Позначка: війна

  • Після удару по ТЦ у Кривому Розі РНБО не заборонятиме роботу під час тривог

    Після удару по ТЦ у Кривому Розі РНБО не заборонятиме роботу під час тривог

    Після подвійного удару по «Сонячній галереї» у Кривому Розі, де 21 серпня загинули 16 людей і постраждали понад 130, включно з дітьми, питання роботи торговельних центрів під час повітряних тривог знову вийшло на рівень центральної влади. Але замість очікуваної жорсткої загальнонаціональної заборони історія розгортається інакше.

    У Києві розглядали можливість винести питання на засідання РНБО. Передбачалося, що після трагедії в рідному місті президента рішення буде жорстким і єдиним для всієї країни. Однак представники ритейлу та власники великих комплексів встигли донести до кабінетів, наскільки болючим стане такий крок. У регіонах, де тривоги лунають особливо часто, примусове закриття ТЦ на час сирен уже зараз б’є по оборотах. Оцінки, які озвучувалися під час переговорів, говорять про падіння виручки на 30 відсотків і більше. Це не лише недоотримані податки, а й пряма загроза банкрутства частини орендарів, особливо у прифронтових областях, де купівельна спроможність і так стиснута.

    У результаті ідею загальнонаціональної заборони відкладено. Замість неї знову роблять ставку на місцеві ради оборони. Саме їм, особливо в небезпечних регіонах, пропонують самостійно ухвалювати рішення щодо захисту працівників і відвідувачів. Схема знайома, так уже було з обмеженням руху громадського транспорту в Києві. Спочатку жорстка заборона, потім послаблення, а остаточний поворот відбувся лише після першого серйозного влучання.

    Власники торговельних точок уже готуються до нової реальності. Паралельно з переговорами щодо правил роботи вони вибудовують юридичні конструкції, які мають зняти з них пряму відповідальність за життя і здоров’я продавців та покупців. Інструкції, підписи, акти ознайомлення, посилання на рішення місцевих рад — усе це стає частиною стандартного пакета документів. У Кривому Розі, до речі, місцева рада оборони ще 29 липня збирала понад сотню підприємців, включно з керівництвом «Сонячної галереї», і під розпис доводила вимогу припиняти роботу під час тривоги. Проте в день удару магазини продовжували обслуговувати клієнтів, а значна частина людей залишилася всередині.

    За інформацією, яка циркулює серед учасників ринку, поліція може почати жорсткіше перевіряти працюючі точки під час тривог. Йдеться не стільки про системну безпеку, скільки про звичний механізм тиску, який в українських реаліях часто перетворюється на додаткове фінансове навантаження.

    Сама по собі трагедія в «Сонячній галереї» вже запустила кримінальне провадження. Директору одного із супермаркетів, який продовжував роботу після оголошення тривоги, повідомили про підозру у службовій недбалості. Слідство перевіряє, чи були відвідувачі та працівники належним чином попереджені, чи пролунала команда на евакуацію і чи не блокувалися виходи до укриття. Між оголошенням тривоги та першим влучанням минуло близько двадцяти хвилин.

    Тим часом статистика Української ради торгових центрів показує, наскільки сильно тривоги вже впливають на галузь. У липні 2026 року частка робочого часу, втраченого через сирени, досягла майже 20 відсотків — максимуму від початку повномасштабного вторгнення. У Донецькій, Запорізькій та Сумській областях цифри ще вищі. Для бізнесу це не абстрактні відсотки, а реальні збитки, які накопичуються місяцями.

    Зараз баланс сил виглядає так, що центральна влада уникає жорсткого загальнонаціонального рішення, яке вдарить по податках і зайнятості, і перекладає відповідальність на місцевий рівень. Місцеві ради оборони отримують більше повноважень, але й більше ризиків. Бізнес намагається одночасно зберегти виручку та захиститися юридично. А поліція, судячи з настроїв на місцях, може використати момент для посилення контролю.

    Ситуація залишається рухливою. Як і у випадку з транспортом у столиці, будь-яке нове рішення може бути переглянуте після наступного удару. Поки ж після Кривого Рогу влада вважала за краще не закривати торговельні центри по всій країні, а знову віддати питання на відкуп регіонам — із зрозумілими економічними аргументами та менш зрозумілими наслідками для безпеки.

     

     

  • Компроміс заради миру чи ультиматум Кремлю: Україна, США та ЄС погодили спільний план зупинення війни

    Компроміс заради миру чи ультиматум Кремлю: Україна, США та ЄС погодили спільний план зупинення війни

    Україна спільно зі Сполученими Штатами Америки та країнами Європейського Союзу напрацювала нову масштабну мирну ініціативу, покликану припинити бойові дії та вийти на завершення повномасштабної війни. Розроблений документ містить низку складних компромісних рішень, проте офіційна Москва продовжує саботувати дипломатичний процес, про що повідомили аналітики Інституту вивчення війни.

    Проєкт мирного плану став результатом тривалих консультацій з американськими представниками Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером. Напрацьована концепція ґрунтується на трьох принципових кроках: негайному припиненні вогню вздовж усієї лінії бойового зіткнення, взаємному дзеркальному відведенні військових підрозділів обох сторін від поточної передової та наданні дієвих безпекових гарантій для Української держави з боку НАТО та Євросоюзу.

    Буферна зона та позиція Вашингтона

    Президент України Володимир Зеленський підтвердив, що міжнародні союзники повністю погодили цю спільну стратегію. Офіційний Вашингтон планує використати напрацьовані пропозиції як стартовий майданчик для організації подальших переговорів з обома учасниками конфлікту.

    Серед ключових пунктів дипломатичного пакета розглядається можливість створення спеціальної економічної зони з буферним простором, а також остаточне узгодження майбутнього безпекового статусу України. За оцінками експертів, готовність офіційного Києва до подібних кроків свідчить про налаштованість на реальний пошук миру, навіть шляхом ухвалення чутливих рішень.

    Часове вікно та впертість Москви

    Реакція російського керівництва залишається незмінною та деструктивною. Володимир Путін разом із вищим політичним керівництвом РФ продовжує відкидати будь-які конструктивні компроміси. Російська сторона демонструє курс на подальшу ескалацію та наполягає на ультиматумах, що означають фактичну капітуляцію України, вимагаючи передачі Донбасу під контроль Кремля. Водночас поширювані в російському інфопросторі заяви про нібито скасування візитів американських дипломатів не мають підтвердження.

    Українська сторона визначила чіткі часові межі для досягнення дипломатичного результату – від кінця поточного року до літа 2027 року. За словами Володимира Зеленського, цей період є критично сприятливим для ухвалення рішень, адже подальший розпал президентської кампанії у США суттєво ускладнить активне залучення Білого дому до міжнародного процесу.

