Gorchitsa.info

Позначка: США

  • Республіканці хочуть замінити допомогу Україні на кредитні позики

    Республіканці хочуть замінити допомогу Україні на кредитні позики

    Республіканці хочуть, щоб економічна допомога Україні йшла не безоплатно, як зараз, а як кредит.

    Такий законопроект, за даними телеканалу NBC, зараз розробляють представники республіканської більшості Палати представників і частина сенаторів.

    Стверджується, що серед лобістів цієї ініціативи – спікер Майк Джонсон. Вона передбачає переведення всієї невійськової допомоги на кредитну основу, заставою для якої можуть служити російські активи, конфісковані урядом США.

    Чиновники, близькі до Білого дому, поставилися до ідеї скептично.

    Вони заявили виданню, що “якась допомога краще, ніж відсутність допомоги, але це не ідеальний спосіб допомогти”.

    “Прохання до країни взяти на себе борги в десятки мільйонів доларів, які вона не може дозволити собі погасити, – це рецепт значного тягаря, що завдасть шкоди Україні в довгостроковій перспективі і може призвести до економічної кризи в майбутньому”, – заявило джерело.

    При цьому плани поки що перебувають на попередній стадії і “далекі від повної реалізації”, повідомили NBC News три джерела, знайомі з процесом.

    Зазначимо, що в США зберігається, за оцінками американських ЗМІ, від 40 до 60 мільярдів доларів заморожених російських активів. Тобто, якщо розглянуту модель буде прийнято, то приблизно цією сумою і обмежиться майбутня економічна допомога Вашингтона.

  • Україна запізнилася з виведенням військ з Авдіївки

    Україна запізнилася з виведенням військ з Авдіївки

    Союз між США та Україною демонструє “ознаки зносу”, пише New York Times. Американці роздратовані, що Україна марнує сили в другорядних боях.

    Вони також хочуть, щоб головною метою ЗСУ цього року стали удари по сухопутному коридору до Криму. Але невідомо, чи дослухаються українці до цієї поради, випливає із загального контексту статті.

    У матеріалі йдеться про претензії Пентагону до рішень Києва.

    “Американські військові стратеги, зокрема міністр оборони Ллойд Остін, вважають, що Україні необхідно концентрувати свої сили на одній великій битві за раз. Замість цього президент Володимир Зеленський, який поклявся вигнати Росію з кожного дюйма України, витрачає свої сили в боях за міста, які, за словами американських чиновників, не мають стратегічної цінності”, – пише газета.

    Як приклад наводиться битва за Авдіївку: “Офіційні особи США заявляють, що Україна захищала Авдіївку занадто довго і занадто дорогою ціною”.

    Колишній американський командувач, який був на контакті із ЗСУ, заявив виданню, що “немає жодних причин утримувати місто так довго, як це роблять українські війська, окрім як викачувати з Росії додаткові війська і техніку”. Але це “жертви, на які Москва була більш ніж готова піти”.

    За словами американських чиновників, Україна запізнилася з виведенням військ з Авдіївки, яке стало “хаотичним”, а “сотні українських військовослужбовців могли зникнути або потрапити в полон”.

    У США зазначають, що тут нічого не змінилося ще з літа, коли ЗСУ рекомендували завдати одного потужного удару на півдні, а не розпорошуватися за низкою напрямків.

    Причому вважалося, що “Залужний погодився з американською порадою, але не зміг переконати свого президента”.

    Тепер чиновники Пентагону намагаються донести до України своє бачення військових дій на 2024 рік. За даними джерел NYT, американці хочуть, щоб Україна “поставила Крим під загрозу”

    “Ця фраза перекладається як напад на російський “сухопутний міст”, який перетинає південь України і з’єднує Росію з Кримським півостровом”, – йдеться у статті.

  • Зеленська відмовилася від зустрічі з Байденом і яка роль Навальної

    Зеленська відмовилася від зустрічі з Байденом і яка роль Навальної

    Перша леді України відмовилась від запрошення Білого дому відвідати виступ президента Байдена у четвер, повідомляє The Washington Post.

    Згідно з джерелами видання, організатори планували посадити Олену Зеленську поруч із російською опозиціонеркою Юлією Навальною під час виступу президента Байдена в Конгресі. Проте обидві жінки відмовились від участі у заході.

    У пресслужбі президента України підтвердили, що перша леді отримала запрошення від посольства України в США, але через заплановані події в графіку, зокрема візит дітей із дитячого будинку до Києва, вона не може взяти участь у заході.

    “Зеленська та Навальна мали стати символами опору російському президенту Путіну на фоні виступу президента Байдена на спільній сесії Конгресу”, – йдеться у статті.

    Проте можлива присутність Навальної викликала дискомфорт у українців, за словами джерела видання в Києві. Хоча багато хто в Україні висловлює підтримку Навальному за його боротьбу з Путіним, його заяви щодо Криму викликали певні суперечки.

