Gorchitsa.info

Позначка: Європа

  • ЄС хоче обмежити право вето для нових членів через блокування Орбана

    ЄС хоче обмежити право вето для нових членів через блокування Орбана

    У Європейському Союзі почали обговорювати один із найбільш суперечливих сценаріїв майбутнього розширення блоку — тимчасове обмеження права вето для нових держав-членів після їх вступу до ЄС. Причиною таких дискусій став багаторічний досвід конфліктів усередині Союзу через позицію уряду Віктор Орбан, який неодноразово блокував ключові рішення Євросоюзу щодо України, санкційної політики та зовнішньої безпеки.

    Про це повідомляє The Guardian із посиланням на європейських дипломатів та джерела в інституціях ЄС. За інформацією видання, у Брюсселі дедалі серйозніше побоюються, що масштабне розширення Євросоюзу без внутрішньої реформи системи ухвалення рішень може фактично паралізувати роботу об’єднання.

    Йдеться про механізм одностайного голосування, який нині діє у низці критично важливих сфер. Зараз кожна країна-член ЄС має право накласти вето на рішення щодо зовнішньої політики, санкцій, безпекових питань, податкових реформ та окремих міжнародних угод. Саме ця система, яка десятиліттями вважалася гарантією рівноправності держав-членів, останніми роками дедалі частіше стає джерелом політичних криз усередині Євросоюзу.

    Особливе роздратування в Брюсселі викликала поведінка уряду Віктора Орбана, який регулярно використовував право вето як інструмент політичного тиску на партнерів по ЄС. Угорщина неодноразово блокувала або затягувала ухвалення пакетів допомоги Україні, санкцій проти Росії та низки зовнішньополітичних рішень. У багатьох європейських столицях це почали розглядати як приклад того, наскільки вразливою стала система одноголосного ухвалення рішень.

    Саме тому в Єврокомісії та серед держав-членів почали обговорювати варіант, за якого нові країни після вступу до ЄС протягом певного перехідного періоду не отримуватимуть автоматичного права блокувати рішення Союзу. За даними The Guardian, це може стосуватися насамперед сфер зовнішньої політики, санкційної політики та міжнародної безпеки.

    У Брюсселі побоюються, що якщо до ЄС одночасно приєднаються Україна, Молдова та країни Західних Балкан, кількість потенційних центрів блокування рішень різко зросте. За відсутності реформ це може ускладнити або навіть зробити неможливим швидке реагування ЄС на міжнародні кризи.

    Однією з перших держав, щодо яких потенційно можуть застосувати такий механізм, називають Чорногорію. Саме вона нині вважається найближчою до повноправного вступу до Євросоюзу серед усіх країн-кандидатів. Переговори про членство тривають уже 14 років, а цього місяця спеціальна технічна група провела перші засідання щодо підготовки фінального договору про вступ.

    Європейські дипломати визнають, що сама ідея тимчасового обмеження права вето є юридично та політично дуже складною. В ЄС побоюються, що такий підхід можуть сприйняти як створення “членів другого сорту”, що суперечить базовим принципам рівності всередині Союзу. Саме тому в Брюсселі наголошують, що мова може йти лише про тимчасовий перехідний механізм.

    Один із дипломатів ЄС назвав цю ідею “частиною креативного мислення”, яке зараз активно триває в межах дискусії про майбутнє розширення Союзу. За його словами, Європа намагається знайти модель, яка дозволить одночасно прийняти нових членів і не зруйнувати ефективність самої системи ухвалення рішень.

    Паралельно в Європі дедалі активніше обговорюють необхідність масштабної внутрішньої реформи ЄС. У Німеччина вже відкрито заявляють, що Євросоюз із 35 державами не зможе працювати за нинішньою моделлю. Міністр закордонних справ ФРН Йоганн Вадефуль раніше попереджав, що без переходу до нових механізмів голосування ЄС ризикує втратити керованість.

    На цьому тлі окремо обговорюється майбутнє Україна в Євросоюзі. У Брюсселі визнають, що Україна є особливим випадком через масштаб війни, необхідність післявоєнного відновлення та стратегічне значення для безпеки континенту. За оцінками ЄС, технічно Україна може завершити переговори про вступ приблизно за чотири роки, однак остаточні терміни залежатимуть як від внутрішніх реформ, так і від безпекової ситуації.

    Окрім цього, в Європі триває дискусія щодо проміжних моделей інтеграції для України. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц запропонував ідею “асоційованого членства”, яка дозволила б Україні брати участь у роботі європейських інституцій без повного права голосу на початковому етапі. Однак президент Володимир Зеленський уже публічно відкинув такий підхід, заявивши, що Україна прагне виключно повноправного і рівноправного членства.

    Усередині ЄС дедалі сильніше зростає розуміння того, що майбутнє розширення стане не лише випробуванням для країн-кандидатів, а й одним із найбільших викликів для самого Євросоюзу за останні десятиліття. Дискусії про право вето, реформу системи голосування та нову модель управління Союзом свідчать про те, що Європа вже готується до глибокої трансформації власної політичної архітектури.

