Gorchitsa.info

Позначка: санкції проти РФ

  • Зеленський передумав їхати до Сербії: до Вучича відправлять віцепрем’єра Качку

    Зеленський передумав їхати до Сербії: до Вучича відправлять віцепрем’єра Качку

    Президент України Володимир Зеленський не поїде з офіційним візитом до Сербії, хоча напередодні сербські медіа повідомляли про підготовку його приїзду до Белграда. Натомість Україна направить до Сербії урядову делегацію на чолі з віцепрем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарасом Качкою.

    Про це повідомив сам Зеленський після розмови з президентом Сербії Александром Вучичем.

    За словами глави держави, сторони обговорили перспективи двосторонніх відносин та економічної співпраці між країнами. Зеленський наголосив, що Київ і Белград мають потенціал для розвитку партнерства, попри складний політичний контекст та різні підходи до окремих міжнародних питань.

    “Обговорили з президентом Сербії Александром Вучичем питання двосторонніх відносин між нашими країнами. Ми обидва вважаємо, що вони мають бути сильними, і бачимо потенціал для розвитку”, — заявив президент України.

    Окремий акцент сторони зробили на економічному співробітництві. Україна розраховує на відновлення переговорів щодо зони вільної торгівлі із Сербією, а також на нові торговельні домовленості між країнами.

    Саме з цими питаннями до Белграда і вирушить українська делегація. Очікується, що Тарас Качка проведе низку зустрічей із сербськими урядовцями та представниками бізнесу.

    Напередодні сербський телеканал Pink повідомив, що Сербія очікує на приїзд української делегації, яку може очолити особисто Володимир Зеленський. Також йшлося про можливе підписання меморандуму про взаєморозуміння у сфері торговельного співробітництва.

    Втім, як випливає із заяви українського президента, формат візиту було змінено. Причини офіційно не пояснюються.

    Контакти між Києвом і Белградом залишаються непростими від початку повномасштабної війни. Сербія офіційно підтримує територіальну цілісність України та голосує за відповідні резолюції ООН, однак водночас відмовляється приєднуватися до санкцій ЄС проти Росії.

    Президент Сербії Александр Вучич неодноразово заявляв про “традиційно добрі відносини” з Москвою та необхідність збереження балансу між Заходом і РФ. Через це Белград регулярно опиняється під тиском Брюсселя, який вимагає від Сербії більш чіткої зовнішньополітичної позиції як від країни-кандидата на вступ до ЄС.

    Попри це, упродовж останнього року між Україною та Сербією спостерігається поступове пожвавлення контактів. Перші прямі переговори Зеленського і Вучича після початку великої війни відбулися ще у серпні 2023 року в Афінах під час саміту “Україна — Південно-Східна Європа”.

    Пізніше президенти неодноразово зустрічалися на міжнародних майданчиках, зокрема під час самітів Європейської політичної спільноти та міжнародних конференцій щодо підтримки України.

    Особливу увагу Києва останнім часом привертає економічний напрямок співпраці із Сербією. Україна зацікавлена у розширенні торгівлі з країнами Балканського регіону, особливо на тлі війни та переорієнтації логістичних маршрутів.

    За даними Міністерства економіки, ще до повномасштабного вторгнення Україна та Сербія вели переговори щодо створення зони вільної торгівлі, однак процес фактично був заморожений.

    Тепер Київ намагається повернутися до цієї теми. Участь у переговорах саме Тараса Качки — одного з головних урядових переговорників у сфері міжнародної торгівлі — свідчить про те, що економічний блок стане головною темою візиту.

    На цьому тлі Сербія також намагається балансувати між ЄС та Росією. Белград залишається залежним від російського газу та підтримує політичні контакти з Кремлем, однак одночасно прагне зберегти діалог із Заходом і уникнути міжнародної ізоляції.

    В останні місяці Вучич дедалі частіше заявляє про необхідність миру в Україні та економічної стабільності у Європі. Водночас у Сербії продовжують відбуватися проросійські акції, а частина місцевих політичних сил відкрито підтримує Москву.

    Для України нинішній контакт із Белградом важливий ще й у контексті європейської інтеграції та посилення позицій у Південно-Східній Європі. Київ намагається не допустити посилення російського впливу на Балканах та одночасно вибудовувати прагматичні економічні зв’язки із Сербією.

    Сам Зеленський останніми днями активно проводить міжнародні переговори. Окрім Сербії, він обговорював питання безпеки та війни з лідерами країн ЄС, а також наголошував на необхідності посилення дипломатичного тиску на Росію.

  • Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Російський диктатор Володимир Путін під час візиту до Китаю вкотре намагався просунути стратегічний для Кремля газовий проєкт «Сила Сибіру-2», однак замість очікуваного прориву Москва отримала вкрай стриману реакцію Пекіна. Попри гучні заяви про «безпрецедентне партнерство» між Росією та Китаєм, після переговорів Кремль був змушений визнати: остаточних домовленостей щодо нового газогону досі немає.

    Про це свідчать заяви речника Кремля Дмитра Пєскова після зустрічі Путіна та лідера КНР Сі Цзіньпіна, а також публікації Bloomberg, Reuters і CNBC щодо результатів візиту російського президента до Пекіна.

    За словами Пєскова, Москва та Пекін «загалом досягли розуміння» щодо основних параметрів проєкту «Сила Сибіру-2», однак конкретики він не надав. Представник Кремля визнав, що сторони поки не узгодили остаточних умов реалізації проєкту та продовжують обговорювати «нюанси».

    «Розуміння вже є, залишилося домовитися про деякі нюанси», — заявив Пєсков, додавши, що деталі є «комерційною інформацією».