    Офіційний представник Білого дому роз’яснив, що рішення Олени Зеленської, ймовірно, пов’язане з “збігом у розкладі”, і передав додаткові запитання в офіс Зеленської, яка не відповіла на прохання про коментар.

    Чиновник також додав, що розсаджування гостей завершують ближче до кінця процесу.

    Щодо відмови Юлії Навальної прийти на виступ Байдена, за словами її речниці, причиною була втрата енергії.

    “Юлю дійсно запрошували, але я думаю, що всі забувають про обставини, на тлі яких розгорталися події”, – сказала прес-секретарка Навальної Кіра Ярмиш.

    Вона пояснила, що з моменту смерті Навального Юлія весь цей час подорожувала.

    “Сьогодні перший день, коли вона взагалі вдома. Як і будь-якій людині, їй потрібен час, щоб прийти до тями, хоча вона дуже цінує запрошення, їй потрібно хоч трохи часу, щоб відпочити”.

    Один американський чиновник зауважив, що Білий дім напевно не інформував Київ про те, що Навальна вирішила відмовитися від участі.

    Проте, як зазначає The Washington Post, Навальна могла бути не єдиною причиною занепокоєння Києва.

    За даними видання, наразі Україна активно сприяє лобіюванню республіканців у Палаті представників з метою отримання підтримки для проголосування за ініціативу Байдена про надання допомоги в розмірі 60 мільярдів доларів.

    Таким чином, Україна прагне уникнути подразнення республіканців, які можуть взяти участь у президентських виборах у листопаді та потенційно увійти до Білого дому наступного року.

    Під час свого візиту до Вашингтона у грудні, президент Зеленський зробив значні зусилля, щоб представити допомогу Україні як спільне питання обох політичних партій.

    За очікуваннями, під час свого виступу у четвер, президент Байден закликає республіканців у Палаті представників прийняти фінансування України “якомога швидше”, повідомив представник Білого дому.

  • “12 таємних баз”. Як ЦРУ допомагає Україні боротися з Путіним – NYT

    “12 таємних баз”. Як ЦРУ допомагає Україні боротися з Путіним – NYT

    Понад 10 років США підтримували таємне розвідувальне партнерство з Україною, яке зараз має вирішальне значення для обох країн у протидії Росії, пише американська The New York Times, опитавши 200 джерел в обох країнах та країнах Європи.

    Видання пише, що за останні вісім років ЦРУ збудувало 12 шпигунських баз вздовж російського кордону, на одній з них побував репортер NYT.

    У підземному бункері у лісі військовослужбовці ЗСУ відстежують російські супутники-шпигуни та підслуховують переговори між командирами російських військ.

    На одному з екранів червона лінія – маршрут безпілотника, що прорвався крізь російську ППО з точки в центральній Україні до цілі в російському Ростові, зазначає журналіст.

    Ця база майже повністю фінансується та частково обладнана ЦРУ. “На 110 відсотків”, – зазначає генерал розвідки Сергій Дворецький в інтерв’ю, яке дає на базі.

    Як пише The New York Times, деталі партнерства між українською та американською розвідками протягом десятиліття були засекречені.

    ЦРУ та інші американські спецслужби надають розвіддані для завдання цільових ракетних ударів, відстежують пересування російських військ і допомагають підтримувати шпигунські мережі.

    А українські розвідслужби, за даними видання, раніше передали спецслужбам США радіоперехоплення, пов’язані з катастрофою МН17 у 2014 році на Донеччині. А також допомагали США у викриттях, пов’язаних із втручанням у тамтешні президентські вибори у 2016 році.

    Приблизно тоді ж, йдеться в статті, ЦРУ почало підготовку елітного українського спецпідрозділу, яке захоплювало російські безпілотники та засоби зв’язку, щоб інженери ЦРУ могли їх реконструювати та зламати системи шифрування.

    За даними NYT, одним з офіцерів цього підрозділу був нинішній керівник ГУР Кирило Буданов.

    ЦРУ також допомогло підготувати українських шпигунів, які діяли всередині Росії, по всій Європі, на Кубі та в інших місцях.

    Офіцери ЦРУ залишалися у віддаленому місці на Західній Україні, коли адміністрація президента США Джо Байдена евакуювала персонал за кілька тижнів до початку масштабного нападу Росії у лютому 2022 року.

    Видання вказує, що зараз ця мережа дуже важлива, оскільки Росія наступає, а Україна все “більше покладається на диверсії й ракетні удари великої дальності, які потребують присутності шпигунів далеко в тилу ворога”.

    Також, за інформацією журналістів, 22 лютого директор ЦРУ Вільям Бернс приїздив до України, щоб запевнити українське керівництво у продовженні співпраці. Цей візит був десятим від початку повномасштабного вторгнення РФ до України.