  • США готують масштабне скорочення участі в НАТО

    США готують масштабне скорочення участі в НАТО

    Сполучені Штати готують масштабний перегляд своєї участі в Північноатлантичному альянсі та можуть суттєво скоротити військовий внесок у НАТО, переклавши значну частину оборонних зобов’язань у Європі на європейських союзників. Про це повідомляє німецьке видання Spiegel, посилаючись на джерела серед дипломатів і представників Альянсу, які були ознайомлені із закритими консультаціями.

    За інформацією видання, наприкінці минулого тижня представник міністра оборони США Піт Гегсет провів закритий брифінг у штаб-квартирі НАТО, під час якого союзникам офіційно представили нову концепцію участі Вашингтона в обороні Європи. Йдеться про перегляд так званої “моделі сил НАТО”, яка була сформована після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році та передбачала значне американське військове присутність у Європі.

    Згідно з озвученими планами, Сполучені Штати можуть скоротити свою участь одразу в кількох ключових компонентах військової присутності Альянсу. Зокрема, йдеться про зменшення кількості винищувачів, стратегічних бомбардувальників, військово-морських кораблів, підводних човнів, безпілотних систем і літаків-заправників, які США надають у межах колективної оборони НАТО. За даними Spiegel, внесок США у винищувальну авіацію Альянсу може бути скорочений приблизно на третину, що створює суттєві прогалини у повітряній обороні Європи.

    Крім того, американська сторона, як стверджується, розглядає можливість повної відмови від надання НАТО підводних човнів у межах цієї моделі, а також істотного скорочення участі в забезпеченні авіаносними групами та ударними безпілотними системами. Особливу стурбованість у європейських столицях викликає можливе зменшення присутності стратегічних бомбардувальників США, які відіграють ключову роль у ядерному стримуванні та демонстрації сили в межах Альянсу.

    У Брюсселі такі сигнали стали несподіваними, оскільки європейські союзники розраховували радше на поступову адаптацію ролі США в НАТО, а не на різке скорочення військової участі. За даними джерел, деякі дипломати сприйняли озвучені плани як серйозний сигнал про зміну стратегічного підходу Вашингтона до безпеки Європи.

    Окремою проблемою для Європи є те, що низка критичних спроможностей США наразі не має швидкої заміни серед європейських країн. Зокрема, більшість держав ЄС не володіють стратегічними бомбардувальниками, здатними нести ядерну зброю, а також не мають повноцінних авіаносних ударних груп, які могли б компенсувати американську присутність у разі кризових сценаріїв. Це створює потенційні “вузькі місця” в системі колективної оборони, які неможливо швидко закрити навіть за умови різкого збільшення оборонних бюджетів.

    Попри скорочення конвенційної участі, Вашингтон, за даними Spiegel, наголошує, що не планує відмовлятися від ролі гаранта ядерного стримування в Європі. Водночас США очікують, що європейські союзники значно активніше братимуть на себе відповідальність за наземну, повітряну та морську оборону континенту.

    У Вашингтоні такі зміни пояснюють трансформацією глобальної безпекової ситуації та необхідністю перерозподілу військових ресурсів у бік інших регіонів світу. Американська сторона також наголошує, що європейські країни за останні роки суттєво збільшили оборонні витрати і тепер повинні перейти від фінансового внеску до реального нарощування власних військових можливостей.

    У межах нової концепції, яку в НАТО вже неофіційно називають “НАТО 3.0”, передбачається, що європейські союзники мають у максимально короткі терміни взяти на себе майже всю конвенційну оборону континенту. У самому Альянсі ці зміни дедалі частіше описують як можливий “поворотний момент”, який може змінити баланс ролей між США та Європою в системі колективної безпеки.

    Очікується, що до початку червня європейські країни мають підготувати узгоджені пропозиції щодо того, як саме вони компенсуватимуть скорочення американської участі. Після цього Вашингтон планує представити оновлену модель розподілу оборонних зобов’язань на саміті НАТО, який має відбутися в липні в Анкарі.

    На тлі цих процесів у Європі вже посилилися дискусії щодо необхідності створення більш автономної оборонної системи та зменшення залежності від США. Європейські політики та військові експерти попереджають, що у разі реалізації американського плану Альянс може увійти в один із найбільш трансформаційних періодів за всю свою історію, оскільки фактична структура безпеки континенту буде змінена вперше з часів холодної війни.

  • Литва попередила про російський GPS-спуфінг: сигнали можуть впливати на всю Європу

    Литва попередила про російський GPS-спуфінг: сигнали можуть впливати на всю Європу

    Литва попередила про суттєве розширення російських можливостей у сфері радіоелектронної боротьби, заявивши, що Росія здатна здійснювати підміну та спотворення супутникових навігаційних сигналів GPS на відстані до 450 кілометрів углиб території Європи. Йдеться про технологію GPS-спуфінгу, яка дозволяє створювати фальшиві координати, вводити в оману навігаційні системи та потенційно впливати на безпеку авіації, морського транспорту і критичної інфраструктури.

    Про це заявив заступник голови Служби регулювання зв’язку Литви Даріус Кулєсіу, повідомляє Reuters. За його словами, з початку 2025 року Росія значно розширила свою технічну інфраструктуру для здійснення таких операцій. Зокрема, кількість антен у Калінінградській області, яка межує з країнами Європейського Союзу та НАТО, зросла з трьох до 36, що, на думку литовських фахівців, свідчить про системний характер підготовки до масштабного глушіння та підміни сигналів.

