Gorchitsa.info

Позначка: депутат

  • Депутат Закарпатської облради організовував втечі ухилянтів за кордон за 10 тисяч євро — НАБУ

    Депутат Закарпатської облради організовував втечі ухилянтів за кордон за 10 тисяч євро — НАБУ

    Національне антикорупційне бюро України викрило депутата Закарпатської обласної ради, який налагодив канал незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон. За даними слідства, вартість «послуги» становила 10 тисяч євро з людини.

    Згідно з матеріалами справи, депутат пропонував незаконний перетин кордону так званими «чорними стежками» — лісовими маршрутами в обхід офіційних пунктів пропуску. У схемі також фігурує «авторитетна особа», яка мала зв’язки серед прикордонників і гарантувала безперешкодне переміщення.

    Окрім самого переправлення, депутат пропонував «повний сервіс»: організацію транспорту з Києва до прикордонної зони, а в разі потреби — ще й зворотний в’їзд до України для клієнта.

    На гарячому — під час передачі хабара у розмірі 20 тисяч євро — учасників схеми затримали детективи НАБУ.

    Хоча в офіційному повідомленні НАБУ імен фігурантів не вказано, закарпатський журналіст Віталій Глагола стверджує, що йдеться про депутата облради від партії «Рідне Закарпаття» Олександра Анталу.

    Розслідування триває. Якщо провину фігурантів буде доведено в суді, їм може загрожувати до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

  • НАЗК підозрює колишнього депутата Дніпропетровщини в недостовірному декларуванні майна

    НАЗК підозрює колишнього депутата Дніпропетровщини в недостовірному декларуванні майна

    Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) викрило колишнього депутата Дніпропетровської обласної ради Володимира Хорішка в недостовірному декларуванні майна на суму понад 35 мільйонів гривень. Політик приховав компанії, банківські рахунки, нерухомість і навіть власних дітей.

    Хорішко-молодший, син Героя України і засновника аграрного гіганта «Агро-Союз» Володимира Хоришка, забув вказати у своїй декларації чимало важливого: частки у ТОВ «Редакція газети “Свідок подій”», «Смерека-Агро», «Агропромененерго» і «Фенікс 771», де він фігурує як засновник. Також «не помітив» двох неповнолітніх дітей, хоча за законом був зобов’язаний вказати їх у документі.

    Найбільший скандал — це замовчування про розкішний будинок у Дніпрі площею понад 1300 кв.м, вартість якого оцінюється від 35 до 61 мільйона гривень, а також про земельні ділянки. Також депутат не згадав у декларації про банківські рахунки, які НАЗК знайшло у трьох банках.

    25 січня 2025 року Володимира Хорішка офіційно позбавили депутатського мандата. Він був членом забороненої проросійської партії ОПЗЖ. Перед повномасштабним вторгненням Росії поширював на своїх сторінках у соцмережах фото з російським триколором та заяви про «братські народи».

    Це не єдиний темний епізод у біографії Хорішка. 6 листопада 2023 року він став фігурантом смертельної ДТП: переїхав людину, яка лежала на дорозі, і не зупинився. Постраждалий загинув. За даними кримінального провадження №12023040000001176, Хорішко визнав провину та пішов на угоду зі слідством. Родина загиблого погодилася на компенсацію, а Синельниківський міськрайонний суд визнав депутата винним, але призначив 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. Вирок набрав чинності 25 липня 2024 року.

  • В законодавчих ініціативах Железняка виявили бізнес-інтереси його тестя-аграрія та Кормишкіна

    В законодавчих ініціативах Железняка виявили бізнес-інтереси його тестя-аграрія та Кормишкіна

    Народного депутата від партії «Голос» Ярослава Железняка вже неодноразово звинувачували в лобіюванні інтересів бізнес-груп, зокрема — грального бізнесу та аграрного сектору. Проте аграрна тема займає в його діяльності особливе місце. І як виявилось — не без особистої зацікавленості.

