Gorchitsa.info

Позначка: НАТО

  • «Перемовини можуть стати пасткою»: Залужний назвав головну помилку України та умову безпечного миру

    «Перемовини можуть стати пасткою»: Залужний назвав головну помилку України та умову безпечного миру

    Будь-які переговори з Росією без сильної, технологічної та деполітизованої української армії можуть перетворитися на пастку. Таку позицію висловив посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у колонці до 35-річчя Незалежності України. Він пов’язав нинішню велику війну з десятиліттями роззброєння, занепадом оборонної промисловості та надмірною вірою у зовнішні гарантії, а також закликав перетворити воєнний досвід України на нову систему національної та європейської безпеки.

    У своєму великому тексті Залужний фактично підбиває підсумок перших 35 років української незалежності й намагається відповісти на питання, чому країна врешті опинилася у найбільшій війні в Європі за десятиліття. На його думку, однією з головних причин стали втрачені можливості після 1991 року. Замість швидкого формування сильних інституцій, економіки, оборонної промисловості, науки й технологічної бази Україна багато років скорочувала військовий потенціал і втрачала стратегічні підприємства.

    Ексголовком ставить питання, наскільки виправданими були масове роззброєння, скорочення оборонних видатків і рішення, які послаблювали військовий потенціал молодої держави. Він наголошує: Україна втрачала не лише озброєння, а й заводи, виробничі компетенції, наукові школи та технології. Саме дефіцит такої бази сьогодні ускладнює створення повноцінної власної ракетної та протиракетної галузі.

    Окремий акцент Залужний робить на Будапештському меморандумі. На його переконання, головний урок цього документа полягає не просто в історії ядерного роззброєння, а в розумінні того, що безпека держави не може триматися лише на міжнародних запевненнях. Навіть найгучніші політичні гарантії не замінять власної здатності країни чинити опір і вести довготривалу боротьбу, якщо напад усе ж станеться.

    Залужний фактично проводить пряму лінію від подій 1990-х до 2014 року. Тоді, за його оцінкою, Україна вперше гостро відчула наслідки попередньої неготовності. Анексія Криму та початок війни на Донбасі змусили суспільство по-справжньому переоцінити роль Збройних сил. Армія почала відновлюватися, а безпека поступово стала однією з головних державних тем.

    Однак Мінські домовленості, на думку колишнього головнокомандувача, дали Україні лише обмежений час. Залужний формулює цей урок жорстко: шанс дається один раз. Якщо держава використовує паузу не для фундаментального посилення, а для відкладання проблем, у якийсь момент ці проблеми повертаються вже у формі війни. Саме так він оцінює дипломатичні маневри навколо Росії перед початком повномасштабного вторгнення.

    Ця логіка підводить Залужного до одного з найгучніших висновків його колонки — питання нинішніх переговорів із Москвою. Він не стверджує, що дипломатія сама по собі непотрібна. Навпаки, як можливий вихід із війни він згадує припинення вогню. Однак попереджає, що навіть переговорний процес може стати небезпечним, якщо Україна підійде до нього ослабленою.

    За його словами, найбільша пастка — це не сам факт переговорів, а слабка, деморалізована та заполітизована армія. Саме вона, в разі провалу домовленостей або нового нападу, може позбавити державу можливості вирватися з небезпечної ситуації. Тобто головною гарантією будь-якого мирного процесу має бути не документ, а здатність України завдати противнику неприйнятної ціни у разі повторної агресії.

    Залужний також наголошує, що після 2022 року сама природа війни радикально змінилася. Сучасне поле бою — це вже не тільки танки, артилерія, літаки та ракети. Дедалі більшу роль відіграють безпілотні системи, штучний інтелект, автономне управління, роботизовані комплекси, аналіз величезних масивів даних і стійкий супутниковий зв’язок.

    Саме тому Україна, за його словами, фактично стала одним із головних центрів військово-технологічної революції XXI століття. Чотири з половиною роки повномасштабного протистояння з Росією дали ЗСУ досвід ведення масштабної технологічної війни проти чисельно більшого противника — досвід, якого наразі немає навіть у більшості армій НАТО.

    Із цього Залужний робить стратегічний висновок: український воєнний досвід не можна втратити після завершення бойових дій. Його необхідно перетворити на доктрину, військові розробки — на потужний сектор економіки, а армію — на постійну систему стримування майбутньої агресії.

    Колишній головнокомандувач підкреслює, що для цього недостатньо просто купувати зброю. Справжня система безпеки має починатися значно раніше — з освіти, науки, підготовки інженерів, математиків, фізиків, конструкторів та фахівців із нових технологій. Саме наукова та виробнича спроможність визначатиме, чи зможе Україна самостійно створювати ракети, системи ППО, дрони, роботизовані комплекси й інші засоби війни майбутнього.

    Залужний також критично ставиться до спроб замінити справжню державну стратегію красивими інформаційними кампаніями. На його думку, маркетинг чи політичні гасла не здатні компенсувати відсутність системного планування. Потрібні чітка політична мета, науково обґрунтовані рішення та військова стратегія, підпорядкована довгостроковій меті держави.

    Водночас він розглядає Україну вже не як буфер між Росією та Заходом, а як одного з потенційних архітекторів нової європейської системи безпеки. За його оцінкою, саме український спротив остаточно показав неспроможність старої концепції «сірих зон», коли країни між Росією та НАТО фактично залишалися в геополітичній невизначеності.

    Україна, пише Залужний, уже опинилася в епіцентрі процесу формування нової безпекової архітектури Європи. Її Збройні сили мають унікальний бойовий досвід, а український оборонний сектор випробовує рішення, які згодом можуть визначати розвиток армій усього континенту. Питання, за його словами, лише в тому, чи готові самі європейські держави визнати ці нові реалії та відмовитися від підходів часів холодної війни.

    Особливе місце в колонці займає думка про те, що Росія не відмовилася від фундаментального заперечення української незалежності. Поки в Кремлі розпад СРСР сприймають як історичну помилку, Москва, за оцінкою Залужного, не матиме стимулу до справжнього довготривалого компромісу з Україною. Саме тому будь-яка система миру повинна будуватися з урахуванням можливості нової агресії.

    Водночас ексголовком переконаний, що Росія не здатна здобути стратегічну перемогу у великій війні. Проте для України цього недостатньо: завдання полягає не лише у виживанні під час нинішнього вторгнення, а й у створенні такої державної системи, яка зробить повторення подібної війни максимально малоймовірним.

