Gorchitsa.info

Позначка: геополітика

  • США вимагали 20-річної заборони на збагачення урану в Ірані — переговори зірвалися

    США вимагали 20-річної заборони на збагачення урану в Ірані — переговори зірвалися

    Під час нещодавнього раунду переговорів між США та Іраном Вашингтон висунув вимогу щодо запровадження тривалого, орієнтовно 20-річного мораторію на збагачення урану, а також вивезення вже накопичених запасів ядерного матеріалу з території Ірану. Про це повідомляє Axios із посиланням на джерела, обізнані з перебігом перемовин.

    За даними видання, саме ця позиція стала ключовою точкою розбіжностей, яка фактично заблокувала досягнення попередньої домовленості.

    Американська сторона, за інформацією джерел, наполягала на довгостроковому заморожуванні програм зі збагачення урану в Ірані, а також на повному вивезенні вже збагаченого урану за межі країни. Такий підхід, як зазначається, мав на меті мінімізувати будь-які потенційні ризики військового використання ядерної програми.

    Іран, своєю чергою, відмовився від ідеї повного вивезення матеріалів і запропонував альтернативний варіант — зниження рівня збагачення під міжнародним контролем. Тегеран також заявив про готовність до обмежень, але лише на значно коротший термін, який джерела описують як «однозначний» (тобто менш ніж 10 років).

    Саме різниця в підходах до тривалості обмежень і контролю за ядерними матеріалами стала головним каменем спотикання.

    Іранська ядерна програма протягом останніх десятиліть залишається одним із ключових факторів напруженості у відносинах між Тегераном і Заходом.

    У 2015 році було укладено Спільний всеосяжний план дій (JCPOA) між Іраном та групою світових держав (США, Великобританія, Франція, Німеччина, Китай і Росія), який передбачав обмеження ядерної програми Ірану в обмін на зняття санкцій.

    Однак у 2018 році США в односторонньому порядку вийшли з угоди та відновили санкції проти Ірану. Після цього Тегеран поступово почав скорочувати свої зобов’язання за домовленістю, зокрема збільшуючи рівень збагачення урану та обсяги накопичених матеріалів.

    Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) неодноразово повідомляло про зростання рівня збагачення урану в Ірані, що викликало занепокоєння щодо можливого наближення до потенційного військового використання ядерної програми, хоча Іран офіційно заперечує такі наміри.

    За оцінками експертів з нерозповсюдження ядерної зброї, вимога про довгостроковий мораторій на збагачення урану фактично означала б суттєве обмеження стратегічних можливостей Ірану у ядерній сфері.

    Водночас вимога про вивезення вже накопиченого збагаченого урану є ще більш жорсткою, оскільки позбавляє країну потенційного «ядерного резерву» навіть у цивільних програмах.

    Іранська позиція про «розведення» матеріалів під міжнародним контролем відповідає логіці часткового збереження ядерної інфраструктури, але зі зниженим ризиком військового використання.

    Після зриву домовленостей подальші перспективи відновлення угоди залишаються невизначеними. Подібні переговори вже неодноразово проходили цикли загострення та пауз, однак ключові суперечності — рівень збагачення, контроль і санкційний режим — досі не вдалося вирішити.

    Раніше подібні дипломатичні кризи вже впливали на ринки енергоресурсів і загальну геополітичну напругу в регіоні Близького Сходу.

  • Кремль розраховує на продовження контактів із новою владою Угорщини після зміни уряду

    Кремль розраховує на продовження контактів із новою владою Угорщини після зміни уряду

    У Кремлі заявили про зацікавленість у продовженні робочих та «прагматичних» контактів із новим керівництвом Угорщини після політичних змін у країні. Про це повідомив речник президента РФ Дмитро Пєсков, якого цитують російські державні медіа, зокрема «Интерфакс».

    За його словами, Москва ставиться «з повагою» до вибору угорських виборців і розраховує, що двосторонні відносини з Будапештом продовжаться у стабільному та практичному форматі. Пєсков наголосив, що Росія зацікавлена у розвитку відносин не лише з Угорщиною, а й загалом із європейськими країнами, попри нинішню складну політичну ситуацію та обмежені канали взаємодії.

    Водночас речник Кремля визнав, що на цьому етапі про взаємність у відносинах із більшістю країн Європи говорити складно. Попри це, Москва заявляє про готовність до діалогу та продовження контактів там, де це можливо, зокрема у сферах економіки та окремих політичних питань.

    Окремо Пєсков закликав «набратися терпіння» і дочекатися перших кроків нового політичного керівництва Угорщини, щоб оцінити майбутній характер взаємин між Москвою та Будапештом. За його словами, Росія не робить передчасних висновків і буде орієнтуватися на практичні дії нової влади.

