Gorchitsa.info

Позначка: Путін

  • “Слава Україні!”: у Казахстані затримали активіста після плаката проти Путіна під час його візиту до Астани

    “Слава Україні!”: у Казахстані затримали активіста після плаката проти Путіна під час його візиту до Астани

    У Казахстані в день візиту президента РФ Володимира Путіна до Астани затримали опозиційного активіста Марата Жанузакова після публікації фото з різким антипутінським плакатом та українською символікою. Інцидент викликав резонанс у соцмережах і знову привернув увагу до ставлення частини казахстанського суспільства до російської політики та війни проти України.

    Про затримання повідомили донька активіста Айман Жанузакова, а також низка казахстанських опозиційних ресурсів і правозахисних сторінок.

    Перед затриманням Жанузаков опублікував у Facebook фотографію, на якій стоїть із плакатом на тлі прапорів Казахстану та України. На плакаті було написано: “Гей, покидьку! Пішов лісом з Казахстану! Слава Україні!”.

    Сам допис активіст супроводив фразою: “До приїзду одного мудака”.

    Хоча у публікації прямо не згадувалося ім’я російського президента, затримання відбулося саме у день прибуття Володимира Путіна до Казахстану для участі у заходах Вищої Євразійської економічної ради.

    Російського лідера в Астані зустрічав президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв. На тлі візиту в місті були посилені заходи безпеки, а місцеві медіа повідомляли про масштабні перекриття доріг та підвищену активність силовиків.

    Після появи фото в соцмережах до Марата Жанузакова прийшли правоохоронці. Активіста доправили на допит, однак пізніше відпустили додому.

    За словами самого Жанузакова, поліція вимагала видалити резонансний пост із Facebook.

    “Дякую всім за підтримку. Поліція попросила мене стерти пост. Я сказав: подумаю”, — написав він після звільнення.

    Станом на вечір 28 травня публікація залишалася доступною на його сторінці.

    Казахстанські опозиційні ресурси зазначають, що це вже не перший протест Марата Жанузакова проти візитів Путіна та політики Кремля.

    Під час попереднього приїзду президента РФ до Казахстану у листопаді 2024 року активіст уже виходив на публічну акцію разом із соратниками. Тоді протестувальники тримали плакат із написом: “Ваша Високоповажність, пішов н#х#й з Казахстану!”.

    Після тієї акції казахстанський суд визнав учасників винними у “дрібному хуліганстві” та призначив штрафи.

    Новий інцидент відбувся на тлі дедалі складнішого балансу, який Казахстан намагається зберігати у відносинах із Росією після початку повномасштабної війни РФ проти України.

    Офіційна Астана формально залишається союзником Москви у межах ОДКБ та Євразійського економічного союзу, однак водночас не визнає окуповані українські території частиною Росії та намагається демонструвати певну дистанцію від російської політики.

    Президент Касим-Жомарт Токаєв раніше неодноразово заявляв про підтримку принципу територіальної цілісності держав і відмовлявся визнавати так звані “ЛНР” та “ДНР”.

    Через це відносини між Москвою та Астаною періодично супроводжуються дипломатичними напруженнями та інформаційними конфліктами.

    У самому Казахстані після 2022 року помітно посилилися антивоєнні настрої серед частини суспільства. У великих містах регулярно проходили акції підтримки України, а в соцмережах неодноразово виникали дискусії щодо ризиків російського впливу на північні регіони Казахстану.

    На цьому тлі будь-які публічні антипутінські виступи під час офіційних візитів російського президента викликають особливу увагу силовиків.

    Крім самого затримання активіста, увагу медіа також привернули безпрецедентні заходи безпеки під час приїзду Путіна до Астани. У соцмережах та ЗМІ з’явилися фото і відео кортежу російського президента, який супроводжували посилені підрозділи охорони, засоби радіоелектронної боротьби та спеціальні мобільні комплекси захисту від дронів.

    Казахстанські та російські медіа повідомляли, що у місті частково перекривали центральні вулиці, а силовики перевіряли окремі райони поблизу урядових маршрутів.

    Окремо користувачі соцмереж звернули увагу на те, що під час візиту Путін знову припустився помилки у вимові імені президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва. Подібні ситуації вже неодноразово траплялися раніше й регулярно стають приводом для обговорень у мережі.

    Попри затримання Жанузакова, офіційної кримінальної справи проти нього наразі не оголошували. Правозахисники водночас зазначають, що подібні дії поліції свідчать про обмеження свободи висловлювань у країні, особливо коли йдеться про теми, пов’язані з Росією та президентом РФ.

    Аналітики вважають, що подібні інциденти демонструють складну внутрішню ситуацію в Казахстані, де влада змушена балансувати між стратегічними відносинами з Кремлем та дедалі помітнішими антиросійськими настроями частини населення.

  • Санду позбавила громадянства двох уродженців України: рішення ухвалили на тлі напруги навколо Придністров’я

    Санду позбавила громадянства двох уродженців України: рішення ухвалили на тлі напруги навколо Придністров’я

    Президентка Молдови Мая Санду підписала указ про припинення громадянства для двох уродженців України. Відповідний документ уже оприлюднили на офіційному сайті глави держави. Рішення стало черговим кроком молдовської влади на тлі посилення напруги навколо невизнаного Придністров’я та зростання безпекових ризиків у регіоні.

    Згідно з указом, громадянства Молдови позбавили Валерія Кніщука та Віталія Морля. У документі не уточнюється, які саме підстави стали причиною такого рішення. Водночас у Молдові подібні укази часто пов’язують із питаннями національної безпеки, наявністю іншого громадянства, участю в діяльності, яка суперечить інтересам держави, або отриманням паспорта на підставі неправдивих даних.