    Саме ця стриманість російської сторони різко контрастувала з традиційною риторикою Кремля про «всеосяжне стратегічне партнерство» між Росією та Китаєм. Аналітики звертають увагу: якби Москва справді отримала від Пекіна згоду на будівництво газогону, Кремль навряд чи обмежився б настільки розмитими формулюваннями.

    Газогін «Сила Сибіру-2» є одним із ключових геоекономічних проєктів Росії після втрати європейського газового ринку через війну проти України та санкції Заходу. Проєкт передбачає постачання до Китаю до 50 мільярдів кубометрів російського газу щороку через територію Монголії.

    Після різкого скорочення експорту до Європи Москва фактично втратила свого головного покупця газу. До повномасштабного вторгнення РФ продавала до країн ЄС понад 150 мільярдів кубометрів газу щороку. Натомість нині Кремль намагається переорієнтувати енергетичні потоки на Китай та Азію.

    Однак Пекін не поспішає рятувати російський газовий сектор. Bloomberg із посиланням на джерела повідомляє, що китайська сторона продовжує займати жорстку позицію щодо ціни на газ та умов фінансування проєкту. Китай прагне купувати російський газ за внутрішніми російськими цінами, що для «Газпрому» означало б суттєве зниження прибутковості.

    Ще однією проблемою для Кремля є те, що Китай не відчуває критичної потреби у новому російському газогоні. Пекін активно диверсифікував постачання енергоносіїв і має довгострокові контракти з Туркменістаном, Катаром та Австралією, а також нарощує закупівлі скрапленого природного газу.

    Аналітики CNBC зазначають, що Росія зараз перебуває у значно слабшій переговорній позиції, ніж кілька років тому. Через санкції та втрату європейського ринку Москва стала набагато більш залежною від Китаю, тоді як Пекін отримав можливість диктувати свої умови.

    Енергетична експертка Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету Анна Мікульська зазначила CNBC, що Китай «не поспішає підписувати угоду, оскільки чудово розуміє, наскільки Росія потребує цього проєкту».

    За даними Reuters, Кремль уже щонайменше п’ять разів намагався домогтися остаточної згоди Пекіна щодо «Сили Сибіру-2», однак переговори постійно заходять у глухий кут.

    Під час нинішнього візиту Путін також намагався використати кризу на Близькому Сході як аргумент на користь російського проєкту. Російська сторона розраховувала, що нестабільність на енергетичних ринках та ризики для постачання нафти й газу через Ормузьку протоку можуть підштовхнути Китай до швидшого рішення. Однак, судячи з результатів переговорів, Пекін не вважає ситуацію достатньо критичною для поспішних домовленостей.

    Попри відсутність прориву щодо газогону, Путін і Сі Цзіньпін продовжили публічно демонструвати політичну близькість. Під час зустрічі китайський лідер назвав президента РФ «дорогим другом», а сторони вкотре заявили про стратегічне партнерство та протидію «однополярному світу».

    Втім, за лаштунками переговорів ситуація виглядає набагато складнішою. Financial Times раніше повідомляло, що Китай дедалі обережніше ставиться до надмірної залежності від Росії та не хоче брати на себе ризики, пов’язані із західними санкціями. Крім того, Пекін намагається балансувати між підтримкою Москви та збереженням економічних відносин із ЄС і США.

    Для Кремля ж ситуація стає дедалі складнішою. «Газпром» продовжує втрачати прибутки, а експорт газу до Європи залишається на мінімальних рівнях. У 2025 році компанія зафіксувала один із найгірших фінансових результатів за останні десятиліття.

    На цьому тлі «Сила Сибіру-2» для Москви перетворилася не просто на економічний, а фактично на політичний проєкт виживання російської газової галузі. Однак нинішній візит Путіна до Китаю показав: попри всю риторику про «дружбу без меж», Пекін не готовий беззастережно рятувати Кремль від наслідків його власної війни та енергетичної ізоляції.

  • Трамп готовий бачити Путіна на саміті G20 у США: що стоїть за можливим запрошенням і як реагує світ

    Трамп готовий бачити Путіна на саміті G20 у США: що стоїть за можливим запрошенням і як реагує світ

    Адміністрація Дональда Трампа розглядає можливість запросити Володимира Путіна на саміт G20, який має відбутися у грудні 2026 року в Маямі. Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на джерела в американській адміністрації та Державному департаменті США. Йдеться про один із найбільш резонансних дипломатичних сигналів останнього часу, який може суттєво вплинути на геополітичний баланс і позиції Заходу щодо Росії.

    За інформацією видання, зустріч світових лідерів планують провести на території приватного гольф-курорту Трампа «Doral» у Маямі. У Держдепі наголошують, що чинна адміністрація прагне забезпечити «ефективний і продуктивний саміт», а тому не виключає участі Росії у всіх засіданнях. Сам Трамп під час спілкування з журналістами підтвердив, що не бачить проблеми у можливому візиті російського президента, підкресливши свою традиційну позицію щодо необхідності діалогу навіть із опонентами: за його словами, розмова з усіма сторонами може бути «дуже корисною».

    Втім, попри ці заяви, офіційних запрошень наразі не розіслано, і остаточне рішення ще не ухвалене. Більше того, навіть у самій Росії звучать суперечливі сигнали. Заступник міністра закордонних справ РФ Олександр Панкін стверджує, що запрошення вже було направлене «на найвищому рівні», тоді як речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що формат участі Росії ще визначається і залежатиме від подальших обставин.

    Ця ситуація розгортається на тлі триваючої війни Росії проти України та збереження санкційного тиску з боку Заходу. Після повномасштабного вторгнення у 2022 році Росія фактично опинилася в частковій міжнародній ізоляції, а її участь у ключових глобальних форматах стала предметом політичних дискусій. Саміт G20 залишається одним із небагатьох майданчиків, де представники РФ можуть потенційно взаємодіяти з лідерами провідних економік світу.

