Gorchitsa.info

Позначка: США

  • Трамп отримує доступ до 65 млрд барелів нафти Венесуели: WSJ розкрила деталі безпрецедентної угоди

    Трамп отримує доступ до 65 млрд барелів нафти Венесуели: WSJ розкрила деталі безпрецедентної угоди

    Адміністрація президента США Дональда Трампа запускає одну з найбільш незвичайних нафтових схем в американській історії. Вашингтон отримує особливі права у приватному проєкті, який має доступ до 17 венесуельських нафтових родовищ із приблизно 65 млрд барелів доведених запасів — це близько п’ятої частини всіх підтверджених резервів країни.

    Деталі домовленостей 30 серпня розкрили The Wall Street Journal та Reuters.

    За інформацією WSJ, американська держава має отримати 35% пасивної економічної участі у North American Blue Energy Partners — приватній нафтовій компанії, пов’язаній із венесуельським бізнесменом Алехандро Бетанкуром. Крім того, США можуть отримати преференційне право купувати 20% майбутнього видобутку компанії за собівартістю.

    Це робить домовленість значно цікавішою, ніж звичайна ліцензія для американської нафтової корпорації.

    За задумом адміністрації Трампа, Вашингтон матиме економічну вигоду від розробки родовищ і водночас отримає гарантований канал постачання відносно дешевої важкої нафти. Але вже після появи деталей виникла юридична інтрига.

    Пентагон заявив Reuters, що його Office of Strategic Capital не має законних повноважень купувати частки приватних компаній. Його можливості обмежуються кредитами, кредитними гарантіями та технічною допомогою, включно зі структуруванням угод.

    Отже, формулювання про «35% акцій Пентагону» поки не можна вважати остаточно підтвердженим юридичним фактом.

    65 млрд барелів — наскільки це багато

    Масштаб домовленості величезний навіть за стандартами світової нафтової галузі. Венесуела має найбільші доведені нафтові запаси у світі — понад 300 млрд барелів. Проєкт, про який оголосив Трамп, охоплює понад 65 млрд барелів, тобто приблизно кожен п’ятий барель доведених запасів Венесуели.

    Йдеться про 17 родовищ, розташованих у різних частинах країни. Частина з них пов’язана з басейном Оріноко та районом озера Маракайбо — ключовими зонами венесуельської нафтової промисловості. Президент США називає домовленість фактичним отриманням Вашингтоном контролю над значною частиною ресурсної бази Венесуели.

    Reuters підтверджує, що адміністрація США говорить про понад 65 млрд барелів у рамках державно-приватного механізму. Проте володіння нафтою під землею та можливість реально її видобути — зовсім не одне й те саме. І саме тут починається найбільша проблема.

    Венесуела має море нафти, але видобуває дуже мало

    Попри колосальні запаси, венесуельська нафтова промисловість роками перебуває у кризовому стані. Причини добре відомі: багаторічне недофінансування, корупція, санкції, деградація інфраструктури, відтік спеціалістів і зношення обладнання.

    За свіжими даними Reuters, країна зараз видобуває приблизно 1,25 млн барелів на добу. Для держави з найбільшими світовими запасами це надзвичайно мало. Для порівняння, на історичному піку Венесуела виробляла понад 3 млн барелів щодня.

    Тобто Вашингтон отримує доступ до величезного ресурсу, але перетворити цей ресурс на реальну нафту буде складно й дорого. The Washington Post повідомляє, що на частині 17 родовищ практично немає необхідної інфраструктури. На інших обладнання постраждало від багаторічного занепаду та крадіжок.

    Для запуску масштабного видобутку можуть знадобитися десятки мільярдів доларів.

    Навіщо це Трампу

    На поверхні відповідь проста — бензин. Адміністрація США хоче збільшити доступ до нафти у Західній півкулі й таким чином послабити залежність від нестабільного Близького Сходу.

    Зараз цей аргумент став особливо актуальним через конфлікт навколо Ірану та проблеми із судноплавством через Ормузьку протоку.

    Через Ормуз проходить приблизно п’ята частина світових нафтових потоків, а будь-яка загроза судноплавству миттєво додає геополітичну премію до цін на нафту. Венесуельська нафта розташована набагато ближче до американських НПЗ.

    До того ж багато заводів на узбережжі Мексиканської затоки історично пристосовані саме до переробки важкої сірчистої нафти, якою багата Венесуела. Держсекретар Марко Рубіо представляє домовленість як спосіб забезпечити дешевше та надійніше постачання нафти у Західній півкулі. Для Трампа це ще й політика.

    До листопадових проміжних виборів ціни на бензин залишаються дуже чутливим питанням для американського виборця. І обіцянка отримати доступ до десятків мільярдів барелів виглядає ефектно. Інша справа, що ця нафта не з’явиться на американських заправках завтра.

    США хочуть купувати частину нафти за собівартістю

    Одна з найбільш незвичайних деталей угоди — право Вашингтона на майбутню продукцію.

    За даними WSJ, США отримують преференційне право купувати 20% видобутку NABEP за собівартістю.

    Це потенційно дуже вигідний механізм. Якщо світова ціна бареля становить, наприклад, $70–80, а виробнича собівартість значно нижча, різниця стає економічною перевагою США. Таку нафту можна використовувати для американського ринку, військових потреб або поповнення Стратегічного нафтового резерву.

    Сам Трамп уже пов’язував нову політику щодо Венесуели з енергетичною безпекою США. Однак точні параметри майбутніх поставок, їхній початок і обсяги поки не визначені публічно.

    Чому тут з’явився Пентагон

    Це, мабуть, найдивніша частина всієї конструкції. Зазвичай американськими міжнародними нафтовими проєктами займаються приватні енергетичні компанії, банки, Міністерство енергетики або Держдепартамент. А тут ключову роль віддали Office of Strategic Capital Пентагону.

    Цей офіс створений для підтримки стратегічно важливих для національної безпеки галузей — від критичних мінералів до нових технологій і промислових ланцюгів постачання. За версією WSJ, передбачалося використати так звані penny warrants — інструмент, який теоретично дозволяв би державі отримати економічні права майже без значних початкових вкладень.

    Однак саме тут Пентагон публічно заперечив частину повідомлень. Його речник Шон Парнелл заявив Reuters, що OSC не бере часток у приватних компаніях. Тому можливо, що остаточний механізм буде оформлений через кредитні гарантії чи іншу фінансову конструкцію, а не класичну пряму власність.