    “Від самого початку спільний противник — президент Росії Володимир Путін — об’єднав ЦРУ та його українських партнерів. Одержимий ідеєю відтермінувати рух України на Захід, Путін регулярно втручався в політичну систему Києва, особисто підбираючи лідерів, які, на його думку, могли б утримати Україну в орбіті Росії, але щоразу це призводило до зворотних результатів, збираючи протестувальників на вулиці”, — вказує The New York Times.

    Путін

    АВТОР ФОТО,EPA

    Нове покоління шпигунів

    За даними видання, партнерство ЦРУ і ГУР почалося наприкінці лютого 2014 року, коли експрезидент Віктор Янукович втік до Росії.

    Таку співпрацю запропонував Валентин Наливайченко, який тоді очолив СБУ. Водночас правила США забороняли розвідувальним службам надавати Україні будь-яку підтримку, що матиме смертельні наслідки.

    Результатом стало делікатне балансування. ЦРУ мало посилити українські спецслужби, не провокуючи при цьому росіян. Однак червоні лінії не були чітко визначені, що створювало постійну напругу в партнерстві, вказують автори статті.

    NYT пише, що у Києві Наливайченко обрав свого давнього помічника, генерала Кондратюка, керівником контррозвідки, і вони створили новий воєнізований підрозділ, який розгорнули у тилу ворога для операцій і збору розвідувальної інформації, яку не могли надати ЦРУ або МІ-6.

    Цей підрозділ, відомий як П’яте управління, був укомплектований офіцерами, народженими після здобуття Україною незалежності.

    “Вони не мали жодного зв’язку з Росією, – сказав генерал Кондратюк. – Вони навіть не знали, що таке Радянський Союз”.

    Українська розвідка старанно співпрацювала з ЦРУ і поступово стала життєво важливою для американців, пише видання. У 2015 році генерал Кондратюк прийшов на зустріч із заступником начальника ЦРУ і без попередження передав стос надсекретних файлів.

    У цій першій пачці були секрети Північного флоту ВМФ Росії, включно з докладною інформацією про нові конструкції російських атомних підводних човнів. Невдовзі з його кабінету стали регулярно виходити групи працівників ЦРУ з цілими рюкзаками документів, йдеться в статті.

    “Ми зрозуміли, що нам потрібно створити умови для довіри”, – пояснив генерал Кондратюк.

    Того літа літак “Малайзійських авіаліній” рейсу, що летів з Амстердама до Куала-Лумпура, вибухнув у повітрі і впав на сході України, забравши життя майже 300 пасажирів і членів екіпажу. П’яте управління протягом кількох годин після катастрофи перехопило телефонні розмови та надало інші розвідувальні дані, які швидко поклали відповідальність на підтримуваних Росією сепаратистів.

    ЦРУ було вражене і взяло на себе перші серйозні зобов’язання, надавши захищене обладнання для зв’язку і провівши спеціальну підготовку для членів П’ятого управління і двох інших елітних підрозділів.

    Уламки Боїнга MH17

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Уламки Боїнга MH17

    “Українці хотіли риби, а ми, з політичних міркувань, не могли дати їм цю рибу”, – сказав колишній американський чиновник, маючи на увазі розвіддані, які могли б допомогти їм у боротьбі з росіянами. “Але ми були раді навчити їх рибалити і доставити обладнання для риболовлі”.

    Журналісти пишуть, що співпраця з Україною була настільки успішною, що у США думали над тим, щоб створити подібні підрозділи в інших європейських спецслужбах, для протистояння РФ.

    Очільник департаменту ЦРУ, який займається операціями проти РФ, навіть організував таємну зустріч у Нідерландах. Там представники ЦРУ, британської МІ-6, українського ГУР, голландської служби та інших агентств домовилися більше об’єднувати свої розвідувальні дані про Росію.

    Результатом стала таємна коаліція проти Росії, і українці були її важливими учасниками.

    Ukrainian soldier

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

    Однак, якщо республіканці в Конгресі припинять військове фінансування Києва, ЦРУ, можливо, доведеться скоротити витрати, пише NYT.

    Деякі українські офіцери розвідки зараз запитують у своїх американських колег: чи не кине їх ЦРУ. “Це вже сталося в Афганістані, а тепер може статися в Україні”, – сказав один український офіцер.

    Однак недавній візит директора ЦРУ Вільяма Бернса в Україну свідчить про протилежне, вказують автори статті.

    Говорячи про візит Бернса до Києва минулого тижня, представник ЦРУ сказав: “Ми демонстрували чітку відданість Україні протягом багатьох років, і цей візит став ще одним сильним сигналом того, що відданість США триватиме”.

    ЦРУ та ГУР побудували ще дві секретні бази для перехоплення російських повідомлень, і в поєднанні з 12 передовими оперативними базами, які, за словами генерала Кондратюка, все ще функціонують, ГУР зараз збирає більше розвідувальної інформації, ніж будь-коли під час війни – переважно воно ділиться нею з ЦРУ.

    “Таку інформацію не можна отримати ніде – тільки тут і зараз”, – підтвердив генерал Дворецький.

