Адміністрація президента США Дональда Трампа представила нову контртерористичну стратегію Сполучених Штатів на 2026 рік, яка вже викликала широкий міжнародний резонанс через радикальну зміну пріоритетів американської безпекової політики. Документ, оприлюднений Білим домом, фактично закріплює повернення Вашингтона до жорсткої моделі зовнішньої політики, побудованої на принципах «Америка понад усе» та «мир через силу». Нова стратегія суттєво розширює саме поняття тероризму, включаючи до нього не лише ісламістські угруповання, а й транснаціональні наркокартелі, ліворадикальні рухи та організації, які адміністрація Трампа вважає антиамериканськими.
У передмові до документа Дональд Трамп заявив, що його повернення до Білого дому у січні 2025 року поклало край «чотирьом рокам слабкості, капітуляції та принижень». Президент США наголосив, що нова стратегія є «поверненням до здорового глузду», а також пообіцяв максимально жорстку відповідь усім, хто становить загрозу американським громадянам. За словами Трампа, Сполучені Штати більше не обмежуватимуться виключно оборонними діями й готові застосовувати превентивну силу проти потенційних загроз у будь-якій точці світу.
Документ визначає три головні категорії терористичних загроз для США. Першою категорією стали так звані «наркотерористи» — транснаціональні наркокартелі, які адміністрація Трампа тепер розглядає не просто як кримінальні структури, а як повноцінні терористичні організації. Особливу увагу Білий дім приділяє мексиканським картелям, передусім Картелю Сіналоа та угрупованню MS-13, які ще у 2025 році були офіційно внесені Державним департаментом США до списку глобальних терористичних організацій. У Вашингтоні стверджують, що саме ці мережі відіграють ключову роль у масовому постачанні фентанілу до США, що вже призвело до десятків тисяч смертей американців від передозування.
У стратегії прямо зазначено, що незаконний обіг фентанілу та його прекурсорів відтепер розглядається як загроза рівня зброї масового ураження. Таким чином адміністрація Трампа фактично створює юридичне підґрунтя для можливого застосування американських військових сил проти картелів за межами США. Білий дім наголошує, що Вашингтон залишає за собою право завдавати превентивних ударів по мережах постачання наркотиків, лабораторіях і логістичних маршрутах у країнах Західної півкулі. У документі також згадується оновлена «Доктрина Монро», відповідно до якої США вважають Західну півкулю сферою своїх стратегічних інтересів і готові жорстко реагувати на будь-які загрози у регіоні.
Другим головним напрямком нової стратегії залишається боротьба з ісламістським тероризмом. Центральне місце у цьому розділі займає Іран, який у документі названо «спонсором терору номер один у світі». Адміністрація Трампа звинувачує Тегеран у фінансуванні та підтримці радикальних угруповань на Близькому Сході, зокрема «Хезболли», шиїтських міліцій в Іраку та єменських хуситів. Окрім цього, Вашингтон суттєво розширив перелік терористичних організацій, додавши до нього окремі осередки організації «Брати-мусульмани» в Єгипті, Лівані, Судані та Йорданії.
У близькосхідному розділі стратегії Білий дім також заявляє про «успішне завершення війни в Газі» та створення так званої «Ради миру» для стабілізації ситуації у секторі. Адміністрація Трампа стверджує, що новий підхід США дозволив суттєво послабити вплив радикальних ісламістських структур у регіоні. Водночас американська влада наголошує, що готова й надалі застосовувати військову силу для недопущення відновлення терористичних мереж на Близькому Сході.
Окрему увагу у документі приділено внутрішнім загрозам у США. Третьою категорією терористичних угруповань Білий дім називає «жорстоких ліворадикальних екстремістів». У стратегії прямо згадуються анархістські рухи, представники «Антифа» та організації, які адміністрація Трампа характеризує як «радикально протрансгендерні». Автори документа стверджують, що такі рухи становлять небезпеку для американського суспільства, провокують політичне насильство та поширюють антидержавні настрої.
Ця частина стратегії вже викликала різку критику з боку правозахисних організацій та Демократичної партії США. Опоненти Трампа заявляють, що Білий дім фактично намагається прирівняти політичний активізм до тероризму та створює небезпечний прецедент для переслідування ідеологічних опонентів. Водночас прихильники президента вважають, що нова стратегія відображає реальні загрози, з якими стикаються США, та демонструє готовність Вашингтона діяти без компромісів.
У документі також міститься жорстка критика на адресу європейських союзників США. Адміністрація Трампа заявляє, що Європа стала «логістичним та рекрутинговим хабом» для міжнародного тероризму через слабкий контроль над міграцією та недостатні витрати на оборону. Білий дім прямо закликає країни НАТО негайно збільшити фінансування безпеки та переглянути міграційну політику. Трамп у своїх заявах наголосив, що проблеми Європи є значно глибшими, ніж просто економічна стагнація чи недостатнє фінансування армії.
Попри жорстку риторику щодо Близького Сходу та Західної півкулі, у стратегії передбачено скорочення прямої військової присутності США в Африці та частині країн Азії. Вашингтон планує перекласти основний тягар боротьби з тероризмом на місцевих партнерів, залишивши за собою переважно функції розвідки, логістики та координації. Водночас окремим пріоритетом у цих регіонах визначено захист християнських громад від нападів радикальних ісламістських угруповань.
Нова контртерористична стратегія стала продовженням політичного курсу, який Дональд Трамп просував ще під час президентської кампанії 2024 року. Тоді він неодноразово заявляв про необхідність використання військових методів у боротьбі з наркокартелями та посилення контролю над південним кордоном США. Після повернення до влади у 2025 році Трамп одразу підписав указ про початок процедури визнання транснаціональних банд терористичними організаціями, а вже через кілька тижнів Держдеп офіційно включив до списку глобальних терористів одразу вісім великих злочинних угруповань.
Нинішня стратегія демонструє, що адміністрація Трампа остаточно відходить від підходів попередніх років і робить ставку на максимально жорсткі методи забезпечення безпеки. Водночас критики документа попереджають, що така політика може призвести до нових міжнародних конфліктів, посилення напруженості у відносинах із союзниками та подальшої поляризації американського суспільства.
