Gorchitsa.info

Позначка: наступ

  • Спроби окупантів посилити наступ під Авдіївкою

    Спроби окупантів посилити наступ під Авдіївкою

    На фронті на сході України продовжуються активні бої, особливо на північний схід від Куп’янська та на Бахмутському напрямку, в районі Роботиного та Вербового. Звіти від Інституту вивчення війни (ISW) підтверджують цю інформацію.

    На Луганщині, в районі Кремінної, війська РФ зафіксувалиться біля Тернів та Білогорівки. Позиційні бої тривають вздовж лінії Куп’янськ – Сватове – Кремінна. У Донецькій області також зафіксовано активність військ РФ, зокрема неподалік від Бахмута та Авдіївки.

    Інформація про розгортання російських військ у Іванівському (західно від Бахмута) не має підтвердження, хоча деякі джерела заявляли про це. Також стверджується, що війська РФ намагаються продовжити наступ на захід від Авдіївки, але поки без значних успіхів.

    Головнокомандувач ЗСУ повідомив про повну ротацію частин бригади на східному напрямку, дозволяючи їм відновити сили. Відомо також, що російське військове командування збирається ввести до бою додаткові елементи для наступальних операцій на захід від Авдіївки.

    Українські експерти підтверджують рух російських військ та прогнозують можливість їх дій в майбутньому, включаючи розгортання нових частин. Відзначається також активність підрозділів 90-ї танкової дивізії, які намагаються контролювати стратегічні пункти в регіоні.

    У відомостях від 2 березня зафіксовано продовження позиційних боїв на заході і південний захід від Донецька, проте не було підтверджених змін у лінії фронту в цьому районі. Бойові дії тривали в районі Красногорівки та Георгіївки на заході від Донецька, а також в районі Побєди та Новомихайлівки на південний захід від міста.

    Хоча російські “воєнкори” твердили про просування військ РФ біля Новомихайлівки, Георгіївки та Красногорівки, ISW не зміг знайти підтвердження цим заявам. Також було зазначено, що українські мінні поля на заході від Донецька ускладнюють наступні операції російських військ.

    У межах адміністративного кордону між Донецькою та Запорізькою областями також тривали бойові дії, проте змін у лінії фронту не було виявлено. Генштаб ЗСУ повідомив про невдалу атаку російських військ біля Урожайного на південь від Великої Новосілки. Російські джерела стверджували про просування військ РФ поблизу Марфополя та Гуляйполя, однак ці заяви не були підтверджені ISW.

    Також 2 березня тривали позиційні бої на заході Запорізької області, зокрема в районі Роботиного та Вербового на схід від Роботиного. Російський “воєнкор” повідомив про затишшя в цьому районі, а Генштаб ЗСУ зафіксував лише одну невдалу атаку росіян.

    На сходному (лівому) березі Херсонської області війська РФ досягли незначних успіхів поблизу Кринок у ході тривалих позиційних боїв. Геолокаційні дані вказують на маленькі перемоги загарбників у цьому районі.

  • Який сенс має наступ на Часів Яр для Росії

    Який сенс має наступ на Часів Яр для Росії

    Збройні сили Росії ведуть потужні наступальні дії в напрямку містечка Часів Яр на Донеччині. Чому росіяни хочуть його захопити?

    Часів Яр з населенням близько 14 тисяч осіб розташований між окупованим росіянами минулого року Бахмутом і Костянтинівкою, яка залишається під контролем української влади.

    Рік тому, коли битва за Бахмут, була у самому розпалі, саме Часів Яр був найголовнішим логістичним центром української армії, через нього проходила “дорога життя” – останній маршрут, по якому вдавалось постачати гарнізон ЗСУ в майже оточеному місті.

    Влітку і восени 2023 року українським армійцям вдалося відсунути росіян на флангах Бахмуту, але наприкінці осені та взимку вони спромоглися на контрудар на цьому напрямку.

    зсу

    АВТОР ФОТО,REUTERS

    Рухаючись зі сторони Берхівського водосховища і міської забудови Бахмута, російська армія в листопаді змогла захопити північно-західну околицю міста – селище Хромове і почала наступати на сусідні села – Іванівське і Богданівку. Станом на початок березня цього року бойові дії ведуться вже безпосередньо в межах цих населених пунктів. Якщо Росія зможе їх захопити, то впритул наблизиться до своєї цілі – Часового Яру.

    Речник оперативно-стратегічного угруповання військ (ОСУВ) “Хортиця” Ілля Євлаш зауважує, що війська РФ намагаються прорвати оборону ЗСУ і готуються до штурмових дій.

    “Вони акумулюють дуже потужні свої сили і станом на зараз це можна вважати одним із потужних їхніх ривків на Часів Яр”, – заявив він.

    “Ворог не шкодує своїх зусиль, намагається скористатися моментом – доволі довгий час використовує тактику “бігти туди, куди ллється”, шукає слабкі місця. І при найменшій нагоді десь прорвати оборону посилює свої угруповання і вдається до штурмових дій”.

    Військовий аналітик групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець звертає увагу, що російське командування в останні дні вирішило ввести в бій додаткові сили і засоби на цьому напрямку, побачивши шанс на успіх операції.

    Зокрема на південно-західному фланзі від Бахмуту росіяни ввели в бій підрозділи 11-ї окремої десантно-штурмової бригади. Вони мають допомогти в захопленні села Іванівське, яке стоїть на трасі Бахмут – Костянтинівка за 2,5 км від Часового Яру.

    Загалом експерт каже, що бої на цьому напрямку тривають “з перемінним успіхом сторін”. Тобто, на якійсь ділянці росіянам вдається відтіснити українців з позиції, на іншій – навпаки.