    Це суттєва деталь, яку варто відстежувати, коли Білий дім або Пентагон оприлюднять офіційні документи.

    Хто такий Алехандро Бетанкур

    Не менш неоднозначна і друга сторона проєкту. North American Blue Energy Partners очолює венесуельський бізнесмен Алехандро Бетанкур. За даними NYT і WSJ, його структура протягом останніх років стала одним із найбільших приватних гравців у нафтовому секторі Венесуели.

    Сам Бетанкур давно має тісні зв’язки з венесуельськими політичними та економічними елітами. Його ім’я раніше фігурувало у розслідуваннях у Європі, зокрема в Іспанії та Швейцарії, однак обвинувачень у рамках згаданих справ йому не висували.

    Саме зв’язки Бетанкура з Каракасом можуть бути однією з причин, чому його компанія стала ключовим посередником між адміністрацією США та владою Делсі Родрігес.

    Великий бізнес спочатку не хотів заходити

    Ще одна причина появи такої незвичайної державно-приватної конструкції — обережність нафтових гігантів.

    Адміністрація Трампа хотіла повернути до Венесуели найбільші американські корпорації. Але ExxonMobil та ConocoPhillips ставилися до цього скептично. Причина проста: обидві компанії мають тяжкий історичний досвід після націоналізації своїх активів у Венесуелі у 2007 році.

    До цього додаються слабкий захист власності, політичні ризики, проблемна інфраструктура та питання безпеки. Chevron, навпаки, продовжує працювати у Венесуелі й зараз обговорює розширення своєї присутності. WSJ повідомляє, що компанія може отримати ще два родовища, а Halliburton веде переговори щодо постачання обладнання.

    Тобто адміністрація намагається створити умови, за яких приватний американський капітал поступово повернеться до країни.

    Каракас обіцяє $100 млрд інвестицій

    Влада Венесуели описує угоду зовсім інакше — як шанс воскресити нафтову промисловість. Тимчасова президентка Делсі Родрігес заявила, що нова енергетична домовленість зі США може залучити приблизно $100 млрд інвестицій.

    За розрахунками Каракаса, бюджет країни протягом дії програми може отримати близько $209 млрд податкових надходжень. Уряд також обіцяє тисячі робочих місць, відновлення старих родовищ та масштабну модернізацію інфраструктури.

    Родрігес окремо наголошує, що Венесуела юридично зберігає суверенітет над своїми природними ресурсами. Reuters повідомляє, що вона описала ширшу енергетичну домовленість між державами як розраховану на 25 років.

    Водночас WSJ повідомляє про сторічні права NABEP на конкретні 17 родовищ. Це, очевидно, різні рівні домовленостей — міждержавна рамка та корпоративні права на розробку, але повні юридичні документи поки не оприлюднені.

    А де Мадуро

    Усе це стало можливим після радикальної зміни політичної ситуації у Венесуелі.

    У 2026 році Ніколас Мадуро був усунутий від влади внаслідок американської операції, після чого Вашингтон почав співпрацювати з тимчасовою президенткою Делсі Родрігес — колишньою віцепрезиденткою його уряду. Саме ця співпраця викликала значний спротив усередині Венесуели.

    Частина опозиції, яка роками виступала проти Мадуро, тепер звинувачує Трампа в тому, що Вашингтон поставив енергетичні інтереси вище за демократичний перехід. Критика лунає навіть із різних політичних таборів.

    Деякі противники угоди називають її порушенням конституційних норм, за якими нафтові запаси належать Венесуельській Республіці. У Каракасі вже відбулися протести проти розширення американського контролю над нафтовим сектором.

    Чи справді Америка тепер «володіє» 65 млрд барелів

    Ні — це було б надто спрощеним трактуванням. Нафта в надрах юридично залишається венесуельським ресурсом.

    Йдеться про контроль або особливі економічні права у структурі, яка отримує доступ до розробки родовищ. І навіть слова Трампа про «контроль» треба відділяти від уже оформлених юридичних механізмів.

    Reuters прямо зазначає, що точна правова та фінансова конструкція угоди все ще не до кінця зрозуміла. До того ж 65 млрд барелів — це не 65 млрд барелів готової нафти на складах.

    Частина родовищ ще потребує величезних інвестицій, нових трубопроводів, електропостачання, бурового обладнання та систем підготовки важкої сирої нафти. Від оголошення угоди до значного збільшення видобутку можуть пройти роки.

    Але геополітичний ефект уже величезний

    Попри всі юридичні та технічні питання, угода може стати одним із найбільших поворотів на світовому нафтовому ринку за останні роки. США фактично намагаються сформувати новий великий нафтовий центр у власній півкулі.

    Для Вашингтона це потенційно означає дешевшу важку нафту, меншу залежність від Близького Сходу та додатковий ресурс у боротьбі за ціни на бензин. Для Венесуели — шанс отримати десятки мільярдів доларів приватного капіталу й відновити галузь, яка десятиліттями деградувала.

    Для світового ринку — потенційне повернення держави з найбільшими запасами нафти до числа великих виробників. А для Трампа — ще одна демонстрація принципу, за яким економічна політика, національна безпека й геополітика фактично зливаються в один інструмент.

    Якщо проєкт запрацює у заявленому масштабі, Вашингтон отримає доступ до десятків мільярдів барелів нафти на десятиліття вперед. Але поки між гучним формулюванням «США контролюють 65 млрд барелів» і реальною нафтою, що піде трубопроводами до американських НПЗ, лежать десятки мільярдів доларів інвестицій, роки роботи та дуже складні юридичні питання.

    Саме тому ця історія лише починається.

  • «Озеро Америка» і танець під YMCA: Трамп потролив Канаду новим ШІ-роликом

    «Озеро Америка» і танець під YMCA: Трамп потролив Канаду новим ШІ-роликом

    Президент США Дональд Трамп перетворив суперечку навколо назви озера Онтаріо на повноцінну інформаційну кампанію. Після того як він офіційно наказав американським федеральним відомствам використовувати назву Lake America, у соцмережах президента з’явилося згенероване штучним інтелектом відео: цифровий Трамп ударом ноги збиває знак «Lake Ontario», встановлює на його місці «Lake America», а потім святкує «перейменування» своїм характерним танцем під YMCA.

    Ролик Трамп опублікував 29 серпня, лише через два дні після підписання відповідного указу. Саме відео має очевидно сатиричний і провокативний характер, однак політичний контекст цілком реальний: Вашингтон і Оттава переживають один із найгостріших етапів торговельного протистояння за останні роки.

