Gorchitsa.info

Позначка: економіка росії

  • Росія може розширити удари по Україні цієї зими

    Росія може розширити удари по Україні цієї зими

    Росія цієї зими може суттєво розширити перелік цілей для масованих ударів по території України, змістивши фокус із традиційних атак на енергетичну інфраструктуру на більш широкий спектр критично важливих об’єктів. Йдеться, зокрема, про залізничну інфраструктуру та системи водопостачання, що, за оцінками західних аналітиків, може мати на меті посилення гуманітарного та логістичного тиску в холодний період року.

    Про це повідомляє New York Post із посиланням на аналітичні оцінки експертів у сфері оборони та міжнародної безпеки.

    За даними видання, після невдалого весняного наступу, який не приніс Росії очікуваних стратегічних результатів, Кремль може перейти до нової фази війни, де ключову роль відіграватиме системний тиск на цивільну інфраструктуру України. Такий підхід, за оцінками експертів, спрямований не лише на військовий ефект, а й на створення умов для внутрішньої дестабілізації та посилення суспільного навантаження.

    Аналітики зазначають, що зима традиційно розглядається російським військовим плануванням як період підвищеної вразливості України через залежність від стабільної роботи енергетики, теплопостачання та транспортних систем. Саме тому потенційні удари можуть бути більш масштабними та комплексними, ніж у попередні роки.

    Старша наукова співробітниця Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) Марія Снєгова наголошує, що Росія, ймовірно, знову намагатиметься використати зимовий період як інструмент стратегічного тиску. На її думку, йдеться про спробу створення керованої гуманітарної кризи, яка мала б вплинути як на внутрішню ситуацію в Україні, так і на міжнародні переговорні позиції.

    Експертка підкреслює, що попередні зимові кампанії Росії вже демонстрували системний характер атак по критичній інфраструктурі, включно з енергетичними об’єктами, підстанціями та об’єктами генерації. Однак у новій фазі війни можливе розширення цього переліку.

    За оцінкою аналітикині Інституту вивчення війни (ISW) Катерини Степаненко, Росія може спробувати вивести з ладу українську залізничну систему, яка є ключовим елементом логістики як для військових потреб, так і для забезпечення цивільного населення. Окрім того, потенційними цілями можуть стати об’єкти водопостачання та водоочисні системи, від яких залежить функціонування великих міст.

    Експерти зазначають, що такі удари мають не лише практичний, а й психологічний ефект. Порушення роботи транспорту, перебої з водою та можливі проблеми з опаленням у зимовий період можуть створювати додатковий тиск на суспільство та регіональні адміністрації.

    Окрему увагу аналітики приділяють загальному стану російської економіки, який, за їхніми оцінками, демонструє ознаки поступового погіршення. Зазначається, що дефіцит федерального бюджету РФ за останні місяці зріс, тоді як доходи від експорту енергоносіїв зменшилися на тлі санкційного тиску та ринкових змін.

    Також повідомляється про скорочення частини резервів і зростання бюджетного навантаження, пов’язаного з воєнними витратами. Це, на думку експертів, може посилювати внутрішній економічний тиск і змушувати російську владу шукати додаткові джерела фінансування війни.

    Паралельно фіксуються проблеми з комплектуванням російської армії. Темпи набору контрактників, за оцінками аналітиків, знизилися до рівня, який не перекриває втрати на фронті. Це змушує російську владу активніше залучати нові категорії населення, зокрема студентів, а також посилювати фінансові стимули для підписання контрактів.

    Аналітики не виключають, що у разі подальшого погіршення ситуації Кремль може вдатися до більш жорстких внутрішніх заходів, включно з посиленням контролю над інформаційним простором, обмеженням цифрових сервісів та можливим запровадженням додаткових мобілізаційних рішень.

    Українська сторона, своєю чергою, вже готується до зимового періоду. Влада спільно з енергетичними компаніями посилює захист критичної інфраструктури, впроваджує регіональні плани стійкості та розширює систему резервного забезпечення для проходження опалювального сезону.

    Таким чином, за оцінками аналітиків, майбутня зима може стати одним із найбільш напружених етапів війни, де ключовим фактором буде не лише ситуація на фронті, а й здатність обох сторін витримувати довготривалий тиск на інфраструктуру, економіку та цивільне населення.

  • Сибіга: Путін упустив шанс завершити війну — у МЗС України зробили заяву

    Сибіга: Путін упустив шанс завершити війну — у МЗС України зробили заяву

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що російський диктатор Володимир Путін змарнував чергову можливість вийти з війни проти України, яка, за оцінкою української сторони, вже має ознаки стратегічної поразки для Росії. Про це він написав у соціальній мережі X, коментуючи відмову Кремля від пропозиції президента України Володимира Зеленського щодо проведення прямих мирних переговорів.

    За словами Сибіги, рішення Путіна відмовитися від діалогу свідчить про свідоме небажання шукати політичний вихід із війни, попри зростаючі втрати та погіршення ситуації для Російської Федерації. Він наголосив, що така позиція Кремля не змінює загальної траєкторії конфлікту, а лише поглиблює його наслідки для самої Росії, яка, на думку українського міністра, дедалі більше занурюється у довготривалу кризу.

