Генеральний прокурор Руслан Кравченко, за інформацією «Української правди», вступив у прямий конфлікт із заступником керівника Офісу президента Олегом Татаровим, який протягом останніх років мав значний вплив на правоохоронний блок влади. Одним із проявів цього протистояння стала практика проведення резонансних правоохоронних операцій без попереднього інформування Татарова.
Одним із ключових епізодів видання називає масштабну операцію проти посадовців Національної поліції у справі про так звані «порноофіси».
Операцію проти топполіцейських провели без відома Татарова
За даними УП, Кравченко не попередив Татарова про підготовку операції, під час якої правоохоронці одночасно провели слідчі дії в кількох регіональних управліннях Нацполіції.
Сама операція відбулася 20 травня 2026 року. Офіс генерального прокурора спільно зі Службою безпеки України заявив про викриття корупційної схеми в Національній поліції. Слідство стверджує, що керівники територіальних підрозділів поліції в Івано-Франківській, Тернопільській та Житомирській областях могли за гроші забезпечувати безперешкодну діяльність мережі так званих «порноофісів».
Тоді були затримані начальник ГУНП в Івано-Франківській області та його заступник, перший заступник керівника поліції Тернопільщини, заступник начальника поліції Житомирської області, а також водій автогосподарства Центру обслуговування підрозділів МВС. За версією слідства, останній виконував роль посередника.
Що відомо про схему з «порноофісами»
За матеріалами слідства, посадовці нібито отримували гроші за невтручання у діяльність осіб, які створювали та поширювали через інтернет порнографічний контент.
Слідство заявляло, що розмір так званої «абонплати» міг становити $20 000 щомісяця для керівництва одного з регіональних підрозділів поліції. Ще $5000, за версією правоохоронців, отримував посередник.
Правоохоронці задокументували кілька передач коштів. Зокрема, у лютому посередник нібито отримав $45 000, а у квітні – ще $25 000.
Під час обшуків у фігурантів також вилучили шість дорогих автомобілів, швейцарські годинники, зброю та готівку в різних валютах на загальну суму понад 22,6 млн грн.
У МВС заявляли, що знали про розслідування
Водночас твердження про секретність операції саме від Татарова не означає, що про неї не знало керівництво Міністерства внутрішніх справ.
Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко після резонансних затримань заявив, що МВС знало про розслідування від самого початку та сприяло правоохоронцям. Міністерство також повідомило про звільнення водія, який фігурував у справі.
Таким чином, операція не була повністю закритою всередині правоохоронної системи. За версією УП, принциповим моментом стало саме те, що про неї заздалегідь не повідомили Татарова.
Чому можливий конфлікт важливий
Татарова в українському політичному середовищі протягом останніх років пов’язували з координацією правоохоронного напряму в Офісі президента. Тому повідомлення про те, що генеральний прокурор проводить великі операції без його попереднього відома, може свідчити про зміну неформального балансу впливу всередині правоохоронної вертикалі.
Однак наразі ані Кравченко, ані Татаров публічно не підтвердили наявність особистого конфлікту. Так само немає офіційного підтвердження, що генпрокурор зобов’язаний погоджувати з посадовцями ОП проведення конкретних слідчих операцій.
Саме тому повідомлення про протистояння Кравченка і Татарова варто відокремлювати від установлених фактів у справі «порноофісів»: затримання та слідчі дії офіційно підтверджені, тоді як інформація про внутрішній конфлікт у владній команді ґрунтується на даних джерел «Української правди».
Національна поліція України повідомила про підозру вже 76 керівникам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки різного рівня у межах кримінальних проваджень, пов’язаних із можливими зловживаннями під час мобілізації. Паралельно слідчі перевіряють майже 2,5 тисячі випадків бронювання військовозобов’язаних, вилучили понад 83,5 тисячі постанов військово-лікарських комісій та домоглися скасування близько 6,5 тисячі незаконних рішень ВЛК. Такі цифри навів т.в.о. голови Національної поліції Максим Цуцкірідзе.
ФОТО: т.в.о. голови Національної поліції Максим Цуцкірідзе
За його словами, правоохоронці зараз концентруються не на формальному збільшенні кількості кримінальних проваджень, а на документуванні конкретних схем, встановленні всіх їхніх учасників та доведенні справ до суду. Окрему увагу приділяють саме тим сферам мобілізаційної системи, де ризики зловживань є найвищими: роботі ТЦК, оформленню бронювання, діяльності військово-лікарських комісій та схемам незаконного виїзду військовозобов’язаних за кордон.
Цуцкірідзе наголосив, що принциповою для поліції є однакова дія закону як щодо військовозобов’язаних, так і щодо посадовців, які приймають рішення в системі мобілізації. За його словами, посада, військове звання або адміністративні можливості не повинні захищати людину від кримінальної відповідальності.
Водночас керівник Нацполіції закликав не переносити відповідальність окремих фігурантів на всю систему ТЦК і ВЛК. Він звернув увагу, що кожна справа має оцінюватися індивідуально, а викриття корупційних чи інших незаконних рішень не повинно автоматично ставити під сумнів усі висновки військово-лікарських комісій, особливо щодо людей із тяжкими захворюваннями або серйозними пораненнями.
Понад 83 тисячі постанов ВЛК потрапили до слідчих
Одним із найбільших масивів документів, які зараз перевіряє поліція, стали рішення військово-лікарських комісій.
За інформацією Цуцкірідзе, у межах кримінальних проваджень слідчі вже вилучили понад 83,5 тисячі постанов ВЛК. Частина цих документів могла використовуватися для незаконного визнання військовозобов’язаних непридатними до служби або створення підстав для відстрочки та виїзду за кордон.
У результаті перевірок було скасовано приблизно 6,5 тисячі незаконних рішень військово-лікарських комісій.
Ці цифри не означають, що всі 83,5 тисячі вилучених постанов є незаконними. Йдеться про документи, які стали предметом перевірки у конкретних кримінальних провадженнях. Остаточна юридична оцінка кожного випадку має ґрунтуватися на доказах.
Паралельно поліція встановлює обставини можливого незаконного бронювання майже 2,5 тисячі військовозобов’язаних.
Бронювання під час воєнного стану дозволяє окремим працівникам критично важливих підприємств, установ та організацій отримувати відстрочку від мобілізації. Проте саме цей механізм став одним із напрямів, де правоохоронці перевіряють можливе використання фіктивних підстав, неправдивих даних або службового впливу.
Понад 400 кримінальних проваджень від початку великої війни
За даними Національної поліції, від початку повномасштабного російського вторгнення слідчі розслідували 428 кримінальних проваджень, пов’язаних із незаконною допомогою військовозобов’язаним в ухиленні від служби, оформленням фіктивних медичних документів та організацією незаконного перетину державного кордону.
У 105 провадженнях матеріали вже передано до суду, інші справи перебувають на стадії досудового розслідування.
Серед фігурантів є не лише посередники або цивільні організатори схем, але й безпосередньо працівники та керівники територіальних центрів комплектування.
Саме в межах цих та інших проваджень, за словами Цуцкірідзе, 76 керівникам ТЦК різного рівня вже повідомили про підозру.
Водночас повідомлення про підозру не означає автоматичного встановлення вини. Відповідно до українського законодавства, винуватість конкретної особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду.
Перед цим ДБР прийшло з обшуками більш ніж у 100 ТЦК
Нові цифри Нацполіції з’явилися менш ніж через два тижні після початку масштабної спецоперації Державного бюро розслідувань під назвою «Чесний призов».
30 липня ДБР спільно з Генеральним штабом ЗСУ розпочало слідчі дії у понад 100 територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки в більшості регіонів України.
Правоохоронці пояснювали, що перевіряють одразу два великі блоки можливих правопорушень.
Перший — це сприяння ухиленню від мобілізації за гроші. Йдеться про ситуації, коли посадовці могли за неправомірну вигоду допомагати військовозобов’язаним отримувати фіктивні документи, незаконні відстрочки або інші підстави для уникнення призову.
Другий блок стосується можливого перевищення службових повноважень військовослужбовцями ТЦК, зокрема побиття та катування військовозобов’язаних.
У ДБР окремо підкреслили, що «Чесний призов» не є реакцією на один гучний інцидент. Операцію назвали комплексною перевіркою системи, метою якої є виявлення корупції, службових зловживань та порушень прав людини.
Ще на старті операції Бюро попередило, що після проведення обшуків у різних регіонах очікуються затримання та нові повідомлення про підозру. Генеральний штаб заявив, що сприяє правоохоронцям у перевірках та підтримує притягнення винних до відповідальності у випадках, коли порушення будуть доведені.
Під перевіркою не тільки хабарі за «непридатність»
Практика останніх років показує, що зловживання навколо мобілізації можуть мати різні форми.
Один напрям — фіктивні медичні висновки. У таких випадках військовозобов’язаній особі могли оформлювати діагноз або ступінь непридатності, які не відповідали її реальному стану здоров’я.
Інший — неправомірне оформлення відстрочки або бронювання.
Ще один блок — внесення неправдивих даних до військово-облікових документів чи інформаційних систем.
Окремі кримінальні провадження стосуються організації незаконного переправлення чоловіків через державний кордон, коли фіктивні довідки або рішення ВЛК ставали лише одним із елементів ширшої схеми.