    Укріплена фортеця?

    зсу

    АВТОР ФОТО,REUTERS Підпис до фото, Розбиті багатоповерхівки Часового Яру. Росія атакує місто артилерією і багатотонними авіаційними бомбами.

    Водночас речник ОСУВ “Хортиця” Євлаш наголошує – Часів Яр захищений кількома смугами оборони. Зокрема, тут встановлені протитанкові і протипіхотні мінні поля, насипи і протитанкові вали для перешкоджання просуванню важкої техніки.

    “До оборони Часового Яру готувалися давно, ще коли противник зміг захопити Бахмут. Звичайно, було зрозуміло, що необхідно обладнувати додаткові рубежі оборони, більш вигідні”.

    Слід зауважити, що Часів Яр має вигідне у військовому плані географічне розташування – місто знаходиться на височині, на сході і півдні має водну перешкоду – канал Сіверський Донець-Донбас та низку великих ставків.

    Ще до повномасштабної війни тут розташовувався штаб операції об’єднаних сил (ООС) та були підготовлені потужні оборонні укріплення.

    Це власне дає розуміння, чому для захоплення населеного пункту зараз російське командування використовує свої найбільш підготовлені і професійні частини – десантно-штурмові війська.

    За словами Євлаша, влада Росії розглядає Часів Яр як ключовий пункт для продовження наступу на Костянтинівку, Краматорськ і Слов’янськ.

    “Доступ до Часового Яру відкриє ворогу дорогу для подовження їхніх наступальних дій, плацдарм для наступу на Костянтинівку. Звичайно, що основна ціль в Донецькій області –- це Краматорсько-Слов’янська агломерація”.

    Крім того, військові аналітики кажуть, що захоплення Часового Яру змусить українські підрозділи відійти від сіл Кліщіївка і Андріївка на південь від Бахмуту. Вони були звільненні минулого року в ході контрнаступу ЗСУ. Якщо росіяни переріжуть логістичні артерії в тилу українського війська біля Часового Яру і Костянтинівки, то подальшого сенсу утримувати ці території не буде.

  • Україні без військової допомоги Заходу буде важко зупинити наступальні дії Росії

    Україні без військової допомоги Заходу буде важко зупинити наступальні дії Росії

    Росії вдається зберігати наступальну динаміку і досягати успіхів на полі бою після взяття під контроль Авдіївки, повідомляє Newsweek. За даними видання, за відсутності західної допомоги перевага російських сил над українськими і відставання ЗСУ в зміцненні оборонних ліній передає ініціативу під час конфлікту Росії.

    Без військової допомоги Києву з боку Заходу ініціатива в конфлікті в Україні остаточно перейде до Росії, пише Newsweek. Як зазначає видання, після взяття під контроль Авдіївки російські сили зберегли наступальну динаміку і продовжують досягати успіхів на полі бою.

    За даними американського Інституту вивчення війни, російські війська використовують тактичні можливості, що відкрилися в результаті взяття під контроль Авдіївки, і досить успішно намагаються просунутися якомога далі в околиці міста.

    Старший аналітик Global Guardian Зев Файнтуч зазначає, що успіхам Росії сприяє відчутна перевага над ЗСУ “за чисельністю та озброєнням на всьому фронті”, а також той факт, що Україна “сильно відстала” у зміцненні своїх оборонних ліній.

    За його словами, рішення Києва з демографічних та економічних причин не мобілізовувати все молоде населення України поклало відповідальність за ведення воєнних дій переважно на плечі людей віком від 40 до 45 років. Ба більше, з плином часу Володимиру Зеленському стає дедалі важче переконати молодь поповнювати лави ЗСУ.

    Файнтуч попереджає, що якщо найближчим часом палата представників не проголосує за схвалений сенатом законопроєкт про допомогу Україні, Ізраїлю і Тайваню на суму $95 млрд, “Авдіївки стане більше, оскільки Росія спробує скористатися можливістю закріпити свої успіхи в Донецьку”.

  • Чому довелося залишити Авдіївку: сім причин відходу ЗСУ з потужного укріпрайону

    Чому довелося залишити Авдіївку: сім причин відходу ЗСУ з потужного укріпрайону

    Військовий аналітик Костянтин Машовець виділяє сім причин, через які росіянам вдалося відтіснити ЗСУ від Авдіївки. Занадто багато в цій операції було проти українських військ…

    На рахунок Авдіївки…

    На даний момент я не бачу особливої необхідності описувати перебіг подій, пов’язаний із проведенням оборонної операції СОУ в районі м. Авдіївка. Він всім добре відомий, тому детально заглиблюватись на тому — куди, як і хто наступав, хто й де оборонявся (контратакував) в той чи інший період часу — не бачу.

    Всі ці події неодноразово описувались не тільки мною, а й іншими людьми. Тому, я буду звертатися по ходу формулювання своїх висновків та оцінок до хронології подій лише тоді, коли їх потрібно буде проілюструвати, або аргументувати.

    Як на мене, у контексті загальної оцінки подій на Донецькому напрямку найголовнішим та найбільш доцільним варто зробити визначення відповідей на два ключових питання — чому противнику, кінець кінцем, вдалося досягнути виконання поставлених перед собою цілей на цьому напрямку, хоча й ціною, яка навіть не вкладається у термін “значна” (скоріше — “запредельная”) й як цьому можливо запобігти у майбутньому.