    Офіційний Кишинів наразі не оприлюднив додаткових деталей щодо двох уродженців України. Указ має стандартний формат і лише констатує факт припинення громадянства відповідно до чинного законодавства Молдови.

    Це вже не перший подібний крок з боку влади Молдови за останні тижні. Ще 25 травня Мая Санду підписала окремий указ про позбавлення громадянства п’ятьох осіб, які проживали на території невизнаного Придністров’я. Тоді молдовські медіа та експерти звернули увагу, що рішення ухвалили на тлі посилення безпекової риторики Росії щодо регіону.

    У Кишиневі дедалі частіше наголошують, що Придністров’я залишається одним із ключових факторів ризику для національної безпеки Молдови. Самопроголошена “Придністровська Молдавська Республіка”, яка контролює частину території на лівому березі Дністра, не визнається міжнародною спільнотою і офіційно вважається частиною Молдови.

    На території Придністров’я досі перебуває російський військовий контингент, а Москва роками підтримує регіон політично, економічно та військово. Після початку повномасштабної війни РФ проти України питання безпеки навколо Придністров’я стало ще більш чутливим як для Кишинева, так і для Києва.

    Регіон має спільний кордон з Україною, а українська влада неодноразово попереджала про ризики провокацій або використання території Придністров’я у гібридних операціях Росії.

    Додаткову напругу спричинили нещодавні рішення Кремля щодо мешканців невизнаної республіки. У травні президент РФ Володимир Путін підписав указ про спрощення процедури отримання російського громадянства для жителів Придністров’я.

    У Москві пояснили це “необхідністю підтримки співвітчизників”, однак у Молдові таку ініціативу сприйняли як ще один інструмент посилення російського впливу у регіоні.

    Президентка Молдови Мая Санду раніше вже критикувала дії Кремля навколо Придністров’я. Вона заявляла, що Росія намагається використовувати регіон як важіль тиску на Молдову та перешкоджати європейській інтеграції країни.

    Останні рішення про припинення громадянства експерти також розглядають у ширшому контексті посилення контролю над питаннями безпеки. Після початку великої війни в Україні Молдова активізувала перевірки щодо осіб, які можуть бути пов’язані з проросійськими структурами, незаконними схемами отримання документів або діяльністю, що загрожує державним інтересам.

    Водночас офіційний Кишинів намагається уникати різких формулювань, аби не провокувати додаткове загострення з Москвою чи Придністров’ям.

    Окрему увагу до теми привернув і той факт, що новий указ стосується саме уродженців України. Утім наразі немає жодних офіційних заяв про те, що рішення було ухвалене через їхнє українське походження чи зв’язки з Україною.

    У молдовському законодавстві передбачено кілька підстав для припинення громадянства. Серед них — добровільна відмова, служба в іноземних військах без дозволу держави, загроза національній безпеці або отримання паспорта незаконним шляхом.

    На цьому тлі Молдова продовжує зміцнювати співпрацю з Європейським Союзом та партнерами у сфері безпеки. Після російського вторгнення в Україну країна різко посилила заходи контролю на кордонах, активізувала боротьбу з проросійськими мережами впливу та збільшила фінансування оборонного сектору.

    Європейські партнери неодноразово заявляли, що Молдова залишається однією з потенційних цілей російського гібридного впливу. Особливу увагу при цьому приділяють саме Придністров’ю, де Москва зберігає політичну та військову присутність.

    Нагадаємо, у 2022–2025 роках у регіоні неодноразово фіксували дивні інциденти — вибухи, атаки на адміністративні будівлі та повідомлення про нібито “теракти”. У Кишиневі та Києві тоді припускали, що подібні події могли бути елементом інформаційних або гібридних операцій для дестабілізації ситуації.

    Наразі влада Молдови не повідомляє, чи можуть бути нові рішення про позбавлення громадянства в найближчий час. Водночас аналітики припускають, що Кишинів продовжить жорсткіше реагувати на будь-які ризики, пов’язані з Придністров’ям, російським впливом та питаннями безпеки.

  • Путін знову осоромився на публіці: президент РФ вкотре не зміг вимовити ім’я Токаєва

    Путін знову осоромився на публіці: президент РФ вкотре не зміг вимовити ім’я Токаєва

    Президент Росії Володимир Путін під час офіційного виступу в Казахстані знову припустився дивної помилки, намагаючись вимовити ім’я президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва. Курйозний момент потрапив на відео та швидко розлетівся соцмережами й медіа, де користувачі вже жартують, що очільник Кремля систематично не може запам’ятати ім’я одного зі своїх ключових союзників у Центральній Азії.

    Інцидент стався 28 травня під час виступу Путіна після засідання Вищої Євразійської економічної ради в Астані. Російський президент дякував казахстанському колезі за прийом та організацію зустрічі, однак у черговий раз перекрутив його ім’я та по батькові.

    На оприлюднених кадрах чути, як Путін вимовляє щось схоже на «Саржан Кемелевич», «Вахтанг Кемелевич» або іншу спотворену версію імені Касим-Жомарта Кемелевича Токаєва. При цьому президент РФ навіть не спробував виправити помилку і продовжив виступ так, ніби нічого не сталося.

    Відео миттєво викликало хвилю обговорень у соцмережах. Користувачі нагадали, що це далеко не перший випадок, коли Путін не може правильно звернутися до президента Казахстану.

    Раніше російський лідер уже називав Токаєва «Кемел Жомартовичем», «Касим Жомартовичем Кемеловичем» та іншими дивними варіантами. Один із найвідоміших інцидентів стався ще у 2022 році під час зустрічі у Санкт-Петербурзі, коли Путін також переплутав ім’я казахстанського президента прямо перед камерами.

