Gorchitsa.info

Позначка: Польща

  • Папа Римський може врятувати діалог України та Польщі?

    Папа Римський може врятувати діалог України та Польщі?

    Папа Римський Лев XIV може стати моральним авторитетом і посередником у складному українсько-польському діалозі щодо історичних суперечностей. Таку думку висловив голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак, коментуючи загострення відносин між Києвом і Варшавою та пошук шляхів до відновлення довіри між двома державами. Його заява пролунала на тлі дипломатичних зусиль обох країн щодо деескалації конфлікту, пов’язаного з питаннями історичної пам’яті.

    В ефірі спільного проєкту «Український фокус. Ранок» Шлінчак зазначив, що нині практично не бачить іншої постаті, яка могла б виступити модератором настільки чутливої дискусії.

    «Я собі думав, хто може стати модератором такої зустрічі чи, принаймні, людиною, яка може повпливати на те, щоб ці пристрасті трошки вляглися. І в мене іншої людини, ніж Папа Римський, не виникало», — сказав експерт.

    На його переконання, новий понтифік Лев XIV міг би звернутися до спадщини святого Івана Павла ІІ, який свого часу закликав українців і поляків будувати майбутнє на взаємному прощенні та партнерстві.

    Шлінчак нагадав, що саме Іван Павло ІІ багато років тому сформулював принцип, який став основою польсько-українського примирення: «Пробачаємо і просимо пробачення». На думку експерта, саме до цієї ідеї сторонам варто повернутися сьогодні.

    «Хто може виступити іншим моральним авторитетом, модератором цієї дискусії, я поки що не бачу», — наголосив він.

    Окремо політолог прокоментував пропозицію колишнього президента Польщі Олександра Квасневського очолити українсько-польську групу з питань історичної пам’яті. За словами Шлінчака, ця кандидатура має логічне підґрунтя, адже саме Квасневський був одним із ключових учасників історичного процесу українсько-польського примирення на початку 2000-х.

    Експерт нагадав про спільну декларацію президентів Леоніда Кучми та Олександра Квасневського, ухвалену у 2003 році.

    «Я дуже добре пам’ятаю, як ця декларація готувалася. Під час її підготовки було поламано дуже багато списів. Навколо кожної із команд були як голоси за налагодження стосунків, так і ті, хто виступав за їх загострення», — зазначив Шлінчак.

    Водночас він звернув увагу, що нині важливо оцінити, наскільки Квасневський зберігає політичний авторитет у сучасній Польщі.

    «З українського боку, я так розумію, ця кандидатура не викликає заперечень. Але наскільки зараз Олександр Квасневський є авторитетом для польських політиків — це питання вже до польської сторони», — додав він.

    Заяви експерта пролунали на тлі помітного загострення українсько-польських відносин, яке виникло після низки рішень та взаємних заяв щодо історичних питань. У червні президент Польщі Кароль Навроцький оголосив про позбавлення Президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла після рішення України присвоїти одному з військових підрозділів почесне найменування «Героїв УПА». Це рішення спричинило гостру політичну дискусію у Варшаві та Києві.

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, своєю чергою, закликав не допустити руйнування стратегічного партнерства між двома країнами. Він публічно звернувся до президентів України та Польщі із закликом провести «пряму і чесну розмову», наголосивши, що конфлікт між Києвом і Варшавою відповідає інтересам Москви, а не двох союзників.

    3 липня міністри закордонних справ України та Польщі Андрій Сибіга і Радослав Сікорський провели переговори у Варшаві, після яких українська сторона передала так званий «антикризовий пакет». Він передбачає відновлення системного політичного діалогу, консультації між істориками та активніше залучення церков до процесу примирення.

    Новий крок до деескалації був зроблений і під час саміту НАТО в Анкарі. Президенти Володимир Зеленський та Кароль Навроцький вперше після початку дипломатичної кризи провели особисту зустріч. Польський президент після переговорів заявив, що, попри історичні розбіжності, Україна та Польща мають зберігати діалог, адже їх об’єднує спільна загроза — Росія. Водночас він визнав, що історичні питання залишаються невирішеними.

    Аналітики зазначають, що нинішня напруженість стала одним із найсерйозніших випробувань для українсько-польського партнерства за останні роки. Польща залишається одним із ключових союзників України у військовій, гуманітарній та політичній сферах, а Варшава є одним із головних центрів підтримки українських біженців та транзиту міжнародної допомоги.

    Саме тому, на думку Шлінчака, пошук морального авторитета, здатного допомогти сторонам повернутися до конструктивного діалогу, набуває особливого значення. Він вважає, що Папа Лев XIV як глава Католицької церкви та постать із глобальним моральним авторитетом може стати тією людиною, яка допоможе Києву й Варшаві знайти спільну мову без взаємних ультиматумів і політичної ескалації.

  • Після гучного скандалу: Зеленський і Навроцький понад годину говорили в Анкарі

    Після гучного скандалу: Зеленський і Навроцький понад годину говорили в Анкарі

    Президент України Володимир Зеленський та президент Польщі Кароль Навроцький провели першу особисту зустріч після дипломатичного загострення між Києвом і Варшавою, яке виникло через історичні суперечки та рішення польської сторони позбавити українського лідера найвищої державної нагороди Польщі. Переговори відбулися 8 липня на полях саміту НАТО в Анкарі та тривали понад годину. За словами обох сторін, розмова була відвертою, змістовною та стосувалася як двосторонніх відносин, так і ключових безпекових викликів, які сьогодні стоять перед двома країнами.

    Про проведення переговорів журналістам повідомив радник президента України Дмитро Литвин.

    За його словами, зустріч завершилася після тривалих переговорів, у яких брала участь також українська делегація.

    «Щойно завершили. Була довгою», — сказав Литвин журналістам після закінчення переговорів.

    Він уточнив, що окрім президентів у зустрічі брали участь представники української команди, а сам Володимир Зеленський позитивно оцінив перебіг переговорів.

    Пізніше президент України підтвердив, що бесіда тривала більше години та дала можливість обговорити всі ключові питання, які накопичилися у відносинах між Києвом і Варшавою.

    «Зустрілися з президентом Польщі Каролем Навроцьким. Була важлива і потрібна розмова, ми говорили більше години. Загроза у нас одна і спільна: це Росія. І дуже важливо зберігати взаєморозуміння, підтримку та діяти об’єднано», — наголосив Зеленський.

    Президент України зазначив, що, незважаючи на складні історичні питання, дві країни повинні зберігати стратегічне партнерство, адже саме Польща з початку повномасштабного вторгнення стала одним із головних союзників України, надаючи військову, фінансову, гуманітарну та політичну підтримку.

    За словами Зеленського, сторони домовилися продовжити політичний діалог і підтримувати регулярні контакти, щоб не допустити подальшого погіршення двосторонніх відносин.

