Gorchitsa.info

Позначка: ЗСУ

  • Ситуація на фронті на Авдіївському напрямку

    Ситуація на фронті на Авдіївському напрямку

    Росіяни частково контролюють Бердичі й Тоненьке, але їхнє просування на Авдіївському напрямку зупинено, заявив речник оперативно-стратегічного угруповання військ “Таврія” Дмитро Ліховий в ефірі телемарафону.

    Раніше аналітик Bild Юліан Рьопке повідомив, що армія РФ, за його даними, частково контролює Бердичі, південну частину Орлівки і частину Тоненького. І по лінії цих трьох сіл ЗСУ намагаються вибудувати й утримати нову лінію оборони.

    Зазначимо, що, за даними низки ЗМІ та експертів, Україна в реальності має намір вибудувати лінію оборони не в Орлівці та в Тоненькому, а трохи далі – на протилежному березі водосховищ. У такому разі наполеглива оборона в цих селах може бути спробою виграти час для облаштування позицій.

    Що стосується Бердичів, то вони важливіші, ніж Орлівка і Тоненьке, оскільки розташовані з флангу біля нової передбачуваної лінії оборони. І якщо село буде взято, то росіяни зможуть далі розвивати наступ протилежним берегом водосховища і не дати там закріпитися ЗСУ.

    Також велике значення для подальшого перебігу боїв навколо Авдіївки матиме ситуація довкола Очеретиного, що розташоване на північний захід від Авдіївки на панівній висоті. Очеретине зараз контролюється ЗСУ, але піддається масованим російським обстрілам.

  • У ЗСУ складне становище після відходу з Авдіївки

    У ЗСУ складне становище після відходу з Авдіївки

    Про це пише CNN у своїй статті.

    Серія швидких наступальних дій Росії кидає виклик новій лінії оборони України, створеній після виведення військ із ключового міста Авдіївки, повідомляє CNN. Успіхи російської армії викликають побоювання з приводу тактики Києва і положення ЗСУ на лінії фронту.

    Просування російських військ відбувається на тлі глибокої кризи з боєприпасами в українській армії, що породжує майже екзистенціальні питання у військових на передовій, які змушені унормувати снаряди і запитувати себе, як довго вони зможуть протистояти російському тиску.

    Ще однією ознакою зростаючого почуття занепокоєння стало те, що новий головком ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський двічі минулого тижня вилаяв своїх підлеглих офіцерів за погану роботу на цій ключовій ділянці фронту.

    Багато українських солдатів висловили CNN різкий песимізм з приводу значення відходу з Авдіївки і подальших оборонних дій.

    Один з офіцерів на лінії фронту сказав: “Ми відчуваємо [російську] перевагу в особовому складі, артилерії та бронетехніці. Вони потроху просуваються вперед. Тут у нас не так багато варіантів. Відступити або просто почекати, поки нас… Як би сумно це не звучало, поки нас усіх не вб’ють”.

  • Відіграти контрнаступ-2023. Що зараз намагаються зробити росіяни на Південному напрямку

    Відіграти контрнаступ-2023. Що зараз намагаються зробити росіяни на Південному напрямку

    На Південному напрямку росіяни останнім часом помітно активізувалися. Військовий аналітик Костянтин Машовець бачить у цьому спробу ворога повернутись на ті позиції, які він займав у Запорізькій області до початку контрнаступу-2023.

    1. Очевидно, що протягом найближчого часу противник спробує суттєво покращити своє становище на Бердянському напрямку

    Останнім часом, передові підрозділи 127-ї мотострілецької дивізії (мсд) зі складу 5-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника значно пожвавішали західніше с. Старомайорське.

    Її 394-й мотострілецький полк (мсп), який вже здійснював раніше декілька акцентованих спроб суттєво просунутись між с.Приютне та с.Старомайорське у північному напрямку, знову намагається атакувати\штурмувати, але на цей раз – пробує пробитися до Старомайорського із заходу.