    Звісно, що в силу цілком зрозумілих причин, я не можу повністю, як це належить, аргументувати ті чи інші свої висновки стосовно цих подій конкретними даними (наприклад, у сенсі оцінки реального співвідношення сторін, їх дислокації та розташування на місцевості, а також, коментувати рішення українського командування в тих чи інших ситуаціях, адже війна триває й давати ворогу якусь інформацію для оцінки — не варто), але, очевидно, що у двох сенсах — рішення командування противника, а також оцінка окремих факторів, які сприяли\заважали діям військ (сил) сторін — цілком можливо.

    А друге зауваження буде торкатися розуміння масштабу подій, які оцінюються. Мова піде не тільки, власне, про події, які відбувалися безпосередньо в районі м. Авдіївка та навколо неї, а на сусідніх відтинках ЛБЗ. Тобто, всього того, що відбувалося на Авдіївському напрямку…

    Отже, чому?

    На перший погляд, причина цілком очевидна та зрозуміла переважній більшості людей, які слідкують за перебігом подій у війні. Противник не тільки зумів сконцентрувати на цьому напрямку переважаючи сили, а й спромігся реалізувати цю свою перевагу. Зокрема, зразу у декількох факторах:

    Загальна чисельність військ

    На цьому напрямку діяли поповнені та доукомплектовані основні сили зразу 3-х загальновійськових армій (ЗВА) противника — 2-ї, 8-ї (включаючи майже увесь 1-й армійський корпус\АК) та 41-ї + головні сили окремої танкової дивізії (90-а тд), не рахуючи цілого розсипу приданих сил та засобів, в тому числі з категорії “територіальні війська” чи “мобілізаційний резерв”.

    За різними оцінками, загальна чисельності угрупування військ противника, яке діяло на цьому напрямку, у різні часові періоди оцінювалось від 60-65 тисяч в\сл до 80-82 тисяч. Причому, без врахування резервного компонента, розгорнутого на цьому напрямку й який сам по собі складав ще до 10-12 тисяч в\сл (до 3-х мотострілецьких полків\мсп, 10-и стрілецьких та мотострілецьких батальйонів, та 2-3-х зведених тактичних загонів типу БАРС).

    Перевага противника у кількості основних типів озброєння та військової техніки (ОВТ),

    сконцентрованих у його частинах та з’єднаннях, які діяли на цьому напрямку. Противник мав тут — до 450-460 танків, до 1300 — 1350 ББМ, до 1200 одиниць АС, біля 300 одиниць РСЗВ…

    Для відновлення втрат противник спромігся створити й певний резерв ОВТ на цьому напрямку — до 100 одиниць танків, до 220-230 одиниць ББМ, до 60-и одиниць АС та 25-30 одиниць РСЗВ.

    Перевага противника у повітрі

    Авіаційне угрупування противника, сконцентроване на цьому оперативно-тактичному напрямку, складало — до 182-х одиниць бойових літаків, до 147-и одиниць вертольотів, з яких ударних (вогневої підтримки) було — 66 -70 одиниць. Також, противник спромігся розгорнути на цьому напрямку ешелоновану (по висоті та дальностям) систему вiйскової ППО, яка, у сенсі свої кількості, майже дублювала реально існуючи його потреби…

    Ресурсна перевага противника

    Очевидно, що у питаннях постачання військам предметів матеріально-технічного забезпечення, палива, боєприпасів, запасних частин, продовольства й т.д. противник мав у кількісному вимірі значно ширші можливості, ніж українське командування.

    На момент початку Авдіївської наступальної операції противник спромігся збільшити темпи накопичення запасів цих предметів на 10-15%, а протягом її проведення забезпечував збільшення їхнього поточного довольства по окремим типам та видам до 20%.

    Окрім цього, на користь противника “грав” ще цілий ряд факторів…

    Зручний, у сенсі матеріально-технічного забезпечення дій військ район

    (розгалужена система комунікацій, включаючи облаштовані рокади та транспортні вузли, чимала кількість зручних місць та об’єктів для розташування складів та сховищ).

    Тобто, противник мав можливість до мінімуму скоротити так зване “плече подвозу” (як у сенсі часу, так й відстані) для постачання своїм військам, оперуючим на цьому напрямку, усього необхідного для “життя та бою”.

    Окрім того, його маневр силами та засобами “по фронту”, а також переміщення підкріплень та резервів також мало чим був скований чи ускладнений…

    Місцевість, на якій протікали бойові дії,

    у сенсі танко-доступності чи можливості швидкого її подолання військами, в тому числі на техниці, також не становила собою особливої перешкоди, за виключенням, мабуть окремих ділянок місцевості із зруйнованою міською забудовою, особливо у самому місті Авдіївка.

    Також, тут не було — ані широких водних перешкод, ані ділянок місцевості з широкими болотами чи вагомих лісових масивів…

    Зручне накреслення ЛБЗ

    Очевидно, що ще у період формулювання задуму (плану) на проведення цієї операції командування противника врахувало, той факт, що воно має можливість зайняти зручне (охоплюче) вихідне положення щодо українськиї військ, які оборонялися в Авдіївському районі оборони.

    Цьому сприяло зайняття його військами раніше рубежу Водяне — Опитне та району с. Красногорівка.

    Однак, безперечно, що для успішного проведення задуманої операції мало лише МАТИ всі ці переваги, треба ще вміти усім цим скористатися…

  • Назріває нова Авдіївка. Що означають останні рухи Росії на Бахмутському напрямі

    Назріває нова Авдіївка. Що означають останні рухи Росії на Бахмутському напрямі

    Противник стягує під Бахмут дедалі нові сили. Ймовірно, це означає, що тут росіяни збираються влаштувати нову Авдіївку, припускає військовий аналітик Костянтин Машовець.