    Після нової помилки в мережі почали активно обговорювати, чому глава Кремля роками не може запам’ятати ім’я одного з найближчих партнерів Росії у регіоні. Частина користувачів пояснює це звичайною неуважністю, інші ж звертають увагу на дедалі помітніші проблеми Путіна з мовленням та концентрацією.

    Останніми місяцями у соцмережах неодноразово аналізували дивну поведінку російського президента під час публічних виступів. Зокрема, у травні широкий резонанс викликали кадри з російських урочистостей, де Путін дуже мляво та нерозбірливо тричі вигукнув «Ура», що породило нові дискусії про його фізичний стан.

    Водночас нинішній візит Путіна до Казахстану мав важливе політичне значення. За інформацією російських державних медіа, Москва та Астана підписали документ про «сім основ стратегічного союзництва». Крім того, Росія домовилася про будівництво атомної електростанції у Казахстані.

    Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв під час переговорів заявив про важливість співпраці з Росією та назвав РФ одним із ключових економічних партнерів країни. За його словами, Москва продовжує відігравати значну роль у регіональних та глобальних процесах.

    Путін зі свого боку заявив, що Росія готова допомогти Казахстану не лише з будівництвом АЕС, а й із формуванням цілої «атомної галузі». Також російський президент висловив сподівання, що товарообіг між двома країнами найближчим часом перевищить 30 млрд доларів.

    Окрему увагу журналісти звернули й на безпекові заходи під час поїздки Путіна до Астани. У мережі з’явилися кадри його кортежу, оснащеного додатковими системами захисту від дронів. Російські та західні аналітики пов’язують це з побоюваннями Кремля щодо атак безпілотників навіть за межами РФ.

    Крім того, західні ЗМІ раніше повідомляли, що пересування Путіна дедалі жорсткіше контролює Федеральна служба охорони РФ. За даними розвідок, маршрути поїздок президента Росії ретельно приховуються, а місця перебування охороняються з безпрецедентними заходами безпеки.

    На тлі війни проти України Казахстан намагається зберігати баланс між співпрацею з Росією та розвитком відносин із Китаєм, ЄС і Туреччиною. Токаєв неодноразово демонстрував певну дистанцію щодо кремлівської політики, зокрема публічно заявляв про невизнання так званих «ЛДНР».

    Попри це, Казахстан залишається важливим партнером Москви в межах Євразійського економічного союзу та Організації договору про колективну безпеку.

    Новий курйоз із іменем Токаєва лише додав уваги до візиту Путіна в Астану, який і без того проходив на тлі напруженої міжнародної ситуації та активних дискусій про майбутнє впливу Росії у Центральній Азії.

  • Кремль лякає Київ новими ударами: навіщо Росія знову піднімає градус погроз і що стоїть за заявами Москви

    Кремль лякає Київ новими ударами: навіщо Росія знову піднімає градус погроз і що стоїть за заявами Москви

    Росія різко посилила риторику щодо України та пригрозила новими ударами по Києву. У Кремлі заявили про підготовку «послідовних і систематичних ударів» по українській столиці, а російське МЗС навіть закликало іноземних дипломатів та громадян залишити Київ. На тлі масованих атак останніх тижнів такі заяви викликали нову хвилю тривоги, однак українські та західні експерти вважають: за гучними погрозами можуть стояти не лише військові плани Москви, а й дедалі глибші проблеми самої Росії.

    Про нову хвилю російських погроз повідомило BBC із посиланням на офіційні заяви представників Кремля та російського зовнішньополітичного відомства. У Москві заявляють, що нібито готують удари по підприємствах українського військово-промислового комплексу, командних пунктах і «центрах ухвалення рішень».

    При цьому у Кремлі намагаються подати свої заяви як «відповідь» на удари по окупованих територіях. Зокрема, Росія згадує атаку по Старобільську на тимчасово окупованій Луганщині. Російська сторона стверджує, що там загинули цивільні, хоча українська сторона наголошує: ціллю був військовий об’єкт окупантів.

    Попри різку риторику, у Міністерстві закордонних справ України заявили, що рівень загрози для Києва та інших міст не змінився принципово. Росія й без того регулярно атакує українські регіони ракетами, дронами та авіабомбами від початку повномасштабного вторгнення.

    Водночас нинішня хвиля заяв Кремля має помітно інший інформаційний характер. Якщо раніше Москва переважно здійснювала атаки без додаткового інформаційного супроводу, то зараз російська влада активно намагається психологічно тиснути як на українське суспільство, так і на міжнародних партнерів Києва.

    Військовий аналітик та колишній співробітник української розвідки Іван Ступак вважає, що Кремль намагається повернути собі контроль над інформаційним порядком денним. За його словами, на тлі внутрішніх економічних труднощів і проблем на фронті російська влада дедалі частіше використовує тему «помсти» та погроз новими ударами.

    Подібну позицію озвучують і в Раді національної безпеки та оборони України. Представник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко заявив, що Росія не має стратегічних проривів на фронті, тому робить ставку на психологічний тиск і залякування.

    На думку Коваленка, Кремль переслідує одразу кілька цілей. По-перше, Москва намагається деморалізувати українців після серії масованих обстрілів. По-друге — вплинути на західних партнерів України та посилити дискусії щодо ризиків подальшої підтримки Києва. Саме цим може пояснюватися заклик російського МЗС до дипломатів залишити столицю України.

