Європейські союзники дедалі відвертіше сигналізують про зміну підходу до війни Росії проти України на тлі зниження уваги США до цього конфлікту. За інформацією впливового видання Politico, президент Сполучених Штатів Дональд Трамп останніми місяцями значно менше фокусується на українському напрямку, натомість концентруючи зусилля на війні з Іраном.
Ця зміна пріоритетів у Білому домі стала помітною для європейських партнерів, які дедалі менше розраховують на активну роль Вашингтона у врегулюванні війни. За словами одного з європейських чиновників, ситуація навколо України «зайшла у глухий кут і потребує нового імпульсу», однак цей імпульс, схоже, доведеться шукати без США.
Причиною такого зсуву стала ескалація на Близькому Сході. Війна з Іраном, а також пов’язані з нею економічні й безпекові ризики, включно з нестабільністю в Ормузькій протоці, фактично витіснили українське питання з порядку денного американської адміністрації. Високопоставлені джерела у Вашингтоні визнають: Іран став головним фокусом уваги, тоді як війна РФ проти України відійшла на другий план.
Попри офіційні заяви про те, що США продовжують працювати над мирною угодою між Україною та Росією, реальна залученість американських переговорників виглядає обмеженою. Зокрема, ключові фігури команди Трампа — Стів Віткофф та Джаред Кушнер — нині зосереджені переважно на близькосхідному напрямку.
На цьому тлі в Європі формується нове розуміння: залежність від США у питаннях безпеки більше не є безумовною гарантією стабільності. За словами експертів, включно з політологом Ян Бреммер, нинішня ситуація підштовхує європейські країни до більшої автономії у сфері оборони та безпеки.
Це означає не лише збільшення оборонних витрат, а й пошук нових форматів співпраці поза традиційними механізмами, такими як НАТО. Деякі країни вже розглядають можливість створення альтернативних коаліцій або посилення регіональних альянсів.
Водночас у Європі усвідомлюють, що повна відмова від співпраці зі США є нереалістичною. Вашингтон досі має ключові важелі впливу — від військової допомоги до розвідувальної підтримки. Саме тому європейські лідери прагнуть не розриву, а переосмислення партнерства.
Паралельно змінюється і стратегія України. Президент Володимир Зеленський, який раніше активно працював над залученням США до переговорного процесу, нині демонструє більш обережний підхід. За даними західних медіа, Київ розглядає альтернативні майданчики для переговорів, зокрема за участю Туреччини.
Цей крок свідчить про адаптацію української дипломатії до нових реалій, у яких роль США вже не є визначальною. Водночас рівень довіри до американської підтримки в Україні поступово знижується, що також впливає на політичні рішення.
Додатковим сигналом змін стала ситуація навколо фінансування військової допомоги. У США виникають дискусії щодо використання вже затверджених коштів для підтримки України, а окремі посадовці залишають свої посади через розбіжності з адміністрацією Трампа щодо політики у цьому напрямку.
У стратегічному вимірі аналітики попереджають: ослаблення ролі США може мати довгострокові наслідки для всієї системи європейської безпеки. Президент Ради з міжнародних відносин Річард Хаас вважає, що курс Вашингтона на зближення з Росією та зменшення підтримки України може виявитися серйозною помилкою.
Водночас частина європейських чиновників зберігає обережний оптимізм. Вони припускають, що Дональд Трамп може знову активізуватися у питанні України, якщо побачить можливість досягти швидкого політичного результату у вигляді мирної угоди.
Однак навіть за такого сценарію Європа вже зробила висновки. Після десятиліть залежності від американської безпекової парасольки континент поступово переходить до моделі більшої самостійності. Цей процес буде тривалим і складним, але нинішня геополітична ситуація його лише прискорює.
У підсумку, зміна пріоритетів США стала каталізатором для трансформації всієї системи міжнародних відносин навколо війни в Україні. Європа більше не готова чекати — і починає діяти самостійно, формуючи нову архітектуру безпеки, в якій роль США вже не є беззаперечною.