    Зі свого боку, південніше села противник ввів у бій підрозділи 1461-го мотострілецького полку територіальних військ (мсп ТрВ), приписаного до 36-ї ЗВА (це смуга оборони 60-ї окремої мотострілецької бригади\омсбр тієї ж 5-ї ЗВА). Мабуть, сподіваючись у взаємодії із 127-ю мсд витіснити наші війська із Завітного Бажання та Старомайорського одночасним та сконцентрованим тиском з півдня та заходу.

    Поки нічого значного добитися вони не спромоглися. Але, ймовірно, це лише початок певних зусиль командування противника на цьому напрямку (УВ “Восток”) щодо покращення свого тактичного положення.

    Про це свідчить “спливання” на цьому напрямку й підрозділів 57-ї омсбр, яка, очевидно, повернулася з під Бахмута у “лоно” рідної 5-ї ЗВА… Зараз, її 2-й мотострілецький батальйон (мсб) переміщається на добре відомий мені полігон у Новопетрівка, під Бердянськом.

    Планується, що з його складу буде сформовано декілька штурмових підрозділів (ймовірно, до 2-х штурмових рот, за штатом “ШТОРМ”), які в подальшому будуть введені у бій у смузі 60-ї омсбр із завданням – пробитися або у Старомайорське, або у Завітне Бажання.

    До того ж, на цьому ж напрямку (Завітне Бажання – Старомайорське) фіксується принамйні 3 розвідувальні групи зі складу 14-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП) противника, які спеціалізуються на застосуванні баражуючих боєприпасів типу “Ланцет” та фпв-і дронів.

    Очевидно, що вони тут сконцентрувались не для того, аби “прохлаждаться”. Зазвичай, впродовж останнього часу противник намагається будь-яку свою активність (насамперед, наступального характеру), в обов’язковому порядку, супроводжувати масованим застосуванням ударних БПЛА тактичної зони.

    Окрім цього, по напрямку Степанівка – Червоне, 127-а мсд противника також протягом останнього часу виявляє активність силами передових підрозділів свого 114-го мотострілецького полку, якому вдалося просунутись вздовж двох посадок на північ.

    2. На Токмацькому напрямку,

    після того, як противнику вдалося серією наполегливих атакуючих\штурмових дій суттєво відсунути на північ наші передові підрозділи від першої позиції свого головного рубежу оборони між Новопрокопівкою та Вербовим, а також вийти до західної околиці с. Роботине, він вимушено пригальмував й намагається на цей момент перегрупувати свої атакуючі тактичні групи з метою продовження процесу “відновлення положення”, який існував ДО початку українського наступу літом-восени минулого року.

    Західніше Вербового діє зведена тактична група повітряно-десантних військ противника (247-й десантно-штурмовий полк\дшп зі складу 7-ї десантно-штурмової дивізії\дшд та 104-й дшп зі складу 76-ї дшд).

    Зокрема, південніше та західніше Роботине намагаються наступати передові підрозділи 42-ї мотострілецької дивізії 58-ї загальновійськової армії (ЗВА) у вигляді батальйонів її 70-го та 71-го мотострілецьких полків (мсп).

    Як на мене, найближчим часом я би очікував з боку командування 58-ї ЗВА противника певного нарощування зусиль. Наприклад, шляхом спроби задіяти підрозділи 136-ї омсбр північно-західніше Роботиного, з метою обійти цей вузол оборони ЗСУ з півночі й перерізати дорогу, яка зв’язує Роботине та Новоданилівку.

    Хай там що, але навіть не дивлячись на ці шалені атаки противника на Токмацькому напрямку, які розпочались пару тижнів тому, ЗСУ продовжують утримувати північно-західніше с. Вербове певний відрізок першої позиції головного рубежу оборони противника на цьому напрямку, на який вони вийшли в процесі свого наступу літом-восени минулого року, правда – не дуже широкий та значний по фронту – 1-1.5 км.

    3. На завершення, трохи про Придніпровський напрямок.

    Чесно кажучи, я не знаю, що там “окончательно зачистила” путінська ШойгА в районі с. Кринки, але ЗСУ продовжують утримувати частину залишків цього села.

    Ба більше, остання спроба декількох штурмових груп зі складу 26-го мотострілецького полку (мсп) 70-ї мотострілецької дивізії (мсд) противника “окончательно” відтіснити наші передові підрозділи з позицій у Кринках безпосередньо у пойму Дніпра, закінчилась невдало для них.

