Gorchitsa.info

Позначка: Близький Схід

  • Заява Дональда Трампа: пропозиція щодо пропалестинських ЛГБТ-активистів

    Заява Дональда Трампа: пропозиція щодо пропалестинських ЛГБТ-активистів

    Президент США Дональд Трамп виступив із різкою та епатажною заявою на адресу пропалестинських протестувальників, які представляють спільноту ЛГБТ. Під час одного з публічних виступів він запропонував відправити таких активістів безпосередньо на Близький Схід для участі в переговорах.

    Коментуючи цю ідею, Трамп додав іронічну фразу: “Після цього ви їх більше не побачите”, натякаючи на вкрай небезпечні та радикальні умови для таких рухів у регіонах, контрольованих радикальними ісламістськими угрупованнями на кшталт ХАМАС.

    Контекст заяви:

    • Політична риторика: Подібні висловлювання є частиною стандартної риторики Трампа, спрямованої на висміювання внутрішньополітичних опонентів та парадоксів ліберальних рухів на Заході, які підтримують сили, ворожі до базових прав ЛГБТ.
    • Суспільна реакція: Заява викликала бурхливу хвилю обговорень у західних медіа та соцмережах, де її трактують як чергову провокаційну репліку на тлі загострення глобальних політичних дискусій щодо Близького Сходу.

     

  • «Іран святкує перемогу»: США завершили військову присутність в Іраку

    «Іран святкує перемогу»: США завершили військову присутність в Іраку

    Сполучені Штати завершили виведення останніх американських військових з Іраку, фактично поставивши крапку у понад двох десятиліттях військової присутності, яка почалася після вторгнення 2003 року.

    Президент США Дональд Трамп оголосив про завершення місії 30 вересня, заявивши, що американська присутність у країні «незабаром стане лише частиною історії». Водночас саме рішення про поступове виведення військ було погоджене Вашингтоном і Багдадом ще у 2024 році за адміністрації Джо Байдена, а команда Трампа завершила реалізацію домовленості.

    За даними Reuters, останні підрозділи залишали переважно базу в районі Ербіля в автономному Курдистані. Перед завершенням місії в Іраку залишалося кілька сотень американських військових, тоді як ще раніше їхня чисельність становила близько 2,5 тисячі.

    Трамп назвав виведення сил перемогою і для Сполучених Штатів, і для Іраку. Він також пов’язав завершення американської присутності з боротьбою проти «Ісламської держави», стверджуючи, що ІДІЛ була розгромлена під час його першого президентського терміну.

    Водночас повного зникнення загрози ІДІЛ міжнародні та іракські структури не констатують. За даними Reuters, угруповання втратило територіальний контроль, однак у країні досі існують його сплячі осередки. Саме це залишається одним із головних ризиків після виходу американців.

    Понад 20 років війни

    Американська військова операція в Іраку почалася у березні 2003 року за президента Джорджа Буша-молодшого. Її результатом стало повалення режиму Саддама Хусейна.

    Основні сили США залишили країну наприкінці 2011 року, однак уже менш ніж за три роки Вашингтон знову направив військових до Іраку. Причиною стало стрімке посилення «Ісламської держави», яка в 2014 році захопила значні території Іраку та Сирії.

    Американські сили повернулися вже в іншому форматі — як частина міжнародної коаліції, яка займалася ударами по ІДІЛ, підготовкою іракських військових, розвідкою та логістичною підтримкою.

    У 2017 році угруповання втратило контроль над більшістю територій в Іраку, а у 2019 році — над останніми значними територіальними опорними пунктами в Сирії.

    За більш ніж два десятиліття операцій в Іраку загинули близько 4,5 тисячі американських військових, повідомляє Reuters.

    Трамп знову розкритикував війну 2003 року

    У своїй заяві Трамп вкотре розкритикував рішення попередніх американських адміністрацій щодо участі США у війні в Іраку.

    Він назвав її «трясовиною», до якої Вашингтон був втягнутий через неправильні політичні рішення, і окремо наголосив, що нинішнє виведення військ відбувається організовано.

    Трамп також протиставив його евакуації американських сил з Афганістану у 2021 році, яка супроводжувалася хаосом у Кабулі та різкою критикою адміністрації Байдена.

    Попри політичну риторику Трампа, Reuters наголошує, що нинішній вихід не є раптовим рішенням Білого дому: його планували протягом кількох років, а ключові параметри були узгоджені ще до повернення Трампа до влади.

    Іран і його союзники називають це перемогою

    Один із головних наслідків виведення американських сил стосується впливу Ірану.

    Reuters пише, що Тегеран та підтримувані ним сили в Іраку відкрито сприймають вихід США як політичну і стратегічну перемогу.

    Командир підтримуваного Іраном угруповання «Ісламський опір в Іраку» Абу Моджтаба аль-Ясірі назвав відхід американців «історичною перемогою» іракських сил опору та «поразкою американського проєкту».

    Такі заяви відображають давню позицію проіранських угруповань, які роками вимагали повного виведення сил США з країни.