    Калінінградський регіон у цьому контексті розглядається як ключовий вузол російської системи радіоелектронного впливу на Балтійський регіон. Його географічне розташування дозволяє потенційно впливати одразу на кілька країн ЄС, включно з Литвою, Польщею та Латвією, а також на морські та повітряні маршрути в Балтійському морі. Литовські регулятори зазначають, що раніше подібні випадки фіксувалися епізодично, однак тепер вони набули постійного характеру.

    За даними литовської сторони, перші сигнали втручання у GPS-системи спостерігалися ще під час саміту НАТО у Вільнюсі у 2023 році, але тоді вони мали короткочасний і локальний характер. Нині ж, як стверджують у Вільнюсі, йдеться про безперервний і системний вплив, який може бути частиною ширшої гібридної стратегії тиску на країни Європи та Альянсу.

    Зона потенційного впливу російських систем GPS-спуфінгу, за оцінками литовських експертів, охоплює значну частину Північної та Східної Європи. У зоні ризику опиняються акваторія Балтійського моря, Естонія, Латвія, Литва, велика частина Польщі, а також окремі регіони Фінляндії, Швеції та навіть Білорусі. Це означає, що порушення навігаційних сигналів може впливати як на цивільну авіацію, так і на морське судноплавство, де точність GPS є критично важливою для безпеки маршрутів.

    Окрему увагу литовські фахівці звертають на вплив таких технологій на мобільні та телекомунікаційні мережі. У прикордонних районах Литви, особливо поблизу Калінінградської області, вже фіксуються перебої у роботі зв’язку та зниження якості сигналу. За спостереженнями, інтенсивність цих збоїв може зростати у періоди активізації російських систем радіоелектронної боротьби, зокрема на тлі атак українських безпілотників по території Російської Федерації.

    Литовська сторона наголошує, що такі дії створюють не лише технічні незручності, а й реальні ризики для безпеки. Авіаційні служби змушені коригувати маршрути або переходити на резервні системи навігації, що підвищує навантаження на операторів і збільшує ризики помилок. Морські перевізники також стикаються з труднощами у точному визначенні координат, що особливо небезпечно у вузьких судноплавних зонах Балтійського моря.

    Європейські експерти з безпеки вже тривалий час попереджають, що Росія активно використовує засоби радіоелектронної боротьби як інструмент гібридного впливу. Подібні методи дозволяють чинити тиск на країни ЄС і НАТО без прямого військового зіткнення, створюючи постійну напругу в критичній інфраструктурі та змушуючи держави витрачати додаткові ресурси на захист навігаційних і комунікаційних систем.

    На тлі цих подій українські розвідувальні структури також повідомляють про посилення російських гібридних операцій, зокрема в інформаційній сфері. За їхніми даними, паралельно з технічними засобами впливу Москва активізує дезінформаційні кампанії, спрямовані на дестабілізацію ситуації в Україні та послаблення міжнародної підтримки Києва.

    Таким чином, ситуація з GPS-спуфінгом у Балтійському регіоні розглядається як частина ширшої системної стратегії, яка включає як кібернетичні та радіоелектронні методи впливу, так і інформаційні операції. Експерти наголошують, що такі дії поступово формують нову реальність гібридної безпеки в Європі, де межа між військовими та невійськовими загрозами стає дедалі більш розмитою.

  • Зеленський прокоментував заяви Лукашенка про зустріч і приїзд Тихановської

    Зеленський прокоментував заяви Лукашенка про зустріч і приїзд Тихановської

    Президент України Володимир Зеленський прокоментував нещодавні заяви самопроголошеного президента Білорусі Олександр Лукашенко про нібито готовність до особистої зустрічі з українським лідером, звернувши увагу на політичний контекст і символічні події, що відбуваються паралельно.

    Про це Зеленський сказав під час виступу на IV Міжнародному саміті міст і регіонів, де обговорювалися питання міжнародної співпраці, безпеки та підтримки України в умовах повномасштабної війни. Президент нагадав, що Лукашенко публічно заявляв про готовність до переговорів із ним “у будь-якій точці”, включно з Україною чи Білоруссю, та висловлював бажання обговорити двосторонні відносини між державами.

    Водночас Зеленський звернув увагу на те, що реальний політичний контекст виглядає інакше, ніж заяви з Мінська. Він підкреслив, що на тлі таких пропозицій до України вже прибула лідерка білоруської опозиції в екзилі Світлана Тихановська, що, за його словами, створює показовий контраст між офіційною владою Білорусі та представниками демократичних сил.

    “Вперше в такому нашому форматі – представники Білорусі. І нещодавно Лукашенко сказав, що президентам України та Білорусі вже час зустрітися. Цікаво вийшло: сказав Лукашенко, а приїхала Світлана Тихановська”, — зазначив Зеленський, коментуючи ситуацію на міжнародному заході в Києві.