    Крім того, у Києві вважають, що Росія намагається відвернути увагу від власних проблем. Останніми місяцями Україна значно активізувала удари по російській території, зокрема по військових аеродромах, складах боєприпасів, нафтобазах та підприємствах ВПК. Під ударом регулярно опиняються й об’єкти поблизу Москви.

    На цьому тлі західні аналітики все частіше говорять про поступову зміну характеру війни не на користь Кремля. Інститут вивчення війни (ISW) у своїх останніх оцінках наголошує, що Росія зазнає значних втрат у живій силі та техніці, а темпи просування окупаційних військ залишаються мінімальними.

    Британська розвідка також нещодавно заявила, що втрати РФ у війні проти України вже наближаються до пів мільйона військових. Глава служби GCHQ Енн Кіст-Батлер повідомила, що Росія фактично змушена компенсувати величезні втрати постійною мобілізацією та дедалі агресивнішою інформаційною кампанією.

    Водночас експерти застерігають: попри ознаки виснаження Росії, небезпека для України залишається надзвичайно високою. Лише останніми днями РФ здійснила одну з наймасованіших атак за весь час повномасштабної війни. Росіяни випустили сотні дронів та десятки ракет різних типів.

    Президент Володимир Зеленський у листі до президента США Дональда Трампа та Конгресу заявив, що під час атаки 24 травня Росія, серед іншого, застосувала дві балістичні ракети середньої дальності типу «Орєшнік». За словами президента, одна ракета влучила по Київщині, інша — по окупованій території Донеччини.

    Раніше Повітряні сили ЗСУ офіційно не підтверджували інформацію про дві такі ракети, однак про це повідомляли моніторингові канали. Саме використання «Орєшніка» викликало особливе занепокоєння, оскільки цей тип озброєння надзвичайно складно перехоплювати наявними системами ППО.

    На цьому тлі Україна продовжує закликати союзників посилити постачання систем Patriot та ракет до них. У Києві визнають: головною проблемою залишається дефіцит засобів для перехоплення балістичних цілей.

    Західні медіа також звертають увагу, що Кремль дедалі частіше використовує риторику «ударів по центрах ухвалення рішень» саме в моменти, коли Україна активізує далекобійні атаки по території РФ або коли Росія стикається із внутрішніми труднощами.

    Аналітики наголошують: нинішня хвиля погроз може бути частиною ширшої інформаційної кампанії, спрямованої на формування атмосфери страху та невизначеності. Водночас у військовому сенсі Росія вже давно атакує українські міста практично безперервно, а тому нові заяви Кремля радше свідчать про спробу інформаційного тиску, ніж про принципово новий етап війни.

    Українська влада закликає громадян не ігнорувати сигнали повітряної тривоги, однак водночас не піддаватися паніці через інформаційні вкиди та погрози Москви. У Києві переконані: Кремль намагається компенсувати відсутність великих перемог на фронті психологічним тиском і демонстративною агресивною риторикою.

  • Тихановська звинуватила Лукашенка у співучасті в ударах по Києву

    Тихановська звинуватила Лукашенка у співучасті в ударах по Києву

    Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська відвідала місце російського удару в Києві та виступила із жорсткою заявою щодо ролі режиму Олександра Лукашенка у війні Росії проти Україна. Вона наголосила, що влада Білорусі несе частину відповідальності за російські атаки, оскільки надала свою територію для агресії проти України.

    Про це Тихановська написала у соцмережі X після відвідин місця одного з нещодавніх російських прильотів у столиці.

    Під час перебування у Києві вона заявила, що Росія продовжує намагатися психологічно виснажити українців постійними нічними атаками, ракетними ударами та терором цивільного населення. За її словами, такими діями Кремль прагне посіяти страх і створити атмосферу постійної небезпеки.

    “Росія намагається зламати українців страхом, темрявою та постійними нічними атаками”, — зазначила Тихановська.

    Опозиціонерка також заявила, що кожен новий удар по українських містах демонструє справжню природу режиму президента Росії Володимира Путіна. Вона наголосила, що йдеться про систему, яка не визнає міжнародного права, державних кордонів та цінності людського життя.

    “Кожен удар викриває справжню суть путінського режиму — режиму, який не визнає ані людського життя, ані міжнародного права, ані кордонів”, — заявила вона.

    Окремо Тихановська акцентувала увагу на ролі Білорусі у війні. За її словами, режим Лукашенка став співучасником агресії, дозволивши Росії використовувати білоруську територію для запуску ракет, перекидання військової техніки та розміщення російської зброї.

    “Режим Лукашенка несе за це свою частку відповідальності, бо дозволив використовувати територію Білорусі для агресії, для запуску ракет та для розміщення російської зброї”, — наголосила вона.

    Тихановська також підкреслила, що багато громадян Білорусі підтримують Україну не з політичної доцільності, а через людське співпереживання та усвідомлення спільної небезпеки. За її словами, білоруси сприймають біль українців як власний.

    Візит опозиціонерки до Києва відбувся після чергової хвилі масованих російських атак по українській столиці. Останні удари призвели до загибелі та поранень мирних жителів, руйнувань житлових будинків, пошкодження цивільної інфраструктури, культурних об’єктів та адміністративних будівель.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році територія Білорусі неодноразово використовувалася російською армією як плацдарм для наступу на Україну. Саме з білоруської території російські війська заходили на північ України у перші тижні вторгнення, а також регулярно запускали ракети та дрони по українських містах.

    Українська влада та західні держави неодноразово заявляли, що режим Лукашенка фактично сприяє російській агресії, хоча білоруські війська офіційно не брали прямої участі у бойових діях на території України.

