Gorchitsa.info

Позначка: аукціон

  • Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Одна з найбільших приватизаційних угод 2026 року опинилася під загрозою через російські обстріли та політичну невизначеність. Одеський припортовий завод, який держава виставила на продаж за стартовою ціною 4,31 мільярда гривень, зацікавив інвесторів зі США та несподіваного українського претендента. Однак потенційні покупці не поспішають подавати заявки й перераховувати гарантійні внески. Американські компанії дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна з питаннями про безпеку Одеси, ризики нових російських атак та перспективи українсько-американських відносин. Уже 19 жовтня має відбутися аукціон, який покаже, чи готовий великий капітал інвестувати в українську промисловість під час війни.

    Про ситуацію навколо продажу підприємства розповів голова Фонду державного майна України Дмитро Наталуха в інтерв’ю «Главкому».

    За його словами, інтерес до Одеського припортового заводу проявляють кілька американських компаній.

    Їх приваблює промисловий потенціал підприємства, його розташування поблизу морського порту та запропонована державою ціна.

    Однак ситуація різко ускладнилася після останньої хвилі російських обстрілів.

    Потенційні покупці почали сумніватися не стільки в комерційній привабливості підприємства, скільки в можливості безпечно володіти та управляти ним.

    Американські інвестори телефонують по кілька разів на день

    Дмитро Наталуха розповів, що представники американських компаній уважно стежать за розвитком воєнної ситуації в Україні.

    Після масованих російських атак вони дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна за додатковими роз’ясненнями.

    Насамперед інвесторів цікавить, чи поширюється загострення безпекової ситуації на Одеську область.

    Особливе занепокоєння викликає можливість ударів по промисловій та портовій інфраструктурі.

    За словами Наталухи, представники американських компаній протягом останнього тижня телефонували по кілька разів на день, намагаючись з’ясувати, наскільки змінилися ризики.

    Інвестори також запитують, чи має українська влада інформацію про можливі подальші російські атаки.

    Однак наявність таких запитань ще не означає, що американські компанії остаточно відмовилися від участі в аукціоні.

    Станом на момент інтерв’ю потенційні покупці продовжували вивчати актив, але не ухвалили остаточних рішень щодо участі в торгах.

    Політика Трампа додала нових ризиків

    Окремою проблемою стала політична невизначеність у відносинах між Україною та Сполученими Штатами.

    За словами голови Фонду держмайна, американських інвесторів занепокоїли останні рішення адміністрації Дональда Трампа.

    Зокрема, йдеться про домовленості щодо російського дизельного пального та призупинення застосування нових санкцій проти Росії.

    На цьому тлі потенційні покупці почали цікавитися, чи не змінилося ставлення української держави до американського капіталу.

    Наталуха запевнив, що Україна залишається відкритою для інвесторів зі США.

    За його словами, правила приватизації не змінювалися, а участь у торгах відбувається на конкурентних засадах.

    Голова Фонду наголосив, що американські компанії можуть реєструватися на аукціон, сплачувати гарантійний внесок і змагатися за право придбати підприємство.

    Водночас останні політичні події стали ще одним чинником, який впливає на рішення інвесторів.

    Це важливо, оскільки придбання такого підприємства, як Одеський припортовий завод, передбачає довгострокові фінансові зобов’язання.

    Майбутньому власнику доведеться не лише сплатити вартість державного пакета акцій, а й вирішувати питання боргів, відновлення виробництва та подальшого розвитку підприємства.

    З’явився несподіваний український претендент

    Попри сумніви іноземних інвесторів, Фонд державного майна повідомив про нового потенційного учасника приватизації.

    За словами Наталухи, український інвестор, який раніше не демонстрував активної участі в процесі, несподівано почав цікавитися підприємством.

    Представники цього претендента запросили додаткову інформацію про актив і матеріали, необхідні для оцінювання його фінансового та виробничого стану.

    Голова Фонду вважає, що такий учасник потенційно може суттєво вплинути на перебіг приватизації.

    Проте назву компанії або ім’я кінцевого бенефіціара не оприлюднили.

    Також не повідомлялося, яку суму український інвестор готовий запропонувати за завод.

    Тому стверджувати, що підприємство вже має визначеного українського покупця, немає підстав.

    До того ж, за словами Наталухи, станом на 15 жовтня жоден із потенційних претендентів ще не сплатив гарантійного внеску.

    Саме від фактичної реєстрації учасників залежатиме, чи відбудуться конкурентні торги.

    За скільки держава продає Одеський припортовий завод

    На продаж виставлено державний пакет акцій розміром 99,5667% статутного капіталу Одеського припортового заводу.

    Відповідно до офіційного повідомлення Фонду держмайна, аукціон запланований на 19 жовтня 2026 року.

    Стартова вартість пакета акцій становить 4 308 275 796 гривень без ПДВ.

    Цю ціну затвердив Кабінет Міністрів України розпорядженням від 15 липня 2026 року №698-р.

    Продаж відбуватиметься через державну електронну систему «Прозорро.Продажі».

    Для участі потенційні покупці повинні сплатити гарантійний внесок у розмірі 215 413 789,80 гривні.

    Крок підвищення ціни становить приблизно 43,08 мільйона гривень.

    Відповідно до офіційного оголошення аукціону, приймання заявок завершується 18 жовтня о 20:00.

    Початок торгів призначено на 19 жовтня о 12:10.

    Таким чином, вирішальний етап приватизації має відбутися вже найближчого понеділка.

    Чому завод вважають стратегічним активом

    Одеський припортовий завод розташований у місті Південне Одеської області.

    Підприємство спеціалізується на виробництві аміаку та карбаміду, які використовуються, зокрема, у виробництві мінеральних добрив.

    Його важливою перевагою є розташування поблизу морської транспортної інфраструктури.

