Західні видання повідомляють про серйозну загрозу для української сталеливарної промисловості у зв’язку з наближенням фронту до Покровська. Це місто, яке є важливим промисловим центром, ризикує опинитися в зоні бойових дій, що може мати катастрофічні наслідки для галузі, яка вже зазнала значних втрат через війну.
The Economist вказує, що під загрозою – найбільша шахта з видобутку коксівного вугілля в Україні «Червоноармійська Західна» і Покровський гірничо-збагачувальний комбінат.
Видання нагадує, що 2021 року Україна посідала 14 місце у світі з виробництва сталі, але торік вона опустилася на 24 місце. Із втратою найбільшої шахти, де видобувають вугілля для металургії, РФ вдасться «знищити решту сталеливарної промисловості України».
Причому, йдеться у статті, для цього необов’язково брати Покровськ.
«У міру просування вони (російські війська – Ред.) спробують відключити електропостачання і перекрити головну дорогу, якою вугілля надходить на захід до решти сталеливарних заводів. Потім вони зроблять те саме на іншій меншій шахті з видобутку коксівного вугілля за 18 км на північ від Удачного, у Добропіллі», – пише британський журнал.
В останні дні українські безпілотники продемонстрували вражаючі результати в нічних операціях, вражаючи не лише нерухому техніку, а й рухомі цілі. Як зазначає аналітик Forbes Девід Акс, безпілотник із групи Nemesis знищив російський танк-черепаху під час руху, демонструючи “найвищий рівень майстерності” українських операторів.
Еволюція безпілотників
На початку війни більшість українських безпілотників були оснащені камерами лише для денного освітлення, що робило їх менш ефективними в нічний час. Однак наприкінці минулого року українці почали використовувати безпілотники-“вампіри”, оснащені інфрачервоними камерами. Ці дрони змогли не лише скидати десятки гранат, а й підривати припарковані автомобілі, руйнуючи укріплення російських військ і створюючи хаос у їхніх лавах.
“Багато з ранніх рейдів безпілотників-вампірів були спрямовані на стаціонарні цілі. Але з часом оператори стали більш досвідченими і почали атакувати й рухомі цілі,” – пише Акс.
Майстерність операторів на першому місці
Аналізуючи відмінності між FPV-безпілотниками та дронами-вампірами, Акс зазначає, що останні бомбардують ціль згори, тому штучний інтелект для наведення на ціль тут менш корисний. Це означає, що майстерність оператора залишається критично важливою, особливо під час переслідування рухомих цілей.
Як підсумовує Акс, хоч більшість нічних атак дронів на рухомі цілі, ймовірно, закінчуються невдачею, успіх навіть одного рейду вражає.
Війна дронів в Україні
У той час як українські військові продовжують вдосконалювати свої безпілотники, “дрони-дракони”, які вивергають на окупантів розплавлений метал, стали ще одним прикладом імпровізації. Такі дрони допомагають Збройним Силам України “викурювати” російських солдатів із лісових масивів, підпалюючи рослинність, що служить укриттям, і створюючи загрозу для ворога.
Попри посилення мобілізаційних заходів, на фронті українські військові поки не відчувають масштабного поповнення особового складу. Про це в подкасті «Кляті питання» розповів командир розвідувального взводу 28-ї окремої механізованої бригади з позивним Крим.
За його словами, на бригади надходять лише невеликі групи мобілізованих – по 5-15 осіб на батальйон, що є вкрай недостатнім для серйозних змін на полі бою.
«Комбат сидить, за голову хапається, куди цих людей. Бо і мінометників не вистачає, і піхоти, і пілотів. І коли ти даєш 2-3 людини на кожен напрямок – це як крапля в морі, не відчувається», – пояснив командир.
Він також зазначив, що в пріоритеті поповнення є інші бригади, тоді як їхня отримує людей за залишковим принципом. Можливо, значна частина мобілізованих ще проходить підготовку у навчальних центрах.
Останніми днями ситуація в Торецьку значно погіршилася для Збройних Сил України. Згідно з інформацією, що надходить з фронту, російські війська активізували свої наступальні дії, зокрема, в східних кварталах міста.
А сьогодні речник штурмової бригади «Лють» Артем Джепко заявив, що російські війська дійшли вже до шахти «Центральна». Вона розташована в центрі Торецька.
