію за допомогою кількох екстрених заходів. Москва обмежує експорт пального, використовує державні запаси й нарощує закупівлі за кордоном. Особливо збільшилися поставки бензину з Білорусі, які у червні досягли рекордного рівня — близько шести тисяч тонн на добу. Також Росія змушена шукати додаткові обсяги в інших країнах, зокрема в Індії.

    У деяких регіонах на тлі дефіциту та довгих черг до автозаправних станцій залучають додаткові сили для підтримання порядку. Російські посадовці сподіваються, що становище покращиться після повернення частини заводів до роботи. Однак це можливо лише за умови відсутності нових результативних атак, а українські Сили оборони продовжують бити по підприємствах практично щодня.

    Кожна система ППО біля НПЗ не воює на фронті

    Колишній верховний головнокомандувач Об’єднаних сил НАТО в Європі Філіп Брідлав вважає, що українська кампанія вже має подвійний ефект. З одного боку, вона скорочує обсяги виробництва пального, необхідного для російської військової техніки, авіації, вантажівок і логістики. З іншого — змушує Москву розтягувати засоби протиповітряної оборони по величезній території.

    Росія має десятки великих нафтопереробних заводів, нафтобаз, портових терміналів і перекачувальних станцій. Повністю захистити кожен із цих об’єктів від далекобійних безпілотників неможливо. Кожен зенітний комплекс і підрозділ, перекинутий до промислової зони в глибині РФ, не може одночасно прикривати окупаційні війська, аеродроми чи склади поблизу українського фронту.

    За окремими оцінками, українські атаки вже вивели з ладу або суттєво обмежили близько третини російських потужностей із перероблення пального. Українська сторона наводила й вищі показники, заявляючи про втрату Росією понад 40% переробних можливостей протягом року. Остаточні цифри відрізняються, адже частина підприємств ремонтується, перезапускається, а потім знову зазнає атак.

    У червні Путін був змушений публічно визнати, що українські удари по енергетичних об’єктах стали одним із чинників дефіциту пального. На той момент обмеження або нормування продажу бензину вже діяли в десятках регіонів, зокрема у Москві та на тимчасово окупованих територіях України.

    Новий удар по Сизранському НПЗ

    У ніч проти 12 липня українські сили знову атакували енергетичну інфраструктуру в Самарській області. За повідомленнями російських медіа та міжнародних агентств, ціллю міг стати Сизранський нафтопереробний завод, який належить компанії «Роснефть». Під час атаки було пошкоджено промисловий об’єкт, а місцева влада також повідомила про руйнування житлових будинків, загиблого та поранених.

    Сизранський НПЗ уже неодноразово опинявся під ударами. Після атаки 21 травня Генеральний штаб України повідомляв про зупинку підприємства. Завод має потужність перероблення до дев’яти мільйонів тонн нафти на рік і розташований більш ніж за 800 кілометрів від українського кордону.

    Одночасно українські дрони атакують морську логістику Росії. Під ударами опиняються танкери, пороми та портова інфраструктура в Азовському і Чорному морях. Ці операції мають ускладнити перевезення нафтопродуктів і військових вантажів, зокрема до окупованого Криму. Fox News повідомляв, що лише за кілька днів Україна заявила про ураження 21 російського судна, паралельно продовжуючи атаки на великі НПЗ.

    Президент Володимир Зеленський називає такі операції «далекобійними санкціями». Йдеться про фізичне знищення інфраструктури, яка забезпечує російський бюджет доходами та постачає ресурси окупаційній армії, коли міжнародних економічних обмежень недостатньо для зупинення війни.

    Кремль усе ще заробляє мільярди

    Водночас українська стратегія не може сама собою повністю позбавити Росію енергетичних доходів. Москва залишається одним із найбільших експортерів нафти й газу, а частина європейських держав продовжує купувати російський скраплений природний газ.

