Позначка: війна України з Росією

  • Загроза капітуляції України – маніпуляції влади та спроби уникнути відповідальності

    Загроза капітуляції України – маніпуляції влади та спроби уникнути відповідальності

    Костянтин Ільченко, радник Центру стратегічних досліджень, висловив стурбованість щодо маніпуляцій з боку влади, що стосуються можливих переговорів з Росією. Ільченко вважає, що нинішня ситуація свідчить про серйозні загрози для національної безпеки та суверенітету України.

    Перемовини з ворогом – акт зради

    Ільченко відзначає: «Перемовини з ворогом під час війни – це акт зради. Суверенітет та територіальна цілісність є найважливішими функціями держави, згідно з Конституцією України». За його словами, влада намагається маніпулювати суспільною думкою через сумнівні соціологічні опитування, що нібито підтримують ідею капітуляції.

    Маніпуляції та ігнорування Конституції

    Він зазначає, що «Банкова, ігноруючи Конституцію та волю народу, дозволяє проводити опитування, мета яких – створити видимість підтримки капітуляції серед українців». Це супроводжується заголовками в медіа, що нібито свідчать про значну підтримку ідеї перемир’я. Ільченко підкреслює: «Ці опитування є примітивною маніпуляцією, адже в них не брали участь ті, хто воював і хто воює зараз. Наша думка вирішальна».

    Ільченко відзначає, що президент Зеленський раптово забуває про свій указ, який забороняє переговори з Путіним, і натомість говорить про можливість участі Росії в наступному мирному саміті. Ільченко стверджує: «Це частина стратегії, що включає агітацію різних ‘лідерів думок’ за мир за рахунок українських територій».

    Політичні та міжнародні мотиви

    Він звертає увагу на політичну складову ситуації, вважаючи, що Білому дому та українській владі потрібно укласти капітуляційні угоди з Росією до виборів президента США. Інакше, в разі перемоги республіканців, адміністрація Байдена може постати перед розслідуванням і серйозними наслідками. Ільченко зазначає: «Адміністрації Байдена та українській владі потрібно встигнути підписати капітуляційні угоди до виборів президента США. Якщо республіканці переможуть, адміністрація Байдена може постати перед розслідуванням».

    Ільченко попереджає, що мирні угоди можуть призвести до ще більшої кровопролиття і стати сигналом для Росії про можливість підготовки до нового удару. «Мирні угоди однозначно принесуть ще більше горя і крові. Це гарантована зупинка фронту, яка дасть можливість Росії накопичити зброю і підготуватися до нового удару», – підкреслює він. Радник також попереджає, що спроба підписати капітуляційні угоди може викликати громадянську війну, оскільки українці не приймуть зрадницькі рішення. «Спроба підписати т.з. переможну капітуляцію призведе до громадянської війни, бо таке неможливо буде прийняти», – додає Ільченко.

    Конституція та законність

    Ільченко підкреслює, що будь-які спроби укласти угоди про капітуляцію будуть порушенням Конституції та кримінального кодексу України, зокрема ст. 111 ККУ. «Закони та Конституцію ще не скасовували. Тому відповідати доведеться. Зокрема, за ст. 111 ККУ, що передбачає покарання за державну зраду», – говорить він.

    Він закликає українців не дозволити владі зрадити національні інтереси і відстоювати суверенітет країни. «Маніпуляції та спроби уникнути відповідальності не матимуть успіху. Українці повинні захищати свої права та свободи, і останнє слово не за Зеленським чи Путіним, а за нами, українцями», – резюмує Ільченко.

  • Додому повернулося 95 полонених українців (фото)

    Додому повернулося 95 полонених українців (фото)

    Україна провела обмін полоненими з Росією — додому повернулись 95 українців. Це воїни Збройних сил України, Національної гвардії, прикордонники.

    Про це повідомив в своєму Telegram-каналі президент Зеленський.

    “Продовжуємо повертати наших людей додому. Ще 95 захисників звільнені з російського полону. Це воїни Збройних Сил України, Національної гвардії, прикордонники.” – написав він.