    Саме тому головною метою найближчих років Залужний називає перетворення отриманого досвіду на довгострокову систему національної безпеки. Йдеться про сильні ЗСУ, власний оборонно-промисловий і науковий потенціал, стійкі державні інституції, підготовлене до спротиву суспільство та місце України в новій архітектурі європейської безпеки.

    Фактично головний меседж його колонки зводиться до одного: мир сам по собі не може бути гарантією безпеки. Навіть після припинення вогню Україна не має повторити помилку попередніх десятиліть і почати скорочувати оборону в очікуванні, що нової війни не буде. Навпаки, саме після завершення бойових дій сильна армія, технології та оборонна промисловість мають стати одним із фундаментів держави.

    Для Залужного це не лише військова задача. Він говорить про ширшу модель країни, в якій безпека повинна бути пов’язана з економікою, освітою, наукою, технологіями та історичною пам’яттю. Лише тоді, за його логікою, українська незалежність перестане залежати від чергової міжнародної домовленості та стане незворотною реальністю.

  • Латвія розширює допомогу Україні: ще 200 поранених військових приймуть на лікування та реабілітацію

    Латвія розширює допомогу Україні: ще 200 поранених військових приймуть на лікування та реабілітацію

    Латвія готується прийняти на лікування та реабілітацію ще 200 поранених українських військовослужбовців. Про це 23 серпня під час візиту до Києва заявив прем’єр-міністр Латвії Андріс Кулбергс. Він наголосив, що його країна підтримувала Україну ще до початку повномасштабного вторгнення Росії й має намір надалі збільшувати допомогу — від військової техніки та підготовки бійців до медичної реабілітації.

    Заяву Кулбергс зробив під час церемонії до Дня Державного Прапора України у Києві. Латвійський прем’єр наголосив, що його країна шукає додаткові можливості для допомоги українським захисникам, які отримали поранення на фронті. За його словами, наступним кроком стане прийом ще 200 військових на лікування і відновлення.

    «Ми допомагаємо всім, чим можемо. Тисячі ваших поранених військовослужбовців проходять реабілітацію в Латвії. Ми хочемо зробити більше, і зараз додатково знаходимо можливості прийняти ще 200 військових», — заявив Кулбергс.

    Андріс Кулбергс очолює уряд Латвії з травня 2026 року. 28 травня Сейм висловив довіру сформованому ним Кабінету міністрів — за новий уряд проголосували 66 депутатів. Кулбергс змінив на посаді Евіку Сіліню після відставки її уряду.

    Допомога пораненим українським військовим у Латвії триває вже кілька років. Ще станом на лютий 2024 року латвійські медіа повідомляли приблизно про 240 українських військовослужбовців, які пройшли лікування та реабілітацію в країні. Для цього використовували, зокрема, лікарні Gaiļezers і Stradiņš, Травматологічно-ортопедичну лікарню, реабілітаційний центр Vaivari та медичний центр Державного агентства соціальної інтеграції. Поранених доставляли з України спеціальними медичними автобусами.

    З того часу обсяг підтримки суттєво зріс. У серпні 2026 року латвійське суспільне мовлення LSM разом із благодійною організацією Ziedot.lv запустило нову кампанію зі збору коштів на комплексну реабілітацію українських військових як у Латвії, так і в Україні. Її спеціально приурочили до Дня Незалежності України.

    Окремим напрямком стала участь Латвії в натовському проєкті Renovator. П’ять держав Альянсу — Латвія, Литва, Норвегія, Швеція та Велика Британія — беруть участь у створенні й модернізації п’яти військових реабілітаційних центрів в Україні. У них поранені військові мають отримувати фізичну терапію, медичну реабілітацію та підтримку для повернення до служби або цивільного життя.

    Кулбергс під час виступу також нагадав про військову допомогу Риги з перших годин повномасштабного російського вторгнення. Одним із найбільш символічних прикладів стали переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger, які Латвія передала Україні буквально напередодні 24 лютого 2022 року. Володимир Зеленський раніше розповідав, що перші латвійські Stinger прибули в Україну ще о 18:00 23 лютого і вже з перших годин вторгнення використовувалися для захисту країни від російської авіації.

    Сьогодні перелік латвійської військової допомоги значно ширший. Міністерство оборони Латвії повідомляє, що у 2022–2025 роках обсяг військової підтримки України становив приблизно €665 млн. Україні передавали гелікоптери Мі-17, гаубиці M109, бронетехніку CVRT, системи ППО, протитанкове озброєння, боєприпаси та інше обладнання. У 2025 році Київ також отримав 42 бронетранспортери Patria латвійського виробництва.

    На 2026 рік Латвія взяла зобов’язання спрямувати на військову підтримку України щонайменше 0,25% свого ВВП. Станом на 20 лютого цього року загальна державна та суспільна допомога Україні від початку великої війни оцінювалася у €1,08 млрд. Із цієї суми близько €675 млн припадало на військову підтримку, €92 млн — на гуманітарну допомогу та підтримку українського уряду, €304 млн — на допомогу українським цивільним у Латвії, ще €17 млн — на відбудову та розвиток.

    Важливим напрямком залишається й навчання українських військових. Латвійське Міноборони зазначає, що країна здатна щороку готувати до 4 тисяч українських військовослужбовців за різними спеціальностями. Навчання проходять як безпосередньо в Латвії, так і в межах спільної місії LEGIO держав Північної Європи, Балтії та Польщі.

    Кулбергс наголосив, що підтримка України для Латвії має не лише політичне, а й безпекове значення. Латвія безпосередньо межує з Росією та Білоруссю й упродовж останніх років посилює оборону східного кордону, ППО та системи боротьби з безпілотниками.

    У липні Кулбергс повідомив Reuters про посилення охорони ключових об’єктів критичної інфраструктури через потенційні загрози з боку Росії. Йшлося, зокрема, про Кегумську ГЕС та Інчукалнське підземне газосховище. Латвійський уряд також просить посилити присутність союзників НАТО і систему протиповітряної оборони країни.

    Саме тому Рига неодноразово наголошувала, що українська армія фактично захищає не лише власну державу, а й безпеку всього східного флангу НАТО.

    «Українці довели своєю кров’ю і потом, що Україна — це частина Європи», — сказав Кулбергс у Києві.

    Прем’єр запевнив, що Латвія залишатиметься поруч з Україною і після завершення активної фази війни, адже лікування, протезування, психологічна підтримка та довготривала реабілітація військових потребуватимуть допомоги партнерів ще багато років.

