Gorchitsa.info

Позначка: судова система України

  • Суддя з «паспортом РФ» знову в центрі уваги: Верховний Суд повернув справу до касації

    Суддя з «паспортом РФ» знову в центрі уваги: Верховний Суд повернув справу до касації

    Велика палата Верховного Суду повернула до Касаційного адміністративного суду справу про поновлення на посаді колишнього судді Верховного Суду Богдана Львова, якого у 2022 році було позбавлено повноважень після інформації про наявність у нього громадянства Російської Федерації. Таким чином одна з найрезонансніших судових історій останніх років отримала новий розвиток, а остаточна крапка у справі поки що не поставлена.

    Про це повідомили журналісти проєкту «Схеми», які першими оприлюднили інформацію про російський паспорт екссудді.

    Історія навколо Богдана Львова триває вже майже чотири роки і залишається однією з найгучніших справ у судовій системі України. Вона стосується не лише долі конкретного судді, а й питань національної безпеки, довіри до судової влади та механізмів очищення державних інституцій під час війни.

    Згідно з ухвалою Великої палати Верховного Суду від 9 червня 2026 року, підстав для розгляду справи на рівні Великої палати немає. Судді не погодилися з позицією Касаційного адміністративного суду, який раніше заявив про існування так званої «виключної правової проблеми».

    У своєму рішенні Велика палата зазначила, що різні підходи судів до тлумачення одного й того самого питання самі по собі не свідчать про наявність виключної правової проблеми.

    Таким чином справа повертається до касаційного розгляду, де суд має дати остаточну оцінку законності припинення повноважень Богдана Львова.

    Скандал навколо екссудді розгорівся у вересні 2022 року після журналістського розслідування програми «Схеми». Тоді журналісти оприлюднили матеріали, які свідчили про те, що суддя Верховного Суду Богдан Львов міг мати громадянство Російської Федерації.

    У розслідуванні йшлося про російський паспорт, отриманий у Москві, а також про нерухомість родини Львова на території РФ.

    Після публікації журналістів Служба безпеки України провела власну перевірку та повідомила керівництво Верховного Суду про підтвердження факту російського громадянства.

    На підставі листа СБУ тодішній голова Верховного Суду Всеволод Князєв 4 жовтня 2022 року видав наказ про припинення повноважень Богдана Львова як судді.

    Саме цей наказ став предметом судових спорів.

    Богдан Львов категорично заперечує всі звинувачення та наполягає, що не має російського громадянства.

    У січні 2024 року він публічно заявив, що звинувачення базуються на припущеннях та недостовірних даних. За словами екссудді, йому закидають існування двох російських паспортів, виданих у 1999 та 2012 роках, однак він не визнає цих документів своїми.

    Після звільнення Львов звернувся до суду з позовом про поновлення на посаді судді Верховного Суду та виплату заробітної плати за весь період вимушеного прогулу.

    10 січня 2024 року Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення на його користь.

    Суд першої інстанції визнав наказ про припинення повноважень незаконним, постановив поновити Львова на посаді та виплатити компенсацію за час відсторонення від роботи.

    Це рішення викликало широкий суспільний резонанс, особливо на тлі повномасштабної війни та суспільного запиту на очищення державних органів від осіб, які можуть мати зв’язки з Росією.

    Втім Верховний Суд та Служба безпеки України не погодилися з таким рішенням і подали апеляційні скарги.

    Улітку 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд став на бік Верховного Суду та СБУ, скасувавши рішення першої інстанції.

    Апеляційний суд фактично визнав законним припинення повноважень Львова на підставі інформації про його російське громадянство.

    Після цього справа перейшла до касаційної інстанції.

    Касаційний адміністративний суд Верховного Суду дійшов висновку, що справа має особливе значення для судової практики, та передав її до Великої палати Верховного Суду для розгляду питання про існування виключної правової проблеми.

    Однак Велика палата вирішила інакше та відмовилася брати справу до розгляду.

    Тепер остаточне рішення знову має ухвалити Касаційний адміністративний суд.

    Сама справа Львова вже давно вийшла за межі особистого конфлікту між суддею та керівництвом Верховного Суду.

    Фактично вона стала тестом для всієї української судової системи щодо того, як діяти в ситуаціях, коли виникають питання про громадянство представників найвищих державних інституцій.

    Особливо гостро ця проблема постала після початку повномасштабної російської агресії, коли питання лояльності державних службовців та посадовців набули безпрецедентного значення.

    На сьогодні Богдан Львов продовжує наполягати на своїй невинуватості та домагається повернення до Верховного Суду. Натомість СБУ та керівництво судової системи вважають рішення про припинення його повноважень законним та обґрунтованим.

    Подальший розгляд справи у касаційній інстанції може стати одним із ключових судових процесів 2026 року та створити важливий прецедент для всієї системи правосуддя України.

    Від його результату залежатиме не лише доля самого Богдана Львова, а й підходи держави до оцінки подібних випадків у майбутньому.