    Це дозволяє поєднувати виробництво хімічної продукції з її перевалкою та експортом.

    ОПЗ тривалий час залишався одним із найбільших хімічних підприємств України.

    Проте останніми роками він зіткнувся зі значними фінансовими та виробничими проблемами.

    Промислове виробництво на підприємстві фактично простоює з 2021 року.

    Водночас завод зберігає виробничі потужності, які за відповідних умов можуть бути використані для відновлення роботи.

    За інформацією Фонду державного майна, площа земельної ділянки підприємства становить 252,41 гектара.

    Детальні характеристики об’єкта оприлюднені на державному порталі приватизації.

    Борги перевищують стартову ціну в кілька разів

    Одним із головних чинників, які впливають на інвестиційну привабливість підприємства, залишається його фінансовий стан.

    За даними, оприлюдненими в матеріалах про приватизацію, станом на кінець березня 2026 року активи ОПЗ оцінювалися приблизно в 4,33 мільярда гривень.

    Водночас прострочена кредиторська заборгованість підприємства становила близько 17,57 мільярда гривень.

    Окремо повідомлялося про заборгованість перед працівниками та бюджетом.

    Таким чином, сума прострочених боргових зобов’язань значно перевищує стартову ціну пакета акцій.

    Однак необхідно враховувати, що структура боргів, правові спори та порядок їхнього врегулювання можуть мати суттєве значення для майбутнього покупця.

    Стартова ціна 4,31 мільярда гривень не означає, що саме такою сумою обмежаться всі майбутні витрати інвестора.

    Потенційному власнику також доведеться оцінювати потреби підприємства в модернізації, забезпеченні сировиною, відновленні виробництва та виконанні умов приватизації.

    Саме тому навіть зацікавлені компанії можуть витрачати багато часу на фінансову та юридичну перевірку активу.

    Чотири іноземні компанії вже вивчали підприємство

    Ще влітку 2026 року Фонд державного майна повідомляв про значний інтерес до Одеського припортового заводу.

    У липні Дмитро Наталуха заявляв, що чотири іноземні компанії уклали угоди про нерозголошення інформації та отримали доступ до додаткових матеріалів про підприємство.

    Представники потенційних покупців також відвідували виробничі потужності.

    За словами голови Фонду, зацікавленість проявляли інвестори зі Сполучених Штатів, Близького Сходу та Азії.

    Проте підписання угоди про нерозголошення інформації не є заявкою на участь в аукціоні.

    Це лише етап попереднього вивчення об’єкта.

    Наявність кількох компаній, які ознайомилися з документацією, не гарантує, що вони надалі внесуть гроші та братимуть участь у торгах.

    Чому приватизація може не відбутися

    Одеський припортовий завод уже неодноразово намагалися приватизувати.

    Попередні спроби ускладнювалися боргами, юридичними питаннями, коливаннями на світовому ринку добрив та недостатньою кількістю покупців.

    Нинішня ситуація має додатковий ризик — повномасштабну війну.

    Одеська область регулярно зазнає російських ракетних і дронових атак.

    Для інвесторів це означає необхідність враховувати можливі пошкодження промислового обладнання, обмеження логістики та витрати на відновлення.

    Крім того, покупець має оцінити можливості страхування воєнних ризиків і перспективи експорту готової продукції.

    Показовою стала ситуація з іншим великим державним підприємством — «Сумихімпромом».

    Його приватизаційний аукціон, призначений на 13 жовтня, не відбувся через відсутність учасників.

    Це демонструє, що інтерес до промислових активів не завжди перетворюється на реальні інвестиційні рішення.

    Водночас повторення такого сценарію для ОПЗ не є неминучим.

    Підсумок залежатиме від того, чи подадуть потенційні покупці заявки у встановлений строк.

    Що буде з підприємством після аукціону

    Якщо для участі зареєструється достатня кількість претендентів, продаж відбуватиметься на конкурентних засадах із підвищенням ціни.

    Потенційна конкуренція між українськими та іноземними компаніями може збільшити суму, яку держава отримає від приватизації.

    Однак якщо бажаючих придбати підприємство не буде, заплановані торги можуть визнати такими, що не відбулися.

    У такому разі організатор матиме визначати подальші кроки відповідно до законодавства про приватизацію.

    Можливим варіантом є повторне виставлення активу на продаж за новими умовами.

    Проте конкретного рішення щодо повторного аукціону Одеського припортового заводу наразі немає.

    Станом на 18 жовтня 2026 року Одеський припортовий завод залишається у процесі приватизації, а остаточний склад учасників аукціону ще не оголошений.

    Американські інвестори продовжують цікавитися підприємством, але побоюються російських обстрілів і політичної невизначеності.

    Одночасно з’явився український претендент, який може вплинути на результат торгів.

    Чи перетвориться цей інтерес на реальні заявки та фінансові пропозиції, стане відомо після завершення реєстрації та проведення аукціону.

    Для держави продаж Одеського припортового заводу стане перевіркою того, наскільки великий бізнес готовий вкладати мільярди гривень у стратегічні українські підприємства навіть під час повномасштабної війни.

  • Екс-міністр екології Микола Злочевський отримати Стинавське родовище газу по непрозорій схемі

    Екс-міністр екології Микола Злочевський отримати Стинавське родовище газу по непрозорій схемі

    Держгеонадр не виставляє Стинавське родовище газу в інтересах сім’ї  екс-міністра екології та фігуранта ряду гучних справ про корупцію Миколи Злочевського, внаслідок чого держава щодня втрачає 1,5 млн грн.

    Нагадаємо, після того, як РНБО запровадила санкції проти “Бориславської нафтової компанії”, а Держгеонадра анулювали її спецдозвіл на Стинавське родовище, контрольована державою “Укрнафта” запропонувала виставити ділянку на аукціон, але отримала відмову.

