Gorchitsa.info

Позначка: Дональд Трамп

  • Зеленський назвав США критично необхідну кількість ракет Patriot для захисту України взимку

    Зеленський назвав США критично необхідну кількість ракет Patriot для захисту України взимку

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що Україні достатньо отримати від США 5% запасу ракет-перехоплювачів для систем Patriot, щоб пройти наступну зиму, а 10% — щоб мати змогу збивати всі російські балістичні ракети.

    Про це глава держави розповів в інтерв’ю CNN.

    За словами Зеленського, ситуація з ракетами-перехоплювачами для української протиповітряної оборони залишається критичною. Він зазначив, що цього року Україна має у 2,5 раза менше перехоплювачів Patriot, ніж мала у 2025 році. Водночас Росія, за його словами, щомісяця запускає приблизно вдвічі більше балістичних ракет, ніж раніше.

    «Цього року у нас у два з половиною рази менше перехоплювачів, ніж було у 2025 році. Росія щомісяця запускає удвічі більше балістичних ракет, ніж раніше», — заявив президент.

    Зеленський наголосив, що останніми тижнями російські балістичні удари по Україні стали значно інтенсивнішими. Особливо сильно від атак потерпає Київ. За його словами, дефіцит перехоплювачів Patriot створює для України додаткові ризики напередодні опалювального сезону.

    Президент розповів, що значна частина його роботи зараз пов’язана з переговорами із союзниками щодо отримання додаткових ракет для української ППО.

    «Ось чим я живу щодня: від 1% до 5%. У мене є кілька місяців і мільйони телефонних дзвінків… Я намагаюся обміняти щось на ракети», — сказав Зеленський.

    Він додав, що веде переговори не лише офіційними каналами, а й використовує інші способи комунікації із партнерами. Водночас президент не розкрив деталей окремих домовленостей, пояснивши, що не може публічно говорити про частину своїх дій.

    За оцінкою Зеленського, якщо Сполучені Штати передадуть Україні 5% від своїх запасів ракет-перехоплювачів Patriot, цього може вистачити для того, щоб країна змогла пройти зиму та захистити життя цивільних. Якщо ж Україна отримає 10%, це, за його словами, дозволить значно посилити захист від російських балістичних ракет і фактично знищувати всі такі цілі.

    «Якщо США продадуть нам 5% (ракет-перехоплювачів — ред.), ми переживемо зиму і врятуємо життя людей. Якщо вони зможуть продати нам 10%, ми знищимо всі російські балістичні ракети. У мене є 1%», — заявив президент.

    Зеленський також наголосив на виснаженні українського суспільства через постійні російські атаки. За його словами, українці залишаються стійкими, однак тривала війна та регулярні удари завдають значного психологічного навантаження.

    «Насправді це дуже героїчні, дуже стійкі люди. Але вони втомилися», — сказав глава держави.

    Ситуацію додатково ускладнює глобальний дефіцит ракет-перехоплювачів, який виник на тлі зростання потреби у засобах протиповітряної оборони, зокрема через війну США з Іраном. Україна опинилася серед країн, які особливо гостро відчувають нестачу таких боєприпасів.

    Окремим питанням залишається можливість виробництва ракет-перехоплювачів Patriot безпосередньо в Україні. Раніше президент США Дональд Трамп заявляв про готовність дозволити Україні отримати ліцензію на самостійне виробництво таких ракет. Однак згодом він висловив сумніви щодо доцільності цієї ідеї.

    Представники виробників систем Patriot уже приїжджали до Києва для обговорення потенційного запуску виробництва. Водночас конкретних результатів цього процесу поки немає.

    «Я сподіваюся, що мені це вдасться. Зараз у мене немає навіть 5%, і я не маю такої підтримки. І це для мене — великий виклик, один із найбільших, з якими я стикався з самого початку цієї війни», — зазначив Зеленський.

    Президент також повідомив, що безпосередньо звертався до представників адміністрації Трампа із проханням збільшити підтримку України засобами ППО. Він робив це як під час телефонних розмов і листування, так і через інших союзників.

    Зеленський підтвердив нещодавню телефонну розмову з віцепрезидентом США Джей-Ді Венсом, однак не став розкривати подробиці переговорів. Зокрема, він не уточнив, чи обговорювалося питання українських ударів по російській нафтовій інфраструктурі в Чорному морі.

    Водночас Київ продовжує працювати над мирним процесом за участю США. Зеленський заявив, що Україна підготувала нові пропозиції та очікує більшої залученості Вашингтона до переговорів.

    «Нам потрібна більша залученість американської сторони до мирного плану. Я вдячний команді президента Трампа за те, що вони хочуть продовжувати. Путін не хоче припиняти цю війну, і на нього зараз чиниться недостатній тиск», — наголосив президент.

    Він також відкинув можливість відмови України від територій на Донбасі, які Росія прагне захопити. За словами Зеленського, ключовою умовою будь-яких домовленостей для Києва залишаються надійні гарантії безпеки.

    Окремо президент заявив, що погоджується з оцінками деяких західних партнерів про можливість подальшої ескалації з боку Росії. На його думку, Кремль потенційно може спробувати перевірити готовність НАТО до прямої відповіді, зокрема через напад на одну з менших балтійських держав.

    Зеленський вважає, що російське керівництво прагне продемонструвати своєму суспільству перемогу та може шукати можливості для швидкого розширення конфлікту.

    «Він не знає, як закінчити цю війну без масштабної окупації або великої перемоги для свого суспільства. Простіше знайти якусь меншу країну… для нього не матиме значення, чи входить ця країна до НАТО, чи ні», — сказав Зеленський.

    Президент наголосив, що найближчі місяці залишаються критичними для української системи протиповітряної оборони. За його словами, отримання додаткових ракет-перехоплювачів Patriot є одним із головних пріоритетів Києва напередодні зими, оскільки від кількості боєприпасів безпосередньо залежить здатність України захищати міста та енергетичну інфраструктуру від російських балістичних ударів

  • Рубіо заявив про анулювання понад 600 віз через боротьбу США з «пологовим туризмом»

    Рубіо заявив про анулювання понад 600 віз через боротьбу США з «пологовим туризмом»

    Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що Сполучені Штати за один місяць ініціювали анулювання понад 600 віз іноземних громадян у межах кампанії проти так званого «пологового туризму».

    Про це Рубіо повідомив у соцмережі X.

    За словами американського дипломата, Державний департамент США створив спеціальну робочу групу, яка займається протидією схемам, пов’язаним із приїздом іноземців до США з метою народження дитини, яка за чинними правилами може отримати американське громадянство.

    Рубіо зазначив, що новостворена структура має перевіряти діяльність власників американських віз, виявляти та ліквідовувати мережі, які організовують «пологовий туризм», а також протидіяти використанню американського імміграційного законодавства у спосіб, який адміністрація президента Дональда Трампа вважає зловживанням.

    «Лише за один місяць робоча група з протидії “пологовому туризму” вжила заходів для анулювання понад 600 віз іноземних громадян з усього світу і продовжуватиме захищати нашу країну від цього зловживання», — заявив Рубіо.

