Gorchitsa.info

Позначка: Польща

  • Більшість поляків заявили про погіршення ставлення до українців через рішення про “героїв УПА”

    Більшість поляків заявили про погіршення ставлення до українців через рішення про “героїв УПА”

    Більше половини поляків заявили про погіршення ставлення до українців після рішення, пов’язаного з присвоєнням одній із українських військових структур найменування, що відсилає до “героїв УПА”. Про це свідчать результати соціологічного опитування SW Research, проведеного на замовлення видання rp.pl, яке в Польщі викликало активне суспільне обговорення та нову хвилю дискусій навколо історичної пам’яті й сучасних польсько-українських відносин.

    Йдеться про рішення, пов’язане з присвоєнням президентом України Володимиром Зеленським почесного найменування, що відсилає до “героїв УПА”, одному з підрозділів Сил спеціальних операцій Збройних сил України. Сам факт використання таких історичних референсів у назвах українських військових формувань був сприйнятий у Польщі неоднозначно, оскільки тема Української повстанської армії (УПА) залишається однією з найбільш чутливих у польському суспільному дискурсі через трагічні події Другої світової війни та післявоєнного періоду.

    Згідно з результатами опитування, 51,9% респондентів заявили, що після цього рішення їхнє ставлення до України та українців погіршилося. Це найбільша частка відповідей серед усіх варіантів і вона свідчить про помітний емоційний резонанс, який тема викликала в польському суспільстві. Водночас 31,9% опитаних зазначили, що дана подія не вплинула на їхнє ставлення до українців, що може свідчити про стійкість частини польського суспільства до політичних та історичних контроверсій у двосторонніх відносинах.

    Ще 11,7% респондентів не змогли визначитися з відповіддю або не мають сформованої думки щодо цього питання. І лише 4,5% опитаних заявили, що їхнє ставлення до України та українців після цього рішення навіть покращилося. Таким чином, баланс громадської думки у межах цього опитування демонструє суттєве переважання негативної або нейтральної реакції, тоді як позитивний вплив є мінімальним.

    Соціологи також зафіксували відмінності у сприйнятті залежно від статі та віку респондентів. Зокрема, серед чоловіків частка тих, хто заявив про погіршення ставлення до України, вища і становить близько 59%, тоді як серед жінок цей показник нижчий — приблизно 46%. Це може вказувати на різницю у сприйнятті історичних та політичних тем залежно від соціальних і культурних факторів.

    За віковими групами найбільш критично налаштованими виявилися молоді респонденти віком до 24 років. У цій категорії 56% опитаних повідомили про погіршення ставлення до України та українців. Такий результат є показовим, оскільки молодша аудиторія зазвичай вважається менш залученою до історичних суперечок, однак у цьому випадку реакція виявилася доволі емоційною.

    Опитування проводилося дослідницькою агенцією SW Research у період 9–10 червня 2026 року серед користувачів онлайн-панелі SW Panel. У дослідженні взяли участь 800 інтернет-користувачів віком від 18 років. Соціологи зазначають, що вибірка дозволяє відобразити загальні тенденції у сприйнятті питання, однак не виключає впливу інформаційного фону та медійних дискусій у момент проведення опитування.

    Тема викликала також політичну реакцію на найвищому рівні. Прем’єр-міністр Польщі Donald Tusk прокоментував ситуацію, зазначивши, що президент України Володимир Зеленський не мав наміру образити Польщу цим рішенням. Водночас він визнав, що українській стороні, на його думку, бракує чутливості у питаннях історичної пам’яті, які залишаються особливо делікатними у польсько-українському діалозі.

    Експерти відзначають, що подібні епізоди демонструють, наскільки складним залишається баланс між сучасною військово-політичною співпрацею України та Польщі та історичними наративами, які по-різному трактуються в обох країнах. Попри стратегічне партнерство, такі питання періодично стають джерелом напруги в інформаційному просторі та впливають на суспільні настрої.

    Таким чином, результати опитування SW Research фіксують помітне погіршення ставлення до українців у польському суспільстві на тлі історично чутливої теми, що вкотре підкреслює важливість делікатного підходу до символічних рішень у міждержавних відносинах.

  • Україна може отримати 6,6 млрд євро від ЄС, але Польща виступила проти нового плану

    Україна може отримати 6,6 млрд євро від ЄС, але Польща виступила проти нового плану

    У Європейському Союзі тривають складні переговори щодо подальшого використання мільярдів євро, призначених для підтримки України. Після того як Угорщина припинила блокування частини рішень, на рахунках Європейського фонду миру залишаються близько 6,6 млрд євро. Саме ці кошти стали предметом гострої дискусії між країнами-членами ЄС, оскільки частина держав виступає за їх негайне спрямування на допомогу Україні, тоді як інші вимагають компенсації за вже надану військову підтримку.

    Про це повідомляє польське видання RMF24 із посиланням на джерела, обізнані з перебігом переговорів між європейськими урядами.

    Суперечка виникла навколо механізму роботи Європейського фонду миру — спеціального інструменту ЄС, створеного для фінансування військової підтримки партнерських держав та компенсації країнам-членам витрат на передане озброєння. Від початку повномасштабної війни Росії проти України саме через цей механізм країни Євросоюзу отримували часткове відшкодування за зброю, боєприпаси та військову техніку, які передавали українським Силам оборони.

    Протягом останніх років фонд став одним із головних фінансових інструментів військової підтримки України. Завдяки йому країни ЄС могли оперативно постачати Києву озброєння, розраховуючи на подальше повернення частини витрачених коштів із загальноєвропейського бюджету.

    Однак із часом масштаби допомоги значно зросли. За даними джерел RMF24, загальний обсяг витрат країн Євросоюзу, які претендують на компенсацію через механізм фонду, вже досяг приблизно 43 млрд євро. Це значно перевищує наявні фінансові ресурси, тому повністю компенсувати всі витрати фактично неможливо.

    Саме через це між країнами-членами виникли серйозні розбіжності щодо того, як розпорядитися доступними 6,6 млрд євро.