    Сибіга підкреслив, що у разі продовження війни втрати російської армії на полі бою зростатимуть, а військові невдачі ставатимуть більш відчутними як у тактичному, так і в стратегічному вимірі. Він також зазначив, що економічна ситуація в Росії, за його оцінкою, продовжить погіршуватися, що проявиться у подальшому уповільненні економічного зростання, зростанні інфляції, скороченні робочих місць та збільшенні податкового навантаження на населення.

    Окремо глава МЗС України заявив, що твердження про наявність «безпечних зон» у Росії є ілюзією, оскільки, за його словами, наслідки війни та міжнародного тиску охоплюють всю територію держави-агресора. Він також наголосив, що інтенсивність ударів по території РФ у відповідь на агресію лише зростатиме, що, за логікою конфлікту, є наслідком продовження бойових дій та відмови від дипломатичного врегулювання.

    Важливою складовою заяви Сибіги стала також оцінка міжнародного тиску на Росію. Міністр підкреслив, що він не лише не зменшуватиметься, а навпаки — посилюватиметься. Йдеться про подальше розширення санкційних механізмів, обмеження міжнародних поїздок для представників російської влади, можливе використання заморожених активів РФ, а також посилення політичної та юридичної відповідальності за воєнні злочини, які Україна та її партнери пов’язують із російською агресією.

    Сибіга наголосив, що ключовим фактором, який визначає продовження війни, є політичне рішення Путіна, який, за його словами, обирає шлях ескалації замість пошуку виходу з конфлікту. Український міністр стверджує, що Кремль продовжує сподіватися на виснаження України та зменшення міжнародної підтримки, однак ці розрахунки не відповідають реальному розвитку подій.

    За словами глави МЗС України, Росія в будь-якому разі буде змушена повернутися до дипломатичного процесу, однак умови такого повернення з часом лише погіршуватимуться для Москви. Саме тому, як підкреслив Сибіга, відмова від переговорів зараз означає втрату можливості для Росії завершити війну на значно менш вигідних умовах.

    Завершуючи свою заяву, міністр закордонних справ України наголосив, що відмова Путіна від мирних ініціатив має стати підставою для ще більшої консолідації міжнародної спільноти навколо підтримки України та посилення тиску на Росію. На його думку, лише комплексний політичний, економічний і військовий тиск здатен змінити позицію Кремля та наблизити завершення війни.

    Нагадаємо, раніше президент України Володимир Зеленський звернувся до Путіна з відкритою пропозицією провести прямі переговори щодо припинення війни, визначивши формат і місце зустрічі. У відповідь російський лідер відкинув цю ініціативу, заявивши, що не вбачає в ній сенсу, після чого українська сторона заявила про фактичну відмову Кремля від дипломатичного шляху врегулювання конфлікту.

  • “Грошей на війну може не вистачити”: Путіна попередили про небезпечну бюджетну кризу через Україну — у Кремлі почалися суперечки

    “Грошей на війну може не вистачити”: Путіна попередили про небезпечну бюджетну кризу через Україну — у Кремлі почалися суперечки

    Російський диктатор Володимир Путін отримав серйозне попередження від власного фінансового блоку щодо наслідків затяжної війни проти України. Міністр фінансів РФ Антон Силуанов та представники Центрального банку Росії заявили керівництву країни про стрімке зростання навантаження на бюджет через рекордні військові витрати. За даними Bloomberg, у Кремлі вже обговорюють можливість скорочення окремих видатків, адже нинішня модель фінансування війни дедалі сильніше вдаряє по російській економіці.

    Як повідомляють джерела, знайомі з внутрішніми дискусіями у владі РФ, Мінфін та Центробанк наполягають на перегляді оборонних витрат і шукають способи зменшення бюджетного дефіциту. Фінансовий блок попереджає, що за нинішніх темпів фінансування війни дефіцит може зрости до критичних показників, а резерви, які раніше допомагали компенсувати нестачу коштів, поступово виснажуються.

    Проблема стала настільки гострою, що обговорення скорочення витрат перетворилося на одну з найнапруженіших економічних дискусій у Кремлі за останні роки. Водночас військове керівництво та частина політичної еліти виступають проти урізання фінансування армії. Вони переконують Путіна, що будь-яке скорочення витрат на оборону може вдарити по військово-промисловому комплексу та поставити під загрозу подальше ведення війни.

    Ознаки серйозних фінансових труднощів у Росії накопичуються вже кілька місяців. Наприкінці травня Financial Times повідомила, що Москва вже перевищила власний військовий бюджет щонайменше на 2 трильйони рублів, а фактичне перевищення до кінця року може зрости до 4 трильйонів. За інформацією видання, Міністерство фінансів Росії вже пропонувало заморозити частину цивільних витрат на суму майже 3 трильйони рублів, щоб компенсувати зростаючі витрати на війну.

    Економічні показники також демонструють погіршення ситуації. Якщо у 2024 році російська економіка офіційно зросла майже на 5%, то у 2025 році темпи зростання впали приблизно до 1%, а вже на початку 2026 року зафіксовано скорочення ВВП. Російська влада пояснює це високими процентними ставками, санкціями Заходу, проблемами з експортом та зміцненням рубля, однак незалежні аналітики наголошують: головним фактором стає саме виснаження воєнної економіки.

    Додатковий удар по російських фінансах завдають українські безпілотники. За оцінками Reuters, регулярні атаки по нафтопереробних заводах, портах, логістичних вузлах та підприємствах оборонного комплексу вже впливають на роботу цілих секторів економіки РФ. Частина російських нафтопереробних потужностей періодично виходить із ладу, що створює ризики навіть для внутрішнього ринку пального.