Саме тому вилучення десятків тисяч постанов ВЛК не означає, що слідство обмежується медичними комісіями. Поліція намагається відстежувати весь ланцюг — від людини, яка шукала незаконний спосіб уникнути мобілізації, до посередника, медичного працівника, посадовця ТЦК або іншої особи, яка могла забезпечувати необхідні документи.
Чому правоохоронці говорять про індивідуальну відповідальність
Масштабні обшуки та десятки підозр керівникам ТЦК відбуваються на тлі високої суспільної напруги навколо мобілізації.
Саме тому Цуцкірідзе окремо застеріг від двох крайнощів.
З одного боку, правоохоронні органи не повинні закривати очі на корупцію чи насильство лише через те, що йдеться про працівника структури, яка забезпечує мобілізацію.
З іншого — окремі кримінальні випадки не можуть автоматично бути доказом незаконності роботи всіх ТЦК або ВЛК.
Подібну логіку демонструє і операція «Чесний призов». ДБР прямо заявило, що йдеться про комплексну перевірку системи та конкретних фактів, а не про оголошення всіх працівників ТЦК підозрюваними.
Масштаб цифр показує, наскільки великою стала проблема
Найбільше уваги у новій статистиці привертає поєднання кількох показників: 76 керівників ТЦК із підозрами, понад 83,5 тисячі вилучених постанов ВЛК, 6,5 тисячі скасованих незаконних рішень та майже 2,5 тисячі бронювань, обставини яких зараз перевіряються.
Однак ці цифри не можна просто складати між собою або трактувати як кількість уже доведених злочинів. Частина документів лише проходить перевірку, а щодо багатьох фігурантів слідство ще триває.
Натомість вони демонструють масштаб роботи, яку правоохоронці проводять навколо мобілізаційної системи.
Особливо показовим є те, що ця робота відбувається одночасно кількома правоохоронними структурами. Нацполіція розслідує кримінальні провадження щодо схем ухилення, ВЛК та бронювання, тоді як ДБР разом із Генштабом проводить масштабну операцію з перевірки діяльності самих ТЦК.
У результаті найближчими тижнями кількість підозр може збільшитися: ще 30 липня ДБР прямо анонсувало затримання та процесуальні рішення після аналізу матеріалів, вилучених під час обшуків у понад 100 центрах комплектування.
Наразі головний принцип, який декларують правоохоронці, залишається незмінним: відповідальність має бути персональною та доказовою. Тобто як військовозобов’язаний, який купував фіктивний документ, так і посадовець, який його оформлював або отримував за це гроші, у разі доведення вини повинні відповідати перед законом.
І саме статистика, озвучена 11 серпня, показує, що перевірка мобілізаційної системи вже вийшла далеко за межі поодиноких резонансних справ.
За інформацією наших джерел, після вручення підозри у незаконному збагаченні екс-послу Ользі Стефанішиній, НАБУ продовжує працювати по її найближчому оточенні. Зокрема, мова йде про еск-чоловіка Ольги Стефаніпшиної – Михайла Стефанішина.
Нагадаємо, раніше ми писали, що за інформацією оточення Стефанішиних, в той же день як Ольга Стефанішина очолила Мін’юст, Михайло Стефанішин телефонував усім своїм знайомим та пропонував самі різні корупційні схеми – “від підписання окремих документів та рейдерських схем, до впливу на пенітенціарну систему”.
В даному контексті також варто згадати “кейс АРМА”, коли після призначення Ольги Стефанішиної на високу посаду компанії, афілійовані з Михайлом Стефанішиним, почали отримувати в управління цінні активи.
Водночас, навіть після гучного скандалу з Будинком Профспілок, Михайло Стефанішин продовжив свої оборудки, прикриваючись Ольгою Стефанішиною уже як “послом в США”.
В даному контексті варто згадати кейс конфіскації великого парку залізнодорожних вагонів, цистерн та платформ, що належали резидентам РФ. Як зазначає блогер Борис Кушнірук, відчувши безкарність, Михайло Стефанішин через своїх “фунтів” поклав око на понад півтори тисячі вагонів.
Сергій Дядечко – український банкір-втікач, фігурант кількох десятків гучних кримінальних справ в Україні, який останніми роками разом із родиною оселився в Монако. При цьому Дядечко, який до сьогодні продовжує вести сумнівний бізнес на території України.
Як біглий український банкір із вкраденими мільйонами став вхож в сім’ю князя Монако Альберта II
Сергій Дядечко не просто втік з України з “награбованим”, але й зміг легалізуватись в Європі, де має репутацію “спортивного мецената та олігарха”.
Для легалізації вкрадених в Україні капіталів Сергій Дядечко вибрав просту, але ефективну стратегію, яка його не підводила ще з часів перебування в Україні: викупив єдиний у Князівстві баскетбольний клуб «Монако», що дало йому можливість увійти до кола спілкування принца Монако Альберта II.
За даними наших джерел, зближення афериста українського походження Сергія Дядечко та принца Монако відбулося завдяки пристрасті Альберта II до спорту – він з дитинства захоплювався футболом, плаванням і дзюдо, був 5-разовим учасником зимових Олімпійських ігор, брав участь у ралі «Дакар» і є членом МОК.
Сергій Дядечко в Україні володів баскетбольним клубом «Донецьк», мав потрібні зв’язки та добре розбирався в цьому виді спорту, що допомогло БК «Монако» здобути низку гучних перемог на турнірах у Франції.
ФОТО: Зліва направо: принц Монако Альберт II, звинувачений у шахрайстві втікач-український банкір Сергій Дядечко
Водночас БК «Монако» для Сергія Дядечка – лише «пропуск» у вищі кола Князівства, а основні доходи він продовжує отримувати з України.
Нагадаємо, у 2022 році Сергій Дядечко продав клуб іншому бізнесмену з сумнівною репутацією – Олексію Федоричеву, але зберіг вплив на актив.
Сергій Дядечко – шлях від донецьких териконів до розкрадання Родовід
Сергій Володимирович Дядечко народився 18 листопада 1974 року в Донецьку. Мати Сергія Дядечка — Тамара Іванівна Дядечко — досить відома особистість: з початку 90-х активно займалася бізнесом, але з її легальних фірм того часу відомі лише фармацевтична «Ніко» та ТОВ «Корпорація Дон», що займалося металобрухтом (ЄДРПОУ 30898186), якою вона володіла спільно з Ольгою Кирик та Лідією Чепурко. Остання — також володіє багатьма фірмами, зокрема ТОВ «Інвестбудсервіс» (ЄДРПОУ 32244833), яке безпосередньо брало участь у махінаціях Сергія Дядечка.
У 1996 році Сергій Дядечко закінчив Донецький політехнічний університет і влаштувався на роботу до податкової інспекції Донецька. У 1999 році він здобув ще одну вищу освіту (спеціальність «облік та аудит»), після чого був призначений головним інспектором Управління податкових розслідувань обласної ДПА. Але вже через рік пішов з посади, зайнявшись сімейним бізнесом. За його власними словами, у 2000–2003 рр. він займався металом, вугіллям та продажем шахтного обладнання.
У цей період навколо Сергія Дядечка сформувалася група компаньйонів, яка у 2004 році придбала невеликий донецький банк «Перкомбанк». До групи бізнесменів, які придбали «Перкомбанк», окрім Сергія Дядечко, входили Денис Горбуненко, який став головою правління банку, Дмитро Єгоренко, відомий спортсмен Сергій Бубка та його брат Василь. До речі, саме Сергій Бубка наполіг на перейменуванні «Перкомбанку» на «Родовід».
Варто зазначити, що у 2005–2006 рр. в Україні розпочався справжній банківський бум — банки різко збільшували свої капітали всіма можливими способами. «Родовід» не став винятком. Вже станом на 1 жовтня 2008 року активи «Родовід банку» становили понад два мільярди доларів — це був один із найбільших банків України. Здавалося, що навіть на тлі кризи, яка розпочалася, «Родовід» є непохитним, і його клієнти можуть бути спокійними. Але несподівано керівництво «Родовіда» (Горбуненко, Дядечко) почало фактично знищувати свій банк: відділення закривали, співробітників звільняли, перестали виплачувати дивіденди та видавати вклади. Українці, охоплені панікою, тоді ще не розуміли, що перед ними розгортається перша частина типової банківської афери: крадіжка грошей клієнтів під приводом кризи.
Як Сергій Дядечко обслуговував інтереси Юрія Єнакієвського
Крах банку «Родовід» відомий тим, що за його топ-менеджерами маячила постать Юрія Іванющенка, який зберіг вплив на банк і після його націоналізації. Афера «Родовіда» була організована, якщо не під безпосереднім керівництвом Іванющенка, то точно за його участі — і саме вона міцно пов’язує Юру Єнакіївського з Сергієм Дядечком.
ФОТО: Архітектор афери в Родовід банку – Юрій Іванющенко (Юра Єнакієвський)
Сам Дядечко, зі зрозумілих причин, тепер усіляко це заперечує. Варто зазначити, що разом з Іванющенком у розкраданні «Родовіда» брали участь люди з оточення Юлії Тимошенко – і саме це дозволило банку викачати з держави багатомільярдне фінансування.