    За його словами, цей контраст має не лише політичне, а й символічне значення, адже демонструє різницю між офіційними заявами влади в Мінську та реальними процесами підтримки білоруського громадянського суспільства за кордоном. Зеленський наголосив, що участь білоруських демократичних представників у подібних міжнародних форматах є важливою складовою ширшого європейського діалогу про свободу та безпеку.

    Окремо президент України підкреслив значення історичного гасла “За нашу і вашу свободу”, зазначивши, що ця формула сьогодні набуває особливого змісту на тлі війни Росії проти України. За його словами, Україна зараз фактично продовжує боротьбу за ті самі цінності, за які в різні історичні періоди боролися народи Європи — свободу, незалежність і право самостійно визначати своє майбутнє.

    Зеленський також додав, що підтримка міжнародних партнерів і солідарність демократичного світу є ключовими факторами у протидії російській агресії. Він наголосив, що Україна сьогодні захищає не лише власну територіальну цілісність, а й загальноєвропейську систему безпеки.

    Нагадаємо, раніше Лукашенко заявив про нібито готовність до переговорів із Зеленським і можливість зустрічі “у будь-якій точці”, включно з територією України. Водночас в Офіс Президента України ці заяви назвали такими, що не мають практичного змісту та не відображають реальної політичної позиції Мінська.

    Паралельно в Києві відбувся перший офіційний візит Світлани Тихановської, який став важливим сигналом підтримки білоруських демократичних сил. Її участь у міжнародних заходах в Україні розглядається як продовження співпраці між українською стороною та білоруською опозицією в екзилі, яка після подій 2020 року відіграє важливу роль у міжнародному політичному дискурсі щодо Білорусі.

    Таким чином, ситуація навколо заяв Лукашенка та реакції Зеленського вкотре підкреслює глибокі політичні суперечності між офіційним Мінськом і демократичними силами Білорусі, а також демонструє, що питання майбутнього білорусько-українських відносин залишається складним і залежить від ширшого геополітичного контексту.

  • МЗС РФ назвало “провокацією” затримання митрополита РПЦ у Чехії

    МЗС РФ назвало “провокацією” затримання митрополита РПЦ у Чехії

    Міністерство закордонних справ Росії заявило, що затримання в Чехії митрополита Російської православної церкви Іларіона через перевезення невідомої речовини є нібито “інсценованою провокацією”, яка має політичний характер і спрямована проти Росії та православної церкви загалом. У Москві вимагають негайного звільнення священнослужителя та припинення будь-яких процесуальних дій у його справі.

    Про це йдеться в коментарі речниці МЗС РФ Марії Захарової, оприлюдненому на офіційному ресурсі російського зовнішньополітичного відомства.

    У заяві російська сторона наполягає, що дії чеських правоохоронців є “неприйнятним самоуправством” і не мають належного юридичного обґрунтування. У Москві стверджують, що справа проти митрополита нібито є сфабрикованою та спрямованою на дискредитацію як самого Іларіона, так і православ’я загалом.

    Російське МЗС також заявило, що найближчим часом до відомства буде викликано керівника дипломатичної місії Чехії в Москві, якому планують висловити офіційний протест у зв’язку з діями чеської сторони. У Кремлі розцінюють інцидент як серйозний дипломатичний сигнал і наполягають на його негайному врегулюванні.

    “Вимагаємо безумовного негайного звільнення митрополита Іларіона та припинення сфабрикованого розгляду”, — заявила Марія Захарова, коментуючи позицію російського зовнішньополітичного відомства.

    У Москві також стверджують, що під час затримання були порушені процедурні норми. За версією російської сторони, автомобіль, у якому перебував митрополит Іларіон, був зупинений двома поліцейськими патрулями в Чехії. Далі, як заявляє МЗС РФ, відбувся обшук транспортного засобу, який нібито проводився без фото- та відеофіксації та без залучення понятих. У багажному відділенні, за словами російської сторони, було виявлено “невідому речовину”, яку офіційно не ідентифіковано.

    Також у заяві йдеться, що в поліції Чехії був проведений особистий огляд митрополита та водія, а також тест на наявність наркотичних речовин в організмі, який, за твердженням Москви, дав негативний результат.

    Попри це, російське МЗС наполягає, що інцидент має ознаки заздалегідь спланованої політичної акції. У відомстві заявили, що розцінюють подію як цілеспрямовану провокацію, спрямовану на дискредитацію Російської православної церкви та православ’я як такого, а також на загострення відносин між Москвою та Прагою.

    У заяві окремо підкреслюється, що, на думку російської сторони, в останній період у Чехії нібито посилилися “прояви тиску” на православні структури, що, як стверджують у МЗС РФ, є частиною ширшої антиросійської політики.

    Інцидент стався 24 травня, коли чеські правоохоронці зупинили автомобіль із митрополитом Іларіоном, який очолює чеську гілку РПЦ. Під час перевірки транспортного засобу поліція виявила кілька невеликих контейнерів із речовиною білого кольору невідомого походження, що й стало підставою для подальших слідчих дій та перевірок.

    За даними чеських ЗМІ, справа перебуває на стадії перевірки, а правоохоронці з’ясовують походження виявленої речовини та можливе її призначення. Водночас у Чехії раніше вже обговорювалася можливість внесення Іларіона до національного санкційного списку через його діяльність та зв’язки.