    Водночас дедалі більше російських регіонів стикаються з бюджетними проблемами. Наприкінці квітня сам Антон Силуанов визнав, що дефіцит регіональних бюджетів може зрости майже на третину. За його словами, понад 20 російських регіонів уже перебувають у складному фінансовому становищі через падіння податкових надходжень та збільшення витрат на війну, виплати військовим і підтримку сімей мобілізованих.

    Ситуацію погіршує і зниження прибутків бізнесу. Bloomberg раніше повідомляв, що у багатьох регіонах Росії підприємства скорочують інвестиції, урізають виробництво та готуються до звільнень. За оцінками джерел агентства, понад половина великих російських компаній завершила 2025 рік із падінням прибутків, а деякі підприємства вже перейшли на скорочений режим роботи.

    На цьому тлі Кремль змушений шукати нові джерела доходів. Російська влада вже підвищує податки, збільшує фіскальне навантаження на бізнес і навіть звертається до найбагатших підприємців країни. За даними західних медіа, Путін особисто просив російських олігархів фінансово підтримати оборонний сектор, оскільки навантаження на бюджет стає дедалі важчим.

    Попри це Кремль поки не демонструє готовності різко скорочувати військові витрати. За різними оцінками, на оборону та безпеку Росія вже витрачає близько 40% усіх бюджетних коштів — це найвищий показник із часів холодної війни. Саме військові замовлення залишаються одним із головних драйверів російської економіки, тому будь-яке урізання фінансування може спричинити ланцюгову реакцію в промисловості та на ринку праці.

    Окремі аналітики вважають, що нинішня дискусія в Кремлі свідчить про появу серйозних суперечностей між економічним і силовим блоками російської влади. Якщо раніше фінансові ризики часто відходили на другий план через пріоритет війни, то тепер навіть чиновники, відповідальні за бюджетну політику, відкрито попереджають про небезпеку подальшого нарощування витрат.

    У червні Путін відкриває черговий Петербурзький міжнародний економічний форум, який у Росії традиційно називають «російським Давосом». Проте цього року головною темою кулуарних обговорень, ймовірно, стане вже не економічне зростання, а питання того, як довго російська економіка здатна витримувати навантаження повномасштабної війни проти України. Аналітики зазначають: хоча Росія поки зберігає можливість фінансувати бойові дії, ознаки виснаження фінансової системи стають дедалі помітнішими, а вибір між війною та економічною стабільністю для Кремля поступово перетворюється на одну з найскладніших дилем за весь період вторгнення.

  • Дизельна криза в РФ: виробництво падає через удари по НПЗ

    Дизельна криза в РФ: виробництво падає через удари по НПЗ

    Росія втрачає мільйони тонн дизельного пального через українські удари по нафтопереробних заводах, що вже другий місяць поспіль спричиняють помітне скорочення виробництва у паливному секторі РФ. Про це повідомляє Reuters із посиланням на галузеві дані та ринкові джерела.

    За інформацією агентства, у травні виробництво дизельного пального в Росії знизилося приблизно на 10% у порівнянні з попереднім місяцем. Це падіння стало продовженням тенденції, зафіксованої у квітні, коли обсяги також суттєво скоротилися. Таким чином, російська нафтопереробна галузь фіксує послідовне зменшення виробництва дизеля щонайменше протягом двох місяців поспіль, що аналітики пов’язують із серією ударів по ключових енергетичних об’єктах.

    Основним фактором такого скорочення називають атаки українських безпілотників на російські нафтопереробні заводи. Внаслідок цих ударів частина підприємств зазнала пошкоджень інфраструктури, що змусило їх або тимчасово зупинити виробництво, або суттєво знизити обсяги переробки нафти. У результаті це безпосередньо вплинуло на виробництво дизельного пального, яке є одним із ключових продуктів російського паливного експорту та внутрішнього споживання.

    Україна системно продовжує завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі Росії, розглядаючи такі дії як елемент стратегії зі зменшення фінансових надходжень Москви від експорту нафти та нафтопродуктів. Саме ці доходи, за оцінками української сторони та західних партнерів, є одним із головних джерел фінансування російської військової машини у війні проти України. Тому атаки на нафтопереробні заводи мають не лише військове, а й економічне значення, оскільки впливають на здатність РФ підтримувати експортні обсяги та внутрішню стабільність паливного ринку.

    Reuters наводить оцінки, згідно з якими у квітні російські нафтопереробні заводи, що постраждали від атак, виробили приблизно на 1 мільйон тонн дизельного пального менше, ніж у стандартних умовах роботи. У травні цей показник скоротився ще приблизно на 600 тисяч тонн. У сукупності це формує значний дефіцит виробництва, який уже вимірюється мільйонами тонн за короткий проміжок часу.

    Для порівняння, у березні загальний обсяг виробництва дизельного пального в Росії оцінювався приблизно на рівні 7,5 мільйона тонн. Таким чином, навіть відносно невелике відсоткове скорочення у межах 10% означає втрату сотень тисяч тонн пального щомісяця, що може впливати як на внутрішній ринок, так і на експортні можливості.