Коли саме відбулося тісне знайомство Сергія Дядечка та Юрія Іванющенка, точно невідомо. За однією інформацією, ще тоді, коли Дядечко працював у податковій службі. За іншою — коли він займався вугіллям і шахтним обладнанням, і бізнес Дядечка та Іванющенка перетнувся. Іванющенко відомий тим, що помічав «спритних хлопців», роблячи їх своїми молодшими бізнес-партнерами та помічниками.
Так, наприклад, ним був «піднятий» і призначений особистим бухгалтером та «наглядачем» одесит Іван Аврамов. Точно так само одним із менеджерів Іванющенка називали й Сергія Дядечко: мовляв, будучи формальним власником підприємств і банків, він здійснював через них схеми, за якими значна частина прибутку через підставні фірми та осіб йшла до Іванющенка. Тобто крах «Родовіда», його подальше використання у фінансових аферах, а також діяльність банку «Союз» — усе це працювало, зокрема, на Юру Єнікієвського.
Також існує думка, що Сергія Дядечка та Юрія Іванющенка звела разом згадана вище Лідія Чепурко. Окрім «Корпорації Дон», вона пов’язана з родиною Дядечка через фірми «Іонія» (ЄДРПОУ 41735963) та садівниче товариство «Тропинка» (35040335). А її фірми «Інвестбудсервіс» та «Спецпромсервіс» (ЄДРПОУ 30277707) були частиною схем банку «Родовід». Крім того, через фірму «Фармадон» і ПАТ «Українські промислові інвестиції» Чепурко була пов’язана з Геннадієм Піскуном — одним із учасників афер і ключовим свідком у справі «Родовіда», який викинувся з вікна одразу після допиту в СБУ у жовтні 2011 року.
Особиста “пральня” Сергія Дядечко – банк Союз
Варто зазначити, що реальні махінації в «Родовіді» розпочалися з 2007 року, після того як Сергій Дядечко заснував ще один банк під назвою «Союз», ставши його одноосібним власником і керівником. Пізніше ЗМІ неодноразово писали, що «Союз» використовувався у схемах виведення грошей з «Родовіда». Навіть статутний капітал і головний офіс «Союзу» (Київ, Суворова, 4) було отримано в результаті шахрайської схеми. Також, за свідченнями працівників «Союзу», перші меблі та офісне обладнання до них привезли з «Родовіда»: на столах і комп’ютерах були клейма та інвентарні номери «Родовідбанку».
Отже, афера розпочалася з кредитування проблемних фірм, пов’язаних із топ-менеджерами «Родовіда». На чолі цієї схеми часто ставлять фірму «Ламітек-Укрізоліт» (ЄДРПОУ 33710647), основним власником якої був «Інвестстройсервіс» Лідії Чепурко.
У 2007-му «тітка Ліда» призначила Сергія Володимировича головою наглядової ради «Ламітек-Укрізоліт». У свою чергу, Дядечко влаштував на посаду заступника начальника відділу стратегічного інвестування «Родовід-банку» Євгенія Кубіса — який раніше обіймав посаду директора «Інвестбудсервісу».
Друга частина афери розпочалася вже в перші дні 2009 року, коли «Родовід» домігся від Нацбанку першого рефінансування. До літа НБУ влив у «Родовід» вже понад 2,5 мільярда гривень, і це був лише початок. Загальна сума коштів, влитих державою в цей банк протягом кількох років, оцінюється в 22,6 мільярда гривень.
Протягом 2009 року уряд Юлії Тимошенко «годував Родовід» з ложечки. Причини, через які Юлія Володимирівна раптом проявила щедрість щодо «донецького» банку, досі залишаються невідомими. Але основна робоча версія носить ім’я «Олександр Шепелєв». У 2006 та 2007 роках Олександр Шепелєв обирався народним депутатом за списками БЮТ і був членом комітету з фінансів та банківської діяльності. Наприкінці 2008 року власники «Родовіда» звернулися до Шепелєва як до посередника, щоб через нього попросити у прем’єр-міністра Тимошенко державну підтримку банку, і вони її отримали.
Щоправда, у березні 2009 року Нацбанк ввів у «Родовід» тимчасову адміністрацію, а в липні націоналізував банк, вклавши в нього 2,8 мільярда гривень і отримавши натомість 99,9% акцій. Викуп було замасковано під чергове рефінансування, однак фактично ці гроші пішли на погашення боргів клієнтам банку, що утворилися в результаті розкрадання вкладів керівництвом Дядечко-Горбуненко. У ті дні в «Родовіді» кипіла бурхлива діяльність: Дядечко та Горбуненко, які залишали банк, жваво видавали нові кредити, зокрема й собі, а також переоформлювали деякі договори.
Цікаво, що в березні того ж року Сергій Дядечко став директором фірми «Adan Trade Limited», зареєстрованої в Лондоні за адресою 122–126 Tooley Street. За цією ж адресою були зареєстровані фірми «Goodlight Capital», «Gazoil Corporation Limited», «Impool Limited», «Keenor Ltd», «Pallace Limited» та «Rollexa Limited» — що належать людині Іванющенко – Івану Аврамову, Даяні та Ірині Іванющенко (дружині та дочці). З цього ж моменту українські фірми Іванющенка та Аврамова почали відкривати свої рахунки в банку «Союз», яким володів Дядечко.
А тим часом очолив нову адміністрацію «Родовіда» співробітник Мінфіну Сергій Щербина, який раніше працював разом із Горбуненком у «Кредитпромбанку» і вважався його другом та діловим партнером. Шепелєв же отримав у «Родовиді» неофіційні титули «рішали» та «смотрящого» від Юлії Тимошенко.
Як заявив пізніше начальник Слідчого управління СБУ Іван Дерев’янко, «…народного депутата А. Шепелєва підозрюють у причетності до розкрадання коштів «Родовід Банку» на суму понад 220 мільйонів. Він також є можливим співучасником організації розкрадання коштів рефінансування Нацбанку на суму 315,3 мільйона гривень у березні–травні 2009 року». Сергій Щербина, який у 2009 році почав їздити на «Порш-Кайєні», пізніше був звинувачений у заподіянні збитків на 300 мільйонів гривень та привласненні 45 мільйонів – за що згодом і відсидів за ґратами три роки.
Але що могло спричинити розрив між колишніми спільниками Шепелєвим і Дядечком? Однією з головних причин їхнього конфлікту називають махінації з кредитними заставами. Як приклад можна навести історію, фігурантом якої є відомий київський ресторатор Андрій Задорожний. У 2007 році він взяв у «Родовіді» кредит у розмірі 5,5 мільйона доларів під заставу свого ресторану «Дежа Вю». На початок 2009 року Задорожний був винен банку вже понад 100 мільйонів гривень. А потім відбулася заміна застави: замість ресторану «Дежа Вю» нею став якийсь земельний ділянку під Києвом, яким і розрахувалися за боргами, а ось співвласником «Дежа Вю» став Горбуненко. Схожих історій було чимало і до краху «Родовіда», коли ним керували Горбуненко та Дядечко, і після — коли ним керували Щербина та Шепєлєв. Наприклад, у 2009 році Задорожний точно так само віддячив Шепелєву будинком на Печерських Липках.
У 2010 році владу в Україні захопили «донецькі», і Шепєлєв покинув фракцію БЮТ, щоб вступити до Партії регіонів. Мабуть, він сподівався залишитися куратором «Родовіда» і за нової влади. Але його політична зрада виявилася марною: Юрій Іванющенко посадив у крісло керівника банку свою людину, а держава продовжила вливати в «Родовид» нові кошти. А що ж Сергій Дядечко? А він, керуючи банком «Союз» та фірмами, пов’язаними з Іванющенком, почав реалізовувати схеми з виведення грошей із вже державного банку «Родовід» у свій «Союз» — який, крім того, став великим конвертаційним центром. Уже до середини 2011 року активи «Союзу» становили 3,5 мільярда гривень.
Розслідування у справі «Родовіда» розпочалося вже наприкінці 2010 року, і саме тоді з його основними свідками почали траплятися всілякі неприємності. Спочатку начальник юридичного департаменту банку Олександр Івахненко «послизнувся у ванній» і розбив собі голову, провівши три місяці в реанімації.
Потім Геннадій Піскун, який брав участь у махінаціях із підміною застав, відразу після допиту в СБУ нібито виліз у вікно, щоб полагодити кондиціонер на 7-му поверсі – та й випав з нього, після чого його поспішно поховали наступного ранку. Ну а в березні 2012 року був обстріляний автомобіль Сергія Дядечка.
Замах вийшов дивним: у момент, коли по машині відкрили вогонь, Дядечко чомусь лежав на задньому сидінні (пізніше він стверджував, що в нього заболіла спина), а вбивця й не думав добивати жертву — тож усе це виглядало як інсценування. Проте він негайно виїхав із сім’єю до Ніцци, звідки поспішив звинуватити в організації замаху Олександра Шепелєва.
Олександр Шепелєв після невдалої участі у парламентських виборах 2012 року також втік за кордон — і був затриманий влітку 2013 року в Угорщині, екстрадований до України в травні 2014 року. Пізніше Шепелєву з України вдалося втекти до Росії, де його заарештували в березні 2015 року, однак він погодився співпрацювати з російськими органами, даючи свідчення проти українських політиків. Після цього в Україні з’явилася інформація, що Шепєлєв нібито «вступив на службу до ФСБ» і проти нього порушили кримінальну справу за зраду батьківщини.