    Ситуація навколо інциденту вже викликала дипломатичну реакцію Москви, яка заявляє про “непропорційні дії” чеської сторони та вимагає пояснень. У Празі офіційних розширених коментарів щодо позиції МЗС РФ наразі не оприлюднювали, обмежуючись інформацією про триваюче розслідування.

  • Ціни на газ у Європі падають на тлі очікувань угоди між США та Іраном

    Ціни на газ у Європі падають на тлі очікувань угоди між США та Іраном

    Ціни на природний газ у Європі продовжують знижуватися на тлі зростання оптимізму інвесторів щодо можливого досягнення домовленостей між Сполученими Штатами та Іраном, які можуть стабілізувати ситуацію в районі Ормузької протоки — одного з ключових глобальних маршрутів постачання нафти та скрапленого газу. Про це повідомляє Bloomberg.

    Ринок реагує на сигнали про можливе пом’якшення геополітичної напруги, яка останніми місяцями суттєво впливала на енергетичні котирування в Європі. Додатковим чинником зниження цін стали заяви президента США Дональда Трампа, який повідомив, що Вашингтон і Тегеран “в основному” погодили рамкову мирну угоду. За його словами, така домовленість може сприяти відновленню нормального судноплавства через Ормузьку протоку, через яку проходить значна частина світових енергетичних потоків.

    Після цих заяв ринки вже відреагували різким рухом вниз, а енергетичні ф’ючерси демонстрували падіння приблизно на 6,7%, що стало одним із найбільших короткострокових знижень останнього періоду. Інвестори розцінюють можливу деескалацію як фактор зменшення ризикової премії, яка раніше закладалася в ціни через загрозу перебоїв постачання LNG та нафти.

    Водночас державний секретар США Марко Рубіо заявив, що адміністрація США зберігає “обережний оптимізм” щодо переговорів з Іраном і готова дати дипломатичному процесу додатковий шанс. За його словами, сторони перебувають на етапі, коли потенційні рішення можуть бути оголошені найближчим часом, однак остаточних домовленостей поки що немає, а ситуація залишається нестабільною.

    На європейському ринку ключовий індикатор — нідерландські ф’ючерси TTF з постачанням на наступний місяць — подешевшали майже на 5% і знизилися до рівня 46,32 євро за мегават-годину. Це відображає загальну тенденцію зниження цін на тлі очікувань покращення глобального енергетичного балансу. Водночас аналітики зазначають, що торговельна активність залишається зниженою через святкові дні у Великій Британії та частині країн Європи, що додатково зменшує ліквідність і може посилювати цінові коливання.

    Попри короткострокове зниження котирувань, фундаментальна ситуація на європейському енергоринку залишається напруженою. Рівень заповнення газових сховищ у Європейському Союзі становить приблизно 38%, що значно нижче комфортних показників перед зимовим сезоном. Це змушує країни ЄС активно конкурувати за постачання скрапленого природного газу на світових ринках, зокрема з Азією, де попит також залишається високим.

    Енергетичні компанії, серед яких Equinor, раніше попереджали, що тривала нестабільність у районі Ормузької протоки може створити серйозні ризики для глобальних поставок LNG і нафти. За оцінками галузі, навіть часткові перебої у цьому регіоні здатні швидко вплинути на ціни в Європі, яка значною мірою залежить від імпортного газу.

    Аналітичні звіти також вказують, що ЄС може зіткнутися з труднощами у досягненні цільового рівня заповнення сховищ на рівні 90% перед зимою через обмежену пропозицію на глобальному ринку та високу конкуренцію за вантажі LNG. У таких умовах будь-яке загострення або, навпаки, деескалація в Перській затоці миттєво відображається на котируваннях.

    На цьому тлі ринок залишається надзвичайно чутливим до геополітичних новин. З одного боку, очікування мирної угоди між США та Іраном тимчасово знижують ціни, з іншого — відсутність остаточних домовленостей і збереження ризиків у регіоні не дозволяють говорити про стабільне довгострокове зниження вартості енергоносіїв у Європі.

  • Макрон після удару «Орєшніком»: Росія продовжує ескалацію війни проти України

    Макрон після удару «Орєшніком»: Росія продовжує ескалацію війни проти України

    Президент Франції Емманюель Макрон засудив масовану російську атаку по Україні та заявив, що застосування Росією балістичної ракети «Орєшнік» свідчить про подальшу ескалацію війни.

    Про це французький лідер написав у соцмережі X після нічного удару РФ по Україні 24 травня.

    «Франція засуджує цю атаку та використання балістичної ракети “Орєшнік”, що, перш за все, демонструє подальшу ескалацію та глухий кут агресивної війни Росії», — заявив Макрон.

    Президент Франції наголосив, що дії Москви не послаблюють підтримку України з боку союзників, а навпаки — посилюють рішучість допомагати Києву.

    «Наша рішучість продовжувати підтримувати Україну, робити все можливе для справедливого та міцного миру та зміцнювати безпеку Європи лише посилюється», — додав французький президент.

    Нагадаємо, у ніч проти 24 травня Росія здійснила одну з наймасштабніших комбінованих атак по Україні за останній час.