    З перших днів у парламенті Железняк взявся за просування реформ у сфері сільського господарства — починаючи із впровадження ринку землі, чимало вигод від якого отримали великі агрохолдинги. Співпрацюючи з так званим «Українським клубом аграрного бізнесу» (УКАБ) — об’єднанням топових аграрних компаній країни, що володіють понад 3 млн га землі, — депутат активно просував законодавчі ініціативи, які зміцнювали позиції олігархічних агрокланів.

    УКАБ — це, зокрема, такі гравці, як «Укрлендфармінг», «Миронівський хлібопродукт», «Астарта-Київ», «ІМК», «Харвіст». За ними стоять імена Бахматюка, Косюка, Ліссітси, Ахметова та інших українських агромільярдерів. І саме їм системно сприяв депутат Железняк — через підтримку вигідних їм законопроєктів.

    Один із таких — законопроєкт №9266 «Про електронні аграрні розписки», який відкрив агрохолдингам нові можливості для кредитування фермерів на кабальних умовах. Далі — ще один документ: законопроєкт №10169, спрямований на обмеження експорту агропродукції дрібними і середніми гравцями, що відкривав додаткові переваги для великих агрохолдингів, зокрема членів УКАБу.

    Ці ініціативи — не просто збіг політичних поглядів. Бо аграрна тема для Железняка — це ще й родинний бізнес.

    Його тесть — Володимир Іванович Коваль — є власником агропідприємств на Херсонщині, зокрема ПРАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КХП» та низки фермерських господарств, зокрема через пов’язані офшори. Партнером Коваля виступає Ростислав Данильченко — власник компаній із групи миколаївського аграрного олігарха та колишнього нардепа Юрія Кормишкіна. Його головна компанія — СП «Південна аграрно-експортна компанія» (ПАЕК) — тільки за 2023 рік отримала близько 200 млрд грн доходу.

    Таким чином, законодавча активність Железняка напряму перетинається з інтересами не лише великих аграрних гравців, а й бізнес-оточення його родини. Це — класичний конфлікт інтересів.

    Для порівняння: у 2020-х роках НАЗК визнало конфлікт інтересів у діях депутата Григорія Суркіса, який лобіював інтереси бізнесу свого брата Ігоря Суркіса. Проте тоді йшлося лише про один законопроєкт. У випадку Железняка — десятки ініціатив, що напряму корисні як його союзникам в УКАБ, так і конкретно тестю.

    Ще одна деталь, що викликає запитання: елітна квартира в центрі Києва вартістю понад 11 мільйонів гривень, у якій з 2023 року проживає родина Железняка, оформлена саме на Володимира Коваля.

    Таким чином, уся діяльність депутата набуває ознак не просто лобізму, а й використання державного мандата для послідовного захисту сімейного бізнесу. І це питання, яке давно мало б зацікавити антикорупційні органи.

  • На Вінниччині засудили депутата за брехню в деклараціях на понад 36 мільйонів

    На Вінниччині засудили депутата за брехню в деклараціях на понад 36 мільйонів

    На Вінниччині депутат Барської міської ради Василь Хоменко отримав вирок за недостовірне декларування майна. Йому інкримінували статтю 366-2 Кримінального кодексу України — подання завідомо недостовірних відомостей у деклараціях за 2022 та 2023 роки.

    Хоменко, обраний депутатом Барської міськради у 2020 році, є приватним підприємцем, інвалідом ІІІ групи і родом із села Станилівка Погребищенського району. За даними слідства, він системно приховував цінне нерухоме майно, землю та транспорт.

    У декларації за 2022 рік Хоменко «забув» вказати:

    • п’ять земельних ділянок у Жмеринському районі та місті Бар загальною вартістю 808 тис. грн;

    • три нежитлові приміщення — два магазини й склад — у Бару на 26,68 млн грн;

    • чотири транспортні засоби (два фургони Mercedes-Benz та два легковики — ЛуАЗ і АЗЛК) вартістю 624 тис. грн.

