Gorchitsa.info

Позначка: верховна Рада

  • Свириденко йде: названо чотирьох кандидатів у прем’єри

    Свириденко йде: названо чотирьох кандидатів у прем’єри

    Україна готується до чергового масштабного перезавантаження Кабінету Міністрів. Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко найближчим часом може залишити посаду та перейти на дипломатичну роботу, тоді як у політичних колах уже обговорюють одразу чотирьох можливих претендентів на крісло глави уряду.

    Серед потенційних кандидатів називають генерального директора «Нафтогазу» Сергія Корецького, першого віцепрем’єр-міністра Дениса Шмигаля, міністра оборони Михайла Федорова та мера Харкова Ігоря Терехова. Водночас остаточного рішення щодо майбутнього прем’єр-міністра на момент публікації немає, а всі названі прізвища залишаються предметом політичних консультацій.

    Про можливий сценарій кадрових змін повідомив народний депутат Ярослав Железняк. За його словами, звільнення Свириденко можуть винести на розгляд Верховної Ради вже під час пленарних засідань 13–14 липня. Депутат також припустив, що після відставки прем’єрки вона може очолити українське посольство у США. Офіційно таке дипломатичне призначення поки не підтверджене.

    Зеленський фактично анонсував зміну уряду

    Перед появою інформації про можливих претендентів президент Володимир Зеленський провів зустріч із Юлією Свириденко та заявив про необхідність оновлення Кабінету Міністрів.

    Глава держави подякував прем’єрці за стабільну й ефективну роботу, але повідомив, що запропонував їй очолити новий значущий напрямок у відносинах з одним із ключових партнерів України. Яку саме країну мав на увазі президент, він не уточнив.

    Зеленський пояснив майбутні кадрові зміни переходом до оновленої політичної стратегії. За його задумом, за кожним пріоритетним напрямком міжнародної роботи має бути закріплена конкретна досвідчена людина, відповідальна за практичне виконання домовленостей, досягнутих на рівні лідерів.

    Серед таких напрямків президент назвав співпрацю зі США, реалізацію домовленостей щодо виробництва систем Patriot, створення спільного з європейськими країнами антибалістичного проєкту, відносини з Польщею та Угорщиною, роботу з державами Близького Сходу і Перської затоки, Китай та міжнародні організації.

    Зеленський також прямо заявив, що розраховує провести відповідні заміни в уряді спільно з Верховною Радою. Крім Кабміну, кадрові зміни мають торкнутися керівництва правоохоронних органів.

    Чи справді Свириденко стане послом у США

    Версію про переведення Юлії Свириденко до Вашингтона озвучив Ярослав Железняк. За його інформацією, прем’єрка може стати новою посолкою України у Сполучених Штатах.

    Такий варіант виглядає логічним з огляду на слова Зеленського про «ключового партнера» та значний міжнародний досвід Свириденко. Вона брала участь у переговорах зі США, працювала над економічними домовленостями, залученням інвестицій і програмами відновлення України.

    Водночас указу президента про її призначення посолкою немає. Не оголошувало про таке рішення й Міністерство закордонних справ. Тому говорити про перехід Свириденко на дипломатичну роботу як про доконаний факт поки зарано.

    Сам Железняк назвав цей варіант певною мірою вимушеним рішенням, до якого влада нібито не готувалася заздалегідь. Однак подробиць політичних домовленостей народний депутат не навів.

    Сергій Корецький — несподіваний фаворит

    Одним із претендентів на посаду прем’єра називають керівника «Нафтогазу» Сергія Корецького. У день появи інформації про оновлення Кабміну Зеленський окремо заслухав його доповідь.

    Це привернуло увагу медіа та породило припущення, що Корецький може отримати одну з ключових посад в оновленій системі влади. Україна входить у критично важливий період підготовки до зими, а енергетична стійкість була одним із головних пріоритетів, названих президентом.

    Корецького можуть розглядати як технократичного кандидата, пов’язаного з управлінням великими державними компаніями та енергетикою. Його можливе призначення відповідало б заяві Зеленського про необхідність прискорити трансформацію державних підприємств, від яких залежить стійкість країни.

    Проте офіційного підтвердження, що керівнику «Нафтогазу» запропонували посаду прем’єра, немає. Зустріч із президентом могла стосуватися винятково підготовки газової системи до опалювального сезону.

    Денис Шмигаль може повернутися

    Ще один кандидат — Денис Шмигаль, який уже очолював Кабінет Міністрів та має найбільший досвід керування урядом серед усіх названих претендентів.

    За даними Железняка, у разі відставки Свириденко Шмигаль як перший віцепрем’єр може тимчасово координувати роботу Кабміну до формування нового складу. Це не обов’язково означає, що саме він знову стане повноцінним прем’єр-міністром.

    Перевагою Шмигаля є його досвід роботи в умовах пандемії, повномасштабної війни, енергетичної кризи та переговорів із міжнародними партнерами. Він добре знайомий із механізмами роботи Кабінету Міністрів і Верховної Ради.

    Водночас повернення колишнього прем’єра може виглядати не як повне перезавантаження, а як повернення до попередньої конфігурації влади. Саме тому його кандидатура може розглядатися як тимчасовий або компромісний варіант.

    Михайло Федоров — ставка на технології та оборону

    У переліку кандидатів також фігурує Михайло Федоров. Він став одним із найбільш упізнаваних представників урядової команди завдяки цифровізації державних послуг, розвитку застосунку «Дія», підтримці безпілотних технологій та реформуванню оборонних процесів.

    Його можливе висунення могло б означати ставку на молодшу технократичну команду та прискорення цифрових і оборонних реформ.

    Федоров має високий рівень публічної впізнаваності та досвід роботи з міжнародними технологічними компаніями. Водночас посада прем’єр-міністра потребує керування всіма напрямками уряду — від соціальної політики та фінансів до енергетики, регіонального розвитку й міжнародних переговорів.

    Інформація про те, що Федоров уже погодився очолити Кабмін або отримав відповідну пропозицію, відсутня.

    Ігор Терехов — кандидат від регіонів

    Найбільш несподіваним прізвищем у списку став міський голова Харкова Ігор Терехов.

    Його потенційна кандидатура може бути пов’язана з наміром посилити роботу уряду у прифронтових і прикордонних областях. Харків протягом повномасштабної війни залишається одним із міст, які найчастіше зазнають російських ударів, тому Терехов має практичний досвід управління великим містом в умовах постійної небезпеки.

    Він також займається питаннями відбудови, енергетичної стійкості, евакуації, підтримки комунальних підприємств і взаємодії з міжнародними партнерами.