    Якщо б це було так, як доповідав Шойгу…, то генералу Теплинському не було б жодної потреби утримувати в районі Кринків:

    • 810-ю окрему бригаду морської піхоти (обр МП);
    • 144-у окрему мотострілецьку бригаду (омсбр);
    • 2 десантно-штурмових полки (дшп) зі складу 104-ї дшд;
    • 2 мотострілецьких полки (мсп) зі складу 70-ї мсд;
    • посилювати все це угрупування принаймні 2-а батальйонами 17-го танкового полку (тп) тієї ж 70-ї мсд;
    • та підтримувати принаймні 2-ма дивізіонами 81-го самохідно-артилерійського полку, також зі складу 70-ї мсд.

    По суті, на відрізку між Козачими Лагерями та Корсункою діє майже повним складом одна мотострілецька дивізія противника, головні сили ще однієї дивізії (десантно-штурмової) та принаймні 2-х окремих бригад.

    У зв’язку з цим постає цілком закономірне питання – навіщо, якщо там вже давно “все зачистили”? З ким воює вся ця орда, з кількома взводами українських морпіхів, які засіли у плавнях?

    Понад тим, тактичні плацдарми ЗСУ продовжують існувати північніше с. Підстепне та по напрямку на с. Пойма, на Дачах, західніше м. Олешки, на номерних островах. Це тепер командування УВ “Днепр” проти кожного з них буде зосереджувати такі угрупування?

  • Загибель Військових 73-го Морського Центру ССО

    Загибель Військових 73-го Морського Центру ССО

    Сили спеціальних операцій Збройних Сил України пережили важку втрату під час нічного бою 29 лютого, коли військові з 73-го морського центру Спеціальних Сил Операцій (ССО) віддали своє життя, залишаючись в строю навічно.

    «Забезпечуючи відхід основних сил групи після виконання спеціального завдання, воїни прийняли свій останній бій, навічно залишившись в строю. Героїчна та надскладна бойова робота підрозділів ССО на суходолі, на морі і в глибокому тилу противника – це щоденний внесок воїнів ССО в перемогу над ворогом», – ідеться в повідомленні.

    У повідомленні не вказана кількість загиблих військових, а також місце їхньої загибелі. Група бійців загинула під час спроби закріпитися на Тендрівській косі в північній частині Чорного моря, біля берегів Херсонської області.

    73-го морський центр – частина спеціальної розвідки Сил спецоперацій. Його бійці з іншими підрозділами Сил оборони та поліцією на початку повномасштабного вторгнення РФ не допустили висадки повітряного десанту російських військових на аеродром «Кульбакине» в Миколаєві.

    Також 73-й морський центр ССО брав участь в операції зі звільнення острова Зміїний 7 липня 2022 року. За допомогою спеціального обладнання його бійці обстежили прибережну зону на наявність протичовнових та протидесантних мін.

    Після встановлення проходу для човнів основної групи вони подали сигнал для продовження операції. Першими на острів зійшли інженери, які розчищали прохід від мінних загороджень та пасток для решти групи. Після виходу на плато острова група виконала кілька завдань: огляд місцевості, фіксацію та збирання даних про ворожу техніку, озброєння та матеріально-технічні засоби противника на Зміїному. Результатом операції стало відновлення українського контролю над ключовим для судноплавства у північно-західній частині Чорного моря островом.

  • Олексій Тритенко розповів про свою мобілізацію до ЗСУ та викрив своє військове звання вперше

    Олексій Тритенко розповів про свою мобілізацію до ЗСУ та викрив своє військове звання вперше

    Український актор театру та кіно Олексій Тритенко розкрив таємницю про своє життя, заявивши, що вже 24 лютого 2022 року вступив до складу Збройних сил України. Укладений ним контракт став відомим завдяки посту в його Instagram, де був опублікований наказ про його мобілізацію до військової служби. Це була відповідь на поширені домисли стосовно його з’явлення в військовій формі на фотографіях.Актор Олексій Тритенко вперше розповів про мобілізацію до ЗСУ та розсекретив своє військове звання

    Згідно з опублікованим документом, Олексію Тритенку було призначено посаду водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення, починаючи з 24 лютого 2022 року. Фотографії також підтверджують, що актор долучився до 206-го окремого батальйону територіальної оборони, а наразі служить у складі 112-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

    “Військову форму я вдягнув с початком повномасштабного вторгнення, – написав актор. – І з того часу, з честю ношу однострій, та є чинним військовослужбовцем Збройних Сил України”. У самому кінці допису автором зазначено: “молодший сержант Олексій Тритенко”.