    27 серпня Трамп справді підписав виконавчий указ із назвою «Honoring the American History of the Great Lakes and Renaming Lake Ontario as Lake America». Документ наказує міністру внутрішніх справ США протягом 30 днів здійснити необхідні дії для внесення назви Lake America до федеральної системи географічних назв і надалі використовувати її у документах, картах та комунікаціях федеральних органів.

    У самому указі Білий дім обґрунтував рішення економічною та історичною роллю озера для Сполучених Штатів. Адміністрація Трампа наголосила на американських інвестиціях у Великих озерах, ролі Берегової охорони США в забезпеченні судноплавства та важливості водойми для енергетики, промисловості й торгівлі.

    Але важливий нюанс: американський президент не може одноосібно перейменувати озеро для Канади чи міжнародного вжитку. Його указ стосується використання назви американськими федеральними органами. Канадська влада категорично відмовилася визнавати нову назву.

    Прем’єр-міністр Канади Марк Карні заявив, що для Канади водойма й надалі залишатиметься Lake Ontario. Ще раніше канадська міністерка промисловості Мелані Жолі так само наголосила: країна «завжди називатиме його озером Онтаріо».

    Більше того, суперечка вже перетворилася на обмін символічними жестами. Прем’єр провінції Онтаріо Даг Форд представив великий двомовний знак із написом «Lake Ontario. Now and Always» — «Озеро Онтаріо. Тепер і назавжди».

    До критики Трампа долучилися й представники корінних народів. Президент Seneca Nation Джей Конрад Сенека заявив, що перейменування ігнорує історичне та культурне походження назви Ontario. Сама назва має коріння в мовах корінних народів Північної Америки та з’явилася задовго до сучасних державних кордонів США і Канади.

    Тому ШІ-відео із Трампом варто сприймати не просто як інтернет-жарт.

    Воно стало частиною політичного протистояння, яке за останні дні швидко вийшло далеко за межі торговельної статистики.

    На початку ролика створена штучним інтелектом версія американського президента підходить до таблички «Lake Ontario». Після удару ноги знак падає, а на його місці з’являється «Lake America». Потім музичний супровід змінюється на YMCA гурту Village People, і цифровий Трамп починає виконувати рухи, які стали однією з його політичних візитівок під час мітингів та публічних заходів.

    Публікація з’явилася після іншого ШІ-ролика на ту саму тему, в якому фігурували озброєні канадські гуси на тлі Торонто. Таким чином Трамп фактично перетворив «Lake America» на мем, який просуває паралельно з реальною зміною назви у федеральних документах США.

    Втім, за гумористичною оболонкою стоїть серйозний конфлікт між двома найближчими економічними партнерами.

    24 серпня Трамп пригрозив із 1 січня 2027 року підняти тарифи на канадські автомобілі, вантажівки та автокомпоненти до 50% після провалу чергового раунду переговорів між Вашингтоном і Оттавою.

    Це особливо болюча тема, оскільки автомобільні промисловості США та Канади фактично інтегровані в одну виробничу систему. Компоненти можуть кілька разів перетинати кордон під час виробництва одного автомобіля, тому високі тарифи здатні бити не лише по канадських підприємствах, але й по американських виробниках і покупцях.

    Канада у відповідь оголосила власні мита на американські товари. Йдеться приблизно про 20 млрд доларів американського імпорту, включаючи сталь, аграрну продукцію, побутову техніку та інші категорії товарів.

    На цьому тлі Трамп регулярно заявляє, що Сполучені Штати нібито субсидують Канаду, захищають її військово та отримують недостатньо вигоди від двосторонньої торгівлі.

    Однак економічна картина значно складніша.

    Торгівля між двома країнами минулого року сягнула приблизно 872 млрд доларів, а Канада залишається критично важливим постачальником для американської економіки. Вона щоденно постачає США близько чотирьох мільйонів барелів нафти, а також алюміній, калійні добрива, автокомпоненти та електроенергію.

    Тобто торговельна війна відбувається між економіками, які надзвичайно сильно залежать одна від одної.

    Особливо показовою стала ситуація з автомобільною галуззю. Попри тарифні погрози Трампа, General Motors наприкінці серпня домовилася з канадською профспілкою Unifor про пакет інвестицій приблизно на 1,1 млрд канадських доларів у підприємства в Онтаріо. Компанія планує підтримувати виробництво двигунів, трансмісій та автомобілів у Канаді.

    Отже, історія із «Lake America» розгортається одночасно на кількох рівнях.

    На юридичному — адміністрація Трампа реально змінює федеральне американське найменування географічного об’єкта.

    На дипломатичному — Канада відмовляється визнавати перейменування.

    На економічному — Вашингтон та Оттава обмінюються тарифними погрозами та відповідними заходами.

    А на інформаційному — Трамп використовує меми, штучний інтелект і провокативні відео для просування власної політичної лінії.

    І це не перший подібний випадок.

    Ще на початку свого нового президентського терміну Трамп наказав американським федеральним відомствам використовувати назву Gulf of America замість Gulf of Mexico. Тепер той самий підхід він поширив на одну з Великих озер, хоча Lake Ontario, на відміну від Мексиканської затоки, безпосередньо поділене між США та Канадою.

    Саме тому реакція Оттави виявилася особливо гострою.

    Канадські політики розглядають кампанію Трампа не просто як суперечку про топоніміку, а як частину ширшої риторики, в якій президент США неодноразово називав Канаду потенційним «51-м штатом» та ставив під сумнів характер нинішніх відносин між сусідами.

    При цьому американський указ не змінює державного кордону і не передає США жодної додаткової частини озера. Водойма залишається поділеною міжнародним кордоном між штатом Нью-Йорк та канадською провінцією Онтаріо.

    Тобто найбільш видовищний елемент усієї історії — цифровий Трамп, який одним ударом ноги «ліквідовує» Lake Ontario, — є саме політичною сатирою.

    Але табличка Lake America, яку він встановлює у ролику, уже має цілком реальний аналог у політиці федерального уряду США.

    Саме це і робить історію незвичною: межа між мемом, ШІ-контентом і реальною президентською політикою тут фактично зникла.