    Попри скорочення виробництва, Росія продовжує підтримувати високі обсяги експорту дизельного пального. За даними ринкових джерел і аналітичної компанії LSEG, морський експорт дизеля та газойлю у квітні зріс приблизно на 8% у порівнянні з березнем і досяг близько 3,25 мільйона тонн. У травні обсяги експорту залишалися приблизно на тому ж рівні, що свідчить про спроби російської сторони зберігати присутність на зовнішніх ринках навіть за умов зниження внутрішнього виробництва.

    Таке поєднання падіння виробництва та стабільно високого експорту створює додатковий тиск на внутрішній паливний ринок Росії. У певні періоди це змушувало російську владу розглядати можливість тимчасового обмеження експорту нафтопродуктів, щоб забезпечити достатні обсяги пального для внутрішнього споживання, зокрема під час активного сільськогосподарського сезону. Водночас у самій галузі вважають, що запровадження жорстких експортних заборон малоймовірне, оскільки це може ще більше дестабілізувати фінансові показники нафтопереробних компаній і скоротити валютні надходження.

    Аналітики також звертають увагу на ширший економічний ефект цих процесів. Зниження виробництва дизеля обмежує здатність Росії повною мірою скористатися сприятливою кон’юнктурою на світовому нафтовому ринку. Зокрема, ціни на нафту зросли на тлі геополітичної напруженості на Близькому Сході, включно з конфліктом навколо Ірану та нестабільністю в районі Ормузької протоки, що зазвичай впливає на глобальні постачання енергоресурсів.

    У цьому контексті Росія частково отримує вигоду від високих світових цін на нафту, а також від окремих послаблень санкційного режиму з боку США. Зокрема, повідомляється, що американська сторона продовжила тимчасову ліцензію, яка дозволяє деяким країнам купувати російську нафту, що вже перебуває в морі. Це створює додаткові можливості для підтримання експорту навіть за умов структурних проблем у нафтопереробці.

    Водночас українські офіційні особи наголошують, що будь-яке послаблення санкційного тиску є передчасним. За оцінками уповноваженого президента України з питань санкційної політики Владислава Власюка, лише за два місяці дії таких послаблень Росія могла отримати додатково понад 5 мільярдів доларів доходів, які потенційно можуть бути спрямовані на фінансування війни.

    Президент України Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що економічний тиск на Росію, включно з санкціями проти енергетичного сектору, має залишатися жорстким, оскільки будь-яке пом’якшення лише збільшує ресурси для продовження агресії. На цьому тлі ситуація з падінням виробництва дизеля в Росії розглядається як один із ключових елементів ширшого економічного виснаження, яке поступово впливає на здатність РФ підтримувати як внутрішню стабільність, так і зовнішні економічні позиції.

  • Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Російський диктатор Володимир Путін під час візиту до Китаю вкотре намагався просунути стратегічний для Кремля газовий проєкт «Сила Сибіру-2», однак замість очікуваного прориву Москва отримала вкрай стриману реакцію Пекіна. Попри гучні заяви про «безпрецедентне партнерство» між Росією та Китаєм, після переговорів Кремль був змушений визнати: остаточних домовленостей щодо нового газогону досі немає.

    Про це свідчать заяви речника Кремля Дмитра Пєскова після зустрічі Путіна та лідера КНР Сі Цзіньпіна, а також публікації Bloomberg, Reuters і CNBC щодо результатів візиту російського президента до Пекіна.

    За словами Пєскова, Москва та Пекін «загалом досягли розуміння» щодо основних параметрів проєкту «Сила Сибіру-2», однак конкретики він не надав. Представник Кремля визнав, що сторони поки не узгодили остаточних умов реалізації проєкту та продовжують обговорювати «нюанси».

    «Розуміння вже є, залишилося домовитися про деякі нюанси», — заявив Пєсков, додавши, що деталі є «комерційною інформацією».

    Саме ця стриманість російської сторони різко контрастувала з традиційною риторикою Кремля про «всеосяжне стратегічне партнерство» між Росією та Китаєм. Аналітики звертають увагу: якби Москва справді отримала від Пекіна згоду на будівництво газогону, Кремль навряд чи обмежився б настільки розмитими формулюваннями.

    Газогін «Сила Сибіру-2» є одним із ключових геоекономічних проєктів Росії після втрати європейського газового ринку через війну проти України та санкції Заходу. Проєкт передбачає постачання до Китаю до 50 мільярдів кубометрів російського газу щороку через територію Монголії.

    Після різкого скорочення експорту до Європи Москва фактично втратила свого головного покупця газу. До повномасштабного вторгнення РФ продавала до країн ЄС понад 150 мільярдів кубометрів газу щороку. Натомість нині Кремль намагається переорієнтувати енергетичні потоки на Китай та Азію.

    Однак Пекін не поспішає рятувати російський газовий сектор. Bloomberg із посиланням на джерела повідомляє, що китайська сторона продовжує займати жорстку позицію щодо ціни на газ та умов фінансування проєкту. Китай прагне купувати російський газ за внутрішніми російськими цінами, що для «Газпрому» означало б суттєве зниження прибутковості.

    Ще однією проблемою для Кремля є те, що Китай не відчуває критичної потреби у новому російському газогоні. Пекін активно диверсифікував постачання енергоносіїв і має довгострокові контракти з Туркменістаном, Катаром та Австралією, а також нарощує закупівлі скрапленого природного газу.

    Аналітики CNBC зазначають, що Росія зараз перебуває у значно слабшій переговорній позиції, ніж кілька років тому. Через санкції та втрату європейського ринку Москва стала набагато більш залежною від Китаю, тоді як Пекін отримав можливість диктувати свої умови.