    Експерти звертають увагу, що можливе запрошення Путіна може бути частиною ширшої стратегії США. Зокрема, йдеться про спробу відновити канали комунікації з Москвою або ж використати саміт як інструмент дипломатичного тиску. Водночас така ініціатива викликає занепокоєння серед союзників Вашингтона, адже може бути сприйнята як сигнал пом’якшення позиції щодо Росії.

    Критики цієї ідеї наголошують, що допуск Путіна до саміту G20 без суттєвих змін у його політиці може підірвати єдність Заходу та створити небезпечний прецедент. Зокрема, українські та європейські політики неодноразово заявляли, що Росія має нести відповідальність за свої дії, а не повертатися до глобальних переговорних форматів без виконання міжнародних вимог.

    На цьому тлі показовою є реакція частини експертного середовища. Голова організації «Україна в НАТО» Юрій Романюк зазначив, що подібні кроки можуть грати на руку Кремлю, адже створюють додаткову напругу між союзниками та послаблюють консолідовану позицію Заходу. У ширшому контексті це також може вплинути на переговорні процеси щодо війни в Україні, де будь-які сигнали про «нормалізацію» відносин із Росією сприймаються вкрай чутливо.

    Варто також враховувати, що сам формат G20 передбачає участь як західних країн, так і держав Глобального Півдня, багато з яких займають більш нейтральну позицію щодо війни. Саме тому питання участі Росії часто стає компромісним і залежить від балансу інтересів усіх сторін.

    Окрему увагу привертає й місце проведення саміту — приватний курорт Трампа. Це додає політичного та іміджевого виміру події, адже поєднує державну дипломатію з особистим бізнес-простором президента США. Подібне рішення може викликати додаткові дискусії як у самих США, так і серед міжнародних партнерів.

    Наразі ситуація залишається невизначеною. Чи буде надіслано офіційне запрошення Путіну, чи погодиться він на участь і якою буде реакція інших країн — ці питання залишаються відкритими. Водночас уже зараз зрозуміло, що сама можливість такого кроку свідчить про складність сучасної геополітики, де навіть у період гострих конфліктів зберігається потреба у діалозі, хай і суперечливому.

    Саміт G20 у Маямі може стати не просто економічним форумом, а ключовою подією, яка визначить подальший формат взаємодії між світовими лідерами в умовах нової глобальної реальності — з війною в Європі, напруженням у відносинах між США і Китаєм та зростанням ролі регіональних конфліктів.

  • «Сюрприз уже готують»: Кирило Буданов анонсував новий етап війни з технологічним проривом

    «Сюрприз уже готують»: Кирило Буданов анонсував новий етап війни з технологічним проривом

    Україна готує новий технологічний крок у війні проти Росії, який може суттєво змінити ситуацію на фронті. Про це заявив керівник Офісу президента Кирило Буданов під час Київського безпекового форуму, наголосивши на переході до нового рівня застосування сучасних технологій у бойових діях. За його словами, війна вже досягла етапу, коли просте нарощування кількості безпілотників не дає суттєвого ефекту, адже обидві сторони конфлікту фактично вийшли на межу ефективності існуючих систем управління дронами, а це означає, що подальший розвиток можливий лише через якісно нові рішення. Буданов зазначив, що наступним етапом стане повна інтеграція штучного інтелекту в бойові системи, йдеться про створення автономних комплексів, які зможуть самостійно виконувати бойові завдання без прямого управління оператором, самостійно ідентифікувати цілі та маневрувати на полі бою. За словами посадовця, такі технологічні розробки в Україні вже існують і перебувають на стадії впровадження, а їх поява на фронті стане «сюрпризом» для російських військ.

    Заява Кирило Буданов підтверджує загальну тенденцію трансформації війни в Україні у високотехнологічний конфлікт, де вирішальну роль відіграють не лише кількісні показники, а й рівень інновацій. Якщо раніше ключовими були артилерія, техніка та чисельність особового складу, то сьогодні дедалі більше значення мають дрони, системи радіоелектронної боротьби, аналітика даних і штучний інтелект. Україна вже продемонструвала ефективність технологічних рішень у повітрі та на морі, завдавши серйозних втрат російській техніці та інфраструктурі, і тепер подібна трансформація активно відбувається і на суші. Автономні системи можуть стати наступним етапом цієї еволюції, адже вони здатні діяти швидше за людину, зменшувати ризики для військових і підвищувати ефективність операцій навіть у складних умовах сучасного бою.

    Буданов наголосив, що технологічна перевага безпосередньо впливає не лише на ситуацію на фронті, а й на дипломатичні позиції України. За його словами, саме сила на полі бою є ключовим аргументом у переговорах, і без реальних військових результатів будь-яка дипломатія не матиме належного ефекту. Це означає, що інновації у військовій сфері стають не лише інструментом оборони, а й фактором міжнародного впливу. Водночас він підкреслив, що Україна не розглядає можливість територіальних поступок і не погодиться на компроміси, які суперечать національним інтересам. Ця позиція повністю узгоджується із заявами президента Володимир Зеленський, який неодноразово наголошував на неприпустимості будь-яких рішень за рахунок суверенітету держави.

    Окремо посадовець звернув увагу на економічний та енергетичний тиск на Росію, зазначивши, що так звані «нафтові санкції» поступово виснажують ресурси країни-агресора та руйнують її репутацію як надійного постачальника енергоресурсів. Таким чином, стратегія України поєднує військовий, економічний і дипломатичний тиск, що дозволяє впливати на ситуацію комплексно. Хоча конкретні деталі нових технологій не розкриваються з міркувань безпеки, експерти припускають, що йдеться про системи, здатні самостійно визначати цілі, координувати дії між різними видами техніки, працювати в умовах активної радіоелектронної боротьби та виконувати складні бойові завдання з мінімальним залученням людей, що може суттєво змінити баланс сил на окремих ділянках фронту.