    У 2023 році ситуація повторилася: у поданій у січні 2024 року декларації депутат знову не вказав майно, щонайменше на 10 млн гривень.

    Під час судового розгляду обвинувачений повністю визнав провину та щиро розкаявся, підтвердивши всі обставини, викладені в обвинувальному акті. З огляду на це, суд вирішив не застосовувати більш суворі санкції.

    Хоменку призначили штраф у розмірі 76,5 тис. грн та заборонили обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, строком на два роки.

    Цей вирок ще раз демонструє, що навіть на місцевому рівні посадовці не застраховані від відповідальності за маніпуляції з деклараціями — особливо, якщо мова йде про десятки мільйонів незадекларованих активів.

  • Волинський депутат скупив землі поблизу родовищ

    Волинський депутат скупив землі поблизу родовищ

    У 2024 році депутат Волинської обласної ради від партії «Батьківщина» Сергій Котюк активно інвестував у землю та техніку, придбавши понад 60 гектарів ділянок — значну частину з яких поблизу родовищ піску. Паралельно він вийшов зі складу бенефіціарів компанії, що ці надра розробляє, — і вона вперше за останні роки показала прибуток.

    Про це повідомляє детективне бюро Absolution.

    Згідно з декларацією, лише в селі Козлиничі Ковельського району Котюк придбав 30 гектарів землі — саме поруч із Шкуратівським родовищем, яким до 2042 року користується ТОВ «Ковельський піщаний кар’єр». У грудні 2024-го депутат продав корпоративні права цієї фірми за 100 тисяч гривень Тетяні Вовк. Уже в тому ж році компанія, яка з 2020-го була збитковою, вперше вийшла на чистий прибуток — майже 1,5 мільйона гривень.

    Загалом у 2024 році Котюк придбав 38 земельних ділянок загальною площею понад 60 гектарів — у Козлиничах, Носачевичах, Валер’янівці, Кобчому Луцького району та місті Рожище. Він також мав дозвіл на розробку піску в Носачевичах, але передав це право компанії «Фідер Плюс» Василя Шевчука. У Валер’янівці збільшив свою земельну власність із 5,5 до 9 гектарів. А в Сереховичах продав усі 8 гектарів, які раніше мав, — невдовзі там право на розробку родовища отримала ТОВ «Рентленд Груп», із якою Котюка пов’язували ділові зв’язки.

    У своїй декларації депутат також зазначив понад 97 гектарів землі, квартиру в Луцьку, млин, дві комори, екскаватори, вантажівку та новенький Renault Duster. Лише у 2024-му він придбав спецтехніку на понад 4,5 мільйона гривень. Його доходи за рік склали понад 3 мільйони: більшість — від підприємницької діяльності, частково — зарплата, пенсія і продаж корпоративних прав.

    Попри такі фінансові операції, Котюк задекларував кредит на 620 тисяч гривень і зобов’язання перед компанією «Стельвіо» — 1,6 мільйона. У банку тримає близько 4,4 тисячі доларів, має 500 тисяч готівкою. Сім’ї в декларації не вказано — відомо, що у 2023 році депутат розлучився з дружиною після 27 років шлюбу.

    Тим часом в Держгеонадрах анонсували продаж нових спецдозволів на розробку надр. Чотири з них — саме на Волині. Це може свідчити про зростаючий інтерес до використання волинських копалин — зокрема й з боку таких фігур, як Сергій Котюк.

  • Слуга народу Ігор Колтунов витрачав гроші онкохворих дітей на елітне авто

    Слуга народу Ігор Колтунов витрачав гроші онкохворих дітей на елітне авто

    Депутат Київської облради від партії «Слуга народу» Ігор Колтунов опинився в центрі гучного корупційного скандалу. За даними розслідування детективного бюро Absolution, він привласнив мільйони гривень, призначені для лікування важкохворих дітей, і витратив їх на купівлю BMW X1.