    Енергетична експертка Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету Анна Мікульська зазначила CNBC, що Китай «не поспішає підписувати угоду, оскільки чудово розуміє, наскільки Росія потребує цього проєкту».

    За даними Reuters, Кремль уже щонайменше п’ять разів намагався домогтися остаточної згоди Пекіна щодо «Сили Сибіру-2», однак переговори постійно заходять у глухий кут.

    Під час нинішнього візиту Путін також намагався використати кризу на Близькому Сході як аргумент на користь російського проєкту. Російська сторона розраховувала, що нестабільність на енергетичних ринках та ризики для постачання нафти й газу через Ормузьку протоку можуть підштовхнути Китай до швидшого рішення. Однак, судячи з результатів переговорів, Пекін не вважає ситуацію достатньо критичною для поспішних домовленостей.

    Попри відсутність прориву щодо газогону, Путін і Сі Цзіньпін продовжили публічно демонструвати політичну близькість. Під час зустрічі китайський лідер назвав президента РФ «дорогим другом», а сторони вкотре заявили про стратегічне партнерство та протидію «однополярному світу».

    Втім, за лаштунками переговорів ситуація виглядає набагато складнішою. Financial Times раніше повідомляло, що Китай дедалі обережніше ставиться до надмірної залежності від Росії та не хоче брати на себе ризики, пов’язані із західними санкціями. Крім того, Пекін намагається балансувати між підтримкою Москви та збереженням економічних відносин із ЄС і США.

    Для Кремля ж ситуація стає дедалі складнішою. «Газпром» продовжує втрачати прибутки, а експорт газу до Європи залишається на мінімальних рівнях. У 2025 році компанія зафіксувала один із найгірших фінансових результатів за останні десятиліття.

    На цьому тлі «Сила Сибіру-2» для Москви перетворилася не просто на економічний, а фактично на політичний проєкт виживання російської газової галузі. Однак нинішній візит Путіна до Китаю показав: попри всю риторику про «дружбу без меж», Пекін не готовий беззастережно рятувати Кремль від наслідків його власної війни та енергетичної ізоляції.

  • Зеленський: РФ зупиняє свердловини через українські удари

    Зеленський: РФ зупиняє свердловини через українські удари

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що українські далекобійні удари по російській енергетичній інфраструктурі вже спричинили відчутне скорочення нафтопереробки в Росії та змусили окремі нафтові компанії зупиняти свердловини.

    Про це він повідомив у вечірньому зверненні 18 травня, посилаючись на доповідь української розвідки щодо економічних втрат РФ від українських дій.

    За словами глави держави, лише за останні місяці обсяги російської нафтопереробки скоротилися приблизно на 10%, що є суттєвим ударом по ключовій галузі російської економіки, яка традиційно забезпечує значну частину доходів федерального бюджету.

    Зеленський наголосив, що ситуація для російського нафтового сектору ускладнюється не лише зменшенням переробки, але й необхідністю зупинки свердловин, що має довгострокові наслідки для видобутку.

    “Сьогодні була доповідь розвідки по російських втратах від наших санкцій. Тільки цими місяцями мінус 10 % російської нафтопереробки. Важливо також відзначити, що російські нафтові компанії змушені зупиняти свердловини. Це ще більш суттєво. Природа російського нафтовидобутку така, що їм саме це найбільш неприємно”, — сказав президент.

    За його словами, структура російського нафтовидобутку є вразливою до таких зупинок, оскільки повторний запуск свердловин часто є технічно складним, дорогим або взагалі неможливим без втрати частини видобувного потенціалу.

    Президент також зазначив, що Росія накопичувала фінансові ресурси для ведення війни проти України, однак ці резерви не є безмежними.

    “Путін відклав грошей на війну, але точно не стільки, щоб воювати безкінечно”, — наголосив Зеленський.

    Він підкреслив, що українські удари по російській інфраструктурі разом із міжнародними санкціями поступово виснажують економічні можливості Кремля та змушують Росію шукати дедалі складніші способи підтримки своєї економіки.

    “Кожен наш удар у відповідь, кожен наш спільний із партнерами крок тиску – все це штовхає Росію закінчувати свою війну. Зараз у них вже значна кількість регіонів у стані банкрутства, і Путін веде до банкрутства Росію. І різні схеми, які вони придумують, щоб заробити грошей, їм не допоможуть. Ми бачимо ці російські схеми, ми фіксуємо їх. Ми будемо ламати їх”, — заявив президент.

    У своєму зверненні Зеленський також повідомив, що українська розвідка отримала нові дані щодо масштабів втрат російського паливно-енергетичного комплексу. За його словами, удари України по нафтовій інфраструктурі РФ вже стали системними та спрямовані на зниження здатності Росії фінансувати війну.

    Передісторія свідчить, що з початку року Україна здійснила понад 20 ударів по об’єктах російської нафтопереробної та експортної інфраструктури. Під атаки потрапляли нафтопереробні заводи, трубопроводи та термінали, що, за оцінками української сторони, вже призвело до втрат Росії на рівні понад 7 мільярдів доларів.

    Аналітики відзначають, що подібні удари мають не лише тактичний ефект, але й стратегічне значення, оскільки впливають на здатність Росії стабільно експортувати нафту та отримувати валютні надходження, які є критично важливими для фінансування державного бюджету та військових витрат.