  • Суд залишив під вартою Ігоря Гринкевича на місяць до 29 березня

    Суд залишив під вартою Ігоря Гринкевича на місяць до 29 березня

    Суд продовжив запобіжний захід для львівського підприємця Ігоря Гринкевича, який став фігурою у справі про надання неякісного одягу та білизни для Збройних Сил України. Рішення щодо продовження тримання під вартою було ухвалено судом 23 лютого, забезпечуючи збереження запобіжного заходу до 29 березня цього року. Про це підтвердила Тетяна Сапьян, радниця з комунікацій Державного бюро розслідувань.

    На попередньому етапі, 22 лютого, Київський апеляційний суд відхилив апеляцію адвокатів Ігоря Гринкевича на рішення Печерського районного суду стосовно застосування запобіжного заходу до підозрюваного. Згідно з цим рішенням, Гринкевича триматимуть під вартою з можливістю внесення застави у розмірі понад 429 мільйонів гривень.

    Підприємця Ігоря Гринкевича було затримано співробітниками Державного бюро розслідувань за спробу надання хабара в розмірі 500 тисяч доларів одному з керівників Бюро. Його сімейні компанії, за словами правоохоронців, підозрюються у маніпуляціях з закупівлями для Міністерства оборони на суму 1,5 мільярда гривень. Додатково, стало відомо, що компанії, пов’язані з Гринкевичем, постачали Міноборони бронежилети й шоломи за завищеними цінами.

    Наступного дня після цього, заступник міністра оборони України Віталій Половенко заявив про розірвання договорів з компаніями, пов’язаними з Гринкевичем, через підозри у фінансових махінаціях. Цього ж дня обласна рада Львівщини також припинила співпрацю з благодійним фондом, що належить Гринкевичу.

    У сім’ї Гринкевичів вперше прокоментували корупційний скандал. Згодом суд арештував майно і рахунки компаній Гринкевича, а експертні висновки підтвердили, що продукція, поставлена компаніями Гринкевича для Міністерства оборони України у 2023 році, не відповідає вимогам якості та не придатна для використання військовослужбовцями Збройних Сил.

    Агентство з управління активами АРМА заявило про виявлення в майні та обігах Гринкевичів і їхнього оточення елітних автомобілів, нерухомості та зброї. Ігор Гринкевич та його спільники обвинувачуються у заволодінні бюджетними коштами в особливо великих розмірах.

    Більшість бюджетних коштів, отриманих фігурантом від Міністерства оборони, були переведені на користь інших афілійованих компаній, заявило Агентство з управління активами (АРМА). Ці операції, насамперед, полягали в наданні або поверненні фінансової допомоги та проводились ризиковими, безтоварними способами. Решта коштів, що складала 40%, була спрямована на забезпечення виконання державних контрактів і переказувалась на рахунки турецьких виробників одягу у Туреччині.

    Пізніше Печерський суд розголосив подробиці затримання бізнесмена Ігоря Гринкевича, а Державне бюро розслідувань (ДБР) розповіло про поточний стан справи. 17 січня ДБР оголосило підозру членам злочинної організації, керівництво якою відносять до львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича, які завдали збитків державі на майже мільярд гривень. ДБР також оголосило у розшук Романа Гринкевича, одного з підозрюваних у справі про закупівлю одягу для Збройних сил.

    22 січня Романа Гринкевича затримали в Одесі, а пізніше Печерський районний суд Києва відправив його під варту на 2 місяці з можливістю застави у 500 мільйонів гривень. Відповідно до ДБР, Роман Гринкевич утримувався в Одесі без мобільного зв’язку, щоб уникнути виявлення.