    Основною ціллю удару став Київ. Російські війська застосували близько 90 ракет різних типів, серед яких — балістичні, а також майже 600 ударних безпілотників.

    У столиці зафіксували масштабні руйнування у восьми районах міста. Пошкоджено житлові будинки, школи, ринок, торгові центри, станцію метро «Лук’янівська», а також об’єкти культурної та бізнес-інфраструктури.

    За останніми даними, у Києві загинули двоє людей, понад 70 отримали поранення.

    Раніше начальник управління комунікацій Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат повідомив, що Росія могла застосувати по Київській області балістичну ракету середньої дальності РС-26 «Рубіж», яку також називають «Орєшнік».

    На тлі масованої атаки президент України Володимир Зеленський повідомив, що провів переговори з Макроном та прем’єр-міністром Норвегії, а також анонсував подальші контакти з міжнародними партнерами щодо підтримки України.

    Після удару по Україні низка західних лідерів закликали посилити тиск на Росію та збільшити підтримку української системи протиповітряної оборони.

  • Трамп, Путін і Сі: чому Китай не поспішає рятувати Росію, а Європа готується до нової епохи

    Трамп, Путін і Сі: чому Китай не поспішає рятувати Росію, а Європа готується до нової епохи

    Останні дипломатичні візити до Пекіна стали однією з головних геополітичних подій весни 2026 року. Протягом двох тижнів столицю Китаю відвідали одразу два світові лідери — президент США Дональд Трамп та російський диктатор Володимир Путін. Попри масштабну увагу медіа та гучні заяви, жоден із них не отримав від Сі Цзіньпіна всього, на що розраховував. Натомість Китай вкотре продемонстрував, що намагається грати власну гру, використовуючи глобальне протистояння для посилення своїх позицій.

    Візити Трампа й Путіна до Пекіна відбулися на тлі одразу кількох криз — війни Росії проти України, ескалації на Близькому Сході, напруження навколо Тайваню та дедалі гострішого конфлікту між США і Китаєм за вплив у світі. Саме тому результати цих переговорів уважно аналізували не лише у Вашингтоні та Москві, а й у Брюсселі, Києві та столицях азійських держав.

    Під час візиту Дональда Трампа китайська сторона традиційно говорила про «необхідність стабільності» та «політичне врегулювання криз». Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї після переговорів заявив, що Пекін підтримує «якнайшвидше завершення конфлікту» в Україні та готовий «відігравати конструктивну роль». Водночас Китай вкотре відмовився називати російське вторгнення війною, продовжуючи використовувати формулювання «українська криза».

    Однак вже через кілька днів після приїзду Трампа до Пекіна прибув Путін. І саме під час цього візиту пролунали значно жорсткіші сигнали. У спільній заяві Росії та Китаю йшлося про необхідність «усунення корінних причин конфлікту», що фактично повторює російську риторику щодо війни проти України.

    Паралельно Сі Цзіньпін використав зустріч із Путіним для критики так званого «світового порядку США», який у Китаї називають «законом джунглів». У Пекіні дедалі частіше просувають концепцію альтернативного світового центру сили, до якого умовно відносять Китай, Росію, Іран та Північну Корею. Західні аналітики вже давно називають цей блок альянсом CRINK.

    Для України результати обох візитів стали тривожним сигналом. Попри очікування частини європейських політиків, Китай не продемонстрував готовності тиснути на Москву з вимогою припинити війну. Навпаки — Пекін і надалі залишається головним економічним та технологічним партнером Кремля, допомагаючи Росії обходити санкції та підтримувати оборонну промисловість.

    Ще одним важливим питанням переговорів між Трампом і Сі стала ситуація навколо Тайваню. Китай наполягав на скасуванні американського пакета озброєнь для Тайбея на суму 14 млрд доларів, погодженого ще наприкінці 2025 року. Після переговорів Трамп зробив кілька заяв, які викликали серйозне занепокоєння серед союзників США в Азії та Європі.

    Американський президент фактично поставив під сумнів готовність США воювати за Тайвань у разі китайського вторгнення. Він заявив, що Америка не прагне конфлікту з КНР через острів і не хоче втягуватися у війну за тисячі кілометрів від власних кордонів.

    Ці слова одразу викликали паралелі з Україною. У багатьох європейських столицях дедалі частіше говорять про те, що США поступово відходять від ролі головного гаранта безпеки Заходу. Особливо після того, як адміністрація Трампа почала відкрито заявляти, що Європа має самостійно забезпечувати власний захист.

    Попри анонсоване перекидання п’яти тисяч американських військових до Польщі, у НАТО зберігається нервозність. У Європі побоюються, що Вашингтон може скоротити свою присутність на континенті та зосередитися на Індо-Тихоокеанському регіоні.

    На цьому тлі війна на Близькому Сході лише посилює кризу довіри. Після загострення конфлікту з Іраном США зіткнулися з дефіцитом ракет, перехоплювачів для Patriot та далекобійних боєприпасів. Американські експерти вже попереджають, що країна може не витримати одночасного протистояння в Європі, Азії та на Близькому Сході.