    «Разом ми досягнемо миру в Україні. Народ Латвії з вами. Сьогодні я передаю вам вітання від кожного з них», — заявив глава латвійського уряду.

    Оголошення про додаткові 200 місць для українських захисників стало одним із практичних результатів візиту європейських лідерів до Києва напередодні 35-ї річниці Незалежності України. Латвія вкотре демонструє, що її підтримка виходить далеко за межі постачання озброєння: країна бере на себе і довготривалу допомогу тим військовим, які заплатили здоров’ям за оборону України.

  • Залужного хочуть прибрати з посади посла у Британії, але побоюються його повернення та політичної кампанії

    Залужного хочуть прибрати з посади посла у Британії, але побоюються його повернення та політичної кампанії

    У Лондоні Валерій Залужний продовжує виконувати обов’язки посла України у Великій Британії. Призначення, що відбулося у травні 2024 року, формально залишає йому ще значний термін на цій посаді. Водночас у політичних колах Києва обговорюється можливість дострокового завершення його дипломатичної місії.

    Відомості, що надійшли від джерела, знайомого з настроями у вищих ешелонах влади, вказують на бажання прибрати Залужного з Лондона. Водночас ті самі кола оцінюють ризик, пов’язаний із його можливим поверненням в Україну. Генерал, який зберігає високий рівень суспільної довіри, може перейти до відкритої політичної діяльності.

    За відкритими даними, Залужний залишається однією з найбільш авторитетних фігур у країні. Опитування липня–серпня 2026 року стабільно ставлять його в лідери рейтингів довіри — близько 70 відсотків респондентів висловлюють йому довіру, випереджаючи чинного президента. Ще в липні «Українська правда» з посиланням на джерела, близькі до учасників зустрічі, повідомила, що під час візиту до Києва президент безпосередньо запитав колишнього головнокомандувача, чи готовий той брати участь у виборах, якщо вони відбудуться восени. Відповідь, за словами тих самих джерел, була однозначною: «Так. Буду».

    Призначення до Лондона у 2024 році багато спостерігачів тоді інтерпретували як спосіб дистанціювати популярного воєначальника від внутрішньої політики. Два роки потому конструкція виглядає менш стійкою. Залужний публічно уникає прямих заяв про свої політичні плани, наголошуючи, що будь-які розмови про особисте майбутнє можливі лише після завершення воєнного стану. Водночас його регулярні виступи з питань стратегії, НАТО та майбутнього української оборони продовжують утримувати його в центрі суспільної уваги.

    Будь-яке рішення про дострокове відкликання посла з Великої Британії неминуче буде прочитане крізь призму цих рейтингів. Повернення до Києва людини, яку значна частина суспільства досі сприймає як символ військового спротиву перших років повномасштабного вторгнення, здатне змінити баланс сил усередині політичного класу. Водночас воно створює ризик ескалації конкуренції, якої частина оточення президента, судячи з усього, воліє уникати.

    Офіційних заяв ані від Офісу президента, ані від Міністерства закордонних справ із цього приводу не надходило. Сам Залужний та його представники раніше спростовували чутки про швидку відставку, наголошуючи, що він продовжує роботу. Водночас сам факт обговорення варіантів виведення генерала з Лондона показує, наскільки чутливою залишається тема його можливого політичного повернення.

    Ситуація навколо посла у Великій Британії відображає ширшу дилему української влади, як управляти фігурами, чия популярність зросла в умовах війни і яких уже неможливо повністю контролювати адміністративними призначеннями.

     

  • Морський дрон із вибухівкою підійшов до газового гіганта ЄС: Румунія підняла F-16

    Морський дрон із вибухівкою підійшов до газового гіганта ЄС: Румунія підняла F-16

    Румунські військові 20 серпня знищили морський безпілотник із вибухівкою, який виявили всього за кількасот метрів від критично важливої енергетичної інфраструктури газового проєкту Neptun Deep у Чорному морі. Для перехоплення цілі Бухарест підняв винищувачі F-16. Інцидент уже спричинив гостру реакцію керівництва Румунії та Європейського Союзу: президент Нікушор Дан поклав відповідальність за ескалацію на Росію, а президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила про посилення кампанії погроз проти ЄС. Особливої ваги події додає те, що Neptun Deep має стати одним із найважливіших газових проєктів Європи та посилити енергетичну незалежність Євросоюзу.

    Надзвичайна ситуація виникла вранці у четвер, 20 серпня. Морський безпілотник помітили у виключній економічній зоні Румунії приблизно за 80 морських миль на схід від Констанци. Небезпека полягала не лише в самому факті появи невідомого апарата: дрон рухався поблизу району, де розташована стратегічна газова інфраструктура Neptun Deep, а на об’єкті перебували сотні людей.

    Міністр оборони Румунії Раду Міруце повідомив, що після виявлення потенційної загрози військові підняли два винищувачі F-16, які отримали дозвіл застосувати зброю. Морський безпілотник був знищений. Згодом військові підтвердили, що апарат ніс вибухівку, а отже міг становити реальну небезпеку для людей та розташованої поруч критичної інфраструктури.

    Reuters повідомляє, що дрон перебував лише за кількасот метрів від інфраструктури Neptun Deep. Румунська сторона вирішила нейтралізувати апарат саме через потенційний ризик вибуху поблизу стратегічного об’єкта. Після знищення цілі наявність вибухового заряду підтвердили.

    Водночас важливою залишається обставина щодо походження безпілотника. Міністр оборони Румунії заявив, що, за наявною у Бухареста інформацією, дрон не був українським. Українська сторона також заперечила свою причетність. Росія на момент появи перших повідомлень про інцидент офіційної відповіді не надала.

    Румунський президент Нікушор Дан пішов далі та прямо звинуватив Росію в ескалації подібних загроз. За його словами, інцидент вписується в ширший контекст небезпечних російських дій у Чорноморському регіоні.

    Ситуація особливо чутлива через статус Румунії. Країна є членом НАТО та Європейського Союзу, має понад 600 кілометрів спільного кордону з Україною і від початку повномасштабної російської агресії неодноразово стикалася з наслідками бойових дій буквально біля своєї території.

    Російські атаки по українських портах та іншій інфраструктурі на Дунаї вже багато разів призводили до появи безпілотників або їхніх уламків у Румунії. Від початку повномасштабної війни румунське Міністерство оборони зафіксувало 120 атак поблизу кордону, 41 несанкціоноване проникнення безпілотників та 63 випадки виявлення дронів або їхніх фрагментів. Лише у 2026 році, за даними румунського оборонного відомства станом на 19 серпня, було зафіксовано 54 атаки поблизу кордону та 23 несанкціоновані проникнення.