    Іран має значний політичний і військовий вплив в Іраку через мережу шиїтських партій, збройних формувань та економічних зв’язків. Після 2003 року цей вплив поступово зростав, особливо після повалення режиму Саддама Хусейна.

    Іракський аналітик у сфері безпеки Джасім аль-Бахадлі в коментарі Reuters припустив, що відсутність американських військових може додатково посилити позиції Тегерана.

    Але є ризик повернення ІДІЛ

    Інша загроза пов’язана з можливим відновленням активності «Ісламської держави».

    Іракські силовики, з якими спілкувався Reuters, застерігають, що ІДІЛ досі зберігає розрізнені осередки та здатність до локальних атак. За їхньою оцінкою, зникнення американської розвідувальної, безпілотної та логістичної підтримки може ускладнити боротьбу з такими групами.

    Найбільше занепокоєння викликають віддалені райони на півночі та заході країни, де контроль сил безпеки традиційно слабший.

    Водночас іракська влада наполягає, що національні сили вже здатні самостійно забезпечувати безпеку країни.

    Саме аргумент про значне ослаблення ІДІЛ був одним із ключових під час переговорів про завершення американської місії.

    Що буде далі

    Формальне завершення американської військової присутності не означає повного розриву оборонних зв’язків між Вашингтоном і Багдадом.

    США й надалі можуть надавати Іраку військову допомогу, озброєння, навчання та підтримку в межах окремих програм. Американський бюджет на 2027 рік, зокрема, передбачає фінансування програм підготовки й оснащення партнерських сил для боротьби з ІДІЛ.

    Проте саме присутність регулярних американських військових підрозділів, яка з перервою тривала з 2003 року, завершилася.

    У підсумку Ірак входить у новий період безпеки, де головними питаннями залишаються баланс між центральною владою і проіранськими угрупованнями, здатність самостійно стримувати ІДІЛ та подальший вплив Тегерана.

    Для США ж завершення місії закриває одну з найдовших і найдорожчих військових кампаній XXI століття. Для Ірану та його союзників це, навпаки, стало символом скорочення американської військової присутності у країні, де Тегеран за останні два десятиліття суттєво наростив свій політичний вплив.

     

  • Ядерний десант Москви у Тегерані: «Росатом» повертає десятки фахівців на іранську АЕС «Бушер»

    Ядерний десант Москви у Тегерані: «Росатом» повертає десятки фахівців на іранську АЕС «Бушер»

    Міжнародне співробітництво у сфері атомної енергетики між росією та Іраном продовжує поглиблюватися попри серйозні безпекові ризики та глобальну напругу на Близькому Сході. Російська державна корпорація відновлює повномасштабну присутність на стратегічному ядерному об’єкті ісламської республіки, демонструючи тісну кооперацію режимів, які перебувають під масованими західними санкціями.

    Повернення персоналу на іранський майданчик

    Як повідомив очільник «Росатома» Олексій Лихачов, на атомну електростанцію «Бушер» в Ірані вже повернулися 47 російських фахівців. Відновлення присутності інженерного та технічного персоналу на об’єкті відбувається після попереднього скорочення чи евакуації частини співробітників через загострення регіонального конфлікту та загрозу безпеці ключових інфраструктурних об’єктів країни.

    За словами керівника російського держконцерну, наразі ситуація на майданчику дозволяє відновлювати штатну роботу, а фахівці приступають до виконання завдань із обслуговування та подальшої експлуатації станції.

    Геополітичний підтекст атомного партнерства

    Повернення працівників «Росатома» на АЕС «Бушер» відбувається на тлі триваючих обговорень іранської ядерної програми на міжнародній арені та посилення військово-політичного союзу між москвою і Тегераном. Західні експерти неодноразово висловлювали занепокоєння тим, що подібна співпраця в атомній сфері створює додаткові ризики для глобального режиму нерозповсюдження та використовується для взаємної підтримки санкційних режимів.

    Попри ризики ескалації на Близькому Сході, москва продовжує тримати під своїм контролем ключові технологічні процеси на іранському ядерному об’єкті, використовуючи цей проєкт як важливий важель геополітичного впливу в регіоні.

     

  • Нафта вже понад $100, у морі атакують судна: Радбез ООН збирається через нову кризу на Близькому Сході

    Нафта вже понад $100, у морі атакують судна: Радбез ООН збирається через нову кризу на Близькому Сході

    Рада Безпеки ООН у четвер, 10 вересня, проведе чергове засідання щодо ситуації на Близькому Сході на тлі різкого загострення війни за участю США та Ірану, нової хвилі атак на судноплавство в Перській затоці та стрімкого подорожчання нафти. Початок засідання запланований на 15:00 за нью-йоркським часом — це 22:00 за Києвом. В офіційному календарі ООН зустріч позначена як 10219-те засідання Ради Безпеки з питання «Ситуація на Близькому Сході».