    На цьому тлі Тихановська продовжує залишатися одним із найвідоміших міжнародних голосів білоруської опозиції. Після президентських виборів у Білорусі 2020 року, результати яких значна частина міжнародної спільноти не визнала, вона була змушена залишити країну та продовжила політичну діяльність за кордоном, активно підтримуючи Україну після початку повномасштабної війни.

  • ISW: удар по Києву міг бути спробою Путіна “перекрити” ефект 9 травня

    ISW: удар по Києву міг бути спробою Путіна “перекрити” ефект 9 травня

    Справжні мотиви масованої ракетно-дронової атаки Росії по Києву можуть виходити далеко за межі суто військової логіки та бути пов’язаними з політичними й інформаційними цілями Кремля після подій навколо 9 травня. Про це йдеться у новому аналітичному звіті Інститут вивчення війни.

    Аналітики наголошують, що удари по українській столиці варто розглядати не лише як частину бойових дій, а і як елемент інформаційної кампанії, спрямованої на демонстрацію сили та впливу як на внутрішню російську аудиторію, так і на міжнародну спільноту. На їхню думку, наказ президента Володимир Путін про масштабний удар по Києву міг бути спробою змінити інформаційний порядок денний після періоду підвищеної уваги до російського параду до Дня перемоги та критики його сприйняття.

    У звіті ISW зазначається, що напередодні 9 травня російське керівництво публічно погрожувало ударами по так званих “центрах прийняття рішень” у Києві, включно з можливим застосуванням ракети “Орєшник”, якщо Україна завдаватиме ударів по російських святкових заходах. Водночас Україна не здійснювала атак на територію Росії під час параду. Аналітики вважають, що такі заяви мали передусім пропагандистський характер і використовувалися для створення образу ескалаційної переваги, а також для відвернення уваги від внутрішніх проблем Росії, зокрема у сфері протиповітряної оборони.

    ISW також припускає, що масований удар по Києву міг бути спробою Кремля “перекрити” інформаційний ефект від неоднозначної реакції на парад Перемоги та продемонструвати здатність Росії до масштабних атак навіть у період міжнародної уваги. У звіті підкреслюється, що російське керівництво часто використовує символічні дати для демонстрації сили, і атака на столицю України могла бути елементом цього підходу.

    Окремо аналітики звертають увагу на реакцію російських військових блогерів, які називають такі удари переважно символічними та недостатньо ефективними з військової точки зору. Вони зазначають високу вартість подібних атак при обмеженому впливі на ситуацію на фронті, а також вказують на дефіцит ресурсів у російської армії. Частина “воєнкорів” також наголошує, що попри масовані обстріли українських міст, Україна продовжує завдавати ударів по російській логістиці та військовій інфраструктурі, що створює додаткові проблеми для забезпечення російських військ.

    Аналітики ISW пов’язують такі атаки і з ситуацією на фронті, де російські війська не демонструють суттєвого просування в межах поточної весняно-літньої кампанії. На їхню думку, у таких умовах удари по українських містах можуть використовуватися як спосіб компенсувати відсутність значних успіхів на полі бою та змістити фокус уваги на демонстрацію “активності” в тилу.

    У ніч на 24 травня Росія здійснила один із найбільших комбінованих ударів по Україні, випустивши близько 90 ракет різних типів і близько 600 безпілотників. Основною ціллю став Київ, де частину ракет і дронів було збито силами протиповітряної оборони, однак зафіксовано влучання по різних районах міста. Пошкоджено житлові будинки, об’єкти цивільної інфраструктури та адміністративні будівлі, а також окремі культурні установи. Повідомляється про загиблих і десятки поранених, серед яких є діти. Під удар також потрапила Біла Церква на Київщині, де також зафіксовані руйнування та жертви.

    Аналітики підкреслюють, що такі удари залишаються частиною ширшої стратегії Росії, яка поєднує військові дії з інформаційним впливом і спробами формувати міжнародне сприйняття війни, однак не змінює фундаментальної ситуації на фронті.

  • Британія готується до великої війни з Росією: Лондон уже відпрацьовує сценарій вторгнення РФ у Європу

    Британія готується до великої війни з Росією: Лондон уже відпрацьовує сценарій вторгнення РФ у Європу

    Велика Британія розпочала масштабні військові тренування на випадок прямого конфлікту з Росією. Британські та американські військові вже відпрацьовують сценарії відбиття російського вторгнення до країн Балтії, а самі навчання побудовані навколо прогнозу, що найбільша загроза з боку РФ може виникнути вже до 2030 року.

    Про це повідомляє британське видання Daily Mail. За інформацією журналістів, військові навчання моделюють напад Росії на Естонію та подальшу ескалацію конфлікту у масштабну європейську війну за участю НАТО.

    Сценарій виглядає максимально наближеним до сучасних реалій війни в Україні. За легендою навчань, російські війська атакують країни Балтії, після чого під британським командуванням оперативно розгортається штаб НАТО в Естонії. Саме Велика Британія у моделі відіграє одну з ключових ролей у координації оборони східного флангу Альянсу.

    Для відпрацювання умов бойових дій британські військові використали навіть частину лондонської станції Charing Cross, яку переобладнали під підземний штаб у «Таллінні». Саме там офіцери працювали із системами цифрового управління військами, аналізували розвіддані на великих екранах та тестували технології штучного інтелекту для виявлення і знищення умовного противника.

    Окрему увагу у навчаннях приділили безпілотникам — фактору, який кардинально змінив сучасну війну після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За сценарієм, сили НАТО під британським керівництвом повинні щодня застосовувати понад 5 тисяч дронів для розвідки, координації ударів та ураження техніки противника.

