Росія не полишає спроб повернути контроль над територіями, які українські війська звільнили у ході контрнаступів. Сьогодні в центрі потенційної загрози опинилися Запорізька та Херсонська області, про що в ефірі Українського Радіо заявив голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко. За його словами, ці регіони можуть стати головними напрямками чергового наступу ворога.
Тимочко звертає увагу на те, що російські війська вже проводять активне “промацування” лінії фронту поблизу Гуляйполя та Оріхова. Водночас Росія намагається адаптувати нову тактику ведення бойових дій, намагаючись знайти слабкі місця в українській обороні. Проте, за його словами, говорити про ймовірність прориву на глибину – передчасно. Українські сили добре укріпили ці напрямки.
Окрему увагу Тимочко приділив Енергодару. Місто залишається важливим як в стратегічному, так і в пропагандистському плані. РФ прагне зберегти свою присутність, демонструючи “контроль” над атомною електростанцією і частиною південного плацдарму. Це також ключовий елемент сухопутного коридору, що з’єднує Крим з тимчасово окупованими територіями Донеччини та безпосередньо з Росією.
«Запорізький напрямок, зокрема Оріхівський, свого часу став одним із головних театрів бойових дій у контрнаступі ЗСУ. Тепер він перетворився на буквально “забетоновану” ділянку фронту. Провести там операцію наявними силами буде надзвичайно складно», – наголошує Тимочко.
Разом із тим він зазначає, що розвідка фіксує активність ворога: переміщення сил ближче до лінії фронту, підтягування резервів. Це свідчить про підготовку до активніших дій, але поки – в межах тактичного рівня.
Інститут вивчення війни (ISW) також підтверджує: Росія готується до нового наступу навесні та влітку 2025 року. Йдеться не лише про південь, а й про північний схід України — Лиманський, Покровський напрямки, а також про Сумську область, зокрема райони поблизу Курської області.
Загальна стратегія Кремля очевидна — посилити військовий тиск перед можливими переговорами про припинення вогню. У такий спосіб Росія прагне зайняти якомога вигідніші позиції для торгів і нав’язування своїх умов. Для цього і активізуються бойові дії на кількох ділянках фронту.
Українським військовим залишається утримувати позиції, зміцнювати укріплення, накопичувати резерви та готуватися до можливої хвилі наступів. Успіх оборони на південному фронті може знову стати ключем до стримування планів Росії.