    Буквально за кілька днів до нового інциденту ситуація вже різко загострювалася. 16 серпня винищувач F-18 іспанського контингенту НАТО збив безпілотник, який незаконно проник у повітряний простір Румунії. Апарат увійшов із боку Молдови приблизно за 24 кілометри на північ від Галаца. Його знищили, а уламки впали в незаселеній місцевості. Reuters зазначало, що дрон вважали ймовірно російським, хоча його походження офіційно ще розслідувалося.

    Тепер ситуація стала ще незвичнішою: загроза виникла вже не в небі, а безпосередньо в Чорному морі, причому поруч із одним із найцінніших енергетичних проєктів Румунії.

    Neptun Deep має стратегічне значення далеко за межами самої країни. Це великий офшорний газовий проєкт у румунському секторі Чорного моря, який розробляють OMV Petrom та державна Romgaz. Початок видобутку запланований на 2027 рік. Очікується, що після виходу проєкту на заплановані показники Румунія зможе суттєво наростити власний видобуток і перетворитися на найбільшого виробника природного газу в Європейському Союзі.

    Саме тому поява морського дрона з вибухівкою за кількасот метрів від такої інфраструктури викликала особливе занепокоєння.

    Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Євросоюз докладає значних зусиль для скорочення залежності від російських енергоресурсів. Нові родовища та маршрути постачання газу набули не лише економічного, а й стратегічного значення. Відповідно, безпека Neptun Deep безпосередньо пов’язана з ширшим питанням європейської енергетичної безпеки.

    Інцидент викликав оперативну реакцію Брюсселя. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Європа стикається з «ескалацією кампанії погроз», метою якої є залякування громадян та спроба розділити Євросоюз. Вона також наголосила на необхідності посилення оборонних можливостей ЄС для стримування провокацій та агресії.

    У європейській дискусії інцидент уже розглядають у ширшому контексті гібридних загроз. Йдеться не лише про класичні військові атаки, а про потенційні провокації проти критичної інфраструктури, порушення повітряного простору, морські інциденти, диверсії та інші дії, які можуть створювати загрозу країнам НАТО та ЄС без формального переходу до прямого воєнного зіткнення.

    Чорне море за роки повномасштабної війни фактично перетворилося на одну з найбільш небезпечних зон Європи. Тут проходять важливі торговельні маршрути, здійснюється український морський експорт, розташовані енергетичні об’єкти та діють військово-морські сили кількох держав НАТО.

    До традиційних військових ризиків додалася мінна небезпека. Після початку великої війни у Чорному морі неодноразово знаходили дрейфуючі міни. Для протидії загрозі Румунія, Болгарія та Туреччина створили спільну протимінну групу, а на тлі нових ризиків співпрацю щодо захисту критичної чорноморської інфраструктури розширюють.

    Тепер до мінної загрози фактично додаються морські безпілотники.

    Саме це робить подію 20 серпня особливо показовою. Безекіпажні морські апарати стали одним із найпомітніших нових видів озброєння російсько-української війни. Україна активно застосовує їх проти російського Чорноморського флоту та військової інфраструктури РФ. Росія також розвиває власні морські безпілотні системи.

    Проте в цьому випадку Румунія заявляє, що знищений апарат не був українського походження, а президент країни пов’язав інцидент із Росією. Остаточні технічні висновки щодо походження апарата мають ґрунтуватися на результатах румунського розслідування.

    Особливо тривожним є збіг у часі з різким загостренням повітряної ситуації у всьому регіоні.

    У ніч проти 20 серпня Росія здійснила масштабний комбінований удар по Україні. У Києві та області загинули люди, десятки отримали поранення. Під час російських атак безпілотна активність знову зачепила сусідні з Україною держави, що змусило країни НАТО реагувати на потенційні загрози поблизу своїх кордонів.

    Тобто історія біля Neptun Deep виникла не ізольовано. Вона сталася в момент, коли безпекова ситуація на східному фланзі НАТО знову різко погіршилася.

    Для Бухареста це створює принципово новий виклик. Раніше основною проблемою були російські повітряні удари по українській території поблизу румунського кордону, після яких дрони або їхні уламки могли опинитися в Румунії. Тепер країна зіткнулася із вибухонебезпечним морським апаратом безпосередньо біля стратегічної енергетичної інфраструктури.

    Саме тому рішення застосувати винищувачі стало показовим сигналом щодо готовності Бухареста діяти жорсткіше.

    Румунські військові вже мають законодавчі та оперативні механізми для нейтралізації безпілотників, які становлять загрозу. Зростання кількості інцидентів у 2026 році показує, що такі механізми перестають бути суто теоретичними. Станом на 19 серпня румунське Міноборони повідомляло вже про чотири збиті дрони протягом року.

    Нинішній випадок, однак, виходить за межі проблеми порушення повітряного простору. Він ставить питання про фізичний захист морських платформ, газовидобувної інфраструктури, портів, підводних комунікацій та інших стратегічних об’єктів у Чорному морі.

    Після вибухів на газопроводах «Північний потік» у Балтійському морі у 2022 році європейські країни вже суттєво посилили увагу до безпеки підводної інфраструктури. Новий інцидент у Чорному морі демонструє, що потенційна загроза може походити не лише від диверсій під водою, але й від відносно невеликих безекіпажних апаратів із вибухівкою.

    Для Neptun Deep ця проблема особливо актуальна через майбутню роль проєкту в європейському енергетичному балансі.

    Якщо об’єкт справді стане одним із головних центрів видобутку газу в ЄС, його безпека автоматично перетворюється з румунського внутрішнього питання на проблему загальноєвропейського рівня. Саме в такому контексті слід розглядати швидку реакцію Урсули фон дер Ляєн.

    Водночас інцидент створює ще одну складну проблему для НАТО: як реагувати на загрози, походження яких не завжди можна встановити миттєво.

    Румунія є членом Альянсу, але її виключна економічна зона в Чорному морі має інший міжнародно-правовий статус, ніж суверенна територія держави. Тому кожен подібний епізод потребує окремої оцінки обставин, походження загрози та її потенційної мети.

    Поки що Бухарест не повідомляв про запуск процедур колективної оборони НАТО у зв’язку з морським інцидентом. Румунія знищила небезпечний апарат власними силами, а політична реакція зосередилася на засудженні ескалації та необхідності посилення захисту.