    Стинавське газове родовище, яким наразі намагається заволодіти родина Злочевських, одне з ключових нафтових родовищ країни: у звіті Ініціативи прозорості видобувних галузей (EITI) за 2020 рік воно назване серед найбільших нафтових родовищ України.

    Однією з підстав стало накладання контурів із сусіднім Семигинівським родовищем, право на яке має ТОВ “Парі Нафтогаз” – компанія дочок Миколи Злочевського.

    За інформацією ЗМІ, отримати контроль над Стинавським газовим родовищем Миколі Злочевському ймовірно допомагають ряд чиновників, серед яких голова Держгеонадра Сергій Власенко, директор департаменту правового забезпечення Держгеонадра Сергій Губа, директор Державного інформаційного геологічного фонду України Павло Бовсунівський та голова Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) Сергій Паюк.

    Хронологія подій: як розвивалась ситуація довкола Ставинського родовища газу

    2 липня 2026 року РНБО ухвалила рішення про санкції проти низки суб’єктів, яке Президент Володимир Зеленський увів у дію указом № 704/2026 від 3 серпня, до переліку потрапило ТОВ “СП “Бориславська нафтова компанія” (БНК), яке розробляло Стинавське нафтогазове родовище на Львівщині.

    Спершу дію спецдозволів БНК обмежили на 10 років, і 18 серпня Держгеонадра зупинили єдиний дозвіл компанії — №1211. Проте вже 20 серпня РНБО змінила рішення, зробивши обмеження безстроковим (указ № 747/2026).

    Як повідомило видання NADRA.info, 18 вересня наказом № 449, який підписав т. в. о. Голови Держгеонадра Сергій Власенко, спецдозвіл №1211 анулювали остаточно (див. також додаток до наказу).

    Як уточнює видання “Еспресо.Захід”, дозвіл, про який ідеться, діяв на видобування нафти й газу в інтервалі глибин 2800–3600 м.

    Після санкцій, як повідомляє видання LIGA.net, видобуток зупинили, тож наступним логічним кроком після анулювання було б виставити ділянку на відкриті електронні торги й залучити нового інвестора. Саме з такою пропозицією, як випливає з документів, що має у розпорядженні редакція, 21 вересня до Держгеонадра звернулася ПАТ “Укрнафта” (заява № 336-ПР/1-26). 25 вересня Держгеонадра доручили опрацювати її ДНВП “Геоінформ України”.

    28 вересня “Геоінформ” відповів листом №06/306-3463 за підписом голови комісії з перетворення підприємства Павла Бовсунівського.

    У ньому вказані дві підстави для повернення заяви:

    • Затверджений контур Стинавського родовища (протокол ДКЗ від 23.04.2015 № 3354) частково виходить за межі ділянки, яку запропонувала “Укрнафта”;
    • Ініційований об’єкт просторово накладається на межі чинного спецдозволу від 25.10.2011 № 5398 (Семигинівське родовище), що належить ТОВ “ПАРІ НАФТОГАЗ” (код ЄДРПОУ 44486791) і, як написано в листі, “не має обмеження щодо глибини використання”.

    Перша підстава стосується меж самої заявки й теоретично може бути усунена технічно. Друга — принципова: доки дозвіл “Парі Нафтогаз” формально не обмежений за глибиною, будь-яку заявку на Стинавське можна відхиляти через “накладання”.

    Власниками ТОВ “Парі Нафтогаз”, за даними YouControl, є Анна та Каріна Злочевські— доньки колишнього міністра екології Миколи Злочевського.

    Раніше компанія “Парі” також фігурувала в переліку видобувних компаній, якими володіла Burisma Holdings Злочевського.

    1 серпня 2023 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання ним винуватості у справі про спробу підкупу керівництва НАБУ і САП: суд визнав його винним за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 369-2 КК (організація зловживання впливом) і призначив штраф 68 тис. грн.

    Цікаво, що права “Парі Нафтогаз” на Семигинівське вже намагалися оскаржити. Як писало онлайн-медіа NADRA.info, Львівська обласна прокуратура звернулася до суду з вимогою визнати спецдозвіл № 5398 недійсним, але Верховний Суд у травні 2025 рокузалишив дозвіл у силі: прокурори не довели поважності пропуску строку звернення, адже дозвіл було видано ще у 2011 році.

    Одна площа, різні глибини

    На поверхні контури двох родовищ справді частково збігаються.

    Але під землею це різні об’єкти. Стинавське родовище, за анульованим дозволом № 1211, розроблялося в інтервалі 2800–3600 м. Поклади ж Семигинівського, згідно з протоколом Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) № 4167 від 23 листопада 2017 року, залягають в інтервалі глибин 3605–4540 м. Тобто запаси, на які має право компанія дочок Злочевського, лежать нижче за стинавські.

    Різниця — у бланках дозволів. У дозволі БНК на Стинавське межі ділянки були зазначені і за площею, і за глибиною. Натомість у бланку дозволу № 5398 “Парі Нафтогаз”, чинна версія якого, судячи з документа, оформлена 21 липня 2022 року за підписом тодішнього Голови Держгеонадр Р. С. Опімаха, вказано лише географічні координати та площу — 16,6 кв. км. Межі за глибиною, як констатує і сам “Геоінформ”, у ньому відсутні.

    При цьому сам бланк № 5398 посилається на протокол ДКЗ № 4167 як на підставу — тобто на документ, де інтервал покладів визначено чітко. Звідси ключове питання: чи може відсутність запису про глибину в бланку розширювати права надрокористувача понад ті запаси, на яких цей дозвіл ґрунтується? І чому Держгеонадра та “Геоінформ”, відмовляючи “Укрнафті”, не врахували цей протокол.