    За даними організації Urgewald, упродовж перших п’яти місяців 2026 року до портів Європейського Союзу прибули 114 партій продукції проєкту «Ямал СПГ». Це становило близько 96,7% усього його експорту за цей період, тоді як лише чотири партії були доставлені до Китаю. Загальний обсяг поставок до ЄС сягнув 8,37 мільйона тонн — приблизно на 18% більше, ніж роком раніше.

    Вартість цих постачань оцінюють у мільярди євро. Вони демонструють головне обмеження української кампанії: удари по НПЗ можуть спричиняти внутрішній дефіцит бензину та дизеля, але не обов’язково одразу зупиняють експорт сирої нафти або газу. Росія ще має можливість переорієнтовувати потоки, продавати сировину за кордон і фінансувати війну.

    Саме тому військовий тиск має поєднуватися з жорсткішими міжнародними санкціями, обмеженням роботи тіньового флоту та відмовою європейських покупців від російських енергоносіїв.

    Війна більше не залишається «десь далеко»

    Попри всі обмеження, стратегічний результат українських ударів стає дедалі помітнішим. Росія витрачає значні кошти на ремонт, імпорт обладнання та захист підприємств. Паливні компанії втрачають виробничі потужності, армія змушена конкурувати з цивільним сектором за доступні ресурси, а населення бачить черги та порожні колонки на заправках.

    Кремль, найімовірніше, і надалі надаватиме пріоритет забезпеченню армії. Це означає, що за подальшого скорочення виробництва нестачу насамперед відчуватимуть цивільні споживачі. Саме така ситуація може посилити невдоволення у регіонах, які раніше практично не стикалися з прямими наслідками російської агресії.

    Українські удари поки що не змусили Путіна відмовитися від війни. Проте вони руйнують ключовий елемент кремлівської пропаганди — твердження, що Росія може нескінченно вести агресію без серйозної ціни для власного населення.

    Тепер ця ціна вимірюється не лише військовими втратами та санкціями, а й дефіцитом бензину, зупиненими заводами, чергами на автозаправках і необхідністю захищати об’єкти за сотні й тисячі кілометрів від України. Саме тому Fox News називає кампанію ударів по енергетичній інфраструктурі способом наблизити війну безпосередньо до Кремля — і змусити Росію відчути наслідки агресії, яку вона розпочала проти України.

  • Проїзд у Києві злетить до 30 грн: названо дату та нові ціни

    Проїзд у Києві злетить до 30 грн: названо дату та нові ціни

    У Києві остаточно затвердили різке підвищення вартості проїзду в комунальному громадському транспорті. Від середи, 15 липня 2026 року, одна разова поїздка в метро, автобусі, трамваї, тролейбусі або фунікулері коштуватиме 30 гривень замість нинішніх восьми. Таким чином, базовий тариф зросте одразу у 3,75 раза.

    Відповідне розпорядження №145 від 7 липня оприлюднили на офіційному порталі Києва. У КМДА заявили, що документ пройшов передбачені законодавством процедури, включно з консультаціями з громадськістю та профспілками. Нові правила поширюватимуться на комунальний транспорт столиці, який працює у звичайному режимі руху.

    Найбільше подорожчання відчують пасажири, які купують разові квитки або поповнюють транспортну картку лише на кілька поїздок. За одну поїздку доведеться віддати 30 гривень. Для людей, які регулярно користуються столичним транспортом і завантажують на картку більше поїздок, запроваджують систему поступових знижок.

    Вартість однієї поїздки залежатиме від розміру придбаного пакета:

    • від 1 до 9 поїздок — 30 гривень;
    • від 10 до 19 — 28,90 гривні;
    • від 20 до 29 — 27,80 гривні;
    • від 30 до 39 — 26,60 гривні;
    • від 40 до 49 — 25,50 гривні;
    • 50 поїздок — 25 гривень.