  • Пережив пекло Маріуполя, але серце зупинилося вдома: трагічна смерть морпіха Сергія Удута після трьох років російського полону

    Пережив пекло Маріуполя, але серце зупинилося вдома: трагічна смерть морпіха Сергія Удута після трьох років російського полону

    В Одеській області пішов із життя захисник Маріуполя, молодший сержант Сергій Удут. Військовослужбовець провів майже три з половиною роки в російській неволі та повернувся на підконтрольну територію лише десять місяців тому. Про трагічну втрату публічно повідомили мати бійця Олена Удут та представники Роздільнянської міської територіальної громади, куди ветеран повернувся після звільнення.

    Під час повномасштабного вторгнення військовий боронив українське місто Маріуполь. Він ніс службу у складі 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Разом із побратимами молодший сержант тримав оборону в умовах надзвичайно важких боїв, після чого потрапив до рук окупантів. Його довгоочікуване повернення на батьківщину відбулося 2 жовтня 2025 року під час чергового етапу обміну військовополоненими.

    Незважаючи на успішну репатріацію, організм захисника не зміг остаточно впоратися з наслідками пережитого стресу та тривалого фізичного виснаження у ворожих тюрмах.

    «Він вистояв там, де, здавалося, неможливо було вистояти. Пройшов через біль, страх і неволю, повернувся додому… але, на жаль, його серце не витримало наслідків тієї страшної війни. Важко знайти слова, коли смерть забирає людину, яка вже стільки віддала за Україну. Він залишив після себе пам’ять, яку не зітре час, і вдячність за мужність, відвагу та службу», – зазначила Олена Удут.

    Боротьба після неволі: як морпіх продовжував служити суспільству

    Опинившись у рідній Роздільній, Сергій Удут не замкнувся в собі, а почав активно долучатися до життя своєї громади. Протягом десяти місяців свободи він присвятив значну частину часу просвітницькій діяльності. Ветеран регулярно організовував зустрічі з місцевими школярами, спілкувався з волонтерськими організаціями та громадськими активістами.

    У своїх розмовах з молоддю військовий відверто ділився пережитим досвідом. Він прагнув донести до цивільного населення реалії фронту та полону, постійно нагадуючи суспільству про надвисоку ціну, яку українські солдати щодня платять за свободу. Місцева влада підкреслила, що його передчасна смерть стала важким ударом для всього міста.

    «Після повернення він зустрічався зі школярами та волонтерами громади, розповідав про пережите та своїм прикладом нагадував, якою ціною українські військові захищають нашу державу. Сьогодні особливо важко усвідомлювати, що життя Сергія обірвалося так рано. Людина, яка пройшла оборону Маріуполя, полон і дочекалася повернення додому, передчасно пішла з життя… Сергій Удут назавжди залишиться в пам’яті нашої громади як Захисник України, який виконав свій військовий обов’язок, пройшов надзвичайно тяжкі випробування і повернувся до рідної Роздільної. Світла і вічна пам’ять Сергію Удут. Честь Захиснику України», – йдеться в офіційному повідомленні Роздільнянської міської територіальної громади.

  • Коридори українського агроекспорту, як працюють головні маршрути і що загрожує їхній стійкості

    Коридори українського агроекспорту, як працюють головні маршрути і що загрожує їхній стійкості

    Україна може виростити більше зерна, аніж здатна вивезти. І саме в цьому полягає одна з головних уразливостей її аграрної економіки. Урожай у зерносховищі або на току — це ще не гроші. Він стає економічним результатом лише в той момент, коли зерно, олія чи шрот перетинають кордон і перетворюються на валютну виручку. В українській економіці цей ланцюг працює особливо жорстко. Сільське господарство у 2025 році формувало близько 17% ВВП і майже половину валютних надходжень від товарного експорту. За оцінками галузевих асоціацій, частка агропродукції в загальному експорті товарів сягала 56%, а абсолютний обсяг — понад 22 мільярди доларів. Кожен п’ятий зайнятий у країні так чи інакше пов’язаний з аграрним сектором. Коли експортний канал звужується, удар іде не лише по великих трейдерах. Падає ціна на внутрішньому ринку, тобто зерно, яке неможливо вивезти, починає тиснути на склади.

    Фермер отримує менше за тонну, ніж планував під час посівної. Менше грошей — менше добрив, насіння, пального й техніки на наступний сезон. Знижується податкова база в регіонах, де аграрії — основні роботодавці та платники податків. Бюджет втрачає ПДВ, податок на прибуток і валюту, яка потрібна для покриття критичного імпорту. Національний банк фіксує тиск на курс. Ланцюг замикається: сьогоднішній збій логістики вже завтра зменшує обсяг виробництва, а післязавтра — стійкість усієї економіки.

    До війни морські порти забезпечували переважну частину цього обороту. Після лютого 2022 року система була змушена перебудуватися, але фундаментальна залежність не зникла. Навіть у відносно спокійні періоди 2024–першої половини 2026 року через глибоководні порти Великої Одеси проходило близько 90% агроекспорту. Альтернативні маршрути — Дунай і сухопутні коридори — працювали як страховка, але не як повноцінна заміна. Коли в липні–серпні 2026 року суднозаходи до одеських портів фактично зупинилися, ринок миттєво відчув різницю. Експортні прогнози на маркетинговий рік були переглянуті вниз, внутрішні ціни впали, а аналітики заговорили про ризик переповнення сховищ до осені.

    Важливо розуміти причинно-наслідковий зв’язок. Проблема не в тому, що Україна «не може виростити». Проблема в тому, що вирощене не може бути монетизоване в повному обсязі. Валюта, яка не надійшла, — це не абстрактна цифра. Це недоотримані кошти на зарплати, закупівлю імпортних комплектуючих для переробки, обслуговування кредитів аграріїв. В умовах війни, коли бюджет і так працює з дефіцитом, кожен мільярд недоотриманої експортної виручки посилює залежність від зовнішньої фінансової допомоги. Тому стійкість експортних коридорів — це не галузеве питання. Це питання макроекономічної стабільності.

    Система працює лише тоді, коли всі її ланки синхронізовані: урожай зібраний, елеватори мають вільні потужності, вагони й судна доступні, порти або прикордонні переходи функціонують, а покупець готовий платити. Розрив у будь-якій ланці миттєво транслюється у зниження доходів виробника. Саме тому після 2022 року Україна була змушена будувати не один, а кілька паралельних маршрутів. Але навіть ця багатомаршрутність має межу — і ця межа визначається фізикою та економікою логістики. Без працюючого виходу на зовнішні ринки агросектор швидко перетворюється з генератора валюти на джерело внутрішнього тиску на ціни, зайнятість і бюджет.