Судячи з карти українського телеграм-каналу Deep State, російські війська туди дійсно дійшли.
При цьому Z-пабліки стверджують, що шахтоуправління вже під контролем РФ. І що українські війська під загрозою відрізання від основних сил вивели війська з мікрорайону Забалка в південній частині міста.
У «ДНР» сьогодні заявили, що РФ контролює всю багатоповерхову забудову в Торецьку, і за ЗСУ залишилися північні та західні околиці з териконами. Україна всього цього не підтверджувала.
Значення боїв за Торецьк – прагнення росіян відсунути лінії фронту від Горлівки, а також створити умови для наступу з південного сходу на Костянтинівку. До цього міста РФ пробивається і з північного сходу – з боку Часів Яру.
Згідно з інформацією, наданою аналітичним пабліком Deep State, російські війська здійснили суттєвий прогрес на південь від Селидового, зокрема в районах Цукурине і Максимільянівка Донецької області. Це повідомлення викликало занепокоєння щодо подальшої ескалації конфлікту в регіоні.
На південь від Селидового війська РФ намагаються перерізати трасу на Курахове і відрізати місто з південного боку.
Цукурине частково контролюється противником, інша частина майже вся в «сірій» зоні. Селище важливе для просування РФ південніше – на Новоселидівку та Ізмайлівку, захоплення яких ускладнить оборону Гірника.
Що ж до Максимільянівки, то це напрямок на Курахове зі сходу. Північніше війська РФ просунулися набагато далі в тому ж напрямку – до села Островського.
Олексій Арестович, колишній радник Офісу президента України, висловив стурбованість щодо стабільності українського фронту, зазначивши, що він може обвалитися в найближчі три-чотири місяці. Його заяви викликали значний резонанс у медіа та серед експертів, адже ситуація на фронті залишається напруженою і потребує уваги.
«За два-три місяці, добре, три-чотири фронт, який зараз обсипається на двох напрямках, а на трьох повільно відступають, буде сипатися на шести-семи. Цей потік стане некерованим. Це означає колапс фронту», – сказав він.
За його словами, у цьому випадку російська армія переведе війну в маневрену, що призведе «до обвалення фронту як такого».
«Коли всі ці 700 тисяч з автоматами і гарматами не зможуть утримувати лінію фронту, противник почне стрімко просуватися вглиб, відрізаючи Харків, виходячи до Полтави, Дніпра і Запоріжжя. Йтиметься про втрату основних промислових центрів України», – сказав ексрадник ОП.
Головною причиною того, що відбувається, Арестович назвав відсутність резерву мотивованої піхоти.
«Ніякими дронами не вийде вийти на кордони будь-яких років, якщо піхотинці ногами не пройдуть цей шлях під обстрілами противника… Систему підготовки було провалено, у військах відсутня базова мотивація, але є розуміння того, що заявлена мета війни – вихід на кордони 91-го року – нереалістична в цих конкретних обставинах», – пояснив він.
«Крім цього, мотивація відсутня через внутрішню політику, де щодня можновладці висувають нові пропозиції щодо обмежень громадян: від культурних і мовних заборон до економічних, майже щодня відкривають нові корупційні скандали та посилюють бардак в управлінні армією і державою», – додав екс-радник ОП.
Арестович вважає, що «тепер єдиний вихід – це тверезіти, зупиняти війну і починати повну реорганізацію державної системи».
За інформацією Financial Times, Збройні Сили України ЗСУ зазнають значних втрат серед новобранців, які потрапляють на фронт. Зокрема, повідомляється, що більше половини з них можуть бути вбитими або пораненими відразу після прибуття до бойових дій. Це питання викликає занепокоєння як серед військових, так і серед суспільства.
Українські командири зазначають, що новобранцям бракує базових бойових навичок і мотивації, і більшість із них піддаються паніці під час перших обстрілів. Середній вік українського солдата становить 45 років, що ускладнює виконання завдань піхоти, які вимагають витривалості та сили.
«Від 50 до 70 відсотків нових піхотинців були вбиті або поранені протягом кількох днів після початку першої ротації», – пише видання з посиланням на командирів ЗСУ.