    На Бахмутському напрямку противник продовжує спроби пробитися до каналу “Сіверський Донець — Донбас”… Основними напрямками його зусиль тут є:

    • дирекція Богданівка — Часів Яр, тут противник атакує на двох основних ділянках — через власне с. Богданівка (північно-східну частину якого, він очевидно вже взяв під контроль), та вздовж дороги 00506;
    • Іванівське — Ступочки, діючи північніше та північно-східніше с. Іванівське;
    • ну й намагається знову обійти руїни с. Кліщіївка північніше та північно-західніше них, через висоти.

    Окрім цього, противник час від часу атакує східніше Кліщіївки та в районі с. Андріївка (чи, краще сказати, того, що від нього залишилось). Тобто, намагається просунутись ЗА відрізок залізниці між Бахмутом та Горлівкою, у загальному західному напрямку.

    Як ми пам’ятаємо, наступ противника в районі м. Бахмут розпочався зразу після того, як йому вдалося зупинити просування наших військ південніше міста. Коли наші передові підрозділи взяли під контроль Кліщіївку та Андріївку, а також вийшли впритул до Зеленопілля та Курдюмовки, й виникла реальна можливість перерізати рокадні комунікації противника південніше міста.

    Саме в цей момент, провівши перегрупування своїх сил й засобів у м. Бахмут та північніше нього й зосередивши тут основні сили свого 2-го та 3-го армійських корпусів (АК), а також не менше 2-х дивізій повітряно-десантних військ (98-у та 106-у повітряно-десантні\пдд) та визначені сили 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), зокрема її 150-ї мотострілецької дивізії — противник сам перейшов у наступ з рубежу Дубово-Василівка — Берхівка, в районі Ягідне та Хромове, у загальному південно-західному напрямку (тобто, акцентовано у напрямку на м. Часів Яр).

    Причому, противник поступово нарощував сили, введенні у бій. Наприклад, спочатку 98-а пдд діяла одним полком (331-м парашутно-десантним\пдп), але потім ввела у бій й два інших — 217-й та 299-й пдп, поступово переміщені сюди з Лиманського напрямку.

    Так само відбувалось й з силами 2-го та 3-го АК, які були задіяні противником на Бахмутському напрямку — із 83-ю та 88-ю окремими мотострілецькими бригадами (омсбр) 2-го АК та 3-м АК (спочатку діяла одна його 72-а омсбр, а потім почалося введення у бій полків всієї 6-ї мсд).

    Тобто, по суті, відбувалось те, що вкладалося у ту “схему”, яка очевидно, була розроблена українським командуванням під час планування та організації літньо-осінньої кампанії 2023-го року.

    А саме, користуючись тим фактом, що противник так чи інакше буде вимушений докладати максимум зусиль задля утримання м. Бахмут (причому, навіть із суспільно-політичної доцільності), відтягнути частину сил противника на Бахмутський напрямок й, зокрема, провести низку активних, наступальних дій на інших напрямках, наприклад — у Південній операційній зоні.

    Однак, судячи зі всього, командування противника прорахувало це й зробило те, що від нього й очікували — зосередило тут угрупування своїх повітряно-десантних військ (пдв) та значну частину 3-го АК, які, при інших “розкладах”, могли опинитись — або на Лиманському напрямку, або десь на півдні (наприклад на Бердянському чи Мелітопольському напрямках).

    Але, зробили те росіяни із цілком свідомою “отяжкой по времени”, тобто, дочекавшись слушного моменту.

    Якого?

    А цілком зрозумілого — виснаження наступальних спроможностей наших військ в районі Бахмуту…

    Ба більше, зараз, власне, росіяни використовують (точніше, використовували) у якості “допоміжного” цей наступ для відтягування вже частини наших сил з Донецького напрямку.

    На цей момент, ситуація на цьому напрямку виглядає наступним чином:

    • в районі с. Іванівське противник наступає силами 102-го мотострілецького полку (мсп) 150-ї мотострілецької дивізі (мсд), порівняно нещодавно введеного у бій;
    • північніше, по напрямку Богданівське — Часів Яр та північніше Іванівського, оперують підрозділи 331-го та 217-го пдп (тобто, підрозділи та частини 98-ї пдд продовжують виконувати роль “основної штурмової сили” у наступальних діях противника по напрямку на “часік”);
    • в районі північно-західніше та східніше Кліщіївки й далі на південь до Андріївки оперують мотострілецьки полки територіальних військ (мсп ТрВ) 6-ї мотострілецької дивізії (мсд) 3-го АК, зокрема, 1008-й та 1194-й мсп ТрВ, а також цілий “набір” підрозділів 83-ї та 88-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) 2-го АК 8-ї загальновійськової армії (ЗВА).

    Але для загального розуміння ситуації варто пам’ятати, що вживання терміну “Бахмутський напрямок”, зазвичай, насправді трохи ширше, ніж власне ситуація поблизу та навколо цього міста. Це й ситуація північніше міста (по суті, південний фас Сіверського виступу), й південніше нього.

    Тобто, коли ми кажемо “Бахмутський напрямок”, треба розуміти, що мова їде за “трохи більшу” ділянку ЛБЗ, ніж, власне, бої навколо міста.

    Наприклад, активні (наступальні) дії 106-ї пдд противника разом із підрозділами 123-ї омсбр по напрямкам на Роздолівку та Виїмку, північніше та північно-східніше м. Соледар, також відносяться до цього напрямку й впливають безпосередньо на ситуацію навколо Бахмуту.