    Нова карта українського агроекспорту

    Після блокування традиційних портів у 2022 році український агроекспорт перестав бути монолітним потоком через Чорне море. Він перетворився на набір маршрутів із різною пропускною здатністю, вартістю та надійністю. Основу системи, як і раніше, становлять глибоководні порти Великої Одеси: Одеса, Чорноморськ і Південний. Тут формуються великі партії, завантажуються судна типу Panamax і більше, і саме тут досягається мінімальна вартість доставки тонни на далекі ринки.

    Паралельно з морем працює Дунай. Порти Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ стали критично важливими у 2022–2023 роках, коли глибоководні термінали були фактично закриті. Через них зерно прямувало баржами та невеликими суднами до румунської Констанци або далі річкою. У пікові місяці Дунай приймав на себе значну частину обсягів. Однак після відновлення морського коридору у 2023–2024 роках вантажообіг дунайських портів різко знизився. У 2025 році через Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ пройшло близько 8,9 мільйона тонн усіх вантажів (проти понад 17 мільйонів у 2024-му). Для зерна частка стала ще меншою. Дунай залишається резервним і нішевим каналом — особливо для господарств півдня Одеської області, — але його фізична пропускна здатність обмежена глибинами, кількістю барж і можливостями румунських портів.

    Сухопутний маршрут замикає систему. Це залізничні та автомобільні переходи до Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії та Молдови, відомі як Solidarity Lanes. Європейська комісія фіксує, що з травня 2022 року через ці коридори пройшло близько 40% усього українського зерна, олійних і пов’язаних продуктів (в абсолютних цифрах — близько 94–102 мільйонів тонн агропродукції). Однак у періоди, коли морський коридор працював стабільно, частка сухопутних маршрутів в агроекспорті падала до 10–20%. Причина проста: різна ширина колії, необхідність перевантаження, обмежена пропускна здатність прикордонних терміналів і вища вартість. За оцінками ринку, доставка тонни зерна до європейських портів суходолом обходиться на 50–70 доларів дорожче, ніж через одеські термінали.

    Логіка цієї системи після 2022 року стала зрозумілою. Глибоководні порти — основний канал для масових партій на далекі ринки (Азія, Африка, Близький Схід). Дунай — страховий і регіональний. Сухопутні маршрути — канал для постачання до ЄС і для товарів, для яких критичною є швидкість або для яких морський шлях тимчасово недоступний. Україна була змушена створити цю багатомаршрутність не через бажання диверсифікувати, а через необхідність вижити. Щоразу, коли один канал стискався, навантаження перекладалося на інші. Але жоден з альтернативних маршрутів не має тієї комбінації обсягу та собівартості, яку дає море.

    Стратегічне значення Чорного моря

    Порівняння морського та сухопутного експорту — це передусім питання масштабу. Глибоководний порт здатен прийняти судно на 50–60 тисяч тонн і більше. Залізничний склад або баржа перевозять на порядки менше. Навіть якщо скласти максимальну пропускну здатність Дунаю, залізниці та автопереходів, виходить цифра, яка в найкращому разі покриває третину–половину того, що здатні пропустити одеські термінали у нормальному режимі. У серпні 2026 року, коли суднозаходи до Великої Одеси фактично зупинилися, альтернативні маршрути оцінювалися ринком у 1–1,5 мільйона тонн на місяць із потенціалом зростання до 2,5–3 мільйонів. Для порівняння: у першій половині 2026 року через морські порти України проходило в середньому майже 4 мільйони тонн агропродукції щомісяця. Основний обсяг забезпечувала Велика Одеса. Вартість залишається вирішальним фактором. Морський фрахт на далекі відстані, як і раніше, є найдешевшим способом переміщення масових вантажів.

    Сухопутна логістика включає перевантаження на кордоні, довший шлях, вищі тарифи на перевезення і, в періоди пікового навантаження, черги. Коли в серпні 2026 року Укрзалізниця підвищила тарифи на 30%, це додатково вдарило по вже й так дорожчому маршруту. Для багатьох партій різниця у 50 доларів на тонні означає втрату маржі або повну відмову від угоди. У результаті частина обсягів просто не виходить на ринок, а внутрішні ціни просідають.

    Безпека судноплавства та портової інфраструктури додає ще один рівень. Морський коридор, який Україна створила після виходу Росії із «зернової угоди» у 2023 році, працював під постійною загрозою. Страхові премії, ризик атак на судна й термінали, необхідність військово-морського прикриття — усе це закладалося у вартість. Попри це, обсяги зростали. До травня 2026 року через український морський коридор пройшло майже 200 мільйонів тонн вантажів, з яких понад 117 мільйонів — зерно. Це доводить, що навіть в умовах війни море залишається найефективнішим каналом. Але ефективність є крихкою. Варто страховим компаніям або судновласникам оцінити ризик як неприйнятний — і потік зупиняється, навіть якщо самі причали формально працюють.

    Саме тому Чорне море не можна замінити. Дунай і сухопутні коридори здатні пом’якшити удар, перенаправити частину обсягів, врятувати окремі контракти. Вони не здатні прийняти на себе все навантаження українського агроекспорту без різкого зростання витрат і падіння обсягів. Коли море закривається, економіка отримує не пропорційне зниження експорту, а обвал із каскадними ефектами по ланцюгу: від зниження валютної виручки до скорочення наступного посівного циклу. Контроль над безпечним судноплавством у західній частині Чорного моря тому безпосередньо пов’язаний із макроекономічною стійкістю країни.

    Головні точки вразливості експортної системи

    Загроза експортному коридору рідко буває точковою. Навіть якщо порт продовжує працювати, система може бути паралізована на кількох рівнях одночасно. Прямі атаки на інфраструктуру та судна залишаються найбільш очевидними. Літо 2026 року показало, як це виглядає на практиці. Інтенсивні удари по терміналах Великої Одеси та по суднах у порту й на підході призвели до того, що з 22 липня іноземні судна практично перестали заходити. Формально порти відкриті. Фактично — потік зупинився. Страховики підвищили премії або відмовилися покривати ризики, екіпажі відмовляються йти, судновласники оголошують force majeure. У результаті експорт падає не тому, що термінали повністю зруйновані, а тому, що судна перестали до них заходити.

    Паралельно працює вразливість залізничної інфраструктури та прикордонних вузлів. Українська колія 1520 мм не збігається з європейською 1435 мм. Кожен вагон, який іде на захід, потребує або зміни візків, або перевантаження. Пропускна здатність прикордонних терміналів обмежена. У періоди пікового навантаження черги розтягуються на дні й тижні. Плюс — удари по локомотивах, енергопостачанню та самих станціях. Коли в серпні 2026 року одночасно із зупинкою моря зросли залізничні тарифи, сухопутний маршрут став ще менш привабливим. Навіть за наявності вагонів і бажання експортувати частина обсягів просто не проходить через «вузькі місця» на кордоні.