    Саме формулювання порядку денного залишається широким, тому ООН не називає зустріч окремим «екстреним засіданням щодо Ірану». Однак вона відбувається у момент, коли іранська криза фактично стала одним із головних факторів безпеки для всього регіону. Лише цього тижня протистояння США та Ірану знову різко загострилося: сторони обмінялися ударами по суднах, а Іран повідомив про атаку одразу на десять кораблів поблизу Ормузької протоки після того, як американські сили потопили п’ять іранських нафтових танкерів. Reuters назвав це найбільшою хвилею ударів по судноплавству від початку нинішньої війни.

    Напруження швидко вийшло далеко за межі безпосередньо американо-іранського протистояння. За даними Reuters, Іран також здійснив ракетну атаку на американську військову базу в Йорданії. Йорданська сторона заявляла, що перехопила 18 із 20 ракет і що жертв вдалося уникнути. Одночасно єменські хусити, яких вважають союзниками Тегерана, посилили атаки на територію Саудівської Аравії та енергетичну інфраструктуру регіону.

    Окремим фронтом стала боротьба навколо судноплавства. Ормузька протока є одним із ключових морських маршрутів для світової торгівлі нафтою та газом. До нинішньої війни через неї проходила приблизно п’ята частина глобальних поставок цих енергоресурсів. Через військову ескалацію потоки вже суттєво скоротилися, а страх нових атак змушує трейдерів, перевізників і страхові компанії закладати у ціни дедалі більшу премію за ризик.

    Ринок відреагував майже миттєво. 10 вересня Brent подорожчала приблизно на 5% і піднімалася до $106,60 за барель, тоді як американська WTI сягала $101,21. Це найвищі рівні за кілька місяців. Причиною нового стрибка Reuters називає атаки на танкери, загрози для Ормузької протоки й ризик поширення ударів на ширшу енергетичну інфраструктуру Перської затоки.

    Таким чином, засідання Ради Безпеки проходить уже не просто на тлі локального воєнного протистояння. Наслідки конфлікту безпосередньо відчувають глобальні фінансові та сировинні ринки. Зростання нафтових котирувань посилює інфляційні ризики для США, Європи та держав Азії. На цьому тлі 10 вересня американські фондові індекси також опинилися під тиском: дорогі енергоносії наклалися на вищу, ніж очікувалося, виробничу інфляцію у США.

    Додаткового напруження ситуації додала заява президента США Дональда Трампа щодо іранських ядерних об’єктів. 10 вересня він повідомив, що Вашингтон помітив активність на об’єкті, який американська сторона називає Pickaxe Mountain, поблизу ядерного комплексу в Натанзі. Трамп попередив Тегеран, що США можуть завдати нового удару, якщо вважатимуть ці дії загрозливими. Іран наполягає, що його ядерна програма має мирний характер.

    Ядерне питання в ці дні взагалі повернулося в центр дискусій у системі ООН. Вранці 10 вересня, ще до вечірньої зустрічі щодо Близького Сходу, Рада Безпеки запланувала окреме засідання з питань нерозповсюдження, пов’язане з комітетом, створеним резолюцією 1737 щодо Ірану. Цей комітет відповідає за контроль санкцій, які стосуються іранської ядерної та ракетної програм.

    Санкційний механізм став предметом гострої суперечки між членами Радбезу. Велика Британія, Франція та Німеччина у 2025 році активували так званий механізм snapback, після чого низка попередніх санкцій ООН проти Ірану була відновлена. Росія і Китай оскаржують правомірність цієї процедури й наполягають, що відповідні обмеження мали остаточно припинити дію. Західні члени Ради Безпеки займають протилежну позицію та вважають санкційний комітет чинним.

    Ще один важливий сигнал надійшов 9 вересня від Міжнародного агентства з атомної енергії. Рада керуючих МАГАТЕ проголосувала за передачу питання щодо Ірану до Ради Безпеки ООН через недостатню співпрацю Тегерана з розслідуванням походження слідів урану на незадекларованих об’єктах. За повідомленням Associated Press, це стало першим подібним рішенням щодо Ірану приблизно за два десятиліття. Резолюцію підтримали 23 держави, проти виступили Росія, Китай і Нігер, ще вісім країн утрималися.

    Західні держави окремо звертають увагу на запаси високозбагаченого урану в Ірані. Перед масштабними ударами по іранських ядерних об’єктах МАГАТЕ оцінювало запас урану, збагаченого до 60%, приблизно у 440,9 кг. Це рівень, який суттєво перевищує потреби більшості цивільних програм, але все ще нижчий від приблизно 90%, що вважається збройовим рівнем. Тегеран категорично заперечує намір створити ядерну зброю та заявляє, що його програма має виключно мирний характер.

    Паралельно санкційний тиск продовжує зростати. Велика Британія 8 вересня опублікувала законодавство про посилення обмежень проти Ірану. Нові правила передбачають розширення торговельних і фінансових заборон та відновлення низки секторальних санкцій, які були послаблені після ядерної угоди 2015 року. Лондон пояснює рішення необхідністю тиску на Тегеран через ядерну програму.

    Сам Іран тим часом намагається пом’якшити удар по власній економіці та морській торгівлі. У четвер Тегеран оголосив про тимчасове скасування 10-відсоткового збору для іноземних суден, які перевозять нафту, газ та інші енергетичні товари до або з Ірану. Такий крок має знизити вартість перевезень у ситуації, коли американська морська блокада та військові ризики різко ускладнили іранський експорт.