    Заява Кремля пролунала на тлі політичних змін в Угорщині, де після виборів завершилася багаторічна політична домінація Віктора Орбана. За підсумками підрахунку майже всіх голосів, опозиційна партія «Тиса» на чолі з Петером Мадяром здобула значну підтримку виборців і отримала мандат на формування нового політичного курсу.

    Віктор Орбан визнав поразку та привітав політичних опонентів із перемогою після 16 років перебування при владі. Це стало одним із найбільш помітних політичних зрушень в Угорщині за останні десятиліття.

    Петер Мадяр заявив про намір провести масштабне перезавантаження державної системи управління, а також переглянути окремі підходи до внутрішньої та зовнішньої політики. Зокрема, він наголосив на необхідності відновлення більш тісної співпраці з Європейським Союзом та НАТО, що може означати зміну балансу у відносинах Будапешта з іншими міжнародними партнерами.

    Експерти зазначають, що політична трансформація в Угорщині може вплинути на загальну динаміку відносин між ЄС і Росією, оскільки Будапешт раніше нерідко займав більш м’яку або прагматичну позицію щодо Москви порівняно з іншими країнами Євросоюзу.

    У цьому контексті заяви Кремля про «прагматичні контакти» можуть свідчити про спробу зберегти хоча б мінімальні канали взаємодії з країною ЄС на тлі загального погіршення відносин Росії із Заходом. Подальший розвиток діалогу залежатиме від того, який зовнішньополітичний курс обере новий уряд Угорщини та наскільки швидко він почне реалізовувати свої передвиборчі обіцянки.

  • Трамп різко розкритикував Папу Лева XIV через позицію щодо війни з Іраном — Медіа

    Трамп різко розкритикував Папу Лева XIV через позицію щодо війни з Іраном — Медіа

    Президент США Дональд Трамп виступив із різкою критикою на адресу Папи Римського Лева XIV, заявивши, що понтифік «некомпетентний у зовнішній політиці» та робить неприйнятні оцінки щодо міжнародних конфліктів, зокрема ситуації навколо Ірану. Про це повідомляють CNN та низка міжнародних медіа.

    Під час спілкування з журналістами на об’єднаній базі Ендрюс Трамп заявив, що не погоджується з позицією Папи щодо питань ядерної зброї та підходів до врегулювання конфліктів на Близькому Сході. Він наголосив, що США не можуть дозволити Ірану отримати ядерну зброю, оскільки це, за його словами, становитиме загрозу глобальній безпеці. Окремо він заявив, що «не є шанувальником Папи Лева», різко критикуючи його публічні та непрямі висловлювання щодо зовнішньої політики Вашингтона.

    Паралельно Трамп опублікував серію заяв у соціальній мережі Truth Social, де назвав Папу «слабким у питаннях злочинності» та «жахливим у зовнішній політиці». За його словами, він не підтримує будь-які позиції, які можуть трактуватися як толерантність до ядерних амбіцій Ірану або критика американських військових чи політичних рішень.

    Окремо президент США також заявив, що не хоче бачити релігійного лідера, який критикує Сполучені Штати або їхню зовнішню політику, підкресливши, що вважає такі коментарі недоречними для глави католицької церкви.

    У повідомленнях міжнародних ЗМІ також зазначається, що ця заява стала продовженням більш широкої політичної риторики Трампа щодо Ірану, який залишається одним із ключових геополітичних суперників США. Питання іранської ядерної програми протягом багатьох років є однією з центральних тем у відносинах між Вашингтоном та Тегераном, і періодично стає предметом жорстких заяв американських політиків.

    Водночас у медіа звертають увагу на те, що Ватикан традиційно займає позицію морального посередника у міжнародних конфліктах і рідко вступає у пряму політичну полеміку зі світовими лідерами. Папа Римський зазвичай закликає до діалогу, деескалації та дипломатичного вирішення криз, особливо у питаннях воєн і гуманітарних катастроф.

    За даними журналістських повідомлень, Папа Лев XIV у попередніх заявах наголошував на необхідності зменшення насильства у глобальних конфліктах та підтримці мирних переговорів, зокрема щодо ситуації на Близькому Сході. Також зазначалося, що він нібито контактував із низкою міжнародних лідерів, закликаючи до стриманості та пошуку політичних рішень, хоча деталі таких розмов офіційно не розкривалися.

    Аналітики звертають увагу, що подібні публічні конфлікти між політичними та релігійними лідерами не є типовими для сучасної дипломатії та можуть впливати на міжнародний інформаційний фон навколо питань безпеки на Близькому Сході. Особливо це стосується теми іранської ядерної програми, яка залишається одним із найбільш чутливих елементів глобальної політики.