    Водночас перехід мера Харкова до центральної виконавчої влади став би складним політичним рішенням для самого міста. Офіційно Терехов не підтверджував, що веде переговори про посаду прем’єр-міністра.

    Що станеться з Кабміном після відставки прем’єра

    Відставка прем’єр-міністра має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів. Це прямо передбачено Конституцією та законом про уряд. Однак міністри не припиняють роботу миттєво й не залишають державні органи без керівництва.

    Кабінет Міністрів, який перебуває у відставці, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого уряду. Тобто чинні міністри фактично залишатимуться на посадах у перехідному статусі, доки парламент не завершить усі кадрові голосування.

    Самої заяви президента для звільнення прем’єрки недостатньо. Свириденко має подати заяву про відставку, після чого рішення повинна ухвалити Верховна Рада. Прем’єр-міністр звільняється з посади саме з дня парламентського голосування.

    Як призначатимуть новий уряд

    Формування Кабміну передбачає кілька окремих процедур. Спочатку Верховна Рада має проголосувати за нового прем’єр-міністра. Для рішення необхідна підтримка щонайменше 226 народних депутатів.

    Після призначення глава уряду подає парламенту кандидатури більшості міністрів. Водночас міністра оборони та міністра закордонних справ Верховна Рада призначає за поданням президента.

    Тому звільнення Свириденко, призначення нового прем’єра і затвердження всього Кабміну необов’язково відбудуться в один день. Железняк припускає, що голосування за відставку можливе вже 13–14 липня, але формування нової команди може затягнутися через відсутність остаточно погодженого кандидата.

    Очікується, що фракція «Слуга народу» проведе окреме засідання для обговорення кадрових питань. Саме наявність необхідної кількості голосів стане вирішальною для того, наскільки швидко Банкова зможе реалізувати задумане перезавантаження.

    Наразі достеменно відомо лише про політичне рішення оновити Кабінет Міністрів і запропонувати Свириденко інший напрямок роботи. Її можливе призначення посолкою у США, дата відставки та чотири кандидатури на посаду прем’єра залишаються інформацією від народного депутата, а не завершеними кадровими рішеннями.

  • Зеленський перезавантажує Кабмін: Свириденко йде на новий напрямок

    Зеленський перезавантажує Кабмін: Свириденко йде на новий напрямок

    Президент України Володимир Зеленський анонсував масштабне оновлення Кабінету Міністрів і зміни у керівництві правоохоронних органів. Глава держави заявив, що нинішня структура виконавчої влади потребує переформатування відповідно до нової політичної стратегії, а прем’єр-міністерці Юлії Свириденко запропоновано перейти на інший, важливий напрямок роботи у відносинах з одним із ключових партнерів України.

    Зеленський повідомив про рішення після зустрічі зі Свириденко. Президент подякував їй за стабільну й результативну роботу на чолі уряду, однак наголосив, що для реалізації нових зовнішньополітичних і внутрішніх завдань країні потрібне оновлення Кабміну. Водночас конкретного партнера, за відносини з яким може відповідати Свириденко, глава держави поки не назвав.

    «Ми обговорили деталі з прем’єр-міністром України Юлією Свириденко. Визначили, що для змін потрібне оновлення Кабінету Міністрів», — заявив Зеленський. Він також висловив сподівання, що необхідні кадрові рішення вдасться провести спільно з парламентарями.

    Фактично заява президента означає початок нового етапу переформатування виконавчої влади. Частина українських медіа вже трактує її як анонс відставки Свириденко з посади прем’єр-міністерки, однак на момент заяви офіційного рішення Верховної Ради ще не було оприлюднено. Сам Зеленський говорив саме про необхідність оновлення уряду та проведення відповідних замін разом із парламентом.

    Свириденко запропонували нову роль

    Президент наголосив, що вдячний Юлії Свириденко за її роботу як на посаді очільниці уряду, так і протягом попередніх років у державній команді. За словами Зеленського, їй запропоновано очолити «новий значимий напрямок у відносинах з ключовим партнером».

    Якою саме буде ця посада та про яку країну йдеться, поки не уточнюється. Через це будь-які твердження про можливе дипломатичне призначення, роботу зі Сполученими Штатами, Європейським Союзом або іншою державою наразі залишалися б лише припущеннями.

    Водночас досвід Свириденко справді значною мірою пов’язаний із міжнародними економічними переговорами, залученням інвестицій і відновленням. У червні 2026 року вона очолювала українську делегацію на Конференції з відновлення України URC-2026 у польському Гданську. До української команди тоді ввійшли представники уряду, парламенту, бізнесу, державних компаній і громад.

    Свириденко очолила уряд у липні 2025 року. Її кандидатуру підтримала Верховна Рада, після чого парламент сформував новий склад Кабінету Міністрів. До призначення прем’єркою вона працювала першою віцепрем’єр-міністеркою та міністеркою економіки.

    Нова модель зовнішньої політики

    Однією з головних причин кадрового перезавантаження Зеленський назвав необхідність підвищити відповідальність за ключові міжнародні напрямки. За новою моделлю кожен пріоритетний напрямок має бути закріплений за конкретною досвідченою людиною, яка відповідатиме не лише за переговори, а й за практичну реалізацію домовленостей, досягнутих на рівні лідерів.

    Серед основних пріоритетів президент назвав співпрацю зі Сполученими Штатами та реалізацію домовленостей щодо виробництва систем протиповітряної оборони Patriot. Окремим напрямком має стати спільний із європейськими державами антибалістичний проєкт.

    Уваги потребують і відносини з сусідніми країнами, насамперед із Польщею та Угорщиною. Ще одним перспективним вектором Зеленський назвав держави Близького Сходу та Перської затоки, з якими Україна планує розвивати економічну, оборонну й технологічну співпрацю.

    До переліку стратегічних напрямків також увійшли Китай і ключові міжнародні організації. Таким чином, Київ прагне перейти від загального дипломатичного супроводу до персональної відповідальності посадовців за кожен важливий блок міжнародної роботи.

    Зміни торкнуться правоохоронних органів

    Оновлення не обмежиться Кабінетом Міністрів. Зеленський прямо заявив, що кадрові перестановки відбудуться і серед керівників правоохоронних органів. Конкретних прізвищ, посад або термінів президент не назвав.

    Ця частина заяви може свідчити про ширше перезавантаження державного управління, покликане посилити відповідальність за внутрішню безпеку, дотримання законності та виконання рішень влади. Однак до появи офіційних указів, подань чи рішень парламенту говорити про конкретні звільнення або призначення передчасно.

    Президент лише зазначив, що кадрові зміни мають забезпечити виконання оновленої політичної стратегії. За його словами, Україні потрібна нова якість управління як у міжнародній роботі, так і всередині держави.