    Дунай додає власний набір обмежень. Низька вода через посуху різко знижує вантажопідйомність барж. Нестача суден типу «річка-море», обмежена глибина, залежність від румунської інфраструктури та черги в Констанці перетворюють «резервний» маршрут на вузьке горлечко. У 2026 році дунайські порти вже до серпня обробили істотно менше, ніж за зіставний період Велика Одеса. Політичний та регуляторний фактор також присутній: європейські ринки періодично стикаються з протестами місцевих фермерів і запроваджують обмеження, створюючи невизначеність для обсягів, які прямують саме до ЄС.

    Висока вартість логістики замикає список. Коли доставка стає надто дорогою, фермер або знижує ціну продажу, або відмовляється від експорту. У результаті зерно залишається всередині країни, тисне на ринок і знижує доходи. Ці точки вразливості працюють одночасно. Порт може бути цілим, але судна не йдуть. Залізниця може мати вагони, але кордон перевантажений. Дунай може мати причали, але вода низька. Система дає збій не лише тоді, коли зруйновано термінал, а тоді, коли будь-яка з ланок перестає пропускати необхідний обсяг за прийнятною ціною. Саме тому стійкість коридорів визначається не лише станом портів, а й усім ланцюгом від поля до покупця.

    Контроль над шляхами до світового ринку

    Вимушена багатомаршрутність, яку Україна створила в умовах війни, може перетворитися на довгострокову перевагу — але лише якщо її свідомо закріпити й розвивати. Зараз система працює в режимі постійної компенсації: коли один канал стискається, навантаження перекладається на інші. Після війни завдання змінюється. Потрібно вибудувати архітектуру, у якій жоден маршрут не є єдиною точкою відмови, а вартість і надійність доставки стають передбачуваними.

    Глибоководні порти Великої Одеси залишаться основою. Їхнє відновлення та модернізація — не просто ремонт пошкоджених причалів і складів. Це створення надлишкових потужностей, які дозволять швидко перемикати потоки між терміналами у разі локальних пошкоджень або страхових обмежень. Важливо знизити залежність від окремих об’єктів: чим більше незалежних ліній завантаження, тим вища стійкість усієї системи. Паралельно необхідно повернути та розвивати порти Миколаєва і, в перспективі, Херсона — не як заміну Одесі, а як додатковий рівень глибини. Чим ширша географія морських виходів, тим менше шансів, що один удар або одна блокада паралізує весь експорт.

    Дунай має перестати бути виключно аварійним маршрутом. Для цього потрібні системні інвестиції в днопоглиблення, розвиток баржового флоту, модернізацію причалів в Ізмаїлі та Рені, а також тісніше стикування з румунською інфраструктурою, насамперед із Констанцою. Українську ділянку Дунаю має сенс інтегрувати в європейські транспортні мережі так, щоб вона працювала не лише в кризовий період, а й у звичайному режимі — для регіональних поставок і як резерв. Це знижує системний ризик і дає виробникам півдня країни коротший і передбачуваніший вихід.

    Сухопутні коридори потребують іншого підходу. Зараз вони дорогі та повільні через різну ширину колії, необхідність перевантаження й обмежену пропускну здатність прикордонних вузлів. Після війни критично важливо розширити ділянки європейської колії, побудувати сучасні перевантажувальні термінали та цифровізувати процедури на кордоні. Solidarity Lanes довели, що сухопутний маршрут може працювати в екстремальних умовах. Завдання — зробити його звичайним, відносно дешевим і передбачуваним каналом, а не тимчасовим рішенням на випадок закриття моря. Без зниження вартості та часу проходження кордону цей маршрут так і залишиться допоміжним.

    Не менш важливою є диверсифікація ринків. Залежність від європейського напрямку створює політичні та регуляторні ризики, які вже проявлялися у вигляді протестів фермерів і тимчасових обмежень. Розвиток прямих поставок до Північної Африки, на Близький Схід і в Азію через море знижує цю залежність. Для цього потрібні не лише порти, а й довгострокові торговельні угоди, логістичні хаби та контракти, які роблять українське зерно й олію звичним товаром на цих ринках. Чим ширша географія покупців, тим менший вплив будь-якого одного політичного чи логістичного збою.

    Зрештою, контроль над логістикою стає таким самим стратегічним ресурсом, як і самі виробничі потужності. Країна, яка може гарантовано доставити продукцію покупцеві за конкурентною ціною, зберігає можливість заробляти, інвестувати в наступний урожай і підтримувати макроекономічну стійкість. Країна, у якої цей контроль відсутній, залишається заручником чужих рішень — воєнних, політичних чи комерційних. Повоєнна архітектура українських експортних коридорів має будуватися саме з цього розуміння. Логістика перестає бути допоміжною функцією і перетворюється на один із ключових елементів економічної безпеки.

     

     

     

  • Залужного хочуть прибрати з посади посла у Британії, але побоюються його повернення та політичної кампанії

    Залужного хочуть прибрати з посади посла у Британії, але побоюються його повернення та політичної кампанії

    У Лондоні Валерій Залужний продовжує виконувати обов’язки посла України у Великій Британії. Призначення, що відбулося у травні 2024 року, формально залишає йому ще значний термін на цій посаді. Водночас у політичних колах Києва обговорюється можливість дострокового завершення його дипломатичної місії.

    Відомості, що надійшли від джерела, знайомого з настроями у вищих ешелонах влади, вказують на бажання прибрати Залужного з Лондона. Водночас ті самі кола оцінюють ризик, пов’язаний із його можливим поверненням в Україну. Генерал, який зберігає високий рівень суспільної довіри, може перейти до відкритої політичної діяльності.

    За відкритими даними, Залужний залишається однією з найбільш авторитетних фігур у країні. Опитування липня–серпня 2026 року стабільно ставлять його в лідери рейтингів довіри — близько 70 відсотків респондентів висловлюють йому довіру, випереджаючи чинного президента. Ще в липні «Українська правда» з посиланням на джерела, близькі до учасників зустрічі, повідомила, що під час візиту до Києва президент безпосередньо запитав колишнього головнокомандувача, чи готовий той брати участь у виборах, якщо вони відбудуться восени. Відповідь, за словами тих самих джерел, була однозначною: «Так. Буду».

    Призначення до Лондона у 2024 році багато спостерігачів тоді інтерпретували як спосіб дистанціювати популярного воєначальника від внутрішньої політики. Два роки потому конструкція виглядає менш стійкою. Залужний публічно уникає прямих заяв про свої політичні плани, наголошуючи, що будь-які розмови про особисте майбутнє можливі лише після завершення воєнного стану. Водночас його регулярні виступи з питань стратегії, НАТО та майбутнього української оборони продовжують утримувати його в центрі суспільної уваги.