    Заява Буданова має важливе значення і для українського оборонно-промислового комплексу, адже розвиток технологій штучного інтелекту може стати одним із ключових напрямків для виходу українських виробників на світовий ринок озброєнь. Раніше він уже закликав українські компанії скористатися «вікном можливостей» і зайняти свою нішу в глобальній індустрії оборонних технологій. У підсумку Україна готується до нового етапу війни, де вирішальними стануть не масштаби ресурсів, а швидкість, точність і технологічна перевага, а інтеграція штучного інтелекту в бойові системи може стати переломним моментом у протистоянні з Росією.

  • США продовжили виняток із санкцій для російської нафти ще на 30 днів

    США продовжили виняток із санкцій для російської нафти ще на 30 днів

  • Україна відновлює прокачування нафти трубопроводом “Дружба”

    Україна відновлює прокачування нафти трубопроводом “Дружба”

  • «Газпром» відновлює експорт попри санкції: другий вантаж СПГ із «Портової» доставили до Китаю

    «Газпром» відновлює експорт попри санкції: другий вантаж СПГ із «Портової» доставили до Китаю

    Російський енергетичний гігант Газпром здійснив другу поставку скрапленого природного газу (СПГ) до Китай після введення нових санкцій Заходу. Йдеться про вантаж із заводу «Портовая» на Балтійському морі, який раніше фактично припинив експорт через обмеження США. Дані про транспортування підтверджуються міжнародними системами відстеження суден та повідомленнями Reuters.

    Згідно з інформацією, газовоз «Valera» (раніше — «Великий Новгород») завантажив СПГ на терміналі «Портовая» 25 січня і доставив його до китайського терміналу в місті Бейхай. Це вже друга поставка після тривалої паузи, спричиненої санкціями, тоді як перший вантаж після відновлення експорту прибув до Китаю у грудні 2025 року.

    Завод «Портовая», розташований у Ленінградській області, має потужність близько 1,5 млн тонн СПГ на рік і почав роботу у 2022 році. Спочатку він орієнтувався на постачання газу до Європи та Туреччини, однак після повномасштабної війни РФ проти України та запровадження санкцій географія експорту суттєво змінилася.

    У січні 2025 року США ввели додаткові санкції проти російського енергетичного сектору, включно з проєктом «Портовая», щоб обмежити можливості Москви виробляти і продавати СПГ та скоротити доходи від енергетичного експорту. Після цього робота заводу була частково паралізована, а експорт практично припинився.

    Втім уже наприкінці 2025 року Росія почала поступово відновлювати поставки, переорієнтовуючи їх на азійські ринки. Китай став одним із ключових напрямків, що дозволяє частково компенсувати втрату європейських споживачів.

    Аналітики зазначають, що ці поставки відбуваються в умовах складної логістики та санкційних обмежень. Частина танкерів, пов’язаних із проєктом, перебуває під санкціями, що ускладнює пошук покупців і транспортування. У деяких випадках судна змушені були тривалий час перебувати в морі, перш ніж знайти кінцевого покупця.

    Крім «Портової», до Китаю продовжує постачати газ і інший підсанкційний проєкт — «Арктик СПГ-2», який також зіткнувся з обмеженнями через санкції США, але зумів частково відновити експорт.

    До введення санкцій «Портовая» у зимовий період відправляла в середньому два вантажі СПГ на місяць. Наразі обсяги значно скоротилися: після 2025 року, окрім двох поставок до Китаю, завод регулярно відправляє приблизно один вантаж на місяць до Калінінграда для внутрішніх потреб Росії.

    Зміна напрямків постачання свідчить про глибоку трансформацію російського енергетичного експорту. Якщо раніше основним ринком для «Газпрому» була Європа, то тепер компанія змушена переорієнтовуватися на Азію, де ключову роль відіграють Китай та, потенційно, Індія.

    Водночас експерти підкреслюють, що повністю замінити європейський ринок Росії поки не вдається. Китай, хоча і залишається важливим партнером, часто купує газ за нижчими цінами, що зменшує доходи російських компаній.

    Крім того, санкції продовжують впливати на технологічні можливості виробництва СПГ, обмежуючи доступ до обладнання, фінансування та страхування перевезень. Це означає, що навіть за наявності попиту Росія не може швидко наростити експорт до довоєнного рівня.

    Попри це, друга поставка СПГ із «Портової» до Китаю демонструє, що Росія поступово адаптується до санкційного тиску. Використовуючи альтернативні маршрути, «тіньовий флот» і нові логістичні схеми, вона намагається зберегти присутність на глобальному енергетичному ринку.

    Таким чином, відновлення поставок із «Портової» є важливим сигналом для енергетичного ринку: санкції суттєво обмежили можливості Росії, але не змогли повністю зупинити експорт. У найближчій перспективі саме азійські країни, передусім Китай, залишатимуться ключовими споживачами російського СПГ, тоді як глобальний енергетичний баланс продовжить змінюватися під впливом геополітичних факторів.

  • Спецтрибунал для РФ вже на фінішній прямій — угоду можуть схвалити у травні

    Спецтрибунал для РФ вже на фінішній прямій — угоду можуть схвалити у травні

    Україна разом із міжнародними партнерами наблизилася до запуску спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. Схвалення ключової угоди може відбутися вже 14–15 травня під час засідання Комітету міністрів Рада Європи у Кишинів. Про це повідомив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

    За його словами, вирішальним кроком стало приєднання до угоди Польща та Ісландія. Завдяки цьому кількість держав, які підтримали ініціативу, досягла 17 — це мінімальний юридичний поріг, необхідний для винесення документа на голосування в межах Ради Європи. Таким чином, країни-учасниці зобов’язані перейти до наступного етапу — офіційного розгляду та ухвалення рішення.