    Український президент підкреслив, що Росія залишається головною загрозою для безпеки як України, так і Польщі, а тому обидві держави мають концентруватися на спільній протидії агресору, а не дозволяти історичним суперечкам руйнувати багаторічне партнерство.

    Зустріч відбулася лише за кілька тижнів після найбільшої дипломатичної кризи у відносинах Києва та Варшави за останні роки.

    Причиною загострення стало рішення президента України присвоїти Незалежному центру спеціальних операцій Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «Героїв УПА». Цей крок викликав різку реакцію польської влади, яка традиційно пов’язує діяльність Української повстанської армії із трагічними подіями Волинської трагедії під час Другої світової війни.

    19 червня президент Польщі Кароль Навроцький підписав рішення про позбавлення Володимира Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі, якою нагороджують за виняткові заслуги перед державою.

    У Варшаві пояснили, що таке рішення стало відповіддю саме на присвоєння українському військовому підрозділу почесного найменування на честь героїв УПА.

    Після цього український президент повернув нагороду польській стороні, а згодом від польських державних відзнак відмовилися також колишні президенти України Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко.

    Напруження між країнами посилили й інші заяви польських посадовців. Зокрема, Канцелярія президента Польщі розкритикувала українську ініціативу щодо створення Національного пантеону, заявивши, що такий крок може ще більше загострити історичні суперечки між державами.

    Крім того, міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш заявив, що Варшава не готова підтримувати подальший рух України до членства в Європейському Союзі, якщо українська влада продовжить політику вшанування окремих історичних діячів, які викликають негативне ставлення в Польщі.

    Сам Кароль Навроцький напередодні переговорів із Зеленським також підтвердив, що не змінив своєї позиції щодо історичних питань.

    Водночас польський президент наголосив, що Польща і Україна мають зберігати діалог, оскільки обидві країни стикаються зі спільною загрозою з боку Росії.

    Він заявив, що навіть за наявності принципових розбіжностей у трактуванні історії Київ і Варшава повинні підтримувати співпрацю у сфері безпеки та оборони.

    Переговори між Зеленським і Навроцьким відбулися на полях саміту НАТО в Анкарі, де головними темами стали подальша підтримка України, посилення протиповітряної оборони, розвиток спільного оборонного виробництва та координація військової допомоги союзників.

    На саміті країни Альянсу вже оголосили про нові пакети військової підтримки України, підтвердили намір і надалі фінансувати українську оборону та домовилися про розширення співпраці у сфері виробництва озброєння. Крім того, союзники продовжили обговорення перспектив виробництва сучасних систем ППО, зокрема комплексів Patriot, безпосередньо на території України.

    Попри складний політичний фон останніх тижнів, зустріч Зеленського та Навроцького продемонструвала готовність обох сторін не допустити перетворення історичних суперечок на повноцінну політичну кризу. Україна й Польща залишаються стратегічними партнерами у сфері безпеки, а підтримка Варшави залишається одним із ключових елементів міжнародної коаліції на підтримку Києва у війні проти Росії.

  • Європарламент підтримав вступ України до ЄС, але розкритикував рішення щодо УПА

    Європарламент підтримав вступ України до ЄС, але розкритикував рішення щодо УПА

    Європейський парламент підтвердив підтримку подальшого просування України на шляху до членства в Європейському Союзі, високо оцінивши прогрес держави у проведенні реформ навіть в умовах повномасштабної війни. Водночас у схваленій резолюції депутати окремо звернули увагу на рішення про присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій Збройних сил України почесного найменування “Героїв УПА”, зазначивши, що цей крок негативно вплинув на українсько-польський діалог.

    Про це йдеться в офіційній заяві Європейського парламенту.

    Документ, який підтримала більшість європейських депутатів, загалом має позитивний характер щодо України. У ньому наголошується, що Київ продовжує демонструвати відданість європейському курсу, незважаючи на війну, проводить структурні реформи, зміцнює демократичні інституції та поступово адаптує законодавство до стандартів Європейського Союзу. Разом із цим автори резолюції вважають, що процес вступу має супроводжуватися подальшим виконанням реформаторських зобов’язань, насамперед у сфері правосуддя, боротьби з корупцією та верховенства права.

    Окремий розділ документа присвячений українсько-польським історичним суперечкам. У резолюції зазначається, що депутати Європарламенту із жалем сприйняли рішення про присвоєння одному з елітних підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування на честь героїв Української повстанської армії. На думку європейських парламентарів, під час ухвалення цього рішення не були належним чином враховані історична чутливість питання для Польщі та ставлення польського суспільства до діяльності УПА.

    У тексті резолюції наголошується, що такий крок може негативно позначитися на добросусідських відносинах між двома державами та створити додаткові труднощі для розвитку стратегічного партнерства між Києвом і Варшавою.

    “Депутати Європарламенту висловлюють жаль з приводу ігнорування почуттів та скорботи польської сторони і вважають, що це рішення підриває добросусідські відносини, закликаючи до деескалації та поновлення зусиль у дусі доброї волі з метою примирення”, — зазначено в документі.

    Поправку щодо цього питання ініціювала Європейська народна партія. Вона була включена до масштабної доповіді про прогрес України на шляху до членства в Європейському Союзі, яку підготував німецький депутат Європарламенту Міхаель Галер. Попри дискусійну поправку, загальна оцінка розвитку України залишається позитивною.

    У резолюції наголошується, що з моменту початку європейської інтеграції після Революції Гідності у 2014 році Україна здійснила масштабні демократичні перетворення. Європарламент зазначає, що російська повномасштабна агресія не лише не зупинила процес реформ, а навпаки — у багатьох сферах прискорила їх проведення. Депутати відзначили стійкість українських державних інституцій, продовження роботи органів влади навіть під час війни, ухвалення важливих законодавчих змін та наближення української правової системи до європейських стандартів.

    Водночас у документі підкреслюється, що для успішного відкриття нових переговорних кластерів Україні необхідно продовжувати судову реформу, забезпечити незалежність судової влади, зміцнювати систему верховенства права, а також гарантувати стабільну та незалежну роботу антикорупційних органів. Саме ці напрями, на думку європейських депутатів, залишаються ключовими критеріями подальшого просування України до повноправного членства в ЄС.

    Після голосування доповідач Міхаель Галер заявив, що Україна вже продемонструвала значний прогрес у виконанні європейських критеріїв, а її трансформація за останні роки є безпрецедентною.

    “З моменту початку європейського шляху України у 2014 році країна зазнала глибоких змін на краще. Агресивна війна Росії навіть прискорила цей процес”, — наголосив євродепутат.

    За його словами, українська влада повинна й надалі приділяти особливу увагу реформуванню судової системи, забезпеченню незалежності антикорупційної інфраструктури та зміцненню демократичних інститутів, оскільки саме ці сфери визначатимуть швидкість переговорного процесу щодо вступу до Євросоюзу.