  • Три помилки Заходу у підтримці України у конфлікті з Росією

    Три помилки Заходу у підтримці України у конфлікті з Росією

    Заступник директора британського Королівського інституту об’єднаних досліджень (RUSI) Джонатан Еяль аналізує непряме відхилення від початково успішної стратегії Заходу стосовно підтримки України. У своїй статті для видання The Straits Times він зауважує, що на третьому році конфлікту Україна залишається незалежною державою, а уряд президента Зеленського, якого Росія намагалася свергнути, не тільки залишився при владі, а й активно функціонує.

    Проте міжнародна підтримка України зазнає суттєвих збоїв. Американська політика щодо постачання зброї Києву стала предметом глибоких розбіжностей у політичних колах Сполучених Штатів.

    Хоча більшість європейців продовжує підтримувати Україну, лише 10% вірять у її перемогу, повідомляє Європейська рада з міжнародних відносин (ECFR) на основі результатів громадських опитувань.

    У той же час, Збройні сили України поступово, але відчутно відступають на полі бою.

    Поки що рано зробити висновок, чи виграла чи програла Україна війну, але стає зрозумілим, що без отримання зброї протягом наступних кількох місяців киянам буде важко утримувати оборону.

    Політолог Джонатан Еяль відзначає, що Захід помилився майже у всьому. Навіть при наявності інформації від спецслужб про підготовку Росії до вторгнення в Україну і навіть з точною датою нападу, західні уряди не очікували необхідності постачання зброї для тривалої війни.

    Уряди Заходу планували обмежену антиросійську кампанію, яка передбачала створення уряду в екзилі та обмежену підтримку сил опору.

    Однак росіяни не змогли досягти успіху у першому етапі вторгнення, і українці мужньо захищали свою країну, що зробило надмірними заходи підтримки Заходу непотрібними.

    Американська та європейська стратегії змінилися, і зараз вони активно надають зброю Україні в найбільшому конфлікті в Європі з часів Другої світової війни.

    Проте постачання зброї було хаотичним і часто затримувалося. Початково Захід відмовлявся надавати артилерію, танки та літаки, але потім відступив з цих позицій.

    Натомість, уряди США і Європи обмежили збройну підтримку України, вважаючи, що це може призвести до ескалації конфлікту з Росією. Президент США Джо Байден заявив, що його країна не планує пряму конфронтацію з Росією на українській території.

    Цей підхід обмежив дії українських військ, які мусили обмежуватися атаками лише на російські сили на власній території, не розгортаючи війну на території супротивника, як це робив би будь-який військовий стратег.

    Проте, ймовірно, найбільша помилка, яку, на думку політолога, допустили західні уряди, полягала в їх впевненості, що час працює на них.

    На початку конфлікту це, безперечно, було правдою, зауважує Еяль. Коли альянс, який складався з приблизно 50 західних держав, ввів наймасштабніші економічні санкції проти Росії і заморозив більшу частину її закордонних активів.

    Той же альянс об’єднався, щоб надати Україні військову й фінансову підтримку.

    У світлі того, що економіка Росії не перевищує економіки однієї середньої країни Європейського Союзу, передбачалося, що рано чи пізно росіянам доведеться відступити з України, підібивши хвіст, стверджує автор статті.

    Проте це припущення виявилося неточним. Захід не врахував, що більша частина економічного хабу Росії перемістилась в Азію, і що багато азійських країн, зокрема Китай та Індія, були готові викликати санкції.

    Експерт вважає, що Захід також не врахував стійкості та винахідливості Росії, яка використала війну як каталізатор для свого промислового сектора, а її армія має всі необхідні боєприпаси.

    Після того виникли інші події, які відвернули увагу від України: від можливої перемоги Трампа на президентських виборах США до конфлікту в Газі. Таким чином, час не працює, а можливо, навіть ніколи не працював на користь Заходу, резюмує Джонатан Еяль.

    Однак, на його думку, ситуація з Україною – далеко не безнадійна.

    Втрати росіян у цій війні величезні – близько 100 000 убитими та тисячі одиниць знищеної техніки. Тому, хоч росіяни, ймовірно, зможуть утримати 20% української території, яку вони захопили, їм може не вистачити сил, щоб розпочати наступ і повністю розгромити Україну, вважає політолог.

    Він також не виключає можливості того, що адміністрація Байдена отримає схвалення Конгресу на новий пакет військової допомоги Україні, а європейці нададуть ще більше зброї.

    Проте “для того щоб обґрунтувати подальшу європейську підтримку України, лідерам ЄС доведеться змінити риторику щодо цієї війни”, цитує автор статті директора Європейської ради з міжнародних відносин Марка Леонарда.

    Експерт також вказує, що жоден з впливових західних покровителів України поки що не проявив готовності інвестувати у неї більше, ніж вони вже пообіцяли.

    Таким чином, перший рік війни був відзначений несподіваною українською хоробрістю, другий – стійкістю України, а третій може обернутися гірким розчаруванням, резюмує Джонатан Еяль.