    Під «пологовим туризмом» у США зазвичай мають на увазі ситуації, коли іноземці приїжджають до країни насамперед для народження дитини. Тема стала особливо актуальною після повернення Дональда Трампа до Білого дому, оскільки його адміністрація виступає за суттєве обмеження громадянства, яке дитина отримує за фактом народження на території США.

    На початку серпня Трамп підписав два виконавчі накази, спрямовані на обмеження громадянства за правом народження в окремих випадках, а також на посилення федеральних заходів проти організаторів «пологового туризму».

    Ініціатива щодо перегляду принципу громадянства за правом народження не є новою. Ще у грудні 2024 року Трамп заявляв про намір скасувати автоматичне надання громадянства дітям, народженим у США, у випадках, які його адміністрація вважає такими, що не відповідають американському законодавству.

    Водночас питання залишається предметом серйозних юридичних суперечок, оскільки право на громадянство за народженням пов’язане з 14-ю поправкою до Конституції США. У вересні 2025 року адміністрація Трампа зверталася до Верховного суду США з проханням переглянути конституційність указу президента, який обмежує автоматичне надання громадянства за правом народження.

    Таким чином, анулювання сотень віз стало частиною ширшої політики адміністрації Трампа щодо посилення імміграційного контролю. Вашингтон заявляє, що має намір не лише карати окремих порушників, а й ліквідовувати організовані схеми, які використовують американські візи та правила перебування в країні для отримання переваг, пов’язаних із народженням дітей у США.

  • ICE готує закупівлю електрошокових рукавичок на $20 млн: що задумали в США

    ICE готує закупівлю електрошокових рукавичок на $20 млн: що задумали в США

    Американська імміграційна та митна служба США (ICE) готується до масштабної закупівлі спеціального спорядження для своїх співробітників. Йдеться про тисячі електрошокових рукавичок, які зовні виглядають як звичайне патрульне спорядження, але можуть використовуватися для завдання електричного імпульсу під час затримань.

    Про це повідомляє The Guardian.

    За інформацією видання, ICE планує витратити до 20 млн доларів на закупівлю таких рукавичок у американської компанії Compliant Technologies LLC. Йдеться про спеціальний пристрій, інтегрований у рукавичку, який дозволяє співробітнику застосувати електричний імпульс без використання традиційного електрошокера.

    За задумом виробника, рукавичка має залишатися звичайним елементом екіпірування доти, доки співробітник не активує спеціальний режим. Для передачі електричного імпульсу пристрій необхідно безпосередньо притиснути до шкіри людини.

    Виробник стверджує, що електричний імпульс викликає біль і в багатьох випадках дозволяє домогтися виконання вимог менш ніж за три секунди. При цьому компанія позиціонує технологію не як засіб покарання, а як інструмент деескалації, який нібито має допомагати співробітникам швидше завершувати фізичне протистояння.

    Compliant Technologies також заявляє, що після використання пристрій не повинен залишати опіків, шрамів або інших видимих слідів на шкірі. Водночас саме можливість непомітного застосування електричного впливу стала однією з причин занепокоєння правозахисників.

    Американський союз громадянських свобод (ACLU) виступив із критикою плану ICE. Представники організації наголошують, що імміграційна служба вже перебуває під пильною увагою через випадки застосування сили під час операцій із затримання людей.

    Заступниця директора проєкту ACLU з питань поліційної діяльності Дженна Ролнік Борчетта заявила, що особливе занепокоєння викликає можливість активувати електрошок натисканням кнопки. За її словами, на відміну від традиційних засобів, використання такого пристрою може бути значно менш помітним для сторонніх спостерігачів.

    Правозахисники побоюються, що це може ускладнити контроль за застосуванням сили співробітниками ICE. Якщо електричний імпульс можна активувати безпосередньо під час фізичного контакту, стороннім людям може бути складніше зрозуміти, що саме відбулося під час затримання.

    Водночас виробник пристрою встановлює низку обмежень щодо його застосування. Зокрема, Compliant Technologies не рекомендує використовувати електрошокові рукавички як покарання за словесну непокору або агресивну поведінку, якщо така поведінка не супроводжується безпосередньою фізичною загрозою.

    Також компанія застерігає від використання пристрою щодо дітей, вагітних жінок, людей похилого віку та осіб з інвалідністю.

    Попри заяви виробника про деескалаційний характер технології, правозахисники наголошують на ризиках її широкого застосування. На їхню думку, сам факт доступності електрошокового механізму безпосередньо в рукавичці може вплинути на те, як співробітники ICE використовуватимуть силу під час затримань.

    План закупівлі також необхідно розглядати у ширшому контексті імміграційної політики адміністрації президента США Дональда Трампа. У 2026 році американська влада продовжує курс на масштабне посилення боротьби з нелегальною імміграцією.

    Трамп раніше заявляв про розширення імміграційних операцій по всій території США. Серед запланованих заходів — збільшення кількості співробітників ICE та прикордонної служби, проведення масштабніших рейдів на робочих місцях і розширення мережі центрів утримання під вартою.

    На цьому тлі закупівля нового спеціального спорядження може стати частиною ширшого переоснащення американських імміграційних служб. ICE отримує більше ресурсів для проведення операцій, а правоохоронні структури шукають нові засоби, які дозволяють контролювати затриманих без застосування традиційної вогнепальної зброї.

    Водночас остаточний масштаб закупівлі та умови її реалізації можуть залежати від процедур федеральних закупівель. Заплановані витрати у розмірі до 20 млн доларів означають, що йдеться не про тестування невеликої партії, а про потенційне масове оснащення співробітників ICE.

    Сама поява таких технологій демонструє, як змінюються підходи американських правоохоронних структур до контролю під час затримань. Приховані або інтегровані в одяг засоби впливу потенційно дозволяють діяти швидше, однак одночасно породжують питання щодо прозорості, контролю та відповідальності за застосування сили.

    На цьому етапі залишається невідомим, наскільки широко електрошокові рукавички фактично використовуватимуться співробітниками ICE та скільки агентів отримають таке спорядження. Водночас сам намір витратити на його закупівлю до 20 млн доларів свідчить про серйозність планів американської імміграційної служби.

  • Президент-приманка і три літаки: як спецслужби США ховали Трампа від можливого замаху

    Президент-приманка і три літаки: як спецслужби США ховали Трампа від можливого замаху

    Президент США Дональд Трамп після липневого саміту НАТО в Туреччині залишив країну зовсім не так, як тоді повідомляв Білий дім і як це виглядало перед телекамерами. Через розвідувальну інформацію про серйозну загрозу з боку Ірану американські служби безпеки організували складну операцію з дезінформації: Трамп демонстративно піднявся на борт традиційного Air Force One, а потім непомітно залишив літак через кейтерингову машину та пересів на значно менший військовий Boeing C-32A. Старий президентський Boeing 747 тим часом полетів до Великої Британії як приманка — з журналістами та частиною співробітників Білого дому, які навіть не знали, що президента поруч із ними немає.

    Операція відбулася 8 липня 2026 року після саміту НАТО в Анкарі. Трамп прибув до Туреччини на новому Boeing 747-8, який раніше був переданий США Катаром і після переобладнання почав використовуватися як президентський літак. Однак на момент відльоту ситуація змінилася: американська розвідка отримала інформацію про конкретну загрозу президентові, пов’язану з Іраном. Саме після цього служби безпеки вирішили максимально ускладнити відстеження його реального маршруту.