    Саме цю слабкість уважно аналізують у Москві та Пекіні. Китай використовує ситуацію для посилення економічного впливу, а Росія — для затягування війни проти України.

    Водночас сам Путін також не отримав у Китаї всього, чого хотів. Найбільшим розчаруванням для Кремля стала відмова Пекіна фінансувати газопровід «Сила Сибіру-2». Проєкт мав компенсувати втрату європейського ринку газу та дозволити Росії значно збільшити постачання до Китаю.

    Однак китайська сторона не погоджується на російські умови та вимагає продавати газ за внутрішньоросійськими цінами. Для Кремля це означає серйозний удар по довгострокових енергетичних планах.

    Попри це, Китай і далі залишається головним економічним партнером Росії. Саме китайські товари, електроніка та компоненти дозволяють російській економіці частково компенсувати наслідки санкцій.

    На думку багатьох аналітиків, Сі Цзіньпін не зацікавлений у швидкому завершенні війни в Україні. Для Пекіна конфлікт став інструментом виснаження Заходу та відволікання США від Азії.

    Європа ж дедалі активніше готується до нової реальності, у якій доведеться менше покладатися на Вашингтон. Брюссель уже просуває програми підтримки власної оборонної промисловості та скорочення залежності від китайського імпорту.

    Франція та Німеччина також почали жорсткіше говорити з Китаєм щодо економічної конкуренції. ЄС побоюється, що дешеві китайські товари можуть остаточно знищити частину європейської промисловості.

    У результаті візити Трампа та Путіна до Сі Цзіньпіна лише підтвердили: Китай не збирається рятувати Росію ціною власних інтересів, але й не планує допомагати Заходу перемогти Кремль. Пекін намагається максимально використати глобальну нестабільність для посилення власної ролі у світі.

    Для України це означає, що сподівання на китайський тиск на Москву поки залишаються малореалістичними. Натомість Європа поступово усвідомлює необхідність самостійно зміцнювати оборону та готуватися до нової епохи глобального суперництва.

  • Росія втратила статус газової наддержави: Норвегія вперше обігнала РФ за експортом газу

    Росія втратила статус газової наддержави: Норвегія вперше обігнала РФ за експортом газу

    Росія вперше за десятиліття втратила позицію найбільшого експортера трубопровідного природного газу у світі. За підсумками 2025 року лідером стала Норвегія, яка обійшла РФ за обсягами постачання газу трубопроводами.

    Про це повідомляє Deutsche Welle з посиланням на звіт Міжнародного газового союзу.

    Згідно з даними IGU, у 2025 році Норвегія експортувала трубопровідним транспортом 108,6 млрд кубометрів газу, тоді як російський показник становив 103,5 млрд кубометрів.

    Для Росії це стало символічною та стратегічною втратою. Протягом десятиліть Москва залишалася ключовим постачальником газу до Європи та використовувала енергоресурси як один із головних інструментів політичного впливу.

    Аналітики наголошують: нинішнє падіння — прямий наслідок повномасштабної війни проти України та подальшого різкого скорочення російських поставок до Європейського Союзу після 2022 року.

    У звіті IGU зазначається, що порівняно з 2005 роком обсяги трубопровідного експорту газу з РФ скоротилися більш ніж удвічі. Для порівняння: у середині 2000-х років Росія фактично домінувала на європейському ринку газу та залишалася беззаперечним світовим лідером у цьому сегменті.

    Після початку великої війни країни ЄС почали масштабну диверсифікацію енергетичних поставок. Європа різко скоротила закупівлі російського газу, наростила імпорт скрапленого природного газу та активніше переключилася на постачання з Норвегії, США, Катару та інших країн.

    На цьому тлі саме Норвегія стала одним із головних бенефіціарів енергетичної перебудови Європи. Країна суттєво збільшила роль у забезпеченні європейського ринку та фактично замінила значну частину російських поставок.

    Попри втрату європейського ринку, Росія намагається переорієнтувати газовий експорт на Азію, насамперед на Китай. Однак експерти зазначають, що така залежність від одного великого покупця суттєво послаблює переговорні позиції Москви.

    Особливу роль у цих планах відіграє проєкт газопроводу Сила Сибіру-2, який Росія та Китай обговорюють уже кілька років. Кремль розглядає його як один із головних інструментів компенсації втрат після обвалу експорту до Європи.

    Втім, у звіті IGU наголошується, що прогрес у реалізації проєкту залишається обмеженим. Китай не поспішає погоджувати умови Москви та активно використовує ситуацію для отримання вигідніших цін і контрактних умов.

    Аналітики вважають, що нинішня ситуація демонструє суттєву зміну глобального газового ринку. Якщо раніше Росія була майже незамінним постачальником для Європи, то тепер ринок став значно гнучкішим завдяки розвитку інфраструктури LNG, новим логістичним маршрутам та диверсифікації джерел постачання.

    У Міжнародному газовому союзі зазначають, що світовий ринок газу став набагато стійкішим до політичних криз та коливань поставок. Значну роль у цьому відіграли довгострокові контракти, будівництво нових LNG-терміналів та збільшення конкуренції між постачальниками.