    Також президент подякував усім, хто приймав у цьому участь і дпомагав:

    “Вдячний нашій команді, яка займається обмінами, та Об’єднаним Арабським Еміратам – за посередництво в цьому звільненні. Хоч би як складно це було, шукаємо кожного, хто може бути в полоні. Маємо повернути всіх.”

    Це 49 воїнів ЗСУ, серед яких є добровольці «повітряного мосту», що летіли на гвинтокрилі на «Азовсталь». Також в їх числі є два пілоти. Звільнили і 21 нацгвардійця, 10 військових моряків, сім тероборонівців, пʼять прикордонників, двох військових з Держспецслужби транспорту і одного оборонця із добровольчого формування територіальної громади.

    23 звільнені людини боронили Маріуполь (з них 13 — оборонці «Азовсталі»), Усі інші воювали на Донецькому, Херсонському, Харківському, Луганському та Запорізькому напрямках.

    Чимало звільнених потребують тривалого лікування після поранень і хвороб.

    Міноборони РФ повідомило, що обмін пройшов за формулою «95 на 95». Допомогу як посередник надали Арабські Емірати (ОАЕ).

    Російський омбудсман Тетяна Москалькова заявила, що під час обміну полоненими її апарат зустрівся з представником офісу омбудсмана України. Вони обговорювали «спільні гуманітарні акції».

  • В очікуванні українського контрнаступу – думка експерта

    В очікуванні українського контрнаступу – думка експерта

    На основі аналізу Андерса Пака Нільсена, військового аналітика та капітана флоту Королівського військового коледжу Данії, ми сформулювали низку важливих висновків щодо перспектив українського контрнаступу у поточній війні з Росією.

    Динаміка війни: наступ і оборона

    Військові дії характеризуються чергуванням наступальних та оборонних фаз. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми спостерігали зміну ініціативи між сторонами. Перші шість місяців війни Росія вела наступальні дії, згодом Україна перейшла в контрнаступ, що тривав близько року. Проте, починаючи з осені минулого року, Росія знову перейшла до наступу, використовуючи значні ресурси. Попри це, досягнення російських військ залишаються обмеженими, що дає підстави вважати, що їхній наступ поступово наближається до точки кульмінації.

    На війні оборона дозволяє сторонам накопичувати ресурси та енергію, які потім використовуються для наступу. Цей цикл врешті-решт приводить до кульмінації, коли наступальні можливості вичерпуються. Саме тоді ворожа сторона має можливість розпочати контрнаступ, користуючись виснаженням супротивника.

    Україна наразі перебуває в обороні, накопичуючи сили та ресурси для майбутнього контрнаступу. Отримуючи військову допомогу від західних партнерів та провівши нову хвилю мобілізації, Україна створює значну силу, готову до використання у відповідний момент.

    Політичні та військові розрахунки

    Одним з ключових факторів, що впливатиме на час проведення українського контрнаступу, є ситуація на політичній арені, зокрема результати президентських виборів у США. Якщо Джо Байдена переоберуть, військова підтримка з боку США, ймовірно, продовжиться. Водночас перемога Дональда Трампа може призвести до змін у політиці щодо військової допомоги Україні. Таким чином, українське керівництво повинно враховувати цю невизначеність у своїх стратегічних планах.

    Які є ризики

    Україні варто обирати між двома підходами: розпочати контрнаступ одразу після кульмінації російського наступу або залишатися в обороні для подальшого накопичення ресурсів. Швидкий контрнаступ може мати політичні переваги, піднімаючи моральний дух та зламуючи наратив про непереможність Росії. Водночас існує ризик, що підготовка бригад може бути незавершеною, а політична ситуація у США може вплинути на поставки озброєнь.

    Україні потрібно враховувати обидві стратегії, спираючись на аналіз ситуації на фронті та політичні чинники. Нільсен вважає, що вирішальним фактором у визначенні часу контрнаступу стануть результати американських виборів. До цього часу українські сили ймовірно продовжать оборонні дії, готуючись до можливих локальних контратак, щоб не втрачати можливостей та підтримувати військову активність.

    В кінцевому рахунку, стратегія України має бути гнучкою та адаптивною, готовою до змін як на полі бою, так і в міжнародній політиці.