    Під час голосування резолюцію підтримали 460 депутатів Європейського парламенту. Проти документа висловилися 136 парламентарів, ще 59 утрималися. Хоча резолюція не має обов’язкової юридичної сили, вона відображає політичну позицію Європарламенту щодо подальшої європейської інтеграції України та визначає пріоритети, на які Брюссель звертатиме особливу увагу під час переговорного процесу.

    Питання Української повстанської армії вже тривалий час залишається одним із найскладніших аспектів українсько-польських відносин. Наприкінці травня президент України Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння Незалежному центру спеціальних операцій Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування “Героїв УПА”. В Україні це рішення пояснили вшануванням учасників визвольної боротьби за незалежність держави.

    Водночас у Польщі діяльність Української повстанської армії традиційно оцінюють значно критичніше через події Волинської трагедії під час Другої світової війни. Саме тому рішення Києва викликало гостру реакцію польських політиків та частини суспільства, які заявили про неприпустимість героїзації УПА.

    Подальший розвиток ситуації призвів до дипломатичного загострення між двома країнами. Президент Польщі Кароль Навроцький позбавив президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла, після чого український лідер повернув державну нагороду польській стороні. Згодом про відмову від польських державних відзнак оголосили також колишні президенти України Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко.

    Попри це польський прем’єр-міністр Дональд Туск закликав обидві держави уникати подальшої ескалації та зосередитися на відновленні конструктивного діалогу. Він наголосив, що Україна й Польща залишаються стратегічними партнерами, а їхня співпраця має особливе значення в умовах триваючої російської агресії та спільних безпекових викликів для всієї Європи.

    Попри зауваження щодо історичної тематики, ухвалена резолюція демонструє незмінну підтримку України з боку Європейського парламенту. Документ підтверджує готовність Європейського Союзу й надалі підтримувати український євроінтеграційний курс, водночас очікуючи від Києва продовження реформ та збереження конструктивного діалогу із сусідніми державами, насамперед із Польщею, яка залишається одним із ключових союзників України в Європі.

  • “Ворог бандерства, але не України”: посадовець Навроцького відповів на звинувачення “Миротворця”

    “Ворог бандерства, але не України”: посадовець Навроцького відповів на звинувачення “Миротворця”

    Керівник канцелярії президента Польщі Кароля Навроцького Збіґнєв Богуцький відреагував на внесення його до бази українського сайту “Миротворець”. Польський посадовець заявив, що не вважає себе ворогом України, наголосив на підтримці українців у боротьбі проти російської агресії, однак водночас підтвердив, що й надалі жорстко оцінюватиме діяльність ОУН-УПА та виступатиме проти, як він висловився, “бандерства” й “історичної брехні”. Про свою позицію Богуцький написав у Facebook 7 липня після появи його сторінки на “Миротворці”.

    Причиною внесення польського чиновника до бази стали його попередні висловлювання щодо західних областей України. За даними українських медіа, на “Миротворці” Богуцького назвали “антиукраїнським пропагандистом” через заяви, які адміністрація ресурсу розцінила як посягання на суверенітет України та маніпулювання історичними фактами з метою розпалювання ворожнечі між українцями й поляками. Зокрема, йому закинули використання терміна “Східна Малопольща” щодо територій сучасної Західної України — формулювання, яке в Польщі вживалося у міжвоєнний період щодо частини українських земель.

    Після появи інформації про внесення до бази Богуцький заявив, що завжди підтримував Україну в боротьбі проти Росії. За його словами, він не лише публічно виступав на підтримку українців, а й особисто долучався до допомоги після початку повномасштабного вторгнення. Польський посадовець наголосив, що координував масштабну підтримку українських біженців, а менш ніж за два місяці після 24 лютого 2022 року їздив до України з гуманітарним вантажем.

    Водночас Богуцький провів чітку межу між підтримкою України сьогодні та своїм ставленням до історичних питань. Він заявив, що не є ворогом України, але вважає себе “ворогом бандерства, історичних брехень та спроб замовчувати жертв українського шовінізму, що лежать у масових могилах”. Також він підкреслив, що є ворогом путінської Росії, але вважає, що частині українського суспільства потрібно “поглянути правді в очі” щодо історії та сучасних подій.

    Ця заява вкотре показала, наскільки чутливою залишається історична тема у відносинах Києва та Варшави. Попри те, що Польща від початку повномасштабної війни стала одним із ключових союзників України, питання Волинської трагедії, оцінки діяльності ОУН-УПА, ексгумацій і політики пам’яті регулярно стають джерелом напруги між країнами. Особливо гостро ці теми звучать у польському політичному середовищі, де правоконсервативні сили традиційно вимагають від України чіткіших кроків щодо вшанування польських жертв.

    Ситуація навколо Богуцького наклалася на ширший політичний контекст. Кароль Навроцький, з яким пов’язаний чиновник, неодноразово робив акцент на історичній політиці та польській пам’яті про Волинь. Українські медіа раніше писали, що Навроцький і представники його команди вже потрапляли у скандали через висловлювання щодо українських територій та історичних питань.

    Окреме обурення в Україні викликало саме використання формулювання “Східна Малопольща”. Для українського суспільства такий термін звучить не як нейтральна історична назва, а як політично небезпечний натяк на старі територіальні претензії. Саме тому “Миротворець” і частина українських коментаторів розцінили слова Богуцького як спробу підважити територіальну цілісність України. Польські ж праві політики часто пояснюють використання подібних формулювань історичною традицією та пам’яттю про польське населення, яке жило на цих землях до Другої світової війни.

    Водночас офіційна Варшава після початку повномасштабного вторгнення неодноразово підтверджувала підтримку територіальної цілісності України. Польща прийняла мільйони українських біженців, передавала військову техніку, підтримувала санкції проти Росії та виступала за посилення допомоги Києву. Сам Богуцький у своїй реакції також намагався наголосити саме на цьому: підтримка українців у війні проти Росії, за його словами, не означає відмови від польської історичної позиції щодо ОУН-УПА.

    “Миротворець” є українським ресурсом, який публікує дані осіб, яких його адміністрація вважає причетними до дій проти національної безпеки України. У різні роки база неодноразово викликала міжнародні суперечки, зокрема через внесення до неї іноземних політиків, журналістів, діячів культури та громадських осіб. У випадку з Богуцьким сайт вказав на його публічні заяви щодо українських територій та історії як на підставу для внесення.

    Наразі немає ознак, що скандал уже переріс у повноцінну дипломатичну кризу між Україною та Польщею. Однак він може посилити напругу у політичному діалозі, особливо на тлі того, що історична тематика дедалі частіше використовується польськими політиками у внутрішній боротьбі. Для України ж ситуація є особливо чутливою, адже на тлі війни з Росією Київ зацікавлений у збереженні максимально тісного партнерства з Варшавою, але водночас не може ігнорувати заяви, які стосуються суверенітету та територіальної цілісності держави.