    Пізніше донька Гринкевича висловила свою позицію щодо корупційного скандалу, а адвокати подали апеляцію на рішення суду про запобіжний захід. Апеляцію щодо арешту Ігоря Гринкевича відклали на місяць.

    У подальшому розслідуванні ДБР були оголошені подробиці справи Гринкевичів, а також заявлено про арешт трьох квартир та земельної ділянки екснаречної Романа Гринкевича Морозюк.

    ЗМІ також повідомили про можливість співучасників у справі Гринкевичів, серед яких вказані два львівські підприємства зі спільним директором.

  • Чому довелося залишити Авдіївку: сім причин відходу ЗСУ з потужного укріпрайону

    Чому довелося залишити Авдіївку: сім причин відходу ЗСУ з потужного укріпрайону

    Військовий аналітик Костянтин Машовець виділяє сім причин, через які росіянам вдалося відтіснити ЗСУ від Авдіївки. Занадто багато в цій операції було проти українських військ…

    На рахунок Авдіївки…

    На даний момент я не бачу особливої необхідності описувати перебіг подій, пов’язаний із проведенням оборонної операції СОУ в районі м. Авдіївка. Він всім добре відомий, тому детально заглиблюватись на тому — куди, як і хто наступав, хто й де оборонявся (контратакував) в той чи інший період часу — не бачу.

    Всі ці події неодноразово описувались не тільки мною, а й іншими людьми. Тому, я буду звертатися по ходу формулювання своїх висновків та оцінок до хронології подій лише тоді, коли їх потрібно буде проілюструвати, або аргументувати.

    Як на мене, у контексті загальної оцінки подій на Донецькому напрямку найголовнішим та найбільш доцільним варто зробити визначення відповідей на два ключових питання — чому противнику, кінець кінцем, вдалося досягнути виконання поставлених перед собою цілей на цьому напрямку, хоча й ціною, яка навіть не вкладається у термін “значна” (скоріше — “запредельная”) й як цьому можливо запобігти у майбутньому.

    Звісно, що в силу цілком зрозумілих причин, я не можу повністю, як це належить, аргументувати ті чи інші свої висновки стосовно цих подій конкретними даними (наприклад, у сенсі оцінки реального співвідношення сторін, їх дислокації та розташування на місцевості, а також, коментувати рішення українського командування в тих чи інших ситуаціях, адже війна триває й давати ворогу якусь інформацію для оцінки — не варто), але, очевидно, що у двох сенсах — рішення командування противника, а також оцінка окремих факторів, які сприяли\заважали діям військ (сил) сторін — цілком можливо.

    А друге зауваження буде торкатися розуміння масштабу подій, які оцінюються. Мова піде не тільки, власне, про події, які відбувалися безпосередньо в районі м. Авдіївка та навколо неї, а на сусідніх відтинках ЛБЗ. Тобто, всього того, що відбувалося на Авдіївському напрямку…

    Отже, чому?

    На перший погляд, причина цілком очевидна та зрозуміла переважній більшості людей, які слідкують за перебігом подій у війні. Противник не тільки зумів сконцентрувати на цьому напрямку переважаючи сили, а й спромігся реалізувати цю свою перевагу. Зокрема, зразу у декількох факторах:

    Загальна чисельність військ

    На цьому напрямку діяли поповнені та доукомплектовані основні сили зразу 3-х загальновійськових армій (ЗВА) противника — 2-ї, 8-ї (включаючи майже увесь 1-й армійський корпус\АК) та 41-ї + головні сили окремої танкової дивізії (90-а тд), не рахуючи цілого розсипу приданих сил та засобів, в тому числі з категорії “територіальні війська” чи “мобілізаційний резерв”.

    За різними оцінками, загальна чисельності угрупування військ противника, яке діяло на цьому напрямку, у різні часові періоди оцінювалось від 60-65 тисяч в\сл до 80-82 тисяч. Причому, без врахування резервного компонента, розгорнутого на цьому напрямку й який сам по собі складав ще до 10-12 тисяч в\сл (до 3-х мотострілецьких полків\мсп, 10-и стрілецьких та мотострілецьких батальйонів, та 2-3-х зведених тактичних загонів типу БАРС).