Зрештою, Шепєлєв набрид і росіянам: у листопаді 2017 року вони звинуватили його у спробі дати хабар посадовій особі та помістили до СІЗО. А в лютому 2018 року Олександр Шепєлєв опинився під Києвом, побитий, з кишенями, набитими різними документами, зокрема посвідченням «полковника МГБ ДНР» з його фотографією, але на ім’я якогось Миколи Боруха. Це було неймовірно театрально, нагадувало якусь пародію на шпигунський детектив.
ФОТО: Олександр Шепелєв звинуватив екс-партнера по розкраданню Родовід банка Сергія Дядечко у побитті та викраденні
Сам Шепєлєв запевняв, що його викрали кримінальні елементи на замовлення Сергія Дядєчка, які вимагали від нього документи щодо «Родовиду» та компромат на Юлію Тимошенко. Також він заявив, що Сергій Дядечко грабує його сім’ю, відбираючи нерухомість.
Несподівано швидко підтвердилися скарги Шепелєва на те, що Дядечко відбирає нерухомість у його родини. Дійсно, у Києві за адресою вулиця Івана Франка, 15а, розташовувався житловий будинок, який раніше належав ТОВ «Терен», власником якого був син Олександра Шепелєва. Його справді «віджали», та переписали на британську фірму-прокладку «Devolia estate llp», керівниками якої є Юрій Пількевич та Олександр Протасов — люди Дядечка.
При цьому Олександр Протасов також був директором фірми «Інтертресурс» (ЄДРПОУ 36559629), заснованої у 2009 році, яка займалася наданням кредитів, скупкою боргових зобов’язань та акцій і виступала фірмою-прокладкою при банку «Союз», будучи зареєстрованою за тією ж адресою.
«Інтертопресурс» став відомим завдяки одній зі своїх махінацій: ще за часів Януковича фірма скупила борги «Укрзалізниці» на суму близько 115 мільйонів гривень, після чого на них нарахувалися якісь відсотки, і сума зросла до 240 мільйонів. Вимагати їх за часів авторитарного режиму не встигли: вибухнув Майдан, і «Інтертопресурс», щоб уберегтися від неприємностей, переуступила борг ТОВ «Транспортна компанія «Енерготранс», яке перейменувалося на ТЛК «Інтертрансконсалтинг», а сама зазнала ліквідації.
Однак починаючи з 2016 року Сергій Дядечко захопився новою «забавою» — через суди домагається скасування ліквідацій підприємств. Так, зокрема, він оскаржив ліквідацію свого банку «Союз», закритого НБУ у 2016 році після численних порушень. Скасував так швидко, що члени ліквідаційної комісії так і не зайшли в офіс «Союзу», забарикадований його працівниками. Писали, що цим Дядечко врятував схеми Іванющенка, які продовжили працювати.
І ось у 2017 році за відпрацьованою схемою, за позовом ще одного свого підприємства ТОВ «Вейс Індастрі» він реанімував «Інтертресурс», який одразу ж висунув «Укрзалізниці» претензію щодо старого боргу. А та в листопаді 2017 року виплатила фірмі 220 мільйонів гривень.
Тема «Ровіду», «Союзу» та інших банків, яким Сергій Дядечко допоміг збанкрутувати, донині залишається актуальною для тисяч ошуканих українських вкладників, які в лютому 2021 року звернулися до правоохоронців та міжнародних правозахисних організацій із проханням екстрадувати Сергія Дядечка з Монако та притягнути його до відповідальності.
Сергій Дядечко фігурував в аферах довколо дорогої столичної землі
Окрім афер у банківському секторі та відмивання брудних грошей, Сергій Дядечко також фігурував у аферах із дорогою київською землею. Так, компанії, що належать йому, стоять за незаконним відчуженням десятків тисяч квадратних метрів нерухомості в самому центрі Києва, яка колись належала державному оборонному заводу «Арсенал» і яку, за версією прокуратури, у нього вкрали.
Історія відчуження розпочалася у 2007 році, коли між заводом «Арсенал», корпорацією «НВО «Арсенал», ТОВ «Скайнет Ltd» та ТОВ «Нова тор» було підписано договір про спільну діяльність. «Арсенал» вніс нерухомість загальною площею 32,59 тис. кв. м за адресою вул. Московська, 8 у самому центрі Печерська на загальну суму 134,78 млн гривень, а інші учасники — гроші, щоправда, з відстрочкою внесення на весь період дії договору, тобто до кінця 2032 року. А в 2013 р. учасники простого товариства уклали додаткову угоду, за якою ДП «Завод «Арсенал» вийшло зі спільної діяльності, залишившись без грошей і активів. Варто зазначити, що компанія «Нова Тор» була зареєстрована на донецького юриста Руслана Бодунова, який працював разом із Дядечко в «Родовід Банку».
У 2017 році обставини цих схем стали предметом розслідування Генеральної прокуратури (кримінальна справа № 42017000000001215), яка домоглася арешту всього нерухомого майна. Однак уже наприкінці 2017 року Печерський райсуд зняв більшість арештів, зокрема на ті будівлі, які до цього встигли перепродати іншим структурам Дядечка — ТОВ «Мірра-Девелопмент», ТОВ «Бізнес-проперті-груп» (понад 12 тис. кв. м). У 2019 році Дядечко продав половину цих компаній структурам девелоперського холдингу UDP Василя Хмельницького. Ще щонайменше 14 тис. кв. метрів належить ТОВ «ІСВ-Інвест», яке на 100% оформлене на Ольгу Дядечко.
«Нова Тору» тоді пощастило менше, і її будівлі площею 2,24 тис. кв. м. (колишній лабораторний корпус «Арсеналу») були повторно арештовані, проте у 2019 році ліквідаторка Діана Козловська в рамках процедури банкрутства «Нова Тор», яка розпочалася у серпні 2018 року, уклала з «Міжрегіональною Українською біржею» договір про продаж її активів на торгах. Аукціон відбувся 19 листопада 2019 року. Будівлі придбало київське ТОВ «Ост Енерджі Груп» за 19 млн грн. «Нова Тор» наразі оформлена на ТОВ «Рб Капітал-Груп», кінцевими бенефіціарами якого зазначені Сергій Дядечко та Денис Горбуненко, а 5% належить Сергію Бубці.
Компанія «Ост Енерджі Груп», створена всього за кілька місяців до аукціону, зареєстрована на мешканку Донецька Оксану Балтуцьку. І до аукціону, і після нього ліквідаторка «Нова Тор» Козловська засипала виконавчу службу проханнями зняти арешт і, як і слід було очікувати, отримувала відмову, поки не звернулася в потрібне місце — до Господарського суду Києва. Аргументами послужило те, що будівлі продані, у них новий власник, а кредитори не заперечують (до речі, найбільші з них входять до орбіти все того ж Дядечка). Суддя господарського суду Леонід Омельченко задовольнив це прохання та зняв арешт, і вже 5 лютого будівлі були офіційно оформлені на «Ост Енерджі Груп».
В другій частині нашого журналістського розслідування ми розповімо про сумнівні фінансові операції Сергія Дядечка вже на території Великої Британії та Європейського Союзу
Національне антикорупційне бюро України двічі зверталося до Служби безпеки України щодо запровадження санкцій проти колишнього народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка, відомого як «Юра Єнакіївський». Однак перше звернення СБУ не підтримала, заявивши про недостатність підстав, а на повторне, за словами директора НАБУ Семена Кривоноса, станом на 10 серпня відповіді так і не надійшло.
За словами Кривоноса, після першого звернення в СБУ відповіли, що не бачать достатніх підстав для застосування санкцій. Ця позиція була оприлюднена ще навесні. У відповіді Служби від 22 квітня зазначалося, що матеріали НАБУ нібито не містять достатньої інформації про завдання Іванющенком шкоди національній безпеці України. Водночас СБУ тоді залишила можливість повторного розгляду питання після доопрацювання матеріалів.
Після цього НАБУ, за словами директора Бюро, доповнило інформацію. Кривонос заявив, що детективи звернули увагу на дані, які раніше, за його словами, сама СБУ наводила щодо Іванющенка, зокрема про його можливий зв’язок із 5-ю службою ФСБ Росії. Водночас це твердження наразі озвучене саме директором НАБУ, а не підтверджене окремою публічною заявою СБУ станом на 10 серпня.
НАБУ також заявляло про інші обставини, які, на думку Бюро, можуть бути підставою для санкцій. Ще в березні детективи повідомляли, що встановили стійкі фінансові зв’язки Іванющенка з Росією. Йшлося, зокрема, про діяльність пов’язаних із ним компаній на території РФ та тимчасово окупованих територіях України, де ці структури, за даними слідства, сплачували податки до російського бюджету.
Крім того, НАБУ повідомляло про встановлені факти використання Іванющенком російського паспорта та його зв’язки з особами, яких детективи пов’язують із фінансуванням збройних формувань та окупаційних адміністрацій держави-агресора. Саме ці матеріали Бюро використовувало, обґрунтовуючи необхідність застосування персональних обмежувальних заходів.
Кривонос заявив, що після уточнення матеріалів повторне звернення до СБУ було подано, однак відповіді НАБУ досі не отримало. Директор Бюро публічно висловив нерозуміння, чому санкції щодо Іванющенка не запроваджують, якщо, за твердженням НАБУ, існують дані про російський паспорт, бізнес на окупованих територіях і зв’язки з російськими структурами.