  • Примус України до миру: наскільки реальними є гіпотези про переговори з Росією

    Примус України до миру: наскільки реальними є гіпотези про переговори з Росією

    Побоювання, що Україну найближчим часом посадять за стіл переговорів з Росією, ні на чому не ґрунтуються, стверджує блогер Юрій Богданов. І тому, що плани під час війни рідко збуваються, і тому, що деякі союзники планів не мають взагалі.

    Знову нагрібає хвиля про перемовини, примушення до миру і оце усе.

    Тут і Макрон з його розміщенням військ, і проблеми з американською допомогою, і вибори Путіна, і нескінченність російських ресурсів, і Трамп — усе до купи. Тому варто все ж знову нагадати кілька очевидних речей.

    Проблема в тому, що, якщо ми дивимося на події навколо тільки через призму боротьби України і Росії, ми самі собі звужуємо поле для можливостей і маневру. Бо ситуація у світі набагато складніша, не крутиться навколо нас і вимагає думати і діяти складніше.

    Локально наша задача зараз — збереження української держави. Не спалення Москви (навіть якщо дуже хочеться). Не розвал Росії (навіть якщо дуже хочеться). А збереження України і її субʼєктності.

    Глобально ж все набагато масштабніше — Україні треба пережити період світової турбулентності, який тільки починається. Бо великі війни в інших частинах світу ймовірні, великі кризи у великих країнах ще тільки набирають ходу — і про Китай, і про США мова.

    Для вирішення глобальної задачі можна піти на різні маневри — і дипломатичні, і військові. Але головне, чого не треба робити — це робити різкі рухи під впливом емоцій.

    Російські плани мають тенденцію не справджуватися. Перший дедлайн “повного звільнення Донбасу від українців” (якщо не рахувати лютий — березень 2022) був на 9 травня 2022. А досі ні. Навіть близько ні. Про Київ чи Одесу вони можуть хіба мріяти.

    Українські плани теж не завжди реалізуються, але, наприклад, існування “бєлгородського напряму” бойових дій (замість “харківського”) навіть найбільші українські оптимісти 2022 року не могли уявити. Але він об’єктивно існує.

    Американські плани не факт, що взагалі існують, щодо характеру і перебігу цієї війни. Вони все ще набагато більше дивляться на Близький Схід і на Далекий Схід. Ну, такі вже пріоритети.

    Тому, коли вам вчергове напишуть, що “є план завершення війни літом 2024”, “восени 2024” чи 2025 року — вам напишуть свідому неправду. Навіть якщо хтось справді думає, що в нього є план. Будь то Байден, Сі, Ердоган чи Путiн. Війна може тривати ще багато років, може завершитися в умовне “завтра”. І напевно, майже кожний сценарій завершення буде неочікуваним для більшості спостерігачів, а ті, хто “спрогнозують правильно” — просто попадуть пальцем у небо. Рідко буває так, як у Другій світовій, це скоріше виключення для війн.

    Ми живемо — усі ми, від Байдена і Сі до нас з вами — у світі, де майбутнє є продуктом малопрогнозованих і малопрорахованих рішень, тенденцій і наслідків. Тому найкраще, що можна робити — @башити невпинно. Все інше, в тому числі спроби надовго планувати майбутнє, нічого, крім неврозу, не дасть. Той саме випадок, коли “роби, що можеш, а буде, як буде” — єдиний справді надійний план на майбутнє.

  • У СЩА назвали винних у проблемах України в війні з Росією

    У СЩА назвали винних у проблемах України в війні з Росією

    Колумніст Financial Times Мартін Вольф називає Дональда Трампа та спікера Палати представників Конгресу США Майка Джонсона потенційно винними в поразці України, а відтак і Заходу у війні з Росією.

    Лише ці двоє політиків, переконаний Вольф, затримують надання допомоги Україні в той час, коли є всі можливості покарати нахабного ворога. При цьому іронічно, що витрати США на підтримку Києва неспівставні з бюджетами корейської чи в’єтнамської кампаній Вашингтона.