    Проте сама поява морського безпілотника з вибухівкою поблизу стратегічного газового проєкту означає, що війна Росії проти України дедалі сильніше впливає на безпекове середовище сусідніх держав НАТО.

    Раніше такими проявами ставали уламки ракет і безпілотників, порушення повітряного простору та морські міни. Тепер до цього переліку додалася потенційна загроза критичній енергетичній інфраструктурі в морі.

    І саме тому події біля Neptun Deep можуть мати наслідки значно ширші за знищення одного дрона. Після цього Румунія та її союзники, ймовірно, приділятимуть ще більше уваги патрулюванню чорноморської акваторії та захисту енергетичних об’єктів.

    Для Європи ця історія водночас є нагадуванням: критична інфраструктура, яка має допомогти ЄС остаточно зменшити енергетичну залежність від Росії, сама стає частиною нового безпекового середовища.

    І якщо висновки Бухареста про російський слід отримають подальше технічне підтвердження, знищення вибухонебезпечного дрона за кількасот метрів від Neptun Deep може стати одним із найсерйозніших чорноморських інцидентів останнього часу — не лише для Румунії, а й для всього східного флангу НАТО.

  • Польща підняла військову авіацію через масовану атаку Росії на Україну

    Польща підняла військову авіацію через масовану атаку Росії на Україну

    У ніч проти 20 серпня Польща задіяла військову авіацію та перевела системи протиповітряної оборони у підвищену готовність через масовану російську атаку по Україні. У польському командуванні наголосили, що ці заходи мали превентивний характер і були спрямовані на захист власного повітряного простору.

    Про активізацію військової авіації повідомило Оперативне командування Збройних сил Польщі.

    Причиною стало застосування Росією далекої авіації для ударів по території України.

    Польща задіяла сили ППО та авіацію

    В Оперативному командуванні заявили, що через активність російської дальньої авіації у польському повітряному просторі розпочали операції військові літаки.

    Для реагування були залучені необхідні сили та засоби, якими розпоряджається польське командування.

    Паралельно у стан підвищеної готовності перевели наземні комплекси протиповітряної оборони та системи радіолокаційної розвідки.

    Польські військові наголосили, що ці дії мають насамперед запобіжний характер.

    «Ці заходи мають превентивний характер і спрямовані на забезпечення безпеки повітряного простору та його захист, особливо в районах, прилеглих до зон, що перебувають під загрозою», — йдеться у повідомленні командування.

    Військові продовжують стежити за ситуацією, а підпорядковані сили перебувають у готовності до негайного реагування.

    Росія масовано атакувала Україну

    Активізація польської авіації відбулася на тлі масштабної атаки Росії на Україну в ніч проти 20 серпня.

    Одним із головних напрямків удару став Київ. Російські війська застосували ракети та безпілотники, внаслідок чого у столиці зафіксовано численні руйнування та пожежі.

    Станом на ранок кількість загиблих у Києві зросла до 11 осіб. Семеро людей загинули у Солом’янському районі. Також є десятки постраждалих.

    Рятувальники продовжують працювати на місцях ударів та розбирати завали.

    Під ударом опинилася й Київщина

    Російська атака зачепила і Київську область.

    У Броварській громаді зафіксовано влучання в об’єкт промислової інфраструктури. Внаслідок удару загинула одна людина, ще двоє постраждали.

    Через пошкодження інфраструктури виникли перебої з електропостачанням та зміни в роботі транспорту.

    Зокрема, були внесені корективи до руху приміських поїздів у напрямку Києва. У самій столиці частина маршрутів громадського транспорту також курсувала зі змінами.

    Польща не вперше піднімає авіацію через російські удари

    Польські військові регулярно посилюють готовність своїх сил під час великих російських ракетних атак на Україну.

    Особливу увагу Варшава приділяє ударам по західних областях України, які межують із Польщею. Під час таких атак військові літаки можуть підійматися у повітря, а системи ППО та радари переводяться у підвищену готовність.

    Мета таких заходів — своєчасно відреагувати у разі наближення повітряних цілей до польського кордону або порушення повітряного простору країни.

  • НАТО розкрило покроковий план на випадок нападу Росії: що Альянс робитиме у перші години війни

    НАТО розкрило покроковий план на випадок нападу Росії: що Альянс робитиме у перші години війни

    НАТО розробило концепцію ведення наземної війни на випадок масштабного нападу Росії на одну або кілька держав Альянсу. План передбачає придушення російських ракетних систем, створення на східному фланзі зони, де діятимуть переважно безпілотники, а також удари по військовій логістиці РФ.

    Про це повідомляє німецьке видання Bild.

    Йдеться про так звану NATO Land Warfighting Concept — концепцію наземних бойових дій НАТО. За даними Bild, роботу над документом очолював майор Збройних сил США Ендрю Пінгрей.

    Перший етап — зупинити ракетні удари Росії

    Один із можливих сценаріїв передбачає атаку РФ на країни Балтії. Російські війська можуть розпочати операцію з масованого застосування ракет і безпілотників, одночасно розгорнувши наземний наступ із використанням бронетехніки.

    У такому випадку одним із перших завдань сил НАТО має стати придушення російських ракетних можливостей.

    Для цього Альянс може залучити бойову авіацію, ракети та безпілотні системи для ураження комплексів, із яких Росія здійснюватиме атаки.

    Особливу роль у можливому конфлікті відіграватиме Калінінградська область РФ. Росія розмістила там значну кількість ракетних комплексів і систем протиповітряної оборони, тому цей регіон може стати одним із ключових напрямків протистояння.

    На кордоні з РФ та Білоруссю хочуть створити зону без солдатів

    Наступний елемент концепції — створення вздовж кордонів із Росією та Білоруссю так званої «автономної зони».

    Її особливість полягає в тому, що основну роль там мають виконувати не військовослужбовці, а безпілотні та роботизовані системи.

    Дрони й автономна наземна техніка повинні виявляти російські підрозділи, стримувати їх просування та завдавати ударів. Таким чином НАТО прагне створити додатковий захисний бар’єр і водночас скоротити ризики для особового складу.

    Удари можуть перенести на територію Росії

    Якщо російські війська продовжать наступ, концепція передбачає наступний етап — ураження військової інфраструктури, яка забезпечує російські сили.

    Серед можливих цілей Bild називає військові аеродроми, оборонні підприємства, мости та залізничну інфраструктуру.

    Головним завданням таких атак має стати порушення логістичних ланцюгів РФ, щоб російські війська не могли швидко отримувати боєприпаси, техніку, пальне та підкріплення.