    Чи було це зроблено умисно, чи мала місце проста недбалість — невідомо. Але після анулювання спеціального дозволу на користування ділянкою Стинавського родовища компанія з орбіти Злочевського, схоже, могла скористатися “помилкою”. Саме факт відсутності в бланку спеціального дозволу ТОВ “Парі Нафтогаз” чітких параметрів ділянки надр Семигинівського родовища за глибиною стає підставою для відмови державній компанії “Укрнафта” у виставленні ділянки надр Стинавського родовища на аукціон.

  • Мільйонні активи російського олігарха: у державній власності кар’єр Дерипаски на Сумщині терміново виставили на приватизаційні торги

    Мільйонні активи російського олігарха: у державній власності кар’єр Дерипаски на Сумщині терміново виставили на приватизаційні торги

    Фонд державного майна України офіційно оголосив про проведення аукціону з продажу націоналізованого майна колишнього російського олігарха Олега Дерипаски. На продаж виставлено цілісний пул активів підприємства на Сумщині, стартова ціна яких становить 98,64 мільйона гривень. Торги в електронній системі Прозорро.Продажи призначені на 22 вересня 2026 року.

    Що входить до складу виставленого на аукціон пулу

    Згідно з опублікованими даними, об’єкт приватизації розташований у селі Банычи Сумської області та включає 100 відсотків корпоративних прав (державну частку у статутному капіталі ТОВ «Глуховский карьер кварцитов»), а також 22 об’єкти нерухомого майна. До повномасштабного вторгнення підприємство спеціалізувалося на видобутку цінних порід кварцитоподібного піщаняку на Баницкому родовищі, яке розташоване всього за два десятки кілометрів від державного кордону з Російською Федерацією.

    Санкційний процес проти російського мільярдера розпочався у квітні 2022 року, коли Офіс генерального прокурора та Державне бюро розслідувань наклали арешт на активи підприємства. Тоді слідство встановило, що кар’єр тривалий час працював в інтересах військово-промислового комплексу РФ, постачаючи стратегічно важливий кварцит для виробництва ферросиліцію, кристаллічного кремнію та щебеню, які згодом використовувалися російськими заводами для виготовлення озброєння. Єдиним бенефіціаром компанії через кіпрську структуру United Company Rusal Silicon Limited виступав сам Олег Дерипаска.

    Шлях до націоналізації та передачі державі

    У лютому 2023 року Вищий антикорсуд ухвалив рішення про стягнення активів олігарха в дохід держави у межах санкційних обмежень. Проте юридичний процес передачі затягнувся, і лише у 2024 році офшорну компанію остаточно вивели зі складу засновників, замінивши її на Фонд державного майна України. Тепер держава прагне повністю позбутися колишнього російського активу через відкритий аукціон, залучивши нових інвесторів до відновлення економічного потенціалу регіону.

     

  • Один із символів центру Києва пішов з молотка: за Gulliver хочуть щонайменше $207 млн

    Один із символів центру Києва пішов з молотка: за Gulliver хочуть щонайменше $207 млн

    Один із найвідоміших комерційних комплексів столиці — Gulliver — офіційно виставили на відкритий продаж. 31 серпня державні Ощадбанк та Укрексімбанк оприлюднили лот у системі Prozorro.Продажі зі стартовою ціною понад 9,235 млрд грн, що відповідає приблизно $207,3 млн за курсом НБУ на дату оголошення. Торги можуть стати однією з найбільших публічних угод на українському ринку комерційної нерухомості за останні роки.

    Прийом пропозицій розпочався 31 серпня о 13:58 і триватиме до 20:00 30 вересня, а сам електронний аукціон запланований на 1 жовтня о 12:20. Торги відбудуться у форматі трираундового англійського аукціону, тобто учасники змагатимуться шляхом підвищення ставок. Мінімальний крок становить близько 92,35 млн грн, або 1% стартової вартості, а для участі претенденту необхідно внести гарантійний внесок у розмірі близько 461,8 млн грн.

    У лот входить не лише сама будівля Gulliver, а й земельні ділянки під комплексом. За даними Prozorro.Продажі, торговельно-офісний комплекс із громадськими приміщеннями та паркінгом має площу 151 805,3 кв. м і розташований на Спортивній площі, 1-А у Києві. Разом із ним продаються дві земельні ділянки загальною площею 1,2512 га. Оголошена стартова ціна нерухомості та землі становить 9 235 467 626,87 грн без ПДВ, причому на відповідну частину фінальної вартості податок буде нарахований згідно із законодавством.

    Сам Gulliver поєднує торговельно-розважальний центр і великий офісний блок та є одним із найбільш впізнаваних об’єктів у центральній частині столиці. Комплекс розташований біля одного з найбільших транспортних вузлів Києва та поряд одразу з кількома станціями метро, а його орендарями є українські та міжнародні компанії. Ощадбанк раніше оцінював загальну площу багатофункціонального комплексу більш ніж у 157 тис. кв. м, якщо враховувати весь обсяг пов’язаних площ, і повідомляв про понад 150 тис. відвідувачів на день.

    Голова правління Ощадбанку Юрій Каціон наголосив, що конкурентна процедура має дозволити визначити ринкову ціну активу та залучити до боротьби за Gulliver не лише українських, а й іноземних інвесторів. За його словами, комплекс має сформований пул орендарів, сильні операційні характеристики та потенціал для подальшого розвитку. Для державного банку важливо отримати максимальну можливу вартість, адже фінансовий результат Ощадбанку впливає і на майбутні надходження до бюджету через податки та дивіденди.