    Підсумуємо…

    Як на мене, Бахмутський напрямок має всі перспективи розглядатися командуванням противника як “наступна заміна” Авдіївському на найближчий час зразу за кількома ознаками. Але про них — якось іншим разом…

  • П’ять напрямків, де Росія буде наступати в Україні – NYT

    П’ять напрямків, де Росія буде наступати в Україні – NYT

    Україна веде запеклу боротьбу, намагаючись стримати натиск Росії, опинившись у найнебезпечнішому становищі від початку війни, пише американське видання The New York Times.

    Росіяни хочуть повернути раніше втрачені території під час контрнаступів ЗСУ у 2022 та 2023 роках.

    У суботу вони захопили Авдіївку, що стало їхнім найбільшим бойовим досягненням з моменту взяття Бахмута у травні минулого року.

    “На всьому фронті довжиною 1000 км Україні не вистачає боєприпасів без відновлення американської військової допомоги, їй також важко поповнити власні виснажені сили після двох років жорстоких боїв”, – вказують автори статті.

    Нині російський наступ розділився на п’ять основних напрямків, що охоплюють міста і селища на більшій частині фронту на сході й півдні України: Авдіївський, Мар’їнський, Роботинський, Кремінський і Бахмутський.

    Авдіївка

    Росія захопила цю українську фортецю, яка багато років підривала найважливіші російські логістичні артерії, пише NYT. І нагадує, що зруйноване місто займає площу лише близько 19 квадратних кілометрів й розташоване за кілька кілометрів від окупованого Донецька.

    “Незрозуміло, наскільки далеко росіяни зможуть просунутись за межі Авдіївки, або наскільки добре українці збудували свої лінії оборони, – розмірковують автори статті, –  але наступні великі населені пункти, де мешкають десятки тисяч цивільних, розташовані лише за 50 км на захід”.

    Видання вказує, що у боях за Авдіївку брали участь близько 50 тисяч російських солдатів. Десятки тисяч росіян були вбиті або поранені, але Росія неухильно поповнює свої лави, зокрема за допомогою засуджених.

    На думку видання, навіть якщо лінії фронту стабілізуються після захоплення Авдіївки, її падіння дозволить росіянам більш ефективно перекидати війська та техніку.

    Мар’їнка

    A Ukrainian soldier in Marinka, Ukraine

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

    Минулого місяця російські війська захопили Мар’їнку, ще одне українське прифронтове місто. І тепер воно слугує базою для російських атак, пише NYT.

    “Після двох років російських бомбардувань і боїв від Мар’їнки залишилось зовсім небагато. Але захоплення цього міста дозволило росіянам перемкнути увагу на південь та ще один життєво важливий опорний пункт України – Вугледар”, – вказують автори статті.

    Минулого року сили РФ неодноразово намагалися атакувати Вугледар з півдня і зазнали катастрофічних втрат, зокрема нищівної поразки в одному з найбільших танкових боїв війни.

    Але оскільки Мар’їнка перебуває під контролем РФ, вони атакують Вугледар з півночі. Зараз вони просуваються через село Новомихайлівка, пишуть журналісти.

    Українські посадовці заявляли, що Росія тримає близько 40 000 людей у сусідньому районі Маріуполя, щоб кинути їх для атак з півдня. Водночас солдати, що воюють в районі Вугледара, кажуть, що падіння Авдіївки, найімовірніше, вивільнить російські сили для активізації атак із півночі, вказує NYT.

    Роботине

    Видання нагадує, що Кремль прагне відновити позиції в районі Роботиного Запорізької області, щоб повернути райони, які ЗСУ звільнили під час торішнього контрнаступу. Там РФ зібрала ще більше сил, ніж в Авдіївці, вказують автори з посиланням на речника угруповання військ “Таврія” Дмитра Лиховія.

    “Схоже, що росіяни поставили собі за мету штурмом домогтися там якогось успіху, як вони намагалися це зробити в Авдіївці”, – інформує військовий.

    CHASIV YAR, DONETSK PROVINCE, UKRAINE

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

    Кремінна

    На думку авторів статті, Росія тисне від Кремінної, щоб відновити контроль над територіями, які вони втратили наприкінці 2022 року.

    “Минулого року невелика територія переходила з рук у руки, попри інтенсивні бої в лісосмугах уздовж фронту на цьому напрямку. Тепер Росія знову починає рухатися вперед, хоча й повільно, всупереч запеклому опору України”.

    За даними видання, російські війська наступають у двох напрямках від Кремінної: на північ у бік Куп’янська та на Лиман.

    Речник Сухопутних військ Ілля Євлаш повідомив, що у цьому районі Росія вже кілька місяців утримує близько 110 000 військових.

    Бахмут

    Росіяни захопили Бахмут ще у травні минулого року. Зараз, як пише видання, вони відновили тиск на цьому напрямку, і ініціатива – на їхньому боці.

    Генерал Олександр Сирський, новопризначений командувач українськими силами, нещодавно заявив, що росіяни планують прорвати українську оборону навколо Часового Яру, що дасть їм контроль над командними висотами в цьому районі та наражатиме місто Краматорськ на посилені артобстріли.

    За оцінками України, на Бахмутському напрямку перебувають близько 62 тисяч російських військових.

    За словами Сирського, ситуація там напружена, потребує постійного моніторингу та оперативного ухвалення рішень на місцях.

  • Нестача боєприпасів у ЗСУ полегшує наступ противнику

    Нестача боєприпасів у ЗСУ полегшує наступ противнику

    Наше джерело в Генштабі розповіло, що останніми місяцями скоротилися поставки не тільки західних снарядів, а й українських компаній, які працювали на оглядових замовленнях. У Генштабі вважають, що хтось свідомо зриває робочі схеми, щоб у ЗСУ був дефіцит БК і противнику було легше вести наступ.