При цьому остаточне рішення про застосування санкцій ухвалюється не НАБУ і не одноосібно СБУ. Відповідно до українського законодавства, пропозиції щодо санкцій можуть подавати уповноважені державні органи, після чого їх розглядає Рада національної безпеки і оборони, а рішення вводиться в дію указом президента. СБУ регулярно виступає одним з ініціаторів таких рішень — наприклад, у травні 2026 року РНБО підтримала подані Службою пропозиції щодо чергового пакета персональних санкцій.
Ситуація навколо санкцій відбувається паралельно з новим кримінальним провадженням щодо Іванющенка. У вересні 2025 року НАБУ і САП повідомили про підозри кільком особам у справі щодо земель ринку «Столичний». За даними слідства, навесні 2021 року на тлі корпоративного конфлікту за контроль над ринком могла бути реалізована схема виведення активів на підконтрольні структури.
Йдеться про дев’ять земельних ділянок загальною площею близько 18 гектарів. Їхня вартість, за матеріалами справи, оцінювалася приблизно у 160 млн грн. Слідство вважає, що землю могли відчужити за допомогою удаваних правочинів на користь компаній, пов’язаних із учасниками схеми. Серед осіб, яких медіа ідентифікували у справі, — Іванющенко та київська забудовниця Владислава Молчанова.
У жовтні 2025 року Вищий антикорупційний суд заочно обрав Іванющенку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас судові рішення у цій справі надалі переглядалися, а історія із запобіжним заходом продовжилася у 2026 році.
Окремий пласт справ навколо Іванющенка пов’язаний із його активами у Швейцарії. Ще в січні 2015 року український суд наклав арешт на понад 72 млн швейцарських франків, які зберігалися на рахунках, пов’язаних із колишнім депутатом. Тоді Генеральна прокуратура повідомляла, що ці кошти були заблоковані для забезпечення можливої майбутньої конфіскації.
У 2018 році швейцарські суди відмовили структурам, пов’язаним з Іванющенком, у розмороженні цих коштів. Швейцарська сторона тоді зазначала, що можливе повернення грошей Україні залежатиме від результатів кримінальних проваджень та чинних судових рішень.
У березні 2026 року ця історія отримала новий розвиток. За даними ZN.UA, НАБУ та САП проводили обшуки в судах і серед представників Офісу генерального прокурора, перевіряючи обставини рішень, які могли бути пов’язані зі спробами зняття арештів та закриття справ щодо Іванющенка. За інформацією джерел видання, приблизно 72 млн швейцарських франків на той момент усе ще залишалися заблокованими у Швейцарії.
Сам Іванющенко залишив Україну ще наприкінці 2014 року. У 2015-му його оголошували в розшук, однак у наступні роки частину справ було закрито, а Інтерпол знімав його з міжнародного розшуку на підставі рішень українських судів. У 2017 році його також виключили із санкційного списку Європейського Союзу.
У липні 2026 року журналіст «Української правди» Михайло Ткач знову зафіксував Іванющенка в Монако. За даними журналістського розслідування, ексдепутат перебував у Monte-Carlo Bay — одному з престижних комплексів князівства. На відео поруч із ним журналісти також ідентифікували людину, схожу на його давнього бізнес-партнера Івана Аврамова.
Кривонос під час пресконференції використав ситуацію з Іванющенком і для критики взаємодії НАБУ із СБУ загалом. Він згадав кримінальне провадження щодо співробітника Бюро Руслана Магамедрасулова та заявив, що в НАБУ продовжують фіксувати те, що керівництво Бюро розцінює як тиск. Ці твердження є позицією директора НАБУ і потребують окремої оцінки в межах відповідних проваджень.
Станом на 10 серпня 2026 року санкцій проти Юрія Іванющенка за новою ініціативою НАБУ не запроваджено. Перше звернення Бюро СБУ повернула через, на її думку, недостатність даних щодо загрози національній безпеці. Після цього НАБУ доповнило матеріали, посилаючись на російський паспорт, діяльність пов’язаного бізнесу в РФ та на окупованих територіях і на інші відомості, однак, за словами Кривоноса, відповіді на повторне звернення поки немає.
На цьому тлі історія «Юри Єнакіївського» знову виходить далеко за межі земельної справи «Столичного». Йдеться одночасно про можливі російські зв’язки, багаторічні кримінальні провадження, десятки мільйонів швейцарських франків, заблокованих за кордоном, і питання, чому механізм українських санкцій досі не був застосований до одного з найвідоміших представників оточення Віктора Януковича.
Вищий антикорупційний суд пом’якшив частину процесуальних обмежень для колишнього керівника Офісу президента України Андрія Єрмака, який є підозрюваним у справі про ймовірну легалізацію понад 460 млн грн під час будівництва елітного котеджного містечка «Династія» під Києвом. Суд суттєво розширив територію, в межах якої Єрмак може пересуватися без окремого дозволу детектива, прокурора або суду. Водночас електронний браслет із нього знімати відмовилися.
Про зміну процесуальних обов’язків повідомила Спеціалізована антикорупційна прокуратура. За даними відомства, перед розглядом клопотання до ВАКС практично одночасно надійшли кілька подібних за змістом листів від командирів військових частин в інтересах Єрмака. Захист використав ці звернення як один із аргументів для зміни раніше встановлених обмежень.
До цього Єрмак мав обов’язок без дозволу не залишати Київ і Київську область. Тепер географія його дозволених поїздок суттєво розширена. Він зможе без окремого погодження перебувати в Києві, Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Харківській та Херсонській областях. Також суд дозволив транзитний проїзд через інші регіони України.
Таким чином, йдеться про значну частину території центральної, східної та південної України. Фактично Єрмак отримав можливість пересуватися значно ширшою територією, ніж передбачалося попередньою редакцією покладених на нього процесуальних обов’язків.
У САП наголосили, що прокурор виступав проти такого пом’якшення запобіжного заходу. Сторона обвинувачення аргументувала свою позицію тим, що попередні обмеження не перешкоджали Єрмаку брати участь у проєкті з надання правової допомоги військовослужбовцям, на що посилався його захист.
Саме тема роботи з військовими, судячи з повідомлення прокуратури, стала центральною у клопотанні про розширення можливостей для поїздок. Водночас САП не повідомляла, що командири військових частин здійснювали будь-який незаконний вплив на суд або прокуратуру. Відомо лише, що кілька звернень схожого змісту були подані до суду й використані стороною захисту як аргументація необхідності ширшої географії пересування.
Захист колишнього керівника ОП просив суд піти ще далі та скасувати обов’язок носити електронний засіб контролю. Цю частину клопотання суддя не задовольнив. Отже, попри розширення території дозволених поїздок, Єрмак і надалі має носити електронний браслет.
Інші процесуальні обов’язки, покладені на нього після внесення застави, також залишаються чинними у межах відповідних судових рішень. Раніше суд зобов’язував Єрмака прибувати за викликом детектива, прокурора та суду, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, не спілкуватися з визначеним колом осіб, здати документи для виїзду за кордон та носити електронний засіб контролю. Апеляційна палата ВАКС у травні залишила основний запобіжний захід без змін.
Справа проти колишнього керівника Офісу президента стала однією з найрезонансніших антикорупційних справ 2026 року. 11 травня НАБУ та САП повідомили Єрмаку про підозруу справі, пов’язаній із будівництвом елітного котеджного містечка «Династія» у Козині Київської області. За версією слідства, протягом 2021–2025 років через цей проєкт могло бути легалізовано понад 460 млн грн, одержаних злочинним шляхом.
Підозру Єрмаку оголосили за частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України — легалізація майна, одержаного злочинним шляхом, за обтяжуючих обставин. Водночас сам статус підозрюваного не означає доведеної вини: відповідно до презумпції невинуватості особа вважається невинуватою, доки її провину не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
У матеріалах слідства фігурує будівництво кількох елітних об’єктів нерухомості у Козині. За інформацією антикорупційних органів, справа пов’язана з коштами, походження яких правоохоронці вважають незаконним. Окрім Єрмака, у матеріалах щодо проєкту згадуються інші відомі особи, серед яких колишній віцепрем’єр Олексій Чернишов та бізнесмен Тимур Міндіч. Водночас роль кожного з фігурантів є предметом окремої оцінки слідства і суду.
Згодом захист намагався домогтися зміни запобіжного заходу в апеляції, однак 21 травня Апеляційна палата ВАКС залишила рішення щодо застави у 140 млн грн без змін. На той момент повідомлялося, що Єрмак виконував покладені на нього процесуальні обов’язки, зокрема здав документи для виїзду за кордон і носив електронний браслет.
Нинішнє рішення ВАКС не скасовує запобіжний захід і не означає закриття кримінального провадження. Суд змінив лише один із процесуальних обов’язків — територіальні рамки, за межі яких підозрюваний не може виїжджати без спеціального дозволу.
При цьому історія з листами військових частин стала окремою резонансною деталлю справи. САП підкреслила, що звернення надійшли до суду одночасно та були схожими за змістом. Саме вони стали підставою для аргументації захисту щодо необхідності розширити можливості Єрмака для пересування країною.