  • Таємна місія ЦРУ і великий саміт: Реткліфф запропонував посадити Трампа, Зеленського і Путіна за один стіл

    Таємна місія ЦРУ і великий саміт: Реткліфф запропонував посадити Трампа, Зеленського і Путіна за один стіл

    Директор Центрального розвідувального управління США Джон Реткліфф під час своєї незвичайної та максимально закритої поїздки до Москви запропонував провести тристоронню зустріч за участю президента США Дональда Трампа, президента України Володимира Зеленського та російського правителя Володимира Путіна. За задумом американської сторони, такий саміт мав би стати спробою повернути до життя практично заморожений переговорний процес щодо завершення російсько-української війни.

    Про цю ініціативу 29 серпня повідомило видання Axios із посиланням на джерела, обізнані з перебігом переговорів. За його інформацією, пропозиція прозвучала під час контактів Реткліффа з керівниками російських спецслужб. Одним із головних завдань американського гостя було з’ясувати, чи здатні впливові представники російського силового блоку переконати Путіна знову серйозно розглянути переговорний шлях.

    Сам Реткліфф із Путіним, за офіційною версією Кремля, не зустрічався. У Москві директор ЦРУ провів переговори з директором Служби зовнішньої розвідки РФ Сергієм Наришкіним та очільником ФСБ Олександром Бортніковим. Кремлівський речник Дмитро Пєсков після появи інформації про візит підтвердив контакти, однак описав їх як взаємодію «по лінії спецслужб». За його словами, подібні канали можуть залишатися відкритими навіть у найбільш складні періоди у відносинах між державами.

    Поїздка була настільки незвичною, що спочатку її взагалі офіційно не анонсували. The Washington Post повідомляла, що американський військово-транспортний літак C-17 вилетів із району Вашингтона, зробив зупинку в Ризі, а потім прибув до Москви. У російській столиці літак пробув приблизно вісім із половиною годин. Це був один із найрідкісніших візитів керівника ЦРУ до Росії після початку повномасштабної війни. Попередній широко відомий візит очільника американської розвідки до Москви відбувався ще у листопаді 2021 року, коли тодішній директор ЦРУ Вільям Бернс попереджав Кремль про наслідки можливого вторгнення в Україну.

    Згодом стало зрозуміло, що переговори Реткліффа були значно ширшими за звичайний контакт між спецслужбами. За даними The New York Times, директор ЦРУ передав російській стороні вкрай песимістичну для Москви оцінку подальшого перебігу війни. Під час розмови з Бортніковим він, за інформацією видання, закликав російське керівництво серйозно розглянути можливість домовленості з Україною до того, як військове та економічне становище Росії стане ще складнішим. При цьому прямого ультиматуму або погроз щодо наслідків відмови від переговорів Реткліфф, як повідомляється, не висував.

    Ще одним важливим елементом місії стала тема можливого загострення між Росією і країнами НАТО. Reuters повідомляв із посиланням на джерела, що Реткліфф під час московських зустрічей порушував питання можливих російських операцій проти держав Альянсу. Особливу тривогу у Вашингтоні та європейських столицях викликають сценарії провокацій або обмежених дій проти східного флангу НАТО. Водночас Дональд Трамп публічно намагався применшити значення цього аспекту поїздки та заявив, що не вважає напад Росії на територію НАТО ймовірним.

    Найважливіша частина нової інформації Axios, однак, стосується саме можливого саміту. Ідея посадити Трампа, Зеленського і Путіна за один стіл не є абсолютно новою. Адміністрація США вже намагалася просувати формат зустрічі трьох лідерів. Українська сторона демонструвала готовність до такого контакту, тоді як Москва раніше не погоджувалася на нього. Тепер Вашингтон фактично намагається перевірити, чи змінилися обставини настільки, щоб Кремль переглянув свою позицію.

    Показово, що Київ уже офіційно підтвердив отримання інформації від американців щодо московських переговорів. 28 серпня Володимир Зеленський заявив, що українська сторона була поінформована США про зустрічі, які відбулися в Москві. Президент наголосив, що контакти з Вашингтоном відбувалися як до поїздки, так і після неї, та позитивно оцінив координацію між сторонами і тон американської розмови з Росією.

    Це особливо важливо на тлі спроб повернути до активної фази переговорний процес, який протягом останніх місяців фактично зупинився. Керівник Офісу президента України Кирило Буданов 27 серпня заявив, що нова зустріч української та російської переговорних команд може відбутися вже у вересні. За його словами, Київ розраховує і на участь США, оскільки без американського посередництва досягти результату буде надзвичайно складно. Reuters зазначав, що останні тристоронні переговори за участю представників України, Росії та США відбулися ще у лютому.

    Водночас очікувати швидкого прориву українська сторона не закликає. Уже наступного дня Буданов заявив Reuters, що найближчим часом можуть відбутися насамперед «технічні переговори», а не зустріч, здатна миттєво завершити війну. Він також визнав, що не очікує завершення бойових дій до зими. Головною фундаментальною суперечністю залишається російська вимога щодо територій, зокрема контрольованої Україною частини Донбасу, тоді як Київ відкидає можливість відмови від власної території як умову для припинення війни.

    Тому сам факт пропозиції тристороннього саміту ще не означає, що зустріч уже погоджена. Наразі немає підтверджених дати, місця або домовленості про участь усіх трьох лідерів. Так само немає публічного підтвердження від Кремля, що Путін готовий прийняти пропозицію Реткліффа. Axios пише лише про те, що така ідея була передана російській стороні і що після московської місії про її зміст поінформували Зеленського.

    Але сам рівень дипломатичної активності навколо поїздки директора ЦРУ свідчить про нову спробу Вашингтона зрушити переговори з мертвої точки. На відміну від публічних дипломатичних контактів, цього разу каналом стали керівники спецслужб США та Росії — люди, які мають прямий доступ до найвищого політичного керівництва своїх країн. За даними Axios, після зустрічі з Бортніковим Реткліфф дійшов висновку, що глава ФСБ може відіграти конструктивну роль у спробах відновити дипломатичний процес.

    Чи перетвориться ця закрита розвідувальна дипломатія на зустріч Трампа, Зеленського і Путіна, поки невідомо. Але після кількох місяців застою одночасно з’явилися одразу кілька сигналів: Київ говорить про можливі переговори у вересні, Вашингтон передає Москві оцінку погіршення її військових та економічних перспектив, а директор ЦРУ особисто просуває ідею зустрічі трьох лідерів. Тепер ключове питання полягає в тому, чи готовий Кремль перейти від контактів між спецслужбами до переговорів, на яких за одним столом опиняться президенти України, США та Росії.