    За даними The Washington Post, Трамп перед камерами піднявся трапом до старого синьо-білого Boeing 747, який традиційно асоціюється з Air Force One. Для зовнішнього спостерігача все виглядало абсолютно звичайно: президент помахав журналістам, зайшов усередину, а команда готувалася до перельоту до Великої Британії.

    Але далі почалася частина операції, про яку публічно стало відомо лише через місяць.

    На протилежному від камер боці літака до одного з виходів підняли аеропортову кейтерингову машину — той самий тип спеціального транспорту, яким у літаки завантажують їжу, напої та обладнання. Трамп разом із невеликою групою супроводу перейшов до машини, після чого платформа опустилася, а транспорт поїхав через перон до іншого літака.

    Цим літаком був C-32A ВПС США — модифікований Boeing 757, який американські високопосадовці використовують для урядових перевезень. Саме на ньому Трамп таємно вилетів із Туреччини. За повідомленнями американських медіа, разом із президентом на борту перебував, зокрема, міністр війни Піт Гегсет.

    Air Force One став приманкою

    Поки Трамп уже перебував у C-32A, традиційний президентський Boeing 747 продовжив підготовку до польоту.

    На ньому залишилися представники американської адміністрації та журналісти, які супроводжували президента. Більше того, частина людей на борту, за інформацією Washington Post, не знала, що Трамп перейшов на інший літак. Білий дім зовні підтримував враження, ніби президент летить саме разом із ними.

    Журналістам під час польоту наказали тримати шторки ілюмінаторів закритими. Такий захід додатково ускладнював можливість зрозуміти, що відбувається навколо літака і чи справді президент перебуває на його борту.

    Обидва літаки попрямували до британської авіабази RAF Mildenhall.

    C-32A, на якому насправді перебував Трамп, приземлився приблизно о 22:20. Старий Air Force One-приманка прибув приблизно через дев’ять хвилин — близько 22:29.

    Після цього відбулася ще одна прихована частина операції.

    Трамп якимось чином знову приєднався до офіційної президентської групи, а приблизно через 25 хвилин після посадки з’явився перед камерами так, ніби весь час перебував на звичайному президентському борту. Точний механізм його переміщення між літаками на британській базі повністю не розкритий.

    Пізніше президент уже пересів на новий Boeing 747-8, який раніше належав Катару, і продовжив подорож. Таким чином під час одного маршруту служби безпеки фактично використали три різні літаки: катарський Boeing 747-8, старий VC-25A як публічну приманку та C-32A для реального таємного перевезення президента.

    Чому Трампа ховали настільки ретельно

    Ключова причина операції — загроза можливого замаху з боку Ірану.

    За інформацією Washington Post та інших американських медіа, спецслужби отримали дані про конкретну загрозу президенту після різкого загострення відносин між Вашингтоном і Тегераном. Частину інформації, за повідомленнями медіа, американська сторона могла отримати від ізраїльської розвідки.

    Саме тому безпекова операція була спрямована не просто на захист літака, а на приховування точного місця перебування самого Трампа.

    У разі підготовки ракетної, безпілотної чи іншої атаки потенційний противник мав бачити очевидну ціль — великий Boeing 747 із президентським забарвленням, журналістами та урядовою делегацією. Реальний президент тим часом перебував у значно менш помітному C-32A.

    Важливо, однак, не перебільшувати відомі дані. У відкритих повідомленнях ідеться про достовірну розвідувальну загрозу, пов’язану з Іраном, але немає публічного підтвердження, що конкретна ракета вже була підготовлена до запуску або що американські спецслужби встановили точну групу виконавців, яка перебувала в Туреччині.

    Новий літак із Катару теж став частиною проблеми

    Додатковий контекст історії — суперечки навколо нового Boeing 747-8, який адміністрація Трампа отримала від Катару.

    Літак оцінювали приблизно у $400 млн. Після передачі його почали переобладнувати для використання президентом США, і 1 липня він здійснив перший політ як Air Force One. Уже наступного тижня літак доставив Трампа до Туреччини на саміт НАТО.

    Однак його швидке введення в експлуатацію викликало питання щодо рівня захищеності.

    Американські медіа повідомляли, що літак ще потребував додаткового обладнання та модернізації систем безпеки. Пізніше сам Трамп заявив, що борт буде тимчасово виведений із експлуатації для додаткових оновлень і стане максимально оснащеним.

    Втім, Білий дім заперечував, що секретна пересадка в Туреччині була прямим доказом ненадійності катарського літака.

    Представники адміністрації наголошували, що президент стикається з численними загрозами, а служби безпеки використовують усі доступні методи, щоб гарантувати його безпеку.

    Подібний трюк США вже використовували

    Операція з Трампом має історичний прецедент.

    У березні 2000 року адміністрація Білла Клінтона організувала складну схему безпеки під час його візиту до Пакистану — країни, де існувала значна терористична загроза.

    Тоді офіційний Air Force One використовувався як елемент обману, а Клінтона перевозили іншим, менш помітним літаком. Мета була та сама: потенційні нападники не повинні були точно знати, де знаходиться президент. Саме цю історію нинішні американські медіа згадують як найближчий аналог липневої операції Трампа.

    Але деталь із кейтеринговою машиною робить турецьку операцію особливо незвичайною.

    Такі вантажівки є абсолютно звичною частиною аеропортового руху. Вони під’їжджають безпосередньо до фюзеляжу літаків, їхні кузови підіймаються на рівень дверей, а після завантаження вони спокійно від’їжджають від борту. Серед десятків машин обслуговування на великому міжнародному аеродромі такий транспорт практично не привертає уваги.

    Саме це й дозволило вивезти президента з одного з найбільш упізнаваних літаків у світі, не проводячи його відкрито через трап або автомобільний кортеж.

    Білий дім тижнями не розкривав операцію

    Найцікавіше, що про справжній маршрут Трампа громадськість не знала понад місяць.

    У день відльоту офіційна картина виглядала так, ніби президент просто змінив новий катарський Boeing на старий Air Force One. Повна схема стала відома лише після розслідування The Washington Post, оприлюдненого 10 серпня. Reuters згодом підтвердило ключові деталі повідомлення з посиланням на Washington Post і New York Times.

    Білий дім після публікації не заперечив сам факт незвичайної операції.

    Історія демонструє, наскільки серйозно американські спецслужби оцінювали загрозу в липні. Президент однієї з найбільш захищених держав світу публічно зайшов до Air Force One, після чого був непомітно вивезений через службовий транспорт, посаджений на інший військовий літак, а офіційний президентський борт відправився в повітря як приманка.

    Тож найефектніша деталь — Трамп у кейтеринговій машині — насправді була лише маленькою частиною значно масштабнішої операції. Її головна мета полягала в тому, щоб протягом кількох критичних годин ніхто за межами дуже вузького кола американських службовців не міг із упевненістю сказати, у якому саме літаку перебуває президент США.