    У підсумку реакція Богуцького стала спробою одночасно відмежуватися від звинувачень в антиукраїнській позиції та підтвердити жорсткий історичний курс, характерний для частини польського політикуму. Він заявив про підтримку України у війні проти Росії, але дав зрозуміти, що не змінить оцінок щодо ОУН-УПА. Саме ця подвійність — військово-політична підтримка України сьогодні та гострі історичні суперечки про минуле — і залишається одним із найскладніших вузлів у відносинах Києва та Варшави.

  • “Ультиматумів не приймемо”: Буданов розповів про війну, переговори, Польщу, Трампа і стосунки із Зеленським

    “Ультиматумів не приймемо”: Буданов розповів про війну, переговори, Польщу, Трампа і стосунки із Зеленським

    Керівник Офісу президента Кирило Буданов заявив, що Україна не погодиться на жодні територіальні поступки Росії та не прийматиме ультиматуми ні від агресора, ні від партнерів. Водночас він не виключає, що активна фаза війни може завершитися вже цього року, однак перед поверненням до переговорного процесу, за його словами, ескалація ще може наростати.

    Про це Буданов розповів в інтерв’ю РБК-Україна, де говорив про свої відносини з президентом Володимиром Зеленським, зміну балансу в Офісі президента після Андрія Єрмака, ситуацію на фронті, удари по російській логістиці, Крим, Дональда Трампа, Польщу, Білорусь і можливі сценарії завершення війни.

    Однією з ключових тем інтерв’ю стала можливість завершення активної фази війни у 2026 році. Буданов визнав, що такий шанс існує, хоча нині ситуація перейшла у фазу загострення. За його словами, навесні переговорний процес мав “дуже гарний темп”, однак зараз сторони фактично увійшли в етап ескалації. Він пояснив, що для виходу з ескалації часто потрібне її максимальне наростання, після чого може початися деескалація і повернення до діалогу.

    Водночас керівник ОП наголосив: будь-які територіальні компроміси для України неможливі. Він прямо відкинув сценарії, за якими Україна могла б погодитися на визнання втрати Криму, Донеччини, Луганщини чи окупованих частин Херсонської та Запорізької областей. Саме такий набір вимог, за словами Буданова, Москва вкладає у поняття “дух Анкоріджа” — російську інтерпретацію домовленостей після контактів на Алясці. Для Києва така логіка є неприйнятною.

    Буданов зазначив, що завершення війни залежатиме одночасно і від поля бою, і від дипломатичних кабінетів. За його словами, ці дві площини не можуть існувати окремо, якщо тільки одна з держав не припиняє існування. Саме тому Україна, з одного боку, працює над стабілізацією фронту, а з іншого — продовжує дипломатичну роботу із США, Європою та іншими партнерами.

    Окремо він зупинився на українських ударах по російській логістиці та військовій інфраструктурі. За словами Буданова, нинішній прорив у кількості уражених цілей став можливим завдяки зростанню власного виробництва та розвитку технологій. Він наголосив, що Україна давно намагалася знижувати рівень функціонування російської логістики, однак саме зараз це стало робити простіше й ефективніше.

    У контексті Криму Буданов пояснив, що ключове завдання України — обрізати південну логістику Росії. Через тимчасово окупований півострів, за його словами, йде серйозне забезпечення російського угруповання “Днєпр”. Він звернувся до українців, які залишаються в Криму і чекають повернення України, із закликом із розумінням ставитися до складнощів, пов’язаних з ударами по окупаційній інфраструктурі, перебоями з пальним, світлом і водою.

    “Усі ці незручності — заради великої мети, а велика мета — це повернення додому”, — пояснив Буданов.

    Ще одна резонансна частина інтерв’ю стосувалася Польщі. Буданов заявив, що до 11 липня, річниці Волинської трагедії, Варшава може підготувати низку “незрілих ескалаційних кроків”. Він прогнозує, що пік напруги у відносинах із Польщею ще попереду. Водночас керівник ОП наголосив, що Україна не сприйматиме жодних ультиматумів від партнерів.

    “Останній, хто намагався поставити нам ультиматум, — це Російська Федерація. Без образ до Польщі, але вона трошки потужніша, ніж Польща. І ми його все одно не прийняли”, — сказав Буданов.

    Він додав, що Київ не збирається мовчки реагувати на недружні кроки, однак сподівається, що ситуація зрештою піде до деескалації, а не до катастрофічного сценарію.

    У розмові також ішлося про Дональда Трампа. Буданов заявив, що для України важливо не втратити підтримку президента США. На його думку, Трамп поважає переможців, тому Україна має демонструвати не лише намір, а реальні результати. Він підкреслив, що підтримка США потрібна Києву не як символ, а як конкретні рішення та практична допомога.

    Щодо Росії Буданов заявив, що нинішній план Кремля — “рухатись далі”. За його словами, у Москві поки не бачать серйозних підстав для зміни стратегічної позиції. Водночас змусити Путіна припинити війну може лише скоординована робота України, США та Європи. Китай, за словами Буданова, також має значення, однак Пекін керується власними інтересами.

    Буданов також не виключає, що Росія може провести нову мобілізацію, якщо вважатиме це необхідним. За його словами, технічно Москва здатна повторити масштаб часткової мобілізації 2022 року, коли було мобілізовано близько 450 тисяч людей. Поки Кремль цього не хоче, але за відсутності інших варіантів може піти на такий крок.

    Окремий блок інтерв’ю стосувався Білорусі. Буданов заявив, що Лукашенко, схоже, почув українські попередження, і зараз Київ не бачить безпосередньої загрози нового наступу з білоруського напрямку. При цьому він наголосив, що Україні невигідно отримувати ще одного ворога і ще одну зону бойових дій.

    Щодо роботи в Офісі президента Буданов підтвердив, що період “притирки” із Володимиром Зеленським уже пройшов. Він визнав, що його стиль управління відрізняється від стилю Андрія Єрмака, однак підкреслив, що як військова людина сприймає президента як свого керівника і не має з цим проблем.

    Інтерв’ю Буданова стало не лише набором заяв про війну, а й політичним сигналом одразу в кількох напрямках. Для Росії — що Україна не погодиться на територіальні поступки. Для Польщі — що тиск ультиматумами не спрацює. Для США — що Київ розуміє важливість демонстрації реальних результатів. А для українського суспільства — що попереду може бути складний період ескалації, але шанс на завершення активної фази війни у 2026 році, за словами Буданова, все ще існує.

  • “Це не найкраще рішення”: у Навроцького розкритикували крок уряду Туска

    “Це не найкраще рішення”: у Навроцького розкритикували крок уряду Туска

    У Польщі набирає обертів політична суперечка навколо рішення уряду Дональда Туска розсекретити інформацію про військову допомогу, яку Варшава передавала Україні від початку повномасштабного вторгнення Росії. Канцелярія президента Кароля Навроцького розкритикувала цей крок, заявивши, що такі відомості не мають ставати предметом відкритої публічної дискусії, особливо під час війни.