    Однак дипломатичний вихід із конфлікту поки не проглядається. У червні США та Іран уже домовлялися про припинення атак і повернення до переговорів щодо режиму судноплавства в Ормузькій протоці. Домовленість мала стати основою для ширшого врегулювання, однак у наступні місяці вона почала руйнуватися через взаємні звинувачення, суперечки щодо контролю над протокою, нафтових санкцій та ядерної програми.

    Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш раніше неодноразово закликав Вашингтон і Тегеран повернутися до припинення вогню та дипломатії. Він попереджав, що нова велика ескалація може мати непередбачувані наслідки не лише для Близького Сходу, а й для світової економіки та міжнародної безпеки.

    Тепер увага буде прикута до того, що скажуть члени Ради Безпеки після 22:00 за Києвом. Особливо важливими стануть позиції США, Росії, Китаю, Франції та Великої Британії — п’яти постійних членів із правом вето. Історія попередніх засідань показує глибокий розкол: Вашингтон і його європейські союзники звинувачують Іран у порушеннях ядерних зобов’язань і дестабілізації регіону, тоді як Москва та Пекін критикують американські удари й санкційний тиск та наполягають на поверненні до переговорів.

    При цьому головний ризик уже виходить далеко за межі дипломатичної суперечки. Якщо атаки на танкери, нафтові об’єкти чи порти триватимуть, ціна конфлікту дедалі сильніше відчуватиметься поза Близьким Сходом — від вартості пального і транспорту до інфляції та цін на товари. Brent вище $100 стала одним із найбільш очевидних сигналів того, що регіональна війна знову перетворюється на глобальну економічну проблему.

  • Хусити атакували Саудівську Аравію ракетами й дронами: понад 70 поранених, горять енергооб’єкти

    Хусити атакували Саудівську Аравію ракетами й дронами: понад 70 поранених, горять енергооб’єкти

    Єменські хусити, яких підтримує Іран, здійснили масштабну атаку на південь Саудівської Аравії, завдавши ударів по енергетичній та іншій інфраструктурі одразу в кількох містах. Унаслідок атак постраждали щонайменше 73 людини, серед них є жінки та діти. На частині енергетичних об’єктів спалахнули пожежі, а окремі операції довелося тимчасово зупинити. Про це пише Reuters.

    За даними очолюваної Саудівською Аравією коаліції, під ударами опинилися цивільні та економічні об’єкти в містах Абха, Хаміс-Мушайт, Джизан і Наджран на півдні королівства. Представник коаліції Туркі аль-Малікі заявив, що внаслідок атак поранення отримали 73 цивільні.

    Міністерство енергетики Саудівської Аравії підтвердило, що удари спричинили пожежі на кількох об’єктах енергетичного сектору. Через пошкодження роботу частини інфраструктури довелося тимчасово призупинити, поки аварійні служби ліквідовували наслідки та оцінювали масштаби руйнувань.

    Самі хусити заявили про проведення «широкої військової операції» на території Саудівської Аравії. За словами їхнього військового речника Ях’ї Саріа, угруповання застосувало балістичні ракети та ударні безпілотники. Серед заявлених цілей — об’єкти нафтової компанії Saudi Aramco в Абсі, Джизані та Наджрані, а також авіабаза короля Халіда в районі Хаміс-Мушайта. Саудівська сторона не підтвердила всі заявлені хуситами цілі та масштаби їхнього ураження.

    Угруповання пояснило атаку відповіддю на удари по території Ємену. Хусити стверджують, що останніми днями саудівські сили атакували об’єкти у провінціях Ель-Бейда, Ходейда, Ель-Джауф, Маріб і Таїз. Водночас Reuters зазначає, що саудівська коаліція публічно не підтверджувала деякі з цих операцій, тому твердження хуситів про причини нинішнього удару залишаються позицією самого угруповання.

    Представники хуситів також погрожують продовжити атаки, якщо удари по підконтрольних їм районах Ємену триватимуть. У Саудівській Аравії, своєю чергою, назвали нинішню атаку небезпечною ескалацією та заявили про готовність вжити заходів для захисту своєї території.

    МЗС Саудівської Аравії засудило удари по цивільній та економічній інфраструктурі, а також повторні атаки на комерційне судноплавство в Червоному морі. Ер-Ріяд закликав міжнародну спільноту відреагувати на дії хуситів. Атаки також засудили Катар, Кувейт, Бахрейн, Єгипет, Йорданія та Рада співробітництва арабських держав Перської затоки.

    Нинішній удар став одним із найсерйозніших загострень між хуситами та Саудівською Аравією за останні роки. Після перемир’я 2022 року інтенсивність бойових дій між сторонами суттєво знизилася, однак у 2026 році протистояння знову почало набирати обертів.

    У липні напруження різко зросло після взаємних ударів. Хусити заявили про запровадження морської блокади Саудівської Аравії, а згодом повідомляли про атаки на саудівські нафтові танкери у Червоному морі. Відтоді вони дедалі частіше атакують як судноплавство, так і об’єкти на території самого королівства.

