Після чергової хвилі “інсайдів” про те, що США можуть вийти з переговорів, якщо Україна не погодиться на поступки щодо Донбасу, виникає просте питання: а що, власне, ми втрачаємо?
Відверто кажучи, за весь цей рік переговорного процесу так і не з’явилося жодної зовнішньої ознаки, що він хоч якось наближає нас до завершення війни або хоча б до припинення вогню. Єдиний відчутний плюс — обміни полоненими. Але вони відбувалися і раніше, і продовжуватимуться через тих самих посередників, зокрема арабські країни, роль яких лише зростає.
Усе інше — це регулярний цикл тиску з боку США. Кожні кілька тижнів з’являється нова тема, нова вимога, нова “червона лінія”. І що цікаво — ці вимоги дивним чином синхронізуються з російською позицією.
Тепер нам знову натякають: або ви погоджуєтесь, або ми виходимо з гри.
Добре. А що це означає на практиці?
Перше, чим традиційно лякають — це розвіддані. Так, це дійсно чутлива тема. Їхня відсутність може вдарити по наших можливостях. Але давайте чесно: ми вже проходили періоди, коли обсяг або якість розвідданих знижувалися. Це проблема, але не катастрофа.
До того ж частина цієї інформації вигідна і самим США — наприклад, для ударів по російській енергетичній інфраструктурі, що послаблює РФ як глобального гравця.
Друге — зброя. Але тут ще цікавіше.
Йдеться не про “допомогу”, а про продаж. Контракти на мільярди доларів, які отримують приватні американські виробники. Військово-промисловий комплекс США — один із ключових донорів Республіканської партії. Удачі пояснити їм, чому ці контракти потрібно згорнути напередодні виборів.
Більше того, демократи можуть легко перехопити цю тему і включити розширення оборонних замовлень для України у свою політичну програму. І це буде не лише про геополітику, а й про гроші, робочі місця і донорські бюджети.
Тобто навіть тут важко побачити реальні важелі тиску.
По факту, якщо відкинути емоції, у США зараз немає сильних “козирів”, щоб змусити Україну прийняти невигідні умови. Окрім сценаріїв, які виходять далеко за межі політики — санкцій проти самої України, прямих військових дій або спроб дестабілізації влади. Але це вже зовсім інша реальність.
Тому всі ці заяви про “вихід з переговорів” виглядають радше як елемент інформаційного тиску, ніж як реальна стратегія.
І головне питання тут не в тому, чи вийдуть США з переговорів.
А в тому, чи є в цих переговорах хоч якийсь сенс у нинішньому вигляді.
Раніше ми повідомляли, що переговори між Україною та представниками команди Дональда Трампа тривають, і сторони обговорюють можливі варіанти мирного врегулювання війни. Водночас, за інформацією Української правди, американська сторона допускає вихід із переговорного процесу, якщо Україна не погодиться на виведення військ із Донецької області.