    Будь-яке рішення про дострокове відкликання посла з Великої Британії неминуче буде прочитане крізь призму цих рейтингів. Повернення до Києва людини, яку значна частина суспільства досі сприймає як символ військового спротиву перших років повномасштабного вторгнення, здатне змінити баланс сил усередині політичного класу. Водночас воно створює ризик ескалації конкуренції, якої частина оточення президента, судячи з усього, воліє уникати.

    Офіційних заяв ані від Офісу президента, ані від Міністерства закордонних справ із цього приводу не надходило. Сам Залужний та його представники раніше спростовували чутки про швидку відставку, наголошуючи, що він продовжує роботу. Водночас сам факт обговорення варіантів виведення генерала з Лондона показує, наскільки чутливою залишається тема його можливого політичного повернення.

    Ситуація навколо посла у Великій Британії відображає ширшу дилему української влади, як управляти фігурами, чия популярність зросла в умовах війни і яких уже неможливо повністю контролювати адміністративними призначеннями.

     

  • Іран може атакувати військові об’єкти США в Європі у разі ескалації війни — FT

    Іран може атакувати військові об’єкти США в Європі у разі ескалації війни — FT

    Іранська влада розглядає можливість розширення географії протистояння зі Сполученими Штатами та ударів по американських військових об’єктах у Європі. Такий сценарій у Тегерані нібито обговорюють на випадок подальшої ескалації з боку Вашингтона.

    Про це пише Financial Times із посиланням на два джерела в Тегерані.

    За даними видання, потенційні удари по американських силах у країнах південно-східної Європи розглядаються як один зі способів підвищити ставки у протистоянні зі США. Водночас джерела наголошують: реалізація такого сценарію залежатиме від подальших кроків Вашингтона.

    Які країни опинилися в зоні ризику

    Серед потенційних напрямків у матеріалі згадується Болгарія. Минулого місяця Софія дозволила використовувати авіабазу Безмер для дозаправлення американських військових літаків.

    Ще одним можливим напрямком називається Кіпр. У березні розташована там британська авіабаза вже зазнала атаки ударного безпілотника.

    Крім того, раніше з Тегерана лунали попередження на адресу Великої Британії щодо її військових об’єктів, які можуть використовувати американські сили під час операцій проти Ірану.

    Таким чином, за інформацією FT, потенційне розширення конфлікту може зачепити об’єкти за межами Близького Сходу.

    Тегеран розглядає й інші сценарії

    За словами співрозмовників видання, військовими об’єктами можливі заходи у відповідь не обмежуються. В Ірані нібито також розглядають варіанти пошкодження підводних кабелів, що проходять через район Ормузької протоки.

    Цей маршрут має стратегічне значення для світової торгівлі та енергетичних поставок, а ситуація навколо протоки залишається одним із ключових факторів напруженості між Іраном та США.

    Водночас джерела FT підкреслюють, що рішення про розширення географії протистояння ще не ухвалене. Подальші дії Тегерана, за їхніми словами, безпосередньо залежатимуть від того, чи піде Вашингтон на нову ескалацію.

    Напруженість уже виходила за межі регіону

    У березні протиповітряна оборона країн НАТО перехопила кілька іранських балістичних ракет поблизу або безпосередньо в повітряному просторі Туреччини.

    Нові повідомлення з’явилися на тлі чергового загострення риторики між Вашингтоном і Тегераном. 18 серпня президент США Дональд Трамп опублікував карту, на якій Ормузьку протоку було позначено як «нову територію США».

    Якщо інформація FT про дискусії всередині Ірану підтвердиться, це означатиме ризик значного розширення географії нинішнього протистояння — від Близького Сходу до військових об’єктів США та їхніх союзників у Європі.

  • НАТО розкрило покроковий план на випадок нападу Росії: що Альянс робитиме у перші години війни

    НАТО розкрило покроковий план на випадок нападу Росії: що Альянс робитиме у перші години війни

    НАТО розробило концепцію ведення наземної війни на випадок масштабного нападу Росії на одну або кілька держав Альянсу. План передбачає придушення російських ракетних систем, створення на східному фланзі зони, де діятимуть переважно безпілотники, а також удари по військовій логістиці РФ.

    Про це повідомляє німецьке видання Bild.

    Йдеться про так звану NATO Land Warfighting Concept — концепцію наземних бойових дій НАТО. За даними Bild, роботу над документом очолював майор Збройних сил США Ендрю Пінгрей.

    Перший етап — зупинити ракетні удари Росії

    Один із можливих сценаріїв передбачає атаку РФ на країни Балтії. Російські війська можуть розпочати операцію з масованого застосування ракет і безпілотників, одночасно розгорнувши наземний наступ із використанням бронетехніки.

    У такому випадку одним із перших завдань сил НАТО має стати придушення російських ракетних можливостей.

    Для цього Альянс може залучити бойову авіацію, ракети та безпілотні системи для ураження комплексів, із яких Росія здійснюватиме атаки.

    Особливу роль у можливому конфлікті відіграватиме Калінінградська область РФ. Росія розмістила там значну кількість ракетних комплексів і систем протиповітряної оборони, тому цей регіон може стати одним із ключових напрямків протистояння.

    На кордоні з РФ та Білоруссю хочуть створити зону без солдатів

    Наступний елемент концепції — створення вздовж кордонів із Росією та Білоруссю так званої «автономної зони».

    Її особливість полягає в тому, що основну роль там мають виконувати не військовослужбовці, а безпілотні та роботизовані системи.

    Дрони й автономна наземна техніка повинні виявляти російські підрозділи, стримувати їх просування та завдавати ударів. Таким чином НАТО прагне створити додатковий захисний бар’єр і водночас скоротити ризики для особового складу.

    Удари можуть перенести на територію Росії

    Якщо російські війська продовжать наступ, концепція передбачає наступний етап — ураження військової інфраструктури, яка забезпечує російські сили.

    Серед можливих цілей Bild називає військові аеродроми, оборонні підприємства, мости та залізничну інфраструктуру.

    Головним завданням таких атак має стати порушення логістичних ланцюгів РФ, щоб російські війська не могли швидко отримувати боєприпаси, техніку, пальне та підкріплення.

    Фактично НАТО розглядає можливість не обмежувати оборону територією країн-членів, якщо для припинення російського наступу буде необхідно нейтралізувати військові об’єкти, які забезпечують агресію.

    НАТО розглядає використання дронів усередині РФ

    Ще одним елементом концепції, за інформацією Bild, є створення так званого «повітряного мосту».

    Передбачається, що за його допомогою на територію Росії можуть доставляти безпілотники та роботизовані системи. До таких операцій потенційно можуть залучатися противники російської влади.