  • Трамп оголосив про «100% контроль» над Ормузькою протокою: що насправді відбувається з головною нафтовою артерією світу

    Трамп оголосив про «100% контроль» над Ормузькою протокою: що насправді відбувається з головною нафтовою артерією світу

    Президент США Дональд Трамп заявив, що американські військово-морські сили фактично встановили повний контроль над Ормузькою протокою та очистили стратегічний водний шлях від мін, передає CNN.  За його словами, протока тепер відкрита для судноплавства, а саме ВМС США є силою, яка контролює ситуацію в районі одного з найважливіших енергетичних маршрутів планети. Водночас дані про рух комерційних суден та заяви Ірану свідчать, що говорити про повне повернення Ормузу до нормальної роботи поки зарано.

    Гучну заяву Трамп зробив 10 серпня під час спілкування з журналістами в Овальному кабінеті Білого дому. Американський президент стверджує, що Сполучені Штати провели масштабну операцію з пошуку та знешкодження мін, встановлених у районі протоки.

    «Єдиний, хто зараз контролює Ормузьку протоку, — це ВМС США», — заявив Трамп, додавши, що американські сили контролюють водний шлях «на 100%».

    За словами американського президента, загроза мінування все ще може виникати: окремі міни можуть з’являтися у воді, однак американські військові їх виявляють та знешкоджують. Трамп при цьому заявив, що США «прочистили всю протоку».

    Однак саме формулювання президента про повне відкриття Ормузу потребує обережності. За даними ЗМІ, які відстежують ситуацію із судноплавством, рух через стратегічний маршрут усе ще не повернувся до довоєнного режиму. Тому слова Трампа наразі передусім відображають позицію американської адміністрації щодо військового контролю над водним шляхом, а не остаточне політичне врегулювання статусу протоки.

    Чому Ормузька протока настільки важлива

    Ормуз — вузький морський прохід між Іраном та Оманом, який з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та далі з Індійським океаном. У найвужчій частині протока має приблизно 30 кілометрів завширшки.

    У нормальних умовах через цей маршрут проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти та значні обсяги скрапленого природного газу. Саме тому будь-яка загроза блокування Ормузу практично миттєво стає проблемою не лише для країн Перської затоки, а й для глобальної економіки.

    Через протоку проходять танкери, що перевозять енергоресурси з Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту, Об’єднаних Арабських Еміратів, Катару та інших держав регіону. Тривале порушення судноплавства здатне впливати на ціни на нафту, страхування танкерів, вартість фрахту та зрештою — на ціни енергоносіїв далеко за межами Близького Сходу.

    Саме контроль над Ормузом став одним із головних важелів Тегерана у протистоянні зі США. Європейський Союз ще навесні розширив санкційний механізм, щоб отримати можливість запроваджувати обмеження проти осіб та структур, причетних до перешкоджання свободі судноплавства в регіоні. ЄС прямо заявляв, що дії проти суден у протоці суперечать міжнародному праву.

    У червні Євросоюз також запровадив санкції проти командування ВМС Корпусу вартових ісламської революції в провінції Хормозган. За даними Ради ЄС, іранська сторона запроваджувала систему контролю, за якої судна мали передавати інформацію про себе, вантаж і пункт призначення, після чого вирішувалося питання щодо їхнього проходження.

    Розмінування Ормузу триває не перший місяць

    Американська операція в районі протоки розпочалася значно раніше за нинішню заяву Трампа. Ще у квітні Центральне командування США повідомляло про підготовку умов для розмінування Ормузу та прокладання безпечних маршрутів для комерційного судноплавства.

    До операції залучалися американські військові кораблі та спеціалізовані засоби, включно з безпілотними підводними системами. Вашингтон заявляв, що після визначення безпечних маршрутів відповідну інформацію передаватимуть судноплавній галузі.

    Сам Трамп тоді визнавав, що у воді можуть залишатися міни, які необхідно знайти та ліквідувати.

    Тепер президент США стверджує, що ця робота фактично завершена.

    Але Іран не відмовився від претензій на контроль

    Ключова проблема полягає в тому, що фізичне розмінування протоки не означає автоматичного політичного врегулювання.

    Іран раніше наполягав, що судна повинні використовувати маршрути, схвалені Тегераном. Корпус вартових ісламської революції також вимагав від кораблів підтримувати зв’язок з іранськими військово-морськими силами під час проходження Ормузу.

    Ситуацію додатково ускладнила спроба Оману запропонувати альтернативний механізм. Маскат виступив за регіональне управління протокою та добровільні платежі за певні послуги замість моделі, за якої Іран фактично контролював би водний шлях і стягував плату за його використання. За інформацією Reuters від 28 липня, саме питання контролю над Ормузом залишалося одним із головних каменів спотикання в процесі врегулювання американсько-іранського конфлікту.

    Раніше досягнуті домовленості передбачали тимчасове безкоштовне проходження комерційних суден протягом 60 днів та проведення операцій із розмінування. Водночас остаточна модель управління протокою після завершення цього періоду залишилася невизначеною.

    Тегеран висунув Вашингтону додаткові умови

    Ще одна проблема для заявленого Трампом «відкриття» Ормузу — позиція самого Ірану.

    Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявляв, що домовленості між Тегераном та Маскатом щодо маршруту недостатньо для повного відновлення роботи стратегічного водного шляху. Іран пов’язує остаточне врегулювання з ширшим комплексом питань у відносинах зі Сполученими Штатами.

    Таким чином, навіть після заяви Вашингтона про завершення розмінування залишається принципова суперечність: США наполягають на свободі проходу міжнародною протокою, тоді як Тегеран прагне зберегти значний вплив на правила судноплавства.

    Вашингтон раніше прямо відкидав можливість обов’язкової плати за прохід. Держсекретар США Марко Рубіо заявляв, що жодна держава не може одноосібно претендувати на міжнародний водний шлях або вимагати плату лише за право його використання.

    Заява Трампа може бути сигналом не лише Ірану

    Твердження президента США про «100% контроль» має також політичне та економічне значення. Для Вашингтона критично важливо переконати судноплавні компанії та енергетичні ринки у тому, що Ормуз поступово стає безпечнішим.

    Трамп уже використовував подібну риторику раніше. У березні він закликав нафтові компанії відновлювати перевезення через протоку, стверджуючи, що американські сили суттєво послабили можливості Ірану загрожувати судноплавству. Водночас уже тоді залишалися питання щодо реального масштабу розмінування та готовності комерційних перевізників повернутися на маршрут.

    Нинішня заява є значно категоричнішою: Трамп уже не говорить про часткове відновлення безпеки, а заявляє про повний контроль американського флоту.

    Проте остаточним тестом стане не політична заява Білого дому, а фактичне повернення танкерів і торговельних суден до нормального режиму роботи. Поки цього не сталося, ситуація навколо Ормузької протоки залишається частиною ширшого протистояння США та Ірану.

    Фактично зараз існують дві паралельні реальності. Вашингтон заявляє, що військова загроза мінування значною мірою усунена і протока перебуває під контролем ВМС США. Тегеран, своєю чергою, не відмовляється від претензій на участь у визначенні правил проходу суден та пов’язує повне відкриття Ормузу з ширшими політичними домовленостями.

    Тому слова Трампа про «100% контроль» можуть означати важливий військовий перелом навколо Ормузу, але ще не ставлять крапку в боротьбі за один із найважливіших морських маршрутів світу.