    Історія нинішнього продажу Gulliver безпосередньо пов’язана з багаторічною кредитною історією комплексу. Державні банки фінансували інвестиційний проєкт його будівництва ще з 2006 року, а сам об’єкт ввели в експлуатацію у 2014-му. Кредит кілька разів реструктуризовували, однак, за версією банків, із червня 2024 року позичальник ТОВ «Три О» почав скорочувати платежі, а згодом фактично припинив обслуговувати борг. У березні 2025 року Ощадбанк та Укрексімбанк розпочали процедуру звернення стягнення на заставлене майно.

    26 липня 2025 року право власності на Gulliver зареєстрували за консорціумом двох державних банків: 80% отримав Ощадбанк, ще 20% — Укрексімбанк. Банки пояснювали, що комплекс був забезпеченням за кредитними зобов’язаннями ТОВ «Три О», які не виконувалися належним чином. У листопаді того ж року Антимонопольний комітет також дозволив державним банкам набути контроль над єдиним майновим комплексом Gulliver.

    Окремою фігурою в історії Gulliver залишається бізнесмен Віктор Поліщук. Forbes раніше називав його реальним власником комплексу, хоча юридично актив належав компанії «Три О» В’ячеслава Ігнатенка. За інформацією видання, Поліщук надав особисту поруку за кредитом, який використовувався для фінансування будівництва, а також особисто брав участь у переговорах щодо реструктуризації заборгованості у 2020 році. Ощадбанк окремо підтверджував, що під час реструктуризації кредит додатково забезпечили особистою порукою Поліщука та його гарантією, підпорядкованою англійському праву.

    Перехід комплексу під контроль державних банків минулого року супроводжувався гострим конфліктом. 30 жовтня 2025 року Gulliver тимчасово припинив роботу, а Ощадбанк заявляв про проблеми з передачею інженерних, диспетчерських, енергетичних та охоронних систем від попереднього власника. У банку тоді стверджували, що ситуація створювала ризики для безпечної експлуатації комплексу, тому роботу довелося призупинити. Згодом функціонування торгових площ почали поетапно відновлювати.

    Водночас конфлікт навколо права власності остаточно не зник. Компанія «Три О» після переходу Gulliver до держбанків заявляла, що використовуватиме передбачені законодавством механізми для відновлення своїх прав на актив. У документації нинішнього аукціону навіть окремо оприлюднено інформацію про судові справи, пов’язані з комплексом, щоб потенційні інвестори могли ознайомитися з юридичним станом активу до подання пропозиції.

    Для майбутнього покупця важливо й те, що банки планують забезпечити юридичну можливість повноцінного переходу нерухомості. В оголошенні Prozorro зазначено, що в державному реєстрі існують записи про заборону відчуження та іпотеку, де обтяжувачами виступають самі банки. Ощадбанк та Укрексімбанк заявляють, що вчинять необхідні дії для припинення цих обтяжень і безперешкодної реалізації майна переможцю торгів. Договір купівлі-продажу має бути укладений протягом 20 робочих днів після формування протоколу про результати аукціону, хоча в окремих випадках завершення угоди може залежати від дозволу або висновку АМКУ.

    Продаж Gulliver буде показовим і для всього українського ринку комерційної нерухомості, який продовжує працювати в умовах повномасштабної війни. Ще наприкінці липня Ощадбанк називав майбутній аукціон одним із найбільших інвестиційних продажів такого типу в країні та сигналом для потенційних міжнародних інвесторів. Водночас стартова ціна у $207 млн означає, що коло реальних претендентів буде обмеженим великими українськими бізнес-групами, інституційними інвесторами та міжнародним капіталом. Хто саме подасть заявки, стане зрозуміло лише ближче до завершення прийому пропозицій 30 вересня.

    Таким чином, історія одного з найпомітніших київських комплексів переходить у нову фазу. Після багаторічної кредитної історії, стягнення застави, переходу до державних банків, конфлікту з попереднім власником і тимчасового закриття Gulliver тепер має отримати нового приватного власника через відкриті торги. Стартова планка вже встановлена на рівні понад 9,2 млрд грн, але остаточна вартість залежатиме від конкуренції між учасниками. Головна дата — 1 жовтня 2026 року, коли має відбутися аукціон і стане зрозуміло, чи знайдеться покупець на один із найдорожчих комерційних об’єктів Києва.

  • ТРЦ «Гуллівер» виставлений на продаж, головним претендентом на купівлю може стати Максим Кріппа

    ТРЦ «Гуллівер» виставлений на продаж, головним претендентом на купівлю може стати Максим Кріппа

    Державні банки готують до відкритого аукціону один із найпомітніших комерційних об’єктів Києва — багатофункціональний комплекс Gulliver. При цьому, за інформацією, що є в розпорядженні редакції, з імовірністю близько 90 відсотків його придбає Максим Кріппа. Стартова ціна лота, який виставлять через систему Prozorro Продажі, становитиме 207 мільйонів доларів. Публікація очікується на початку вересня.

    Комплекс загальною площею понад 157 тисяч квадратних метрів розташований у самому центрі столиці поруч із трьома станціями метро і поєднує торговельну галерею з 35-поверховою офісною вежею. Після кількох місяців невизначеності, пов’язаних зі зміною власника, об’єкт повністю відновив роботу в лютому. Потоки відвідувачів відновилися, орендарі повернулися, проте стратегічне питання про довгострокового власника залишалося відкритим. Право власності на Gulliver перейшло до консорціуму Ощадбанку та Укрексімбанку у липні 2025 року в результаті процедури стягнення іпотеки. Попередній власник — компанія «Три О», пов’язана з Віктором Поліщуком, — припинив обслуговувати кредитні зобов’язання. Сукупний борг перед двома державними банками оцінювався приблизно в 675 мільйонів доларів. Банки використали механізм, що дозволяє звернути стягнення без тривалого судового процесу, і зареєстрували право власності.