  • Тотальна торговельна війна: Трамп привласнює озеро Онтаріо, а Канада готує жорстку відповідь

    Тотальна торговельна війна: Трамп привласнює озеро Онтаріо, а Канада готує жорстку відповідь

    Прем’єр-міністр Канади Марк Карні різко відкинув скандальний указ президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа щодо перейменування озера Онтаріо на «озеро Америка». Глава канадського уряду публічно засудив спробу сусідньої держави змінити географічну ідентичність прикордонного регіону в односторонньому порядку, наголосивши на багатовіковій історичній спадщині оригінальної назви водойми. Цей дипломатичний конфлікт розгортається на тлі безпрецедентного загострення економічних відносин між двома країнами, яке вже призвело до запровадження взаємних жорстких торговельних обмежень.

    У своїй офіційній заяві в соціальній мережі Х очільник канадського уряду звернув увагу на глибоке історичне коріння назви. За його словами, топонім Онтаріо походить від давнього вендатського слова «Ontari’io». У дослівному перекладі ця автентична назва означає «озеро прекрасне, озеро велике». Політик підкреслив, що цьому слову вже понад чотириста років, і воно має величезне значення для національної ідентичності, адже міцно закріпилося в історії всього континенту.

    Для підсилення своєї позиції канадський лідер навів історичні паралелі. Він нагадав американському керівництву, що оригінальна назва з’явилася на географічних картах задовго до створення самої Канадської конфедерації. Більше того, цей топонім активно використовувався ще до історичного ухвалення Декларації незалежності США. Таким чином Оттава демонструє абсолютне неприйняття спроб переписати спільну географію заради тимчасових політичних амбіцій.

    «Ми знаємо, що Америка змінюється. Змінюються її торговельні відносини, зовнішня політика, національні пам’ятки та назви водойм. Канадійці також знають, що називати речі своїми іменами означає називати це озеро Онтаріо – тоді, зараз і завжди», – наголосив Марк Карні.

    Скандал набув офіційного статусу двадцять сьомого серпня, коли Дональд Трамп підписав указ про зміну назви великого прикордонного озера. Цьому безпрецедентному рішенню передував повний провал двосторонніх переговорів між делегаціями обох країн. Після невдалих дипломатичних спроб знайти компроміс Вашингтон вдався до радикальних економічних кроків, запровадивши жорстке п’ятдесятивідсоткове мито на низку важливих канадських товарів.

    Перші публічні розмови про намір змінити назву водойми з боку американського лідера розпочалися після краху економічних консультацій, ставши інструментом політичного тиску. У відповідь на агресивну фінансову політику офіційна Оттава почала діяти рішуче. Ще двадцять п’ятого серпня канадська сторона анонсувала введення нових дзеркальних митних зборів на американський імпорт. Суперечка вийшла за межі виключно економічних інтересів і перетворилася на принципове питання суверенітету та поваги до історичної спадщини.

  • Полювання на досвід: чому візит Федорова до США змусить здригнутися Вашингтон та Пентагон

    Полювання на досвід: чому візит Федорова до США змусить здригнутися Вашингтон та Пентагон

    Плани колишнього віцепрем’єра та ексміністра оборони України Михайла Федорова здійснити візит до Сполучених Штатів викликали чималий резонанс у політичних колах. Народний депутат Олексій Гончаренко в ефірі Radio NV підкреслив, що закордонні партнери надзвичайно високо оцінюють українські напрацювання у сфері оборонних технологій та ведення сучасних бойових дій.

    За словами нардепа, закордонні університети, провідні військові корпорації та представники Пентагону вишиковуються в чергу заради експертизи колишнього очільника відомства. Потужний бекграунд у сфері цифровізації державних послуг та управлінський досвід під час повномасштабної війни роблять його бажаним гостем на найвищому рівні. Водночас експерти припускають, що за океаном політик може шукати додаткову підтримку для просування власних ініціатив після фактичного переходу в новий статус.

    Нагадаємо, що політична криза середини літа завершилася відставкою попереднього уряду та гучними кадровими ротаціями в армії. Після того як колишній міністр відмовився від інших посад у виконавчій владі, окрім керівництва оборонним сектором, а новим очільником міністерства став Євген Хмара, увага суспільства прикута до подальших кроків експосадовця. Поїздка за кордон може стати ключовим етапом у формуванні його нової політичної та експертної траєкторії.

     

  • Енергетичний прорив Вашингтона: США готують угоду про контроль над нафтовими надрами Венесуели

    Енергетичний прорив Вашингтона: США готують угоду про контроль над нафтовими надрами Венесуели

    Сполучені Штати наближаються до підписання стратегічної угоди з Венесуелою, яка забезпечить американським виробникам довгостроковий доступ до багатющих нафтових родовищ країни. Предметом переговорів стали 17 перспективних ділянок у поясі Ориноко та поблизу озера Маракайбо, частина з яких раніше контролювалася китайськими компаніями.

    Умови та механізми майбутньої угоди
    У рамках підготовки до домовленостей венесуельська сторона вже надала американській нафтосервісній компанії SLB доступ до стратегічних геологічних даних щодо видобутку та характеристик пластів. Переговори ведуться на вищому рівні між адміністрацією президента США Дональда Трампа та перехідним керівництвом Венесуели. Як основний юридичний механізм розглядається модель «аренди», після чого родовища розподілять між американськими енергетичними корпораціями через відкриті аукціони чи тендери.

    Головна мета Вашингтона – гарантувати стабільні постачання сирої нафти на американські НПЗ, збільшити загальні обсяги видобутку (наразі країна видобуває близько 1,25 мільйона барелів на добу) та знизити внутрішні ціни на пальне на тлі політичного тиску перед проміжними виборами. Крім того, США активно шукають шляхи поповнення власного Стратегічного нафтового резерву, який виснажився через наслідки повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році та конфлікт з Іраном у лютому 2026-го.

    Конституційні перешкоди та політичний контекст
    Експерти застерігають, що майбутня угода може зіткнутися з серйозними юридичними перешкодами. Чинне законодавство та Конституція Венесуели закріплюють ключові сектори нафтової галузі за державою і прямо не передбачають оренди нафтових ділянок іноземцями, що загрожує перерости в судові суперечки.