    Прифронтові області та підготовка до зими

    Серед внутрішніх пріоритетів Зеленський окремо виділив посилення роботи у прифронтових і прикордонних регіонах. Ці території потребують особливої уваги через постійні російські атаки, руйнування інфраструктури, евакуацію населення та необхідність підтримувати роботу критичних служб.

    Одним із найважливіших завдань для оновленої урядової команди має стати підготовка до зими. Президент наголосив, що Україна повинна бути готовою до всіх можливих загроз, зокрема до нових атак Росії на енергетичну інфраструктуру.

    Крім того, Зеленський закликав прискорити трансформацію державних компаній, від ефективності яких значною мірою залежить стійкість країни. Йдеться про підприємства, пов’язані з енергетикою, транспортом, оборонним сектором, логістикою та іншими стратегічними сферами.

    Окремої уваги, за словами президента, потребує виконання домовленостей із партнерами щодо відновлення України. Цей напрямок охоплює залучення міжнародного фінансування, модернізацію енергетики, відбудову житла й соціальної інфраструктури, підтримку бізнесу та відновлення громад.

    Хто може очолити новий уряд

    Зеленський поки не назвав кандидата на посаду нового прем’єр-міністра. Офіційно також не представлено майбутній склад Кабміну чи перелік міністрів, яких планують замінити.

    Напередодні у медіа та серед окремих народних депутатів обговорювалася можлива зміна прем’єра, однак ці повідомлення не були офіційним рішенням. Зокрема, звучали припущення щодо інших представників уряду, але на момент президентської заяви жодної кандидатури Зеленський публічно не підтвердив.

    Тому головна інтрига найближчих днів полягає у тому, кого Банкова запропонує на чолі оновленого Кабміну, які міністерства можуть змінити керівників і чи вдасться швидко зібрати необхідну підтримку у Верховній Раді.

    Заява Зеленського свідчить, що кадрові зміни планують провести не як одиничні звільнення, а як частину ширшого політичного перезавантаження. Воно має одночасно охопити уряд, правоохоронну систему, міжнародну політику, підготовку до зими, відновлення та роботу з прифронтовими регіонами.

    Наразі відомо лише те, що Свириденко запропоновано перейти на новий стратегічний напрямок, а чинний Кабмін очікує суттєве оновлення. Остаточні прізвища, посади й конфігурація нового уряду стануть зрозумілими після офіційних подань і рішень Верховної Ради.

  • Сутичка з ТЦК сталася в окрузі Піпи, побічниці “жорсткої мобілізації”

    Сутичка з ТЦК сталася в окрузі Піпи, побічниці “жорсткої мобілізації”

    Конфлікт між місцевими мешканцями та військовослужбовцями ТЦК у Львові отримав не лише суспільний, а й політичний підтекст. Інцидент стався ввечері 8 липня у Сихівському районі міста — саме ця частина Львова входить до одномандатного виборчого округу №115, від якого у 2019 році до Верховної Ради була обрана Наталія Піпа від партії «Голос». За даними Верховної Ради, Піпа є народною депутаткою дев’ятого скликання, членкинею фракції «Голос» та секретаркою парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій.

    За інформацією Центральної виборчої комісії, округ №115 охоплює частину Львова, зокрема території, до яких належить Сихів. Саме там 8 липня стався резонансний конфлікт із ТЦК, під час якого натовп заблокував, пошкодив і перекинув службовий автомобіль військовослужбовців. На виборах 2019 року Наталія Піпа перемогла в цьому окрузі як кандидатка від партії «Голос».

    За даними Львівського обласного ТЦК та СП, інцидент розпочався близько 21:30 на проспекті Червоної Калини. Військовослужбовці разом із поліцейськими зупинили чоловіка для перевірки військово-облікових документів. У ТЦК заявили, що під час перевірки з’ясувалося: чоловік із 12 червня перебував у розшуку за порушення правил військового обліку. Його доставили до ТЦК та направили на проходження військово-лікарської комісії.

    Після цього, за версією ТЦК, на місці залишилася інша група оповіщення, яку заблокувала група невідомих осіб. Люди оточили службовий автомобіль, поводилися агресивно, суттєво пошкодили транспортний засіб, а згодом перекинули його. У ТЦК заявили, що всім подіям буде надана правова оцінка, а винні понесуть відповідальність згідно із законом.

    Пізніше на брифінгу представники влади, поліції та військкомату пояснили, що відео, яке поширилося в соцмережах і на якому військовослужбовець ТЦК б’є чоловіка, є неповним. За словами начальника Сихівського районного ТЦК та СП, конфлікт почався раніше, але цей момент не потрапив у кадр. Він також заявив, що не має інформації про те, нібито група оповіщення затримала ще одного чоловіка.

    На тлі цього інциденту увага частини медіа та користувачів соцмереж перемкнулася на Наталію Піпу, адже саме вона представляє округ, де сталася сутичка. Додаткового резонансу ситуації надало те, що депутатка раніше неодноразово висловлювалася щодо мобілізаційної політики та відстрочок для студентів.

    Зокрема, Піпа коментувала тему масових перевірок відвідуваності у закладах освіти через різке збільшення кількості студентів мобілізаційного віку. За її словами, студентів можуть відраховувати навіть через кілька пропусків, а разом із цим вони можуть втратити право на відстрочку від мобілізації. Вона пояснювала, що у вишах перевіряють присутність студентів через «великий наплив» чоловіків призовного віку.

    Також нардепка раніше заявляла, що чоловіки призовного віку, які здобувають не першу вищу освіту, можуть втратити право на відстрочку. За її словами, контрактна форма навчання сама по собі не гарантує відстрочки, а ключовим має бути саме здобуття першої освіти відповідного рівня.

    У публічному просторі ці заяви Піпи часто трактували як підтримку жорсткішого підходу до використання освіти як підстави для відстрочки від мобілізації. Водночас сама депутатка у своїх коментарях наголошувала на необхідності прибрати зловживання, коли статус студента використовують не для навчання, а для уникнення призову.

    Окремий суспільний резонанс раніше викликала інформація про чоловіка Наталії Піпи. За даними українських медіа з посиланням на декларацію депутатки, її чоловік Андрій Рущак у 2023 році працевлаштувався у львівський ліцей №93. Українські Новини писали, що за 2023 рік він отримав 35,2 тис. грн зарплати у цьому закладі, а робота в ліцеї зазначена як основна.

    Згодом інші видання повідомляли, що Рущак має відстрочку від мобілізації через роботу в освіті, хоча ці твердження потребують офіційного підтвердження від компетентних органів. У публічних джерелах також згадувалося, що він пов’язаний із ІТ-сферою та бізнесом.