    ЗСУ вже рахують патрони і побоюються подальших відступів – також пишуть західні ЗМІ про проблеми на фронті.

    Взяття Авдіївки стало найбільшим досягненням Росії на полі бою за останні дев’ять місяців, повідомляє канал MSNBC. А ось для ЗСУ настали зовсім важкі часи. Вони пригнічені і стикаються з критичною нестачею боєприпасів, економлять на всьому і буквально рахують патрони.

    Українські військові опинилися в становищі, коли не тільки не може бути мови про будь-які наступальні дії, а й утримання оборони дається їм з великими труднощами. Тепер є побоювання, як би вони не стали втрачати ще більше території. ЗСУ відступають і поки не можуть зупинити цей процес.

  • Наступ на Куп’янськ: чому росіяни не можуть вийти з лісу

    Наступ на Куп’янськ: чому росіяни не можуть вийти з лісу

    На Куп’янському напрямі, маючи істотну перевагу на землі та в повітрі, росіяни вперто б’ються чолом в українську оборону. Військовий оглядач Костянтин Машовець iронiчно пропонує поширити цей передовий досвід на інші ділянки фронту.

    Куп’янський напрямок

    Очевидно, тут противник натрапив на певні труднощі.

    Спроба командування противника “развить успех” у районі с. Табаївка та с. Крохмальне силами 2-ї “таманской” мотострілецької дивізії (мсд) 1-ї “гвардейской” танкової армії (гв.ТА), зокрема, у вигляді просування у фланг та тил наших підрозділів, які продовжують утримувати рубіж Іванівка – Котлярівка, в них не виходить.

    Альтернативний спосіб дій, у вигляді просування у бік с. Піщане, також наштовхнувся на вагомі заперечення з боку ЗСУ.

    Ба більше, позиції противника в районі с. Табаївка та с. Крохмальне знаходяться у досить незручному для організації та проведення будь-яких наступальних дій становищі.

    Річ у тому, що, зі свого боку, передові позиції ЗСУ знаходяться тут на панівних висотах по відношенню до цього району, й українські війська, у такому випадку, мають можливість шляхом завдавання ефективного вогневого ураження по найближчій тактичній зоні противника суттєво йому заважати у цьому сенсі.

    Будь-яке зосередження та розгортання сил противника – тут же потрапляє “на очі” українським військам, й вони шляхом завдавання вогневого ураження дуже ускладнюють для противника цей процес.

    Іншими словами, передові підрозділи 15-го мотострілецького полку (мсп), 1-го танкового полку (тп) 2-ї мсд противника, які намагаються тут наступати, зіштовхнулися із достатньо суттєвими складнощами.

    Саме для того, аби їх подолати, зараз командування противника діє достатньо звичним для нього способом – намагається підсилити діючу на цій ділянці свою ударну тактичну групу додатковими силами та засобами. Фіксується переміщення принаймні 3-х додаткових штурмових підрозділів (до роти кожний) у райони – східніше Котлярівка, район відм.128.7 та північно-східніше Табаївки.

    Тому, думаю, протягом якогось найближчого часу противник здійснить на цій ділянці чергову спробу “пробитися у північно-західному напрямку” (вздовж дороги Куп’янськ – Сватово) у вигляді серії акцентованих атакуючих\штурмових дій.

    Окрім цього, продовжується “возня” північніше та північно-західніше с. Синьківка. Передові підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), підсилені підрозділами 138-ї омсбр (обидві зі складу 6-ї загальновійськової армії \ЗВА противника) не полишають своїх спроб пробитися вздовж р. Оскіл та залізниці, які йдуть з півночі, по загальній дирекції Синьківка – Петропавлівка до лівобережної частини Куп’янська та дороги Куп’янськ – Сватове.

    Але то виходить у них у достатньо дивний спосіб.

    Вони раз за разом намагаються “продавити” оборону ЗСУ, діючи з узлісся південніше Лимана Першого, але кожного разу, як тільки висуваються на відкриту місцевість, потрапляють під щільне вогневе ураження.

    Понад тим, в окремих випадках передові підрозділи цих двох бригад навіть вимушені полишати свої винесені вперед спостережні пункти та позиції відділень.

    Командування противника на цій ділянці намагається діяти нібито нестандартно та нешаблонно, постійно змінює напрямки атак та штурмів – то західніше Синьківки візьмуть, то східніше (від Вільшани), то спробують “через ліс”, то навіть одночасно спробують, але знову й знову натикаються на щільний вогонь ЗСУ.

    Я, наприклад, розумію, чого в них не виходить, але цікаво, скільки ще “угробит” командування 6-ї ЗВА противника своїх резервів, які їм гонять у перманентному режимі, ніж воно зрозуміє (ну, чи згадає) одну просту істину, яку йому викладали свого часу у відповідних, очевидно, ще радянських військово-навчальних закладах?

    Сил й засобів у противника тут достатньо, перевага у повітрі та у артилерії – в наявності, але наступ військ цієї армії знову й знову виливається у лобові атаки “на выдавливание”.

    Ну, “хазяин – барин”, продовжуйте в цьому ж дусі.

    Бажано поширити передовий досвід 6-ї ЗВА на інші ділянки та напрямки фронту.

  • П’ять напрямків, де Росія буде наступати в Україні

    П’ять напрямків, де Росія буде наступати в Україні

    Згідно з американським виданням The New York Times, Україна зараз веде відчайдушну боротьбу, намагаючись протистояти Росії, і знаходиться в одному з найбільш небезпечних становищ з початку конфлікту.