    Водночас у Москві традиційно не коментують заяви України щодо масштабів втрат, однак російські джерела неодноразово повідомляли про перебої в роботі окремих нафтопереробних підприємств після серії атак безпілотників.

    Україна, зі свого боку, продовжує розглядати удари по енергетичній інфраструктурі РФ як частину стратегії послаблення військово-економічного потенціалу Росії у війні проти України.

  • Росія втратила авіамаршрути: міжнародних рейсів стало менше, ніж у СРСР

    Росія втратила авіамаршрути: міжнародних рейсів стало менше, ніж у СРСР

    Росія продовжує втрачати міжнародне авіасполучення на тлі санкцій, міжнародної ізоляції та наслідків повномасштабної війни проти України. Станом на літо 2026 року з російських аеропортів можна вилетіти прямими рейсами лише до 31–32 країн світу, що в кілька разів менше, ніж у період існування Радянського Союзу.

    Про це повідомляє Telegram-канал “Важные истории”.

    За інформацією джерел, у 1980-х роках СРСР мав пряме авіасполучення приблизно з 80–100 країнами світу. Навіть у період “залізної завіси”, коли Радянський Союз перебував у політичній конфронтації із Заходом, міжнародна маршрутна мережа залишалася значно ширшою, ніж сьогоднішня мережа Російської Федерації.

    В АТОР визнають, що частина рейсів у радянські часи формально вважалася внутрішньою через існування союзних республік. Проте навіть після коригування цієї статистики сучасна Росія має значно гірші показники міжнародного авіасполучення, ніж СРСР у період найбільшої геополітичної напруги.

    Експерти пов’язують різке скорочення міжнародних маршрутів насамперед із повномасштабною війною проти України та масштабними санкціями, які Захід запровадив проти російського авіаційного сектору після 2022 року.

    Після початку вторгнення більшість країн Європи, Північної Америки та частина азійських держав закрили свій повітряний простір для російських літаків. Водночас провідні світові авіакомпанії припинили польоти до Росії, а міжнародні лізингодавці вимагали повернення сотень літаків, які використовували російські перевізники.

    Через санкції російська цивільна авіація також втратила доступ до офіційного технічного обслуговування літаків Boeing та Airbus, а також до постачання оригінальних запчастин. У результаті російські авіакомпанії були змушені перейти до так званої “канібалізації” флоту — розбирання частини літаків на деталі для підтримки роботи інших бортів.

    Аналітики зазначають, що це поступово погіршує безпеку польотів та збільшує технічні ризики для російської авіації.

    Наразі прямі рейси з РФ зберігаються переважно до країн, які або не підтримали санкції, або мають із Москвою тісні економічні чи політичні зв’язки. Серед доступних напрямків — Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Грузія, Монголія, Китай, Індія, Індонезія, Таїланд, В’єтнам, Сербія, Туреччина, ОАЕ, Оман, Іран, Афганістан та Північна Корея.

    Також польоти здійснюються до невизнаної Абхазії та частково до Гонконгу й Ізраїлю.

    Втім, навіть у Росії визнають, що реально популярними для туристів залишаються лише близько 15 напрямків. Багато доступних рейсів є економічно невигідними, мають низький попит або пов’язані з політичними та безпековими ризиками.

    Ситуацію ускладнює і те, що частина держав, які формально не приєдналися до санкцій, все одно обережно ставиться до співпраці з російською авіацією через ризик вторинних санкцій США та ЄС.

    Окремою проблемою для Росії стало скорочення рейсів навіть у традиційно дружні країни. Після запровадження санкцій Москва так і не змогла повноцінно відновити авіасполучення із Саудівською Аравією, Кувейтом, Бахрейном, Алжиром, Венесуелою та Кубою.

    На думку експертів, це свідчить не лише про санкційний тиск, а й про загальне падіння привабливості російського ринку для міжнародних перевізників та туристичної галузі.

    Крім того, через закриття європейського повітряного простору російські літаки змушені використовувати довші маршрути для польотів до Азії, що призводить до збільшення витрат на паливо, обслуговування та логістику.

    У результаті авіаквитки для самих росіян значно подорожчали, а частина міжнародних подорожей стала економічно недоступною для багатьох громадян РФ.

    Аналітики наголошують, що авіаційна ізоляція стала одним із найпомітніших символів міжнародного відокремлення Росії після початку війни. Якщо раніше російська влада намагалася демонструвати стабільність і глобальну інтеграцію, то тепер країна дедалі більше втрачає зв’язки зі світовою транспортною системою.

    На цьому тлі російська влада активно просуває ідею розвитку внутрішнього туризму та створення власного авіапрому. Однак експерти сумніваються, що Росія зможе швидко замінити західні літаки та технології, особливо в умовах санкцій і дефіциту сучасних комплектуючих.

    Скорочення міжнародного авіасполучення також стало ще одним показником економічних проблем РФ, про які останнім часом дедалі частіше говорять навіть російські джерела та міжнародні аналітики.

  • РФ переорієнтовує експорт газу в Азію, але ризикує втратити прибутки

    РФ переорієнтовує експорт газу в Азію, але ризикує втратити прибутки

    Росія намагається змінити напрямки експорту скрапленого природного газу (СПГ), поступово переорієнтовуючи постачання з європейського ринку на країни Азії. Однак цей стратегічний крок може обернутися для Москви суттєвим падінням доходів через значно вищі витрати на транспортування, складні маршрути та санкційні обмеження. Про це повідомляє Reuters із посиланням на галузеві джерела та аналітиків.