    У 2022 та 2023 роках Колтунов, за версією слідства, підробляв документи хворих дітей та оформлював на них виплати з державної програми «Турбота». Таким чином, за два роки він незаконно отримав щонайменше 1,5 мільйона гривень, а до кінця 2025 планував освоїти ще мільйон.

    Цинізм ситуації у тому, що депутат наживався на державних коштах, призначених на порятунок життя, тоді як сам не мав офіційного місця роботи та не декларував доходів. Натомість у його деклараціях за 2020 рік фігурують готівкові заощадження в розмірі понад 1 млн грн (у валюті) та повна відсутність заробітку в дружини.

    Після публікації журналістського розслідування, НАЗК почало перевірку. Виявилось, що депутат проживає в елітній квартирі у Києві, яка не зареєстрована на нього, а формально належить його співмешканцю. Також Колтунов пояснив придбання BMW фіктивним продажем однокімнатної квартири в Харківській області за завищеною утричі ціною.

    Прізвище Колтунова вже відоме публіці — після скандалу з висміюванням загиблого військового Олега Барни його внесли до бази “Миротворець”. Тепер до цього додається серія звинувачень у хабарництві, використанні підставних осіб, недекларуванні майна і навіть спробі пронести наркотики на сесію Ірпінської міськради.

    Особливе занепокоєння викликає й те, що Колтунов підтримував тісні зв’язки з народним депутатом Мотовиловцем, а також входив до комісії, що фактично контролює розподіл коштів на будівництво й реконструкцію об’єктів інфраструктури на Київщині. Саме ці «повноваження» дозволили йому вибудувати мережу впливу на місцевих чиновників і використовувати бюджет у власних інтересах.

    Колтунов, який уже кілька років не має легальних доходів, утримує трьох помічників, регулярно подорожує і їздить на дорогому авто, в той час як хворі діти в Україні часто не можуть дочекатися необхідного лікування.

  • Депутат із кримінальним минулим Сергій Андрійченко хоче повернутися до влади на Донеччині

    Депутат із кримінальним минулим Сергій Андрійченко хоче повернутися до влади на Донеччині

    Депутат Покровської міськради від «Молодіжної партії України» Сергій Андрійченко, в кримінальних колах більше видомий на прізвисько «Чікян», запустив піар компанію з метою повернутись до влади.

    Про це пише видання 360ua.news.

    На початку квітня цього року Сергій Андрійченко нагадав мешканцям Покровська та Покровського району на Донеччині про своє існування, виклавши на власних сторінках у соцмережах «Facebook» та «Instagram» звернення до мешканців, розповідаючи про системні факти корупції керівництва місцевої військової адміністрації. Зазвичай нічого нового, загальні речі конкретики не має.

    Але сам факт виходу Сергія Андрійченка у публічну площину викликає настороженість. Як виявилось, він є фігурантом кримінального провадження №12024000000001003 від 23.05.2024 року, якому правоохоронцями повідомлено про підозру у скоєнні злочину за ч.3 ст.369 Кримінального кодексу України – надання неправомірної вигоди посадовій особі, тобто хабаря.

    Так, Сергій Андрійченко за грошові кошти у розмірі 1 млн. грн. грн. намагався вирішити для себе питання виділення земельної ділянки за що і був притягнутий до кримінальної відповідальності. Тепер Сергій Андрійченко, відчуваючи неминуче покарання (справа розглядається у Заводському районному суді міста Кам’янське Дніпропетровської області) намагається усіма засобами уникнути відповідальності за злочин, граючи роль «політичної жертви».

    Щодо кримінального минулого Сергія Андрійченка вже неодноразово писали журналісти, але в контексті його нещодавніх заяв слід нагадати хто він такий. З 2005 року Сергій Андрійченко на тлі торгівлі наркотичними засобами на Донеччині зблизився із кримінальним авторитетом Арменом Саркісяном (він же «Армен Горлівський»), який в свою чергу підпорядковувався Юрію Іванющенку (відомий як «Юра Єнакіївський»).