  • Трамп побачив у силі України шлях до переговорів: The Atlantic заявив про важливий злам у позиції США

    Трамп побачив у силі України шлях до переговорів: The Atlantic заявив про важливий злам у позиції США

    Посилення українських далекобійних ударів по території Росії може поступово змінювати ставлення адміністрації президента США Дональда Трампа до стратегії Києва. Якщо раніше ескалація ударів углиб РФ могла розглядатися у Вашингтоні насамперед як ризик для дипломатичного процесу, тепер військовий та економічний тиск на Москву може сприйматися як один із важелів, здатних створити умови для майбутніх переговорів.

    На таку зміну звертає увагу The Atlantic у матеріалі про трансформацію американсько-українських відносин. Видання описує Україну як державу, яка за роки повномасштабної війни суттєво наростила здатність діяти незалежно від союзників: від власного виробництва безпілотників і ракет до ударів на великій відстані та розвитку оборонних технологій.

    На цьому тлі змінюється і логіка відносин Києва з адміністрацією Трампа. Українська сторона намагається переконувати Білий дім не лише моральними аргументами про необхідність допомоги державі, яка стала жертвою російської агресії, а й демонстрацією того, що підтримка України може приносити США конкретний військовий, політичний та економічний результат.

    Удари по Росії стають аргументом за столом переговорів

    Одним із найбільш помітних елементів української стратегії стали систематичні удари по російській нафтовій, військовій та логістичній інфраструктурі. Київ протягом 2026 року значно розширив як кількість таких операцій, так і їхню географію.

    Президент Володимир Зеленський ще 1 червня повідомляв, що лише протягом січня-травня українські сили уразили 15 російських нафтопереробних заводів. Він назвав далекобійні удари українськими «санкціями», наголосивши, що можливості України переносити наслідки війни на територію РФ продовжують зростати.

    Наприкінці липня кампанія продовжилася. Після зустрічі Зеленського з Трампом у Вашингтоні українські сили атакували два великі російські НПЗ. За повідомленнями західних медіа, Київ протягом місяців майже щоденно застосовував далекобійні дрони та ракети власного виробництва проти російських нафтових об’єктів.

    10 серпня масштаб операцій став ще помітнішим. Українські військові заявили про удар по нафтопереробному комплексу TANECO у Нижньокамську в Татарстані. Reuters підтвердив за відеоматеріалами появу диму над НПЗ. Російська сторона водночас повідомила про загибель людей, зокрема внаслідок влучання у гуртожиток, і звинуватила Україну в атаці на цивільних. Київ заявив, що ціллю операції був саме нафтопереробний завод.

    Того ж дня повідомлялося і про нові українські удари по інших російських енергетичних та нафтохімічних об’єктах. Таким чином, кампанія вже не обмежується прикордонними регіонами РФ.

    Для Кремля це створює проблему іншого масштабу: Росії необхідно захищати величезну територію та розосереджувати системи ППО між фронтом, військовими базами, промисловими центрами й енергетичною інфраструктурою.

    Сила замість прохання про допомогу

    The Atlantic звертає увагу ще на одну зміну: Україна дедалі менше намагається позиціонувати себе у Вашингтоні виключно як отримувача американської допомоги.

    За роки війни країна створила потужний сектор виробництва безпілотників, розробила власні далекобійні системи та накопичила унікальний досвід ведення технологічної війни.

    Це може бути особливо важливим саме у відносинах із Трампом, який традиційно оцінює міжнародні домовленості з погляду того, яку практичну вигоду вони можуть принести Сполученим Штатам.

    Логіка Києва полягає в тому, щоб показати: Україна може бути не лише країною, яку необхідно постійно фінансувати, а оборонним і технологічним партнером США.

    Водночас головна залежність від Заходу залишається у сферах, де Україна поки не має достатнього власного виробництва. Передусім ідеться про протиповітряну та протиракетну оборону.

    Patriot стає частиною нового торгу між Києвом і Вашингтоном

    Окремим напрямом переговорів залишаються комплекси Patriot та ракети-перехоплювачі до них. Україна потребує цих систем насамперед через російські удари балістичними ракетами, проти яких можливості інших наявних засобів ППО обмежені.

    Київ прагне не тільки отримувати готові ракети, а й перейти до виробничої співпраці зі США. Йдеться про потенційне ліцензійне виробництво, яке в перспективі могло б зменшити залежність України від нерегулярних поставок.

    Це питання стає особливо гострим на тлі глобального дефіциту засобів протиракетної оборони. Війни в Україні та на Близькому Сході показали, наскільки швидко можуть витрачатися запаси дорогих перехоплювачів.

    Для США потенційна співпраця з українською оборонною промисловістю також може мати практичну цінність. Україна отримала величезний досвід використання західного озброєння в умовах інтенсивної війни, паралельно розробляючи дешевші безпілотні та протидронові рішення.

    Тому дискусія про Patriot виходить далеко за межі чергового пакета військової допомоги. Фактично йдеться про можливість перетворення України на частину західної оборонної виробничої системи.

    У Вашингтона стало менше можливостей диктувати Києву умови

    Ще один важливий висновок The Atlantic стосується політичних важелів США.

    Якщо Україна здатна самостійно виробляти дедалі більшу частину необхідного озброєння, завдавати стратегічних ударів власними системами та утримувати фронт, залежність Києва від окремих рішень Вашингтона поступово зменшується.

    Це не означає, що американська підтримка перестала бути критично важливою. США залишаються одним із ключових партнерів України, зокрема у сфері розвідки, протиповітряної оборони та складних високотехнологічних систем.

    Однак сама модель відносин змінюється.

    Замість формули «Україна просить — США вирішують» дедалі більше формується модель, у якій Київ приходить до Вашингтона з власними можливостями та пропозиціями.

    Саме ця зміна може мати значення і для майбутніх переговорів із Росією.

    Трамп може побачити в ударах не ескалацію, а підготовку до угоди

    Для Трампа, який постійно наголошує на необхідності домовленості щодо завершення війни, ключовим може стати питання не самого факту українських ударів по Росії, а їхнього впливу на переговорні позиції сторін.

    Якщо атаки на російську енергетику, військові підприємства та логістику збільшують економічну ціну війни для Кремля, вони потенційно можуть стати інструментом примусу Москви до більш предметних переговорів.

    Така логіка суттєво відрізняється від побоювань перших років повномасштабної війни, коли західні столиці регулярно говорили про ризики ескалації через удари західною зброєю по території РФ.

    Тепер значну частину далекобійних операцій Україна може проводити власними засобами.

    Паралельно Київ прямо пов’язує ці удари з дипломатією. У квітні керівник Офісу президента Кирило Буданов заявляв, що переговорний процес щодо завершення війни триває, але його метою має бути така конфігурація миру, яка не дозволить Росії повторити агресію. Він також наголошував, що Україна не погодиться на юридичне визнання захоплених територій російськими.

    Таким чином, формується нова формула: далекобійні удари та переговори можуть існувати не як взаємовиключні процеси, а як частини однієї стратегії тиску.