    Отже, навіть за максимальної знижки поїздка коштуватиме більш ніж утричі дорожче за чинний тариф. Максимально на транспортну картку можна буде одночасно завантажити 50 поїздок, а загальний ліміт поповнення становитиме 100 поїздок.

    Скільки коштуватимуть місячні проїзні

    Для пасажирів, які щодня їздять на роботу або навчання, залишають місячні проїзні з фіксованою кількістю поїздок. У такому разі фактична ціна однієї поїздки буде нижчою, ніж при звичайному поповненні транспортної картки.

    Проїзні коштуватимуть:

    • 46 поїздок — 1088 гривень, або близько 23,65 гривні за одну;
    • 62 поїздки — 1463 гривні, або близько 23,60 гривні;
    • 92 поїздки — 2156 гривень, або близько 23,43 гривні;
    • 124 поїздки — 2888 гривень, або близько 23,29 гривні.

    Під час громадського обговорення міська влада також переглянула ціну безлімітного місячного квитка. Спочатку його пропонували продавати за 4875 гривень, однак остаточну вартість зменшили на 25% — до 3656 гривень. Цей квиток діятиме в метро, автобусах, трамваях, тролейбусах і фунікулері без обмеження кількості поїздок.

    Для гостей Києва запровадять окремі короткострокові безлімітні квитки. Проїзний на 24 години коштуватиме 375 гривень, на 48 годин — 563 гривні, а на 72 години — 750 гривень.

    Що буде зі старими поїздками по 8 гривень

    Кияни ще мають можливість придбати поїздки за старою ціною. Усі поїздки, завантажені на транспортну картку до 14 липня включно, можна буде використовувати до 14 вересня 2026 року.

    Після цієї дати невикористані поїздки не згорять. Їхню вартість автоматично переведуть у грошовий еквівалент і зарахують на баланс транспортної картки. Надалі ці кошти можна буде витрачати на оплату проїзду вже за новими тарифами.

    Це означає, що пасажири можуть завчасно поповнити картку за чинною ціною, однак фактично скористатися такими поїздками зможуть лише протягом двох місяців після запровадження нового тарифу.

    Коли з’явиться пересадковий квиток

    Ще одним нововведенням стане єдиний пересадковий квиток. Його планують запровадити орієнтовно з 1 серпня. Він коштуватиме 60 гривень і дозволятиме протягом 90 хвилин необмежену кількість разів пересідати між різними видами комунального громадського транспорту.

    Наприклад, пасажир зможе скористатися автобусом, потім метро, а далі трамваєм, не купуючи окремий квиток на кожну пересадку. Головна умова — вкластися у 90 хвилин після першої валідації.

    Водночас для людей, які роблять лише одну або дві короткі поїздки, такий квиток може виявитися невигідним, адже його ціна дорівнює вартості двох разових поїздок.

    Які пільги залишаться

    У КМДА запевняють, що право на пільговий проїзд для визначених категорій населення збережеться. Безкоштовно продовжать їздити, зокрема, пенсіонери, учасники бойових дій, люди з інвалідністю та інші категорії, передбачені законодавством і міськими програмами.

    Студенти оплачуватимуть 50% вартості місячних проїзних. Для школярів безкоштовний проїзд діятиме протягом навчального року. Під час літніх канікул учні сплачуватимуть 25% повної вартості. За даними міської влади, пільговим проїздом у столиці можуть користуватися близько 1,1 мільйона жителів.

    Чому проїзд дорожчає так різко

    У КМДА пояснюють підвищення тим, що тариф у Києві не переглядали з 2018 року. За цей період суттєво зросли витрати транспортних підприємств на електроенергію, дизельне пальне, заробітні плати, запчастини, ремонт рухомого складу та обслуговування інфраструктури.

    За даними міської влади, витрати метрополітену на оплату праці зросли на 61,7%, а на електроенергію — на 66,9%. У «Київпастрансу» витрати на паливо збільшилися на 74,8%, а на ремонт і технічне обслуговування — на 63,3%. Одночасно пасажиропотік комунального транспорту зменшився приблизно на 42% порівняно з показниками, які враховувалися під час попереднього перегляду тарифів.