    Перевага противника у кількості основних типів озброєння та військової техніки (ОВТ),

    сконцентрованих у його частинах та з’єднаннях, які діяли на цьому напрямку. Противник мав тут — до 450-460 танків, до 1300 — 1350 ББМ, до 1200 одиниць АС, біля 300 одиниць РСЗВ…

    Для відновлення втрат противник спромігся створити й певний резерв ОВТ на цьому напрямку — до 100 одиниць танків, до 220-230 одиниць ББМ, до 60-и одиниць АС та 25-30 одиниць РСЗВ.

    Перевага противника у повітрі

    Авіаційне угрупування противника, сконцентроване на цьому оперативно-тактичному напрямку, складало — до 182-х одиниць бойових літаків, до 147-и одиниць вертольотів, з яких ударних (вогневої підтримки) було — 66 -70 одиниць. Також, противник спромігся розгорнути на цьому напрямку ешелоновану (по висоті та дальностям) систему вiйскової ППО, яка, у сенсі свої кількості, майже дублювала реально існуючи його потреби…

    Ресурсна перевага противника

    Очевидно, що у питаннях постачання військам предметів матеріально-технічного забезпечення, палива, боєприпасів, запасних частин, продовольства й т.д. противник мав у кількісному вимірі значно ширші можливості, ніж українське командування.

    На момент початку Авдіївської наступальної операції противник спромігся збільшити темпи накопичення запасів цих предметів на 10-15%, а протягом її проведення забезпечував збільшення їхнього поточного довольства по окремим типам та видам до 20%.

    Окрім цього, на користь противника “грав” ще цілий ряд факторів…

    Зручний, у сенсі матеріально-технічного забезпечення дій військ район

    (розгалужена система комунікацій, включаючи облаштовані рокади та транспортні вузли, чимала кількість зручних місць та об’єктів для розташування складів та сховищ).

    Тобто, противник мав можливість до мінімуму скоротити так зване “плече подвозу” (як у сенсі часу, так й відстані) для постачання своїм військам, оперуючим на цьому напрямку, усього необхідного для “життя та бою”.

    Окрім того, його маневр силами та засобами “по фронту”, а також переміщення підкріплень та резервів також мало чим був скований чи ускладнений…

    Місцевість, на якій протікали бойові дії,

    у сенсі танко-доступності чи можливості швидкого її подолання військами, в тому числі на техниці, також не становила собою особливої перешкоди, за виключенням, мабуть окремих ділянок місцевості із зруйнованою міською забудовою, особливо у самому місті Авдіївка.

    Також, тут не було — ані широких водних перешкод, ані ділянок місцевості з широкими болотами чи вагомих лісових масивів…

    Зручне накреслення ЛБЗ

    Очевидно, що ще у період формулювання задуму (плану) на проведення цієї операції командування противника врахувало, той факт, що воно має можливість зайняти зручне (охоплюче) вихідне положення щодо українськиї військ, які оборонялися в Авдіївському районі оборони.

    Цьому сприяло зайняття його військами раніше рубежу Водяне — Опитне та району с. Красногорівка.

    Однак, безперечно, що для успішного проведення задуманої операції мало лише МАТИ всі ці переваги, треба ще вміти усім цим скористатися…

  • Сили оборони відійшли на західні околиці Ласточкиного під Авдіївкою – ЗСУ

    Сили оборони відійшли на західні околиці Ласточкиного під Авдіївкою – ЗСУ

    Збройні сили України (ЗСУ) відійшли на західні околиці селища Ласточкіне під Авдіївкою, повідомив речник угруповання військ «Таврія» Дмитро Лиховій.

    За його словами, російська армія продовжує штурми на Авдіївському напрямку за допомогою авіації та артилерії. Спікер підкреслив, що ситуація є динамічною і може змінюватися.

    “ЗСУ відійшли на раніше заготовлені позиції”, – додав Лиховій. Він також наголосив, що російські сили продовжують штурмувати Авдіївський напрямок та діють з підтримкою артилерії та авіації.