    Водночас варто зазначити, що інформація про «Папу Лева XIV» викликає питання щодо точності, оскільки в різних відкритих джерелах наразі відсутні підтверджені дані про понтифіка з таким іменем у сучасний період. Офіційний Ватикан зазвичай оперативно підтверджує або спростовує подібні публічні заяви, однак на момент поширення повідомлень детальних офіційних коментарів щодо інциденту не оприлюднювалося.

    Таким чином, ситуація навколо заяв Дональда Трампа та реакції Ватикану (або її відсутності) залишається предметом уваги міжнародних медіа та експертів, які стежать за розвитком політичної риторики навколо Ірану, США та ролі релігійних інституцій у глобальних конфліктах.

  • Британія не приєднається до анонсованої США блокади іранських портів

    Британія не приєднається до анонсованої США блокади іранських портів

    Велика Британія не братиме участі в морській блокаді іранських портів, яку раніше анонсували Сполучені Штати після провалу переговорів із Тегераном. Про це повідомляють британські медіа з посиланням на урядові джерела.

    Водночас Лондон підтвердив, що зберігає військово-морську присутність у регіоні, але з обмеженим мандатом: британські мінні тральщики та підрозділи, які спеціалізуються на протидії безпілотникам, продовжують виконувати завдання з безпеки судноплавства та захисту критичних морських маршрутів.

    У британському уряді наголошують, що головним пріоритетом залишається забезпечення свободи морської навігації, зокрема в районі Ормузької протоки — одного з ключових світових енергетичних маршрутів.

    Саме через Ормузьку протоку проходить значна частина глобальних поставок нафти та скрапленого газу, тому будь-яка ескалація в регіоні може мати прямий вплив на світові енергетичні ринки та вартість пального.

    «Ми продовжуємо підтримувати свободу судноплавства та відкриття Ормузької протоки, що вкрай необхідно для підтримки світової економіки та зниження вартості життя вдома», — заявив речник уряду Великої Британії.

    Раніше Сполучені Штати оголосили про намір запровадити морську блокаду іранських портів після того, як переговори з Іраном не завершилися досягненням довгострокової угоди щодо ядерної програми Тегерана та припинення бойових дій на Близькому Сході.

    За заявами Вашингтона, обмеження мали б розпочатися 13 квітня о 10:00 за східноамериканським часом (15:00 за Києвом). Американська сторона також заявляла про можливе залучення союзників до операції, зокрема Великої Британії, яка, за словами представників США, могла б надати мінні тральщики.

    Однак Лондон фактично дистанціювався від участі у бойових або блокадних діях, залишивши лише технічну та оборонну присутність у регіоні.

    За повідомленнями ЗМІ, рішення США про жорсткі заходи стало наслідком провалу тривалих переговорів із Іраном, які, за попередніми даними, тривали близько 21 години в Пакистані.

    Американська сторона заявляє, що ключовою причиною розриву переговорів стала відмова Тегерана зупинити або суттєво обмежити свою ядерну програму. Після цього Вашингтон публічно заявив про можливість жорсткої відповіді, включно з військовими сценаріями.

    Президент США Дональд Трамп також заявив, що очікує повернення Ірану до переговорного процесу, однак паралельно попередив про можливість силових дій у разі подальшої ескалації.

    Рішення Лондона не приєднуватися до блокади демонструє обережніший підхід до ескалації конфлікту в регіоні. Попри союзницькі відносини зі США в межах НАТО, Велика Британія традиційно намагається розмежовувати участь у місіях із забезпечення безпеки судноплавства та прямі військово-політичні дії, які можуть бути трактовані як блокада або агресія.

    Водночас збереження британських кораблів у регіоні свідчить про те, що Лондон не планує повністю виходити з ситуації, особливо з огляду на ризики для глобальної торгівлі та енергетичних ринків.

    Експерти відзначають, що будь-яке загострення в районі Ормузької протоки може призвести до різких коливань цін на нафту та збільшення витрат на страхування морських перевезень. Це, у свою чергу, може вплинути на вартість енергоносіїв у Європі та світі.

    Ситуація залишається динамічною, а подальший розвиток подій залежить від реакції Ірану, позиції США та ступеня залучення міжнародних партнерів.

  • Ціни на нафту перевищили $100 після заяви Трампа про блокаду Ормузької протоки — ринки реагують на провал переговорів США та Ірану

    Ціни на нафту перевищили $100 після заяви Трампа про блокаду Ормузької протоки — ринки реагують на провал переговорів США та Ірану

    Світові ціни на нафту різко зросли та перевищили позначку у 100 доларів за барель після заяви президента США Дональда Трампа про намір запровадити морську блокаду Ормузької протоки. Як повідомляє Axios, тригером для ринку став провал переговорів між США та Іраном щодо ядерної програми, які відбулися 11 квітня в Пакистані та завершилися безрезультатно.