    У КМДА стверджують, що економічно обґрунтована вартість поїздки у 2026 році є ще вищою: 64,60 гривні в метро та 44,14 гривні в наземному транспорті. Тариф у 30 гривень міська влада називає компромісним і таким, що лише частково покриває реальні витрати транспортних підприємств.

    Посадовці попереджають, що збереження ціни на рівні восьми гривень вимагало б значного збільшення бюджетних дотацій. За версією КМДА, це могло б зменшити фінансування відновлення енергетичної інфраструктури, підготовки міста до опалювального сезону, ремонту транспорту та підвищення зарплат працівникам галузі.

    Рішення вже викликало обурення

    Плани підвищити тариф спричинили гостру реакцію частини містян, активістів і депутатів Київради. Петиція проти подорожчання швидко зібрала необхідні для розгляду шість тисяч підписів. Критики рішення заявляють, що настільки різке зростання ціни стане серйозним навантаженням для родин, які щодня користуються кількома видами транспорту.

    Для пасажира, який здійснює дві разові поїздки щодня протягом 22 робочих днів, місячні витрати зростуть із 352 до 1320 гривень. За умови купівлі проїзного на 46 поїздок витрати становитимуть 1088 гривень. Тобто навіть найдоступніший регулярний варіант обійдеться приблизно утричі дорожче, ніж за старого тарифу.

    Попри критику, рішення вже оприлюднене, а нова вартість проїзду має почати діяти з 15 липня. Тож у киян залишилося лише кілька днів, щоб поповнити транспортні картки за старою ціною та переглянути, який із нових пакетів або проїзних буде найвигіднішим.

  • За сприяння людей Кличка продовжується зведення 80-метрового ЖК біля Лаври в інтересах росіян

    За сприяння людей Кличка продовжується зведення 80-метрового ЖК біля Лаври в інтересах росіян


    В столиці продовжується зведення 25-поверхового житлового комплексу біля Києво-Печерської лаври в інтересах бізнес-структур з російським бекграундом.

    Як повідомляє памʼяткозахисник Дмитро Перов, Київська міська військова адміністрація відхилила петицію з вимогою зупинити зведення зведення 80-метрового ЖК біля Києво-Печерської лаври.

    За словами Дмитра Перова, відмову пояснили тим, що містобудівні умови на забудову ділянки на вулиці Князів Острозьких, 43/11 видали законно. В адміністрації визнають: за правилами в історичному центрі можна будувати не вище 8 поверхів. Однак забудовник ще у 2020 році через суд скасував це обмеження і домігся дозволу на зведення 25-поверхівки.

    Нагадаємо, петиція із закликом зупинити будівництво 80-метрового хмарочоса на Печерську набрала понад 6000 голосів за тиждень.

    Водночас, як ми писали раніше, рух петиції про заборону зведення 80-метрового хмарочоса в буферній зоні об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Києво-Печерської лаври заблокував керівник патронажної служби мера Києва Олексій Комаров.

    Через Олексія Комарова зокрема передавали вказівки профільним департаментам КМДА “не втручатися”. Зокрема, саме Комаров не дав Департаменту охорони культурної спадщини втрутитися в ситуацію незважаючи на значний суспільний резонанс та заблокував петицію про зупинку забудови.

    Нагадаємо, після відходу низки ключових фігур із команди мера внаслідок скандалів Комаров фактично почав керувати всіма структурами адміністрації Кличка та Київради, без Комарова жоден документ не потрапляє на підпис до мера і потрапити на прийом неможливо.

    Також Олексій Комаров має репутацію людини, яка торгує дозволами на будівництво та збирає “хабарі для Віталія Кличка”. Зокрема, в даному контексті Комаров згадується на “плівках Комарницького”, а в профільних ТГ каналах обговорюються розцінки на його послуги в мерії.