    Станом на момент появи перших публікацій про політичний контекст інциденту на Сихові Наталія Піпа публічно не коментувала сам конфлікт із ТЦК у своєму окрузі. Водночас події у Львові вже отримали реакцію міської влади, військового командування та правоохоронців.

    Мер Львова Андрій Садовий назвав інцидент «дуже поганим симптомом» і заявив, що всі, хто порушив закон, мають понести відповідальність. Начальник ГУР Кирило Буданов також різко відреагував на події, закликавши українців подумати, хто захищатиме їх завтра, якщо сьогодні вони б’ють військовослужбовців власної армії.

    Конфлікт на Сихові став одним із найгучніших інцидентів навколо мобілізації за останні місяці. Він поєднав одразу кілька чутливих тем: дії ТЦК, ставлення суспільства до мобілізації, роботу правоохоронців, відповідальність місцевих політиків та питання справедливості відстрочок.

    Наразі правоохоронці встановлюють усіх учасників події та аналізують відео з місця конфлікту. Дії військовослужбовців ТЦК також мають перевірити в межах службового розслідування. Водночас політична складова скандалу лише набирає обертів, адже інцидент стався в окрузі депутатки, яка раніше активно висловлювалася щодо обмеження можливостей для ухилення від мобілізації через освіту.

  • Україна визначила місце для Національного пантеону: що вирішив Кабмін

    Україна визначила місце для Національного пантеону: що вирішив Кабмін

    Кабінет міністрів України ухвалив постанову, яка визначає місце для створення Українського національного пантеону. Меморіальний комплекс, покликаний стати головним місцем вшанування борців за незалежність України, визначних державних діячів, військових, науковців, митців та інших видатних українців, планують розмістити на території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” у самому центрі столиці. Таким чином уряд розпочав практичну реалізацію одного з наймасштабніших державних проєктів у сфері політики національної пам’яті за роки незалежності України.

    Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

    Ухвалена постанова закладає основу для створення Пантеону та визначає подальші кроки державних органів щодо його реалізації. Документ був підготовлений Українським інститутом національної пам’яті та передбачає розробку повноцінної концепції майбутнього меморіального комплексу, його структури, принципів функціонування та порядку вшанування осіб, які зробили визначний внесок у боротьбу за незалежність і розвиток української держави.

    В Інституті національної пам’яті наголошують, що Український національний пантеон має стати не лише місцем поховання визначних українців, а й масштабним символічним простором, який відображатиме історію боротьби українського народу за власну державність упродовж багатьох століть. За задумом авторів проєкту, це буде комплекс, який поєднає меморіальну, культурну, просвітницьку та наукову функції.

    Очікується, що Пантеон стане місцем загальнонаціонального вшанування українських діячів різних історичних епох — від борців за незалежність часів Української Народної Республіки та визвольних змагань ХХ століття до сучасних захисників України, які віддали життя під час російсько-української війни.

    Одним із головних напрямків реалізації проєкту стане розробка державної концепції меморіалізації. Саме вона визначить, хто саме може бути похований у Пантеоні, за якими критеріями ухвалюватимуться відповідні рішення, як здійснюватиметься перепоховання та якими будуть архітектурні й символічні елементи майбутнього комплексу.

    Окремий блок роботи стосуватиметься проведення широких експертних та громадських консультацій. До обговорення планують залучити істориків, археологів, архітекторів, мистецтвознавців, представників громадських організацій, духовенства, науковців, діячів культури та міжнародних експертів. Влада наголошує, що створення такого меморіального комплексу повинно відбуватися максимально відкрито із врахуванням думки професійної спільноти та суспільства.

    Важливою складовою майбутньої роботи стане верифікація кандидатур осіб, яких можуть перепоховати до Українського національного пантеону. Це завдання уряд поклав на Український інститут національної пам’яті та Міністерство закордонних справ України.

    Відомства мають провести комплексне дослідження щодо українських діячів, які сьогодні поховані за межами держави. Насамперед йдеться про борців за незалежність України, політичних діячів, військових командирів, представників української еміграції, діячів науки, культури, мистецтва та духовенства, які зробили визначний внесок у становлення української державності, однак були поховані в інших країнах через історичні обставини.

    Уряд також допускає можливість перепоховання окремих членів родин таких діячів, якщо це відповідатиме встановленим критеріям та рішенням спеціально створених експертних комісій.

    Окрему роль у реалізації проєкту відіграватиме Міністерство культури та стратегічних комунікацій. Саме воно має визначити конкретну земельну ділянку в межах території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”, де буде розташований майбутній Пантеон.

    Під час вибору місця враховуватиметься низка важливих факторів. Насамперед ідеться про статус Києво-Печерської лаври як пам’ятки національного значення та об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Саме тому будь-які роботи повинні здійснюватися відповідно до українського законодавства про охорону культурної спадщини, міжнародних конвенцій та вимог щодо збереження історичного середовища.

    Крім того, Міністерство культури має організувати міжнародний архітектурний конкурс, під час якого буде обрано найкращий проєкт майбутнього Пантеону. До участі в ньому планують запросити провідних українських та іноземних архітекторів, містобудівників, реставраторів, дизайнерів і спеціалістів із меморіальної архітектури.

    До конкурсної комісії також планують залучити представників органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, міжнародних інституцій, істориків, мистецтвознавців, релігійних громад та інших фахівців. Очікується, що такий підхід дозволить створити сучасний меморіальний комплекс, який гармонійно поєднається з історичним середовищем Києво-Печерської лаври та відповідатиме найкращим світовим практикам.

    Створення Пантеону фінансуватиметься за рахунок державного бюджету України. Водночас законодавство дозволяє використовувати й інші джерела фінансування, які не заборонені законом, зокрема благодійні внески, гранти міжнародних організацій та кошти меценатів.

    Правову основу для створення Українського національного пантеону Верховна Рада заклала 1 липня, коли ухвалила законопроєкт №15360. Документ підтримали 287 народних депутатів, що забезпечило його впевнене прийняття парламентом.

    У пояснювальній записці до законопроєкту зазначалося, що Україна досі не мала єдиного державного місця, де на найвищому рівні вшановувалися б видатні діячі української історії. Автори документа наголошували, що більшість європейських держав уже давно мають власні національні пантеони або меморіальні комплекси, які стали символами державності, історичної пам’яті та національної єдності.

    На думку ініціаторів створення Пантеону, поява такого комплексу дозволить не лише належним чином увічнити пам’ять про визначних українців, а й стане важливим елементом формування сучасної української історичної політики, розвитку національної ідентичності та патріотичного виховання майбутніх поколінь.