Водночас прокурор наполягав, що потреби в таких змінах немає, оскільки попередній режим, за оцінкою САП, уже дозволяв Єрмаку реалізовувати заявлений проєкт юридичної допомоги військовослужбовцям.
Тому рішення ВАКС стало компромісним: суд погодився розширити територію, де колишній керівник ОП може перебувати без спеціального дозволу, однак відмовився повністю прибирати один із ключових інструментів контролю — електронний браслет.
Таким чином, станом на 10 серпня Андрій Єрмак залишається підозрюваним у резонансному антикорупційному провадженні, має заставу у розмірі 140 млн грн та продовжує виконувати встановлені судом процесуальні обов’язки. Єдина суттєва зміна — тепер його дозволена географія пересування охоплює Київ і ще вісім областей, а через інші регіони він може проїжджати транзитом.
Подальше розслідування справи «Династії» триває, а антикорупційні органи мають довести висунуті твердження у встановленому законом порядку.
Вищий антикорупційний суд продовжив строк дії процесуальних обов’язків для колишньої керівниці Хмельницького обласного центру медико-соціальної експертизи Тетяни Крупи, яка стала однією з центральних фігуранток гучного корупційного скандалу навколо системи МСЕК. Нові обмеження діятимуть до 7 жовтня 2026 року включно.
Відповідне рішення 7 серпня ухвалив слідчий суддя ВАКС за клопотанням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Крупа повинна повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання. Також вона зобов’язана залишити на зберіганні в уповноважених органах закордонний паспорт та інші документи, які дають право виїжджати з України та в’їжджати назад. Виняток становить внутрішній паспорт громадянина України.
Це вже далеко не перше продовження таких обов’язків. Ще 10 червня ВАКС залишив аналогічні обмеження чинними до 10 серпня. Раніше суд продовжував їх у лютому та квітні 2026 року.
Водночас у поширеній 7 серпня інформації є важливий нюанс: станом на зараз Тетяна Крупа не перебуває в СІЗО. Вона вийшла з-під варти ще восени 2025 року після зміни запобіжного заходу. У вересні ВАКС визначив їй заставу у 20 млн грн, яку згодом було внесено. Тому нинішнє рішення стосується не продовження арешту, а саме процесуальних обов’язків у межах запобіжного заходу у вигляді застави.
Від 500 млн застави до 20 млн
Справа Тетяни Крупи почалася восени 2024 року і майже одразу стала однією з найрезонансніших антикорупційних історій країни.
5 жовтня 2024 року їй повідомили про підозру. Через два дні Печерський районний суд Києва взяв тодішню керівницю Хмельницької МСЕК під варту з можливістю внесення застави у розмірі 500 млн грн.
Пізніше сума застави багаторазово переглядалася.
У листопаді 2024 року Апеляційна палата ВАКС зменшила її до 300 млн грн, наприкінці того ж місяця — до 280 млн. У січні 2025 року вона становила вже 260 млн, у березні ВАКС знизив її до 230 млн, а Апеляційна палата — до 130 млн грн.
У травні 2025 року заставу зменшили до приблизно 112 млн грн, у липні — до 56 млн. Нарешті 4 вересня 2025 року суд змінив запобіжний захід із тримання під вартою на заставу в розмірі 20 млн грн.
Нині Крупа перебуває на волі, однак на неї продовжують поширюватися процесуальні обмеження.
У чому підозрюють ексочільницю МСЕК
За версією слідства, упродовж 2020–2024 років Тетяна Крупа могла незаконно набути активи приблизно на 160 млн грн, які не відповідали законним доходам її сім’ї.
НАБУ та САП вважають, що до схеми могли бути залучені її чоловік і син. Серед кваліфікацій справи фігурують незаконне збагачення, декларування недостовірної інформації та легалізація майна, яке, за версією правоохоронців, могло бути отримане злочинним шляхом.
Слідство стверджує, що частина активів могла легалізовуватися через операції з нерухомістю, а частину коштів згодом виводили за межі України.
За даними проєкту Transparency International Ukraine «ВАКС вирішив», у декларації Крупи за 2023 рік були зазначені доходи у розмірі близько 2,39 млн грн і грошові активи приблизно на 23,8 млн грн. Водночас правоохоронці виявили дані про значно більші активи сім’ї.
Зокрема, слідство встановило наявність рахунку у швейцарському банку приблизно на 599 тисяч доларів, який, за версією детективів, не був відображений у декларації. Також повідомлялося, що протягом 2022–2023 років члени родини декларували ввезення до Євросоюзу приблизно 1,3 млн доларів та 26 тисяч євро.
При цьому остаточну оцінку всім цим обставинам має дати суд. Відповідно до Конституції, Крупа вважається невинуватою, доки її вина не буде доведена обвинувальним вироком, що набрав законної сили.
Розслідування вже завершене
Важливий етап у справі відбувся ще 27 жовтня 2025 року.
Тоді НАБУ та САП повідомили про завершення досудового розслідування. Після цього сторона захисту отримала доступ до матеріалів провадження для ознайомлення.
Саме тому нинішні судові рішення щодо процесуальних обов’язків ухвалюються вже після завершення основної слідчої роботи.
На початку 2026 року обмеження для Крупи були навіть ширшими. Зокрема, у грудні 2025 року суд зобов’язував її без дозволу не залишати межі Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської та Київської областей, а також Києва.
У лютому 2026 року перелік фактично скоротили до двох ключових вимог — повідомляти про зміну місця проживання та не мати у своєму розпорядженні документів для виїзду за кордон. Саме ці обов’язки суд продовжував і надалі.
Справа Крупи спричинила масштабний скандал із МСЕК
Резонанс навколо екскерівниці Хмельницької МСЕК швидко вийшов далеко за межі однієї кримінальної справи.
Після появи інформації про можливі зловживання в Хмельницькій області почали перевіряти рішення про встановлення інвалідності чиновникам і працівникам правоохоронних органів. Особливо гучною стала історія із прокурорами регіону, значна кількість яких мала оформлену інвалідність.
Скандал став одним із факторів, які прискорили реформування всієї системи медико-соціальної експертизи.
З 1 січня 2025 року стару систему МСЕК в Україні ліквідували. Її функції передали новим експертним командам з оцінювання повсякденного функціонування людини.
Влада пояснювала реформу необхідністю прибрати закритість старої системи, зменшити корупційні ризики та перейти до іншого механізму визначення потреб людини.
Що відбуватиметься далі
Нинішнє рішення ВАКС не означає завершення справи чи встановлення вини колишньої посадовиці.
Суд лише залишив чинними запобіжні обмеження ще на два місяці — до 7 жовтня.
Головним же питанням залишається подальший рух самого кримінального провадження. Досудове розслідування завершене ще восени 2025 року, а сторона захисту отримала матеріали для ознайомлення. Після завершення цієї процедури справа може перейти до наступної стадії — передачі обвинувального акта до суду, якщо прокурори вважатимуть зібрані докази достатніми.
Таким чином, історія, яка восени 2024 року починалася з приголомшливих повідомлень про активи та рекордну заставу у пів мільярда гривень, майже через два роки все ще не отримала фінальної судової крапки.
Крупа вже не перебуває під вартою, розмір застави скоротився у десятки разів, а перелік обмежень поступово звузився. Однак сама справа щодо походження активів приблизно на 160 млн грн залишається відкритою, а ВАКС продовжує зберігати запобіжники, які не дозволяють ексочільниці МСЕК вільно виїхати за межі України.
Бажання американців “навести лад в українському дипкорпусі та недовіра до людей Андрія Єрмака в МЗС” дала старт для початку гучного антикорупційного процесу, в результаті якого вчорашній дипломат Ольга Стефанішина отримала підозру від НАБУ.
Як ми писали раніше, в першій половині липня 2026 року НАБУ передало адміністрації Трампа нові дані щодо корупційних схем за участі екс-глави ОП Андрія Єрмака та його оточення, в тому числі і уже екс-посла в США Ольги Стафанішиної.
Водночас, “кейс Стефанішиної” це не просто історія про “зміну політичної кон’юнктури”, а більше про те, як чиновниця з явним корупційним шлейфом представляла інтереси України на міжнародній арені.
Історія Ольги Стефанішиної – від Одеси до Києва
Ольга Віталіївна Стефанішина, до шлюбу Кравець, родом з Одеси. У 2008 році закінчила Інститут міжнародних відносин Київського університету, отримала дипломи з міжнародного права, в 2016 році здобула ступінь спеціаліста з фінансів та кредиту в Одеському національному економічному університеті.
З 2006 по 2007 року Ольга Стефанішина займалася приватною юридичною практикою, далі карколомна кар’єра на держслужбі.
З 2007—2015 Стефанішина успішно будує кар’єру в Мін’юсті, дослужившись до заступниці директора Департаменту європейської інтеграції.
В під час роботи в Мінюсті під керівництвом тодішньої міністерки Олени Лукаш, в період з 2013 по 2014 року Стефанішина відповідальна за підготовку тендеру “на проведення досліджень українського законодавства” на якому, за даними слідства, відбувається масштабне розкрадання коштів.
ФОТО: Підозрювані у масштабній корупції Олена Лукаш та Ольга Стефанішина
З першими корупційними мільйонами, Ольга Стефанішина у 2017 році переходить в Кабмін на посаду директора Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету міністрів.