    Реакція енергетичних ринків була миттєвою. Нафта марки Brent подорожчала більш ніж на 7 доларів і досягла 102,29 долара за барель. Американська WTI зросла майже на 8 доларів — до 104,56 долара. Це один із найрізкіших стрибків за короткий період, що свідчить про високу чутливість ринку до геополітичних ризиків у регіоні Перської затоки.

    Трейдери практично проігнорували попередні сигнали про можливу деескалацію, зокрема домовленості про припинення вогню. Інвестори не вірять, що ці кроки здатні гарантувати відновлення безпечного судноплавства через Ормузьку протоку — один із найважливіших енергетичних коридорів світу.

    Ормузька протока має критичне значення для глобального ринку нафти. Через неї проходить значна частина світового експорту енергоносіїв із країн Перської затоки, включно з Саудівською Аравією, Іраком, Кувейтом та Об’єднаними Арабськими Еміратами. Будь-які перебої в цьому регіоні миттєво впливають на глобальні ціни, оскільки альтернативні маршрути транспортування обмежені.

    На цьому тлі Іран вже фактично використовує протоку як інструмент геополітичного тиску. Тегеран встановив додаткові збори для суден і обмежив транзит, що вже знизило обсяги перевезень. У відповідь на це Дональд Трамп оголосив про намір встановити морську блокаду, в межах якої американські військові кораблі перехоплюватимуть судна, що сплатили Ірану мито за прохід.

    Такий крок різко підвищує ризики прямого військового зіткнення в регіоні. Сам Трамп заявив, що у разі атак з боку Ірану Сполучені Штати дадуть жорстку відповідь. Риторика Вашингтона стала значно жорсткішою після провалу переговорів, що лише посилило нервозність на ринках.

    Аналітики Eurasia Group, яких цитує Axios, попереджають, що поєднання іранських обмежень та потенційної американської блокади може фактично паралізувати судноплавство через Ормузьку протоку. За їхніми оцінками, обсяги транспортування можуть впасти до менш ніж 10% від довоєнного рівня. Такий сценарій означає різке скорочення пропозиції на світовому ринку та тривалий тиск на ціни.

    Експертка RBC Capital Markets Геліма Крофт звертає увагу на ще один важливий аспект. На її думку, дії США можуть бути спрямовані не лише проти Ірану, а й на Китай — одного з найбільших імпортерів іранської нафти. Якщо поставки будуть зірвані, китайські нафтопереробні заводи можуть зіткнутися з дефіцитом сировини, що змусить Пекін активніше включитися в дипломатичний процес.

    На тлі цих подій ринок закладає не лише короткостроковий шок, а й ризик тривалої нестабільності. Навіть часткове обмеження транзиту через Ормузьку протоку може створити дефіцит нафти, який складно швидко компенсувати. Інші виробники, включно зі США чи країнами ОПЕК, не завжди мають можливість оперативно наростити видобуток у необхідних обсягах.

    Зростання цін уже має прямі наслідки для споживачів. У США середня ціна бензину досягла приблизно 4,13 долара за галон (3,78 літра), і експерти не прогнозують швидкого зниження. Подорожчання енергоносіїв може вплинути на інфляцію, транспортні витрати та загальну економічну ситуацію, особливо в країнах, залежних від імпорту нафти.

    У Тегерані різко відреагували на заяви Вашингтона. Спікер парламенту Ірану Мохаммад Багер Галібаф заявив, що нинішні ціни на пальне можуть здатися низькими в майбутньому, натякнувши на можливе подальше зростання вартості енергоресурсів у разі ескалації конфлікту.

    Ситуація ускладнюється тим, що дипломатичний трек наразі фактично заблокований. Переговори між США та Іраном, які відбулися 11 квітня в Пакистані, завершилися без досягнення компромісу. Іран відмовився прийняти вимоги американської сторони щодо ядерної програми, що стало ключовим фактором подальшого загострення.

    На цьому фоні Ормузька протока знову опинилася в центрі глобальної уваги як один із найвразливіших вузлів світової економіки. Подальший розвиток подій залежатиме від того, чи перейдуть заяви про блокаду у практичну площину, а також від реакції Ірану та інших гравців, включно з Китаєм і країнами Перської затоки.