    І саме тут може полягати той «злам», на який звертає увагу The Atlantic. Україна намагається довести адміністрації Трампа, що шлях до переговорів із Кремлем може проходити не через попереднє послаблення Києва, а навпаки — через демонстрацію Росії, що продовження війни коштуватиме їй дедалі дорожче.

    Події останніх місяців показують, що українські далекобійні можливості продовжують зростати. І якщо Білий дім остаточно сприйме цей військово-економічний тиск як інструмент майбутньої дипломатії, це означатиме суттєву зміну американського підходу: сильніша Україна може розглядатися не як перешкода для переговорів, а як одна з передумов для них.

  • Нетаньяху відкинув план Трампа щодо Гази: Ізраїль висунув ключову умову для миру

    Ізраїль не погоджується на запропонований Сполученими Штатами 15-пунктний план мирного врегулювання ситуації в Секторі Газа. Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху заявив, що ключовою умовою для припинення бойових дій та виведення ізраїльських військ залишається повне роззброєння угруповання ХАМАС.

    Про це повідомляє BBC.

    Під час засідання ізраїльського кабінету міністрів Нетаньяху наголосив, що його уряд не приймає запропонований Вашингтоном документ у нинішньому вигляді. За його словами, Ізраїль не готовий погоджуватися на домовленості, які можуть залишити ХАМАС зі збройним потенціалом або можливістю відновити військову діяльність.

    Прем’єр-міністр підкреслив, що виведення ізраїльських військ із Сектора Газа можливе лише після того, як буде забезпечено реальне припинення існування збройних формувань ХАМАС, а не лише формальне оголошення про їхній розпуск чи припинення діяльності.

    “Армія продовжуватиме зупиняти будь-які загрози на адресу наших військових та громадян”, — заявив Нетаньяху.

    За його словами, Ізраїль продовжує консультації з американською адміністрацією щодо подальших кроків. Таким чином, попри дипломатичні зусилля Вашингтона, між сторонами залишається принципова розбіжність щодо послідовності виконання умов мирної угоди.

    Для ізраїльської сторони питання роззброєння ХАМАС є центральним елементом будь-якого майбутнього врегулювання. Єрусалим побоюється, що припинення бойових дій без ліквідації військового потенціалу угруповання може створити умови для нового конфлікту та відновлення атак на Ізраїль.

    Водночас позиція ХАМАС фактично є протилежною. Представники угруповання заявляють, що готові розглядати питання здачі важкого озброєння лише після повного припинення ізраїльських військових операцій та виведення військ Ізраїлю із Сектора Газа.

    Таким чином, обидві сторони пов’язують виконання ключової умови мирного плану з попереднім виконанням вимог іншої сторони. Ізраїль наполягає на роззброєнні ХАМАС перед остаточним виведенням військ, тоді як угруповання вимагає спочатку припинити військову операцію та вивести ізраїльські сили.

    Представники ХАМАС водночас заявляють, що не відмовляються від досягнутих раніше домовленостей і залишаються прихильними до мирного процесу. Проте конкретні умови щодо зброї, контролю над Сектором Газа та присутності ізраїльських військових залишаються предметом гострих суперечок.

    Мирна ініціатива стала предметом міжнародних переговорів після заяв про можливість досягнення домовленостей щодо майбутнього Сектора Газа. Одним із ключових питань стало створення умов, за яких територія могла б перейти до етапу відновлення без загрози відновлення масштабних бойових дій.

    Американська адміністрація розглядає роззброєння ХАМАС як одну з основних передумов для довгострокової стабілізації регіону. Раніше у США повідомляли, що Рада миру, пов’язана з ініціативами президента Дональда Трампа, підготувала 15-пунктний план роззброєння ХАМАС. Передбачалося, що цей документ має стати частиною ширшого механізму завершення війни та подальшої реконструкції Сектора Газа.

    Раніше Трамп також заявляв про досягнення домовленості щодо повного роззброєння ХАМАС та інших збройних угруповань у Газі. За запропонованою схемою, після здачі зброї мав розпочатися наступний етап, який передбачає виведення ізраїльських військ із території.

    Однак заява Нетаньяху демонструє, що до остаточної реалізації цього сценарію ще далеко. Ізраїльський уряд фактично відмовляється погоджуватися на план без гарантій того, що ХАМАС більше не зможе становити військову загрозу.

    Ситуацію ускладнює і питання майбутнього управління Газою. Навіть у разі припинення бойових дій сторонам необхідно буде домовитися про те, хто контролюватиме територію, яким буде статус ХАМАС, хто відповідатиме за безпеку та яким чином відбуватиметься відновлення зруйнованої інфраструктури.

    Тому запропонований США план поки що не усуває головної суперечності між Ізраїлем та ХАМАС. Єрусалим вимагає гарантій безпеки та повного роззброєння угруповання, тоді як ХАМАС пов’язує власну готовність відмовитися від важкого озброєння з припиненням ізраїльської військової операції та виведенням військ.

    Подальші переговори значною мірою залежатимуть від того, чи зможе Вашингтон знайти компроміс між цими позиціями. Для адміністрації Трампа досягнення домовленості щодо Гази стало б важливим зовнішньополітичним результатом, однак остання позиція ізраїльського уряду свідчить, що остаточне врегулювання залишається складним.

  • Трамп готувався оголосити про перемогу у війні з Іраном: що стало на заваді плану США

    Трамп готувався оголосити про перемогу у війні з Іраном: що стало на заваді плану США

    Про це повідомляє The Wall Street Journal.

    За інформацією видання, адміністрація Трампа останнім часом намагалася знайти спосіб якнайшвидше вийти з військового конфлікту, водночас зберігши можливість представити його завершення як результат успішної американської політики. Одним із ключових елементів такого плану стало питання Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світових поставок нафти та газу.

    Однак спроби Білого дому швидко завершити конфлікт зіткнулися з новою проблемою. У суботу Іран висунув жорсткі вимоги, пов’язавши відновлення повноцінного судноплавства через протоку з низкою умов. Зокрема, Тегеран вимагає мільярдних репарацій, виведення американських військ із регіону та припинення морської блокади.

    Такі вимоги значно ускладнюють для адміністрації Трампа пошук сценарію завершення війни, який можна було б представити як дипломатичний та військовий успіх США.

    Директорка програми Близького Сходу Центру стратегічних та міжнародних досліджень Мона Якубян зазначила, що жорстка позиція Ірану створює для американського президента дедалі більше труднощів. За її словами, нові вимоги Тегерана ускладнюють можливість для Трампа сформувати прийнятний для Вашингтона шлях виходу з конфлікту.

    Водночас експерт з питань Ірану консалтингової компанії Eurasia Group Грегорі Брю вважає, що Тегеран усвідомлює зацікавленість Трампа у якнайшвидшому відновленні роботи Ормузької протоки. Саме тому, на його думку, іранська сторона намагається максимально посилити свої позиції на переговорах і висуває жорсткі умови.

    Питання Ормузької протоки поступово стало одним із центральних елементів американської політики щодо Ірану. Ще з квітня адміністрація Трампа намагалася включити питання іранської ядерної програми до ширшого переговорного процесу. Проте досягти домовленостей виявилося значно складніше, ніж очікували у Вашингтоні.