    Серед головних драйверів майбутнього попиту на газ аналітики називають країни Азії — насамперед Китай та Індія. Саме азійський ринок, за прогнозами експертів, визначатиме глобальні тенденції у газовій галузі найближчими десятиліттями.

    Для Росії ж втрата лідерства є не лише економічним ударом, а й серйозною геополітичною поразкою. Газова залежність Європи довгі роки залишалася одним із ключових важелів впливу Кремля на західні країни.

    Тепер Москва фактично втратила значну частину цього інструменту, а європейський ринок дедалі швидше адаптується до життя без російського газу.

  • Сибіга висміяв ідею Кремля щодо Шредера як переговірника: “Може ще Сігал?”

    Сибіга висміяв ідею Кремля щодо Шредера як переговірника: “Може ще Сігал?”

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга різко розкритикував ідею Кремля щодо можливого залучення колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера до ролі посередника у потенційних мирних переговорах між Україною та Росією. Він не лише відкинув цю пропозицію, а й у саркастичній формі висміяв підхід Москви до вибору можливих переговірників, натякнувши, що такі ініціативи більше нагадують політичний тролінг, ніж серйозну дипломатію.

    Про це Сибіга заявив під час онлайн-брифінгу для медіа, де обговорювалися можливі формати майбутнього мирного процесу та потенційні посередники від європейської сторони. За словами глави МЗС, сама ідея залучення Шредера є неприйнятною і не може розглядатися навіть гіпотетично, оскільки він давно втратив будь-яку політичну нейтральність і сприймається як фігура, тісно пов’язана з російським політичним керівництвом.

    Сибіга зазначив, що пропозиції такого рівня лише дискредитують саму концепцію міжнародного посередництва і демонструють, що Росія намагається просувати осіб, які не мають ані довіри, ані реального впливу в європейській дипломатії. У цьому контексті він іронічно додав, що логіка Кремля іноді виглядає так, ніби перелік можливих посередників формується не за критеріями професійності чи авторитету, а за популярністю в медійному просторі або особистими симпатіями.

    У своїй відповіді міністр також використав саркастичні приклади, заявивши: “Точно не Шредер. І я зразу на упередження, щоб росіяни більше не пропонували, там Жерар Депардьє, Стівен Сігал, не знаю, може Орбана ще притягнуть в переговорники з їхнього боку”. Ця фраза викликала широкий резонанс у дипломатичних колах, оскільки Сибіга фактично поставив під сумнів серйозність підходу Росії до формування переговорної архітектури, натякаючи на абсурдність окремих можливих кандидатур.

    Водночас міністр наголосив, що Україна наразі не розглядає жодних конкретних персоналій як офіційних переговірників від Європи, оскільки сам формат потенційних переговорів перебуває на стадії активного обговорення між союзниками. За його словами, розглядаються різні варіанти архітектури процесу — від участі групи країн до створення спеціального багатостороннього механізму, який міг би забезпечити більш структурований і контрольований дипломатичний діалог.

    Сибіга підкреслив, що будь-які рішення щодо майбутнього переговорного формату будуть ухвалюватися виключно у координації з Україною. Він наголосив, що без участі Києва жоден міжнародний процес не може вважатися легітимним чи ефективним, адже саме Україна є стороною, яка зазнає агресії та визначає власні національні інтереси у цьому конфлікті.

    Окрему увагу глава МЗС приділив питанню європейської єдності, застерігши від індивідуальних ініціатив окремих політиків, які можуть вести прямі контакти з російським керівництвом, зокрема з Володимиром Путіним. За його словами, такі дії можуть послабити спільну позицію Заходу і створити небезпечні прецеденти, коли Кремль отримує можливість маніпулювати окремими європейськими лідерами.

    “Так не повинно бути. Це слабкість, це розділення Європи. Власне, цього чекає і Путін, аби почали до нього звертатися окремі лідери чи представники”, — наголосив Сибіга, підкресливши, що стратегія Росії традиційно спрямована на розкол міжнародної коаліції підтримки України.

    Він також зазначив, що Європа має виступати єдиним політичним і дипломатичним фронтом, використовуючи наявні інструменти впливу, включно з санкційною політикою та замороженими російськими активами. На думку міністра, саме ці важелі можуть стати ключовими у формуванні умов для справедливого та тривалого миру.

    Паралельно Сибіга нагадав, що питання можливих переговорів із Росією наразі залишається відкритим і залежить насамперед від реальної готовності Москви до змістовного діалогу. Українська сторона наголошує, що будь-який мирний процес має базуватися на принципах поваги до міжнародного права, територіальної цілісності та безпеки України.

    Раніше в інформаційному просторі з’являлися повідомлення про те, що Кремль нібито пропонував розглянути кандидатуру Герхарда Шредера як потенційного посередника. Ця ініціатива була сприйнята критично як в Україні, так і серед значної частини європейських політиків, які наголошують на необхідності нейтральності та довіри до будь-яких осіб, залучених до переговорного процесу.

    Таким чином, дискусія щодо можливих посередників у майбутніх переговорах залишається відкритою, однак позиція України є чіткою: будь-які фігури, пов’язані з Росією або дискредитовані попередніми політичними зв’язками, не можуть виконувати роль нейтральних учасників мирного процесу.