    Найактивніше за отримання компенсацій виступає Польща. Варшава вважає, що правила фонду мають виконуватися в повному обсязі, а держави, які передали Україні значні обсяги військової допомоги, повинні отримати передбачені механізмом виплати.

    За оцінками польської сторони, йдеться приблизно про 2 млрд злотих, або близько 450 млн євро, які Польща розраховує отримати як компенсацію за вже передане українській армії озброєння.

    Заступник міністра оборони Польщі Томчик Цезари наголосив, що Варшава не підтримує спроби переглянути правила після того, як країни вже виконали свої зобов’язання та здійснили поставки.

    Польська влада переконана, що зміна механізму компенсацій заднім числом може створити небезпечний прецедент для всієї системи європейської співпраці. На думку Варшави, країни-члени ухвалювали рішення про передачу зброї, спираючись на діючі правила, тому їх перегляд після фактичного надання допомоги підриває довіру до спільних фінансових механізмів Євросоюзу.

    У Польщі також наголошують, що питання компенсацій безпосередньо пов’язане з можливостями подальшої військової підтримки України. Чим більше коштів буде повернуто країнам-доноркам, тим більше ресурсів вони зможуть спрямувати на нові закупівлі озброєння та модернізацію власних арсеналів.

    Подібної позиції дотримуються й деякі інші країни Центральної Європи. Зокрема, серед держав, які виступають за максимальне відшкодування витрат, згадують Словаччину та окремих інших учасників фонду.

    Водночас Німеччина пропонує інший підхід. У Берліні вважають, що нинішня безпекова ситуація вимагає концентрації ресурсів не на поверненні коштів до національних бюджетів, а на подальшому зміцненні обороноздатності України.

    Представники німецького уряду наголошують, що головною метою Європейського фонду миру має залишатися підтримка Києва в умовах триваючої війни. Саме тому, на думку Берліна, доступні 6,6 млрд євро доцільніше спрямувати на закупівлю нового озброєння, боєприпасів, систем протиповітряної оборони та іншої військової техніки для українських сил.

    У Німеччині також звертають увагу на те, що країна залишається одним із найбільших донорів України серед усіх держав Європейського Союзу. За останні роки Берлін виділив мільярди євро на військову, гуманітарну та фінансову підтримку Києва, тому питання повернення кількох сотень мільйонів євро не розглядається як критичне.

    Німецьку позицію підтримує низка країн Північної Європи. Скандинавські держави вважають, що доступні ресурси необхідно використовувати максимально ефективно саме для допомоги Україні, оскільки ситуація на фронті залишається складною, а потреба в сучасному озброєнні залишається надзвичайно високою.

    Франція займає більш збалансовану позицію. Париж загалом підтримує продовження фінансування військової допомоги Україні, однак водночас прагне забезпечити додаткові стимули для європейської оборонної промисловості.

    Французька сторона наполягає, що значна частина майбутніх закупівель повинна здійснюватися у виробників із країн Європейського Союзу. На думку Парижа, це дозволить не лише підтримати Україну, а й прискорити розвиток європейського оборонно-промислового комплексу, який останніми роками активно нарощує виробничі потужності через зростання безпекових загроз.

    Дискусія навколо коштів фонду демонструє ширшу проблему, з якою стикається Євросоюз у процесі довгострокової підтримки України. Після більш ніж чотирьох років масштабної допомоги дедалі гостріше постає питання про те, як забезпечити стабільне фінансування військових поставок та водночас врахувати інтереси країн-донорів.

    Попри суперечки щодо механізмів розподілу коштів, більшість країн ЄС продовжують підтримувати необхідність подальшої допомоги Україні. Розбіжності стосуються переважно фінансових процедур та пріоритетів використання наявних ресурсів, а не самої підтримки Києва.

    Очікується, що найближчими тижнями питання буде предметом інтенсивних консультацій між представниками держав-членів Євросоюзу. Спочатку переговори проходитимуть на технічному рівні, після чого рішення можуть винести на розгляд послів країн ЄС та профільних міністрів.

    Від результатів цих переговорів залежатиме не лише доля 6,6 млрд євро, а й подальша модель фінансування військової допомоги Україні. Якщо сторони досягнуть компромісу, Київ може отримати додаткові ресурси для закупівлі озброєння та зміцнення обороноздатності. Якщо ж розбіжності збережуться, процес розподілу коштів ризикує затягнутися, що може вплинути на темпи реалізації окремих програм підтримки.

    На тлі цих дискусій європейські країни продовжують оголошувати про нові пакети допомоги Україні. Зокрема, міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус раніше повідомив про намір Берліна виділити додаткові 300 млн євро на підтримку чеської ініціативи із закупівлі артилерійських боєприпасів для української армії. Це свідчить про те, що навіть на тлі внутрішніх суперечок у Євросоюзі підтримка України залишається одним із ключових напрямків європейської безпекової політики.

  • У Польщі вимагають від України «виправити помилку»

    У Польщі вимагають від України «виправити помилку»

    Черговий дипломатичний скандал спалахнув у відносинах між Україною та Польщею після того, як один із підрозділів Сил оборони України отримав назву «Герої УПА». Польська влада відкрито висловила невдоволення таким рішенням, а міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що відповідальність за ситуацію лежить на українській стороні. За словами глави польської дипломатії, Варшава очікує, що Київ самостійно виправить допущену помилку.

    Виступаючи на пресконференції, Сікорський наголосив, що позиція польського уряду щодо цього питання є однозначною. Він закликав орієнтуватися на заяву польського прем’єра та зазначив, що саме Україна ухвалила рішення, яке спричинило резонанс у Польщі. Тому, на думку польської сторони, саме Україна має знайти спосіб розв’язати проблему.