    Водночас у концепції підкреслюється: метою НАТО не є завоювання Росії.

    Основне завдання Альянсу — зупинити агресію, позбавити російські сили можливості продовжувати наступ та відтіснити їх назад до кордонів РФ.

    У НАТО не хочуть повністю приховувати план

    Окремою особливістю концепції є підхід до стримування Росії. В Альянсі вважають, що потенційний противник повинен розуміти наслідки можливого нападу.

    Тому основні принципи відповіді НАТО не обов’язково мають залишатися повністю секретними.

    Логіка полягає в тому, що Москва повинна заздалегідь усвідомлювати: напад на країну НАТО може призвести не лише до оборони її території, а й до ударів по військових системах та логістиці, які забезпечують російську операцію.

    Таким чином, сама концепція має виконувати одразу дві функції — бути основою для дій сил Альянсу та інструментом стримування Кремля від початку війни.

    Європа вже готується до можливого загострення

    Поява такого плану відбувається на тлі посилення оборони східного флангу НАТО. Польська влада раніше заявляла про підготовку до можливих нових провокацій Росії.

    У країнах Балтії також дедалі частіше говорять про гібридні загрози з боку Москви. Західні держави розслідують диверсії, підпали та інші інциденти, за якими може стояти Росія.

    На цьому тлі нова концепція НАТО демонструє зміну підходу Альянсу: потенційна війна з Росією розглядається як конфлікт, у якому ключову роль відіграватимуть далекобійні удари, масове застосування дронів, роботизовані системи та знищення військової логістики противника.

  • Москва заявила про атаку 620 українських дронів: столичний регіон РФ пережив один із наймасштабніших нальотів

    Москва заявила про атаку 620 українських дронів: столичний регіон РФ пережив один із наймасштабніших нальотів

    У ніч проти 18 серпня Москва та Московська область опинилися під масштабною атакою безпілотників. Російська сторона заявила про запуск Україною 620 дронів у напрямку російської столиці та прилеглих районів, що робить цей наліт одним із найбільших за час повномасштабної війни.

    Про це повідомляє Reuters із посиланням на заяви російської влади.

    За інформацією агентства, атака тривала в нічні та ранкові години 18 серпня. Російська влада заявляла про роботу протиповітряної оборони над Московським регіоном.

    Особливу увагу привертає заявлена кількість безпілотників — 620 одиниць. Якщо наведені російською стороною цифри відповідають дійсності, йдеться про надзвичайно масштабну операцію із застосуванням далекобійних БпЛА.

    Reuters зазначає, що Україна останнім часом значно активізувала далекобійні атаки по території Росії. Серед пріоритетних цілей таких операцій були об’єкти нафтової, енергетичної та логістичної інфраструктури, які мають значення для забезпечення російської армії.

    Водночас незалежно підтвердити всі заявлені російською владою цифри щодо кількості запущених та перехоплених безпілотників наразі неможливо.

    Атаки України стають масштабнішими

    Нова атака відбувається на тлі помітного нарощування Україною можливостей для завдання ударів на великій відстані.

    Паралельно українська оборонна промисловість розробляє нові далекобійні системи. Зокрема, компанія Fire Point працює над балістичною ракетою FP-9, заявлена дальність якої становить близько 850–855 кілометрів, а маса бойової частини — до 800 кілограмів. За такими характеристиками в радіус її потенційної дії потрапляє Москва.

    18 серпня в мережі також з’явилися нові кадри повнорозмірного макета FP-9, представленого українським виробником на оборонній виставці в Данії.

    Таким чином, Україна одночасно розвиває декілька напрямків далекобійного озброєння — ударні безпілотники, крилаті та балістичні ракети.

    Це потенційно дозволяє збільшувати не лише дальність ударів, а й створювати значно складніше навантаження для російської системи ППО.

    Росія одночасно посилює удари по Україні

    Масована атака на Московський регіон відбулася на тлі нового загострення повітряної війни між Росією та Україною.

    18 серпня російський ракетний удар по Печенігах Харківської області, за даними української влади, забрав життя 10 людей, ще щонайменше 18 були поранені. Було пошкоджено житлові будинки, поштове відділення, магазини, кафе та автомобілі. Reuters повідомляє, що українські правоохоронці попередньо встановили застосування двох крилатих ракет типу «Бандероль».

    Президент Володимир Зеленський після атаки заявив, що Україна відповість на російський удар.

    Останні події демонструють подальше збільшення масштабів далекобійних ударів обох сторін. Росія продовжує застосовувати ракети та безпілотники проти українських міст та інфраструктури, тоді як Україна нарощує можливості для ударів далеко за лінією фронту.

    На цьому тлі Москва дедалі частіше опиняється безпосередньо в зоні дії українських далекобійних систем.

  • Росія зруйнувала майже на $200 млрд: прямі збитки України від війни зросли ще на 16%

    Росія зруйнувала майже на $200 млрд: прямі збитки України від війни зросли ще на 16%

    Прямі збитки, завдані Україні внаслідок повномасштабної війни Росії, сягнули 197,5 млрд доларів. Порівняно з попередньою оцінкою у 169,8 млрд доларів сума зросла приблизно на 16%. Найбільших втрат зазнали житловий фонд, транспорт, промисловість та енергетика.

    Нову оцінку оприлюднив KSE Institute. Розрахунки підготовлені спільно з профільними державними органами та охоплюють пряме фізичне руйнування нерухомості, інфраструктури, транспортних засобів, обладнання та інших активів.

    Йдеться саме про прямі матеріальні збитки, а не про загальну вартість війни для української економіки. Для порівняння, остання комплексна оцінка Світового банку RDNA5 станом на кінець 2025 року визначала прямі збитки у 195,1 млрд доларів, економічні та соціальні втрати — у 666,7 млрд, а потреби у відбудові та відновленні на наступні десять років — майже у 587,7 млрд доларів.

    Найбільше Росія зруйнувала житла

    Найбільша частина прямої шкоди припадає на житловий сектор — 65,9 млрд доларів.

    Порівняно з попередньою оцінкою ця сума збільшилася ще на 5,9 млрд доларів.

    Загалом в Україні вже пошкоджено або повністю зруйновано майже 416 тисяч житлових будівель.

    Серед них близько:

    • 352 тисяч приватних будинків;
    • 63 тисяч багатоквартирних будинків;
    • близько тисячі гуртожитків.

    Наймасштабніші руйнування житлової забудови закономірно зосереджені у східних і прифронтових регіонах, де бойові дії та російські обстріли тривають найбільш інтенсивно.

    Водночас пошкодження житла зафіксовані фактично по всій Україні через регулярні удари ракетами та безпілотниками по містах у глибокому тилу.