    “Росіяни штурмують за підтримки авіації та артилерії. Додатковими силами намагаються вести наступальні дії на даному напрямку”, – заявив речник Оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія».

    Ці дії здійснюються в контексті заяви головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського про виведення українських підрозділів з Авдіївки, яку він зробив 17 лютого.

    Також командувач Оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» генерал Олександр Тарнавський повідомив 19 лютого, що на Авдіївському напрямку українські військові закріпилися на нових рубежах оборони.

    Розвідка Великої Британії 20 лютого висловила припущення, що найближчими тижнями Росія, ймовірно, буде намагатися поступово розширити свій територіальний контроль за межі Авдіївки.

  • «Обговорили підсилення окремих ділянок фронту» – Сирський після поїздки до зони бойових дій

    «Обговорили підсилення окремих ділянок фронту» – Сирський після поїздки до зони бойових дій

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський та міністр оборони Рустем Умєров відвідали райони бойових дій на сході країни та оголосили про необхідність підсилення окремих ділянок фронту. Про це повідомив Сирський у своєму фейсбуковому дописі.

    Під час візиту військові керівники детально проаналізували поточну ситуацію на фронті та обговорили подальші кроки для забезпечення безпеки військ. Особлива увага була приділена захисту від дронів та ударів з повітря, а також підсиленню оборонних позицій.

    “Ворог регулярно штурмує позиції наших військ. На багатьох напрямках обстановка складна та потребує постійного контролю”, – зазначив Сирський.

    Під час зустрічі з командирами підрозділів обговорювалися питання координації та оперативної взаємодії всіх Сил оборони з метою збереження життя військовослужбовців.

    Відзначимо, що це вже не перший візит керівництва ЗСУ до зони конфлікту. Напередодні, 23 лютого, Олександр Сирський та Рустем Умєров зустрілися з делегацією сенаторів США, щоб обговорити поточну ситуацію на полі бою та потреби українських Збройних сил у боєприпасах.

    Під час відеозвернення 13 лютого президент України Володимир Зеленський також зазначив, що відвідавши «всі гарячі точки фронту», Сирський і Умєров розглянули проблеми, що виникають на передовій, та прийняли рішення щодо їх вирішення.

    У міжнародному контексті, президент США Джо Байден також висловив підтримку Україні у наданні боєприпасів, закликавши Палату представників ухвалити двопартійний законопроєкт про національну безпеку, щоб забезпечити країну необхідними ресурсами для ведення боротьби на фронті.

  • ЗСУ довелося відійти з н.п Ласточкине через загрозу перекриття логістичних шляхів

    ЗСУ довелося відійти з н.п Ласточкине через загрозу перекриття логістичних шляхів

    Підрозділи Збройних сил України вирішили залишити село Ласточкине під Авдіївкою, Донецької області, для уникнення перекриття логістичних маршрутів та збереження свого особового складу.

    Цю інформацію надав військовослужбовець 24 ОСБ “Айдар”, що користується псевдонімом “Осман”, у своєму повідомленні в Telegram.

    “Нам довелося відступити з села, щоб запобігти перекриттю важливих маршрутів і зберегти наші позиції”, – йдеться у повідомленні. Воїни зауважили, що ситуація у самому селі не була настільки критичною, як на його флангах, які були під контролем противника.

    Нагадаємо, що раніше було заявлено про відступ українських військ з Авдіївки 17 лютого з метою уникнення оточення, після чого вони перейшли на нові оборонні позиції. Цю інформацію підтвердив головнокомандувач Олександр Сирський.

    “Ураховуючи ситуацію навколо Авдіївки та з метою збереження життя та здоров’я наших військових, я прийняв рішення про виведення наших військ з міста та перехід до оборони на більш вигідних позиціях”, – зазначив Сирський.

    Пізніше було повідомлено, що третя окрема штурмова бригада перемістилася на околиці Авдіївки до підготовлених позицій і вирівняла фронтову лінію. За цей період військові знищили понад 1500 ворожих бійців, проте російські сили не припиняють наступу й продовжують атакувати.