    Суперечка виникла через використання назви, пов’язаної з Українською повстанською армією, яка залишається одним із найчутливіших історичних питань у польсько-українських відносинах. Якщо в Україні УПА для багатьох громадян асоціюється з боротьбою за незалежність держави, то в Польщі ця організація часто сприймається крізь призму трагічних подій Волинської трагедії та міжетнічного конфлікту часів Другої світової війни. Саме тому будь-які офіційні кроки щодо вшанування УПА регулярно стають предметом гострих дискусій між двома країнами.

    Заява Сікорського пролунала на тлі дедалі ширших дебатів у польському суспільстві щодо історичної політики України. Попри те, що Польща залишається одним із найважливіших союзників Києва після початку повномасштабного російського вторгнення, історичні суперечки продовжують періодично впливати на політичний діалог між державами.

    Окремо глава польського МЗС прокоментував внутрішньополітичний скандал, який виник навколо заступника міністра освіти Польщі Анджея Шептицького. Політик українського походження раніше порівняв бійців УПА з польськими антирадянськими підпільниками, що викликало різку реакцію з боку представників консервативної опозиції.

    Зокрема, віцепрезидент партії Право і справедливість та кандидат цієї політичної сили на посаду прем’єр-міністра Пшемислав Чарнек звинуватив уряд у тому, що він нібито «утримує в уряді українців, які ображають поляків». Ця заява викликала нову хвилю політичних суперечок у Польщі.

    Радослав Сікорський назвав такі висловлювання неприйнятними та наголосив, що Польща є державою для всіх своїх громадян незалежно від походження чи віросповідання. За його словами, подібна риторика нагадує про найтемніші сторінки польської історії та не повинна ставати інструментом політичної боротьби.

    До дискусії долучився й прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Він заявив, що президент України Володимир Зеленський навряд чи мав намір образити Польщу, коли українському підрозділу було присвоєно назву «Герої УПА». Водночас Туск зауважив, що українській стороні часто бракує чутливості щодо історичних тем, які мають особливе значення для польського суспільства.

    Польський прем’єр підкреслив, що між Києвом і Варшавою існує стратегічне партнерство, однак це не означає, що сторони повинні замовчувати складні питання минулого. На його думку, відвертий діалог щодо історичної пам’яті є необхідною умовою для збереження добросусідських відносин у майбутньому.

    Скандал навколо назви українського підрозділу виник у період, коли польсько-українські відносини й без того проходять через непростий етап. Останніми роками між країнами неодноразово виникали суперечки щодо оцінки історичних подій, ексгумації жертв Волинської трагедії, політики пам’яті та ролі окремих історичних постатей. Хоча офіційний Київ і Варшава продовжують активно співпрацювати у сфері безпеки, оборони та підтримки України у війні проти Росії, історичні питання залишаються джерелом постійної напруги.

    Додаткового резонансу ситуації надало засідання капітулу ордена Орден Білого Орла, яке відбулося у понеділок. Однією з тем зустрічі стала пропозиція президента Польщі Кароль Навроцький щодо можливого позбавлення Володимира Зеленського цієї нагороди. Хоча остаточного рішення з цього приводу ухвалено не було, сама поява такої ініціативи засвідчила масштаб політичного резонансу, який викликала історія з назвою українського підрозділу.

    Експерти зазначають, що нинішня суперечка є черговим прикладом того, як історична пам’ять продовжує впливати на сучасну політику. Для України та Польщі, які сьогодні залишаються близькими союзниками у сфері безпеки та оборони, питання трактування минулого нерідко стають випробуванням для двосторонніх відносин. Водночас обидві сторони неодноразово заявляли про готовність продовжувати діалог, аби не допустити, щоб історичні розбіжності зруйнували стратегічне партнерство, сформоване в умовах російської агресії.

  • Вінниця відмовилася від 15 автобусів із Польщі після скандалу навколо заяв про вулицю Бандери

    Вінниця відмовилася від 15 автобусів із Польщі після скандалу навколо заяв про вулицю Бандери

    Вінниця офіційно відмовилася від отримання 15 списаних автобусів, які планувало передати польське місто-побратим Кельце, після політичного скандалу в Польщі, що розгорівся навколо заяв окремих депутатів щодо символічного контексту використання транспорту в Україні. Рішення українського міста стало завершенням кількаденного інформаційного та політичного загострення, яке вийшло за межі суто технічного питання міжнародної муніципальної допомоги та переросло у дискусію про історичну пам’ять і польсько-українські відносини.

    Як повідомила мер польського міста Кельце Агата Войда, Вінниця відкликала свій запит на отримання автобусів, які мали бути передані як безоплатна допомога в межах багаторічного партнерства між містами. Йдеться про транспорт, який Кельце виводить з експлуатації через значний вік, пробіг і технічний стан. Загалом місто списує близько 40 автобусів, частину з яких планувалося утилізувати або продати на запчастини, а 15 одиниць — передати Вінниці.

    За словами Войти, рішення Вінниці не було продиктоване відсутністю потреби в транспорті. Вона наголосила, що українське місто й надалі перебуває в умовах війни, а його транспортна система залишається вразливою до перебоїв в енергопостачанні, оскільки значною мірою базується на електротранспорті — трамваях і тролейбусах. У разі відключень електроенергії саме автобуси могли б забезпечити мінімальну мобільність населення та уникнення транспортного колапсу.

    Втім, як підкреслила польська сторона, ситуація навколо передачі автобусів набула політичного характеру після заяв окремих депутатів міської ради Кельце. Вони публічно виступили проти ініціативи, аргументуючи свою позицію символічним аспектом: один із депутатів заявив, що не хотів би, аби автобуси, передані з Кельце, курсували вулицями, названими на честь Степана Бандери у Вінниці.

    Ця заява стала одним із каталізаторів подальшої публічної дискусії в Польщі. Частина місцевих політиків поставила під сумнів доцільність гуманітарної передачі транспорту в умовах, які вони назвали «політично напруженими», а також висловила думку, що такі кроки можуть ускладнювати й без того чутливі польсько-українські відносини.