Деякі командири Сил оборони заявляють, що з 30 бійців у підрозділі, тільки п’ятеро молодше 30 років. Відсутність досвіду та фізичної підготовки робить новобранців особливо вразливими, а через неефективну підготовку більшість навіть не знає, як правильно тримати зброю. Тренування досі проводяться в «радянському стилі», і інструктори самі часто не мають бойового досвіду. У результаті підрозділи ЗСУ стикаються зі швидкими втратами на фронті.
Командири також підкреслюють, що через постійні ротації та тиск з боку російських військ українські частини зазнають значних втрат і змушені відступати на деяких напрямках.
Україна і Росія почали розглядати тактику використання танків через загрозу, які представляють дешеві дрони. Згідно з повідомленням The Wall Street Journal, дрони, здатні знищити або серйозно пошкодити бронетехніку, змусили обидві сторони стати більш економічним і обережним при використанні танків на полі бою.
Дрони знищили або пошкодили 6 з 31 переданих Україні американських Abrams, 12 з 18 нових моделей німецьких Leopard. Зараз їх використовують рідше і дуже обережно, оскільки сховатися від безпілотників на полі бою майже неможливо.
Таким чином колись «королі» воєн відійшли на другий план, і сторони шукають їм нове застосування. Зараз танки частіше ведуть прихований вогонь і потім швидко відступають.
Обидві сторони захищають свої танки від безпілотників металевими клітинами навколо вежі, яка має тонку броню і стає вразливою ціллю для дрона.
Їхній досвід переймають і треті країни, зокрема США. Американці прагнуть використовувати легші метали, щоб зробити свої танки більш маневреними, ставлять глушилки від дронів, всіляко намагаються утруднити їхнє виявлення і додають систему, яка стріляє невеликими вибуховими боєприпасами, коли виявляє загрозу в повітрі.
Однак американські чиновники кажуть, що вони б використовували танки в поєднанні з авіацією і ППО, чого не робить Україна, і вони були б більш захищені.
З початком холодного сезону українські збройні сили стикаються з новими викликами на фронті. Військовослужбовець та блогер Олександр Карпюк зазначає, що головною проблемою для ЗСУ цієї зими може стати критичний дефіцит дронів. На його думку, саме від вирішення цієї проблеми залежить не лише доля Покровська, але й подальший розвиток ситуації в Слов’янську.
Я не буду описувати всю складність ситуації, яка тут, але є одне але. Це засоби.
Донедавна можливості підрозділу виконувати оборонні та штурмові завдання залежали від кількості людей. Це тут формувалась стратегія наступу, оборони та іншого.
Зараз все не так очевидно. Пара екіпажів гарних фпвішників за підтримки каруселі мавіків (зі скидами та без) та крила може розкласти взвод на штурмі. Якщо в них будуть ці мавіки та fpv.
Ситуація із засобами на Донецькому напрямку погіршилась. Активність велика, підрозділів багато. На всіх не вистачає ні того, що дає держава, ні того, що дають волонтери.
Коли тільки почались штурми Авдіївки, я вилітав на Піски і, проходячи Карлівку, вже давав команду fpv на зліт. На Піски ми залітали майже одночасно. Якщо була рухома ціль, ми її знищували. Якщо рухомої не було, то завдавали ураження по стаціонарній. І здебільшого весь робочий день ми били рухомі цілі. Транспорт, пігдогів, броню, все. Одиничний пігдог? Норм, тримай fpv-шку в обличчя. Ми зробили з Пісок дорогу смерті у свій час. Бо в нас було чим.
Зараз все складніше. Вилітати на одиничного пігдога — вже не можемо. Дефіцит fpv. Треба фільтрувати цілі. РЕБ еволюціонував, і треба постійні зміни та доналаштування в дрони, щоб вони були успішними на цьому напрямку. Все більше дронів треба із захопленням цілі.
Але їх не вистачає, хоча саме вони можуть змінити розклад на Донецькому напрямку. І з урахуванням всіх ресурсів, що тут задіяні, то вартість цих всіх мавіків/fpv, що тут потрібна — це не дуже велика сума в бухгалтерії війни.