    Світовий банк також називає житло одним із трьох найбільш постраждалих секторів поряд із транспортом та енергетикою. За даними RDNA5, станом на кінець 2025 року пошкоджено або зруйновано близько 14% житлового фонду України, що безпосередньо зачепило понад три мільйони домогосподарств.

    Дороги, залізниця, порти: транспорт втратив $42 млрд

    Другим за масштабом руйнувань став транспортний сектор.

    Його прямі збитки оцінюються приблизно у 42 млрд доларів.

    Найбільше постраждала автомобільна інфраструктура. За оцінкою KSE, пошкоджено або знищено близько 29 тисяч кілометрів доріг державного, місцевого та комунального значення.

    Суттєвих втрат зазнала й залізниця.

    Вартість пошкоджених та зруйнованих активів «Укрзалізниці» оцінюється приблизно у 5 млрд доларів.

    Ще близько 1,2 млрд доларів становлять збитки портової інфраструктури.

    Авіаційна галузь втратила приблизно 2 млрд доларів.

    Особливо відчутно транспортний сектор потерпав протягом 2025 року, коли Росія посилила атаки на залізничні об’єкти та українські порти. У RDNA5 зазначалося, що саме через інтенсивні удари по залізниці й портах потреби транспортного сектору у відновленні лише за рік збільшилися приблизно на 24%.

    Під ударами опинилися понад 12 тисяч підприємств

    Серйозних руйнувань зазнали промисловість, будівельний сектор та сфера послуг.

    Їхні прямі збитки KSE оцінює у 18,4 млрд доларів.

    Від початку повномасштабної війни пошкоджені або повністю зруйновані активи приблизно 12,6 тисячі підприємств.

    Переважна більшість із них — малі компанії, однак російські атаки та окупація також зачепили близько 100 великих і середніх приватних підприємств і приблизно 500 державних.

    Найбільших абсолютних втрат зазнала металургійна промисловість.

    Це пояснюється, зокрема, концентрацією великих промислових підприємств на сході та півдні України — саме у регіонах, де бойові дії були найінтенсивнішими.

    Майже половина оцінених збитків підприємств припадає лише на Донецьку область.

    Ці цифри відображають тільки фізичне знищення активів. Вони не включають втрачений дохід бізнесу, зупинку виробництва, порушення логістики, втрату ринків або вимушене переміщення підприємств.

    Енергетика втратила вже понад $18 млрд

    Ще одним сектором, який продовжує стрімко накопичувати збитки, залишається енергетика.

    Її прямі втрати зросли до 18,3 млрд доларів.

    Порівняно з попередньою оцінкою показник збільшився приблизно на 25%.

    Причина — систематична російська кампанія проти української енергосистеми.

    Під ударами перебувають генеруючі потужності, високовольтні підстанції, мережі передачі й розподілу електроенергії, теплоенергетична та газова інфраструктура.

    Світовий банк також зафіксував різке погіршення ситуації в енергетичному секторі. У RDNA5 зазначалося, що кількість пошкоджених або зруйнованих енергетичних активів за рік збільшилася приблизно на 21%.

    Особливість енергетики полягає в тому, що частину об’єктів доводиться відновлювати не один раз. Відремонтована підстанція або електростанція може повторно опинитися під російським ударом, через що вартість відновлення постійно зростає.

    Майже 4,8 тисячі закладів освіти пошкоджені або зруйновані

    Втрати освітньої інфраструктури оцінюються у 12,2 млрд доларів.

    За даними KSE, бойові дії та російські удари пошкодили або повністю знищили майже 4,8 тисячі освітніх закладів.

    Найбільше постраждали школи та заклади дошкільної освіти.

    Пошкодження зафіксовані у 22 регіонах України.

    Ці руйнування мають наслідки значно ширші, ніж вартість самих будівель. Вони змушують дітей переходити на дистанційне або змішане навчання, громади — будувати укриття та тимчасові приміщення, а державу — витрачати додаткові кошти на відновлення освітньої мережі.

    Аграрний сектор втратив понад $12 млрд

    Прямі збитки агропромислового комплексу та земельних ресурсів становлять близько 12,1 млрд доларів.

    Найбільше грошей аграрії втратили через знищення та пошкодження сільськогосподарської техніки — понад 7,1 млрд доларів.

    Ще більш ніж 2 млрд доларів становлять збитки інфраструктури для зберігання продукції.

    Вартість знищеної або викраденої сільськогосподарської продукції оцінюється майже у 1,9 млрд доларів.

    І знову ця цифра не показує повного масштабу економічного удару.

    До прямих втрат не входять збитки через мінування земель, втрату доступу до полів на окупованих територіях, скорочення виробництва, проблеми з експортом та здорожчання логістики.

    Лікарні, культура та ЖКГ також втратили мільярди

    Сукупні прямі збитки громадського сектору оцінюються приблизно у 22,8 млрд доларів.

    До цього блоку входять заклади освіти, науки, охорони здоров’я, культурні та спортивні об’єкти, соціальна інфраструктура й адміністративні будівлі.

    Сфера охорони здоров’я зазнала прямих збитків приблизно на 4,5 млрд доларів.

    Таку саму суму — близько 4,5 млрд доларів — становлять втрати культури, спорту та туризму.

    Житлово-комунальне господарство втратило приблизно 3,8 млрд доларів.

    Збитки цифрової інфраструктури вже сягнули 1,8 млрд доларів.

    Чому цифри KSE і Світового банку відрізняються

    Окремо варто пояснити різницю між актуальною оцінкою KSE у 197,5 млрд доларів та цифрою RDNA5 Світового банку у 195,1 млрд доларів.

    Це не суперечливі оцінки.

    Вони мають різні дати зрізу та частково різну методологію.

    RDNA5 охоплює події до 31 грудня 2025 року, тоді як нинішня оцінка KSE враховує новіші доступні дані.

    Саме тому загальна сума поступово збільшується в міру надходження інформації про нові руйнування та уточнення вартості раніше пошкоджених об’єктів.

    Ще важливіше — не плутати прямі збитки з потребами у відновленні.

    197,5 млрд доларів — це оцінка вартості вже пошкоджених або знищених фізичних активів.

    А майже 588 млрд доларів, які наводить Світовий банк, — це прогноз того, скільки Україні потрібно протягом десяти років для відбудови та відновлення з урахуванням принципу «відбудувати краще», модернізації й додаткових витрат.

    Тобто відновити країну коштуватиме приблизно утричі дорожче, ніж проста оцінка вартості зруйнованого майна.

    І ця сума продовжує зростати

    Найважливіше застереження полягає в тому, що 197,5 млрд доларів — не остаточна ціна російської агресії.

    Війна триває.

    Росія продовжує атакувати житлові будинки, енергетику, залізницю, підприємства, порти та інші об’єкти по всій Україні.

