Російська армія у першій половині 2026 року почала зазнавати значно більших втрат, ніж українські Сили оборони. За оцінкою американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), співвідношення російських та українських втрат зросло приблизно до 8:1, тоді як протягом більшої частини повномасштабної війни цей показник коливався в межах 2–3:1. Автори дослідження вважають, що це стало наслідком поєднання кількох факторів: масового застосування Україною ударних безпілотників, погіршення ефективності російської армії та проблем із поповненням особового складу.
Про це йдеться у новому дослідженні «Russian Blood and Treasure: The Ballooning Costs of Putin’s War», яке підготували аналітики CSIS Сет Джонс та Райлі Маккейб. Автори проаналізували великий масив даних про бойові дії, понад 20 тисяч ударів по російських військових об’єктах та іншу відкриту інформацію, дійшовши висновку, що Росія фактично втратила військову ініціативу, а ціна війни для Кремля продовжує стрімко зростати.
За оцінками дослідників, від початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року до червня 2026 року сукупні бойові втрати Росії становили приблизно 1,4 мільйона військовослужбовців. До цієї цифри входять загиблі, поранені та зниклі безвісти. Із них від 400 до 450 тисяч вважаються безповоротними втратами. Для порівняння, втрати України оцінюються у 525–625 тисяч військових, а кількість загиблих українських захисників — у 125–150 тисяч осіб. При цьому самі автори наголошують, що Київ і Москва не оприлюднюють офіційних повних даних про втрати, тому ці цифри є аналітичною оцінкою, побудованою на математичному моделюванні та аналізі розвідувальної інформації.
Одним із головних висновків дослідження стало різке зростання співвідношення втрат на користь України. Якщо раніше на одного загиблого чи пораненого українського військового припадало приблизно два-три російські, то у першій половині 2026 року цей показник зріс приблизно до восьми російських втрат на одну українську. На думку аналітиків CSIS, це пояснюється насамперед стрімким розвитком українських безпілотних технологій та зміною тактики ведення бойових дій.
У звіті зазначається, що понад 90% російських втрат у так званій ударній зоні фронту пов’язані саме із застосуванням українських безпілотників, а не безпосередніми піхотними боями. Аналітики також звертають увагу на активне використання Україною автономних дронів із системами штучного інтелекту, які здатні самостійно аналізувати відео, розпізнавати цілі та діяти навіть в умовах придушення супутникової навігації або радіоелектронної боротьби.
Водночас CSIS вказує на низку внутрішніх проблем російської армії, які сприяють зростанню втрат. Серед них — неефективна взаємодія між підрозділами, слабка підготовка мобілізованих і контрактників, помилки командування, корупція, низький моральний стан особового складу та загальне погіршення якості управління військами. Додатковим чинником, який міг вплинути на ситуацію, автори називають відключення терміналів Starlink, що, за їхньою оцінкою, використовували окремі російські підрозділи.
Окрему увагу дослідники приділили темпам поповнення російської армії. За їхніми підрахунками, у першій половині 2026 року Росія щомісяця втрачала приблизно 30–34 тисячі військовослужбовців, тоді як темпи вербування нових добровольців становили близько 27 тисяч осіб на місяць. Таким чином, кількість втрат уже перевищує можливості Кремля компенсувати їх новими контрактниками, що створює дедалі більший кадровий дефіцит.
Ще одним важливим висновком дослідження стало уповільнення російського наступу. За оцінкою CSIS, темпи просування окупаційних військ зараз є одними з найнижчих серед усіх великих воєн за останнє століття та нагадують окремі епізоди Першої світової війни. Поблизу Костянтинівки російські війська просуваються в середньому приблизно на 50 метрів на добу, біля Покровська — близько 70 метрів, а на напрямку Слов’янська — приблизно 90 метрів. При цьому навесні 2026 року російська армія вперше з серпня 2024 року почала втрачати більше території, ніж змогла захопити: у квітні та травні чиста втрата контрольованої площі становила близько 400 квадратних кілометрів.
Автори дослідження наголошують, що війна дедалі більше переходить у технологічну площину, де ключову роль відіграють безпілотні системи, високоточні удари та штучний інтелект. На їхню думку, саме розвиток українських технологій, системне ураження російської логістики та критичної інфраструктури, а також виснаження людських ресурсів РФ стали основними чинниками, які змінили співвідношення втрат і суттєво ускладнили подальший наступ російських військ. Водночас дослідники зазначають, що наведені оцінки є аналітичними розрахунками незалежного дослідницького центру, а не офіційною статистикою сторін конфлікту.