    Аналітики сходяться на думці, що навіть без повномасштабного конфлікту сама загроза обмеження судноплавства вже є достатнім фактором для утримання високих цін на нафту. Ринок увійшов у фазу підвищеної турбулентності, де будь-яка нова заява або інцидент у регіоні може спричинити новий стрибок котирувань.

  • Перші дані по результатам виборів в Угорщині – тривожний сигнал для України

    Перші дані по результатам виборів в Угорщині – тривожний сигнал для України

    За інформацією наших джерел, з’явилися перші неофіційні дані по результатам парламентських перегонів в Угорщині, на яких була зафіксована рекордна явка виборців.

    “Є перші дані щодо виборів в Угорщині. Вони неофіційні, і згідно із законом їх не можна поширювати, але для України це тривожний сигнал.

    По-перше, варто звернути увагу на те, що Віктору Орбану вдалося максимально мобілізувати своїх виборців, і їх на виборчі дільниці прийшло в 1,5 раза більше, ніж на минулих виборах.

    Це означає, що представники партії Орбана отримають переважну кількість місць у мажоритарних округах.

    По-друге, виборча система Угорщини працює таким чином, що голосування за пропорційною системою не є вирішальним.

    Віктор Орбан та його партія можуть не просто скоротити відставання від Петра Мадяра, а навіть випередити його.

    За даними незалежних джерел, станом на 17:00 за київським часом шанси на перемогу Орбана оцінюються як 53 до 47.

    У цій ситуації поки що не враховані голоси з закордонних дільниць та тих, хто голосував не за місцем реєстрації.

    Водночас, джерела з партії Пертра Мадяра кажуть про беззаперечну перемогу і що вони займуть у парламенті 2/3 місць. Ситуація в Угорщині може стати вибухонебезпечною”. – зазначає джерело

    Нагадаємо, раніше видання The New York Times повідомляло, що хоч більшість соціологів прогнозують, що головна опозиційна сила, “Тіса”, набере більше голосів, ніж партія Орбана “Фідес”, надзвичайна складність угорської системи та роки маніпуляцій з межами округів означають, що результати можуть виявитися не такими, якими здаються.

  • Названо причини чому війни в Україні та Ірані стають взаємопов’язаними

    Названо причини чому війни в Україні та Ірані стають взаємопов’язаними

    Війни в Україні та на Близькому Сході дедалі більше взаємопов’язуються, формуючи ширшу зону нестабільності, що охоплює Європу та регіон Перської затоки. Про це йдеться в матеріалі The Guardian, де аналітики звертають увагу на зростаюче переплетення двох конфліктів.

    Експерти зазначають, що хоча передбачити подальший вплив цих воєн одна на одну складно, вже зараз очевидно: події на одному театрі бойових дій мають прямі наслідки для іншого. Така взаємозалежність посилює глобальні ризики та ускладнює дипломатичну ситуацію.

    Для України цей зв’язок не є новим. Ще у 2022 році Росія почала використовувати іранські дрони типу “Шахед” для ударів по українській території. Водночас нині з’являються повідомлення, що Москва може передавати Ірану розвідувальні дані. Додатковим фактором стало дипломатичне турне президента України Володимира Зеленського країнами Перської затоки, де були укладені угоди про співпрацю.

    Важливу роль у взаємозв’язку конфліктів відіграють енергетичні ринки. Загострення ситуації навколо Ірану та блокування Ормузької протоки спричинили зростання цін на нафту і газ, що створює додаткові доходи для Росії. На тлі економічного тиску це стало для Кремля фактором стабілізації.

    У відповідь Україна активізувала удари по російській нафтовій інфраструктурі, намагаючись обмежити доходи Москви від енергоресурсів. Водночас, за даними видання, США частково послабили санкційний режим, що дозволило збільшити постачання російської нафти на азійські ринки.

    Окрему увагу аналітики звертають на позицію Вашингтона. Попри небажання адміністрації Дональда Трампа відкрито визнавати взаємозв’язок конфліктів, США продовжують здійснювати політичні кроки, які, за оцінками експертів, можуть бути вигідними для Росії. Зокрема, йдеться про послаблення санкцій та сигнали щодо можливого скорочення військової підтримки України.

    На цьому тлі Україна намагається посилити власні позиції через розвиток оборонної співпраці з країнами Близького Сходу. Київ пропонує партнерам технології та досвід, отримані під час війни, зокрема у сфері боротьби з дронами типу “Шахед”. Йдеться про дрони-перехоплювачі, морські безпілотники, системи радіоелектронної боротьби та спеціалізоване програмне забезпечення.

    Керівниця “Форуму України” в аналітичному центрі “Чатем-Хаус” Орися Луцевич наголошує, що така співпраця не лише зміцнює позиції Києва на міжнародній арені, а й створює нові можливості для фінансування оборонної промисловості.