Перші офіційні звинувачення Стефанішиної в корупції в особливо великих розмірах та намагання уникнути кримінальної відповідальності
У жовтні 2019 року Ользі Стефанішиній було висунуте перше серйозне звинувачення у корупції – за ч. 5 ст. 191 ККУ (розкрадання або розтрата державних коштів в особливо великих розмірах групою осіб).
Тоді ж Ольга Стефанішина вперше почала маніпулювати громадською думкою, щоб уникнути кримінальної відповідальності. Зокрема, за інформацією журналістів Bihus, коментуючи цю справу, Стефанішина дезінформувала про її перебіг. Насправді провадження не перебувало “без руху всі ці роки”.
Подальше просування Ольги Стефанішиної на держслужбі після уникнення кримінальної відповідальності за мільйонні розкрадання у Мін’юсті
В 2019 році Ольга Стефанішина балотується до Верховної Ради від Української стратегії Гройсмана, але не проходить.
З січня по червень 2020 року працює радницею в юридичній фірмі “Ілляшев та партнери”, яка відома тим, що обслуговувала інтереси Ferrexpo AG Костянтина Жеваго, а пізніше намагалась спростувати своє відношення до корупційного скандалу довкола голови Верховного Суду Всеволода Князєва.
А уже в червні Ольга Стефанішина отримує нову посаду – віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, яку займає 4 роки до нового призначення – главою Мін’юсту.
Протримавшись на посаді глави Міністерства юстиції трохи менше року, на фоні слухів про її можливу корупцію та бажанні “сховати цінного кадра” за дипломатичним імунітетом, Ольгу Стефанішину 27 серпня 2025 року призначають послом у США.
Ольга Стефанішина – фігурант справи НАБУ про незаконне збагачення
Згідно матеріалів НАБУ, які стали відомі після публікації тексту підозри Стефанішиній у незаконному збагаченні, у поле зору правоохоронців Ольга Віталіївна попала ще за часів глави Мін’юсту.
Нагадаємо, НАБУ повідомило колишній посадовиці про підозру у незаконному збагаченні на понад 13,9 млн грн та недостовірному декларуванні.
За даними слідства, Стефанішина володіла двома квартирами у столичному ЖК Файна Таун за 11 млн грн – нерухомість була зареєстрована на її подругу. Також у користуванні підозрюваної перебували інші активи, оформлені на близьких осіб, які вона не вносила до декларацій:
● квартира у столичному ЖК бізнес-класу Львівська площа (зареєстрована на матір);
● паркомісце та кілька нежитлових приміщень у цьому ж ЖК (зареєстровані на батька);
● автомобіль Mercedes-Benz GLC 220 d (зареєстрований на підлеглого).
За даними НАБУ, Стефанішина збиралася купувати будинок під Києвом за 550 тис. дол. США, 250 тисяч доларів з яких планувала сплатити готівкою. Решта суми мала покритися шляхом передачі продавцю двох квартир у ЖК Файна Таун. Однак урядовиця відмовилася від угоди, ймовірно, через призначення на посаду посла у США, припускає НАБУ.
ФОТО: Ольга Стефанішина на лаві підсудних
“Офіційні доходи підозрюваної не дозволяли їй придбати таке майно. У період з початку 2024 року до середини 2025 року вона заробила близько 3,7 млн грн. Натомість лише з її банківських рахунків було витрачено орієнтовно 4,2 млн грн”, – зазначають детективи.
Темна сторона подружжя Стефанішиних – як Ольга Стефанішина погрязла в корупції та опинилась на лаві підсудних
Щоб зрозуміти, як “хороший юрист” Ольга Стефанішина перетворилась на закоренілу корупціонерку, варто звернути увагу на ту частину її біографії, що стосується особистого життя.
Бажання Ольги Стефанішиної максимально приховати від преси інформацію про шлюб з Михайлом Стефанішиним зрозуміле, адже багато в чому саме Михайло Стефанішин привів її на лаву підсудних.
ФОТО: екс-чоловік Ольги Стефанішиної – Михайло Стефанішин
Михайло Стефанішин – екс-міліціонер, до 2021 року працював у системі, незважаючи на проблеми з наркотиками та алкоголем.
В Ольги та Михайла Стефанішиних двоє дітей – донька Анастасія та син Данило.
У Приморському районному суді Одеси Стефанішина заявила, що чоловік зловживає алкогольними напоями та б’є її. “Позивачка зазначила, що відповідач зловживає алкогольними напоями та неодноразово застосовував фізичне та психологічне насильство над нею, що негативно позначається на їхніх спільних дітях, які через постійні сварки батьків хворіють”, – йдеться в матеріалах справи.
ФОТО: Ольга та Михайло Стефанішини розвелись через домашнє насильство та вживання алкоголю
Слова Ольги Стефанішиної може підтверджуються великою кількістю адміністративних постанов проти її вже колишнього чоловіка. Так, 16 листопада 2018-го Михайла Стефанішина зупинили, коли він перебував п’яним за кермом Audi A7.
“Керував транспортним засобом AUDI A7 з ознаками алкогольного сп’яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп’яніння, у встановленому законом порядку, відмовився”, – йдеться у постанові Шевченківського районного суду Києва. Провадження у справі закрили, бо завершився термін притягнення до адміністративної відповідальності.
Аналогічні інциденти за участі Михайла Стефанішина були зафіксовані у 2022-му та 2023 році, коли у крові Стефанішина було зафіксовано сп’яніння (1,23 % проміле).
Стосовно тверджень Ольги Стефанішиної щодо “домашнього насильства” з боку Михайла, то, ймовірно, такі епізоди також мали місце.
В даному контексті варто згадати “кейс побиття Стефанішиним української співачки Камалії”.
ФОТО: Камалія, ймовірно після побиття Михайлом Стефанішиним
Тоді скандал швидко зам’яли, а сама Камалія появу фото прокометувала “нанесенням гриму”. Водночас, друзі Камалії стверджували, що вона все таки зазнала насильства з боку Михайла Стефанішина.
Як Михайло Стефанішин з міліціонера перетворився на бізнесмена та благодійника
Трансформація Михайла Стефанішина від “міліціонера до бізнесмена” прямо пов’язана з карєрним ростом його екс-дружини – Ольги Стефанішиної.
Незважаючи на той факт, що пара розлучилась ще у 2017 році а Ольга Стефанішина навіть брала судову заборону на спілкування з екс-чоловіком, активні контакти між ними все таки збереглись.
ФОТО: Незважаючи на розлучення Ольга та Михайло Стефанішини продовжили спілкуванняФОТО: Незважаючи на розлучення Ольга та Михайло Стефанішини продовжили спілкування
Зокрема, за інформацією оточення Стефанішиних, в той же день як Ольга очолила Мін’юст, Михайло телефонував усім своїм знайомим та пропонував самі різні корупційні схеми – “від підписання окремих документів та рейдерських схем, до впливу на пенітенціарну систему”.
Як ми можемо бачити із заяви НАБУ про незаконне збагачення Ольги Стефанішиної, з високою ймовірністю частину корупційних схем Стефанішину таки вдалось реалізувати.
В даному контексті також варто згадати “кейс АРМА” на який звернули увагу колеги з Української Правди. Нагадаємо, після призначення Ольги Стефанішиної на високу посаду компанії афілійовані з Михайлом Стефанішиним почали отримувати в управління цінні активи.
Що цікаво, навіть після гучного скандалу з Будинком Профспілок, Михайло Стефанішин продовжив свої оборудки, прикриваючись Ольгою Стефанішиною уже як “послом в США”.
В даному контексті варто згадати кейс конфіскації великого парку залізнодорожних вагонів, цистерн та платформ, що належали резидентам РФ. Як зазначає блогер Борис Кушнірук, відчувши безкарність, Михайло Стефанішин через своїх “фунтів” поклав око на понад півтори тисячі вагонів.
“Якщо коротко, то “КАМпарітет” отримала від АРМА вже чотири коштовних активи в управління, включно з Будинком профспілок на Майдані. Це, на секундочку, понад третина ВСІХ об’єктів, переданих Нацагентством в управління протягом двох років. І цей консорціум входить в орбіту впливу Стефанішина, переконалися журналісти. При цьому, за інформацією ЗМІ, сам Стефанішин представляється “тіньовим” куратором АРМА і вирішує, кому який актив має бути передано в управління аж до 2030 року.” – зазначає Кушнірук.
Як повідомляє ТГ канал Bankova Mail з посиланням на власні джерела, оточення Стефанішиної стверджує, що вона шокована тим, як розгортається ситуація навколо неї.
За інформацією Bankova Mail Стефанішина вважає, що її “зрадили, виманили в Київ під приводом наради дипломатичних керівників, а потім звільнили”. Якщо б її не звільнили та не виманили в Київ, вона впевнена, що НАБУ б не вручила їй підозру і справа б підвисла.
Водночас, за інформацією наших джерел, НАБУ продовжують цікавитись справами Ольги Стафанішиної та її оточення. Тобто підозра, вручена Стефанішиній, може бути не останньою.
Генеральний прокурор Руслан Кравченко повідомив подробиці розслідування масштабної схеми незаконного виключення військовозобов’язаних з військового обліку на Закарпатті. За даними слідства, через неї могли незаконно «списати» щонайменше 1577 людей, а вартість послуги для одного чоловіка становила від 5 до 10 тисяч доларів.