  • Мільйони на оборону, але ні цента на Україну. Як припинення допомоги Києву вдарить по США

    Мільйони на оборону, але ні цента на Україну. Як припинення допомоги Києву вдарить по США

    Було б нерозумно прискорювати поразку України на тій підставі, що вона неминуча, зауважує американський журналіст Річ Лоурі в колонці для New York Post. Адже перемога Путіна не принесе США жодних вигод — ні політичних, ні фінансових.

    Мільйони на оборону, але ні цента на Україну.

    Це згуртований клич противників нового траншу допомоги Україні в розмірі 60 мільярдів доларів на чолi із сенатором-республіканцем з Огайо Дж. Д. Венсом.

    Венс заслуговує на похвалу за те, що він спрямував свою незгоду з продовженням фінансування України прямо в “черево звіра” на Мюнхенській безпековій конференції, де він ішов проти течії, виступаючи за відмову від бойової допомоги союзнику Заходу.

    Погляди Венса вагомі й жодним чином не проросійські на користь президента Володимира Путіна. І все ж вони не переконливі.

    Він має рацію в тому, що в якийсь момент в Україні буде укладено угоду, і має рацію, що європейцям слід витрачати більше коштів на свою оборону. З іншого боку, те, що він зображує як реалізм щодо перебігу конфлікту, є наївним і нереалістичним.

    Венс каже, що проблема “в тому, що немає чіткої кінцевої точки” війни в Україні.

    Це правда. На жаль, більшість воєн не мають чітких кінцевих точок.

    Черчилль застеріг від віри в те, що війну можна легко контролювати або передбачити — тобто, як він висловився, не можна думати, “що будь-хто, хто вирушає в подорож, може виміряти припливи й урагани, з якими він зіткнеться”.

    Також немає нічого незвичайного в тому, що війни перетворюються на процес виснаження, яким є зараз війна в Україні.

    Але на цьому етапі можна уявити дві загальні кінцеві точки:

    1. Українці продовжують стримувати росіян, так що Москва зрештою втомлюється і стає готовою укласти якусь угоду, або
    2. Росіяни наближаються до перемоги.

    Позбавлення України боєприпасів, безумовно, є одним зі способів покласти край війні, але не на умовах, вигідних Україні, Заходу або нашим інтересам.

    Венс каже, що останній пакет допомоги “не змінить фундаментально реальність на полі бою”. Якщо він має на увазі, що це не дасть змогу Україні прорватися через російські лінії, він має рацію.

    Але відмова в допомозі Україні дійсно може фундаментально змінити реальність на полі бою, забезпечивши широкий наступ Росії.

    В аргументах противників збільшення допомоги є замкнене коло: відкладаючи подальшу підтримку, вони підірвали позиції України на полі бою, що, за їхніми словами, показує, що справа України безнадійна і не заслуговує на більшу підтримку США.

    Якщо Росія знову візьме гору, це не буде тією формулою мирної угоди, про яку мріє Венс.

    За оцінками США, втрати в Росії становили понад 300 000 осіб. Вона втратила 3000 танків і 20 кораблів у Чорному морі. Вона витратила понад 200 мільярдів доларів на війну і пережила втрату приблизно 1 трильйона доларів очікуваного економічного зростання.

    Якщо після цих величезних втрат Росія почне отримувати вирішальну перевагу, чи можемо ми повірити, що вона просто оголосить односторонню зупинку війни заради пошуку переговорного врегулювання? У той самий момент, коли їй не потрібні переговори, щоб отримати те, що вона хоче?

    Путін зробив серйозні помилки в Україні, але він не ідіот. Насправді, якщо Путін здобуде перемогу в Україні, він не збирається відразу ж вирушати до Варшави. Але він може виступити проти Молдови або, згодом, країн Балтії, що спровокує ще більш небезпечну конфронтацію із Заходом, оскільки Естонія, Латвія і Литва є членами НАТО.

    Важко передбачити, які наслідки матиме поразка України. Але відмова від союзників завжди принизлива і завжди має непередбачувані наслідки.

    Коли ми звільнили Південний В’єтнам у 1970-х роках, це стало каталізатором антизахідного наступу в усьому світі, а невдалий відхід президента Байдена з Афганістану, можливо, спокусив Путіна напасти на Україну.

    Війна в Україні, поза всяким сумнівом, обходиться дорого. Але воюють виключно українці, які просто хочуть, щоб ресурси і техніка були в їхньому розпорядженні.

    Конфлікту два роки. Це не “вічна війна”, а битва, в якій ми втрачаємо терпіння в рекордно короткі терміни.

    Було б нерозумно прискорювати поразку України на тій підставі, що вона неминуча.

  • Два роки великої війни: відповіді на п’ять ключових питань

    Два роки великої війни: відповіді на п’ять ключових питань

    Через два роки після початку повномасштабної війни в Україні немає жодних підстав вважати, що вона скоро закінчиться.