    Зокрема, депутат міської ради Кельце Мачєй Якубчик заявив, що ситуація навколо автобусів виглядає «непрозорою» та політично невчасною. Він наголосив, що передача транспортних засобів у нинішніх умовах може викликати додаткові суперечки, замість того щоб залишатися суто технічною або гуманітарною ініціативою. Інший представник ради, Марчин Стемпнєвський, зазначив, що у разі неможливості експлуатації автобусів у Кельце їх доцільніше було б продати, а отримані кошти спрямувати на місцеві потреби.

    Після цих заяв у польському інформаційному просторі, за словами Агати Войти, почала формуватися хвиля критики, емоційних публікацій та звинувачень, частина з яких містила недостовірні або перебільшені твердження щодо стану автобусів і процесу їх передачі. Вона заявила, що деякі політики та публічні коментатори свідомо або несвідомо поширювали інформацію, яка не відповідала дійсності, зокрема припущення про те, що транспорт нібито вже був розібраний або утилізований, хоча на момент дискусії автобуси фактично перебували на території перевізника і проходили стандартні процедури списання.

    Мер Кельце також заявила, що рішення міської влади Вінниці відмовитися від автобусів стало вимушеним кроком, спрямованим на уникнення подальшої політизації гуманітарного питання. За її словами, українська сторона не хотіла, щоб допомога місту, яке живе в умовах війни, перетворювалася на інструмент внутрішньополітичних суперечок у Польщі або ставала причиною додаткової напруги між суспільствами.

    Водночас вона підкреслила, що мер Вінниці Сергій Моргунов у своїй позиції висловив вдячність за багаторічну співпрацю між містами та за попередню підтримку, яку Кельце надавало Україні. Партнерство між містами триває близько 70 років і охоплює різні сфери муніципальної взаємодії, включно з культурними та інфраструктурними проєктами.

    Окремо Войда наголосила, що ситуація навколо автобусів стала, на її думку, «випробуванням солідарності та політичної зрілості», оскільки замість технічного рішення питання перетворилося на майданчик для публічних суперечок і взаємних звинувачень. Вона також розкритикувала частину публічних заяв польських політиків, які, за її словами, сприяли поширенню недовіри та емоційного напруження в суспільстві.

    У Кельце також наголошують, що попри цей інцидент, загальна співпраця з Вінницею не припиняється, а інші спільні проєкти залишаються чинними. Місто підкреслює, що рішення щодо автобусів не має стати точкою розриву партнерських відносин, які формувалися десятиліттями.

    Таким чином, ситуація з передачею списаних автобусів перетворилася з технічної гуманітарної ініціативи на політично чутливу історію, в якій переплелися питання історичної пам’яті, внутрішньополітичні дискусії в Польщі та контекст війни в Україні. Внаслідок цього Вінниця ухвалила рішення відмовитися від допомоги, щоб уникнути подальшої ескалації та політизації гуманітарного жесту, який спочатку мав виключно практичний характер.

  • Європа змінює курс: більшість громадян підтримала збільшення витрат на оборону

    Європа змінює курс: більшість громадян підтримала збільшення витрат на оборону

    Більшість громадян європейських країн підтримують збільшення державних витрат на оборону та виступають за закупівлю більшої кількості озброєння у європейських виробників. Про це свідчать результати нового опитування Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), оприлюднені та наведені виданням Euractiv.

    Дослідження проводилося у травні 2026 року та охопило понад 18 тисяч респондентів із 15 країн Європи. В опитуванні взяли участь жителі Австрії, Болгарії, Данії, Естонії, Франції, Німеччини, Угорщини, Італії, Нідерландів, Польщі, Португалії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Великої Британії. Отримані результати свідчать про помітне зростання суспільної підтримки зміцнення обороноздатності європейських держав на тлі нестабільної міжнародної ситуації.

    Згідно з опитуванням, більшість респондентів у переважній більшості країн висловилися за збільшення оборонних бюджетів. Єдиною країною, де противників нарощування військових витрат виявилося більше, ніж прихильників, стала Італія. В усіх інших державах більшість опитаних підтримала додаткові інвестиції в армію, озброєння та оборонні програми.

    Не менш показовими виявилися результати щодо закупівлі військової техніки. Більшість європейців заявили, що їхні країни повинні купувати більше зброї саме у європейських виробників, а не за межами континенту. Такий підхід, на думку респондентів, дозволить посилити оборонну самостійність Європи та водночас підтримати розвиток власного військово-промислового комплексу. І тут Італія стала винятком серед учасників дослідження.

    Окремий блок питань стосувався ставлення до закупівлі американського озброєння. Респондентів запитали, чи повинні їхні держави купувати більше зброї у США. Серед усіх опитаних країн лише в Польщі більшість громадян підтримала таку ідею. Це особливо примітно з огляду на те, що Польща вже сьогодні є одним із лідерів НАТО та Європейського Союзу за рівнем оборонних витрат відносно валового внутрішнього продукту.

    Дослідження також показало зміну суспільних настроїв щодо ролі Сполучених Штатів у забезпеченні безпеки Європи. У всіх 15 країнах більшість опитаних заявила, що не розраховує на захист США у разі військового нападу на їхню державу. Такі результати можуть свідчити про зростання усвідомлення необхідності самостійно дбати про власну безпеку та посилювати національні оборонні можливості.

    Водночас більшість респондентів у всіх країнах, окрім Болгарії, переконані, що принаймні деякі європейські держави прийдуть їм на допомогу в разі виникнення загрози. Це свідчить про високий рівень довіри до механізмів співпраці між країнами Європи та віру в принцип взаємної підтримки.

    Попри дедалі активніші дискусії щодо посилення оборонної автономії Європейського Союзу, більшість громадян продовжує довіряти НАТО більше, ніж ідеї створення нового оборонного об’єднання виключно в межах ЄС. Лише 29% респондентів загалом назвали таку ініціативу «дуже гарною» або «досить гарною». У жодній із 15 держав ця ідея не отримала підтримки більшості населення.