    Фактично НАТО розглядає можливість не обмежувати оборону територією країн-членів, якщо для припинення російського наступу буде необхідно нейтралізувати військові об’єкти, які забезпечують агресію.

    НАТО розглядає використання дронів усередині РФ

    Ще одним елементом концепції, за інформацією Bild, є створення так званого «повітряного мосту».

    Передбачається, що за його допомогою на територію Росії можуть доставляти безпілотники та роботизовані системи. До таких операцій потенційно можуть залучатися противники російської влади.

    Водночас у концепції підкреслюється: метою НАТО не є завоювання Росії.

    Основне завдання Альянсу — зупинити агресію, позбавити російські сили можливості продовжувати наступ та відтіснити їх назад до кордонів РФ.

    У НАТО не хочуть повністю приховувати план

    Окремою особливістю концепції є підхід до стримування Росії. В Альянсі вважають, що потенційний противник повинен розуміти наслідки можливого нападу.

    Тому основні принципи відповіді НАТО не обов’язково мають залишатися повністю секретними.

    Логіка полягає в тому, що Москва повинна заздалегідь усвідомлювати: напад на країну НАТО може призвести не лише до оборони її території, а й до ударів по військових системах та логістиці, які забезпечують російську операцію.

    Таким чином, сама концепція має виконувати одразу дві функції — бути основою для дій сил Альянсу та інструментом стримування Кремля від початку війни.

    Європа вже готується до можливого загострення

    Поява такого плану відбувається на тлі посилення оборони східного флангу НАТО. Польська влада раніше заявляла про підготовку до можливих нових провокацій Росії.

    У країнах Балтії також дедалі частіше говорять про гібридні загрози з боку Москви. Західні держави розслідують диверсії, підпали та інші інциденти, за якими може стояти Росія.

    На цьому тлі нова концепція НАТО демонструє зміну підходу Альянсу: потенційна війна з Росією розглядається як конфлікт, у якому ключову роль відіграватимуть далекобійні удари, масове застосування дронів, роботизовані системи та знищення військової логістики противника.

  • Попередження Каспарова: вичерпання ресурсів РФ підвищує ризик нового великого наступу та загроз для Європи

    Попередження Каспарова: вичерпання ресурсів РФ підвищує ризик нового великого наступу та загроз для Європи

    Російський опозиційний політик Гаррі Каспаров в інтерв’ю YouTube-каналу «Форум вільної Росії» заявив про зростання ризиків масштабного прориву фронту в Україні або прямого нападу РФ на країни Європи через швидке скорочення часу та ресурсів у Кремля.

    Ключові деталі та оцінка ситуації

    • Дефіцит часу та ресурсів: Через економічний тиск, вичерпання запасу озброєнь та мобілізаційного ресурсу Москва опиняється в умовах обмеженого часового вікна для досягнення своїх стратегічних цілей.
    • Загроза ескалації на фронті: Вичерпання ресурсів змушує військово-політичне керівництво РФ йти на підвищений ризик і шукати можливості для масштабних наступальних операцій на ключових ділянках фронту.
    • Ризики для країн Європи: Політик застерігає, що відсутність рішучої відсічі та концептуальної перемоги України створює пряму загрозу поширення російської військової агресії на суміжні держави Європи.
    • Запит на дієві кроки Заходу: Заява є черговим сигналом для міжнародних партнерів щодо необхідності зняття обмежень на зброю та максимального посилення оборонного потенціалу України й східного флангу НАТО.

    З заяви Гаррі Каспарова в інтерв’ю «Форуму вільної Росії»:

    «Росії залишається дедалі менше часу і ресурсів, тому ризик спроби великого прориву фронту в Україні чи нападу на країни Європи помітно зростає».

  • Ініціатива Варшави: Радослав Сікорський запропонував створити «Європейський легіон» із залученням українських ветеранів

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський виступив за поглиблення військової інтеграції в ЄС та створення постійного «Європейського легіону», який доповнюватиме НАТО й залучатиме досвідчених військових, зокрема українських ветеранів після війни. Про це він заявив у інтерв’ю грецькому виданню Kathimerini.

    Ключові аспекти та аргументи польської дипломатії

    • Мета формування: Створення постійного підрозділу для підвищення обороноздатності континенту, реагування на регіональні кризи та гібридні загрози (зокрема штучні міграційні кризи).
    • Залучення українців: До складу легіону пропонується набирати професіоналів із всієї європейської родини, у тому числі загартованих у боях українських військових із реальним досвідом сучасної війни.
    • Доповнення до НАТО: Формування не замінюватиме Альянс, а посилюватиме «європейську опору» в межах спільної системи безпеки.
    • Самостійність Європи: Сікорський підкреслив, що ЄС повинен узяти на себе відповідальність за власну безпеку, а не розраховувати на допомогу Вашингтона при кожному виклику.
    • Зміна ролі США: Сполучені Штати поступово зміщують фокус на Індо-Тихоокеанський регіон і надаватимуть першочергово розвідувальні та технологічні можливості, тоді як Європа має виконувати основну роботу безпосередньо на землі.

    З заяви міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського:

    «Нам — Європейському Союзу, потрібна набагато глибша військова інтеграція. Ось чому я рішуче виступаю за створення «Європейського легіону» — цілеспрямованої, постійної сили, яка могла б набирати досвідчених професіоналів з ширшої європейської родини, включаючи загартованих у боях українських ветеранів після війни».

     

  • Українські спецслужби увірвалися до еліти Європи: СБУ та ГУР вміють те, чого не робить більше ніхто

    Українські спецслужби увірвалися до еліти Європи: СБУ та ГУР вміють те, чого не робить більше ніхто

    Українські спецслужби за роки повномасштабної війни пройшли шлях, який докорінно змінив їхнє сприйняття західною розвідувальною спільнотою. Служба безпеки України та Головне управління розвідки Міністерства оборони опинилися на четвертій позиції у рейтингу найкращих розвідувальних служб Європи, складеному французьким журналом L’Express. Українські структури залишили позаду низку спецслужб держав, які десятиліттями вважалися одними з найсильніших на континенті.

    Рейтинг має незвичайну методологію. Автори не намагалися порівнювати бюджети спецслужб, кількість співробітників або число проведених операцій — значна частина таких даних у будь-якому разі засекречена. Натомість L’Express звернувся безпосередньо до професійного середовища. В опитуванні взяли участь 60 чинних і колишніх представників та високопосадовців розвідувальних служб із 25 країн. Серед опитаних були також представники американської та ізраїльської розвідувальних спільнот. Кожному пропонували назвати п’ять найкращих європейських служб, оцінюючи передусім їхню ефективність та надійність.