    Водночас ініціатива ще до її остаточного ухвалення викликала міжнародний резонанс. Найбільш критично на законопроєкт відреагували у Польщі. У Канцелярії президента Кароля Навроцького заявили, що внесення документа президентом України Володимиром Зеленським стало черговим кроком, який, на думку Варшави, може ускладнити українсько-польський історичний діалог.

    Польська сторона пов’язала появу законопроєкту із рішенням української влади надати одному з військових підрозділів назву на честь героїв Української повстанської армії. У Варшаві заявили, що такі рішення можуть призвести до подальшого загострення історичних суперечностей між двома державами.

    Попри це українська влада наголошує, що створення Українського національного пантеону є суверенним рішенням держави та частиною політики відновлення історичної справедливості. У Києві підкреслюють, що головною метою проєкту є гідне вшанування тих, хто у різні історичні періоди віддав життя або зробив визначний внесок у боротьбу за свободу, незалежність і розвиток України.

    Очікується, що після завершення розробки концепції, проведення архітектурного конкурсу та погодження всіх необхідних процедур розпочнеться безпосереднє створення меморіального комплексу. У перспективі Український національний пантеон має стати одним із головних символів сучасної української державності, місцем проведення офіційних церемоній, державних заходів і вшанування пам’яті людей, які творили історію незалежної України.

  • Тимошенко програла апеляцію: ВАКС відмовився передавати справу до іншого суду

    Тимошенко програла апеляцію: ВАКС відмовився передавати справу до іншого суду

    Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ВАКС) відмовила народній депутатці та лідерці партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко у задоволенні клопотання про зміну підсудності її кримінального провадження. Таким чином справа й надалі розглядатиметься саме у ВАКС, який суд визнав належним судом для її розгляду. Про рішення повідомила Transparency International Ukraine.

    Колегія суддів Апеляційної палати дійшла висновку, що жодних правових підстав для передачі матеріалів до іншого суду немає. Суд також не встановив обставин, які могли б свідчити про упередженість ВАКС або створювати конфлікт інтересів під час розгляду справи.

    Захист Тимошенко наполягав, що кримінальне провадження має бути передане до Київського апеляційного суду. Основним аргументом адвокатів було те, що народний депутат Сергій Власенко, який є членом фракції «Батьківщина» та одним із найближчих соратників Тимошенко, очолює Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради, яка аналізує діяльність правоохоронних органів і судів, зокрема Вищого антикорупційного суду. На думку сторони захисту, це могло створювати сумніви щодо неупередженості судового розгляду.

    Водночас представники Transparency International Ukraine зазначили, що такі клопотання можуть бути спрямовані на затягування судового процесу, оскільки подання заяви про зміну підсудності автоматично призупиняє підготовче провадження до ухвалення рішення Апеляційною палатою.

    Історія цього клопотання триває ще з червня. Спочатку Апеляційна палата ВАКС мала розглянути його 24 червня, однак засідання було перенесене після звернення самої Тимошенко. Вона повідомила суд, що перебуває у закордонних відрядженнях до Франції та Австрії і хоче особисто брати участь у розгляді питання про передачу справи до іншого суду. Тоді суд погодився відкласти слухання та призначив його на 3 липня.

    Кримінальне провадження щодо Юлії Тимошенко перебуває у ВАКС після завершення досудового розслідування, яке здійснювали детективи НАБУ під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

    26 травня САП направила обвинувальний акт до суду. За версією слідства, Тимошенко інкримінується пропозиція неправомірної вигоди народним депутатам інших фракцій за підтримку потрібних законопроєктів у Верховній Раді. Слідчі стверджують, що під час обшуку в офісі партії «Батьківщина» 13 січня було вилучено 40 тисяч доларів, які, за версією обвинувачення, призначалися для підкупу парламентарів.

    Ключовими доказами у справі, за даними НАБУ, є аудіозаписи розмов, на яких, за версією слідства, зафіксовано обговорення можливих виплат депутатам за голосування щодо окремих законодавчих ініціатив. Захист Тимошенко категорично заперечує ці обвинувачення та заявляє, що записи були сфальсифіковані. Сама народна депутатка також стверджує, що вилучені кошти є її особистими заощадженнями і не мають жодного стосунку до кримінального провадження.

    У січні Вищий антикорупційний суд обрав Тимошенко запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 33,3 млн грн та поклав на неї низку процесуальних обов’язків, серед яких було обмеження виїзду за межі Київської області без дозволу суду. Згодом суд також наклав арешт на частину її активів, що перебували на рахунках в Ощадбанку, хоча арешт із трьох автомобілів було скасовано.

    Після рішення Апеляційної палати ВАКС підготовче провадження у справі може бути продовжене вже без перешкод. Наступним етапом стане підготовче судове засідання, під час якого суд визначатиме порядок розгляду обвинувального акта по суті.

    Сама Юлія Тимошенко продовжує наполягати на своїй невинуватості та неодноразово заявляла, що розцінює кримінальне провадження як політично мотивоване. Також вона публічно критикувала діяльність НАБУ та САП і виступала за зміну моделі функціонування антикорупційних органів.

    Наразі ж рішення Апеляційної палати означає, що кримінальне провадження залишиться у юрисдикції Вищого антикорупційного суду, який і продовжить його розгляд відповідно до чинного законодавства.

  • Новий дипломатичний скандал? Соратник Навроцького назвав захід України “Східною Малопольшею”

    Новий дипломатичний скандал? Соратник Навроцького назвав захід України “Східною Малопольшею”

    Новий дипломатичний скандал розгортається між Україною та Польщею після заяви голови Канцелярії президента Польщі Збігнєва Богуцького. Коментуючи рішення Верховної Ради України про створення Українського національного пантеону, польський посадовець використав історичний термін «Східна Малопольща» стосовно західних областей України та різко розкритикував державну політику Києва щодо вшанування діячів українського визвольного руху.

    Заява пролунала під час спілкування Богуцького з журналістами після ухвалення Верховною Радою законопроєкту про створення Українського національного пантеону. Представник адміністрації президента Кароля Навроцького наголосив, що Україна є суверенною державою і має право ухвалювати власні закони, однак поставив під сумнів правильність такого рішення.

    За словами Богуцького, героїзація Степан Бандера та діячів Українська повстанська армія, яких польська сторона пов’язує із Волинською трагедією, нібито не відповідає європейським та трансатлантичним цінностям.