  • Корупція у Верховному Суді: ВАКС призначив 3 млн грн застави судді

    Корупція у Верховному Суді: ВАКС призначив 3 млн грн застави судді

    Вищий антикорупційний суд розглянув клопотання про обрання запобіжного заходу судді Верховного Суду Жанни Єленіної і визначив їй заставу у розмірі 3 млн грн. Про це повідомляє Центр протидії корупції з посиланням на результати судового засідання.

    За даними, озвученими у суді, Єленіна підозрюється в отриманні неправомірної вигоди у розмірі 50 тисяч доларів США. Слідство вважає, що ці кошти могли бути частиною корупційної схеми, пов’язаної з ухваленням рішень у Верховному Суді. Також у матеріалах справи згадується, що гроші, передані колишнім головою Верховного Суду Всеволодом Князєвим, були вилучені під час слідчих дій.

    Під час судового засідання сторона захисту заявляла, що покази Князєва можуть бути мотивовані його прагненням укласти угоду зі слідством і отримати більш м’яке покарання. Водночас суд дослідив ці аргументи у межах розгляду запобіжного заходу, однак вони не стали підставою для зміни рішення.

    Окрім визначення застави, суд поклав на підозрювану низку процесуальних обов’язків, зокрема обмеження на пересування без дозволу слідства, заборону контактувати зі свідками у справі та обов’язок здати документи для виїзду за кордон. Йдеться про запобіжні заходи, які мають забезпечити належний хід розслідування та унеможливити вплив на інших учасників процесу.

    Раніше ВАКС уже обирав запобіжні заходи іншим фігурантам цієї справи, зокрема двом суддям Верховного Суду, яким визначили застави у 2,5 млн грн та 2 млн грн. Таким чином, справа поступово розширюється і охоплює вже кількох чинних представників найвищої судової інстанції.

    Слідство, яке ведуть Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, розглядає версію про існування системної корупційної схеми у Верховному Суді. За даними слідчих, йдеться про ймовірне отримання неправомірної вигоди за ухвалення рішень у справі, пов’язаній із Полтавським гірничо-збагачувальним комбінатом та інтересами групи “Фінанси і кредит”.

    У матеріалах провадження фігурує бізнесмен Костянтин Жеваго, однак він публічно заперечує будь-яку причетність до можливих корупційних домовленостей у Верховному Суді.

    Розслідування триває, а правоохоронні органи продовжують встановлювати можливі зв’язки між фігурантами справи, джерелами коштів та механізмами впливу на ухвалення судових рішень.

  • Чому тисячі кримінальних справ в Україні не доходять до вироків: що показує статистика і резонансні кейси

    Чому тисячі кримінальних справ в Україні не доходять до вироків: що показує статистика і резонансні кейси

    В Україні спостерігається системна проблема: значна частина кримінальних проваджень так і не доходить до вироків суду, попри велику кількість зареєстрованих злочинів і гучні заяви правоохоронних органів. За офіційними даними Офіс Генерального прокурора України, щороку в країні фіксуються сотні тисяч кримінальних правопорушень, однак лише частина з них скеровується до суду, а ще менша — завершується обвинувальними вироками.

    Аналітичні дослідження, зокрема на основі звітів прокуратури та судової адміністрації, підтверджують цей дисбаланс: між кількістю відкритих проваджень і кількістю засуджених осіб існує значний розрив. Фактично система демонструє високу активність на старті — у реєстрації злочинів, але значно нижчу ефективність на фінальному етапі — винесенні вироків.

    Це добре ілюструють дані по окремих категоріях злочинів. Наприклад, лише у сфері шахрайства у 2025 році було зафіксовано майже 49 тисяч кримінальних проваджень, однак лише частина з них отримує судову перспективу. У військових злочинах, пов’язаних із самовільним залишенням частини чи дезертирством, також видно значний розрив: із сотень тисяч відкритих справ до суду доходить лише невелика частина.

    Експерти пояснюють це комплексом системних причин. Насамперед — перевантаженістю слідчих органів. Один слідчий може вести десятки або навіть сотні справ одночасно, що критично знижує якість розслідувань. У таких умовах збір доказів часто є поверхневим, що ускладнює перспективу справи в суді.

    Друга причина — затягування процесів. Підозрювані та їхні адвокати активно використовують процесуальні інструменти для відтермінування розгляду справ. У результаті строки давності можуть спливати ще до винесення вироку, що автоматично закриває можливість покарання.

    Третій фактор — корупційні ризики. У резонансних справах, особливо тих, де фігурують впливові особи або великі фінансові інтереси, часто виникають підозри щодо неформального впливу на слідство чи суд. Хоча такі факти не завжди доведені, сама їхня ймовірність підриває довіру до системи правосуддя.

    Четверта причина — орієнтація правоохоронної системи на «кількість відкритих справ», а не на їх результативність. Відкриття провадження часто розглядається як показник ефективності, тоді як доведення справи до вироку — складніший і менш контрольований процес.

    Окрему увагу привертають резонансні кейси, які стають символами цієї проблеми. Серед них — справи щодо високопосадовців, представників великого бізнесу або правоохоронних органів. Навіть у випадках, коли фіксуються підозри, проводяться обшуки чи затримання, багато проваджень роками не доходять до вироку або взагалі зникають із публічного поля.

