Питання розподілу землі між Києвом і приміськими громадами продовжує залишатися джерелом конфліктів, які вже не перший рік вирішуються у судах. Новий виток боротьби стосується нібито незначної на перший погляд ділянки площею 0,22 гектара, яка розташована на околиці Гостомеля. Але за цією територією — десятиліття юридичних колізій, політичних рішень та відсутність затверджених меж столиці.
У центрі нового судового протистояння опинилися Київська міська рада та Київська обласна рада. Столичний муніципалітет оскаржує рішення облради, ухвалене ще у грудні 2019 року, яким до складу Гостомеля включено спірну ділянку, що, за твердженням Київради, належить громаді столиці з 1956 року. Ця ж земля у 2007 році була передана в оренду приватній компанії, співзасновником якої раніше був загиблий під час окупації Гостомеля селищний голова Юрій Прилипко.
Київоблрада наполягає: включення ділянки відбулося на підставі погодженого проєкту землеустрою, а позицію столиці вони отримали ще у 2017 році — у формі листа від департаменту земельних ресурсів КМДА. Більше того, акт погодження меж, на якому фігурує підпис Віталія Кличка, обласна рада вважає достатнім підтвердженням наявності згоди. Столична влада, натомість, заперечує будь-яку легітимність цього погодження, зазначаючи, що розпоряджатися земельними ділянками Києва може лише Київрада, а не департамент чи посадова особа.
Юридичне протистояння навколо меж селища вийшло далеко за межі однієї ділянки. Це — лише один із багатьох епізодів багаторічного конфлікту щодо територій між Києвом та прилеглими громадами, який загострився після ухвалення обласною радою рішень без урахування позиції Києва. На сьогодні суди вже кілька разів ставали на бік столиці — зокрема, у справі щодо розширення меж Коцюбинського, коли Бучанській райраді було заборонено вносити до Держземкадастру дані про тисячі гектарів Біличанського лісу. Але чимало справ, включно з поточною щодо Гостомеля, ще перебувають у процесі розгляду.
Паралельно триває системна невизначеність — Верховна Рада досі не затвердила межі Києва, що й дозволяє органам місцевого самоврядування з області фактично оперувати землями, на які претендує столиця. Київрада ще у 2019 році затвердила новий проєкт землеустрою, яким встановлено загальну площу столиці у понад 85 тисяч гектарів, але цей документ досі не погоджений ні обласною радою, ні Держгеокадастром, ні парламентом.
Проблема зростає на фоні політичних амбіцій, тіньових інтересів і історичної плутанини з землею, яка передавалася між різними користувачами десятиліттями. У справі про ділянку біля Гостомеля, до прикладу, київська сторона посилається на постанову Ради Міністрів УРСР ще 1956 року, яка підтверджує включення цієї території до зеленої зони Києва. Проте в області вважають, що з часом ці землі були передані на баланс селищ, і не бачать підстав переглядати межі вже затвердженого проєкту.
Судове засідання по апеляції відбудеться 6 серпня у Шостому апеляційному адміністративному суді. Перша інстанція — Волинський окружний адмінсуд — стала на бік Києва. Але як би не завершився розгляд апеляції, остаточне слово, найімовірніше, скаже Касаційний адміністративний суд. І незалежно від результату, ця справа — чергове нагадування, що питання меж столиці України досі не вирішене.
І поки Київ не має чітко затверджених меж, конфлікти з сусідніми громадами не лише триватимуть, а й множитимуться. Кожен гектар у передмісті — це не лише ліс чи поле, а іноді й ласий шматок для забудови, нових маршрутів чи перенаправлених бюджетних потоків. І поки Верховна Рада не поставить крапку в цьому питанні, суди залишаються єдиним майданчиком, де сторони можуть бодай тимчасово окреслити свою територію.