    Ситуація загострюється наслідками силової спецоперації США в січні 2026 року, в результаті якої було усунуто від влади колишнього лідера Ніколаса Мадуро. Попри те, що міністр енергетики США Крис Райт готується до нових візитів до Каракаса для реалізації енергетичної стратегії адміністрації Трампа, спроби Вашингтона повністю переформатувати ринок викликають чимало дискусій щодо правомірності й довгострокової стабільності таких домовленостей.

  • Таємний візит до Москви: чому приїжджав директор ЦРУ та що каже Буданов

    Таємний візит до Москви: чому приїжджав директор ЦРУ та що каже Буданов

    Директор Центрального розвідувального управління США Джон Реткліфф здійснив несподіваний та вперше за кілька років неоголошений візит до столиці Росії. Поїздка відбулася на тлі застояного переговорного процесу щодо припинення повномасштабної війни, яку РФ розв’язала проти України, а також на тлі тривожних попереджень західних розвідок про можливу ескалацію з боку Кремля проти східного флангу НАТО.

    Керівник Офісу Президента України Кирило Буданов закликав громадськість та медіа «бути здержаними» у своїх оцінках і коментарях щодо цієї події. За його словами, російсько-українська війна дійсно обговорювалася під час переговорів у Москві, проте вона не була ключовою чи центральною темою зустрічі американського посадовця з російськими представниками.

    «Давайте дождемся официальных комментариев. Насколько мне известно, этот визит планировался в другом месте, был перенесен – и вот он состоялся. Там основные темы – взаимоотношения, скажем так, между двумя странами», – зазначив він, додавши, що фокус уваги був зосереджений на двосторонніх відносинах Вашингтона та Москви.

    Водночас західні медіа, зокрема видання Politico з посиланням на власні джерела, зазначають, що під час закритих переговорів Реткліфф окреслив російському керівництву «червоні лінії». Зокрема, він застеріг Кремль від будь-яких агресивних дій чи нападів на союзників по Північноатлантичному альянсу, а також висунув вимогу щодо скорочення підтримки Ірану.

    Цей візит є першим відомим приїздом очільника американської розвідки до Москви за часів президентства Дональда Трампа. Попередній аналогічний резонансний візит відбувся наприкінці 2021 року, коли тодішній директор ЦРУ у команді Джо Байдена Білл Бернс приїздив до російської столиці, аби спробувати відмовити Володимира Путіна від масштабного вторгнення в Україну.

     

  • Європа залишилась без захисту: дефіцит ракет для Patriot загрожує безпеці НАТО через війну на Близькому Сході

    Європа залишилась без захисту: дефіцит ракет для Patriot загрожує безпеці НАТО через війну на Близькому Сході

    У країнах Європи склалася критична ситуація із запасами американських ракет-перехватчиків для зенітно-ракетних комплексів Patriot, які наразі оцінюються як «більш ніж критичні». Про це у середу, 26 серпня 2026 року, повідомило інформаційне агентство Associated Press із посиланням на високопоставлених представників міністерства оборони США в Європі та Північноатлантичного альянсу.

    За даними джерел, гострий дефіцит боєприпасів виник через масштабне перекидання американських військових ресурсів на Близький Схід. Під час військового протистояння США проти Ірану значну частину ракет перенаправили для захисту регіональних баз та союзників, де системи Patriot масово використовувалися для знищення іранських балістичних ракет і дронів. Представник НАТО офіційно підтвердив суттєве виснаження арсеналів на європейському континенті.

    Експерти та військові посадовці попереджають, що у разі потенційного ракетного удару з боку Росії – наприклад, по стратегічних військових штабах чи об’єктах енергетичної інфраструктури – європейські сили та американський контингент можуть опинитися в ситуації України, змушені «приймати удар за ударом». Поточних запасів ледь вистачить для захисту від поодиноких загроз.

    «У нас будуть дуже обмежені можливості для захисту навіть від одиночного ракетного удару», – зазначив представник оборонного відомства США.

    Ситуація з дефіцитом ракет створює додаткові виклики для безпеки регіону, оскільки виробничі потужності американського ВПК не встигають швидко компенсувати виснажені арсенали, залишаючи східний фланг НАТО вразливим перед сучасними засобами повітряного нападу.

  • Міносвіти США випадково порівняло Трампа з Гітлером і терміново видалило відео

    Міносвіти США випадково порівняло Трампа з Гітлером і терміново видалило відео

    Міністерство освіти США опинилося в центрі гучного і доволі курйозного скандалу після спроби похвалити президента Дональда Трампа ефектним роликом у соцмережах. Урядове відомство використало сцену з фільму про Вінстона Черчилля, додало після неї добірку кадрів із Трампом та емодзі тигра. Однак користувачі майже миттєво помітили незручну деталь: у використаній сцені «тигром» Черчилль називає не сильного політичного лідера загалом, а конкретно Адольфа Гітлера. Після хвилі насмішок і пояснень історичного контексту відео поспішно видалили.

    Про цей інцидент пише Forbes.

    Інцидент стався 26 серпня. Офіційний акаунт Міністерства освіти США в X опублікував 19-секундний ролик, який починався уривком із британської історичної драми «Темні часи» (Darkest Hour) 2017 року. У фільмі Гері Олдмен, який виконує роль Вінстона Черчилля, емоційно відкидає ідею переговорів із нацистською Німеччиною та промовляє фразу: «Не можна домовлятися з тигром, коли твоя голова в його пащі». Після цих слів відео різко переходило до монтажу з кадрами Дональда Трампа.

    Публікацію супроводжував підпис «No one does it like us» — «Ніхто не робить цього так, як ми», а також емодзі тигра. Судячи з монтажу, автори ролика хотіли представити Трампа як жорсткого політика, з яким противникам небезпечно вступати у конфронтацію.

    Але історичний і сюжетний контекст сцени повністю перевертав цей задум.

    У «Темних часах» Черчилль виголошує ці слова, обговорюючи можливість переговорів Британії з нацистським режимом під час критичного моменту Другої світової війни. «Тигр» у цій метафорі — Адольф Гітлер, а не сам Черчилль і не образ сильного західного лідера. Тобто після монтажної склейки виходило, що Міністерство освіти США фактично поставило Трампа на місце Гітлера в знаменитій метафорі.

    Користувачам X знадобилося зовсім небагато часу, щоб це помітити.

    Представник Демократичного національного комітету Метт Рейн звернув увагу, що «тигр», про якого йдеться у сцені, — саме Гітлер. Інші користувачі почали масово поширювати довшу версію фрагмента з фільму, де контекст уже неможливо було трактувати двозначно.