    Речник президента Польщі Рафал Лешкевич в ефірі Polsat News заявив, що вважає рішення Міністерства національної оборони помилковим. За його словами, дані про передану Україні військову техніку і боєприпаси є чутливою інформацією, яка має залишатися закритою для широкої громадськості.

    “Це не найкраще рішення. Це секретна інформація, і її не слід розголошувати громадськості”, — заявив Лешкевич, коментуючи намір Міноборони Польщі оприлюднити перелік допомоги Україні за 2022–2026 роки.

    У канцелярії Навроцького також припустили, що рішення уряду може мати внутрішньополітичний підтекст. Лешкевич назвав тему розсекречення допомоги Україні “темою-замінником”, яка, на його думку, може відволікати суспільну увагу від проблем правлячої коаліції та інших скандалів у польській політиці.

    Суперечка почалася після заяв міністра національної оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша. 5 липня він повідомив, що після консультацій із прем’єр-міністром Дональдом Туском доручив розпочати процедуру розсекречення всіх передач військової допомоги Україні за період 2022–2026 років. За словами міністра, це має відбутися відповідно до законодавства про захист інформації, важливої для безпеки держави.

    Косіняк-Камиш пояснив, що рішення пов’язане зі звинуваченнями опозиції навколо можливої передачі Україні ракет-перехоплювачів до систем Patriot. Польські опозиційні політики заявляли, що уряд нібито передав Україні ракети, закуплені у США, без достатньої прозорості та погодження. У відповідь Міноборони вирішило не лише розсекретити перелік допомоги, а й доручило Військовій контррозвідці перевірити можливий витік державної таємниці.

    Очільник польського Міноборони також наголосив, що процес передачі військової допомоги Україні розпочався ще за попереднього уряду партії “Право і справедливість”, коли міністром оборони був Маріуш Блащак. За словами Косіняка-Камиша, про кожну передачу військового майна інформувався президент Польщі — раніше Анджей Дуда, а нині Кароль Навроцький.

    Саме цей аргумент став одним із ключових у відповіді уряду на критику. Представники кабінету Туска фактично намагаються показати, що військова допомога Україні не була одноосібним рішенням нинішньої влади, а здійснювалася в межах державної політики Польщі від початку повномасштабної війни.

    Водночас у таборі президента наполягають, що навіть якщо рішення про передачу допомоги були законними, публічне розкриття деталей може створити ризики. Лешкевич заявив, що інформація про види та обсяги переданого озброєння може бути корисною для російських спецслужб. Він також звернув увагу на суперечність: з одного боку, Міноборони хоче розсекретити дані, а з іншого — доручає контррозвідці перевірити можливий витік секретної інформації щодо Patriot.

    “Щось у цій історії не складається”, — заявив речник Навроцького.

    При цьому він визнав, що українська сторона ще кілька місяців тому публічно дякувала Польщі за передачу ракет до Patriot, однак наполягає: це не означає, що всі деталі такої допомоги мають бути відкритими.

    Дискусія навколо розсекречення допомоги Україні стала черговим епізодом напруження між урядом Дональда Туска та президентською канцелярією Кароля Навроцького. Польська політика після останніх виборів фактично увійшла у період жорсткого співіснування уряду й президента з різних політичних таборів. На цьому тлі питання України дедалі частіше стає не лише темою зовнішньої політики, а й інструментом внутрішньої боротьби.

    Для Києва ця ситуація є чутливою з кількох причин. Польща залишається одним із ключових союзників України, важливим логістичним хабом для військової допомоги та державою, яка від початку повномасштабного вторгнення передала значний обсяг озброєння, боєприпасів і техніки. Водночас останніми місяцями українсько-польські відносини неодноразово загострювалися через історичні суперечки, питання аграрної торгівлі та політичні заяви окремих польських посадовців.

    Публічне розкриття переліку допомоги може мати подвійний ефект. З одного боку, уряд Туска прагне продемонструвати масштаб польської підтримки України та зняти звинувачення у непрозорості. З іншого — опоненти попереджають про ризики для безпеки, адже детальна інформація про передані ракети, системи, боєприпаси чи інше обладнання може дати Росії додаткове уявлення про українські можливості та запаси союзників.

    Наразі невідомо, коли саме польське Міноборони оприлюднить повний перелік допомоги і наскільки детальним він буде. Відомство заявляє, що процедура має пройти відповідно до вимог законодавства, а чутливі дані, які можуть зашкодити безпеці держави, мають бути захищені.

    Втім, сама заява про розсекречення вже спричинила гучний політичний конфлікт у Варшаві. Канцелярія Навроцького наполягає, що допомога Україні не повинна перетворюватися на інструмент політичної боротьби, тоді як уряд Туска заявляє про необхідність прозорості та відповідальності перед суспільством.

  • У Кракові пошкодили поховання видатного українця: що відомо

    У Кракові пошкодили поховання видатного українця: що відомо

    У польському Кракові на Раковицькому кладовищі невідомі пошкодили місце поховання видатного українського письменника, науковця, перекладача і професора Богдана Лепкого. З надгробка зник бронзовий барельєф із зображенням митця, встановлений у 1972 році. Українське Міністерство закордонних справ назвало інцидент свідомою провокацією та закликало польські органи влади провести всебічне розслідування.

    Про пошкодження поховання 5 липня повідомив львівський краєзнавець Ігор Мончук, який опублікував фото місця поховання до та після інциденту. За його словами, на гробниці Богдана Лепкого на Раковицькому цвинтарі раніше був барельєф роботи скульптора Григора Пецуха, однак тепер його на надгробку немає. Українські медіа з посиланням на МЗС повідомляють, що йдеться саме про викрадення барельєфа з надгробка.

    Пошкоджене місце поховання Богдана Лепкого у Кракові. Фото facebook/Ігор Мончук

    Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий заявив, що українська сторона розцінює пошкодження місця поховання як акт вандалізму та провокацію, спрямовану на розпалювання напруження між Україною і Польщею. За його словами, Генеральне консульство України в Кракові вже звернулося до польської поліції, адміністрації Раковицького кладовища та міської влади Кракова із вимогою встановити всі обставини інциденту.

    Українська сторона очікує, що польські правоохоронці встановлять осіб, причетних до пошкодження поховання, а також забезпечать повернення або відновлення викраденого барельєфа. Крім того, МЗС просить вжити заходів для належної охорони місця поховання Богдана Лепкого, щоб подібні інциденти не повторювалися в майбутньому.

    Водночас польська поліція наразі не пов’язує інцидент із мотивами національного характеру. У коментарі польському виданню Fakt правоохоронці повідомили, що отримали заяву про пошкодження 5 липня близько 12:00. На місці провели огляд, а слідчі дії тривають. За попередньою оцінкою поліції, пошкодження могили могло статися протягом останніх двох тижнів.