    Йдеться про так звану розширену часткову угоду (Expanded Partial Agreement), яка передбачає створення керівного комітету майбутнього трибуналу. Саме цей орган відповідатиме за практичну організацію роботи інституції, включно з формуванням структури, процедур та кадрового складу. У разі схвалення угоди в травні процес створення трибуналу може перейти в практичну фазу вже найближчими місяцями.

    Як наголосив Сибіга, підготовка трибуналу відбувалася у прискореному темпі. Менше ніж рік тому — 9 травня 2025 року — під час зустрічі міністрів закордонних справ у Львів було ухвалено політичне рішення про необхідність створення такого механізму. Відтоді Україна разом із партнерами працювала над формуванням правової бази, узгодженням формату трибуналу та залученням необхідної кількості держав.

    До процесу вже долучилися або заявили про готовність долучитися низка європейських країн, зокрема Німеччина, Велика Британія, Швеція, Латвія та інші держави. Водночас триває робота із залучення ширшої міжнародної підтримки — Україна прагне, щоб до трибуналу приєдналися країни не лише Європи, а й інших регіонів світу. Це має забезпечити глобальну легітимність майбутнього органу.

    Окрему роль у процесі відіграє Європейський Союз, який розглядає можливість участі у створенні трибуналу як інституційний партнер. Крім того, ЄС уже надав фінансову підтримку для підготовчого етапу, що дозволило прискорити роботу над юридичними та організаційними аспектами.

    Створення спеціального трибуналу має на меті притягнення до відповідальності вищого політичного та військового керівництва Російської Федерації за злочин агресії проти України. Це окрема категорія міжнародного злочину, яка не повною мірою охоплюється юрисдикцією Міжнародний кримінальний суд. Саме тому Україна та її партнери ініціювали створення окремого механізму, який зможе розглядати такі справи.

    Водночас експерти звертають увагу, що навіть після створення трибуналу процес притягнення до відповідальності може бути складним і тривалим. Зокрема, питання імунітету чинних посадових осіб, таких як Володимир Путін, залишається юридично чутливим. За чинною міжнародною практикою, винесення вироку щодо глави держави можливе лише після втрати ним посади або за наявності спеціальних міжнародно-правових механізмів.

    Попри це, українська сторона розглядає створення трибуналу як принципово важливий крок у забезпеченні міжнародної відповідальності та відновленні справедливості. За словами Сибіги, це також стане сигналом для всього світу про невідворотність покарання за агресію.

    Очікується, що у разі позитивного рішення у травні країни-учасниці зможуть оперативно перейти до запуску інституційної структури трибуналу. Водночас Україна продовжить дипломатичну роботу для розширення кола держав, які підтримають ініціативу, що має зміцнити її політичну вагу та ефективність у майбутньому.

  • У Словенії обговорюють заяви про посилення проросійських впливів: що відомо і як це коментують аналітики

    У Словенії обговорюють заяви про посилення проросійських впливів: що відомо і як це коментують аналітики

    Після появи у медіа повідомлень про нібито обрання в Словенії спікером парламенту лідера партії «Ресні.ца» («Правда») Зорана Стевановича, в інформаційному просторі активізувалася дискусія щодо можливого посилення проросійських політичних позицій у країнах ЄС. Водночас офіційні дані парламенту Словенії таких змін не підтверджують.

    Станом на сьогодні посаду спікера Державних зборів Словенії (Državni zbor) обіймає Уршка Клакочар-Зупанчич, представниця «Руху Свободи» (Gibanje Svoboda), яка була обрана у 2022 році після формування нового уряду Роберта Голоба. Жодних офіційних рішень щодо зміни керівництва парламенту у відкритих державних джерелах не зафіксовано.

    Зоран Стеванович — словенський політик, який очолює партію «Resni.ca», що позиціонує себе як антиістеблішментську силу. Вона виникла на хвилі суспільного невдоволення традиційними політичними елітами та робить акцент на критиці епідеміологічних обмежень часів COVID-19, державних інституцій та частини політики Європейського Союзу.

    Політичні експерти відносять «Ресні.ца» до популістських рухів, які в окремих питаннях збігаються з позиціями євроскептичних сил у ЄС. Зокрема, серед риторики партії фігурують заклики до перегляду або скасування санкційної політики щодо Росії, що й стало підставою для публічних дискусій про її зовнішньополітичні орієнтири.

    Водночас партія не входить до числа провідних політичних сил у парламенті Словенії і не формує урядової більшості.

    Український журналіст і публіцист Віталій Портников у своїх коментарях звернув увагу на загальну тенденцію зростання впливу політичних сил у Європі, які ставлять під сумнів єдність санкційної політики ЄС щодо Росії.

    Він зазначив, що подібні рухи можуть бути частиною ширшого процесу політичної фрагментації в Європейському Союзі, де окремі партії використовують антиелітарну риторику, критику інституцій та заклики до перегляду зовнішньополітичного курсу.

    Портников також провів паралелі з політичними лініями колишнього прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана та чинного прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, які неодноразово виступали з критикою частини санкцій проти РФ та займали більш обережну позицію щодо підтримки України.

    Політологи відзначають, що в Європейському Союзі останні роки спостерігається зростання впливу правих та популістських партій, які часто поєднують внутрішню антиурядову риторику з критикою спільної політики ЄС.