    Через це останніми тижнями американська сторона змістила акцент із комплексної ядерної угоди на практичне відновлення комерційного судноплавства через Ормузьку протоку. Для США та світової економіки це питання має стратегічне значення, оскільки перекриття цього морського маршруту безпосередньо впливає на міжнародні поставки енергоносіїв та ціни на нафту й газ.

    Іран, зі свого боку, використовує контроль над можливістю безпечного проходження суден через протоку як важливий інструмент тиску. Ракетні атаки та застосування безпілотників продемонстрували здатність Тегерана створювати серйозні ризики для міжнародного судноплавства.

    Трамп неодноразово заявляв про необхідність повного відкриття Ормузької протоки. Однак, як зазначає WSJ, попередні заяви американського президента про швидке відновлення судноплавства виявилися передчасними.

    Віце-президент США Джей Ді Венс також визнав, що ситуація залишається невизначеною. За його словами, адміністрація перебуває в процесі переговорів і продовжить чинити тиск на Іран, якщо домовитися про відкриття протоки не вдасться.

    У Вашингтоні водночас наполягають, що США вже досягли основних військових цілей, які ставили перед собою під час операції проти Ірану. Американські чиновники заявляють, що Сполучені Штати зможуть виявити будь-які спроби Тегерана відновити ядерну програму, а перспектива нових американських ударів має стримувати Іран від таких дій.

    Однак тривалість конфлікту створює для Вашингтона додаткові проблеми. Військова кампанія на Близькому Сході призвела до значного використання американських запасів озброєння та змусила адміністрацію Трампа активніше шукати дипломатичні механізми для зниження напруги.

    Раніше повідомлялося, що війна з Іраном уже суттєво виснажила американські арсенали. Це потенційно може вплинути на здатність США одночасно реагувати на інші масштабні геополітичні виклики, зокрема з боку Росії та Китаю.

    Для Вашингтона важливим залишається і питання цін на енергоносії. Перебої з постачанням через Ормузьку протоку здатні створити додатковий тиск на світові нафтові ринки та, відповідно, на американських споживачів. Саме тому адміністрація Трампа зацікавлена у якнайшвидшому відновленні стабільного руху танкерів.

    Венс заявляв, що Вашингтон розраховує на повернення судноплавства Ормузькою протокою до рівня, який існував до початку війни. За його словами, сторони досягли певного прогресу у переговорах із Тегераном.

    Втім, останні вимоги Ірану свідчать про те, що остаточної домовленості поки немає. Тегеран прагне отримати економічні та військово-політичні поступки, тоді як Вашингтон намагається домогтися відкриття ключового морського маршруту без необхідності погоджуватися на умови, які могли б виглядати як значна поступка Ірану.

    Таким чином, майбутнє Ормузької протоки може стати одним із головних факторів, від якого залежатиме подальший розвиток конфлікту. Для Трампа її повне відкриття могло б стати підставою заявити про досягнення головної практичної мети війни. Водночас жорстка позиція Тегерана та вимоги щодо компенсацій, виведення американських військ і припинення блокади поки що залишають сценарій швидкого завершення конфлікту невизначеним.

  • Стан Джо Байдена погіршився: рак простати поширився на кістки та інші частини тіла

    Стан Джо Байдена погіршився: рак простати поширився на кістки та інші частини тіла

    Стан колишнього президента США Джо Байдена погіршився на тлі боротьби з онкологічним захворюванням. Рак передміхурової залози, який раніше діагностували у політика, поширився на кістки та інші частини його організму. Про це розповів син експрезидента США Хантер Байден.

    Про стан батька Хантер Байден розповів в інтерв’ю BBC.

    За його словами, захворювання прогресує, а Байден відчуває значний біль. Водночас, попри погіршення здоров’я, колишній американський президент продовжує залишатися активним і, за словами сина, намагається вести звичне життя.

    «Рак поширився, дав метастази в кістки й далі. Це дуже боляче. І це в багатьох відношеннях сильно послаблює його. Але він все ще на ногах, він все ще займається своїми справами. І він так вірить у цю країну», — сказав Хантер Байден.

    Він не став уточнювати, які саме органи, крім кісток, були уражені внаслідок поширення захворювання. Водночас син експрезидента назвав спостереження за перебігом хвороби батька дуже сумним і наголосив, що рак суттєво впливає на його фізичний стан.

    За словами Хантера Байдена, його батько при цьому рідко скаржиться на своє самопочуття. Син експрезидента навіть зазначив, що хотів би, аби Джо Байден більше говорив про свій стан і дозволяв близьким бачити, наскільки важко йому доводиться.

    «Єдине, що я скажу про тата і його здоров’я зараз, — я хотів би, щоб він більше скаржився», — розповів Хантер Байден.

    Він також наголосив, що попри хворобу Джо Байден залишається важливою людиною для всієї родини. Хантер назвав батька найкращим батьком, чоловіком і дідусем та підкреслив його сильну прив’язаність до родини.

    Повідомлення про погіршення стану Байдена з’явилося після тривалої боротьби колишнього президента з агресивною формою раку передміхурової залози. Про діагноз стало відомо у травні 2025 року. Тоді представники Байдена повідомили, що у нього виявили рак простати на пізній стадії, який уже дав метастази в кістки.

    На момент оголошення діагнозу лікарі зазначали, що пухлина мала високий показник за шкалою Глісона, яка використовується для оцінки агресивності раку передміхурової залози. Водночас у представників Байдена заявляли, що захворювання є гормонозалежним, що дозволяє застосовувати відповідне медикаментозне лікування.

    Діагноз Байдена свого часу спричинив значний суспільний резонанс у США. Зокрема, інформація про онкологічне захворювання стала приводом для нових дискусій щодо стану здоров’я експрезидента та того, наскільки повною була інформація про його медичний стан у період перебування на посаді глави держави.

    Після оголошення про захворювання в офісі Байдена заявили, що політик разом із лікарями розглядає кілька варіантів лікування. Метою було забезпечити максимально ефективний контроль над хворобою та стримувати її подальше поширення.

    Лікування Байдена тривало протягом наступних місяців. Зокрема, у жовтні 2025 року стало відомо, що колишній президент завершив курс променевої терапії, який застосовували для боротьби з агресивною формою раку простати.

    Однак завершення курсу променевої терапії не означало повного завершення лікування. У випадку метастатичного раку передміхурової залози пацієнти можуть потребувати тривалої терапії та регулярного медичного спостереження. Подальша тактика залежить від реакції організму на лікування, поширення захворювання та інших медичних факторів.

    Нинішня заява Хантера Байдена свідчить про те, що захворювання залишається серйозним випробуванням для 83-річного експрезидента. Водночас конкретної інформації про те, які саме додаткові органи могли бути уражені, родина не надала.

    Джо Байден залишався президентом США до січня 2025 року, після чого передав повноваження Дональду Трампу. Після завершення президентського терміну Байден значно рідше з’являється на публіці, однак продовжує брати участь у політичному та суспільному житті.

    На тлі нинішніх повідомлень особливу увагу привертає те, що, за словами його сина, Байден навіть під час боротьби з онкологічним захворюванням продовжує залишатися активним. Хантер Байден наголосив, що батько зберігає віру в Сполучені Штати та продовжує займатися своїми справами, попри біль і фізичне послаблення.