    «ЦЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ, У НИХ Є СУВЕРЕНІТЕТ ТА СВОБОДА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ; ПИТАННЯ У ТОМУ, ЧИ ПРАВИЛЬНІ ЦІ РІШЕННЯ. НА МОЮ ДУМКУ, А НАСАМПЕРЕД НА ДУМКУ ПРЕЗИДЕНТА КАРОЛЯ НАВРОЦЬКОГО, ПРОСЛАВЛЕННЯ БАНДЕРИ ТА ЗЛОЧИНЦІВ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ НА ВОЛИНІ ТА У СХІДНІЙ МАЛОПОЛЬЩІ, – ЦЕ НЕ ТОЙ ШЛЯХ, ЯКИЙ ВЕДЕ ДО ЗАХОДУ», – заявив Богуцький.

    Саме використання терміна «Східна Малопольща» стало предметом гострої дискусії. Це історична назва, яку польська влада офіційно застосовувала у 1918–1939 роках щодо українських територій, що входили до складу Другої Речі Посполитої. У міжвоєнний період цей термін використовувався замість назв «Західна Україна» або «Східна Галичина» в офіційних документах польської держави. Саме тому сьогодні його використання щодо сучасної території України багатьма сприймається як політично та історично чутливе.

    Богуцький також заявив, що Польща «ніколи не погодиться» із прославленням діячів українського визвольного руху та назвав останні рішення Києва у сфері історичної пам’яті конфронтаційними.

    За його словами, президент Польщі Кароль Навроцький неодноразово наголошував, що питання пам’яті жертв Волинської трагедії залишається принциповим для польської держави.

    Підставою для нової хвилі дискусій стало ухвалення Верховною Радою закону про створення Українського національного пантеону. Закон передбачає створення у Києві меморіального комплексу для вшанування видатних українців, які зробили визначний внесок у боротьбу за незалежність держави, розвиток української армії, науки, культури, освіти та громадянського суспільства.

    Пантеон матиме спеціальний правовий статус і буде відкритим для громадськості. Закон був підтриманий парламентом 1 липня після внесення відповідної законодавчої ініціативи Президентом України.

    Заяви польського посадовця вже викликали активне обговорення в українському інформаційному просторі. Частина українських експертів та публіцистів звернула увагу саме на використання терміна «Східна Малопольща», наголошуючи, що він асоціюється з історичною політикою міжвоєнної Польщі щодо українських земель.

    Зокрема, журналіст Андрій Смолій висловив думку, що подібна риторика нагадує використання історичних назв для обґрунтування територіальних претензій, однак ця оцінка є його особистою позицією, а не офіційною позицією державних органів України чи Польщі.

    Нинішній конфлікт став продовженням напруження у польсько-українських відносинах навколо історичної пам’яті. Останніми тижнями між країнами вже виникали суперечки після присвоєння почесного найменування «Героїв УПА» одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ. Це рішення викликало критику польських політиків, зокрема президента Кароля Навроцького та представників уряду. Пізніше між сторонами виникла нова дипломатична суперечка навколо державних нагород та історичної політики.

    Попри розбіжності у питаннях історичної пам’яті, Україна та Польща залишаються стратегічними партнерами у сфері безпеки та підтримки України у війні проти Росії. Водночас історичні питання й надалі залишаються одними з найскладніших у двосторонньому діалозі та регулярно стають причиною політичних дискусій.

  • Не власник, але був за кермом? Законопроєкт пропонує кардинально змінити порядок сплати штрафів

    Не власник, але був за кермом? Законопроєкт пропонує кардинально змінити порядок сплати штрафів

    Верховна Рада розглядає законодавчі зміни, які можуть суттєво спростити процедуру сплати штрафів за порушення правил дорожнього руху, зафіксовані камерами автоматичної фіксації. Йдеться про законопроєкт №15348, який, окрім посилення відповідальності за перевищення швидкості, містить важливу норму для водіїв, що керують автомобілем, який належить іншій особі. Документ має усунути юридичну колізію, через яку фактичний порушник сьогодні часто не може своєчасно оплатити штраф і скористатися передбаченою законом 50-відсотковою знижкою.

    Необхідність змін виникла після серії гучних дорожньо-транспортних пригод, найбільш резонансною з яких стала смертельна аварія на Караваєвих Дачах у Києві 5 червня 2026 року. Тоді водій автомобіля Mercedes, який мав десятки зафіксованих порушень правил дорожнього руху, спричинив ДТП, у якій загинули четверо людей. Саме ця трагедія стала поштовхом до комплексного перегляду системи відповідальності за порушення швидкісного режиму та інших норм безпеки дорожнього руху.

    Законопроєкт №15348 був зареєстрований у Верховній Раді 24 червня 2026 року. Його авторами виступила група народних депутатів із Комітету з питань правоохоронної діяльності. Документ наразі перебуває на розгляді профільного парламентського комітету.

    Однією з ключових новацій документа є врегулювання ситуації, коли автомобілем керує не його власник. За чинним законодавством, якщо камера автоматичної фіксації зафіксувала порушення, постанова про адміністративне стягнення автоматично оформлюється саме на власника транспортного засобу незалежно від того, хто перебував за кермом у момент правопорушення. Формально закон дозволяє реальному водієві визнати свою вину та взяти відповідальність на себе відповідно до статті 279³ Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте реалізація цього механізму на практиці виявилася значно складнішою.

    Як пояснив адвокат Дмитро Бузанов, сьогодні виникає парадоксальна ситуація. Для того щоб офіційно переоформити відповідальність на фактичного водія, необхідно подати підтвердження сплати штрафу. Але реквізити для оплати в постанові оформлені на власника автомобіля. Через це особа, яка фактично керувала транспортним засобом, не може коректно сплатити штраф від свого імені до моменту внесення змін у постанову. У результаті формується своєрідне замкнене коло: спочатку потрібно переоформити відповідальність, але для цього необхідно вже мати підтвердження оплати штрафу.

    Саме цю проблему і покликаний вирішити законопроєкт. Якщо документ буде ухвалено, оплатити штраф зі знижкою 50% протягом встановленого законом пільгового строку зможе будь-яка особа, яка визнає, що саме вона керувала автомобілем під час порушення. При цьому не матиме значення, чи є ця людина власником транспортного засобу. Таким чином законодавці прагнуть зробити процедуру більш зрозумілою, логічною та позбавленою зайвих бюрократичних перепон.

    Втім, спрощення процедури оформлення відповідальності є лише частиною масштабної реформи. Законопроєкт №15348 також пропонує суттєво змінити систему штрафів за перевищення швидкості. Замість нинішньої дворівневої системи передбачено чотири рівні адміністративної відповідальності залежно від величини перевищення швидкісного режиму. За перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год штраф пропонується збільшити до 680 гривень, понад 40 км/год — до 2040 гривень, понад 60 км/год — до 2720 гривень, а більш ніж на 80 км/год — до 3400 гривень. Для водіїв, які систематично допускають грубі порушення швидкісного режиму, передбачено окреме покарання — штраф у розмірі 17 тисяч гривень у разі п’яти і більше аналогічних порушень протягом року.