    Одним із ключових питань розбіжностей залишається санкційна політика щодо Росії. Хоча офіційно ЄС зберігає єдність у більшості пакетів санкцій, у низці країн тривають політичні дебати щодо їхньої ефективності, економічних наслідків та тривалості.

    Словенія загалом залишається проєвропейською державою і підтримує ключові рішення ЄС, однак внутрішній політичний спектр включає різні позиції щодо зовнішньої політики та відносин із Росією.

    Інформація про «зміну спікера на проросійського кандидата» у Словенії наразі не підтверджується офіційними джерелами та може бути пов’язана з інтерпретаціями політичних заяв і діяльності окремих партій.

    Водночас експерти наголошують: навіть без формальних змін у владі, дискусії навколо санкцій проти РФ та зовнішньополітичного курсу ЄС залишаються одним із ключових елементів політичного ландшафту Європи.

  • Схеми паралельного імпорту продукції Apple до РФ та Білорусі холдингом ASBIS

    Схеми паралельного імпорту продукції Apple до РФ та Білорусі холдингом ASBIS

    У другій частині журналістського розслідування видання 360ua.news продовжує публікувати схеми паралельного імпорту, за якими техніка Apple завозиться до РФ та Білорусі через офіційного партнера Apple в Україні – компанію ASBIS.

    Коли Росію стало важче прикривати, у гру вступила Білорусь. У Республіці Білорусь холдинг ASBIS використовує “дзеркало” тієї ж схеми.

    Так, у квітні 2022 року з’являється “нова” компанія ТОВ «ДНК-Трейд» з тим же самим менеджментом що й у білоруському представництві ASBIS.

    Директор ТОВ «ДНК-Трейд» – Артем Ахунов, колишній гендиректор СЗАО «Асбіс». Офіс ТОВ «ДНК-Трейд» за тією ж адресою, де раніше працював головний офіс ASBIS у Мінську – Менковський тракт, 10, офіс 27.

    ФОТО: Холдинг ASBIS продовжує роботу в РБ через підставну «ДНК-Трейд»

    Тепер підконтрольна холдингу ASBIS білоруська «ДНК-Трейд» постачає техніку Apple для білоруської мережі A1, офіційного реселера Apple. Мережа iStore теж просто «переїхала» — спершу це було ТОВ «Автоматизированные системы бизнес-контроля», а у 2024 році з’явилася «АйСтор Плюс», яка до 2025 належала все тій самій «ДНК-Трейд».

    Потім контроль перейшов до Максима Бобко – колишнього директора ООО «МакСолюшнс», структури, через яку Asbis запустив проект Breezy для trade-in техніки Apple.


    ФОТО: Зв’язки та активна робота ASBIS в Білорусії

    Звісно, власник Asbis Сергій Костевич досить акуратний, тож офіційно нові офіси холдингу працюють на Кіпрі, у Казахстані, Узбекистані, Грузії.

    Але по факту більшість «релокованих» співробітників навіть не виїжджали з Росії:

    Расім Лемберанський, колишній виконавчий директор російської мережі re:Store, у травні 2025 року став Chief Omnichannel Officer в Asbis. У профілі Лемберанського — Кіпр, а у житті — Москва.

    Зокрема, його присутність у чатах житлового комплексу «Событие» восени 2025 року підтверджує, що топ-менеджер міжнародного холдингу, який декларує відхід із РФ, досі мешкає у столиці країни-агресора.

    Дмитро Андрєєв, керівник відділу продажів Asbis, в офіційних документах — Алмати.
    Та до 2022 року він працював у московському офісі Western Digital.

    У грудні 2023-го публікував резюме з місцем проживання «Москва», а вже в березні 2023-му оформлював замовлення на адресу в Санкт-Петербурзі. Його історія «релокації» нагадує переїзд тільки на папері — між вкладками браузера.

    Станіслав Мартинов, колишній директор Asbis Russia, тепер числиться у філії в Узбекистані. Але польоти між Ташкентом і Москвою — дев’ять туди, дев’ять назад.

    А ось липні 2025 року Станіслав Мартинов шукав, де полагодити машину у Москві.

    Варто відзначити, що на Кіпрі, у штаб-квартирі холдингу Asbis, числяться десятки нових «міжнародних фахівців». Але якщо уважно подивитись, то всі вони всі з Москви

    Анастасія Коршункова, колишня менеджерка московського офісу Schneider Electric,

    у 2023 році стала співробітницею Asbis. До цього працювала у російській Асоціації імпортерів та експортерів — структурі, яка займалася імпортом електронних модулів і деталей для БПЛА. У Asbis вона вже під прапором Кіпру. Але робочі контакти, адреси й канали зв’язку — ті самі.

    Василь Снежков, ще донедавна керівник московського офісу ELKO Group, у 2024 році очолив Prestigio Consumer & Lifestyle Products — дочірній напрямок Asbis. Його новий офіс — у Лімасолі, але мережа ділових контактів залишилася московською.

    Катерина Ладогіна, колишня директорка з маркетингу московської школи, тепер відповідає за маркетинг Asbis у регіоні EMEA. Офіційно — Кіпр. По суті — те ж коло знайомств, те ж комунікаційне поле, ті ж контакти з російськими колегами.

    Ще один «новий» напрямок Asbis — штучний інтелект і робототехніка де ми знову бачимо “знайомі” імена.

    Олександр Аспідов, колишній інженер із Huawei у Москві, з 2023 року очолює напрям Machine Learning & Computer Vision в Asbis Robotic Solutions. Локація — Кіпр. Реальність — усе та ж Росія.

    У цьому ж підрозділі працюють Аркадій Кривчиков, Артемій Смєхов, Євген Догель — усі вони мали попередній досвід роботи у російських компаніях, пов’язаних з IT, інженерією та лазерними системами.