    Результати опитування були оприлюднені в період активних дискусій щодо майбутнього європейської безпеки та ролі Сполучених Штатів у системі колективної оборони. На початку червня Вашингтон підтвердив намір скоротити свій внесок у модель сил НАТО. Крім того, у США заявили про необхідність формування так званого «НАТО 3.0» — моделі Альянсу, яка менше залежатиме від американської підтримки та передбачатиме більшу відповідальність європейських союзників за власну оборону.

    На цьому тлі в Європейському Союзі продовжуються дискусії про створення нових механізмів співпраці у сфері безпеки. Зокрема, єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс раніше виступив за формування Європейського оборонного союзу, який дозволив би країнам-членам ЄС координувати оборонну політику та взяти на себе більшу відповідальність за захист континенту.

    Таким чином, результати дослідження ECFR свідчать про те, що більшість європейців підтримують зміцнення оборонного потенціалу своїх країн, виступають за розвиток власної оборонної промисловості та готові до збільшення військових витрат. Водночас громадяни континенту не демонструють бажання відмовлятися від НАТО, яке й надалі залишається головним гарантом безпеки для більшості європейських держав.

  • Ставка на Буданова: чому саме він має зупинити загострення відносин із Польщею

    Ставка на Буданова: чому саме він має зупинити загострення відносин із Польщею

    Керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов отримав один із найскладніших політико-дипломатичних викликів останніх місяців. На тлі загострення дискусій між Києвом і Варшавою навколо історичної пам’яті та рішення про присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій почесного найменування «імені Героїв УПА» саме Буданов став однією з ключових фігур, які залучені до пошуку шляхів деескалації ситуації.

    Останніми тижнями українсько-польські відносини опинилися під додатковим тиском через суперечки щодо історичних питань. Після указу президента України Володимира Зеленського про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» почесного найменування «імені Героїв УПА» у Польщі пролунала хвиля критики з боку частини політичного спектра.

    Президент Польщі Кароль Навроцький заявив про намір ініціювати процедуру позбавлення Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла. У польському політикумі також лунали заклики переглянути підходи до підтримки України та навіть блокувати окремі етапи її євроінтеграції.

    Попри це, офіційна Варшава продовжує наголошувати на стратегічному характері відносин з Україною. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск закликав обидві сторони до діалогу та застеріг від використання історичних суперечок на користь третіх сторін, насамперед Росії. Аналогічну позицію озвучували й представники польського парламенту, які наголошують на важливості збереження партнерства між двома державами в умовах війни.

    На цьому тлі увагу експертів привернуло те, що до процесу врегулювання напруженості активно залучили саме Кирила Буданова. Політичний консультант Олег Постернак вважає, що це рішення не є випадковим.

    За його словами, глава української військової розвідки вже давно перестав сприйматися виключно як керівник спецслужби. За роки повномасштабної війни Буданов став одним із найвідоміших представників української влади на міжнародній арені. Він неодноразово брав участь у складних міжнародних переговорах, координував питання повернення українських військовополонених, цивільних заручників та дітей, незаконно вивезених Росією.

    Експерт наголошує, що саме цей досвід дає Буданову перевагу під час роботи на особливо чутливих дипломатичних напрямках.

    «Складні дипломатичні треки Буданову під силу. Фактично відбувається його ініціація не лише як антикризового політика, а й як практика-дипломата», — зазначив Постернак.

    На думку експерта, українська влада розраховує, що Буданов зможе забезпечити більш прагматичний підхід до врегулювання суперечностей. Глава ГУР має високий рівень довіри як всередині країни, так і серед багатьох міжнародних партнерів України.

    Водночас політтехнолог Олексій Голобуцький раніше також звертав увагу на зміну ролі Буданова в українському політичному просторі. За його словами, керівник розвідки поступово виходить за межі традиційної військової функції та дедалі частіше виступає як кризовий менеджер державного масштабу.

    Польський напрямок залишається одним із ключових для України. Варшава є одним із головних союзників Києва від початку повномасштабного вторгнення Росії. Польща прийняла мільйони українських біженців, надала масштабну військову та гуманітарну допомогу, а також активно підтримувала Україну на міжнародних майданчиках.

    Окреме значення мають євроінтеграційні перспективи України. Саме Польща може відігравати важливу роль під час відкриття та проходження переговорних кластерів щодо вступу України до Європейського Союзу. Тому будь-яке загострення відносин між Києвом і Варшавою розглядається як потенційний ризик для стратегічних інтересів обох держав.

    Аналітики наголошують, що нинішня криза має переважно політичний та історичний характер і не зачіпає фундаментальних безпекових інтересів двох країн. Саме тому сторони зацікавлені в пошуку компромісних рішень, які дозволять знизити градус дискусії та не допустити перетворення історичних суперечок на масштабний політичний конфлікт.

    Сам Постернак вважає, що головне завдання переговорного процесу полягає не стільки у вирішенні всіх історичних питань, скільки у недопущенні їх використання як інструменту для руйнування стратегічного партнерства між Києвом і Варшавою.

    «Україні буде потрібна Польща для євроінтеграції. Польщі потрібен військовий досвід України», — наголошує експерт.

    Поки що офіційна інформація про конкретний формат переговорів за участю Кирила Буданова залишається обмеженою. Однак сам факт його залучення до цього напрямку свідчить про особливу увагу української влади до відносин із Польщею та прагнення не допустити їх подальшого погіршення.

    На тлі війни з Росією Київ і Варшава залишаються природними союзниками, а тому пошук формули взаєморозуміння залишається одним із головних завдань для обох сторін. І саме Кирило Буданов, схоже, отримав одну з ключових ролей у цьому процесі.

  • «Той, хто бореться з Путіним»: Сікорський став на захист Зеленського у гучній суперечці

    «Той, хто бореться з Путіним»: Сікорський став на захист Зеленського у гучній суперечці

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський публічно втрутився у гучну дискусію навколо можливого позбавлення президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла. Польський дипломат нагадав, що серед кавалерів цієї відзнаки досі залишається колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер, якого в Європі давно критикують за багаторічну співпрацю з Кремлем та особисту близькість до російського диктатора Володимира Путіна.

