Позначка: перемовини

  • Швейцарія обговорює перспективи майбутніх переговорів між Україною та Росією

    Швейцарія обговорює перспективи майбутніх переговорів між Україною та Росією

    Швейцарія заявила про готовність міжнародної спільноти підготувати простір для прямих переговорів між Україною та Росією. Про це повідомила президентка Швейцарії Віола Амхерд на спільній пресконференції з Володимиром Зеленським після їхньої зустрічі.

    Амхерд наголосила на важливості діалогу для досягнення миру в умовах складної глобальної ситуації. “Якщо ми хочемо спрямувати процес у напрямку миру, колись доведеться залучити і Росію”, – зазначила вона. Вона додала, що міжнародна спільнота може допомогти створити умови для прямих переговорів між воюючими сторонами.

    Міністр закордонних справ Швейцарії Іньяціо Кассіс також висловив сподівання, що його країна зможе сприяти врегулюванню конфлікту між Києвом та Москвою. “Ми спробуємо розпочати процес врегулювання, розуміючи, що це буде непросто”, – сказав Кассіс.

    Водночас Україна залишається непохитною у своїй позиції щодо можливих переговорів і поступок Росії. Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак наголосив, що Київ не піде на жодні компроміси щодо суверенітету та територіальної цілісності. “Мова ультиматумів не працює щодо України. Наш героїчний і хоробрий народ показав це не на словах, а в боях”, – сказав Єрмак, слова якого передає кореспондент BBC Святослав Хоменко.

    Єрмак додав, що Київ чітко окреслив свої пропозиції щодо формули миру і сподівається, що вони стануть основою для майбутнього мирного плану, який буде представлений Росії після його остаточного вироблення “за участю мирних країн”.

    Напередодні саміту у Швейцарії Володимир Путін вперше назвав умови для переговорів з Україною, включаючи відступ Києва на адміністративні кордони Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, а також відмову від вступу до НАТО. Він заявив, що в разі виконання цих умов Росія готова припинити вогонь і розпочати переговори.

    Україна різко відреагувала на заяву Путіна, відхиливши ці ультиматуми як неприйнятні і такі, що не відрізняються від попередніх вимог Росії.

    15 червня у швейцарському місті Бюргеншток розпочався глобальний саміт миру, ініційований Києвом. На порядку денному саміту обговорення української “формули миру”.

    На захід прибули представники понад 90 країн, включаючи не лише європейські держави, але й Індію, Саудівську Аравію, Південно-Африканську Республіку та інші країни, які поки що дотримуються поміркованої позиції щодо підтримки України у війні проти російської агресії. Деякі з цих країн були представлені на рівні заступників лідерів.

    “Сьогодні на саміті представлені всі частини світу, всі континенти, різні нації – і великі, і менші, – кожен політичний полюс нашого світу”, – заявив Володимир Зеленський.

    Росія і Китай не беруть участі у саміті.

    Під час саміту США оголосили про виділення додаткових понад 1,5 млрд доларів на підтримку енергетичного сектору України.

    Це оголосила віцепрезидентка США Камала Гарріс під час зустрічі з Володимиром Зеленським у рамках саміту, повідомила пресслужба Білого дому.

    Фінансування буде надано через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Державний департамент на підтримку народу України.

  • “Перешкоди для дипломатії в Україні”

    “Перешкоди для дипломатії в Україні”

    Foreign Affairs дійшов висновку, що переговорів про мир зараз бути не може, але водночас називає “занадто екстремальними” вимоги Росії, а вимога Києвом репарацій – це нормально.

    “Після більш ніж дворічних боїв вторгнення Росії в Україну зайшло в кривавий глухий кут. Зазвичай такі ситуації описують як “патові, що завдають взаємної шкоди”, і часто це змушує сторони до переговорів, вони починають розглядати раніше неприйнятні поступки.

    Але цей військовий конфлікт не досяг тієї стадії, коли його припинення шляхом переговорів можливе навіть у принципі. Щоб укласти мир, обидві сторони мають бути готові прийняти мінімальні вимоги одна одної. Але ні Росія, ні Україна цього не можуть.

    Київ, наприклад, не визнає вимогу Росії про нове керівництво. Москва не приймає вимогу України про репарації. Обидві сторони не відмовляться від територій.