    Найімовірніше, Asbis просто переніс відділ R&D на «нейтральну» територію, але команда лишилася тією самою.

    Офіційно — міжнародна корпорація з філіями у 28 країнах.
    Неофіційно — мережа людей, які залишились у Росії та працюють дистанційно під брендом «кіпрського офісу».

    Вони змінили підпис у пошті, але не змінили країну. І поки компанія демонструє “адаптивність бізнесу”, фактично вона продовжує тримати у штаті російських фахівців, які вчора обслуговували місцевий ринок, а сьогодні — розробляють продукти для нього через обхідні схеми.

    Хоча ASBIS публічно обіцяв «скоротити присутність у Росії та Білорусі», на графіках — інша картина: саме у 2022-му стрімко підросли ринки, що прилягають до РФ. Вірменія — плюс 217%, Грузія — 124%, Азербайджан — 58%, ОАЕ — 40%, Казахстан — 33%. І це не статистичний шум, а маршрут.

    Казахстан у звітах перетворюється на головний хаб постачання. Якщо у 2021-му він давав 12,45% продажів ASBIS, то у 2022 — вже 21,74%, у 2023 — 22,77%. Кожна п’ята гривня обороту — через країну, яка стала головним транзитним вузлом для російського ринку.

    На початку 2024-го компанія запускає будівництво нового складу площею близько 20 тис. м² — і того ж року скаржиться в піврічному звіті: «незаконна торгівля» конкурентів вибиває ціни на 30%.

    Паралельно у вересні 2023-го в кіпрському офісі ASBIS з’являється Key Account Manager Анастасія Коршункова. За рік до того вона працювала в російській Асоціації експортерів та імпортерів із локацією в Туреччині — структурі, що, серед іншого, пропонувала імпорт продукції подвійного призначення: деталі для БПЛА, електронні модулі, товарні позиції, які легко опиняються у санкційних списках. У публічних звітах це називається «міжнародним розвитком». У реальному житті — коридором.

    Коли ASBIS оголосив про «вихід» зі східних ринків, точку входу просто зсунули. На карті Європи складів стало менше, у Центральній Азії — більше.

    У 2021-му дочірня юрособа ASBIS CA в Узбекистані отримала чотири поставки. У 2024-му — вже 4 059. Зростання у тисячу разів — це не локальний успіх, це інфраструктура. Офіційні реселери Apple в Узбекистані множаться: Beeline, CA.Store, Elmakon, Mediapark, Radius. У Ташкенті відкривається iStore від ASBIS. «Нейтральний» ринок? Новий фасад — той самий зміст.

    У звітності це виглядає «органічним розвитком» на нових ринках. У географії постачань — це класичний паралельний імпорт: товар перетікає через юрисдикції, де простіше з паперами і складніше з відповідальністю. Коли у 2024-му частка Казахстану в загальних продажах падає до 16,37%, компанія пояснює це «незаконною торгівлею» конкурентів і змінами в законодавстві. Але в той самий час у Казахстані з нуля росте склад на 20 тисяч квадратів, а в Центральній Азії — пульсують канали, які суміжні з РФ не на словах, а на дорогах і складах.

    ФОТО: квітень 2025, блогер з Росії на каналі iBlog викладає відео: порівняння зарядних пристроїв від Асбіс, а також інформує про налагодження постачання.

    Як бачимо, ASBIS не скоротив присутність в РФ, а тільки змінював фасади, під’єднував нові двері, добудовував склади — і вів товар туди, куди офіційно «вже не ходить». На папері — розвиток. У реальності — легалізований обхід. І якщо хтось іще сумнівається, достатньо подивитися на 2022-й рік на карті продажів — і на те, як саме ця мапа накладається на географію російського ринку.

    Найбільш цинічним в даній історії є той факт, що ASBIS перетворив Україну на канал паралельного імпорту електроніки до РФ.

    Офіційна формула звучить бездоганно: в Україні імпортером Apple є ТОВ «Еппл Україна» (з 2020 року), Apple завозить техніку з Китаю та Індії і сама ж розмитнює. На папері — чиста вертикаль: виробник → митниця → полиці.

    Але практична географія постачань рідко збігається з пресрелізами. Вересень 2024 дає важливу деталь: ASBIS у цій моделі — не просто «перевізник». Саме на їхніх складах сортують техніку, звідси відвантажують у iStore, а також Comfy, «Фокстрот», «Алло» та інші мережі; тут же погоджують викладку вітрин, рекламні матеріали, навчання продавців. Формально імпорт здійснює Apple, фактично ASBIS контролює маршрут від рампи складу до каси магазину. І якщо ви керуєте маршрутом, ви впливаєте на напрямок.

    Ось яскравий приклад – Вересень 2025. Російський блогер Wylsacom показує у ролику новий iPad Pro М5, тримаючи в руках коробку від iPad Pro M4 (2024). На стікері чітко читається: «Імпортер — ТОВ “Еппл Україна”». Поруч — part number MVXR3NF/A. Для людей з індустрії це не абревіатура, а карта: NF — код регіону Бельгія/Франція/Люксембург; пристрої з цим кодом легально продаються також у Великій Британії, Ірландії, Литві, Україні. Тобто коробка з таким маркуванням цілком могла з’явитися у нас на полиці.

    ФОТО: ASBIS перетворив Україну на канал паралельного імпорту електроніки до
    РФ

    Схема паралельного імпорту проста до банальності: товар входить «чисто» в країну А, а виходить уже в країну Б. Юридично — це інший ланцюг постачання; фізично — ті самі коробки з тією ж «шапкою» імпортера.