    До публікації навіть додали Community Note — примітку спільноти X, у якій пояснювалося походження сцени та прямо зазначалося, кого саме Черчилль називає «тигром». Незабаром після цього Міністерство освіти видалило ролик.

    Особливого сарказму ситуації додав той факт, що помилку допустило саме відомство, відповідальне за освіту.

    У соцмережах жартували, що працівники Міністерства освіти, очевидно, мали б краще знати історичний контекст уривків, які використовують у своїх публікаціях. Один із популярних коментарів стосувався кадрових скорочень у відомстві: користувачі іронізували, що уряд звільнив співробітників, які допомагали фінансувати вчителів та учнів, але залишив на зарплаті «редактора фанкамів».

    Згодом з’явилося й офіційне пояснення того, як такий ролик взагалі потрапив на державний акаунт.

    Представник Міністерства освіти США повідомив, що відео ґрунтувалося на популярному звуковому тренді з TikTok. За словами відомства, його створив і опублікував співробітник, який не розумів контексту оригінального відеофрагмента. Після того як помилку виявили, ролик прибрали з усіх соцмереж Міністерства.

    Це пояснення фактично підтвердило припущення користувачів: випадкове порівняння Трампа з Гітлером не було задумом команди міністерства, а стало результатом невдалого використання популярного інтернет-шаблону без перевірки його першоджерела.

    У повнішому варіанті сцени Черчилль говорить про неприпустимість умиротворення диктатора. Сенс його виступу полягає в тому, що британський уряд не повинен домовлятися з Гітлером у ситуації, коли нацистська Німеччина вже загрожує існуванню країни.

    Саме через це монтаж із Трампом виглядав настільки невдалим: якщо слідувати логіці самої сцени, американський президент опинявся не на місці Черчилля, а на місці того самого «тигра», з яким британський прем’єр застерігав домовлятися.

    Водночас немає жодних підстав стверджувати, що Міністерство освіти навмисно прирівнювало Дональда Трампа до Адольфа Гітлера. Доступні дані, навпаки, свідчать про редакційну помилку. Відомство хотіло створити позитивний ролик про президента, але автор публікації не перевірив контекст фільму.

    Саме ця деталь і зробила історію особливо вірусною.

    До критики долучилися не тільки прихильники Демократичної партії. Консервативне американське видання Daily Caller також написало про хвилю негативної реакції на ролик, зазначивши, що публікація створила враження порівняння Трампа з нацистським диктатором.

    Інцидент став черговою суперечкою довкола дедалі активнішого використання Білим домом та федеральними відомствами мемів, вірусних роликів і стилістики соцмереж для політичної комунікації.

    Forbes нагадує, що протягом останніх місяців сам Трамп кілька разів опинявся у скандалах через незвичайні або провокаційні публікації в соцмережах, зокрема згенеровані штучним інтелектом зображення.

    На початку року президента критикували після появи расистського ролика із зображеннями Барака та Мішель Обами у вигляді мавп. Публікацію зрештою видалили.

    Ще один резонансний випадок стався навесні, коли Трамп поширив згенероване ШІ зображення, на якому він був представлений в образі Ісуса Христа. Публікація викликала негативну реакцію релігійних груп та навіть частини республіканців і також була видалена. Пізніше президент опублікував інше AI-зображення, де Ісус обіймає його на тлі американського прапора.

    Нинішній випадок, однак, дещо відрізняється. Скандальне відео з’явилося не в особистому акаунті Трампа, а на офіційному ресурсі федерального міністерства, а отже, відразу виникли запитання щодо того, як саме державні структури перевіряють контент перед його публікацією.

    Критики також запитували, яким взагалі є зв’язок подібних фан-відео з основною діяльністю Міністерства освіти. IBTimes цитує одного з користувачів, який поцікавився, яке відношення такий ролик має безпосередньо до освіти.

    Ситуація стала ще одним прикладом того, наскільки ризикованим може бути використання популярних мемів і кінофрагментів державними структурами без розуміння їхнього контексту. Вірусний контент часто базується на коротких цитатах, які без повної сцени можуть мати зовсім інший сенс.

    У цьому випадку Міністерство освіти США, очевидно, побачило у словах про «тигра» образ сили та безкомпромісності. Однак оригінальний сюжет «Темних часів» робить значення цитати абсолютно однозначним: Черчилль говорить про Гітлера і пояснює, чому з диктатором не можна укладати угоду, коли той уже становить смертельну загрозу.

    Тому спроба створити ефектний ролик на підтримку Трампа обернулася прямо протилежним результатом. Замість образу сильного президента Міносвіти США ненавмисно створило монтаж, який виглядав як позитивне порівняння Трампа з Гітлером.

    Відомство швидко виправило помилку й видалило матеріал, однак інтернет, як часто буває у таких випадках, уже встиг зберегти відео. Копії ролика та скриншоти продовжили поширюватися в X навіть після його зникнення з офіційного акаунта.

    У підсумку історія, яка мала стати черговим коротким промороликом на підтримку президента, перетворилася на один із найпомітніших комунікаційних конфузів американської адміністрації цього тижня. І причина виявилася дуже простою: перш ніж використовувати історичну цитату як мем, варто перевірити, кого саме в оригіналі називали «тигром».

  • Після таємного візиту ЦРУ до Москви: Буданов анонсував нові переговори

    Після таємного візиту ЦРУ до Москви: Буданов анонсував нові переговори

    Переговорний процес між Україною та Росією, який останнім часом фактично перебуває на паузі, може знову активізуватися вже у вересні. Керівник Офісу президента України Кирило Буданов заявив, що очікує нової безпосередньої зустрічі українських та російських переговорників уже наступного місяця, причому участь Сполучених Штатів він назвав фактично необхідною.

    Заява пролунала 27 серпня на тлі різкого пожвавлення закритих контактів між Вашингтоном і Москвою та лише через кілька днів після неоголошеного візиту директора ЦРУ Джона Реткліффа до російської столиці.

    Коментуючи нинішній стан переговорів, Буданов визнав, що їхня активна фаза поки призупинена. Водночас, за його словами, сам процес не припинився і може перейти у практичну площину вже найближчими тижнями.

    На пряме запитання журналістки Новини.LIVE, чи може у вересні відбутися саме очна зустріч української та російської делегацій, керівник Офісу президента відповів ствердно.

    «Я сподіваюся на це, так. Ну, і з американцями вже. Без них ніяк», — сказав Буданов.