    Богдан Лепкий — одна з помітних постатей української культури першої половини XX століття. Він був письменником, поетом, літературознавцем, перекладачем, педагогом і громадським діячем. Лепкий народився 1872 року на Тернопільщині, навчався у Львові, Відні та Кракові, а згодом працював у Ягеллонському університеті. Саме з Краковом пов’язана значна частина його життя й наукової діяльності.

    Лепкий відомий як автор численних поетичних і прозових творів, літературознавчих праць та перекладів. Одним із найвідоміших текстів, пов’язаних із його іменем, є пісня «Журавлі», відома також за першим рядком «Видиш, брате мій». Вона стала однією з найважливіших українських пісень про еміграцію, втрату дому й тугу за батьківщиною. Для українців у Польщі могила Лепкого є не лише місцем поховання письменника, а й важливим символом культурної пам’яті.

    Раковицьке кладовище у Кракові є одним із найвідоміших некрополів Польщі. Там поховані діячі польської культури, науки, політики, військові, а також представники інших національних спільнот, життя яких було пов’язане з Краковом. Саме тому інцидент із могилою Лепкого викликав широкий резонанс не лише серед українців у Польщі, а й в Україні.

    Ситуація набула особливого політичного звучання на тлі непростого періоду в українсько-польських відносинах. Останніми місяцями між Києвом і Варшавою виникали публічні суперечки навколо історичної пам’яті, зокрема щодо оцінки Української повстанської армії та вшанування українських військових формувань. Саме тому українське МЗС закликає не допустити використання інциденту для розпалювання ворожнечі між двома народами.

    Водночас важливо, що польська поліція поки не підтверджує політичного чи національного мотиву. Це означає, що остаточні висновки про причини пошкодження поховання можна буде робити лише після завершення розслідування. Наразі відомо лише те, що з надгробка зник бронзовий барельєф, а українська сторона офіційно вимагає встановити винних і відновити пошкоджене місце поховання.

    Українські дипломати наголошують, що збереження місць пам’яті є важливою частиною поваги між державами та суспільствами. У випадку з могилою Богдана Лепкого йдеться не просто про надгробок, а про пам’ять про людину, яка поєднувала українську й польську культурні традиції та тривалий час працювала в академічному середовищі Кракова.

    Нині українська сторона очікує від польських правоохоронців оперативного розслідування, встановлення всіх обставин та притягнення винних до відповідальності. Також Київ наполягає на поверненні або відновленні барельєфа, який десятиліттями був частиною поховання Богдана Лепкого на Раковицькому кладовищі.

  • Міноборони не погодило з МЗС назву центру ССО: спливли документи

    Міноборони не погодило з МЗС назву центру ССО: спливли документи

    Нові документи, оприлюднені Офісом президента України у відповідь на інформаційний запит, викликали нову хвилю дискусій навколо рішення про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування «імені Героїв УПА». Із пояснювальної записки до проєкту президентського указу випливає, що під час підготовки документа Міністерство оборони аналізувало економічні, фінансові та екологічні наслідки рішення, однак не зверталося до Міністерства закордонних справ для оцінки можливих дипломатичних ризиків.

    Йдеться про указ президента України №440/2026 від 26 травня 2026 року, яким Окремому центру спеціальних операцій «Північ» присвоєно почесне найменування «імені Героїв УПА». У документі зазначено, що рішення ухвалене «з метою відновлення історичних традицій національного війська» та з огляду на заслуги підрозділу під час захисту незалежності й територіальної цілісності України.

    Згідно з матеріалами, оприлюдненими Офісом президента, пояснювальна записка до проєкту указу була підписана міністром оборони Михайлом Федоровим. У ній зазначається, що реалізація документа не матиме негативного впливу на економіку, бюджет, екологію, природні ресурси чи інші суспільні відносини. Водночас у матеріалах немає згадки про консультації з Міністерством закордонних справ або аналіз можливих наслідків для міжнародних відносин.

    Фото: Українські Новини

    Офіс президента також повідомив, що під час підготовки ініціативи Міністерство оборони зверталося до Українського інституту національної пам’яті. У відповіді Інститут підтримав присвоєння підрозділу почесного найменування «імені Героїв УПА», вважаючи такий крок таким, що відповідає політиці вшанування української визвольної боротьби. Водночас документів, які б свідчили про офіційні консультації з МЗС щодо можливої міжнародної реакції, серед оприлюднених матеріалів немає.

    Саме це питання набуло особливої актуальності після того, як указ президента викликав різку реакцію в Польщі. Уже наступного дня після підписання документа польська сторона висловила офіційний протест, наголосивши, що використання назви «Герої УПА» для військового підрозділу є болючим для значної частини польського суспільства та може негативно вплинути на двосторонні відносини.

    Президент Польщі Кароль Навроцький став одним із найгучніших критиків рішення української влади. Він заявив про намір ініціювати процедуру позбавлення президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла, який був вручений йому у 2023 році тодішнім президентом Анджеєм Дудою як символ стратегічного партнерства між країнами. Навроцький пояснив свою позицію тим, що рішення щодо найменування підрозділу створює додаткові суперечності навколо історичної пам’яті та, на його думку, може бути використане російською пропагандою.

    Критичні заяви пролунали й від інших польських посадовців. Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш повідомив, що особисто доніс українській стороні позицію Варшави та заявив про намір домагатися перегляду цього рішення. Польська влада наголошувала, що питання історичної пам’яті залишається надзвичайно чутливим у двосторонніх відносинах.

    До дискусії долучився і прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Він заявив, що відповідальність за врегулювання ситуації лежить на українській стороні, оскільки саме рішення про присвоєння найменування стало причиною нового витка напруженості у польсько-українських відносинах. За словами польського прем’єра, сторони останніми роками доклали значних зусиль для подолання історичних суперечностей, тому виникнення нового конфлікту він назвав небажаним.

    У відповідь на критику українське Міністерство закордонних справ заявило, що присвоєння почесного найменування українському військовому підрозділу не мало антипольського характеру. У відомстві наголосили, що рішення є внутрішньою справою України та спрямоване на вшанування учасників українського визвольного руху, а не на перегляд відносин із Польщею.

    Водночас тема продовжує активно обговорюватися у Польщі. За даними польських медіа та соціологічних досліджень, питання найменування підрозділу ССО стало предметом широкої політичної дискусії та використовується різними політичними силами напередодні парламентської кампанії. Частина політиків закликає Україну переглянути рішення, тоді як інші виступають за збереження стратегічного партнерства між двома країнами попри історичні суперечки.

    Оприлюднені документи не містять оцінки того, чи відсутність консультацій із МЗС могла вплинути на подальший розвиток подій. Водночас вони свідчать, що під час підготовки указу Міністерство оборони офіційно аналізувало низку внутрішніх ризиків, однак питання можливих дипломатичних наслідків у пояснювальній документації не відображене. Саме ця обставина нині стала предметом нової суспільної дискусії після міжнародного резонансу, який спричинило рішення про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» почесного найменування «імені Героїв УПА».