    Водночас експерти підкреслюють, що попри зростаючу взаємозалежність, ці конфлікти поки що не переросли у глобальну війну. Однак їхнє переплетення вже впливає на баланс сил і може мати довгострокові наслідки для геополітичної ситуації у світі.

  • У Раді прогнозують: війна може тривати ще до двох років

    У Раді прогнозують: війна може тривати ще до двох років

    У політичних колах дедалі частіше звучать оцінки про те, що війна в Україні може тривати ще один-два роки. Про це повідомляє «РБК-Україна» з посиланням на народних депутатів та джерела у парламенті.

    За інформацією видання, якщо ще кілька місяців тому серед політиків відчувалася атмосфера можливого перемир’я та підготовки до політичних процесів — зокрема потенційного референдуму і виборів — то зараз ці очікування суттєво змінилися. Переговори зайшли у глухий кут, а загострення геополітичної ситуації, зокрема на Близькому Сході, вплинуло на загальний прогноз.

    У таких умовах, зазначають співрозмовники, країні доведеться ще тривалий час жити в режимі воєнного стану. Водночас парламент змушений адаптуватися до довготривалої роботи в цих умовах, адже змінити склад Верховної Ради під час війни неможливо.

    Подібні оцінки раніше озвучували й інші джерела в медіа, які припускали, що війна може затягнутися до двох років. За їхніми даними, такий сценарій також розглядається на міжнародному рівні.

    Ознаки підготовки до затяжного періоду війни, за словами економістів, уже простежуються в діях уряду. Йдеться, зокрема, про бюджетну політику, планування витрат і фокус на довгострокову стійкість економіки.

    Експерти наголошують: хоча точні терміни завершення війни залишаються невизначеними, держава поступово переходить до моделі функціонування, розрахованої на тривале протистояння.

  • Від братерства до холодного розрахунку: що сталося з відносинами України і сусідів

    Від братерства до холодного розрахунку: що сталося з відносинами України і сусідів

    Перші місяці великої війни створили ілюзію, що стара карта Східної Європи згоріла разом із російським планом “Київ за три дні”. Але навесні 2026 року видно інше: емоційна єдність 2022-го закінчилася, і на перший план знову вийшли національні інтереси, енергетика, вибори, конкуренція та втома суспільств. Україна більше не живе в реальності “всі сусіди з нами”. Тепер у кожної столиці — своя гра.

    Лютий 2022 року справді став моментом історичного обнулення. Польща відкрила кордон і стала головним тилом для України, Молдова прийняла непропорційно велику кількість біженців, Румунія перетворилася на критичний маршрут для торгівлі й безпеки, а навіть країни з традиційно складною позицією, як-от Угорщина чи Болгарія, не наважувалися публічно стати в один ряд із Росією. Навесні 2026-го картина вже інша: одні сусіди поглиблюють співпрацю з Києвом, інші залишаються корисними, але холодними, а треті відверто використовують війну України як інструмент власного шантажу.

    Якщо спростити до формули, то сьогодні Україна має навколо себе чотири типи сусідів. Є держави, з якими інтереси майже повністю збігаються — передусім Румунія і Молдова. Є країни жорсткого прагматизму — Польща, Туреччина і, меншою мірою, Болгарія. Є відкрито проблемний блок — Угорщина та Словаччина. І є Білорусь, яка залишається не просто поганим сусідом, а ворожим плацдармом. Це вже не романтика 2022 року. Це зріла геополітика воєнного часу.

    Польща залишається найважливішим західним тилом України, але вже точно не в тому сентиментальному сенсі, який був у перші місяці вторгнення. Варшава й далі вкладається в оборону, готує новий пакет допомоги приблизно на 200 млн злотих і паралельно просуває масштабні оборонні програми всередині ЄС. Це означає, що польська держава продовжує бачити в російській загрозі власну проблему, а не лише українську.

    Але водночас Польща вже живе не логікою екстреної солідарності, а логікою внутрішньої політики. У країні зберігаються великі українські громади, що дає економічний ефект, але також породжує втому і соціальне тертя. Reuters ще у 2025 році фіксував, що українські біженці дали помітний внесок у польську економіку, але паралельно антиукраїнські настрої стали одним із факторів посилення праворадикальних сил. А в лютому 2026 року агентство знову звертало увагу на напруження навколо великих українських громад у Варшаві та Кракові. До того ж із березня 2026 року Польща змінила правила тимчасового захисту для українців, зробивши систему менш “надзвичайною” і більш бюрократичною. Це не розворот проти України, але це вже точно не епоха безумовного братерства.