    Ні Україна, ні Росія, ні ключові союзники з обох боків не бачать підстав для мирного врегулювання.

    Київ непохитний у тому, що його міжнародно визнані кордони мають бути відновлені, а всі окуповані території звільнені. Тоді як Москва продовжує стверджувати, що Україна не є повноцінною державою, і російські сили будуть тиснути, поки не досягнуть своїх цілей.

    Ми спробували відповісти на пʼять ключових питань про те, що відбувається зараз і як події можуть розвиватися у майбутньому.

    Хто перемагає?

    Протягом зими точилися запеклі бої, які коштували обом сторонам багатьох життів.

    Лінія фронту простягнулася на тисячу кілометрів, і її форма мало змінилася з осені 2022 року.

    За кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення два роки тому Україна відтіснила російські війська з півночі та від Києва. Пізніше того ж року вона повернула собі значні території на сході та півдні.

    Але тепер російські сили міцно окопалися, а українці кажуть, що їхні боєприпаси закінчуються.

    Авдіївка

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, У середині лютого українські війська відступили від Авдіївки, за яку тривали запеклі бої з минулого жовтня

    Багато хто говорить про глухий кут, наприклад, нещодавно звільнений головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, а також прокремлівські воєнні блогери.

    У середині лютого українські війська відступили від Авдіївки на сході, за яку тривали запеклі бої з минулого жовтня.

    Москва оголосила це великою перемогою, адже Авдіївка має стратегічне розташування, потенційно відкриваючи шляхи для глибшого вторгнення.

    У Києві заявили, що відведення спрямоване на збереження життя військових, й не приховували, що сили противника переважали чисельністю та озброєнням у рази.

    Це був найбільший здобуток Росії з моменту захоплення Бахмута в травні минулого року. Але Авдіївка лежить всього за 20 км на північний захід від Донецька, окупованого Росією з 2014 року.

    Такий прогрес далекий від початкових амбіцій Росії в лютому 2022 року, про які казали військові блогери та повторювала державна пропаганда – взяти Київ “за три дні”.

    Зараз близько 18% території України залишається під російською окупацією, разом з анексованим у березні 2014 року Кримом та значними частинами Донецької та Луганської областей на сході, які Росія захопила після цього.

    Підтримка України згасає?

    За останні два роки союзники України надіслали їй величезні обсяги військової, фінансової та гуманітарної допомоги – майже 92 мільярди доларів від інституцій Європейського Союзу та 73 мільярди доларів від США станом на січень 2024 року, за даними Кільського інституту світової економіки.

    Поставлені Заходом танки, ППО та далекобійна артилерія суттєво допомогли Україні.

    Але протягом останніх місяців потік допомоги скоротився на тлі дебатів про те, як довго союзники можуть реально підтримувати Україну.

    У США новий пакет допомоги на 60 мільярдів доларів опинився заблокованим у Конгресі через внутрішні політичні суперечки.

    Серед прихильників України також є занепокоєння, що підтримка США суттєво скоротиться, якщо Дональд Трамп повернеться у Білий дім на президентських виборах у листопаді.

    У ЄС пакет допомоги на 54 мільярди доларів схвалили у лютому після тривалих дискусій і торгів, насамперед з Угорщиною, прем’єр-міністр якої Віктор Орбан є союзником Путіна і виступає проти підтримки України.

    Крім того, ЄС зможе поставити лише близько половини від одного мільйона артилерійських снарядів, які він обіцяв Києву до кінця березня 2024 року.

    хаймарс

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Найбільше військової допомоги Україні надали США

    Водночас серед прихильників Росії – насамперед Білорусь, чию територію та повітряний простір Москва використовувала для наступу на Україну.

    США та ЄС стверджують, що Іран постачає Росії безпілотники, хоча Іран твердить, що надав Росії лише невелику кількість дронів ще до початку війни.

    БПЛА стали зброєю, яку ефективно використовують обидві сторони. Вони здатні ухилятися від протиповітряної оборони.

    На днях агентство Reuters із посиланням на шість анонімних джерел повідомило, що Іран також розпочав постачання Росії великої кількості потужних балістичних ракет.

    Санкції не спрацювали так добре, як сподівалися західні країни, і Росії все ще вдається продавати свою нафту та купувати запасні частини й компоненти для своєї військової промисловості.

    Вважається, що Китай не надає зброю жодній зі сторін. Пекін загалом дотримується обережної дипломатичної лінії щодо цієї війни, не засуджуючи російське вторгнення, але й не підтримуючи Москву зброєю. Однак і Китай, і Індія продовжують купувати російську нафту.

    І Росія, і Україна також доклали багато зусиль, щоб привернути на свій бік країн Глобального півдня, здійснивши численні дипломатичні візити до Африки та Латинської Америки.

    Чи змінилися цілі Росії?

    Володимир Путін, схоже, все ще не відмовився захопити всю Україну.