    У матеріалі зазначається, що Європейський Союз планує повністю відмовитися від імпорту російського СПГ до 2027 року в межах санкційної політики, запровадженої у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну. На тлі поступового згортання європейського ринку російська влада заявляє про намір шукати нові довгострокові ринки збуту, насамперед в Азії, включно з Індією та іншими країнами регіону.

    Втім, як пише Reuters, на практиці цей перехід виявився значно складнішим, ніж очікувалося в Москві. Одним із перших сигналів стала відмова Індії від закупівлі партії російського СПГ із заводу, що перебуває під санкціями США. За даними джерел у галузі, причиною стали високі витрати на доставку, а також ризики, пов’язані із санкційним тиском і фінансовими обмеженнями.

    Ключовою проблемою для Росії є різке зростання логістичних витрат при переорієнтації поставок на азійські ринки. Якщо раніше доставка СПГ до Європи займала в середньому 17–20 днів, то нові маршрути до Азії можуть тривати від 50 до 80 днів залежно від обраного шляху. Зокрема, перевезення через Суецький канал займає приблизно 50–60 днів, маршрут навколо мису Доброї Надії — до 80 днів, а Північний морський шлях уздовж узбережжя Росії — близько 50–65 днів, але з сезонними обмеженнями.

    Окрім часу доставки, значно зросла і її вартість. За оцінками експертів, транспортування газу до Європи коштує в середньому 1–1,5 долара за мільйон британських теплових одиниць, тоді як доставка до Індії може обходитися вже у 2,5–5 доларів за той самий обсяг. Таким чином, різниця в логістичних витратах може фактично “з’їдати” частину маржі виробників СПГ і зменшувати прибутковість експорту.

    Аналітики також звертають увагу на те, що Росія активно просуває Північний морський шлях як альтернативний стратегічний маршрут для експорту енергоносіїв. Проте його використання залишається обмеженим через високі витрати, складні погодні умови та нестачу спеціалізованого флоту, зокрема танкерів льодового класу. У результаті цей маршрут може виявитися найдорожчим для постачання СПГ до Південної Азії.

    Додатковим фактором ризику є безпекова нестабільність на окремих морських маршрутах, зокрема через Суецький канал, що також впливає на страхові витрати та логістичні схеми постачання. Це створює додатковий тиск на постачальників і змушує їх враховувати не лише відстань, а й геополітичні ризики.

    На цьому тлі експерти зазначають, що навіть потенційно високі ціни на енергоносії на азійських ринках не гарантують Росії збереження попередніх доходів від експорту газу. Збільшення витрат на транспортування, санкційні обмеження та втрата стабільного європейського ринку формують довгостроковий тиск на російський енергетичний сектор.

    Після початку повномасштабної війни Росії проти України ЄС послідовно скорочує залежність від російських енергоносіїв, збільшуючи імпорт СПГ з альтернативних джерел. Зокрема, США вже стали одним із ключових постачальників скрапленого газу до Європи і продовжують нарощувати свою частку на цьому ринку.

  • Росія під тиском війни: інфляція, падіння бізнесу та бюджетний дефіцит зростають

    Росія під тиском війни: інфляція, падіння бізнесу та бюджетний дефіцит зростають

    Російська економіка продовжує відчувати накопичувальний тиск війни проти України, який проявляється одночасно в інфляції, падінні споживчого попиту, структурних перекосах промисловості та зростанні бюджетного дефіциту. Про це свідчать як оцінки Служби зовнішньої розвідки України, так і економічні індикатори всередині самої Росії, що описують стан економіки у 2026 році як нестабільний і дедалі більш залежний від державних витрат.

    За офіційними російськими даними, інфляція у березні становила близько 5,9%, однак реальні оцінки без сезонних коливань фіксуються на рівні приблизно 6%. Найбільше зростання цін спостерігається у сфері послуг — до 8,8%, тоді як непродовольчі товари подорожчали приблизно на 6%, що суттєво перевищує показники попереднього періоду. Це свідчить про розширення інфляційного тиску не лише на окремі групи товарів, а на всю структуру внутрішнього ринку.

    Водночас у споживчому секторі фіксується поступове звуження попиту. Одним із маркерів цього процесу є падіння ресторанного та сервісного бізнесу: заклади харчування скорочують мережі як у великих містах, так і в регіонах. Частина підприємств громадського харчування змушена припиняти діяльність через зменшення кількості клієнтів та зростання витрат. Водночас навіть сегмент швидкого харчування, який зазвичай є більш стійким у кризові періоди, також демонструє спад.

    Аналітики зазначають, що зміна поведінки споживачів є системною: росіяни, які відмовляються від більш дорогих сервісів, не переходять у дешевші альтернативи, а загалом скорочують витрати. Це вказує на загальне зниження купівельної спроможності населення та обережність у витратах.

    Суттєвий вплив на економічну активність має податкова політика. Зокрема, фактичне згортання спрощених систем оподаткування для малого бізнесу та обов’язкове застосування ПДВ збільшили фіскальний тиск на підприємців. У багатьох випадках компанії або закриваються, або змушені підвищувати ціни, що лише підсилює інфляційні процеси та додатково зменшує попит.