    Угорщина тим часом остаточно вийшла з режиму пасивного скепсису і перейшла в режим відкритого блокування. Прем’єр Віктор Орбан не просто критикує Київ — він тримає в заручниках критично важливий для України пакет допомоги ЄС на 90 млрд євро, прив’язуючи свою позицію до зупинки транзиту нафти через “Дружбу”. Формула Будапешта зараз максимально проста: немає нафти — не буде грошей для України. Європейські лідери вже прямо називають цю поведінку неприйнятною і шукають способи обійти вето Орбана.

    Особливо показово, що сама історія з “Дружбою” виникла не через дії Києва, а через пошкодження інфраструктури внаслідок російського удару. Україна погодилася прийняти технічну і фінансову допомогу ЄС для ремонту трубопроводу, а Зеленський повідомив, що на повне відновлення транзиту потрібно близько півтора місяця. Але Будапешт вирішив використати кризу не для спільного тиску на Москву, а для тиску на Київ і Брюссель. Це і є головна риса українсько-угорських відносин 2026 року: вже не суперечка про меншини чи шкільні програми, а повноцінне політичне протистояння.

    Словаччина у 2026 році майже синхронізувалася з угорською лінією. Роберт Фіцо ще донедавна намагався балансувати — різка риторика, але не повне руйнування контактів. Тепер баланс майже зник. Братислава не лише підтримала тиск на Україну через нафтопровід, а й оголосила про припинення аварійних постачань електроенергії, а згодом через паливну кризу дозволила заправкам продавати дизель дорожче для іноземців і навіть обмежувати відпуск пального. Формально це рішення пояснюють нестачею ресурсу та “паливним туризмом”, але політично воно стало частиною того самого конфлікту навколо “Дружби”.

    Це означає, що Київ тепер має справу не з одним проблемним сусідом, а з цілим мініблоком Угорщина—Словаччина. І цей блок небезпечний не тільки тим, що створює труднощі в ЄС, а й тим, що вбудовує українське питання у передвиборчу політику двох урядів. Для Орбана й Фіцо жорсткість щодо України — це давно не зовнішня політика, а частина внутрішнього електорального менеджменту.

    На протилежному полюсі — Румунія. Якщо у відносинах Києва і Бухареста історично було достатньо взаємної недовіри, то нині Румунія стала одним із найстабільніших партнерів України в регіоні. 12 березня 2026 року під час візиту Зеленського до Румунії було підписано декларацію про стратегічне партнерство. Офіційний Бухарест прямо прив’язує цю домовленість до співпраці в обороні, енергетиці та відбудові.

    Ще важливіше те, що румунсько-українська співпраця вже не обмежується лише політичними жестами. Reuters повідомляв про ранні переговори між “Нафтогазом” і OMV Petrom щодо спільного освоєння великого газового родовища в Чорному морі. Паралельно Румунія ще раніше передала Україні систему Patriot, а нині дедалі чіткіше бачить Чорне море як спільний простір безпеки, де українська стійкість напряму працює на румунські інтереси. Саме тому Бухарест навесні 2026-го — чи не найперспективніший сусід України з погляду довгих стратегічних домовленостей.

    Молдова — окремий випадок, бо це не “велика” регіональна держава, а країна з набагато вужчим ресурсом. Але саме тому її лінія виглядає ще показовішою. Після російського удару по Новодністровській ГЕС у березні 2026 року забруднення води дісталося молдовської Бєльцівщини, тисячі людей залишилися без водопостачання, а Кишинів публічно поклав відповідальність на Росію. Це був ще один наочний епізод того, як безпека України і безпека Молдови вже фактично зрослися.

    Саме тому відносини Києва і Кишинева сьогодні, мабуть, найменш конфліктні в усьому периметрі. Молдова не має ресурсів Польщі чи Румунії, але має політичну ясність: будь-яке послаблення України автоматично збільшує ризики для самої Молдови. І поки Майя Санду утримує цей курс, Кишинів залишається для України не просто добрим сусідом, а дуже близьким політичним союзником.

    Болгарія, на відміну від Румунії, не робить гучних заяв про стратегічне партнерство, але й не скочується у відкритий конфлікт, як Будапешт чи Братислава. Її роль тиха, але корисна. У 2026 році Софія взяла на себе координацію спільного морського порядку денного для Чорного моря після України, а болгарське енергетичне відомство прямо говорить про завершення розширення газових інтерконекторів, які мають зробити країну важливим маршрутом LNG до України та Центральної Європи. Крім того, Болгарія продовжила тимчасовий захист для українців до березня 2027 року. Це не політика “великої дружби”, але це стабільна і доволі дисциплінована підтримка.