    На початку серпня внаслідок ще однієї атаки хуситів у провінції Наджран, за даними саудівської коаліції, постраждали 11 цивільних. Серед них була чотирирічна дитина, яка отримала опіки. Новий удар із понад 70 постраждалими свідчить про значне розширення масштабів атак.

    Ситуація ускладнюється ширшим протистоянням у регіоні. Нинішні атаки відбулися на тлі загострення відносин між Іраном і США та нових погроз щодо енергетичної інфраструктури в Перській затоці. Тегеран заявляв, що нафтові та газові об’єкти, зокрема пов’язані зі США, можуть опинитися під загрозою на тлі конфлікту навколо Ормузької протоки.

    Це вже позначилося і на світових ринках. Після повідомлень про удари по саудівських енергетичних об’єктах ціни на нафту різко зросли. Reuters повідомляв, що Brent піднялася приблизно до $98 за барель, а американська WTI — до $93,65. Посилення ризиків для постачання нафти через Червоне море та Ормузьку протоку додатково підтримує ціни.

    Саудівська Аравія є одним із найбільших виробників та експортерів нафти у світі, тому навіть тимчасові перебої на її енергетичних об’єктах можуть впливати не лише на регіональну безпеку, а й на глобальний ринок енергоносіїв.

    Поки що влада королівства не повідомила про тривалі зупинки видобутку чи експорту нафти. Міністерство енергетики заявляє про тимчасове припинення окремих операцій і продовжує оцінювати пошкодження. Тому говорити про масштабний зрив постачання саудівської нафти наразі передчасно.

    Паралельно погіршується ситуація всередині Ємену. За даними Міжнародної організації з міграції та місцевої влади, нові бойові дії у районах Таїза та Ходейди вже змусили залишити домівки близько 18,5 тисячі людей. Гуманітарні організації повідомляють про нестачу продовольства, тимчасового житла та інших ресурсів для нових переміщених осіб.

    Атака 8 вересня стала не просто черговим епізодом протистояння між хуситами та Саудівською Аравією. Удар одразу по кількох містах, енергетичних об’єктах і військовій інфраструктурі, десятки постраждалих та реакція нафтового ринку свідчать про ризик значно ширшої ескалації на Близькому Сході.

  • Війни в Україні та Ірані дедалі небезпечніше переплітаються: The Guardian попереджає про ризик великої ескалації

    Війни в Україні та Ірані дедалі небезпечніше переплітаються: The Guardian попереджає про ризик великої ескалації

    Війни в Україні та Ірані дедалі сильніше впливають одна на одну, а відсутність чіткої стратегії їх завершення може підвищити ризик ширшої міжнародної ескалації. Таку думку висловив старший науковий співробітник Carnegie Endowment for International Peace Крістофер Чіввіс у колонці для The Guardian. Він вважає, що нинішні конфлікти вже не можна розглядати як цілком окремі кризи, оскільки їхні військові, дипломатичні та економічні наслідки дедалі частіше перетинаються.

    На думку автора, одним із найбільш небезпечних сигналів є зростання активності Росії у так званій сірій зоні протистояння з Європою. Чіввіс звертає увагу на інциденти біля аеропорту Лейпциг/Галле в Німеччині, який є важливим логістичним вузлом і використовується, зокрема, для перевезення допомоги Україні.

    На початку серпня поблизу аеропорту виявили безпілотник із вибухівкою. Згодом Німеччина прямо поклала відповідальність за спробу атаки на Росію, тоді як Москва свою причетність заперечила. Європейські держави загалом фіксують зростання кількості диверсій, підпалів та інших гібридних операцій, які західні спецслужби пов’язують із Росією.

    Чіввіс нагадує й про інциденти 2024 року, коли в логістичному ланцюжку DHL у Європі виявили запальні пристрої. На його думку, подібні операції несуть особливу небезпеку через можливість загибелі великої кількості цивільних і, відповідно, різкого розширення конфлікту між Росією та країнами НАТО.

    Саме на тлі загострення наприкінці серпня директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив рідкісний неоголошений візит до Москви. Washington Post повідомляла, що він перебував у російській столиці близько восьми з половиною годин. У Кремлі згодом підтвердили контакти каналами спецслужб, але заявили, що Реткліфф не зустрічався безпосередньо з Володимиром Путіним.

    The Guardian пов’язує цю поїздку не лише з війною Росії проти України, а й зі зростанням напруження навколо Ірану. За даними американських медіа, у Вашингтоні побоюються, що Кремль може розглядати участь США у близькосхідній кризі як ознаку того, що американська увага та військові ресурси дедалі більше розпорошуються. Американська розвідка, за інформацією Washington Post, оцінювала, що Москва може сприймати це як додаткове вікно для посилення тиску на Україну або західних союзників.

    Сам Чіввіс вважає, що Вашингтон опинився у суперечливій ситуації. З одного боку, адміністрація Дональда Трампа намагається переконати Росію зменшити ескалацію та погодитися на домовленості щодо України. З іншого — США залишаються втягнутими у воєнне протистояння з Іраном, яке також потребує значних військових ресурсів.