    Промисловість демонструє розшарування. Підприємства, орієнтовані на державні оборонні замовлення, зокрема виробництво озброєння, безпілотників та військової інфраструктури, залишаються завантаженими і отримують пріоритетне фінансування. Водночас цивільний сектор промисловості стикається зі зниженням виробництва, затримками зарплат, скороченням премій та переведенням працівників на часткову зайнятість.

    Попри те що офіційний рівень безробіття в Росії залишається рекордно низьким — близько 2,1%, економісти наголошують, що цей показник не відображає реальної ситуації. Частина зайнятості фактично підтримується державними оборонними витратами, тоді як у цивільному секторі відбувається приховане скорочення доходів і неповна зайнятість.

    Регіональна економіка Росії демонструє значну нерівномірність. У Волго-Вятському макрорегіоні інфляція сягає близько 8,2%, що значно вище середнього рівня. У Північно-Західному регіоні фіксується падіння вантажообігу портів, яке пов’язують із логістичними проблемами та “позаплановими ремонтами”. На Півдні країни промислове виробництво, за оцінками, скоротилося більш ніж на 10%, а будівельний сектор зазнав різкого спаду — введення житла зменшилося більш ніж на третину. Також під ризиком перебуває туристична галузь, яка традиційно забезпечує значну частину доходів регіонів.

    Єдиним стабільним джерелом економічної активності залишається державне фінансування війни. Воно підтримує оборонно-промисловий комплекс, однак водночас створює дисбаланс між військовим і цивільним секторами економіки, посилюючи структурні перекоси.

    Додатковим фактором тиску є зростання боргового навантаження населення. Загальна заборгованість росіян оцінюється приблизно у 45 трильйонів рублів. Це свідчить про те, що кредити все частіше використовуються не для великих інвестицій чи покупок, а для покриття базових витрат.

    Рівень бідності офіційно оцінюється на рівні близько 6,5% населення, однак експерти зазначають, що реальні показники можуть бути вищими через занижений прожитковий мінімум, який у Росії становить приблизно 17 тисяч рублів. При цьому самі громадяни часто оцінюють межу бідності значно вище — близько 50 тисяч рублів на особу.

    Макроекономічна ситуація також ускладнюється бюджетним дефіцитом. За перші місяці 2026 року він сягнув майже 5,9 трильйона рублів, або близько 2,5% ВВП. Водночас прогнозні оцінки погіршуються: один із найбільших російських банків знизив очікуване зростання ВВП на 2026 рік до рівня 0,5–1%, а прогноз інфляції підвищив до 6–6,5%.

    Економісти загалом характеризують стан російської економіки як період затяжної стагнації. Після різкого підвищення ключової ставки для стримування інфляції економічна активність у багатьох секторах сповільнилася, що додатково посилило структурні проблеми та залежність від державних витрат, насамперед пов’язаних із війною.

  • Москва фактично віддала Пекіну ще один сегмент газового ринку

    Москва фактично віддала Пекіну ще один сегмент газового ринку

    Росія почала передавати Китаю контроль над важливою частиною свого енергетичного сектору — страхуванням постачань скрапленого природного газу. Таким чином Кремль намагається зменшити фінансове навантаження та компенсувати втрату доступу до західних страхових ринків після санкцій.

    Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки України.

    За даними розвідки, Центробанк РФ розіслав великим російським страховим компаніям рекомендації перестраховувати ризики постачань СПГ до Китаю через китайські страхові структури.

    Після 2022 року російські страховики фактично втратили доступ до міжнародного ринку перестрахування, а власних ресурсів дедалі менше вистачає для покриття масштабних ризиків енергетичного експорту та складної логістики.

    У результаті Москва дедалі сильніше залежить від Пекіна не лише як від покупця газу, а й як від фінансового та логістичного партнера.

    У СЗРУ наголошують, що така співпраця відкриває Китаю додаткові механізми впливу на Росію, адже саме страхування визначає умови перевезень, маршрути постачань і загальну стабільність експорту.

    Фактично Пекін отримує можливість впливати на ціну російського газу, вимагати додаткових поступок та диктувати власні умови співпраці.

    За даними китайської митниці, у 2025 році імпорт російського СПГ до КНР зріс на 18,3%. Лише у першому кварталі 2026 року Росія поставила до Китаю 1,4 мільйона тонн скрапленого газу — це на 6,72% більше, ніж роком раніше.

    У розвідці зазначають, що Китай уже фактично став головним і майже безальтернативним ринком для російського СПГ.

    Втім, така залежність несе для Москви серйозні ризики. Китайські компанії враховуватимуть у страховій вартості санкційні, політичні та логістичні ризики, що означає для РФ додаткові витрати та жорсткіші умови.

    Серед потенційних проблем — посилена бюрократія, додаткові вимоги до розкриття інформації та залежність від рішень китайських регуляторів.

    Крім того, Пекін у будь-який момент може змінити умови співпраці: підвищити тарифи, скоротити страхове покриття або вимагати нижчих цін на російський газ.

    У Службі зовнішньої розвідки України заявили, що так званий «розворот Росії на Схід» фактично перетворюється на поступову економічну залежність від Китаю.

    Водночас, попри санкції, Європа продовжує закуповувати російський СПГ. За перші чотири місяці 2026 року країни ЄС імпортували рекордні обсяги скрапленого газу з російського проєкту «Ямал», заплативши за нього майже 3,9 мільярда євро.