    Тобто Київ фактично розглядає новий раунд не просто як двосторонній контакт із Москвою, а як переговорний процес, у якому Вашингтон має відігравати одну з ключових ролей.

    Цей момент особливо важливий, тому що останні дипломатичні сигнали з боку США вказують на активізацію закритих каналів спілкування з Кремлем.

    25 серпня директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив рідкісний і неанонсований візит до Москви. За даними Reuters, він проводив там зустрічі з представниками російських спецслужб. Це була перша публічно відома поїздка Реткліффа до Росії після того, як він очолив ЦРУ.

    Наступного дня Кремль офіційно підтвердив переговори. Дмитро Пєсков повідомив, що особистої зустрічі директора ЦРУ з Володимиром Путіним не було, однак російського лідера оперативно поінформували про результати контактів.

    Пєсков не розкрив ані конкретних співрозмовників Реткліффа, ані змісту переговорів. Водночас він назвав сам факт контактів між спецслужбами позитивним і зазначив, що такі канали можуть функціонувати навіть у періоди найгірших відносин між державами.

    Дональд Трамп, коментуючи поїздку глави ЦРУ, назвав її «напіврутинною», однак додав значно цікавішу деталь: за його словами, з цієї місії «може щось вийти».

    Одразу після цього президент США заговорив про зусилля своєї адміністрації, спрямовані на завершення війни Росії проти України.

    Тобто прямого підтвердження, що Реткліфф у Москві домовлявся саме про новий раунд українсько-російських переговорів, немає. Але часовий збіг між секретними контактами ЦРУ та заявою Буданова про можливу зустріч у вересні виглядає щонайменше показово.

    Більше того, американські медіа повідомляють, що місія Реткліффа могла мати значно ширший безпековий порядок денний.

    The Wall Street Journal писав, що директор ЦРУ міг особисто попередити Росію не намагатися атакувати країни НАТО. За даними видання, американська розвідка отримала інформацію, яка викликала занепокоєння щодо можливих російських провокацій проти Альянсу — від кібератак до обмежених військових дій проти держав Балтії.

    Водночас адміністрація Трампа продовжує шукати можливості для дипломатичного врегулювання саме російсько-української війни.

    Reuters 25 серпня повідомив, що Володимир Зеленський бачить для американського посередництва певне політичне «вікно», яке може залишатися відкритим приблизно до літа 2027 року.

    Причина полягає, зокрема, у внутрішньополітичному календарі США: чим ближчими ставатимуть президентські вибори 2028 року, тим більше уваги американська адміністрація приділятиме власній виборчій кампанії та внутрішнім питанням.

    Україна вже працює зі Сполученими Штатами та європейськими партнерами над новими пропозиціями щодо можливого завершення війни.

    За даними Reuters, Київ разом з американськими та європейськими представниками підготував короткий документ із базовими принципами потенційного врегулювання.

    Серед них — припинення вогню та запропонована американською стороною концепція спеціальної економічної зони в частині Донбасу, управління якою могло б здійснюватися третьою стороною.

    Однак головна проблема переговорів залишається незмінною — територіальні вимоги Росії.

    Москва продовжує претендувати на повний контроль над Донецькою, Луганською, Запорізькою та Херсонською областями, хоча російська армія не контролює всю територію жодної з них, за винятком майже повністю окупованої Луганщини.

    Саме вимога Росії передати їй території, які вона не змогла захопити військовим шляхом, залишається одним із основних пунктів, через які попередні раунди переговорів заходили у глухий кут.

    Київ публічно відкидає сценарій, за якого українські війська просто залишають контрольовані ними міста та райони.

    Тому навіть якщо зустріч української та російської делегацій у вересні справді відбудеться, це ще не означатиме швидкого прориву.

    Буданов і раніше говорив, що переговори є надзвичайно складними через різницю позицій сторін та глобальні інтереси держав, залучених до процесу. Водночас він не виключав можливості завершення активної фази війни ще у 2026 році за умови реальної деескалації та політичних домовленостей.

    У червні він також заявляв, що завершення активної фази війни до зими 2026 року залишається реалістичною метою, хоча для цього необхідно виконати низку складних умов.

    Тепер уперше прозвучав конкретніший часовий орієнтир саме щодо наступної зустрічі делегацій — вересень.

    І показово, що Буданов окремо наголосив на участі американців.

    Після повернення Дональда Трампа до Білого дому США фактично стали головним зовнішнім посередником у спробах організувати нову рамку переговорів між Києвом і Москвою.

    Протягом останніх місяців контакти відбувалися у різних форматах — через спецпредставників, дипломатичні канали, розвідку та прямі консультації з українським керівництвом.

    Однак великого політичного прориву досі не відбулося.

    Росія продовжує наступальні операції та масовані удари по українських містах, а Київ наполягає, що будь-які переговори повинні супроводжуватися реальними гарантіями безпеки і не можуть перетворитися на механізм легалізації російської окупації.

    Саме на цьому тлі можливий вересневий раунд матиме особливе значення.

    Якщо він відбудеться за участю Вашингтона, це може стати першою серйозною перевіркою того, чи змогли останні закриті контакти між США та Росією хоча б частково зблизити позиції сторін.

    З іншого боку, нинішні сигнали поки залишаються дуже обережними.

    Буданов говорить про надію на зустріч, а не про вже погоджену дату. Немає інформації про місце проведення переговорів, склад делегацій або конкретний порядок денний.

    Ні Москва, ні Вашингтон станом на момент публікації також публічно не оголосили про домовленість щодо вересневого раунду.

    Тому говорити, що переговори вже остаточно призначені, передчасно.

    Проте сукупність останніх подій виглядає нетипово активною: директор ЦРУ несподівано прилітає до Москви, проводить закриті переговори з російськими спецслужбами, Путіну одразу доповідають їхні результати, Трамп заявляє, що з поїздки «може щось вийти», а вже за добу керівник Офісу президента України називає вересень можливим часом нової зустрічі з Росією.

    Чи є всі ці події частинами одного дипломатичного процесу, офіційно поки не підтверджено.

    Але принаймні одна річ стала зрозумілішою: переговорний канал не закритий.

    І якщо прогноз Буданова справдиться, уже у вересні українські, російські та американські представники можуть знову опинитися за одним переговорним столом — у момент, коли війна триває з максимальною інтенсивністю, а питання територій, припинення вогню та гарантій безпеки залишаються практично такими ж складними, як і раніше.