    Нині допомога Україні не перевищує навіть 0,3% американського ВВП, тоді як Корейська війна коштувала понад 2,5% ВВП, а в’єтнамська – 1%. І ті війни не принесли перемоги, тоді як зараз Росія вже втратила більшу частку свого збройного потенціалу, суттєво страждає й економіка.

    Фактично затримка чергового пакета допомоги для України, що триває вже не один місяць, свідчить про слабкість і нерішучість американських політиків, пише Вольф. І не шкодує для Джонсона лайливих слів.

    Колумніст називає спікера американської Палати представників пуделем Трампа, який не готовий зробити навіть пів кроку в бік. Хоча Трамп в американській владі формально досі ніхто. Така м’якотілість навіть серед сучасних політиків трапляється нечасто, пише Вольф.

    Очевидно, що Джонсон боїться розлютити Трампа, віддавши його конкуренту Джо Байдену перемогу хоча б у чомусь. І якщо кандидат у президенти від республіканців образиться зараз, він може не підтримати кандидатуру Джонсона на посаді спікера в листопаді. Для Джонсона цього достатньо, щоб зволікати з винесенням законопроєкту щодо України на голосування.

    “Як Трампу вдалося досягти такого контролю над партійцями? Відповідь у тому, що багато республіканців лояльні до нього особисто, – пише Вольф. – Республіканці – це культ. Озброєний цією підтримкою, Трамп контролює законодавців від партії, використовуючи їхній страх і кар’єризм. Через це наступні президентські вибори в США є найбільш важливими принаймні з 1932 року, коли Франклін Рузвельт був обраний лідером країни”.

    Якщо США кинуть Україну напризволяще, це сильно вдарить по самих Штатах.

    Вашингтон уже намагався піти від світової політики між двома світовими війнами. Результат американців не задовольнив: напали на них самих. Підбиваючи підсумок колонці, Вольф радить США згадати вагомість свого місця у світі – поки статус-кво ще не змінився.

    Республіканці дедалі більше схиляються до ідеї надати допомогу Україні у вигляді кредиту, пише Politico. Якщо оформити частину з майже $60 мільярдів для Києва як безвідсотковий кредит із правом відмови від його повернення, це може стати аргументом для Дональда Трампа і наближених до нього конгресменів не блокувати законопроєкт, сподіваються прихильні до України республіканці.

    За інформацією видання, вони порадилися зі спікером Палати представників Майком Джонсоном, він сказав з’ясувати, чи вистачить для цього проекту голосів – і пообіцяв після цього не чинити йому перешкод.

    Суть законопроєкту в тому, що приблизно $48 мільярдів із цього пакета американської допомоги повернуться у США як контракти для оборонних підприємств. Водночас $12 мільярдів стануть прямою допомогою Києву – і вже не безповоротною, як було з початку повномасштабної війни, пише медіа.

  • Українські дрони атакували нефтепереробний завод у Краснодарському краї РФ

    Українські дрони атакували нефтепереробний завод у Краснодарському краї РФ

    Українські дрони здійснили атаку на нефтепереробний завод у Краснодарському краї Росії в ніч на 17 березня.

    За даними отриманими від надійного джерела, українські дрони здійснили атаку на нефтепереробний завод, розташований у Краснодарському краї, що на півдні Росії. Наразі подробиці атаки залишаються невідомими, але з поширених звітів з’ясовано, що завод був цілеспрямовано піддано обстрілу з повітря.

    “Вже можна говорити про успішний результат – зафіксовано велику пожежу в районі атмосферних колон, які й були основною ціллю”, – зазначило джерело.

    Співрозмовник додає, що СБУ продовжує реалізовувати стратегію на підрив економічного потенціалу РФ і зменшення потоку нафтових доларів, які ворог направляє на війну.

    Загалом дрони СБУ за останній час успішно атакували вже 12 нафтопереробних заводів у Росії.

    Цієї ночі у Росії було неспокійно. Вибухи чули у щонайменше семи регіонах РФ, зокрема у Підмосков’ї.

    Мер Москви Сергій Собянін заявив, що нібито у районі аеропорту “Домодєдово” було збито два безпілотники, які, за його словами, летіли на російську столицю. Зранку у трьох московських аеропортах обмежили польоти.