    Усі троє таким чином і перебували у пулі екс-президента-втікача Януковича для виконання «брудної роботи», верхівкою якої стало засилання «тітушек» для розгону мітингувальників «майдану» під час «Революції гідності» у Києві, а також залякування та вбивства проукраїнські налаштованих громадян.

    Починаючи з 2011 року Армен Саркісян призначає «Чікяна» «наглядачем» за Покровськом (на той час ще Красноармійськ) та наближених населених пунктів – Новогродівка, Мирноград (на той час Димитрів), Добропілля, Селидове. Армен Саркісян – це саме той персонаж, який після подій 2014 року залишився на тимчасово окупованій території у Горлівці та за 10 років зміг через російських покровителів та спецслужб країни-агресора значно розширити бізнес-сферу свого впливу та, навіть, з 2022 року сформував свою ПВК «АрБат» («Вірменський батальйон»). А у лютому 2025 року був підірваний у москві в ЖК «Алі паруси».

    На відміну від Армена Саркісяна Сергій Андрійченко не виїхав до окупованої території та продовжив свою кримінальну діяльність на «ввіреній» йому Саркісяном території, яка підконтрольна органам влади України. За час кримінальної діяльності Сергій Андрійченко швидко перетворився на місцевого бізнесмена, взявши під контроль через кримінальні методи низку підприємств, та попрямував у політику.

    На кшталт Армену Саркісяну, який очолював т.зв. «Федерацію боксу днр», Сергій Андрійченко також очолив подібну федерацію, ставши Президентом «Федерації боксу міста Красноармійськ». Така діяльність дозволяла формувати для нього майбутній політичний імідж, а також відбирати спортсменів, здатних виконувати кримінальні доручення, в т.ч. по тиску на учасників «Революції гідності».

    Отже політична діяльність Сергія Андрійченка розпочалась з отримання на місцевих  виборах 2015 року депутатського мандату Покровської міської ради від «Молодіжної партії України», а також дозволила йому завести до ради підконтрольних однодумців, за допомогою яких лобіювати участь підконтрольних йому підприємств у тендерних закупках за бюджетні кошти. Згодом, у 2020 році  Сергій Андрійченко переобрався депутатом Покровської міської ради, та продовжив лобіювання комерційних інтересів підконтрольних підприємств, про функціонування яких він завжди дбав заздалегідь.

    Так, тільки за офіційними даними з його декларацій можна нарахувати більш ніж 20 підприємств, де «Чікян» є, або був директором, власником/співвласником, або кінцевим бенефіціаром. Напрямки діяльності фірм теж різноманітні – від надання послуг по ремонту різнопланового обладнання машиноустаткування до послуг по похованню. І це зовсім не означає, що  він має рацію практично усіх сферах бізнесу. Просто потрібно «надавити» на власників вже діючих підприємств застарілими кримінальними методами, пообіцяти їм лобіювання інтересів, в т.ч. через своє депутатство, та отримувати у подальшому дохід від їх діяльності.

    Не дивно, що сумарний дохід, задекларований «Чікяном» за 2024 рік склав майже 15 млн.грн. При цьому, він офіційно показав у наявності 40 млн. грн., 1 млн. доларів США, 25 тис.євро, 6 автівок (на 2017 рік в нього їх було 26), 15 об’єктів нерухомості (загальна площа сягає більш ніж 7300 кв. метрів).

    Значні статки дозволили у свій час Сергію Андрійченку придбати у власність Покровську місцеву ТОВ «Телебачення «КАПРІ», що забезпечило створення піару для продовження своєї депутатської діяльності, а також висвітлення інформаційних дискредитуючих сюжетів відносно своїх опонентів. При цьому, офіційним власником «КАПРІ» стала його дружина – Ірина Андрійченко, яка окрім інформаційної сфери також є власницею декількох бізнес-структур свого чоловіка.