    У британському військовому командуванні фактично визнають: досвід війни в Україні показав, що майбутні конфлікти в Європі будуть війнами технологій, безпілотників та штучного інтелекту. Російська армія у сценарії навчань описується як сила, яка отримала величезний бойовий досвід в Україні та здатна вести виснажливу війну великої інтенсивності.

    На цьому тлі Лондон дедалі активніше готується до можливого прямого зіткнення з РФ. Останні роки Велика Британія послідовно посилює свою військову присутність у Східній Європі та країнах Балтії. Британські військові вже дислоковані в Естонії у рамках місії НАТО Enhanced Forward Presence, а після 2022 року чисельність контингенту та масштаби спільних навчань значно зросли.

    Військові аналітики наголошують, що сценарій російського нападу на країни Балтії давно розглядається НАТО як один із найбільш ризикованих варіантів розвитку подій у Європі. Через географічну близькість до Росії та невеликі території Естонія, Латвія та Литва традиційно вважаються найбільш вразливими державами Альянсу у разі великої війни.

    Водночас у самій Росії продовжують заперечувати будь-які наміри нападу на Європу. Володимир Путін нещодавно назвав заяви про можливу агресію РФ проти країн НАТО «нісенітницею» та звинуватив Захід у створенні «образу ворога» для внутрішньополітичних цілей.

    Подібну риторику озвучив і глава МЗС РФ Сергій Лавров. Він заявив, що Росія «не збирається нападати на Європу», але пригрозив «повноцінною відповіддю» у разі загрози інтересам Москви.

    Попри це, західні спецслужби та аналітичні центри останніми роками дедалі частіше попереджають про ризики нової агресії РФ. За даними американської розвідки, Кремль не відмовився від максималістських цілей щодо України та пострадянського простору загалом. У західних столицях дедалі серйозніше обговорюють сценарії, за яких після завершення або замороження війни проти України Росія може спробувати перевірити готовність НАТО до колективної оборони.

    Окреме занепокоєння викликає швидка мілітаризація російської економіки. Незважаючи на санкції, РФ суттєво наростила виробництво боєприпасів, дронів та ракет. За оцінками західних експертів, російська оборонна промисловість зараз працює у режимі фактично воєнної економіки.

    Водночас частина аналітиків вважає, що Росія не має достатніх економічних ресурсів для тривалого конфлікту проти всього НАТО. Британський економіст Ендрю Ліліко заявив, що навіть якщо Москва спробує погрожувати Європі або здійснити нову агресію, у середньостроковій перспективі російська економіка навряд чи витримає повномасштабне протистояння із Заходом.

    Однак у Європі дедалі частіше наголошують: головна проблема полягає не лише у ресурсах РФ, а у готовності самої Європи до великої війни. Саме тому країни НАТО різко збільшують оборонні бюджети, повертають дискусії про мобілізаційні резерви та активізують військові навчання.

    Для України такі процеси мають подвійне значення. З одного боку, війна показала союзникам реальний характер російської загрози та прискорила переозброєння НАТО. З іншого — саме український фронт зараз фактично стримує Росію від подальшої ескалації у Європі.

    Навчання британських військових із моделлю війни 2030 року стали ще одним сигналом: у західних столицях дедалі менше вірять у можливість швидкого повернення до довоєнної системи безпеки у Європі. І дедалі активніше готуються до сценаріїв великої конфронтації з Росією.

  • Сибіга висміяв ідею Кремля щодо Шредера як переговірника: “Може ще Сігал?”

    Сибіга висміяв ідею Кремля щодо Шредера як переговірника: “Може ще Сігал?”

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга різко розкритикував ідею Кремля щодо можливого залучення колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера до ролі посередника у потенційних мирних переговорах між Україною та Росією. Він не лише відкинув цю пропозицію, а й у саркастичній формі висміяв підхід Москви до вибору можливих переговірників, натякнувши, що такі ініціативи більше нагадують політичний тролінг, ніж серйозну дипломатію.

    Про це Сибіга заявив під час онлайн-брифінгу для медіа, де обговорювалися можливі формати майбутнього мирного процесу та потенційні посередники від європейської сторони. За словами глави МЗС, сама ідея залучення Шредера є неприйнятною і не може розглядатися навіть гіпотетично, оскільки він давно втратив будь-яку політичну нейтральність і сприймається як фігура, тісно пов’язана з російським політичним керівництвом.

    Сибіга зазначив, що пропозиції такого рівня лише дискредитують саму концепцію міжнародного посередництва і демонструють, що Росія намагається просувати осіб, які не мають ані довіри, ані реального впливу в європейській дипломатії. У цьому контексті він іронічно додав, що логіка Кремля іноді виглядає так, ніби перелік можливих посередників формується не за критеріями професійності чи авторитету, а за популярністю в медійному просторі або особистими симпатіями.

    У своїй відповіді міністр також використав саркастичні приклади, заявивши: “Точно не Шредер. І я зразу на упередження, щоб росіяни більше не пропонували, там Жерар Депардьє, Стівен Сігал, не знаю, може Орбана ще притягнуть в переговорники з їхнього боку”. Ця фраза викликала широкий резонанс у дипломатичних колах, оскільки Сибіга фактично поставив під сумнів серйозність підходу Росії до формування переговорної архітектури, натякаючи на абсурдність окремих можливих кандидатур.

    Водночас міністр наголосив, що Україна наразі не розглядає жодних конкретних персоналій як офіційних переговірників від Європи, оскільки сам формат потенційних переговорів перебуває на стадії активного обговорення між союзниками. За його словами, розглядаються різні варіанти архітектури процесу — від участі групи країн до створення спеціального багатостороннього механізму, який міг би забезпечити більш структурований і контрольований дипломатичний діалог.