    Особливу увагу автор приділяє запасам американських засобів протиповітряної та протиракетної оборони. Війна з Іраном збільшує потребу у дорогих перехоплювачах і системах ППО, тоді як Україна також гостро потребує таких засобів для захисту від російських ракетних і дронових атак. На думку Чіввіса, Москва може враховувати це під час планування подальших ударів.

    Водночас переплетення двох конфліктів відбувається і в іншому напрямку. Україна набула унікального досвіду боротьби з іранськими дронами типу Shahed, які Росія масово використовує для ударів по українських містах та інфраструктурі. У 2026 році українські фахівці допомагали державам Близького Сходу посилювати протидію іранським безпілотникам. За відкритими даними, кількість українських фахівців із протидії дронам у регіоні сягала понад двох сотень.

    Росія, своєю чергою, продовжує підтримувати Іран. Washington Post повідомляла, що Москва надавала Тегерану розвідувальну інформацію щодо американських військових активів у регіоні. Паралельно Росія роками використовує іранські технології ударних безпілотників у війні проти України.

    Чіввіс вважає, що така взаємозалежність поступово перетворює два регіональні конфлікти на складнішу систему протистояння. США допомагають Україні й одночасно воюють з Іраном, Росія воює проти України та підтримує Тегеран, а Київ використовує свій бойовий досвід для підтримки партнерів на Близькому Сході.

    Додатковим фактором стає Китай. Пекін зберігає тісні економічні зв’язки і з Росією, і з Іраном, водночас не демонструючи зацікавленості у повній військовій поразці будь-якої з цих країн. Чіввіс вважає, що Китай має достатній економічний ресурс, щоб пом’якшувати для Москви та Тегерана частину наслідків західних санкцій і воєнного тиску.

    Ситуація навколо Ірану при цьому залишається вкрай напруженою. 3 вересня The Guardian повідомляв про нові іранські ракетні та дронові удари по американських військових об’єктах у країнах Перської затоки. Конфлікт уже вплинув на судноплавство через Ормузьку протоку та світові енергетичні ринки.

    В Україні бойові дії також не демонструють ознак швидкого припинення. Росія продовжує масовані атаки, тоді як Україна посилює далекобійні удари по російській військовій та енергетичній інфраструктурі. Президент Володимир Зеленський цього тижня заявив, що через українські дрони російський повітряний простір стає дедалі менш безпечним, та закликав авіакомпанії й страховиків враховувати нові ризики.

    На цьому тлі Вашингтон продовжує дипломатичні спроби. 4 вересня The Guardian повідомляв, що американські представники мають провести нові контакти з Києвом і Москвою у межах пошуку шляху до завершення війни. Водночас навіть російська сторона визнає, що переговорний процес фактично залишається замороженим.

    Чіввіс проводить історичну паралель із періодом перед Першою світовою війною. Його головна теза полягає не в тому, що нова світова війна неминуча, а в тому, що тривалі регіональні конфлікти здатні поступово втягувати дедалі більше держав та створювати ланцюг ескалацій, який згодом стає складно контролювати.

    Автор закликає адміністрацію США сформувати чіткіші плани завершення обох конфліктів і значно активніше використовувати дипломатичні стимули. Щодо Ірану він пропонує переговори про припинення вогню, послаблення частини санкцій і ширші домовленості щодо безпеки в районі Ормузької протоки.

    Його рекомендації щодо України є значно більш дискусійними. Зокрема, Чіввіс вважає, що Києву варто серйозніше обговорювати питання нейтралітету та перспективу подальшої боротьби за контрольовану Україною частину Донбасу. Це позиція самого автора колонки, а не офіційна позиція уряду США, The Guardian чи української влади.

    Головним висновком Чіввіса є те, що продовження двох воєн без зрозумілої політичної стратегії їх завершення збільшує ризик неконтрольованого розширення протистояння. Український та іранський конфлікти вже пов’язані через зброю, розвідку, ресурси ППО, енергетику та відносини між США, Росією, Китаєм та державами Близького Сходу.

    На думку автора, світ поки ще не опинився у точці неповернення. Але чим довше конфлікти залишатимуться невирішеними і чим більше держав прямо чи опосередковано братимуть у них участь, тим вищою ставатиме ціна навіть одного прорахунку.

  • США завдали ударів по КВІР біля Ормузької протоки: Іран відповів атакою на американські сили

    США завдали ударів по КВІР біля Ормузької протоки: Іран відповів атакою на американські сили

    Сполучені Штати завдали ударів по підрозділах Корпусу вартових ісламської революції поблизу стратегічно важливої Ормузької протоки. У Вашингтоні заявляють, що операція була спрямована проти іранських сил, які встановлювали морські міни та створювали загрозу міжнародному судноплавству. Тегеран уже назвав дії американських військових «актом агресії», тоді як США відкинули ці звинувачення.

    Про операцію повідомило Центральне командування Збройних сил США (CENTCOM).

    За версією американського командування, військові вжили «обмежених і точних заходів» проти підрозділів КВІР, причетних до мінування та створення небезпеки для суден в Ормузькій протоці.