    Перше місце з великим відривом посіла британська MI6, яка отримала 251 бал. Другою стала французька DGSE зі 169 балами. На третій позиції опинилася нідерландська AIVD із 97 балами, а слідом — українські СБУ та ГУР, які в рейтингу розглядали разом і які набрали 77 балів. П’ятірку замкнула німецька BND. Таким чином, Україна випередила розвідувальні служби не лише Німеччини, а й Польщі, Швеції, Норвегії, Естонії, Данії, Румунії, Іспанії та Фінляндії.

    Особливо показово, що Україна досягла такого результату в умовах найбільшої війни в Європі за десятиліття. Саме після 2022 року СБУ та ГУР отримали величезний практичний досвід роботи проти Росії — держави, яка має одну з найбільших у світі систем спецслужб, величезні ресурси та розгалужену контррозвідувальну інфраструктуру.

    За інформацією про результати дослідження L’Express, представники професійного середовища звернули увагу на винахідливість українських служб, здатність проводити складні операції та готовність працювати з високим рівнем ризику. Один із європейських представників розвідувальної спільноти навіть проводив паралель між українськими структурами та ізраїльським «Моссадом».

    Одним із найбільш відомих прикладів стала операція СБУ «Павутина» 1 червня 2025 року. Для ударів по російській стратегічній авіації FPV-дрони були приховано доставлені вглиб території Росії та запускалися неподалік військових аеродромів. Саме «Павутину» згадували серед прикладів, які демонструють можливості українських спецслужб.

    І це лише один напрямок. В офіційному переліку операцій ГУР фігурують повернення контролю над так званими «вишками Бойка», операція «Синиця», атака на російський аеродром «Сольци», знищення ворожої дальньої авіації, операції у кіберпросторі та застосування морських і далекобійних безпілотників.

    Українська розвідка водночас дедалі частіше працює не ізольовано, а разом з іншими складовими Сил оборони. Наприклад, у червні 2026 року ГУР повідомляло про спільне із СБУ, Силами безпілотних систем, Держприкордонслужбою та іншими складовими Сил оборони ураження Слов’янського нафтопереробного заводу в Росії.

    Цікаво виглядає і склад першої трійки рейтингу. Беззаперечним переможцем стала британська MI6. Її перевагою опитані називали насамперед надзвичайно сильну агентурну розвідку — здатність роками вибудовувати мережі джерел та проникати до політичних і владних еліт стратегічних противників. Серед держав, де британці мають особливо сильні можливості, називали Росію, Китай, Іран і Туреччину.

    Репутацію MI6 додатково зміцнила її роль напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Британська й американська розвідки заздалегідь попереджали про підготовку Москви до великої війни. У професійному середовищі це стало одним із прикладів того, наскільки важливо не лише отримати інформацію, але й правильно її інтерпретувати.

    Друге місце посіла французька DGSE. Її сильною стороною вважається глобальна географія роботи. Один із представників польської розвідки, якого цитували у матеріалах про рейтинг, характеризував DGSE як фактично єдину спецслужбу континентальної Європи, здатну проводити операції майже в усьому світі.

    Одним із сюрпризів стало третє місце Нідерландів. AIVD не може конкурувати з британцями чи французами масштабами глобальної присутності, однак має дуже високу професійну репутацію, зокрема в кіберрозвідці. У результаті нідерландська служба набрала 97 балів і стала єдиною структурою, яка розташувалася між двома традиційними розвідувальними гігантами та Україною.

    Німецька BND, попри значно більші ресурси, опинилася нижче України. Цікаво, що саме зараз Берлін намагається радикально змінити можливості своїх спецслужб. У серпні 2026 року німецький уряд схвалив проєкт масштабного розширення їхніх повноважень на тлі російських гібридних загроз. Зокрема, передбачається можливість активніших кібероперацій та ширшої роботи з цифровими даними. Реформа ще потребує парламентського проходження.

    Тому четверте місце України є особливо показовим. Київ конкурує не бюджетами і не столітньою історією розвідувальних шкіл. Українська модель сформувалася безпосередньо під час війни, де інформація часто має цінність лише протягом годин або навіть хвилин.

    Водночас сам рейтинг потрібно сприймати правильно. Це не офіційна міжнародна класифікація і не математичне вимірювання можливостей спецслужб. Через закритий характер розвідки об’єктивно порівняти кількість агентів, технічні ресурси, успішні та провалені операції практично неможливо. Дослідження L’Express передусім показує репутацію служб усередині самої міжнародної розвідувальної спільноти.

    І саме в цьому полягає головний результат для України. СБУ та ГУР тепер сприймають не просто як служби держави, що воює, а як структури, досвід яких цікавить професіоналів із держав із набагато довшою розвідувальною традицією.

    Повномасштабна війна змусила Україну швидко поєднати агентурну роботу, кібероперації, безпілотні технології, технічну розвідку та операції далеко за лінією фронту. І четверте місце у професійному рейтингу L’Express демонструє: за кілька років українські спецслужби отримали репутацію одного з найсерйозніших гравців на європейському розвідувальному полі.

  • США влаштували «тест на лояльність» для НАТО: від відповідей може залежати американський захист

    США влаштували «тест на лояльність» для НАТО: від відповідей може залежати американський захист

    Сполучені Штати розіслали союзникам по НАТО опитувальник, за допомогою якого Вашингтон хоче оцінити їхню підтримку зовнішньої та оборонної політики президента Дональда Трампа. Це відбувається на тлі масштабного перегляду американської військової присутності в Європі, який може завершитися скороченням військ та критично важливих для Альянсу ресурсів.

    Про існування документа 14 серпня повідомило Bloomberg. За даними агентства, американська сторона хоче з’ясувати, наскільки кожен із союзників відповідає нинішнім політичним і військовим пріоритетам Вашингтона.

    Серед питань — чи підтримувала конкретна держава публічно зовнішньополітичний курс США, чи обмежувала використання американськими військовими баз на своїй території, а також наскільки активно закуповує озброєння в американських виробників.

    Фактично Вашингтон збирає дані не лише про оборонний внесок держав НАТО, а й про їхню політичну поведінку.

    Що США запитують у союзників

    За даними Bloomberg, одна з частин документа присвячена публічній підтримці американської зовнішньої політики.