    Наразі додаткових подробиць щодо подальшого лікування Джо Байдена або прогнозів його лікарів не оприлюднено. Сім’я також не повідомляла, які саме органи могли бути уражені внаслідок подальшого поширення раку.

  • Пов’язана з оточенням Трампа компанія готується бурити нафту в Гренландії без дозволу влади

    Пов’язана з оточенням Трампа компанія готується бурити нафту в Гренландії без дозволу влади

    Американська нафтова компанія Greenland Energy, яку пов’язують з оточенням президента США Дональда Трампа, готується розпочати розвідувальне буріння в Гренландії, попри те, що місцева влада поки не надала компанії відповідного дозволу. Частину обладнання вже доставили на східне узбережжя острова, через що уряд Гренландії виступив із жорстким попередженням і наголосив на необхідності погоджувати всі логістичні операції з Управлінням мінеральних ресурсів.

    Про це повідомляє The Guardian.

    За інформацією видання, Greenland Energy планує проводити пошукові роботи в районі Джеймсон-Ленд на сході Гренландії. Компанія вважає, що під цією територією можуть розташовуватися значні поклади нафти. За оцінками керівництва Greenland Energy, потенційна вартість ресурсів у цьому районі може сягати близько 1 трлн доларів.

    Для перевірки наявності запасів компанія планує здійснити розвідувальне буріння. На реалізацію першого етапу проєкту, який передбачає буріння двох свердловин, Greenland Energy має намір витратити близько 60 млн доларів.

    Однак початок робіт опинився під питанням через відсутність необхідного дозволу з боку влади Гренландії. Попри це, частину обладнання компанія вже доправила до району майбутніх робіт. Такий крок викликав реакцію уряду острова, який заявив, що дозвіл на висадку обладнання на цій території не надавався.

    У гренландському уряді наголосили, що будь-які подальші логістичні операції повинні бути заздалегідь погоджені з відповідними органами.

    «Усі майбутні логістичні питання мають бути узгоджені та схвалені Управлінням мінеральних ресурсів до їхнього здійснення», — заявили представники влади Гренландії.

    Водночас уряд острова наразі не вимагає негайно вивезти обладнання, яке вже було доставлено. За оцінкою влади, така вимога на цьому етапі була б непропорційною.

    Попри відсутність остаточного дозволу, Greenland Energy вже готується до масштабної логістичної операції. Представник компанії повідомив, що судно приблизно з 300 контейнерами бурового обладнання має вирушити з Канади 12 вересня. Якщо необхідні погодження будуть отримані, перше розвідувальне буріння планують розпочати вже у жовтні.

    Заявка компанії на отримання дозволу на проведення робіт наразі перебуває на розгляді гренландської влади. Саме від рішення місцевих органів залежатиме, чи зможе Greenland Energy перейти від підготовчих заходів безпосередньо до буріння.

    Ситуацію додатково ускладнює екологічний аспект проєкту. За даними The Guardian, ділянки, де можуть бути розташовані заплановані свердловини, можуть частково перебувати в межах природоохоронної території. Вона має захист відповідно до Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя.

    Це означає, що компанії доведеться враховувати не лише вимоги щодо видобутку корисних копалин, а й міжнародні природоохоронні зобов’язання. Будь-які роботи в такій зоні можуть вимагати додаткових екологічних оцінок та погоджень.

    Гренландія вже кілька років проводить політику обмеження нафтової розвідки. У 2021 році місцева влада оголосила про припинення видачі нових ліцензій на розвідку та видобуток нафти. Причиною такого рішення називали, зокрема, екологічні ризики та необхідність захисту унікальної природи острова.

    Водночас раніше британська компанія 80 Mile отримала права на проведення розвідки саме в районі Джеймсон-Ленд. Саме цей факт став важливим для нинішнього проєкту Greenland Energy.

    Згідно з корпоративними документами, американська компанія планує отримати контрольну частку в проєкті в обмін на фінансування розвідувальних робіт. Таким чином, Greenland Energy може отримати значний вплив на майбутню розробку родовища, якщо розвідка підтвердить наявність комерційно привабливих запасів нафти.

    Однак для безпосереднього початку буріння компанії все одно необхідно отримати дозвіл гренландської влади. Саме це питання зараз залишається одним із головних факторів невизначеності навколо проєкту.

    Особливу увагу до Greenland Energy привертає її зв’язок із людьми з оточення Дональда Трампа. Компанія була створена в американському штаті Техас у 2025 році. До реалізації проєкту вона залучила Філа Макгроу, більш відомого як Dr Phil. Раніше він працював у комісії Трампа з питань релігійної свободи.

    До ради директорів Greenland Energy також увійшов ветеран Військово-морських сил США, який працює над американською системою протиракетної оборони Golden Dome.

    Ці зв’язки привертають особливу увагу на тлі заяв самого Дональда Трампа про стратегічне значення Гренландії для Сполучених Штатів. Американський президент неодноразово говорив про необхідність посилення контролю США над островом, називаючи його важливим для національної безпеки Сполучених Штатів.

    Водночас керівництво Greenland Energy заперечує будь-який політичний зв’язок між нафтовим проєктом і планами американської адміністрації щодо Гренландії. Голова компанії Ларрі Суетс заявляв, що діяльність Greenland Energy не пов’язана з можливими планами США щодо анексії острова.

    Попри це, ситуація навколо майбутнього буріння має очевидний політичний контекст. Гренландія є автономною територією у складі Королівства Данія, а питання її можливого майбутнього статусу стало одним із найбільш чутливих у відносинах між США та Данією.

    Вашингтон останніми роками дедалі активніше говорить про стратегічне значення Гренландії. Острів має важливе географічне розташування в Арктиці, багатий на природні ресурси та розташований поблизу важливих морських і військових маршрутів.

    Крім того, глобальне потепління та поступове відкриття нових арктичних маршрутів підвищують стратегічну цінність регіону. Саме тому до Гренландії проявляють інтерес не лише Сполучені Штати, а й інші великі держави.

    На цьому тлі поява американської компанії, пов’язаної з людьми з орбіти Трампа, та її плани щодо масштабної нафтової розвідки можуть привернути додаткову увагу. Особливо якщо компанія спробує розпочати активні роботи до остаточного рішення гренландської влади щодо відповідного дозволу.

    Наразі Greenland Energy очікує на рішення щодо заявки. Компанія планує продовжити підготовку до робіт і вже визначила орієнтовні строки доставки основного обладнання. Судно з приблизно 300 контейнерами бурового обладнання має вирушити з Канади 12 вересня, а безпосередній початок буріння запланований на жовтень.

    Водночас остаточна реалізація планів залежатиме від отримання необхідних дозволів та дотримання екологічних вимог. Гренландська влада вже дала зрозуміти, що не дозволить проводити логістичні операції без відповідного погодження.

    Таким чином, нафтовий проєкт Greenland Energy опинився на перетині одразу кількох важливих питань — енергетичних інтересів, екологічних обмежень, стратегічного значення Арктики та політики адміністрації Дональда Трампа щодо Гренландії. Поки американська компанія готується до можливого буріння, місцева влада має вирішити, чи відповідатиме цей проєкт її правилам та екологічним вимогам.