    У CENTCOM наголосили, що метою операції був захист цивільного судноплавства та одного з найважливіших морських торговельних маршрутів світу.

    «По суті, Іран створив цю загрозу, а американські військові її усунули, щоб захистити цивільних моряків, торговельне судноплавство та вільний потік світової торгівлі», — заявили в американському командуванні.

    Американські військові також відкинули заяви КВІР про те, що дії США були «актом агресії». У Вашингтоні наполягають, що операція стала відповіддю на безпосередню загрозу судноплавству.

    США знову атакували територію Ірану

    Напередодні американські військові вперше більш ніж за місяць завдали удару по іранському острову Ларак, розташованому поблизу Ормузької протоки.

    Таким чином, напруження між Вашингтоном і Тегераном знову почало стрімко зростати після відносного затишшя.

    Іранська сторона не залишила американські дії без відповіді. Після удару по Лараку Тегеран атакував американські сили в Йорданії.

    Нова ескалація особливо небезпечна через місце протистояння. Ормузька протока є одним із найважливіших енергетичних маршрутів планети: будь-яке серйозне порушення руху суден у цьому районі може позначитися не лише на ситуації на Близькому Сході, а й на глобальних поставках енергоносіїв.

    Загроза мін залишається

    Ситуацію додатково ускладнюють повідомлення про можливе мінування Ормузької протоки.

    За даними Bloomberg, попри заяви президента США Дональда Трампа про повне очищення маршруту, протока, ймовірно, все ще може залишатися замінованою.

    Саме можливу мінну загрозу американська сторона називає однією з причин нової військової операції.

    Одночасно тривають дипломатичні спроби не допустити подальшого загострення. Катар веде переговори з Іраном щодо деблокування Ормузької протоки. За наявною інформацією, Тегеран погодився сформувати перелік умов, за яких нормальний рух суден може бути відновлений.

    Однак після нового обміну ударами перспективи швидкої деескалації стають дедалі менш визначеними.

    Чому Ормузька протока настільки важлива

    Ормузька протока з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та Аравійським морем і є одним із ключових маршрутів транспортування нафти та скрапленого природного газу.

    Через неї проходять величезні обсяги енергоресурсів із країн Перської затоки на світові ринки. Тому навіть загроза блокування протоки традиційно викликає побоювання щодо перебоїв із постачанням та можливого зростання світових цін на нафту.

    Нинішня ситуація створює одразу кілька ризиків: можливе мінування морського маршруту, пряме протистояння США та Ірану, атаки на американські сили в регіоні та загроза для цивільних торговельних суден.

    Особливо небезпечним є те, що Вашингтон і Тегеран фактично по-різному трактують саму причину останнього удару. США називають свої дії операцією із захисту судноплавства, тоді як Іран розцінює їх як військову агресію.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від того, чи обмежаться сторони нинішнім обміном ударами, чи протистояння навколо Ормузької протоки переросте у новий виток масштабної ескалації на Близькому Сході.

  • «Вважатимемо ворогами»: Іран пригрозив сусідам ударами через «економічну війну» Трампа

    «Вважатимемо ворогами»: Іран пригрозив сусідам ударами через «економічну війну» Трампа

    Іран різко попередив сусідні держави про наслідки можливої підтримки нової кампанії економічного тиску США. У Тегерані заявили, що країни, які допомагатимуть Вашингтону ізолювати іранську економіку або створювати альтернативні маршрути транспортування нафти, ризикують перейти для Ірану до категорії «ворогів». При цьому погрози вже стосуються не лише санкцій — іранське керівництво заговорило про можливі удари по інтересах таких держав та нафтовій інфраструктурі.

    Із жорсткою заявою виступив секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Мохсен Резаї. В інтерв’ю державному телеканалу IRIB він закликав сусідів не долучатися до американської кампанії економічного тиску на Тегеран. Про його заяви повідомляють Al Jazeera, Reuters, Associated Press та інші міжнародні ЗМІ.

    «Ми кажемо всім сусіднім країнам не приєднуватися до економічної війни США. Інакше ми вважатимемо їх ворогами», — заявив Резаї.

    За його словами, Іран не планує одразу переходити до силового сценарію. Тегеран хоче спочатку спробувати переконати сусідні держави не підтримувати Вашингтон, однак у разі провалу дипломатії обіцяє перейти до конкретних дій.

    Тегеран описав три етапи своєї стратегії

    Резаї фактично представив триступеневу модель дій Ірану щодо держав регіону.

    На першому етапі Тегеран має намір вести переговори із сусідами та намагатися знизити напруженість. Далі іранська влада планує переконувати ці країни дистанціюватися від американської політики.

    «Спочатку ми ведемо переговори. Потім ми намагаємося відокремити їх від Америки приємною мовою, бо ми насправді не прагнемо розширення війни», — пояснив іранський посадовець.

    Країнам, які все ж вирішать підтримати американську кампанію, Тегеран, за його словами, може дати певний час для зміни позиції. Однак після цього Іран погрожує перейти до третього етапу.