    Якщо ASBIS — оператор складів, відвантажень, мерчандайзингу та навчання продавців у партнерських мережах, саме тут утворюється чутливий вузол контролю. Звідси — можливість перевести потік з офіційного ринку на «сірий» без зміни упаковки й артикулу. Особливо коли сусідні країни — Польща, Литва, Україна — одночасно виступають легальними точками входу для офіційної техніки й зручними хабами для її подальшого «переорієнтування».

    ФОТО: схема паралельного імпорту продукції Apple до РФ

    Чи означає це, що кожна коробка з написом «Еппл Україна» опинилася в РФ через ASBIS? Ні. Чи означає це, що саме тут — у точці, де ASBIS керує сортуванням та відвантаженням — найпростіше сформувати паралельний маршрут? Так. Ланцюг слабкий рівно настільки, наскільки у вас централізовано логістику.

    Ми вже бачили, як центральноазійські ринки вибухнули зростанням у 2022–2024 роках, а склади й нові вакансії з’являлися там, де легше «розчиняти» партії в транзиті.
    Тепер маємо візуальний доказ присутності українсько маркованої коробки в Росії — у момент, коли ринок РФ нібито закритий. Збіг у ланцюгу? Занадто дорога випадковість.

    Отже, Україна в цій карті постачань має два обличчя. Офіційне — «Еппл Україна» як імпортер. Операційне — ASBIS як керуючий складом, який вирішує, де завтра лежатиме конкретна коробка. І якщо завтра вона з’являється у руках російського оглядача, питання «хто перевів стрілку маршруту» звучить не риторично, а предметно.

    Також компанія ASBIS часто згадується у судових реєстрах. Так, 31 січня 2023 року в ЄРДР фігурує кримінальне провадження № 42023000000000108 за ознаками ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України. Предмет — зловживання владою та службове підроблення. Справу не закрито: останню ухвалу оприлюднено у вересні 2025 року.

    Слідство фіксує період 09.05.2022 — 28.09.2022. За цей час ТОВ «ПІІ „Асбіс-Україна“ перерахувало на рахунки материнської ASBISc Enterprises Plc (Кіпр) $47,13 млн (близько 1,5 млрд грн) — як «розрахунки за імпорт», у т. ч. на умовах відстрочки та під процент.

    Фактичний імпорт, зазначений у матеріалах, — приблизно 22 млн грн без ПДВ (з них від ASBISc — близько 3 млн грн). Банки не встановили порушень валютного контролю, попри перерахування значних сум без відповідного ввезення товарів на митну територію України. Формально — платежі за зовнішньоекономічними контрактами; у балансі — розрив між грошовим і товарним потоками.

    Також, за даними правоохоронців, із 2019 року «Асбіс-Україна» реалізовувала техніку Apple за готівку структурам групи «Цитрус» (ТОВ «Імпортмакс», «Цетехно», «Максішоп», «Діпровайд», «Імпорт Капітал») без відображення цих операцій в обліку.

    Щоб вирівняти папери, у звітності з’являються фіктивні контрагенти — «Домашня Електроніка Плюс», «ІТР-Стройінформ», «Віст-М», «Інновації ХХІ століття» — із ціною на ≈10% нижчою за ринкову, що «пояснювало» списання залишків. Для податкових реєстрів — коректні рядки; для інвентаризації — непомітні «мінуси».

    Окрема тема — Allmotion Group (згодом перейменована), що офіційно надає послуги активації брендів, івенти, мерчандайзинг. Слідство описує механіку «буферних» і «транзитних» підприємств (січень 2020 — серпень 2021):

    • формування штучного податкового кредиту через безтоварні операції;
    • подальше перенесення цього «кредиту» на ТОВ «Ол Моушн Груп» та ТОВ «Ол Моушн Україна» як «оплата рекламних послуг».

    ФОТО: вирізка з кримінального провадження

    За цей період до бюджету не надійшло: близько 3,42 млн грн (Allmotion Group) і 14,61 млн грн (Allmotion Україна). У січні—липні 2022 по колу пройшло ще 12 млн грн під виглядом «поворотної фіндопомоги».

    У цьому контексті у звітності «Асбіс-Україна» фіксується «придбання рекламно-маркетингових послуг» на понад 7 млн грн у Allmotion. Податкова декларація Allmotion за лютий 2022: 8,47 млн грн «наданих послуг» (ПДВ 1,69 млн), із яких 7,61 млн грн — платник «ПІІ „Асбіс-Україна“» (у т. ч. ПДВ 1,52 млн).

    ФОТО: вирізка з кримінального провадження

    Відкриті джерела про широкі рекламні кампанії того періоду — скупі. Документи — докладні. У таких сюжетах папери виглядають переконливіше, ніж білборди. Обшуки, сейфи, арешти — і повернення.

    Серпень 2023 — ухвала на обшук в офісі «Асбіс-Україна». Працівники погоджуються добровільно видати документи, але під час огляду встановлено: видано не все.

    Вересень 2023 — обшук у директора: вилучено $122,2 тис. та €22 тис., кошти заарештовано; згодом (жовтень 2024) арешт скасовано. Обшуки також у головного економіста ($20 тис. та €570) і, ймовірно, у головного бухгалтера ($42,1 тис. та 207 тис. грн); суд відмовляє у накладенні арештів на ці суми.

    У лютому 2025 суд задовольняє скарги «Асбіс-Україна» на бездіяльність детективів БЕБ та повертає частину майна, вилученого під час обшуку. Провадження — триває.

    У наступній частині нашого розслідування читайте про засновників корпорації ASBIS, які стоять за паралельним імпортом техніки Apple до Росії.

    З ПЕРШОЮ частиною нашого журналістського розслідування можна ознайомитись за посиланням: Офіційний партнер Apple в Україні корпорація ASBIS потрапила в скандал із паралельним імпортом до РФ