    Перехід активу супроводжувався гострим конфліктом. Колишні керівники, за твердженням банків, блокували доступ до інженерних систем, документації та диспетчеризації. Наприкінці жовтня комплекс тимчасово закрили, посилаючись на ризики техногенного характеру. Часткове відкриття відбулося в грудні, повноцінна робота відновилася лише через три місяці. Юридичні спори та спроби оскаржити реєстрацію права власності з боку колишніх бенефіціарів тривали паралельно. На цьому тлі ринок уже кілька місяців обговорює коло потенційних покупців. Серед імен, які регулярно лунали в професійних колах, фігурував Максим Кріппа — підприємець, який за останні роки сформував портфель зі знакових об’єктів у центрі Києва. Вінпридбав бізнес-центр «Парус», приватизував готель «Україна» на Майдані, а також розширював присутність в інших комерційних і девелоперських проєктах. Сам Кріппа неодноразово підкреслював інтерес саме до унікальних, «неповторних» локацій, альтернативи яким практично не існує.

    Восени 2025 року через свій фонд він публічно дистанціювався від Gulliver, заявивши, що об’єкт не відповідає поточній інвестиційній стратегії. Відтоді ситуація змінилася. Комплекс стабілізовано, юридичні ризики частково знято, а держава явно має намір вийти з активу через прозорий аукціон. Висока ймовірність його участі та перемоги на торгах логічно вписується у вже сформовану модель: Кріппа послідовно збирає активи, які формують впізнаваний «пояс» преміальної нерухомості в історичному центрі. Gulliver, розташований за кілька хвилин ходи від «Паруса» та готелю «Україна», географічно і статусно доповнює цю групу. При цьому стартова ціна в 207 мільйонів доларів виглядає відносно помірною на тлі попередніх оцінок і обсягу накопичених інвестицій в об’єкт.

    Для державних банків угода стане одним із найбільших публічних виходів із заставних активів за останні роки. Прозорість процедури через Prozorro має знизити політичні та репутаційні ризики, які неминуче супроводжують продаж такого помітного об’єкта. Якщо аукціон пройде за сценарієм, який зараз обговорюють у ділових колах, київський центр отримає ще одного великого приватного гравця з уже сформованим портфелем.

     

  • Квартиру російського пропагандиста Лебедєва в центрі Києва продали

    Квартиру російського пропагандиста Лебедєва в центрі Києва продали

    Фонд державного майна України успішно реалізував на відкритому онлайн-аукціоні конфісковану квартиру російського пропагандиста Артемія Лебедєва. За результатами конкурентних торгів трикімнатне дворівневе помешкання у самому центрі Києва було продано за 13 500 001 гривню. Виручені кошти поповнять Фонд ліквідації наслідків збройної агресії Росії проти України та будуть використані для відновлення держави після масштабних руйнувань, спричинених війною.

    Про це повідомив Фонд державного майна України.

    У ФДМУ зазначили, що йдеться про трикімнатну дворівневу квартиру загальною площею 138,5 квадратного метра, яка розташована в історичному центрі столиці та має вид на Золоті Ворота. Саме ця нерухомість стала одним із конфіскованих активів російського пропагандиста, які були передані державі за рішенням суду в межах санкційної політики України.

    Під час проведення відкритого аукціону за право придбати квартиру змагалися два учасники. Конкуренція дозволила суттєво збільшити вартість лота — остаточна ціна продажу майже на три мільйони гривень перевищила стартову. Переможцем торгів стало ТОВ “Центр досліджень безпілотних систем”, яке запропонувало найбільшу суму та стало новим власником квартири.

    У Фонді державного майна наголосили, що продаж санкційних активів є не лише інструментом ефективного управління державною власністю, а й одним із практичних механізмів відновлення країни. Кожна гривня, отримана від реалізації такого майна, спрямовується на фінансування заходів із ліквідації наслідків російської агресії, відбудову зруйнованої інфраструктури, житла та інших об’єктів, які постраждали внаслідок повномасштабної війни.

    “Ця квартира більше не є символом безкарності російського пропагандиста. Відтепер це ще один приклад того, як майно осіб, які підтримували війну проти України, перетворюється на ресурс для відновлення нашої держави. Санкції мають не лише політичні, а й цілком реальні економічні наслідки”, — наголосили у Фонді державного майна.

    У відомстві також підкреслили, що активи осіб, які працювали проти України та підтримували агресію Росії, більше не служать своїм колишнім власникам. Натомість вони переходять у власність держави та починають працювати на потреби українського суспільства, допомагаючи фінансувати післявоєнне відновлення.

    Продаж квартири став черговим прикладом реалізації державної політики щодо використання конфіскованого майна підсанкційних осіб. Україна продовжує застосовувати механізми стягнення активів тих, хто підтримував російську агресію, а отримані від їх реалізації кошти спрямовує на компенсацію збитків, яких країна зазнала через війну.

    Артемій Лебедєв є російським дизайнером, підприємцем та блогером, який заснував “Студію Артемія Лебедєва” — одну з найвідоміших дизайнерських компаній у Росії. Протягом останніх років він активно підтримує політику Кремля та регулярно поширює антиукраїнські заяви й пропагандистські матеріали у своїх соціальних мережах, де його аудиторія налічує сотні тисяч підписників.

    Ще у 2017 році Лебедєву заборонили в’їзд на територію України після його публічних заяв про те, що російська окупація Криму нібито була “ідеальною”. Після початку повномасштабного вторгнення Росії він продовжив відкрито підтримувати дії Кремля та виправдовувати війну, у зв’язку з чим потрапив під українські санкції.

    Особливий резонанс викликали його поїздки на тимчасово окуповані українські території. Зокрема, він відвідував територію металургійного комбінату “Азовсталь” у Маріуполі після його руйнування російськими військами, робив фотографії на даху захопленої Запорізької атомної електростанції та знімав пропагандистські сюжети про окупацію ЗАЕС для російських медіа. Ці матеріали використовувалися кремлівською пропагандою для виправдання незаконної окупації українських територій та дискредитації України на міжнародній арені.