    Сибіга підкреслив, що будь-які рішення щодо майбутнього переговорного формату будуть ухвалюватися виключно у координації з Україною. Він наголосив, що без участі Києва жоден міжнародний процес не може вважатися легітимним чи ефективним, адже саме Україна є стороною, яка зазнає агресії та визначає власні національні інтереси у цьому конфлікті.

    Окрему увагу глава МЗС приділив питанню європейської єдності, застерігши від індивідуальних ініціатив окремих політиків, які можуть вести прямі контакти з російським керівництвом, зокрема з Володимиром Путіним. За його словами, такі дії можуть послабити спільну позицію Заходу і створити небезпечні прецеденти, коли Кремль отримує можливість маніпулювати окремими європейськими лідерами.

    “Так не повинно бути. Це слабкість, це розділення Європи. Власне, цього чекає і Путін, аби почали до нього звертатися окремі лідери чи представники”, — наголосив Сибіга, підкресливши, що стратегія Росії традиційно спрямована на розкол міжнародної коаліції підтримки України.

    Він також зазначив, що Європа має виступати єдиним політичним і дипломатичним фронтом, використовуючи наявні інструменти впливу, включно з санкційною політикою та замороженими російськими активами. На думку міністра, саме ці важелі можуть стати ключовими у формуванні умов для справедливого та тривалого миру.

    Паралельно Сибіга нагадав, що питання можливих переговорів із Росією наразі залишається відкритим і залежить насамперед від реальної готовності Москви до змістовного діалогу. Українська сторона наголошує, що будь-який мирний процес має базуватися на принципах поваги до міжнародного права, територіальної цілісності та безпеки України.

    Раніше в інформаційному просторі з’являлися повідомлення про те, що Кремль нібито пропонував розглянути кандидатуру Герхарда Шредера як потенційного посередника. Ця ініціатива була сприйнята критично як в Україні, так і серед значної частини європейських політиків, які наголошують на необхідності нейтральності та довіри до будь-яких осіб, залучених до переговорного процесу.

    Таким чином, дискусія щодо можливих посередників у майбутніх переговорах залишається відкритою, однак позиція України є чіткою: будь-які фігури, пов’язані з Росією або дискредитовані попередніми політичними зв’язками, не можуть виконувати роль нейтральних учасників мирного процесу.

  • Буданов: Росія через невдачі у війні знижує заявлені цілі

    Буданов: Росія через невдачі у війні знижує заявлені цілі

    Керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов заявив, що Росія під тиском реальної ситуації на фронті та неможливості досягти початково заявлених цілей поступово змінює свою воєнно-політичну риторику і знижує планку вимог, які озвучує як “цілі війни”. Про це він сказав під час виступу на Kyiv Stratcom Forum 2026, повідомляє “Укрінформ”.

    За словами Буданова, початкові стратегічні завдання, які російське керівництво декларувало на початку повномасштабного вторгнення, з часом зазнають суттєвих змін, оскільки не можуть бути реалізовані в умовах затяжної війни та опору України.

    Він наголосив, що внаслідок цього Кремль змушений формувати нові інформаційні наративи для власного суспільства, які подаються як “реалістичніші цілі” або навіть як “досягнення”.

    “Плине час, і під впливом неприємної для них реальності, з якою вони стикаються, їм доводиться знаходити відповіді для свого суспільства. І кожного разу ця планка щодо цілей у війні знижується. Всі ж це бачать”, — зазначив Буданов.

    За його словами, одним із нових прикладів такої трансформації російської риторики є поява заяв про необхідність “позаблокового статусу України” та “без’ядерного статусу” як потенційних результатів війни. На думку керівника ГУР, ці формулювання демонструють спробу Росії переосмислити власні цілі у бік менш амбітних, але політично зручних для внутрішньої аудиторії.

    “Десь тиждень тому, якщо не помиляюсь, з’явився ще один новий наратив: Україна має бути без’ядерною державою і не вступати в будь-які військові альянси. Це вже нова мета, тобто планка трошки знижується. Це нормально, тому що йде час і, оскільки ми зараз спілкуємось, мета не досягнута”, — сказав він.

    Буданов підкреслив, що подібні зміни у риториці не є випадковими, а свідчать про системну адаптацію російської пропаганди до затяжного характеру війни. На його думку, Кремль намагається поступово формувати у суспільстві уявлення про “часткові перемоги”, навіть якщо вони не відповідають початковим заявленим цілям вторгнення.

    Він також припустив, що російська влада може готувати своє населення до сприйняття будь-якого результату, який можна буде подати як успіх, зокрема через акцент на темах “нейтрального статусу України” або обмеження її міжнародної інтеграції.

    “Починають говорити: мовляв, ми доб’ємося того, що вони будуть позаблокові, до прикладу. Це ж теж перемога. Тому це абсолютно нормальна трансформація”, — додав керівник ГУР.

    Буданов також звернув увагу, що така інформаційна адаптація відбувається паралельно з продовженням бойових дій, що свідчить про відсутність реального досягнення стратегічних цілей Росії попри тривалість війни.

    На його думку, зміна наративів є спробою Кремля утримати внутрішню політичну стабільність і підтримку війни в умовах, коли початкові обіцянки не були виконані.

    Водночас українська сторона продовжує оцінювати ризики подальшої ескалації. Раніше президент Володимир Зеленський наголошував, що Росія може готувати нові хвилі мобілізації та намагається посилити тиск на окремих напрямках фронту, зокрема на північному та східному.

    У розвідці України зазначають, що зміна риторики Росії не означає зменшення загроз, а радше відображає спробу пристосувати інформаційну політику до реалій затяжної війни, де ключові стратегічні цілі залишаються недосягнутими.