    Туреччина ж залишається тим, ким була фактично з першого дня великої війни: не союзником у західному розумінні, а сильним самостійним гравцем, який одночасно співпрацює і конкурує з усіма. У березні 2026 року Анкара знову запропонувала майданчик для наступного раунду переговорів між Росією та Україною. Ще у січні турецький МЗС підкреслював, що безпека Чорного моря для Анкари є стратегічним пріоритетом. Але Туреччина, як і раніше, не приєднується до західних санкцій проти Росії і паралельно дбає про безпеку власних газових маршрутів, зокрема Blue Stream і TurkStream.

    Для України це означає просту річ: Туреччина корисна, але не сентиментальна. Вона може допомагати в оборонній кооперації, підтримувати в Чорному морі, залишатися зручним дипломатичним майданчиком і водночас не робити жодного кроку, який суперечить її власним енергетичним чи торговельним інтересам. Саме тому відносини з Анкарою сьогодні — це не “дружба”, а складна математика взаємної вигоди. І в цій математиці Україна мусить діяти без ілюзій.

    Нарешті, Білорусь. Тут жодних двозначностей уже не залишилося. У лютому 2026 року Україна офіційно запровадила санкції проти Олександра Лукашенка, прямо звинувативши Мінськ у сприянні російській війні, зокрема у допомозі з дроновими атаками і використанні білоруської території як інфраструктурної бази. Навіть попри те, що в березні Мінськ почав торг із США, звільнив 250 політв’язнів і домігся часткового послаблення американських санкцій, це жодним чином не змінює українського погляду: Білорусь залишається несамостійним військово-політичним придатком Росії.

    Так, у довгій перспективі Київ, очевидно, залишатиме собі простір для майбутнього діалогу з постлукашенківською Білоруссю. Але навесні 2026 року це не сусід у політичному сенсі, а північний ризик. Не обов’язково ризик нового наступу завтра, але точно ризик для безпеки, логістики і планування, який не можна ігнорувати.

    Якщо ж спробувати підбити сухий підсумок, то головна зміна порівняно з 2022 роком полягає ось у чому: навколо України більше немає єдиного морального фронту. Є пояс підтримки, але він неоднорідний. Румунія і Молдова зараз ближчі до формули справжнього партнерства. Польща залишається критично важливою, але все сильніше мислить у категоріях власного політичного балансу. Болгарія і Туреччина — це надійний, але стриманий прагматизм. Угорщина і Словаччина — відверта зона конфлікту. Білорусь — ворожий тил Росії. І це, мабуть, і є головний геополітичний підсумок весни 2026 року: Україна більше не може дозволити собі політику на емоціях, бо її сусіди давно повернулися до політики інтересів.

  • Через конфлікт із союзниками Трамп може залишити Україну без підтримки

    Через конфлікт із союзниками Трамп може залишити Україну без підтримки

    Політика Дональда Трампа на Близькому Сході може мати прямі наслідки для України, оскільки на тлі загострення відносин із союзниками президент США здатен переглянути підтримку Києва.

    Війна проти Ірану послаблює політичні позиції президента США Дональда Трампа і підриває його ключові інструменти впливу. Про це пише The Economist, аналізуючи наслідки його зовнішньої політики.

    За оцінкою видання, конфлікт створює для Трампа одразу кілька проблем. Зокрема, він втрачає можливість формувати вигідну для себе політичну реальність, тиснути на партнерів і зберігати повний контроль над Республіканською партією. Окрім цього, війна сприяє зростанню цін на нафту, що посилює економічний тиск.

    Напруження між США та союзниками проявилося під час обговорення ситуації навколо Ормузької протоки. Трамп закликав партнерів допомогти її відкрити, попередивши про негативні наслідки для НАТО у разі відмови. Втім, союзники не підтримали цю ініціативу, після чого американський президент змінив риторику.

    Аналітики вважають, що у разі подальшого ослаблення політичних позицій Трамп може вдатися до більш жорстких і непередбачуваних кроків. Серед можливих сценаріїв називається навіть перегляд зобов’язань США в межах НАТО.

    У цьому контексті Україна також опиняється в зоні ризику. Видання допускає, що Трамп може скоротити або повністю припинити підтримку Києва, використовуючи це як інструмент тиску на європейських партнерів.

    Крім того, серед потенційних кроків американського президента називаються посилення тиску на країни Латинської Америки під приводом боротьби зі злочинністю, фінансові вимоги до союзників у Азії та жорстка тарифна політика.

    Навіть якщо такі сценарії не будуть реалізовані повністю, сама їх поява може суттєво підірвати систему союзів США. Це, своєю чергою, створює додаткові можливості для Китаю та Росії посилити свій вплив на глобальній арені.