  • Польща розсекретить усю військову допомогу Україні

    Польща розсекретить усю військову допомогу Україні

    У Польщі ухвалили рішення розсекретити повний перелік військової допомоги, яку країна надала Україні протягом 2022–2026 років. Одночасно Міністерство національної оборони ініціювало розслідування щодо можливого незаконного розголошення інформації, яка могла становити державну таємницю. У Варшаві наголошують, що суспільство має право знати про масштаби підтримки України, однак будь-які спроби оприлюднити секретні дані поза встановленими законом процедурами становлять загрозу національній безпеці Польщі.

    Про це заявив міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш у соціальній мережі X.

    За його словами, рішення про розсекречення інформації було ухвалене після консультацій із прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском. Міністр підкреслив, що цей крок відповідає принципам прозорості роботи державних інституцій, а також забезпечує підзвітність влади перед польським суспільством.

    “Я наказав розсекретити всі пожертви Україні між 2022 та 2026 роками”, – повідомив Косіняк-Камиш.

    Очікується, що громадськості буде представлено повний перелік військового обладнання, озброєння, техніки та іншого майна, яке Польща передавала Україні після початку повномасштабного російського вторгнення.

    За словами міністра, процес передачі озброєння Україні розпочався ще за попереднього уряду партії “Право і справедливість” (PiS), коли Міністерство національної оборони очолював Маріуш Блащак.

    Косіняк-Камиш наголосив, що всі рішення щодо військової допомоги ухвалювалися відповідно до визначених процедур, а інформація про кожну передачу озброєння доводилася до відома керівництва держави.

    Зокрема, за його словами, про кожен пакет військової допомоги інформували нинішнього президента Польщі Кароля Навроцького, а також його попередника Анджея Дуду.

    Водночас Міністерство оборони розпочало окрему перевірку щодо можливого витоку секретної інформації.

    Косіняк-Камиш повідомив, що доручив Службі військової контррозвідки Польщі (SKW) провести детальне розслідування та встановити всіх осіб, які могли навмисно розкрити інформацію, що становить державну таємницю.

    За його словами, будь-які дії, пов’язані з несанкціонованим поширенням даних про військову допомогу, можуть створювати реальні ризики для безпеки держави.

    “Ми діємо в зоні бойових дій поблизу нашого кордону, і кожна дія проти польських національних інтересів ставить під загрозу безпеку польських жінок і чоловіків”, – наголосив очільник Міноборони.

    Він пояснив, що Польща є одним із головних логістичних центрів підтримки України, тому будь-які відомості про маршрути постачання, типи озброєння, строки передачі чи інші військові деталі можуть становити значний інтерес для російських спецслужб.

    Саме тому, за словами міністра, навіть якщо частина інформації зрештою буде офіційно розсекречена, її оприлюднення має відбуватися виключно в межах закону та після проведення відповідних процедур.

    Окремо Косіняк-Камиш звернувся до свого попередника Маріуша Блащака.

    “Ви вже зробили це одного разу”, – написав він, натякаючи на попередні випадки оприлюднення інформації, яка могла містити секретні відомості.

    Міністр запевнив, що розслідування проводитиметься незалежно від політичної приналежності можливих фігурантів.

    За його словами, усі особи, які можуть бути причетними до незаконного розголошення державної таємниці, нестимуть відповідальність відповідно до польського законодавства.

    “До відповідальності будуть притягнуті всі винні, незалежно від будь-якої недоторканності”, – підкреслив Косіняк-Камиш.

    Рішення Міністерства оборони стало відповіддю на політичний скандал, який останніми днями розгорнувся у Польщі навколо теми військової підтримки України.

    Причиною дискусії стала заява віцеспікера польського Сейму Кшиштофа Босака, який в ефірі телеканалу ZERO заявив, що уряд міг передати Україні ракети-перехоплювачі для американських систем протиповітряної оборони Patriot без погодження з парламентом.

    Його слова викликали широкий резонанс серед польських політиків та громадськості й поставили питання про механізми контролю за передачею військової допомоги Україні.

    На цьому тлі Міністерство оборони вирішило одночасно забезпечити максимальну прозорість щодо вже здійснених поставок і перевірити, чи не було порушено законодавство під час поширення інформації про оборонні питання.

    У Варшаві наголошують, що підтримка України залишається одним із ключових напрямів польської зовнішньої та безпекової політики.

    Із перших днів повномасштабної війни Польща стала одним із найбільших союзників України. Через її територію проходить значна частина міжнародної військової допомоги, а польська армія передала українським Силам оборони сотні одиниць військової техніки, артилерійські системи, танки, бронетранспортери, боєприпаси, засоби протиповітряної оборони, стрілецьке озброєння та інше військове майно.

    Крім військової допомоги, Польща надала Україні масштабну гуманітарну підтримку, прийняла мільйони українських біженців, стала одним із ключових логістичних центрів постачання міжнародної допомоги та активно підтримує Київ на міжнародній арені.

    Водночас питання військової підтримки України дедалі частіше стає предметом політичних дискусій усередині Польщі.

    Після зміни влади новий уряд намагається поєднати продовження допомоги Україні із забезпеченням максимальної прозорості використання державних ресурсів, що дедалі частіше стає предметом гострих суперечок між представниками чинної влади та опозиції.

    Рішення про розсекречення повної інформації щодо військової допомоги може стати одним із наймасштабніших кроків польської влади у сфері відкритості оборонної політики від початку повномасштабної війни Росії проти України та водночас має поставити крапку в дискусіях щодо обсягів і характеру підтримки, яку Варшава надавала Києву протягом останніх чотирьох років.

  • Європа готується до найгіршого: країни східного флангу НАТО зміцнюють кордони

    Європа готується до найгіршого: країни східного флангу НАТО зміцнюють кордони

    Країни східного флангу НАТО дедалі активніше перебудовують свою систему безпеки на тлі зростаючої військової загрози з боку Росії. Фінляндія, Польща, Литва, Латвія та Естонія не лише збільшують оборонні бюджети та чисельність своїх армій, а й будують масштабні фортифікаційні споруди, створюють нові системи стримування, модернізують прикордонну інфраструктуру та готуються до сценарію, за якого в разі нападу Росії перші дні війни їм доведеться вести бойові дії практично власними силами. Таких висновків дійшли журналісти Politico, які дослідили ситуацію на найбільш уразливих ділянках східного кордону Північноатлантичного альянсу.

    Матеріал підготувала Axel Springer Global Reporters Network, журналісти якої відвідали три стратегічно важливі регіони: лісистий фінсько-російський кордон, польські оборонні рубежі біля Калінінградської області та Білорусі, а також литовську ділянку поблизу Сувалкського коридору, який вважається одним із найнебезпечніших місць на карті НАТО.

    Метою дослідження було оцінити, наскільки країни східного флангу готові до можливого російського вторгнення, які уроки вони винесли з повномасштабної війни Росії проти України та наскільки швидко можуть перейти до повномасштабної оборони.