    Ніяка творча дипломатія не зможе змінити ці факти. Для обох країн продовження бойових дій краще за врегулювання. І якщо не відбудуться кардинальні зміни на полі бою або в керівництві однієї з держав, вкрай малоймовірно, що обидві сторони переглянуть свої вимоги в довгостроковій перспективі.

    Щоб був якийсь шанс на врегулювання шляхом переговорів, росіянам довелося б визнати, що їхні вимоги занадто екстремальні. Але Кремль не зацікавлений у мирі. Усі його заяви про готовність до переговорів – театр кабукі, покликаний представити Москву у вигідному світлі, щоб підірвати міжнародну підтримку України.

    Жодна з держав, схоже, не готова змінити курс. Тож найімовірніший результат – продовження бойових дій.

    Зараз росіяни володіють ініціативою на полі бою. Допомога Україні, навпаки, застопорилася в Конгресі, а єдність Заходу хитка. Путін правий в одному: суверенітет України існує доти, доки його можна захистити від хватки Москви”.

  • Примус України до миру: наскільки реальними є гіпотези про переговори з Росією

    Примус України до миру: наскільки реальними є гіпотези про переговори з Росією

    Побоювання, що Україну найближчим часом посадять за стіл переговорів з Росією, ні на чому не ґрунтуються, стверджує блогер Юрій Богданов. І тому, що плани під час війни рідко збуваються, і тому, що деякі союзники планів не мають взагалі.

    Знову нагрібає хвиля про перемовини, примушення до миру і оце усе.

    Тут і Макрон з його розміщенням військ, і проблеми з американською допомогою, і вибори Путіна, і нескінченність російських ресурсів, і Трамп — усе до купи. Тому варто все ж знову нагадати кілька очевидних речей.

    Проблема в тому, що, якщо ми дивимося на події навколо тільки через призму боротьби України і Росії, ми самі собі звужуємо поле для можливостей і маневру. Бо ситуація у світі набагато складніша, не крутиться навколо нас і вимагає думати і діяти складніше.

    Локально наша задача зараз — збереження української держави. Не спалення Москви (навіть якщо дуже хочеться). Не розвал Росії (навіть якщо дуже хочеться). А збереження України і її субʼєктності.

    Глобально ж все набагато масштабніше — Україні треба пережити період світової турбулентності, який тільки починається. Бо великі війни в інших частинах світу ймовірні, великі кризи у великих країнах ще тільки набирають ходу — і про Китай, і про США мова.

    Для вирішення глобальної задачі можна піти на різні маневри — і дипломатичні, і військові. Але головне, чого не треба робити — це робити різкі рухи під впливом емоцій.

    Російські плани мають тенденцію не справджуватися. Перший дедлайн “повного звільнення Донбасу від українців” (якщо не рахувати лютий — березень 2022) був на 9 травня 2022. А досі ні. Навіть близько ні. Про Київ чи Одесу вони можуть хіба мріяти.

    Українські плани теж не завжди реалізуються, але, наприклад, існування “бєлгородського напряму” бойових дій (замість “харківського”) навіть найбільші українські оптимісти 2022 року не могли уявити. Але він об’єктивно існує.

    Американські плани не факт, що взагалі існують, щодо характеру і перебігу цієї війни. Вони все ще набагато більше дивляться на Близький Схід і на Далекий Схід. Ну, такі вже пріоритети.

    Тому, коли вам вчергове напишуть, що “є план завершення війни літом 2024”, “восени 2024” чи 2025 року — вам напишуть свідому неправду. Навіть якщо хтось справді думає, що в нього є план. Будь то Байден, Сі, Ердоган чи Путiн. Війна може тривати ще багато років, може завершитися в умовне “завтра”. І напевно, майже кожний сценарій завершення буде неочікуваним для більшості спостерігачів, а ті, хто “спрогнозують правильно” — просто попадуть пальцем у небо. Рідко буває так, як у Другій світовій, це скоріше виключення для війн.

    Ми живемо — усі ми, від Байдена і Сі до нас з вами — у світі, де майбутнє є продуктом малопрогнозованих і малопрорахованих рішень, тенденцій і наслідків. Тому найкраще, що можна робити — @башити невпинно. Все інше, в тому числі спроби надовго планувати майбутнє, нічого, крім неврозу, не дасть. Той саме випадок, коли “роби, що можеш, а буде, як буде” — єдиний справді надійний план на майбутнє.