    Документ також змінює правила застосування пільгової оплати. Для менш тяжких порушень можливість сплатити половину штрафу протягом десяти днів зберігатиметься. Натомість для найсерйозніших випадків перевищення швидкості така знижка більше не діятиме. Законодавці також пропонують виключити можливість закривати окремі справи через малозначність правопорушення, якщо йдеться про суттєве перевищення швидкісного режиму.

    У Департаменті патрульної поліції підтримують необхідність змін. Перший заступник начальника ДПП Олексій Білошицький наголошував, що нинішні штрафи давно втратили превентивний ефект і не стримують системних порушників. За офіційною статистикою, лише за перше півріччя 2026 року через перевищення швидкості сталося понад 4300 дорожньо-транспортних пригод із потерпілими, у яких загинули сотні людей, а тисячі отримали травми. Саме перевищення швидкості залишається однією з головних причин смертельних аварій на українських дорогах.

    Експерти зазначають, що запропоноване спрощення процедури оформлення штрафів не посилює відповідальність для водіїв, а навпаки — дозволяє усунути очевидну адміністративну прогалину. Якщо Верховна Рада підтримає законопроєкт, фактичний водій зможе оперативно підтвердити свою відповідальність, скористатися пільговою оплатою штрафу та уникнути тривалих процедур переоформлення постанови.

    Наразі законопроєкт №15348 перебуває на стадії опрацювання у профільному комітеті Верховної Ради. Після завершення підготовки документ має бути винесений на розгляд парламенту, де депутати визначать його подальшу долю.

  • Оборона “з’їла” 63% бюджету: Підласа пояснила, чому Україна критично залежить від міжнародної допомоги

    Оборона “з’їла” 63% бюджету: Підласа пояснила, чому Україна критично залежить від міжнародної допомоги

    Понад третину видатків державного бюджету України у першому півріччі 2026 року профінансували міжнародні партнери. За словами голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету Роксолани Підласи, частка зовнішньої фінансової підтримки у фінансуванні видатків загального фонду державного бюджету за перші шість місяців року перевищила 37%. Водночас основна частина бюджетних коштів продовжує спрямовуватися на фінансування сектору безпеки та оборони. Про це вона повідомила, підбиваючи підсумки виконання державного бюджету за перше півріччя 2026 року.

    За словами Підласи, у січні–червні 2026 року Україна отримала та спрямувала на фінансування невійськових видатків державного бюджету понад 18 млрд доларів міжнародної фінансової допомоги. Із цієї суми майже 13 млрд доларів становили гранти, тобто безповоротна фінансова підтримка, яка не потребує повернення. Решта коштів була надана у вигляді пільгових кредитів міжнародних партнерів.

    Водночас найбільшою статтею державних витрат залишається оборона. За перші шість місяців року на сектор безпеки та оборони було спрямовано 1,4 трильйона гривень, що становить 63% усіх видатків загального фонду державного бюджету. Загалом видатки загального фонду бюджету за цей період сягнули 2,2 трильйона гривень. Така структура витрат, за словами Підласи, свідчить про безпрецедентне навантаження на державні фінанси в умовах повномасштабної війни.

    Голова бюджетного комітету наголосила, що саме міжнародна фінансова підтримка дозволяє Україні забезпечувати стабільне фінансування цивільних видатків, адже внутрішні бюджетні ресурси насамперед спрямовуються на забезпечення потреб Сил оборони. За її словами, через таку структуру фінансування особливо важливим залишається виконання Україною взятих на себе зобов’язань перед міжнародними партнерами, зокрема умов меморандуму з Міжнародним валютним фондом (МВФ) та програми Ukraine Facility Європейського Союзу.

    Водночас доходи державного бюджету демонструють позитивну динаміку. За даними Підласи, доходи загального фонду державного бюджету без урахування грантів за перше півріччя 2026 року становили 1,3 трильйона гривень. Цей показник майже відповідає затвердженому плану та на 21,7% перевищує результат аналогічного періоду 2025 року. Зростання доходів забезпечили насамперед податкові надходження, покращення адміністрування платежів та поступове відновлення економічної активності.

    Україна продовжує отримувати масштабну фінансову підтримку від міжнародних партнерів у межах кількох ключових програм. Однією з найбільших є Ukraine Facility — чотирирічна програма Європейського Союзу загальним обсягом 50 млрд євро, яка передбачає надання Україні грантів і пільгових кредитів за умови виконання визначених реформ. Окремо фінансування надходить від МВФ у межах програми Extended Fund Facility (EFF), а також від країн G7, Світового банку та інших міжнародних фінансових інституцій.

    Економісти зазначають, що нинішня модель фінансування державних фінансів дозволяє Україні концентрувати власні податкові надходження на потребах оборони, тоді як міжнародна допомога покриває переважно соціальні виплати, освіту, медицину, пенсійне забезпечення, функціонування державних установ та інші цивільні видатки. Такий підхід став одним із ключових елементів фінансової стійкості країни в умовах тривалої війни.

    Попри значний рівень зовнішньої підтримки, українська влада наголошує, що довгострокова фінансова стабільність напряму залежить від продовження співпраці з міжнародними донорами, своєчасного виконання структурних реформ та збереження макрофінансової стабільності. Саме тому виконання умов програм МВФ і Ukraine Facility залишається одним із ключових пріоритетів уряду та парламенту, адже від цього залежить подальше надходження міжнародного фінансування, яке сьогодні забезпечує понад третину всіх видатків державного бюджету України.

  • В Україні переписали правила для переселенців: що зміниться після рішення Ради

    В Україні переписали правила для переселенців: що зміниться після рішення Ради

    Верховна Рада України ухвалила в цілому законопроєкт №12301, який передбачає комплексне оновлення державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та запроваджує нову модель підтримки переселенців, що базується на цифровізації, індивідуальному підході та розширенні житлових можливостей. Про це повідомила голова парламентського Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк.

    За словами ініціаторів реформи, ухвалений документ фактично змінює підхід держави до роботи з внутрішньо переміщеними особами — від формального обліку до системи, яка орієнтується на реальні потреби людей, які були змушені залишити свої домівки через війну.

    Однією з ключових новацій є відмова від паперових довідок про статус ВПО. Відтепер підтвердженням статусу переселенця стане електронний витяг із державної інформаційної системи. Це рішення покликане зменшити бюрократію, пришвидшити доступ до послуг і мінімізувати залежність громадян від паперових документів, які часто потребували додаткових процедур оформлення та поновлення.