    У червні 2022 року Лебедєв незаконно прибув на територію Запорізької атомної електростанції, яка перебуває під контролем російських військових. Там він підготував пропагандистський репортаж для російських інформаційних ресурсів, у якому поширював кремлівські наративи щодо ситуації на стратегічному об’єкті.

    У березні 2023 року Служба безпеки України повідомила Артемію Лебедєву про підозру за частиною третьою статті 436-2 Кримінального кодексу України — виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України та глорифікація її учасників.

    Підставою для конфіскації його активів стало рішення Вищого антикорупційного суду, який у липні 2023 року повністю задовольнив позов Міністерства юстиції України щодо застосування санкції у вигляді стягнення майна на користь держави. Суд визнав обґрунтованими доводи про підтримку Лебедєвим російської агресії та ухвалив рішення про конфіскацію належних йому українських активів.

    До переліку конфіскованого майна увійшли дві квартири у Києві площею 138,5 та 193,2 квадратного метра. Одне помешкання перебувало у безпосередній власності Лебедєва, тоді як інше він контролював опосередковано через свого бізнес-партнера Костянтина Моршнева.

    Після завершення всіх юридичних процедур Кабінет Міністрів України у вересні 2023 року передав конфісковані активи до управління Фонду державного майна. Відтоді ФДМУ отримав повноваження здійснювати їхню приватизацію або передачу в оренду відповідно до чинного законодавства. Водночас уряд визначив, що всі кошти, отримані від реалізації санкційного майна, мають надходити до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

    У Фонді державного майна наголошують, що продаж квартири Артемія Лебедєва є ще одним підтвердженням того, що санкційна політика України має не лише політичне чи символічне значення, а й приносить конкретний економічний результат. Конфісковані активи осіб, які підтримували війну проти України, поступово перетворюються на фінансовий ресурс для відбудови країни, допомагаючи фінансувати проєкти з реконструкції житла, соціальної та критичної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російської агресії.

  • Грузія відкрила винний склеп Сталіна: тисячі пляшок виставлять на аукціон

    Грузія відкрила винний склеп Сталіна: тисячі пляшок виставлять на аукціон

    Уряд Грузії вперше відкрив для публічного доступу у Тбілісі унікальне винне сховище, яке десятиліттями залишалося закритим і містить колекцію з приблизно 40 000 пляшок рідкісних французьких і грузинських вин. Частина цієї колекції, за даними організаторів, пов’язується з Йосипом Сталіним і його особистими зібраннями, а тепер її планують частково виставити на міжнародний аукціон. Про це повідомляє Reuters.

    Сховище розташоване у Тбілісі та має вигляд напівпідземного склепу, де пляшки зберігалися у стабільному температурному режимі в умовах обмеженого доступу. За словами організаторів, деякі екземпляри датуються початком XIX століття, що робить колекцію однією з найстаріших подібних винних добірок у регіоні. Серед зразків — вина з провідних французьких виноробних регіонів, зокрема Бордо, а також традиційні грузинські сорти, які формують основу національної винної культури.

    Історично частина цієї колекції пов’язується з подіями після революції 1917 року, коли радянська влада конфіскувала винні сховища російської імператорської родини Романових. Зокрема, згадуються маєтки Олександра III та Миколи II, де зберігалися цінні французькі вина. У радянський період ці запаси були передані у державне користування, а згодом опинилися в колекціях, які асоціюють із Сталіним, який походив із Грузії та мав відомий інтерес до виноробства.

    Сучасний етап історії колекції розпочався після того, як грузинська влада спільно з Міністерством сільського господарства ініціювала проєкт інвентаризації та відкриття сховища. До роботи також долучилися приватні інвестори, зокрема власник компанії Gilauri Wines Іраклій Гілаурі, який став одним із ключових партнерів проєкту. За його словами, відкриття колекції та подальший аукціон мають не лише економічну мету, а й культурну — підвищення міжнародного статусу грузинського виноробства.

    Виручені кошти планують спрямувати на створення школи виноробної освіти в Грузії. Ініціатори проєкту наголошують, що це має сприяти розвитку галузі, яка є однією з ключових для економіки країни, а також зміцненню позицій Грузії як одного з найдавніших виноробних регіонів світу.

    Грузія традиційно позиціонує себе як батьківщина вина: археологічні дослідження свідчать, що виноробство на її території існує безперервно близько 8000 років. Особливе місце у цій традиції займає метод витримки вина у квеврі — великих глиняних посудинах, які закопують у землю. Ця технологія вважається унікальною і внесена до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

    Відкриття склепу викликало значний інтерес серед міжнародних колекціонерів та експертів винного ринку. Частина з них розглядає колекцію як потенційно унікальну історичну спадщину, що поєднує європейське виноробство, імперську історію Росії та радянський період. Деякі пляшки, за оцінками фахівців, можуть мати значну колекційну та музейну цінність.

    Під час огляду сховища відвідувачі відзначали його атмосферу та історичну автентичність. Один із колекціонерів зі США порівняв відвідини з «археологічною експедицією», підкресливши, що унікальність колекції полягає не лише у вартості окремих пляшок, а й у її історичному контексті та невизначеності походження частини експонатів.

    Організатори проєкту зазначають, що аукціон стане лише першим етапом відкриття колекції для світу. Надалі планується створення постійної експозиції, яка поєднає музейну частину та освітній центр для підготовки виноробів нового покоління.

    Таким чином, відкриття винного склепу Сталіна у Тбілісі стало не лише культурною подією, а й масштабним економічно-історичним проєктом, що поєднує спадщину кількох епох — від імператорської Росії до сучасної Грузії — і може суттєво вплинути на міжнародне сприйняття грузинського виноробства.