    Свою заяву Сікорський оприлюднив у соціальній мережі X на тлі політичної дискусії, яка триває у Польщі після рішення президента України присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «імені Героїв УПА». Саме цей крок викликав різку реакцію частини польського політикуму та став причиною нової хвилі суперечок між Києвом і Варшавою.

    Глава польської дипломатії заявив, що сподівається на виважене рішення керівництва Польщі щодо цього питання.

    «Сподіваюся, що після рішень капітули та президента Кароля Навроцького не буде так, що колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер, який бере від Путіна гроші, буде й надалі кавалером ордена Білого Орла, а той, хто бореться з Путіним, буде його позбавлений», — наголосив Сікорський.

    Заява міністра стала одним із найгучніших коментарів польської влади щодо конфлікту, який останніми тижнями розгорнувся навколо історичної пам’яті та українсько-польських відносин.

    Причиною суперечки став указ президента Володимира Зеленського від 26 травня 2026 року про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» почесного найменування «імені Героїв УПА». Рішення викликало критику серед польських консервативних і правих політиків, які традиційно негативно ставляться до діяльності Української повстанської армії через події Волинської трагедії.

    Особливо жорстко відреагував президент Польщі Кароль Навроцький, який заявив про намір ініціювати процедуру позбавлення Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Республіки Польща. Саме ці заяви стали поштовхом до масштабної політичної дискусії як у Польщі, так і в Україні.

    На цьому тлі прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск зайняв значно стриманішу позицію. Він неодноразово закликав Варшаву та Київ уникати емоційних рішень і наголошував, що конфлікти навколо історичних питань можуть бути використані Росією для послаблення союзницьких відносин між двома країнами.

    8 червня Туск звернувся безпосередньо до Володимира Зеленського та Кароля Навроцького із закликом провести відкритий і чесний діалог. Польський прем’єр підкреслив, що конфронтація між Києвом та Варшавою відповідає насамперед інтересам Кремля.

    Сікорський фактично підтримав цю лінію, нагадавши про постать Герхарда Шредера. Колишній канцлер Німеччини очолював уряд ФРН у 1998–2005 роках, однак після завершення політичної кар’єри став одним із найвідоміших західних політиків, пов’язаних із російськими державними енергетичними компаніями.

    Після відставки Шредер працював у структурах «Газпрому», входив до керівних органів російських енергетичних проєктів, зокрема «Північного потоку», та підтримував особисті дружні стосунки з Володимиром Путіним. Після анексії Криму у 2014 році він продовжив співпрацю з російськими компаніями, а після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну зазнав різкої критики з боку німецьких та європейських політиків.

    На думку багатьох експертів, саме приклад Шредера став для Сікорського аргументом у дискусії про критерії присудження та збереження державних нагород.

    Орден Білого Орла є найвищою державною нагородою Польщі та однією з найстаріших відзнак Європи. Його вручають за видатні заслуги перед польською державою та народом. Серед кавалерів ордена є президенти, монархи, державні діячі та міжнародні лідери. Володимир Зеленський отримав цю нагороду як один із символів польсько-українського партнерства після початку повномасштабної війни Росії проти України.

    Попри нинішню суперечку, значна частина польського політикуму виступає за збереження стратегічного партнерства з Україною. Спікер Сейму Влодзімеж Чажастий раніше заявляв, що інтереси Польщі вимагають підтримки добрих відносин із Києвом навіть за наявності історичних суперечностей.

    Політичні оглядачі зазначають, що питання УПА залишається одним із найчутливіших у польсько-українських відносинах. Водночас нинішня дискусія відбувається на тлі війни Росії проти України, коли Варшава залишається одним із ключових союзників Києва в Європі.

    Саме тому слова Радослава Сікорського про те, що не можна ставити в один ряд людину, яка веде боротьбу проти російської агресії, та політика, якого звинувачують у багаторічній співпраці з Кремлем, уже стали однією з найобговорюваніших політичних заяв дня в Польщі.

  • «Не дайте Москві перемогти»: Туск звернувся до Зеленського і Навроцького

    «Не дайте Москві перемогти»: Туск звернувся до Зеленського і Навроцького

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск публічно закликав президента України Володимира Зеленського та новообраного президента Польщі Кароля Навроцького якнайшвидше провести пряму розмову, щоб не допустити подальшого погіршення українсько-польських відносин. Заява пролунала на тлі нового дипломатичного загострення між Києвом і Варшавою, яке вже викликало занепокоєння серед політиків та експертів обох країн.

    Туск заявив, що вирішив звернутися до керівників держав публічно після того, як дипломатичні механізми не дали бажаного результату. За його словами, ситуація вимагає негайного втручання на найвищому рівні.

    «Я закликаю президента Зеленського і президента Навроцького до прямої та відвертої розмови. Її потрібно провести якнайшвидше, поки емоції не зруйнували нашу солідарність, яка народилася перед лицем російської загрози», — наголосив глава польського уряду.

    Заява Туска стала однією з найгучніших за останні місяці у контексті українсько-польських відносин. Польський прем’єр прямо попередив, що будь-який конфлікт між Києвом і Варшавою буде вигідний насамперед Росії.

    «Співпраця лежить в інтересах обох наших держав і народів, а конфлікт — в інтересах Москви», — підкреслив Туск.

    Новий виток напруги між двома країнами виник після рішення президента України Володимира Зеленського присвоїти почесне найменування «імені Героїв УПА» одному з підрозділів Сил спеціальних операцій Збройних сил України. Це викликало гостру реакцію частини польського політичного середовища, де тема діяльності Української повстанської армії залишається надзвичайно чутливою через історичні суперечки навколо Волинської трагедії.

    Особливо жорстко на це рішення відреагували представники правоконсервативних і націоналістичних політичних сил Польщі. У польських медіа та соціальних мережах почали лунати заяви про необхідність жорсткішої позиції Варшави щодо Києва.