    Кожен новий удар збільшує як суму прямих збитків, так і майбутню вартість відновлення країни.

    Навіть оцінка Світового банку у майже 588 млрд доларів базується на руйнуваннях лише до завершення 2025 року.

    Саме тому реальна потреба у відбудові вже зараз може бути вищою.

    Для України це також посилює аргументацію у переговорах щодо репарацій та використання заморожених російських державних активів.

    Масштаб руйнувань уже фактично наблизився до психологічної позначки у 200 млрд доларів лише прямих фізичних збитків.

    І якщо врахувати втрати економіки, недоотримані доходи, людський капітал та майбутні витрати на відновлення, реальна ціна російської війни вимірюється вже зовсім іншими сумами.

  • «Обов’язково відповімо»: Зеленський зробив жорстку заяву після кривавого удару РФ по Печенігах

    «Обов’язково відповімо»: Зеленський зробив жорстку заяву після кривавого удару РФ по Печенігах

    Президент України Володимир Зеленський відреагував на російський ракетний удар по селищу Печеніги Харківської області, внаслідок якого загинули щонайменше 10 людей. Російські війська вдарили по людному перехрестю, поруч із яким розташовані пошта, магазини та житлові будинки. Глава держави заявив, що Україна обов’язково відповість Росії, а партнерів закликав посилити тиск на державу-агресора.

    Атака сталася вранці у вівторок, 18 серпня. Перші повідомлення місцевої влади свідчили про десятьох загиблих і вісьмох поранених. Однак згодом кількість постраждалих зросла до 17 людей.

    На місці удару працюють рятувальники, медики, правоохоронці та інші екстрені служби. Пожежу, яка виникла після атаки, вдалося ліквідувати.

    Росія вдарила по людному перехрестю

    За словами Зеленського, ціллю російського удару стало людне перехрестя у Печенігах.

    Поруч розташовані поштове відділення та магазини, а навколо — житлові будинки. Президент наголосив саме на цивільному характері місцевості, яка опинилася під російським ударом.

    Першим про масштабні жертви повідомив начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов. За попередніми даними, внаслідок ракетної атаки загинули десять людей, ще восьмеро отримали поранення.

    Пізніше Синєгубов повідомив про збільшення кількості постраждалих до 17 осіб. На місці продовжили працювати бригади медиків та екстрені служби, пораненим надають необхідну допомогу.

    Місцеві медіа з посиланням на очільника ОВА повідомили, що російські війська могли застосувати під час атаки дві ракети типу «Бандероль».

    Остаточні дані про тип застосованого озброєння та повні обставини удару мають встановити відповідні служби.

    Внаслідок атаки також пошкоджено будинки та автомобілі.

    Зеленський: «Обов’язково відповімо»

    Президент України опублікував кадри наслідків атаки та висловив співчуття родинам загиблих.

    За словами глави держави, рятувальники вже ліквідували пожежу, однак на місці продовжують працювати всі необхідні екстрені та оперативні служби.

    «Станом на зараз відомо про десятьох загиблих. Мої співчуття рідним і близьким», — заявив Зеленський.

    Президент окремо наголосив, що російська атака не залишиться без відповіді.

    «Обов’язково відповімо на цей російський удар», — заявив глава держави.

    Водночас Зеленський наголосив, що дій самої України недостатньо. За його словами, українські партнери мають доповнювати відповідь Києва власними кроками, спрямованими на посилення тиску на Росію та підтримку України.

    Таким чином президент фактично закликав союзників не обмежуватися політичним засудженням чергового удару по цивільному населенню.

    Зеленський закликав партнерів тиснути на Росію

    У своїй реакції президент використав формулювання про «справедливі кінетичні відповіді» України та закликав міжнародних партнерів доповнювати їх власними заходами.

    Йдеться передусім про посилення тиску на Росію та подальшу підтримку України.

    Заклик пролунaв на тлі продовження російських атак на українські міста та населені пункти й дискусій із західними союзниками щодо подальших санкцій проти Москви та військової допомоги Києву.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга також засудив російський удар і вкотре порушив питання міжнародної відповідальності Росії за воєнні злочини. На тлі атаки українська сторона наголошує, зокрема, на необхідності подальших санкцій та юридичних механізмів покарання держави-агресора.

    Зеленський не уточнив, якою саме може бути українська відповідь на удар по Печенігах.

    Кількість поранених зросла

    Однією з важливих деталей стало швидке оновлення інформації про кількість постраждалих.

    Перші повідомлення Харківської ОВА містили інформацію про вісьмох поранених. Саме такі цифри поширили українські та міжнародні медіа одразу після атаки. Reuters також повідомляв про щонайменше десятьох загиблих та вісьмох поранених із посиланням на керівництво Харківської області.

    Проте згодом Синєгубов уточнив, що кількість постраждалих зросла до 17.

    Це означає, що дані про наслідки атаки залишаються оперативними та можуть надалі змінюватися.

    Медики продовжують надавати допомогу потерпілим.

    Що відомо про Печеніги

    Печеніги розташовані в Чугуївському районі Харківської області.

    Через близькість Харківщини до російського кордону населені пункти області регулярно зазнають ракетних, авіаційних та безпілотних атак РФ.

    Печенізька громада також неодноразово потрапляла під російські обстріли від початку повномасштабного вторгнення.

    Удар 18 серпня вирізняється кількістю загиблих та тим, що, за інформацією української влади, російські ракети влучили у місце, де вранці перебували цивільні люди.

    Президент особливо наголосив, що біля місця атаки немає військових об’єктів — навколо розташована цивільна забудова, магазини та пошта.

    Саме ця обставина стала центральною у його публічній реакції.

    Один із найсмертоносніших ударів по Харківщині останнього часу

    За підтвердженими на цей момент даними про десятьох загиблих, атака на Печеніги стала одним із найбільш смертоносних російських ударів по цивільному населенню Харківської області останнього часу.

    Інформація про трагедію швидко потрапила й до міжнародних медіа. Reuters повідомив про десятьох загиблих унаслідок російської ракетної атаки на населений пункт у Харківській області з посиланням на регіональну владу.

    The Guardian також повідомив про удар та заяву Зеленського щодо майбутньої відповіді України. Видання звернуло увагу і на заклик українського президента до партнерів посилювати власний тиск на Москву.

    На момент публікації аварійно-рятувальні та оперативні роботи у Печенігах тривали.

    Правоохоронні органи мають задокументувати наслідки атаки, встановити остаточну кількість постраждалих та всі обставини російського удару.

    Зеленський тим часом дав зрозуміти, що Київ розглядає відповідь не лише як військове питання. Президент очікує паралельних дій від партнерів України — посилення тиску на Росію та подальшої підтримки української держави.