    Подальшу політичну діяльність Сергія Андрійченка перервало повномасштабне вторгнення російсько-окупаційних військ на територію України та припинення роботи депутатських корпусів. Восени 2022 року Сергія Андрійченка було мобілізовано до лав ЗСУ (одна з версій його мобілізації є уникнення розправи від мешканців Покровської громади, які також мобілізувалися та мали наміри нагадати «Чікяну» про його минулі «гріхи» та співпрацю з «Арменом Горлівським»).

    По мобілізації Сергій Андрійченко проходив службу у лавах 25-ї окремій повітрянодесантній бригаді ДШВ на посаді снайпера, згодом перевівся до 77-ї окремої аеромобільної бригади. При цьому, участі у бойових діях не брав, а фактично займався матеріально-технічним забезпеченням підрозділу, витративши при цьому величезні власні кошти, чим зміг отримати привілейоване становище. Майже усю службу мешкав у Дніпропетровській та Харківській областях, відпочиваючи у ресторанах та піклуючись про власний бізнес. Демобілізувався у 2024 році з причин, нібито, отримання інвалідності в результаті бойових дій, після чого фактично одразу потрапив до криміналу з хабарем.

    Отже поява Сергія Андрійченка в публічному просторі з претензією на моральність не просто його емоційний порив, а спроба людини зі зв’язками у кримінальному світі, в т.ч. тими, хто напряму пов’язані з розв’язуванням війни на території нашої країни та вбивстві наших громадян, повернутися до влади, до розкішного життя та уникнути кримінального покарання.

  • Депутат від «Партії регіонів» Владислав Лук’янов після спроби втечі та підозри від СБУ — на волі та в ресторанах

    Депутат від «Партії регіонів» Владислав Лук’янов після спроби втечі та підозри від СБУ — на волі та в ресторанах

    Колишній народний депутат від «Партії регіонів» Владислав Лук’янов, якого Служба безпеки України затримувала за підозрою у проросійській діяльності, був помічений у столичному ресторані. Фото екснардепа оприлюднила журналістка Крістіна Бердинських, яка побачила його 11 квітня 2025 року в одному з ресторанів у центрі Києва.

    Під слідством — але на волі

    Як повідомлялося раніше, у квітні 2024 року СБУ затримала Лук’янова поблизу одного з пунктів пропуску на Одещині під час спроби втечі з України. Тоді силовики заявили, що у нього вилучили докази публічного виправдовування збройної агресії РФ: зокрема, телефон і чорнові записи із закритих проросійських чатів. Лук’янову було повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України.

    Втім, як з’ясувалося, вже 27 лютого 2025 року Солом’янський районний суд Києва обрав йому м’який запобіжний захід — нічний домашній арешт без носіння електронного браслета. Відтоді колишній депутат, за словами журналістки, почувається вільно та відвідує заклади громадського харчування.

    «Не знаю, що там з розслідуванням, але не схоже, що Лук’янов у 2025-му відчуває в Києві якийсь дискомфорт після стількох років відверто антиукраїнської діяльності. Ходить у дорогі ресторани, усе у нього ок», — прокоментувала Бердинських.

    Проросійська діяльність Лук’янова

    Владислав Лук’янов був народним депутатом трьох скликань від «Партії регіонів» та публічно підтримував проросійські ідеї ще з 2014 року. У квітні того ж року він брав участь у захопленні міської ради Харцизька, виступав на мітингах сепаратистів та підтримував псевдореферендум щодо відокремлення Донбасу від України.

    У 2022 році, після окупації частини Донецької області, Лук’янов перереєстрував свою компанію-інтернет-провайдера за російським законодавством і передав ФСБ доступ до обладнання, яке дозволяло контролювати інтернет-активність жителів регіону.

    У 2020 році він став депутатом Бахмутської міської ради від забороненої проросійської партії ОПЗЖ. Слідство також зазначає, що він активно співпрацював з окупаційною адміністрацією РФ на тимчасово окупованих територіях.

    Питання до правосуддя

    Попри серйозні обвинувачення, м’який запобіжний захід та фактична свобода пересування Лук’янова викликають запитання до української системи правосуддя. Громадськість і журналісти вже звернули увагу на ситуацію, що виглядає як безкарність для фігурантів справ про держзраду.