    Ситуація додатково загострилася після перемоги Кароля Навроцького на президентських виборах у Польщі. Новий президент відомий своєю увагою до історичної політики та неодноразово наголошував, що питання історичної пам’яті повинні залишатися важливою складовою польсько-українських відносин.

    Втім, офіційна польська влада поки що демонструє готовність до діалогу. Зокрема, спікер Сейму Влодзімеж Чажастий нещодавно заявив, що стратегічні відносини між Польщею та Україною залишаються важливішими за історичні суперечки, а Варшава зацікавлена у збереженні партнерства з Києвом.

    Подібну позицію озвучили й у Міністерстві закордонних справ України. Глава МЗС Андрій Сибіга наголосив, що Україна високо цінує підтримку Польщі та виступає за продовження конструктивного діалогу навіть щодо найскладніших історичних питань.

    Аналітики звертають увагу, що нинішня суперечка виникла у надзвичайно складний для України момент. Саме Польща залишається одним із ключових союзників Києва в Європейському Союзі та НАТО. Через польську територію проходить значна частина військової допомоги, гуманітарних вантажів та логістичних маршрутів для України.

    Крім того, Варшава традиційно є одним із головних адвокатів української євроінтеграції. Саме тому будь-яке охолодження відносин між країнами може негативно вплинути не лише на двосторонню співпрацю, а й на стратегічні інтереси України в Європейському Союзі.

    Останніми днями польські та українські політики вже почали активні консультації щодо врегулювання ситуації. У центрі уваги опинилися не лише історичні питання, а й необхідність збереження єдиного фронту перед російською агресією.

    Політичні експерти наголошують, що Кремль традиційно намагається використовувати будь-які суперечності між союзниками України. Саме тому слова Дональда Туска про те, що конфлікт між Києвом і Варшавою працює в інтересах Москви, багато хто сприйняв як сигнал про серйозність ситуації.

    Попри нинішнє загострення, більшість оглядачів переконані, що стратегічне партнерство між Україною та Польщею залишається надто важливим для обох держав, аби дозволити політичним суперечкам перерости у справжню кризу.

    Саме тому найближча розмова між Володимиром Зеленським та Каролем Навроцьким може стати однією з найважливіших дипломатичних подій найближчих тижнів і визначити подальший розвиток відносин між двома країнами на тлі війни та європейської інтеграції України.

  • Польща готова заблокувати шлях України до ЄС? У Києві спалахнула найнебезпечніша криза із союзником за час війни

    Польща готова заблокувати шлях України до ЄС? У Києві спалахнула найнебезпечніша криза із союзником за час війни

    Відносини між Україною та Польщею переживають одну з найсерйозніших криз за весь період повномасштабної війни. На цьому тлі в українському політикумі та експертному середовищі дедалі частіше лунають побоювання, що конфлікт може вийти далеко за межі історичних суперечок і вплинути на стратегічні інтереси України, зокрема на процес вступу до Європейського Союзу.

    Про це в інтерв’ю Radio NV заявив колишній заступник глави Адміністрації президента України та надзвичайний і повноважний посол України Костянтин Єлісєєв. Дипломат переконаний, що нинішня ситуація є надзвичайно небезпечною, адже виникла у момент, коли Україна найбільше потребує підтримки своїх ключових партнерів.

    Єлісєєв наголошує, що Польща залишається одним із найважливіших союзників України в Європі. Саме Варшава після початку повномасштабного вторгнення Росії стала одним із головних адвокатів Києва в ЄС та НАТО, підтримувала санкції проти Кремля, надавала масштабну військову допомогу та прийняла мільйони українських біженців.

    Однак останніми місяцями між країнами накопичилася низка суперечностей. Найболючішою темою залишається історична пам’ять, зокрема питання Волинської трагедії. У Польщі дедалі активніше звучать вимоги щодо ексгумації жертв подій Другої світової війни, а окремі польські політики прямо пов’язують подальшу підтримку України з поступками Києва в історичних питаннях.

    Ситуація загострилася після низки заяв польських політиків та представників нового керівництва країни. Хоча офіційна Варшава наразі не заявляє про намір блокувати вступ України до ЄС, такі заклики дедалі частіше лунають з боку правоконсервативних та націоналістичних сил, які мають значний вплив на польський політичний порядок денний.

    На думку Єлісєєва, найнебезпечніше те, що криза виникла саме зараз — напередодні ключових рішень щодо євроінтеграції України. Уже найближчими місяцями Київ розраховує на відкриття нових переговорних кластерів у рамках процесу вступу до ЄС, а для цього необхідна одностайна підтримка всіх держав-членів Союзу.

    Дипломат вважає, що погіршення відносин між двома країнами не є випадковим і могло виникнути через серйозні прорахунки у комунікації між Києвом та Варшавою.

    За його словами, президент Володимир Зеленський фактично опинився в ситуації, коли наслідки окремих рішень або дій доводиться виправляти вже на найвищому рівні держави.

    Єлісєєв переконаний, що для подолання нинішньої кризи необхідно терміново запускати повноцінний політичний діалог між країнами та припинити емоційні заяви, які лише поглиблюють конфлікт.

    Особливу увагу привернула нещодавня зустріч керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова з віцепрем’єром та міністром оборони Польщі Владиславом Косіняком-Камишем. Фото переговорів польський міністр оприлюднив у соціальній мережі X.

    Багато експертів розцінили цей контакт як сигнал про спробу відновлення довіри між Києвом та Варшавою через канали, які традиційно мають високий рівень взаємодії навіть у кризові періоди.

    На думку Єлісєєва, саме Буданов може відіграти важливу роль у стабілізації відносин, оскільки має високий рівень довіри серед міжнародних партнерів України та підтримує активні контакти із західними спецслужбами й оборонними структурами.

    Додаткового занепокоєння ситуації додає геополітичний контекст. Польща сьогодні є одним із ключових логістичних центрів постачання західної військової допомоги Україні. Через її територію проходить значна частина озброєння, техніки та гуманітарних вантажів. Будь-яке суттєве охолодження відносин між Києвом і Варшавою потенційно може створити додаткові труднощі для співпраці.