    Вашингтон, зокрема, хоче знати, чи підтримували союзники американські ініціативи на Близькому Сході та в Західній півкулі. Окрему увагу приділено використанню американськими військовими баз на території європейських країн.

    Це питання стало особливо гострим після розбіжностей навколо війни з Іраном. Раніше міністр оборони США Піт Гегсет публічно критикував союзників, які не дозволили американським силам використовувати певні європейські бази для операцій проти Ірану.

    Тому в новому опитувальнику Вашингтон просить повідомити не тільки про наявні обмеження на використання баз, а й про готовність держав послабити або повністю скасувати їх.

    США цікавить і те, в кого Європа купує зброю

    Ще один великий блок стосується оборонної промисловості.

    Американська сторона хоче отримати інформацію про те, чи закуповують союзники продукцію оборонних компаній США. Крім того, Вашингтон цікавиться ставленням країн до європейської політики, спрямованої на пріоритетне придбання озброєнь у виробників із самого континенту.

    Це особливо важливо на тлі прагнення Європи посилити власний оборонно-промисловий комплекс і поступово зменшити залежність від американського озброєння.

    За інформацією Bloomberg, США також запитують, чи виступали союзники публічно проти правил, які можуть створювати перешкоди для укладання контрактів з американськими оборонними компаніями.

    Таким чином, майбутні рішення Вашингтона можуть враховувати не лише те, скільки країна витрачає на оборону, а й куди саме спрямовуються ці гроші.

    У НАТО незадоволені підходом Вашингтона

    Такий формат оцінювання викликав невдоволення серед частини союзників.

    За словами співрозмовника Bloomberg, деякі держави сприймають документ як спробу домогтися від них ідеологічної узгодженості з адміністрацією Трампа в обмін на американські гарантії безпеки.

    Проблема виходить далеко за межі звичайної анкети. Відносини США та європейських членів НАТО десятиліттями будувалися таким чином, що політичні суперечки між урядами не ставили під сумнів фундаментальні військові зобов’язання Альянсу.

    Якщо ж обсяг американської військової присутності почнуть безпосередньо пов’язувати з підтримкою окремих зовнішньополітичних рішень Вашингтона, це може означати суттєву зміну принципів трансатлантичних відносин.

    «Деякі країни провалять перевірку»

    Нинішній документ з’явився не несподівано. Ще в червні Піт Гегсет оголосив про масштабний перегляд американської військової присутності в Європі.

    Тоді він заявив союзникам, що це буде «реальний перегляд», метою якого є перехід до моделі, за якої Європа бере на себе основну відповідальність за власну конвенційну оборону.

    Особливо показовою була інша його заява: за словами Гегсета, одні країни пройдуть цю перевірку успішно, тоді як інші її «провалять».

    Наприкінці липня Пентагон офіційно запустив відповідний процес. Він може тривати до шести місяців і має запропонувати Вашингтону варіанти подальшої конфігурації американських сил у Європі.

    Одне з головних завдань — прискорити перехід до моделі, за якої європейські союзники беруть на себе значно більшу частину оборонного навантаження.

    США вже скорочують війська в Європі

    Це не лише політичні заяви. Вашингтон уже почав зменшувати свою військову присутність на континенті.

    У травні Пентагон оголосив про виведення приблизно 5 тисяч американських військовослужбовців із Німеччини протягом 6–12 місяців.

    Серед іншого, рішення зачепило бойову бригаду та заплановане розміщення підрозділу далекобійних вогневих засобів.

    Раніше США також припинили одну з ротаційних місій сухопутних військ у Румунії, а у травні було скасовано розгортання бронетанкової бригади в Польщі.

    Reuters у липні повідомляв і про суттєве скорочення американської присутності у країнах Балтії, що вже викликало занепокоєння на східному фланзі НАТО.

    Під загрозою не тільки американські солдати

    Найважливіше для Європи полягає в тому, що перегляд стосується не лише чисельності військових.

    США забезпечують НАТО низкою можливостей, які європейським союзникам буде надзвичайно складно швидко замінити.

    У червні повідомлялося, що Вашингтон планує скоротити кількість винищувачів, розвідувальних безпілотників і військових кораблів, які могли б бути оперативно залучені для захисту Європи у разі великої війни або іншої кризи.

    Серед критично важливих американських спроможностей також залишаються стратегічна розвідка, логістика, далекобійні засоби ураження та низка інших компонентів, у яких європейські члени НАТО все ще значною мірою залежать від США.

    Тому навіть порівняно невелике скорочення чисельності американських військових не відображає повного масштабу можливих змін.

    У Європі перебувають десятки тисяч американських військових

    За даними американського Defense Manpower Data Center, наприкінці 2025 року на постійній основі на європейських базах перебувало близько 68 тисяч американських військовослужбовців. З урахуванням ротаційних сил загальна присутність США на континенті може становити приблизно 80–100 тисяч військових.

    Найбільшим центром американської військової присутності залишається Німеччина. Там розташовані десятки тисяч військовослужбовців, авіабаза Рамштайн та низка командних, логістичних і медичних об’єктів.

    Саме тому будь-яке масштабне скорочення американської присутності матиме наслідки не лише для окремих держав, а для всієї архітектури оборони НАТО.

    Європу підштовхують до самостійної оборони

    Адміністрація Трампа пояснює перегляд необхідністю перерозподілити навантаження всередині НАТО.

    Американські посадовці дедалі частіше говорять про концепцію «NATO 3.0», за якої європейські держави мають перебрати на себе основну відповідальність за звичайну оборону континенту, тоді як США зможуть зосередити більше ресурсів на інших стратегічних напрямках.

    Особливе значення для Вашингтона має можливість одночасного загострення відносин із Росією та Китаєм. За такого сценарію США не хочуть бути змушеними спрямовувати непропорційно велику частину військових ресурсів на захист Європи.

    Саме на цьому тлі «анкета» набуває особливого значення. Якщо наведена Bloomberg інформація правильно відображає логіку документа, Вашингтон оцінює союзників одразу за кількома критеріями: оборонними витратами, готовністю перебирати американські функції, доступом США до військових баз, закупівлями американського озброєння та політичною підтримкою зовнішнього курсу адміністрації Трампа.

    Результати шестимісячного перегляду можуть стати одним із найважливіших рішень для європейської безпеки за останні десятиліття. Адже йдеться вже не лише про вимогу Вашингтона до союзників витрачати більше на оборону, а про те, скільки американських військових і яких саме військових можливостей США залишать для захисту Європи.