    Журналісти зазначають, що за останні роки ставлення європейських держав до безпеки докорінно змінилося. Якщо ще кілька років тому масштабна війна на території Європи багатьом здавалася малоймовірною, то після російського вторгнення в Україну та подальшого нарощування військової активності Кремля східні члени НАТО почали готуватися до найгірших сценаріїв.

    Додатковим фактором, який пришвидшив цей процес, стала політична невизначеність навколо ролі Сполучених Штатів у забезпеченні європейської безпеки.

    Politico нагадує, що після повернення Дональда Трампа до Білого дому американська політика щодо НАТО стала менш передбачуваною. Президент США неодноразово ставив під сумнів ефективність чинної моделі колективної оборони та заявляв, що європейські країни повинні значно більше вкладати у власну безпеку.

    Особливе занепокоєння серед союзників викликали його висловлювання щодо статті 5 Північноатлантичного договору, яка передбачає колективний захист усіх членів Альянсу у разі нападу на одну з держав.

    На думку авторів матеріалу, навіть якщо формально гарантії НАТО залишаються незмінними, у країнах східного флангу дедалі більше виходять із припущення, що у випадку масштабної війни перші години або навіть дні доведеться покладатися насамперед на власні сили.

    Водночас Росія продовжує активно зміцнювати свої військові угруповання біля кордонів країн НАТО. Супутникові знімки свідчать про будівництво нових казарм, складів, полігонів та інфраструктури для розміщення особового складу і техніки поблизу Фінляндії та інших держав Європейського Союзу.

    Керівник військової розвідки Швеції заявив, що такі дії можуть свідчити про довгострокову підготовку Москви до потенційного протистояння із країнами Альянсу.

    Найдовший сухопутний кордон НАТО з Росією нині має Фінляндія. Його довжина становить 1343 кілометри. Після вступу країни до Альянсу цей напрямок перетворився на один із ключових елементів європейської оборони.

    Усі прикордонні переходи між Фінляндією та Росією залишаються закритими ще з 2023 року. Причиною стали як питання безпеки, так і гібридний тиск з боку Москви.

    Командир прикордонного округу Північної Карелії полковник Матті Піткяніітті зазначив, що фінські військові чудово усвідомлюють масштаби потенційної загрози.

    “Росія — наддержава, а ми — маленька країна. Треба бути обережним, коли спиш поруч із ведмедем”, — сказав він.

    Фінські військові виходять із того, що у випадку вторгнення саме їм доведеться першими вступити у бій.

    Колишній голова парламентського комітету з питань оборони Юкка Копра наголосив, що членство в НАТО не означає миттєвого прибуття військ союзників.

    “Ми дуже раді бути членами НАТО, але чудово розуміємо, що перший удар нам доведеться прийняти самостійно. Лише після цього буде задіяний механізм статті 5”, — пояснив він.

    Водночас Фінляндія робить ставку не лише на сучасне озброєння, а й на власну географію. Густі ліси, численні озера, болотиста місцевість, суворий клімат і тривала зима значно ускладнюють будь-який масштабний наступ.

    Саме в таких умовах цього року проходили міжнародні навчання “Північна зірка-26” та “Карельський меч-26”, у яких разом із фінськими військовими брали участь підрозділи зі США, Великої Британії та Франції.

    Ще одним кроком стало рішення Фінляндії, Польщі та країн Балтії залишити Оттавську конвенцію про заборону протипіхотних мін. У цих країнах пояснюють, що Росія ніколи не була учасницею договору і активно використовує мінну зброю під час війни проти України, тому обмежувати власні оборонні можливості більше недоцільно.

    Польща за останні два роки стала одним із лідерів НАТО за темпами переозброєння та збільшення чисельності армії.

    Одним із найбільш амбітних оборонних проєктів став “Східний щит”, який охоплює майже весь кордон із Білоруссю та Калінінградською областю Росії.

    Проєкт передбачає будівництво сотень кілометрів протитанкових ровів, бетонних укріплень, мінних полів, бункерів, сучасних систем відеоспостереження, сенсорів, тепловізорів, безпілотних комплексів і фортифікацій.

    Загальна вартість програми оцінюється приблизно у 10 мільярдів євро.

    Водночас журналісти Politico зазначають, що роботи ще тривають, а окремі ділянки поки не мають повністю завершених укріплень.

    Особливу увагу Польща приділяє боротьбі з безпілотниками.

    Поштовхом для цього стали випадки, коли російські ударні дрони порушували польський повітряний простір. Для їхнього перехоплення НАТО доводилося піднімати винищувачі F-16 та F-35 і застосовувати дорогі ракети, вартість яких у багато разів перевищує ціну самих безпілотників.

    Саме тому Польща прискорила створення власної системи протидії дронам SAN, яка має дозволити значно дешевше та ефективніше відбивати подібні атаки.

    Не менш складною залишається ситуація у країнах Балтії.

    Литва, Латвія та Естонія не мають тієї стратегічної глибини оборони, якою володіють Польща чи Фінляндія.

    Їхня територія відносно невелика, а відстані до російського кордону мінімальні.

    Ключовим елементом безпеки регіону залишається Сувалкський коридор — приблизно 65-кілометрова ділянка між Польщею та Литвою, яка є єдиним сухопутним шляхом сполучення країн Балтії з рештою НАТО.

    Саме тому вздовж цього району активно створюють нові оборонні рубежі.

    На кордоні з Білоруссю вже встановлено багатокілометрові загородження з колючого дроту, бетонні протитанкові бар’єри, так звані “зуби дракона”, системи спостереження та інші елементи оборони.

    Усе це входить до Балтійської оборонної лінії — спільного проєкту Литви, Латвії та Естонії, який передбачає будівництво фортифікацій, мінних полів, укриттів і протитанкових споруд.

    Командувач литовської армії Раймундас Вайкшнорас вважає, що приховати підготовку масштабного російського наступу практично неможливо.

    За його словами, сучасні можливості розвідки НАТО дозволяють відстежувати переміщення військ, техніки, залізничних ешелонів і логістичних колон, що дає союзникам час для реагування.

    Втім, колишній командувач армії США в Європі генерал Бен Ходжес попереджає, що навіть за таких умов у найгіршому сценарії країнам Балтії може довестися самостійно стримувати противника до двох тижнів, поки до регіону прибудуть основні сили НАТО.

    Саме тому оборонне планування дедалі більше базується на принципі максимальної самостійності в перші дні можливого конфлікту.

    На думку авторів Politico, досвід України кардинально змінив військове мислення Європи. Якщо раніше головний акцент робився на швидкому прибутті союзників, то тепер дедалі більше країн виходять із того, що вирішальними можуть стати саме перші години й дні війни.

    Саме тому східний фланг НАТО сьогодні переживає найбільше переозброєння та фортифікаційне будівництво з часів завершення холодної війни, намагаючись зробити потенційну агресію Росії максимально дорогою та складною ще до прибуття основних сил Альянсу.