    Також у Краснодарському краї РФ горів нафтопереробний завод. Йдеться про НПЗ у Слов’янську-на-Кубані.

    Варто зазначити, що атаки українських дронів на російські НПЗ стають все більш систематичними. Так, минулої ночі українські дрони атакували аж три нафтопереробні заводи у Самарській області. Йдеться про заводи “Роснєфті”.

  • Україна вже другу добу атакує НПЗ Росії

    Україна вже другу добу атакує НПЗ Росії

    За минулу ніч та ранок 13 березня різні регіони Росії знову зазнали масованої атаки дронів. За попередніми повідомленнями, головними цілями цієї атаки були російські нафтопереробні заводи.

    Це також підтвердили і джерела ВВС у силових органах. Там звернули увагу, що атаковані вночі підприємства входять до топ-5 НПЗ Росії.

    Минулої ночі російські НПЗ також зазнали атак безпілотників.

    Судячи із відо та фото, опублікованих різними телеграм-каналами, найбільше постраждав НПЗ у Рязані, на якому здійнялася пожежа. Губернатор Рязанської області Павло Малков підтвердив удар і пожежу на НПЗ.

    “За попередньою інформацією, є постраждалі”, – повідомив російський губернатор у телеграм-каналі і зазначив, що зараз перебуває на місці події.

    Російська державна новинна агенція ТАСС повідомила про те, що в лікарню в Рязані доправили двох чоловіків з пораненнями середньої тяжкості.

    Водночас близький до російських правоохоронних органів телеграм-канал 112 пише про три безпілотники, які атакували НПЗ. Канал опублікував кадри, на яких видно, як безпілотник падає на підприємство, що вже у вогні.

    На тому ж відео також чутно стрілянину, а закадровий голос припускає, що це намагаються збити дрон. Після цього він падає, і чути вибух.

    Губернатор Ленінградської області Олександр Дрозденко повідомив про збиття безпілотника “літакового типу” поблизу НПЗ у Киришському районі. Але, за його словами, “наслідки у місці падіння локалізовані”, жертв і руйнувань немає.

    Удар по економічному потенціалу?

    пожежа на НПЗ
    Підпис до фото,Стоп-кадр із відео на телеграм-каналі

    Джерела ВВС у силових органах кажуть, що сьогодні вночі СБУ атакувала дронами одразу три нафтопереробних заводи – не тільки в Рязані та Киришах Ленінградської області, але й у Нижегородській області.

    Там підтверджують, що ці атаки – продовження низки спецоперацій по ворожим НПЗ, які раніше розпочала СБУ.

    “Ми системно реалізуємо детально прораховану стратегію по зменшенню економічного потенціалу РФ. Наше завдання – позбавити ворога ресурсів і зменшити потік нафтових грошей та палива, які Росія направляє безпосередньо на війну, на вбивства наших громадян”, – додає джерело, звертаючи увагу, що атаковані підприємства входять до першої п’ятірки російських НПЗ.

    Крім російських НПЗ цілями цієї дронової атаки стали авіабаза російських ВПС у Бутурлінівці та військовий аеродром у Воронежі.

    Десятки дронів?

    Наразі загальної кількості дронів, які цієї ночі та вранці атакували Росію, не називають. Але російське міноборони повідомляє, що над різними регіонами Росії знищені 58 безпілотників.

    Зокрема, у повідомленні йдеться про 11 БПЛА у Білгородській, 8 у Брянській, 29 у Воронежській, 8 у Курській та по одному у Ленінградській та Рязанській областях.

    При цьому лише у Рязанській області вибухів було більше, ніж офіційно оголошена кількість збитих дронів, а губернатор Воронезької області Олександр Гусев повідомив про збиття понад 30 безпілотників, що більше, ніж за інформацією міноборони.

    “Згідно із оперативними даними з місць падіння залишків збитих об’єктів у низці муніципалітетів є незначні пошкодження інфраструктури та житла”, – повідомив воронезький губернатор.