    Такі ситуації створюють у суспільстві відчуття вибірковості правосуддя. Якщо у справах із очевидними доказами немає результату, це формує переконання, що система працює не однаково для всіх.

    Аналітики наголошують: головна проблема полягає не в тому, що злочини не фіксуються — навпаки, їх реєструють у великій кількості. Ключова проблема — у відсутності завершеного циклу правосуддя. Без вироку будь-яке розслідування втрачає сенс як інструмент відновлення справедливості.

    Фахівці також звертають увагу на ще один аспект — якість доказової бази. Багато справ розвалюються в судах саме через слабкі або неправильно оформлені докази. Це свідчить про проблеми не лише на рівні слідства, а й у загальній підготовці процесуальних матеріалів.

    У довгостроковій перспективі така ситуація має серйозні наслідки. Відсутність вироків формує відчуття безкарності, що може стимулювати зростання злочинності та підривати довіру до державних інституцій.

    Експерти сходяться на думці, що для зміни ситуації необхідні системні реформи: зменшення навантаження на слідчих, підвищення якості розслідувань, цифровізація процесів, а також реальне посилення незалежності судової системи. Без цих змін дисбаланс між кількістю відкритих справ і кількістю вироків зберігатиметься.

    Таким чином, українська правоохоронна система сьогодні демонструє парадокс: велика кількість кримінальних проваджень не перетворюється на реальні судові рішення. І поки цей розрив не буде подолано, питання ефективності правосуддя залишатиметься одним із ключових викликів для держави.

  • Судді на Закарпатті повідомили про підозру через фейковий науковий ступінь

    Судді на Закарпатті повідомили про підозру через фейковий науковий ступінь

    Офіс Генерального прокурора повідомив про підозру судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області у привласненні бюджетних коштів. За версією слідства, він протягом кількох років отримував доплати за науковий ступінь, якого фактично не мав.

    Як повідомляють у прокуратурі, підставою для нарахування надбавок став диплом доктора філософії у галузі права, виданий Міжрегіональною академією управління персоналом. Водночас цей документ не відповідає державному зразку і не підтверджує наявність наукового ступеня в Україні.

    Слідство також встановило, що відповідний навчальний заклад запровадив власну систему атестації наукових кадрів без належних повноважень, що суперечить вимогам законодавства.

    Попри це, у березні 2017 року суддя подав заяву про встановлення доплати за науковий ступінь, зазначивши недостовірні дані. На підставі цієї інформації йому призначили щомісячну надбавку у розмірі 15% від посадового окладу.

    У результаті, за період із квітня 2017 року до жовтня 2025 року, він безпідставно отримав понад 640 тисяч гривень бюджетних коштів.

    Наразі вирішується питання щодо подальших процесуальних дій у справі.

  • Суддю на Одещині затримали з хабарем за справу про контрабандні цигарки

    Суддю на Одещині затримали з хабарем за справу про контрабандні цигарки

    Суддю Ренійського районного суду Одеської області Івана Бошкова затримали за підозрою в отриманні неправомірної вигоди у справі, пов’язаній із контрабандними тютюновими виробами. За даними слідства, йдеться про 800 євро та 300 доларів, які нібито передали за ухвалення рішення про повернення вилучених цигарок.

    Як повідомляють правоохоронці, до суду надійшли матеріали щодо водія, у якого вилучили тютюнові вироби без акцизних марок. Окрім притягнення чоловіка до відповідальності, суд мав також вирішити питання щодо подальшої долі вилученого товару.

    За версією слідства, суддя кілька разів зустрічався зі свідком у цій справі — 17 та 23 лютого, а також 5 березня. Під час розмов, як стверджує обвинувачення, він наполягав на передачі грошей в обмін на ухвалення рішення про повернення вилучених цигарок. При цьому суддя нібито натякав, що заявник має його «зацікавити», аби уникнути конфіскації товару.

    Домовленість, за даними слідства, маскували під фразу «передати документи». Суддя також пояснював, як діяти: прийти на судове засідання, підготувати необхідні документи та діяти відповідно до його вказівок.

    5 березня було призначено чергове засідання. За інформацією слідства, того дня суддя знову підтвердив намір отримати гроші. Після їх отримання він намагався виїхати з будівлі суду на автомобілі, однак був зупинений правоохоронцями.

    Під час обшуку, як повідомляють слідчі, суддя провів правоохоронців до кабінету секретаря, де взяв матеріали справи, заніс їх до свого кабінету і показав місце, де лежали гроші. Їх виявили вже через кілька хвилин після початку обшуку. При цьому кошти були заховані серед матеріалів іншої судової справи.

    Сам Іван Бошков свою провину заперечує і заявляє, що ситуація була провокацією. Після затримання він відмовився надавати показання та підписувати процесуальні документи.

    Судді вже повідомили про підозру. Вища рада правосуддя надала згоду на його тримання під вартою. Наразі триває подальше розслідування обставин справи.