    У своєму нещодавньому інтерв’ю американському ведучому Такеру Карлсону Путін – без жодних заперечень з боку співрозмовника – знову виклав своє спотворене бачення історії та війни в Україні.

    Він давно стверджує, не наводячи, утім, доказів, що цивільне населення в Україні, насамперед на Донбасі, потребує захисту Росії.

    Путін

    АВТОР ФОТО,SPUTNIK / REUTERS Підпис до фото, Під час свого довгого інтерв’ю з Такером Карлсоном Путін скаржився й на розширення впливу НАТО на схід

    Перед війною він написав великий нарис, у якому заперечував існування України як суверенної держави, заявляючи, що росіяни й українці — “один народ”.

    У грудні 2023 року він заявив, що цілі “спеціальної військової операції”, як Росія називає своє вторгнення в Україну, не змінилися, й вони, як і раніше, включають “денацифікацію” України. Ця ідея базується на необґрунтованих твердженнях про вплив ультраправих на українську владу.

    Він також каже, що хоче “демілітаризації” та “нейтральної” України, і продовжує виступати проти розширення впливу НАТО на схід.

    Як незалежна держава Україна ніколи не входила до жодних військових союзів. Її політичні цілі включали приєднання до Європейського Союзу, і вона вела переговори про більш тісний альянс із НАТО – ці обидві перспективи тепер здаються ближчими, ніж на початку війни.

    Ці цілі мали на меті зміцнити державність України та захистити її від втягування в будь-які геополітичні проєкти відновлення Радянського Союзу у тій чи іншій формі.

    Як закінчиться війна?

    Враховуючи, що жодна сторона, здаватися не збирається, а Путін, схоже, залишиться при владі, прогнози аналітиків схиляються до тривалої війни.

    Аналітичний центр із питань безпеки Globsec, опитавши десятків експертів, оцінив ймовірність різних сценаріїв завершення війни. Найімовірнішим стала війна на виснаження, яка розтягнеться за 2025 рік, з великими втратами з обох сторін, а Україна й надалі залежатиме від постачання зброї з боку союзників.

    Другий можливий розвиток подій – ескалація конфліктів в інших частинах світу, як-от Близький Схід, Китай-Тайвань і Балкани, де Росія намагатиметься розпалювати напруженість.

    Солдат

    АВТОР ФОТО,EPA Підпис до фото, Експерти кажуть, що найбільш імовірною є тривала війна на виснаження з великими жертвами

    Дослідники назвали ще два потенційних сценарії з однаковою ймовірністю. Перший – Україна матиме певний військовий прогрес, але угоди про припинення війни не досягне. Другий – підтримка союзників України зменшиться, і вони підштовхуватимуть Київ до переговорів.

    Проте залишається невизначеність як щодо потенційного впливу президентських виборів у США, так і щодо того, як інші війни, насамперед конфлікт Ізраїля із ХАМАС, вплинуть на пріоритети та відданість прихильників України та Росії.

    Чи може війна поширитися?

    У середині лютого Володимир Зеленський попередив, що утримання країни в “штучному дефіциті” зброї грає на руку Росії.

    На конференції з безпеки в Мюнхені він сказав, що Путін зробить наступні кілька років “катастрофічними” для багатьох інших країн, якщо західний світ не обʼєднається, щоб дати йому відсіч.

    Аналітичний центр Rusi каже, що Росія успішно перевела свою економіку та оборонну промисловість на розширене військове виробництво та готова до тривалої війни. Аналітики кажуть, що Європа не встигає за цим, про це також заявив міністр закордонних справ Польщі.

    Європейські країни, разом із попередженнями міністра закордонних справ Німеччини та розвідувальних служб Естонії, нещодавно висловили побоювання, що Росія може напасти на одну з країн НАТО протягом наступного десятиліття.

    Це підштовхнуло НАТО та ЄС до активізації майбутнього планування як щодо військового потенціалу, так і щодо готовності суспільства жити в зовсім іншому світі.

  • Американський арсенал України порожній. Європі буде важко заповнити цей дефіцит, у Києва величезні проблеми

    Американський арсенал України порожній. Європі буде важко заповнити цей дефіцит, у Києва величезні проблеми

    Європа не зможе компенсувати Україні втрату американської допомоги, пише Polityka. Особливо серйозною проблемою стане відсутність ракет для Patriot, HIMARS і F-16. Це збільшить перевагу російської армії. Наслідки будуть відчутні дуже скоро.

    На запитання, яка американська зброя є незамінною для України, найкоротшою, найчеснішою і найближчою до істини буде відповідь “будь-яка”. Україна, яка воює з грізним ворогом, потребує будь-якої зброї в будь-якій кількості. Вона була потрібна їй ще вчора, потрібна сьогодні і точно буде потрібна завтра. А також у наступні місяці, якщо не роки, поки триватиме це все ще нерівне протистояння.

    Диспропорція потенціалів на початку конфлікту була величезна, але завдяки західним поставкам і здібностям українського командування адаптуватися до ситуації вона була якоюсь мірою компенсована. У світі ніколи не існувало паритету за запасами озброєння або боєприпасів, не здобула в цій царині переваги над Росією й Україна.