    Водночас закон закріплює принцип, за яким внутрішньо переміщені особи зможуть користуватися повним обсягом конституційних прав і свобод незалежно від факту реєстрації як ВПО. У парламенті наголошують, що реєстрація надалі матиме значення лише у випадках, коли йдеться про отримання додаткових соціальних гарантій або спеціальних пільг. Це, зокрема, має запобігати зловживанням і забезпечити справедливий розподіл державної підтримки.

    Окрему увагу в законі приділено фінансовій допомозі. Вона більше не буде уніфікованою для всіх переселенців, а визначатиметься на основі оцінки індивідуальних потреб кожної людини або сім’ї. Такий підхід, як зазначають автори реформи, дозволить зробити систему підтримки більш точною та ефективною, спрямовуючи ресурси саме туди, де вони найбільш необхідні.

    Зміни також стосуються житлової політики для ВПО. Закон передбачає перехід від виключно тимчасового розміщення до довгострокових житлових рішень. Серед них — пільгові кредити на придбання житла, механізми викупу житла державою, субсидована оренда, а також інші інструменти, що мають забезпечити переселенцям стабільні умови проживання.

    У документі також врегульовано діяльність місць тимчасового проживання, які продовжать відігравати роль у системі підтримки, однак розглядатимуться лише як один з елементів більш широкої житлової політики, а не як єдине рішення для ВПО.

    Ще однією важливою зміною стало запровадження чіткішої термінології у законодавстві. Вперше на нормативному рівні розмежовуються поняття “адаптація”, “інтеграція” та “реінтеграція” внутрішньо переміщених осіб. Це дозволяє структурувати державну політику як поетапний процес — від вимушеного переміщення до можливого повернення додому або повної інтеграції в нових громадах.

    Олена Шуляк наголосила, що новий закон спрямований на те, щоб відійти від суто адміністративного підходу та перейти до людиноцентричної моделі, де держава реагує не лише на статус, а насамперед на реальні потреби громадян.

    Окремо підкреслюється, що ухвалення закону — лише перший етап реформи. Для повного запуску нової системи необхідно ухвалити підзаконні акти, оновити державні реєстри та запровадити нові цифрові механізми обліку та взаємодії з переселенцями.

    У парламенті зазначають, що житлова проблема залишається однією з найгостріших для ВПО, адже значна частина переселенців змушена витрачати непропорційно велику частину доходів на оренду житла або проживання у тимчасових умовах. Саме тому новий закон робить акцент на розвитку доступного житла та фінансових інструментів його придбання.

    Раніше в Україні вже почали впроваджувати окремі елементи нової житлової політики для переселенців, зокрема механізм житлових ваучерів для ВПО з тимчасово окупованих територій. У перспективі ці програми планують розширювати на ширші категорії переселенців.

    Таким чином, ухвалений закон №12301 фактично формує нову архітектуру державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб, яка має поєднати цифровізацію, соціальну підтримку та довгострокові житлові рішення в єдину систему.

  • Рада запустила створення Національного пантеону

    Рада запустила створення Національного пантеону

    Верховна Рада України 1 липня ухвалила в цілому закон про створення Українського національного пантеону — масштабного державного меморіального комплексу, який має стати центральним місцем вшанування видатних постатей української історії. Рішення підтримали 287 народних депутатів, що забезпечило остаточне ухвалення законопроєкту №15360 на парламентському рівні.

    Про це повідомляється в офіційному Telegram-каналі Верховної Ради України, де зазначається, що документ визначає правові, організаційні та інституційні засади створення нового національного меморіального простору.

    Згідно із законом, Український національний пантеон має стати загальнонаціональним місцем пам’яті, яке об’єднає вшанування діячів різних епох — від історичних постатей державотворення до сучасних героїв, які зробили значний внесок у розвиток країни. Йдеться про формування єдиного символічного простору, який покликаний відображати історичну тяглість української державності та культурної ідентичності.

    Документ також детально регламентує механізми створення та функціонування Пантеону. Зокрема, він передбачає проведення відкритих конкурсів для визначення управителя установи, визначає процедури ухвалення рішень щодо вшанування конкретних осіб, а також встановлює правила організації роботи самого комплексу. Окремо прописані положення щодо підстав, за яких внесення постатей до переліку вшанування може не здійснюватися, що має забезпечити прозорість і врегульованість процесу.

    У парламенті наголошують, що створення Пантеону є частиною ширшої політики держави у сфері національної пам’яті та символічного закріплення історичних цінностей. Очікується, що нова інституція стане не лише меморіальним простором, а й важливим елементом державної гуманітарної політики, який сприятиме консолідації суспільства та формуванню спільного історичного наративу.

    Водночас ухвалення закону на цьому етапі ще не завершує весь законодавчий процес. Після голосування у Верховній Раді документ має бути підписаний президентом України Володимиром Зеленським. Лише після цього він буде офіційно опублікований і набуде чинності у строки, визначені перехідними положеннями.

    Ініціатором законопроєкту виступив президент України Володимир Зеленський, який подав відповідну законодавчу ініціативу до парламенту раніше. У пояснювальних матеріалах наголошувалося, що створення Пантеону має стати важливим кроком у формуванні сучасної державної політики пам’яті та впорядкуванні підходів до вшанування визначних українців.

    Окремо в Офісі президента раніше пояснювали, що метою ініціативи є відновлення історичної справедливості, консолідація суспільства та створення єдиного державного простору пам’яті, який би об’єднав різні регіони та історичні періоди України в єдину систему символів і значень.

    Керівник Офісу президента Кирило Буданов зазначав, що реалізація цього проєкту має також практичне значення для гуманітарної політики держави, оскільки дозволить систематизувати підходи до вшанування визначних постатей та уникнути фрагментації історичної пам’яті.

    Водночас ініціатива вже викликала дискусії на міжнародному рівні. Зокрема, окремі представники польської сторони раніше висловлювали занепокоєння щодо окремих рішень України у сфері історичної політики, пов’язуючи їх із ширшим контекстом двосторонніх відносин. У Польщі заявляли про потребу врахування чутливих історичних питань у регіональному діалозі.

    Попри це, в Україні наголошують, що закон про Український національний пантеон не має зовнішньополітичної спрямованості та є виключно внутрішнім державним проєктом, спрямованим на розвиток національної пам’яті та зміцнення культурної ідентичності.

    Очікується, що після підписання президентом і набрання чинності законом розпочнеться етап практичної реалізації проєкту — формування концепції Пантеону, визначення місця його розташування, а також запуск процедур управління та наповнення меморіального простору.