    За даними видання, російські сили прагнуть повернути території, які вони втратили внаслідок контрнаступів Збройних Сил України у 2022 та 2023 роках. В суботу вони захопили стратегічно важливе місто Авдіївку, що стало найвагомішим досягненням з часу взяття Бахмута у травні минулого року.

    За словами авторів статті, на усьому фронті протяжністю 1000 кілометрів Україні не вистачає боєприпасів без активізації американської військової допомоги, і країні складно поповнити власні виснажені сили після двох років інтенсивних боїв.

    На даний момент російський наступ поділяється на п’ять основних напрямків, що охоплюють міста та селища на більшій частині фронту на сході та півдні України, таких як Авдіївський, Мар’їнський, Роботинський, Кремінський і Бахмутський.

    Авдіївка, місто, яке розташоване неподалік від окупованого Донецька, тепер перебуває під контролем Росії, повідомляє The New York Times. Ця українська фортеця протягом багатьох років виступала проти найважливіших логістичних артерій Росії.

    Місто, розміром лише близько 19 квадратних кілометрів, є однією з ключових точок на карті конфлікту. Журналісти зазначають, що доля Авдіївки визначить, наскільки далеко можуть продвинутись російські війська та наскільки добре українці змогли побудувати свої оборонні лінії. Наступні великі населені пункти, де проживають десятки тисяч людей, вже знаходяться на відстані менше ніж 50 кілометрів на захід від Авдіївки.

    За даними видання, у боях за місто брали участь близько 50 тисяч російських військових. Незважаючи на значні втрати серед російських сил, які становлять десятки тисяч поранених чи загиблих, Росія неухильно поповнює свої ряди, навіть використовуючи засуджених.

    Експерти видання зауважують, що навіть при стабілізації фронтових ліній після захоплення Авдіївки, її втрата дозволить російським силам ефективніше переміщувати війська та техніку.

    Мар’їнка, інше прифронтове місто на Україні, тепер перебуває під контролем російських військ, повідомляє The New York Times. Це стало можливим минулого місяця, коли російські війська захопили стратегічно важливе місто, яке тепер слугує базою для їхніх атак.

    “Від Мар’їнки залишилось мало після двох років бомбардувань та боїв. Але захоплення цього міста дозволило росіянам звернути увагу на південь і на ще один ключовий пункт – Вугледар”, – зауважують автори статті.

    Російські сили вже минулого року намагалися атакувати Вугледар з півдня та зазнали великих втрат, включаючи катастрофічну поразку в одному з найбільших танкових боїв цієї війни. Тепер, коли Мар’їнка перебуває під контролем Росії, їхні атаки спрямовані з півночі через село Новомихайлівка.

    Українські посадовці повідомляли, що Росія зберігає близько 40 000 осіб у сусідньому районі Маріуполя для можливого нападу з півдня. У той же час, солдати, які перебувають в районі Вугледара, вважають, що падіння Мар’їнки, ймовірно, звільнить російські сили для посилення атаки з півночі.

    Видання наголошує на тому, що Кремль активно працює над відновленням своїх позицій у районі Роботиного Запорізької області з метою повернення контролю над територіями, які були звільнені Збройними Силами України під час минулорічного контрнаступу. За даними речника військового угруповання “Таврія” Дмитра Лиховія, в цьому районі Російська Федерація розгорнула ще більше сил, ніж у Авдіївці.

    “Схоже, що росіяни встановили для себе мету досягнення якого-небудь успіху шляхом штурму в цьому районі, так само, як вони це робили в Авдіївці”, – повідомляє військовий.

    Згідно з авторами статті, Росія намагається просунутися від Кремінної з метою відновлення контролю над територіями, які вони втратили наприкінці 2022 року.

    “У минулому році місцевість перебувала під постійним напруженням, оскільки територія переходила з рук у руки під час інтенсивних боїв, що відбувалися в лісосмугах поблизу лінії фронту на цьому напрямку. Тепер, незважаючи на запеклий опір України, Росія знову починає просуватися вперед, хоча й повільно”.

    За даними зазначеного видання, російські війська наступають у двох напрямках від Кремінної: на північ у бік Куп’янська та на південь у напрямку Лиману.

    Речник Сухопутних військ, Ілля Євлаш, заявив, що у цьому районі Росія вже кілька місяців утримує близько 110 000 військових.

    Російські війська захопили Бахмут ще у травні минулого року, а зараз, за даними видання, вони знову підсилюють тиск на цьому напрямку, перевага перебуває на їхньому боці.

    Генерал Олександр Сирський, недавно призначений командувачем українських сил, недавно заявив, що росіяни планують прорвати оборону України біля Часового Яру. Це дозволить їм отримати контроль над стратегічно важливими височинами у цьому районі та піддасть місто Краматорськ збільшеному артилерійському обстрілу.

    За оцінками України, на напрямку Бахмуту розташовано близько 62 тисяч російських військових.

    Сирський підкреслив, що ситуація у цьому районі є напруженою і вимагає постійного моніторингу та оперативного реагування на місцях.

  • ЗСУ стримують наступ росіян на Роботине

    ЗСУ стримують наступ росіян на Роботине

    Бойові дії продовжуються на сході України, зокрема на Луганщині та Донеччині. З початку лютого відзначено перегрупування російських військ у районі Куп’янськ – Сватове. За словами українського військового аналітика Костянтина Машовця, підрозділи 7-го мотострілецького полку, що належить до 11-го армійського корпусу Балтійського флоту РФ, були передислоковані на схід від Іванівки, недалеко від міста Куп’янськ. Ця дія натякає на зміни у стратегії російської армії в цьому регіоні.