    Українське поле бою показало, що не всі натовські рішення працюють на практиці – і це один із найважливіших уроків, які Захід отримує з цього конфлікту. Але, без сумніву, без західної техніки, боєприпасів і спорядження українська армія не зуміла б так довго протистояти Росії та не змогла б здобувати настільки значущі локальні перемоги і взагалі скористатися підтримкою союзників. І тут допомога США була найбільшою і в багатьох відношеннях найістотнішою, тому її фактична блокада матиме найсерйозніші наслідки.

    Цей конфлікт також показав, що фетишизація озброєнь призводить до помилкових оцінок і прогнозів. Занадто часто нам розповідали про прийдешній game сhanger – системи та боєприпаси, які нібито змінюють правила гри, але насправді призвели лише до тимчасових змін, які не виходять за межі певного етапу воєнних дій або є значущими лише в певному контексті, але не справляють особливого впливу на конфлікт загалом. Тому що військовий конфлікт – це дуже складна, непередбачувана система, що зазнає динаміки, яка постійно змінюється. Озброєння і боєприпаси є частиною цієї системи, як правило, дуже значною, а іноді й вирішальною, але ніколи не ізольованою від цілого.

    Важливими є як кількість, так і якість поставок, величезне значення мають також їхній час, доступність і надійність, а ще – політичний ефект декларацій про поставку певних ресурсів і особливо практичне застосування отриманої техніки на полі бою. Противник найкраще відчуває силу таких декларацій, коли, після їхньої успішної реалізації, виявляється об’єктом, на які ця зброя впливає. Американська підтримка України зброєю була в усіх цих сенсах неперевершеною, а її можливе припинення буде надзвичайно болючим.

    “Джавеліни” та “стінгери” – переносні протитанкові та зенітні ракетні пускові установки, які постачалися спершу в помірних кількостях, а потім уже тисячами, – допомагали стримувати легкоозброєні російські війська, які просувалися територією України, наче у себе вдома. Сучасна протитанкова зброя також продемонструвала свою ефективність у ураженні танків у міських боях, де на машини противника можна було влаштовувати засідки.

  • Що чекає на Україну без допомоги США?

    Що чекає на Україну без допомоги США?

    За оцінками американських аналітиків з The New York Times, Україні може вдалося протриматися протягом певного періоду цього року без збільшення військової допомоги від США. Проте такий курс дій негативно вплине на перспективи відновлення української армії.

    За даними видання, цей момент є найбільш небезпечним для України з часу початку повномасштабної війни. The New York Times зауважує, що Україна не буде негайно розгромлена без американської допомоги, але існує значний ризик нестачі техніки та боєприпасів для поповнення своїх військ. Аналітики вважають, що європейські країни не мають достатньо засобів для забезпечення України таким рівнем підтримки.

    Відсутність подальшої американської допомоги, за висновком експертів, може вказати на серйозне погіршення ситуації у другій половині цього року. Зниження рівня допомоги впливає на поле бою, де Росія використовує свою перевагу в артилерії та особовому складі для прориву оборони України.

    Варто зазначити, що частина американського пакета військової та фінансової допомоги, замороженого у Конгресі, не буде повністю спрямована на нове озброєння для України. Деяка частина буде використана на заміну вже поставленого озброєння з американських арсеналів, а інші кошти – на технічне обслуговування, запасні частини, навчання та інші потреби.

    Нагадаємо, що голосування за законопроект щодо фінансування допомоги Україні, Ізраїлю та Тайваню відбудеться у четвер, 8 лютого, хоча без міграційної реформи та безпеки кордону.

  • Дружина та діти антикорупціонера Шабуніна під час війни виїхали в США і отримують соцдопомогу як біженці

    Дружина та діти антикорупціонера Шабуніна під час війни виїхали в США і отримують соцдопомогу як біженці

    Дружина та діти Віталія Шабуніна, голови “Центру протидії корупції” в Україні, перебувають за кордоном під час війни в країні. За даними його щорічної декларації за 2022 рік, їхня подорож почалася з Чехії, де отримали соціальну допомогу, а потім продовжили до США, де також отримали статус біженців і соціальну підтримку.

    В деталях подорожі вказано, що дружина Шабуніна разом з дітьми виїхала в Чехію після початку конфлікту. Згодом, у березні 2022 року, вони отримали безкоштовне проживання у Чехії. Пізніше, в липні того ж року, вони переїхали до США, де також отримали місце для проживання безкоштовно.

    Під час перебування в Чехії, дружина Шабуніна отримала соціальну допомогу від уряду в розмірі 74 тисяч гривень. По прибуттю до США, вона отримала додаткову допомогу від Держдепартаменту в сумі 48 500 гривень.

    Зауважимо, що під час війни сам Віталій Шабунін продовжував працювати в київському ТЦК і отримував там зарплату.