В умовах постійних російських атак на енергетичну інфраструктуру України фокус суспільної уваги часто зміщується на нестачу потужностей для виробництва електроенергії. Проте генеральний директор енергопостачальної компанії Yasno Сергій Коваленко наголошує на значно серйознішій та підступнішій проблемі — мережевому дефіциті. За його словами, саме пошкодження систем передачі струму становить найбільшу загрозу для стабільного енергозабезпечення українських міст і сіл. Ця ситуація є глибоко непрогнозованою і створює парадоксальні умови, за яких країна загалом може мати достатньо виробленої електроенергії (і навіть її надлишок), але окремі регіони все одно залишатимуться в тотальній темряві через неможливість доставити ресурс до кінцевого споживача.
Щоб зрозуміти суть цієї проблеми, необхідно розрізняти два базові процеси в енергетиці: генерацію та розподіл. Генерація — це атомні, теплові, гідро- та сонячні електростанції, які безпосередньо виробляють мегавати струму. Навіть якщо енергетикам вдається збалансувати систему, вивести з ремонту додаткові енергоблоки АЕС чи залучити аварійний імпорт із країн Європейського Союзу, створюючи загальний профіцит електроенергії, це не гарантує наявності світла в кожній оселі. Якщо російська ракета чи ударний безпілотник знищує ключову трансформаторну підстанцію або високовольтну лінію передач, яка живить конкретну область чи район, ця територія миттєво опиняється в ізоляції. Енергія просто не має фізичного шляху, щоб дістатися від електростанції до розеток у домівках громадян, лікарнях чи на промислових підприємствах.
Сергій Коваленко недарма характеризує мережевий дефіцит як «непрогнозований» фактор. Якщо нестачу генерації можна частково передбачити, спираючись на затверджені графіки ремонтів блоків електростанцій чи погодні умови (які прямо впливають на сонячну та вітрову генерацію), то передбачити точні наслідки та географію чергового масованого обстрілу неможливо. Російські війська цілеспрямовано полюють саме на вузлові підстанції оператора системи передачі «Укренерго» та місцевих обленерго. Знищення таких об’єктів створює критичні вузькі місця в енергосистемі. Відновлення такої магістральної інфраструктури — це колосальний логістичний та фінансовий виклик. Високовольтні автотрансформатори є унікальним, габаритним і надзвичайно дорогим обладнанням. Їх виготовлення за кордоном займає багато місяців, а транспортування до України та подальший монтаж вимагають надзвичайних зусиль та підвищених безпекових заходів.
Напередодні складного зимового періоду ця проблема набуває особливої гостроти. Українські енергетики щодня здійснюють титанічну роботу, латаючи пошкоджені мережі за тимчасовими резервними схемами живлення. Проте такі схеми є вкрай крихкими: вони далеко не завжди здатні витримувати пікові зимові навантаження, коли населення масово вмикає електрообігрівачі. Вони можуть виходити з ладу навіть без нових обстрілів, просто через технічне перенавантаження мережі. Це означає, що локальні аварійні відключення світла можуть виникати раптово і тривати годинами, незалежно від того, чи працюють на повну потужність українські атомні та теплові електростанції.
Саме тому фахівці енергетичної галузі наполягають на необхідності максимальної децентралізації енергосистеми та посилення багаторівневого фізичного захисту ключових вузлів. Розвиток розподіленої генерації, встановлення газопоршневих установок, сонячних панелей та систем накопичення енергії (потужних акумуляторів) безпосередньо поблизу споживачів — це наразі єдиний надійний спосіб зменшити залежність міст від вразливих магістральних високовольтних ліній. Доти, поки система передачі струму залишатиметься під постійним прицілом російських ракет, українцям слід бути готовими до того, що світло може зникати навіть тоді, коли в енергосистемі немає дефіциту потужності.