    За Машовцем, в районі Табаївка – Крохмальне, підрозділи 2-ї мотострілецької дивізії РФ невдало намагалися продовжити наступ у напрямку рубежу Кислівка-Котлярівка. Відтак, вони перенаправили свої зусилля на Піщане, західно від Крохмального. Одночасно, передислокація 7-го мотострілецького полку біля Іванівки пов’язана зі змінами в діяльності російських військ, що не змогли просунутися в районі Табаївки.

    На додачу, на південь від Кремінної тривають позиційні бої в районах Тернів, Ямполівки та Торського, а також на заході від Кремінної в районі Білогорівки. Машовець наголошує на наявності щонайменше трьох посилені російських мотострілецьких батальйонів біля Ямполівки, але їм не вдалося просунутися далі. Ймовірно, російське командування перекинуло різні підрозділи на Лиманський напрямок, щоб замінити частини 90-ї танкової дивізії, що діяли в цьому районі. Ці дії можуть свідчити про зміни в стратегії російських військ, спрямовані на підсилення оборони у певних секторах фронту.

    В рамках операції №2 у Донецькій області, за повідомленням Генерального штабу Збройних Сил України, 18 лютого були зафіксовані та безрезультатні атаки з боку російських сил поблизу Виїмки, що розташована на північний схід від Бахмута.

    Також, в той же день, в районі Бахмута спостерігалися обмежені бойові дії, але конкретних змін на лінії фронту не було зафіксовано. За інформацією, надісланою українським та російським джерелам, бойові дії відбувалися неподалік від Богданівки (північний захід від Бахмута), Іванівського (захід від Бахмута), а також у районах Кліщіївки та Андріївки (обидва на південний захід від Бахмута).

    За інформацією російського кореспондента, війська Російської Федерації зазнали успіху у просуванні біля Іванівського, але ці відомості не знайшли візуального підтвердження від експертів ISW. Російські сили також продовжили очищення недавно захоплених позицій в Авдіївці, після оголошення Москви про завершення захоплення цього населеного пункту 17 лютого. Аналізується, що російські війська наразі здійснюють зачищення та консолідацію своїх позицій, оскільки українські сили відійшли з Авдіївки протягом останніх двох днів.

    Російські джерела також поширюють інформацію про активність військ РФ у зруйнованому місті, заявляючи, що вони намагаються прорвати оборону біля Ласточкиного (на захід від Авдіївки), використовуючи невеликі групи піхоти для штурму околиць міста. Однак Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що сили оборони відбили атаки поблизу Ласточкиного 18 лютого.

    Таким чином, 18 лютого відзначалася активність на південний захід від Авдіївки, але конкретних змін у лінії фронту в цьому регіоні не було зафіксовано. Українські та російські джерела також повідомляли про бойові дії біля Первомайського та Невельського.

    На 18 лютого залишалися активними позиційні бої на захід і південний захід від Донецька, проте конкретних змін у лінії фронту не зафіксовано. За даними українських та російських джерел, бойові дії відбувалися на заході від Донецька біля Георгіївки та на південний захід від міста, в районах Побєди та Новомихайлівки. За повідомленням російського кореспондента, війська РФ, як стверджувалося, рушили наступ у бік Курахового з району Георгіївки.

    У Генеральному штабі Збройних Сил України заявили, що 18 лютого українські війська відбили атаки російських сил на південь від Пречистівки та на захід від Старомайорського. Після повідомлень про відновлення наступальних операцій, війська РФ досягли обмежених успіхів у західній частині Запорізької області. Геолокаційні дані, опубліковані 18 лютого, показують просування військ РФ вздовж смуги на північ від Копані та рівень військової активності поблизу Вербового та Роботиного, хоча експерти ISW не підтвердили ці звіти.

    Східне угруповання військ Збройних Сил України повідомило, що 17 лютого українські сили відбили атаку РФ, яка включала до 30 одиниць техніки, у невизначеному районі на Запорізькому напрямку, ймовірно, близько Роботиного. Це відповідає численним заявам РФ про відновлення наступу на Роботине 17 лютого, зазначено у публікації.

    Російський кореспондент також зазначив, що війська РФ використовували модернізовані радянські основні бойові танки Т-55, які мали слабкий захист від безпілотників та недостатню бронювання корпусу й вежі під час штурму поблизу Роботиного 17 лютого.

    18 лютого на східному (лівому) березі Херсонської області, у районі Кринок, тривали позиційні бої. Костянтин Машовець, український військовий оглядач, повідомив про продовження атаки десантно-штурмових підрозділів російських військ, таких як 26-й та 28-й мотострілецькі полки РФ, 144-а мотострілецька бригада, 328-й та 337-й полки ВДВ, 810-та ОМБр (ЧФ), десантно-штурмові загони “Штурм”, на позиції Збройних Сил України під Кринками.

    Ситуація на фронті була напруженою. За даними Генштабу Збройних Сил України, протягом доби було зафіксовано 56 бойових зіткнень на фронті.

    Речник Сил оборони Таврійського напрямку, Дмитро Лиховій, заявив, що окупанти активізували свої атаки на Ласточкине на напрямку до Авдіївки. За добу було відбито 14 атак.

    Також в Запорізькій області російські загарбники намагалися 13 разів атакувати позиції українських сил оборони поблизу Вербового та Роботиного, проте безуспішно.

    Раніше Генштаб повідомив, що втрати Росії у війні проти України станом на 17 лютого склали 1050 окупантів, а також було знищено 28 артилерійських систем та 18 автомобілів противника.

    За словами командувача ОСУВ “Таврія” Олександра Тарнавського, за чотири місяці боїв за Авдіївку російські війська втратили 47 тисяч солдатів, а також українські військові знищили сотні танків, артилерійських установок та бронемашин ворога.