В моєму підрозділі зʼявилась пропозиція, щоб хтось з “великих людей” сформував щось на кшталт “фонду підтримки”, який зможе закумулювати там, я не знаю, 10–20–30 млн доларів, які б спрямовані були виключно на закупівлю мавіків та fpv з теххарактеристиками, які б запитували підрозділи, та антени наземних станцій. Які б збирали по ефективних ударних підрозділах заявки та їх закривали, можливо, за взаємодії з такими фондами, як “ПЖ”, “Притули”, “Справи громад”, Стерненка та інших. Щоб знаходити ці мавіки та комплектовання де завгодно, як завгодно, затаскувати в Україну їх якнайшвидше. А швидкість оплати дронів у виробників та їхнього відвантаження в підрозділи мала б мінімальне плече.
Так дрони вражають ворожі цілі
Фото: Facebook
Бо ми йдемо в зиму. Зима — це не час крил. Це час мавіків, бо хмарність на висоті 100–200 метрів не дасть можливості літати великим крилам. Ми сильно втратимо в оперативній обізнаності, наявність мавіка та фпвішки на підльоті буде вирішувати результат бою. Якщо ж ми зайдемо в зиму без достатньої кількості засобів потрібної якості — ну, привіт, мʼясні штурми, фортеця Покровськ — і все, приїхали, фортеця Словʼянськ — ти наступна.
Треба вже чесно визнати, що ми не витягуємо цей напрямок. Нам потрібно більше грошей на це та більше засобів. А завтра їх треба буде більше в рази, бо погодні умови погіршаться, втрати мавіків зростуть.
30 млн доларів — це 3000 мавіків, денних та нічних (залежно від того, яких вам потрібно більше, термалів чи звичайних, цифра може змінюватись до збільшення чи зменшення).
А також 17 000 тис. fpv, денних та нічних. З урахуванням зміни світлового дня та збільшення темної пори доби, більша потреба буде саме в fpv на тепловізійних камерах. І розміщувати замовлення треба вже зараз, щоб встигнути.
Така кількість дронів може стати game changer на Донецькому напрямку. Сума, що вказана вище, не є захмарною для держави чи топових спонсорів. А з урахуванням того, яку перевагу завдяки цим засобами отримають ЗСУ — про це і говорити нічого.
Тому залишилось тільки знайти людей, які зможуть швидко запустити такий проєкт. Якщо, звісно, втрата Покровська, Селидового та інших міст, не кажучи про можливість уникнення втрат особового складу в ситуаціях, де краще б воювали дрони, ніж люди, когось хвилювала.
Бо інакше зима в нас буде більш складною, ніж багато хто вважає. А коли ми через декілька місяців визнаємо цю проблему — вирішувати її вже буде пізно.
А втрачати бійців набагато дорожче для держави навіть з точки зору виплат. То, може, якось вирішимо проблему завчасно, а не як завжди?
Минулого тижня українським військовим вдалося частково стабілізувати ситуацію під Покровськом, однак Росія продовжує активні наступальні дії на південь від цього міста. Загроза оточення Курахово залишається актуальною, повідомляє The Economist з посиланням на українських військових.
Згідно з інформацією, російські війська перегруповуються на північ та південь від Курахово, що є явною спробою оточити українські позиції в цьому районі. Це пов’язано з погіршенням логістичної ситуації, коли паливні цистерни, транспортні засоби та штаби були відведені далі від фронту, а поповнення запасів стало займати більше часу. Зокрема, отримання мінометних снарядів та протитанкових ракет Javelin затримується на півдня, а евакуація поранених ускладнена, що призводить до збільшення часу, необхідного для доставки постраждалих до госпіталю.
Обидві сторони зазнають значних втрат. Зокрема, росіяни можуть витрачати до 18 своїх солдатів, щоб вибити двох “втомлених і голодних” українців. Українські військові також повідомляють про швидке знищення підкріплень з неопитних піхотинців. Як зазначив боєць 59-ї бригади Юрій, “за три дні 100 осіб перетворилися на нуль. Хтось втік, хтось загинув. Ми боремося з останніми резервами і навіть наших логістів кидаємо в окопи”.
На південь від Донецка існує загроза окруження, хоча поки що вона є лише “намеками”. Дороги стають непрохідними, магазини та кафе закриваються – це свідчить про погіршення ситуації.
Раніше The New York Times повідомляло, що росіяни продовжують атаки та просуваються південніше Покровська, хоча там їх наступ було зупинено.