    А у Білгороді, за інформацією місцевого губернатора В’ячеслава Гладкова, один із двох безпілотників влучив у багатоквартирний будинок. Але попри вікна та пошкоджений дах, постраждалих немає. Другий дрон, за його словами, впав у річку. Проте раніше ТАСС повідомляла про атаку на будівлю ФСБ у Білгороді.

    Про збиті над областю безпілотники повідомив у губернатор Брянщини Олександр Богомаз. За його словами, “постраждалих у руйнувань немає”.

    Двічі в одну ціль не влучає?

    Напередодні влада одразу дев’яти російських регіонів повідомила про удари безпілотних літальних апаратів. При цьому губернатори Орловської та Нижньогородської областей підтвердили, що внаслідок влучань дронів почалися пожежі на підприємствах паливно-енергетичного комплексу.

    Вранці 12 березня міністерство оборони РФ заявило, що впродовж ночі російська ППО “знищила та перехопила” 25 українських безпілотників “літакового типу”. А вдень вже назвало цифру у понад сто дронів.

    До 12 березня щонайменше шість великих російських підприємств паливної промисловості зазнали атак безпілотників.

  • Ситуація в Авдіївці і на які позиції відійщли ЗСУ

    Ситуація в Авдіївці і на які позиції відійщли ЗСУ

    У ніч на 17 лютого Україна заявила про відхід Сил оборони з Авдіївки, на штурм якої Росія кинула величезні сили. Виходячи із заяви генерала Тарнавського, особовий склад українських сил уже виведено з Авдіївки. Російські пабліки стверджують, що встигли вийти далеко не всі, частина підрозділів ЗСУ в місті залишається, намагаючись пробитися до своїх. А сам відхід стає все більш хаотичним і неконтрольованим. Публікуються відео з полоненими.

    Як стверджують аналітики ISW, жодних візуальних доказів масового або хаотичного відходу українських військ не спостерігається, а постійне незначне просування російських військ в Авдіївці та навколо неї дає змогу припустити, що українські війська здійснюють відносно контрольований відхід із населеного пункту. Українські військові також дають зрозуміти, що відхід відбувається з важкими боями і втратами.

    Головне питання – на які позиції відходять зараз ЗСУ? Як одна з версій, у російських військових пабліках обговорюється лінія від коксохімзаводу до села Ласточкине. Однак ця лінія вже наражається на загрозу з флангів, оскільки російські війська просунулися далі на північ і південь від цієї гіпотетичної лінії. Тобто, не виключено, що позиції для відходу відсунуть ще далі на захід. Але поки що з української сторони жодної інформації з цього приводу не надходило. У цьому ж розрізі залишається неясною доля Авдіївського коксохімзаводу на північно-західній околиці міста.

    Завод, який у теорії можна утримувати досить довго, “підвішений” на західну дорогу через Орлівку, яку російські війська явно намагатимуться перерізати і вже зараз її напевно щільно прострілюють. Крім того, вони вже вийшли до заводу з півдня, а також “нависають” на північному сході. Тобто, існує ризик, що коксохім опиниться в оточенні, якщо російські війська продовжать розвивати наступ в Авдіївці такими ж темпами.

    Україна поки що не коментувала, чи буде далі утримуватися завод. Базована там 3-тя штурмова бригада загалом заявила про відхід, але не згадувала при цьому АКХЗ. Крім того, там напевно були й інші підрозділи ЗСУ.

    Як зазначає воюючий екс-нардеп Ігор Луценко, росіяни взяли “стабільний темп” наступу і можуть просуватися далі після захоплення Авдіївки, зупинившись на природних рубежах на кшталт Дніпра. Однією з головних переваг росіян Луценко вважає масування застосування керованих авіабомб, яких у Росії величезні запаси. З їхньою допомогою російська армія розбиває позиції ЗСУ, аж до прицільних ударів по операторам дронів. За добу застосовувалося до 50 таких бомб. КАБи набагато дешевші за ракети, маючи ту саму руйнівну силу і відносну точність. Він також зазначає, що Україна не застосовує західні аналогічні бомби, оскільки її авіація не може підніматися на потрібну висоту. Україна таких бомб, за його словами, не виробляє.