Схему, за версією правоохоронців, організували колишній керівник Мукачівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та його підлеглий, який відповідав за військовий облік і бронювання.
Схема діяла протягом кількох років
Як повідомив Кравченко, оборудка могла діяти у 2022–2024 роках. До офіційних документів вносили недостовірну інформацію, яка надалі ставала підставою для визнання військовозобов’язаних непридатними до військової служби та виключення їх з обліку.
Слідство встановило щонайменше 1577 випадків такого зняття з військового обліку. При цьому 1142 чоловіків були «списані» нібито через стан здоров’я.
За даними генпрокурора, за оформлення відповідних документів із військовозобов’язаних могли вимагати від 5 до 10 тисяч доларів.
Коли виникла загроза викриття схеми, її організатори, як вважають правоохоронці, спробували знищити документацію.
У серпні 2024 року тодішній керівник районного ТЦК та СП нібито оформив фіктивний акт про вилучення та знищив довідки, рішення військово-лікарських комісій та інші медичні документи. За словами Кравченка, така документація мала зберігатися протягом 75 років.
Втім, правоохоронцям вдалося відновити необхідну інформацію. Для цього використали дані Національної служби здоров’я України, свідчення, результати експертиз та інші матеріали кримінального провадження.
Провели 17 обшуків
У межах розслідування правоохоронці провели 17 обшуків у чинних і колишніх працівників Мукачівського РТЦК та СП, членів ВЛК та інших осіб, які можуть бути причетними до оборудки.
Двом колишнім посадовцям уже повідомили про підозру у перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України в особливий період. Прокуратура має намір просити суд обрати їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи застави.
Водночас перевіряється роль окремих членів військово-лікарської комісії та інших можливих учасників схеми.
Наразі на військовому обліку вже поновили 120 осіб із числа тих, кого раніше виключили. Щодо решти військовозобов’язаних перевірки продовжуються.
Розслідування відбувається в межах програми «Зворотній бік ТЦК та ВЛК», спрямованої на викриття можливих зловживань у системі територіальних центрів комплектування та військово-лікарських комісій.
Колишньому командувачу логістики Повітряних сил ЗСУ Андрію Українцю повідомили про нову підозру — цього разу у незаконному збагаченні. За версією слідства, упродовж 2020–2025 років він набув активів, вартість яких щонайменше на 20 млн грн перевищує підтверджені законні доходи. Частину майна, як стверджують правоохоронці, оформлювали на близьких осіб — батьків, сина, співмешканку та кума, хоча фактично ним нібито користувався і розпоряджався сам військовослужбовець.
За даними Офісу генерального прокурора та Державного бюро розслідувань, серед виявлених активів — шість квартир у Києві, Вінниці та Житомирі, три житлові будинки на Житомирщині, апартаменти у Буковелі, шість земельних ділянок, чотири автомобілі, серед яких Audi Q7 та Audi Q5, а також гаражі та інші нежитлові приміщення.
ДБР уточнило, що три квартири у Києві оцінюються загалом майже у 5,3 млн грн, дві квартири у Вінниці — приблизно у 1,8 млн грн, а квартира у Житомирі — майже у 439 тис. грн. Три будинки неподалік Житомира правоохоронці оцінюють у понад 2,4 млн грн, апартаменти у Буковелі — більш ніж у 1,9 млн грн. Чотири автомобілі разом коштують понад 6,8 млн грн.
Крім цього, слідство заявляє про п’ять нежитлових приміщень, гараж і земельні ділянки. У ДБР вважають, що походження коштів на придбання цих активів неможливо пояснити офіційними доходами Українця та його близьких. Наразі правоохоронці продовжують перевіряти джерела коштів і шукають інші активи, які можуть бути пов’язані з підозрюваним.
Майно, за версією слідства, оформлювали на близьких
Ключовим елементом нової справи є те, що більшість активів формально не були записані безпосередньо на самого Українця.
За даними слідства, власниками на папері виступали його батьки, син, співмешканка та кум. Водночас правоохоронці заявляють, що фактичним бенефіціаром та користувачем цього майна був саме екскомандувач логістики Повітряних сил.
Такий механізм часто стає предметом антикорупційних розслідувань, оскільки оформлення майна на близьких саме по собі не є злочином, але може свідчити про приховування реального власника, якщо слідству вдається довести, що саме посадовець фактично контролював актив.
У випадку Українця ця версія ще має бути доведена в суді. Повідомлення про підозру не означає визнання особи винною.
Йому інкримінують незаконне збагачення
Нову підозру оголосили за статтею 368-5 Кримінального кодексу України — незаконне збагачення.
Ця стаття передбачає відповідальність за набуття посадовцем активів, вартість яких суттєво перевищує його законні доходи, якщо він не може обґрунтувати джерело походження коштів.
Санкція статті передбачає від п’яти до десяти років позбавлення волі з можливим позбавленням права обіймати певні посади або займатися визначеною діяльністю до трьох років.
Підозру, за інформацією ДБР, готували у співпраці з Національним агентством з питань запобігання корупції.
Прокуратура просить заставу понад 21 млн грн
Разом із повідомленням про підозру Українцю вручили клопотання про обрання запобіжного заходу.
Сторона обвинувачення просить взяти його під варту з можливістю внесення застави у розмірі 21 млн 3 тис. грн.
Це вже не перший запобіжний захід у кримінальних провадженнях, де фігурує екскомандувач логістики Повітряних сил.
Ще у лютому 2026 року Вищий антикорупційний суд узяв Українця під варту у справі, пов’язаній із будівництвом укриттів для військових літаків, визначивши заставу у 7 млн грн.
Апеляційна палата ВАКС 9 березня залишила цей запобіжний захід без змін. Оскільки заставу на той момент не внесли, Українець залишався під вартою.
Це вже друга гучна справа проти Українця
Ім’я Андрія Українця вперше опинилося у центрі великого антикорупційного скандалу наприкінці лютого.
25 лютого правоохоронці повідомили про викриття ймовірної корупційної схеми під час будівництва захисних споруд для української авіації.
Фігурантами стали тодішній командувач логістики Повітряних сил Андрій Українець та начальник Управління СБУ в Житомирській області Володимир Компаніченко.
За версією слідства, посадовці були пов’язані зі схемою навколо бюджетних коштів, виділених на будівництво стратегічних укриттів для літаків.
Правоохоронці заявляли, що для приховування можливих зловживань Українець звернувся до керівника обласного управління СБУ з проханням допомогти «вирішити питання» з військовою контррозвідкою.
Правоохоронці говорили про хабар у $320 тисяч
За матеріалами тієї справи, фігуранти нібито планували передати близько 13 млн грн — приблизно 1% від обсягу фінансування відповідних об’єктів — за приховування можливих розтрат та припинення перевірок.
Також, за версією правоохоронців, планувалося залучити «лояльних» аудиторів, які мали підготувати потрібні висновки щодо якості виконаних робіт.
25 лютого учасників схеми затримали під час передачі 320 тис. доларів. Гроші були вилучені правоохоронцями.
Генеральний прокурор Руслан Кравченко згодом розповідав, що документування цієї справи тривало близько двох місяців, а одним із найскладніших завдань було збереження конфіденційності слідчих дій.
Повітряні сили після скандалу почали службове розслідування
Одразу після викриття схеми Командування Повітряних сил призначило власне службове розслідування.
У Повітряних силах заявили про готовність повністю співпрацювати зі слідчими, передати документи та необхідну інформацію для встановлення всіх обставин справи.
Командування також наголосило, що всі посадовці, причетні до можливих корупційних правопорушень, мають понести відповідальність, якщо їхню вину буде доведено.
Сам Українець після скандалу в публічних повідомленнях уже фігурує як колишній командувач логістики Повітряних сил.
Начальника житомирського управління СБУ згодом звільнили
Справа мала кадрові наслідки і для другого високопоставленого фігуранта.
4 березня президент Володимир Зеленський звільнив Володимира Компаніченка з посади начальника Управління СБУ у Житомирській області.
До цього ВАКС також узяв його під варту з можливістю внесення застави понад 6,9 млн грн.
Таким чином, нова серпнева підозра Українцю з’явилася вже на тлі іншого резонансного корупційного провадження.
Що означає нова підозра
Нове провадження не є просто продовженням справи про укриття для літаків.
Тепер слідчі окремо аналізують особисте майно екскомандувача логістики та джерела його фінансування у 2020–2025 роках.
Фактично правоохоронці намагаються з’ясувати, чи могли активи, записані на близьких Українця, бути придбані коштом доходів, походження яких не підтверджується законними джерелами.
За попередньою оцінкою, різниця становить не менш ніж 20 млн грн.
І це ще не остаточна цифра.
ДБР прямо заявляє, що продовжує встановлювати можливі додаткові активи та перевіряти походження коштів на вже виявлене майно.
Тому список із шести квартир, трьох будинків, апартаментів у Буковелі, чотирьох автомобілів, земельних ділянок і нежитлових приміщень може виявитися не остаточним.
Ключове питання тепер полягатиме у тому, чи зможе сторона обвинувачення в суді довести дві речі: що саме Українець фактично контролював активи, формально оформлені на інших людей, і що їхня вартість справді суттєво перевищувала його законні доходи.
Поки ж йдеться саме про версію слідства. Остаточно встановити винуватість може лише суд.