  • Верховна Рада створила слідчу комісію для розслідування порушень у військкоматах

    Верховна Рада створила слідчу комісію для розслідування порушень у військкоматах

    У Верховній Раді створено тимчасову слідчу комісію, яка займатиметься розслідуванням порушень, допущених працівниками територіальних центрів комплектування. Про це повідомив народний депутат від партії “Слуга народу” Олександр Бакумов в коментарі виданню “Телеграф”.

    За його словами, комісія вивчатиме факти незаконної мобілізації, зокрема випадки, коли до армії призивали громадян із законною бронню. Депутати мають намір заслухати свідків, провести експертизи та зібрати документи, які передадуть до правоохоронних органів.

    Бакумов наголосив, що робота тимчасової комісії не замінює функції органів досудового розслідування. Натомість вона зосередиться на парламентському контролі та ініціюванні розгляду конкретних фактів. Усі виявлені докази, зокрема свідчення, можуть бути використані у кримінальних провадженнях.

    “Правоохоронні органи мають реагувати: вносити дані до ЄРДР, відкривати справи, використовувати матеріали комісії у провадженнях”, — зазначив депутат.

    Окрім правоохоронців, до процесу можуть долучитися й урядові структури. Кабінет Міністрів уповноважений ухвалювати дисциплінарні рішення, а також вносити зміни до нормативної бази.

    На думку Бакумова, такий парламентський механізм є важливим політичним інструментом впливу та контролю, який дозволяє швидше реагувати на зловживання в системі комплектування.

    Нардеп ще раз підкреслив, що ухвалений Верховною Радою закон посилює мобілізацію, але не легітимізує так звану “бусифікацію” — тобто насильницьке затримання громадян на вулицях для вручення повісток.

    “Ніхто не голосував за бусифікацію. Мобілізація має здійснюватись у рамках закону, без перевищення повноважень та порушення прав людини”, — наголосив він.

    Бакумов переконаний, що існують цивілізовані та ефективні способи реалізації мобілізаційної політики. Працівники ТЦК повинні діяти виключно у правовому полі, а в разі порушень — нести відповідальність.

  • Депутат «Слуги народу» не повернувся з відрядження до Європи

    Депутат «Слуги народу» не повернувся з відрядження до Європи

    Депутат Берегівської районної ради від партії «Слуга народу» та керівник сектору з питань запобігання корупції в Державній міграційній службі Закарпатської області Валентин Веремчук зник після виїзду до Європи. Його службове відрядження, оформлене через пункт пропуску «Дякове», завершилося втечею — посадовець не повернувся до України.

    Про це повідомив депутат Ужгородської міськради та журналіст Віталій Глагола. За його словами, Веремчук виїхав з країни 13 листопада 2024 року, скориставшись кордоном, де роками працював його батько — начальник митного посту Микола Веремчук. Після цього Валентин не повернувся до України й фактично зник.

    Валентин Веремчук обіймав одразу дві посади, які формально зобов’язували його захищати інтереси держави — депутат від провладної партії та відповідальний за боротьбу з корупцією в обласному підрозділі ДМС. Водночас його родина вже давно перебуває у центрі уваги журналістів та правоохоронців.

    Його мати — Наталія Костелеба-Веремчук — депутатка Виноградівської ОТГ, теж від партії «Слуга народу». У минулому вона працювала першою заступницею голови Виноградівської РДА. У квітні 2023 року правоохоронці провели обшуки в родинному будинку Веремчуків — відео обшуку тоді з’явилося у публічному доступі.

    Батько зниклого посадовця — Микола Веремчук — неодноразово фігурував у контрабандних скандалах. Його звільняли з митниці, але він поновлювався через суд. Також має посвідчення інваліда, яке, за словами журналістів, родина використовує як інструмент — то для ухилення від мобілізації, то для захисту в кримінальних справах.