    Водночас більшість аналітиків не очікують повного розриву стратегічного партнерства. Попри політичні суперечки, Україна та Польща залишаються взаємозалежними партнерами у сфері безпеки. Російська загроза продовжує бути головним фактором, який об’єднує обидві держави.

    Саме тому нинішні переговори між представниками Києва та Варшави можуть стати вирішальними для майбутнього двосторонніх відносин. У разі успішного врегулювання суперечностей сторони зможуть повернутися до конструктивного діалогу та спільної роботи над європейською інтеграцією України.

    Якщо ж криза затягнеться, вона ризикує стати найсерйознішим випробуванням українсько-польських відносин із початку повномасштабної війни та створити додаткові виклики для зовнішньополітичних позицій Києва на шляху до Європейського Союзу.

  • Історична суперечка на тлі війни: про що Косіняк-Камиш говорив із Будановим

    Історична суперечка на тлі війни: про що Косіняк-Камиш говорив із Будановим

    Міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш провів зустріч із керівником Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирилом Будановим, під час якої обговорювалися не лише питання безпеки та двосторонньої співпраці, а й одна з найчутливіших тем у відносинах між Києвом і Варшавою — історична пам’ять та ставлення до діяльності Української повстанської армії. За підсумками переговорів польський міністр заявив, що Польща очікує від України врахування позиції Варшави щодо рішення про присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій назви на честь Героїв УПА.

    Про зустріч Косіняк-Камиш повідомив у соціальній мережі Х. Польський урядовець наголосив, що його країна залишається одним із найближчих союзників України у протистоянні російській агресії та підтримує українську державу в питаннях оборони, безпеки та європейської інтеграції. Водночас він підкреслив, що навіть між партнерами повинна існувати можливість відкрито обговорювати складні історичні питання, які мають особливе значення для обох народів.

    За словами глави польського оборонного відомства, Польща та Україна сьогодні пов’язані спільними інтересами у сфері безпеки, адже обидві держави розглядають Росію як головну загрозу для стабільності регіону. Однак, на його переконання, стратегічне партнерство не означає замовчування суперечливих сторінок минулого. Саме тому під час зустрічі з Будановим він окремо порушив тему присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій назви, пов’язаної з Українською повстанською армією.

    Косіняк-Камиш заявив, що доніс до української сторони позицію Варшави та очікування польського суспільства щодо цього рішення. Він наголосив, що для Польщі питання пам’яті про жертв Волинської трагедії залишається принциповим і не може бути предметом політичних компромісів. Саме тому його заява після переговорів була доволі жорсткою.

    «Пам’ять про жертв Волинської трагедії не підлягає обговоренню. Є межі, які не можна перетинати», — заявив глава Міноборони Польщі.

    Його слова стали продовженням дискусії, яка розгорнулася між Києвом і Варшавою після рішення щодо найменування одного з українських військових підрозділів. Польська сторона розцінила цей крок як такий, що може викликати негативну реакцію серед значної частини польського суспільства через історичні асоціації з подіями Другої світової війни та Волинською трагедією.

    Напередодні зустрічі Косіняка-Камиша з Будановим це питання вже обговорювалося на дипломатичному рівні. Заступник міністра закордонних справ Польщі Марчин Босацький також провів переговори з очільником української воєнної розвідки. Головною темою розмови стала саме ситуація навколо підрозділу Сил спеціальних операцій та реакція польської сторони на рішення про присвоєння йому назви, пов’язаної з УПА.

    Польська влада останніми роками неодноразово наголошувала, що питання історичної пам’яті залишається одним із ключових у двосторонніх відносинах. У Варшаві переконані, що події на Волині під час Другої світової війни мають отримати належну оцінку та залишатися предметом відкритого діалогу між державами. Саме тому будь-які рішення щодо вшанування історичних постатей або організацій, які в Польщі пов’язують із трагічними подіями того періоду, викликають гостру реакцію серед політиків та громадськості.

    Владислав Косіняк-Камиш раніше вже звертався до президента України Володимира Зеленського із закликом переглянути рішення щодо присвоєння підрозділу Сил спеціальних операцій імені Героїв УПА. Польський міністр наголошував, що такий крок може негативно вплинути на суспільне сприйняття українсько-польських відносин у Польщі, попри високий рівень підтримки України з боку польської держави та польського народу.

    Ситуація розгортається на тлі загалом тісної співпраці між Києвом і Варшавою. З початку повномасштабного російського вторгнення Польща стала одним із головних союзників України, надавши масштабну військову, гуманітарну та політичну допомогу. Через польську територію проходить значна частина міжнародної військової та гуманітарної підтримки для України, а польська влада послідовно виступає за посилення санкційного тиску на Росію та зміцнення східного флангу НАТО.

    Попри це, історичні суперечки періодично повертаються до порядку денного двосторонніх відносин. Експерти зазначають, що питання Волинської трагедії та оцінки діяльності УПА залишаються одними з найскладніших тем у діалозі між двома країнами. Водночас і Київ, і Варшава неодноразово заявляли про готовність продовжувати історичний діалог, не дозволяючи суперечкам минулого зруйнувати стратегічне партнерство, сформоване на тлі сучасних безпекових викликів.

    Наразі українська сторона офіційно не повідомляла про намір змінювати або переглядати рішення щодо найменування підрозділу Сил спеціальних операцій. Водночас останні контакти між представниками двох держав свідчать про те, що тема залишається предметом активних консультацій на високому рівні.

    Заява Косіняка-Камиша вкотре продемонструвала, що навіть за умов безпрецедентно тісної співпраці між Україною та Польщею питання історичної пам’яті продовжують відігравати важливу роль у двосторонніх відносинах. При цьому обидві сторони наголошують на важливості збереження партнерства та спільної роботи над безпекою регіону в умовах триваючої війни Росії проти України.