  • Путін не домігся згоди Китаю на “Силу Сибіру-2”

    Путін не домігся згоди Китаю на “Силу Сибіру-2”

    Глава Кремля Володимир Путін під час переговорів у Пекіні не зміг домогтися від лідера Китаю Сі Цзіньпіна остаточного політичного та фінансового схвалення будівництва нового масштабного газопроводу “Сила Сибіру-2” — проєкту, який у Москві розглядають як ключовий елемент переорієнтації енергетичного експорту після фактичної втрати значної частини європейського ринку.

    Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на джерела, обізнані з перебігом переговорів, а також на підсумкові коментарі сторін після зустрічей російської та китайської делегацій у Пекіні.

    За задумом Кремля, “Сила Сибіру-2” мала б стати стратегічним енергетичним маршрутом, який з’єднає російські газові родовища із західним Китаєм через територію Монголії. Передбачалося, що трубопровід зможе транспортувати до 50 мільярдів кубометрів природного газу щорічно, фактично компенсуючи Москві втрати від різкого скорочення поставок до Європейського Союзу після запровадження санкцій і розриву енергетичної залежності.

    Однак, як зазначає видання, очікуваного прориву на переговорах не відбулося. Попри демонстративно оптимістичні заяви про “поглиблення стратегічного партнерства” та “розуміння основних параметрів проєкту”, жодних конкретних рішень щодо початку будівництва, фінансової моделі чи кінцевих термінів запуску газопроводу публічно не оголошено.

    Речник Кремля Дмитро Пєсков після переговорів фактично підтвердив відсутність остаточних домовленостей. За його словами, сторони нібито мають “загальне бачення” маршруту та базової архітектури проєкту, однак ключові деталі — включно з умовами реалізації та строками — залишаються невизначеними.

    “Є загальне розуміння основних параметрів. Є розуміння маршруту та того, як він буде будуватися. Але деякі деталі ще потрібно узгодити”, — заявив Пєсков, фактично визнавши, що проєкт залишається на рівні політичної концепції, а не підготовленого до запуску будівництва.

    Аналітики, яких цитує The Washington Post, вважають, що позиція Пекіна є свідомо виваженою і обережною. Китай, який є одним із найбільших імпортерів енергоресурсів у світі, не поспішає брати на себе довгострокові зобов’язання щодо масштабної інфраструктури, особливо в умовах глобальної енергетичної трансформації та диверсифікації постачання.

    Крім того, після різкого скорочення російського експорту до Європи Китай опинився у вигіднішій переговорній позиції. Фактично Пекін має змогу диктувати умови співпраці, зокрема щодо ціни на газ, обсягів постачання та інвестиційної участі в проєкті. Це створює ситуацію, у якій Москва стає дедалі більш залежною від китайського ринку як майже єдиного великого напрямку експорту трубопровідного газу.

    Проєкт “Сила Сибіру-2” у російських планах розглядається як продовження вже чинного газопроводу “Сила Сибіру-1”, який постачає газ зі східносибірських родовищ до Китаю. Однак новий маршрут мав би значно більшу пропускну здатність і геополітичну вагу, оскільки фактично переформатовував би енергетичну карту Євразії.

    Попередні оцінки експертів свідчать, що реалізація такого проєкту потребуватиме багатомільярдних інвестицій і щонайменше 8–10 років будівництва за умови політичного та фінансового погодження. Водночас відсутність остаточного рішення з боку Китаю ставить під сумнів навіть орієнтовні терміни запуску.

    Для Кремля цей проєкт має не лише економічне, а й політичне значення. Після втрати значної частини європейського енергетичного ринку Росія намагається переорієнтувати експорт на Азію, насамперед на Китай та частково Індію. Проте така переорієнтація супроводжується зростанням залежності від обмеженої кількості покупців, що послаблює позиції Москви у переговорах.

    За даними WP, Китай наразі більше зацікавлений у збільшенні закупівель газу через вже існуючу інфраструктуру, яка не потребує додаткових капітальних витрат, ніж у фінансуванні нового трубопроводу. Такий підхід дозволяє Пекіну зберігати гнучкість і мінімізувати довгострокові ризики.

    Окремо видання звертає увагу на ширший контекст російсько-китайських відносин. Попри публічні заяви про “безмежне партнерство” та спільну критику політики США і Заходу, економічні інтереси сторін не завжди збігаються. Китай продовжує діяти прагматично, уникаючи кроків, які могли б надмірно посилити залежність від російських енергоресурсів.

    Також у матеріалі зазначається, що під час переговорів обговорювалися питання глобальної безпеки та міжнародної політики, зокрема позиція щодо США та західних країн, яких Москва і Пекін традиційно критикують за “односторонню гегемонію”. Водночас ці політичні заяви не трансформувалися у швидкі економічні рішення.

    Окремим фактором взаємозалежності залишається технологічний аспект. Китай є важливим постачальником електронних компонентів і технологій подвійного призначення, які використовуються як у промисловості, так і у військовому виробництві. Це створює додаткові важелі впливу Пекіна у відносинах із Москвою, яка водночас залежить від китайських постачань і в енергетичному, і в технологічному вимірах.

    Переговори в Пекіні стали вже 25-м візитом Володимира Путіна до Китаю за час його перебування при владі. Попри демонстративну дипломатичну теплоту, відсутність конкретних рішень щодо “Сили Сибіру-2” підкреслює головний тренд двосторонніх відносин: Китай продовжує зміцнювати стратегічне партнерство з Росією, але при цьому не поспішає брати на себе зобов’язання, які могли б обмежити його економічну свободу дій.