  • Непрацюючий 17 років завод на Вінничині продали за мільйон новому власнику

    Непрацюючий 17 років завод на Вінничині продали за мільйон новому власнику

    Фонд державного майна України продав на аукціоні колишній Чечельницький спиртовий завод на Вінниччині, який не працював понад 17 років. Підприємство придбали за 1,2 млн грн, або 1,44 млн грн з урахуванням ПДВ.

    Як повідомляється, участь в аукціоні взяла лише одна компанія — ТОВ «Компанія Оіл-Транссервіс Груп», яка і стала переможцем торгів. Засновницею та керівницею підприємства є Яна Тараніна.

    До складу придбаного майнового комплексу входить значний обсяг активів. Йдеться про 40 об’єктів нерухомості загальною площею понад 11,5 тисяч квадратних метрів. Серед них — виробничі, складські та адміністративні будівлі, а також інша інфраструктура, розташована у селищі Чечельник Вінницької області та місті Кодима на Одещині.

    Окрім нерухомості, новий власник отримує 17 транспортних засобів, більшість із яких виготовлені ще у 1980–1990-х роках і перебувають у неробочому стані, а також інше рухоме майно.

    Чечельницький спиртовий завод раніше входив до структури державного концерну «Укрспирт». Водночас підприємство не функціонує з 2009 року і за цей час накопичило значні борги. Відповідно до умов приватизації, зобов’язання з їх погашення переходять до нового власника.

    Продаж об’єкта став частиною політики держави щодо приватизації збиткових і неактивних підприємств. Очікується, що новий інвестор зможе або відновити виробництво, або використати активи для інших господарських цілей.

    Водночас низька ціна продажу та відсутність конкуренції на аукціоні вкотре порушують питання про ефективність управління державними активами та їхню інвестиційну привабливість.

  • Присяжна суду виграла аукціон на видобуток граніту на Хмельниччині

    Присяжна суду виграла аукціон на видобуток граніту на Хмельниччині

    В Україні на аукціоні продали 20-річний спеціальний дозвіл на видобуток чарнокіту на Хмельниччині. Переможцем стала компанія, що належить присяжній місцевого суду.

    Державна служба геології та надр провела торги на платформі Prozorro.Продажі. Лот передбачав право на видобування чарнокіту на ділянці №1 Меджибізького родовища.

    Стартова ціна дозволу становила 4,43 мільйона гривень. У торгах взяли участь дві компанії — «Грандкар’єр» і «Криниченька». Перемогу здобуло ТзОВ «Грандкар’єр», запропонувавши 4,53 мільйона гривень. З урахуванням ПДВ остаточна сума платежу перевищить 5,4 мільйона гривень.

    Ділянка площею понад 16 гектарів розташована поблизу села Русанівці Меджибізької громади. Запаси чарнокіту тут оцінюються більш ніж у 5,4 мільйона кубометрів. За розрахунками, при середній річній продуктивності кар’єру у 230 тисяч кубометрів цих запасів вистачить більш ніж на два десятиліття.

    Чарнокіт є різновидом граніту, який широко використовується у будівництві. З нього виробляють щебінь для бетону, дорожніх покриттів, мостів, залізничної інфраструктури, а також застосовують у декоративних цілях.

    Переможець аукціону — ТзОВ «Грандкар’єр» — зареєстроване у Хмельницькому та спеціалізується на видобутку корисних копалин. Згідно з відкритою фінансовою звітністю за 2023 рік, активи компанії становили 809 тисяч гривень, а борги — 561 тисячу гривень, при цьому дані про прибуток і дохід не оприлюднені.

    Єдиною власницею компанії є Оксана Бенькалович — жителька Хмельницького та чинна присяжна Хмельницького міськрайонного суду. Вона також володіє приватним підприємством «Діал Груп. Я.М.», яке працює у сфері медичної практики, фітнес-послуг і оренди майна.

    Раніше бенефіціаром «Грандкар’єру» був її чоловік Ярослав Бенькалович. У 2019 році він працював помічником народного депутата Віктора Бондара, якому згодом оголосили підозру у корупції.

    Крім того, Бенькалович був співвласником видобувних підприємств «Подільський кар’єр» та «Подільські піски», однак пізніше вийшов зі складу бенефіціарів. Після цього він працював інспектором управління стратегічних розслідувань Нацполіції у Вінницькій області, а нині займається підприємницькою діяльністю.

    Факт перемоги компанії, пов’язаної з присяжною суду, у торгах на видобуток корисних копалин уже викликав дискусію щодо потенційного конфлікту інтересів та прозорості таких аукціонів.

  • Батько голови Львівської облради купив елітні годинники за 100 тисяч

    Батько голови Львівської облради купив елітні годинники за 100 тисяч

    На аукціоні Львівської митниці батько голови Львівської обласної ради Юрія Холода придбав три нові елітні годинники: Patek Philippe, Omega та Hublot. Загальна вартість покупки склала лише 100 тисяч гривень.

    За інформацією пресслужби Львівської митниці, перед аукціоном проводилася перевірка товару. Речниця митниці Тетяна Самотій уточнила, що результати перевірки показали: годинники, найімовірніше, або репліки, або зібрані з різних оригінальних комплектуючих.

    У описі лотів аукціону не вказували, чи є аксесуари оригінальними, але зазначалося, що вони не були у використанні. Низька ціна та сумнівна оригінальність годинників викликає питання щодо доцільності покупки та її реальної вартості, особливо враховуючи, що батько Юрія Холода є успішним бізнесменом.

    Така ситуація викликала інтерес у громадськості та медіа, адже залишається відкритим питання: чи були годинники справді вартісними, чи це лише вигідна можливість придбати репліки за символічну суму.