    “Повторюється історія з “шахедами”: Україна, потерпаючи від ефективної зброї, яку росіяни застосовують уже більш ніж за рік, не може створити симетричну відповідь у належному масштабі. Хоча володіє і ресурсами, і технологіями, і людьми для цього. Не володіє Україна тільки одним – здатністю це все організувати під вирішення конкретного, всім очевидного завдання”, – заявив Луценко.

    Однак українська влада насамперед сподівається на допомогу союзників. Зеленський у своїй промові на Мюнхенській конференції заявив, що відступ з міста був необхідний, щоб врятувати життя солдатів, а його причиною став “штучний дефіцит зброї”.

    “Україна може перемогти. Наші дії обмежуються тільки дальністю і достатністю засобів ураження. Але це залежить не тільки від нас. І ситуація в Авдіївці це підтверджує. На жаль, утримування України в штучному дефіциті озброєння, зокрема, в дефіциті артилерії та засобів дальнього ураження дає змогу Путіну адаптуватися до інтенсивності бойових дій. Це послаблення демократії підриває нашу спільну спроможність”, – сказав Зеленський.

  • Неїжлапа – Україна виграла б війну швидше, якби била по Росії західною зброєю

    Неїжлапа – Україна виграла б війну швидше, якби била по Росії західною зброєю

    Український віцеадмірал Олексій Неїжпапа вважає, що Україна могла б швидше виграти війну з Росією, якби отримала дозвіл використовувати західну зброю проти території РФ.

    У своєму інтерв’ю Sky News Неїжпапа заявив, що отримання необхідного бойового потенціалу та можливостей для знищення інфраструктури противника допомогло б Україні перемогти війну швидше. Він підкреслив, що доступ до західної зброї дозволив би українським Збройним силам ефективніше боротися з агресором.

    Неїжпапа висловив переконання, що наявність далекобійної зброї дозволила б Україні діяти більш ефективно на території ворога, що змусило б Росію змінити свою стратегію.

    Віцеадмірал також зазначив, що поведінка російського президента Путіна свідчить про те, що він діє як “дрібний гангстер”, який уникає прямого конфлікту, знаючи, що відповідь України може призвести до негативних наслідків для нього.

    Нагадаємо, що Росія зараз використовує Чорне та Азовське моря у своїх військових цілях, а після анексії Криму має контроль над півостровом. Україна, незважаючи на це, намагається вести цивільне судноплавство та забезпечує захист своїх морських коридорів.

  • Нічний ракетний удар по Харкову

    Нічний ракетний удар по Харкову

    Російська окупаційна армія продовжує атакувати мирне населення, здійснюючи ракетні удари по містах України. Харків став новим об’єктом цього жорстокого населення. Однією із цілого став будинок, в який вранці 23 січня потрапила російська ракета.

    Мер Харкова, Ігор Терехов, на телемарафоні поділився шокуючими подробицями подій. Окупаційна армія Росії атакувала місто трьома ракетами протягом минулої доби. Після вечірнього удару 23 січня постраждали дев’ять людей, у тому числі четверо дітей.

    “Станом на зараз у Харкові підключили всі будинки до опалення після попереднього ранкового ракетного удару, за виключенням того будинку, куди поцілила ракета. У двох будинках залишилося відсутнє водопостачання. Без електроенергії залишаються ще шість будинків. Але енергетики працюють над відновленням мережі”, – завершіть мер.

    Один із ударів призвів до руйнувань офісного приміщення та наукової установи, а також до пошкоджень села, кав’ярень та магазинів. Адміністративна будівля була зруйнована. Внаслідок атаки загинули вісім людей, серед них 4-річна дитина, яку вдалося врятувати з-під завалів.

    “Після атаки по Харкову в лікарнях міста перебувають 40 людей. У кількох людей дуже сильні поранення, лікарі борються за їхнє життя. Станом на даний момент відомо про смерть восьми людей, серед яких дитина, яку дістали з-під завалів. Після продовження робіт жертва може бути більше», – додав мер Терехов.

    Рятувальники, низка волонтерів та медичний персонал працюють виснажливо, відновлюючи розбір завалів та надаючи допомогу пораненим. Однак небезпека та загроза нових жертв ще далеко не минули.