    «На третьому етапі ми обов’язково діятимемо», — заявив Резаї.

    Associated Press повідомляє, що новий очільник головного безпекового органу Ірану також заявив про можливість ударів по інтересах держав, які допомагатимуть Вашингтону чинити економічний тиск на Тегеран.

    Таким чином, риторика Ірану виходить далеко за межі дипломатичного протесту проти санкцій.

    Під загрозою можуть опинитися альтернативні нафтові маршрути

    Окремо Резаї торкнувся надзвичайно чутливого для світової економіки питання — транспортування нафти.

    Він пригрозив, що Іран може завдати удару по альтернативних маршрутах постачання енергоносіїв, якщо сусідні країни допомагатимуть США обходити проблеми з транспортуванням через Ормузьку протоку.

    AP зазначає, що Резаї говорив про можливість атакувати нафтові маршрути за межами самої Ормузької протоки. Це суттєво розширює географію потенційної ескалації.

    Ситуація навколо протоки залишається одним із ключових факторів нинішньої кризи. Reuters повідомляє, що судноплавство через Ормузьку протоку різко скоротилося на тлі війни та загроз для суден. Водночас Іран напередодні надав спеціальний дозвіл кільком іракським нафтовим танкерам пройти через протоку після дипломатичних переговорів із Багдадом.

    Для Іраку ця проблема особливо болюча. За даними Reuters, Багдад одночасно намагається диверсифікувати маршрути експорту, зокрема через турецький порт Джейхан, сирійський Баніяс та йорданську Акабу.

    Паралельно Франція та Саудівська Аравія обговорюють альтернативні транспортні маршрути, які могли б зменшити залежність від Ормузької протоки.

    Саме такі проєкти тепер потенційно потрапляють під іранські погрози.

    Трамп готує новий удар по економіці Ірану

    Різка заява Тегерана прозвучала після того, як президент США Дональд Трамп анонсував новий етап економічної кампанії проти Ірану.

    Американський президент назвав майбутні заходи найпотужнішою економічною операцією проти країни та пригрозив наслідками не лише самому Тегерану, а й державам та компаніям, які допомагатимуть йому торгувати й обходити обмеження.

    Reuters повідомляє, що Вашингтон готується оголосити нові санкції 24 серпня. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявляв про підготовку надзвичайно жорсткого пакета обмежень.

    Однією з головних цілей американської стратегії може стати перекриття каналів, через які Іран продовжує отримувати доходи від експорту нафти.

    Особливе значення тут має Китай. За даними Reuters, на нього припадає понад 80% іранського нафтового експорту, що робить Пекін одним із найважливіших факторів для ефективності нової американської кампанії.

    Після заяв Трампа світові ціни на нафту пішли вгору. Reuters 21 серпня повідомляв про зростання нафтових котирувань на тлі побоювань щодо нових санкцій проти торговельних партнерів Ірану та подальшого скорочення постачання.

    Іран називає санкції незаконними

    У Тегерані нову американську стратегію відкидають. Іранська сторона називає заплановані обмеження незаконними екстериторіальними заходами та стверджує, що вони не мають підстав у міжнародному праві.

    Водночас позиція іранського керівництва виглядає подвійною. З одного боку, представники силового та безпекового блоку погрожують жорсткою відповіддю США та їхнім регіональним партнерам. З іншого — президент Ірану Масуд Пезешкіан продовжує говорити про можливість дипломатичного виходу з конфлікту.

    22 серпня Пезешкіан заявив, що настав час завершувати війну зі США, але робити це Іран, за його словами, має «з позиції сили». Паралельно відбуваються дипломатичні контакти: міністри закордонних справ Ірану та Оману провели телефонну розмову, а Єгипет намагається сприяти відновленню американсько-іранських переговорів.

    Активних мирних переговорів між Вашингтоном і Тегераном наразі, за даними Reuters, немає.

    Ризик нової ескалації зростає

    Нова риторика Тегерана створює додаткову загрозу для країн Перської затоки. Якщо раніше головним джерелом ризику залишалася Ормузька протока, тепер Іран прямо допускає дії проти альтернативної інфраструктури та економічних інтересів держав, які допомагатимуть США.

    При цьому Вашингтон намагається перейти від переважно військового тиску до масштабнішої економічної ізоляції Ірану. Reuters зазначає, що Трамп відмовився від продовження дипломатичних переговорів і вирішив посилити санкційний тиск після відсутності бажаного результату від попередніх заходів.

    Через це протистояння дедалі більше охоплює не лише США та Іран. Під загрозою опиняються держави Перської затоки, міжнародні нафтові компанії, банки, судноплавні оператори та країни, які продовжують економічні зв’язки з Тегераном.

    А заява Резаї фактично ставить сусідів Ірану перед вибором: дистанціюватися від нової кампанії Вашингтона або ризикувати потрапити до переліку держав, які Тегеран вважатиме своїми противниками.

  • «Ормуз не захопиш твітом»: Іран жорстко відповів Трампу і пригрозив не відкривати протоку

    «Ормуз не захопиш твітом»: Іран жорстко відповів Трампу і пригрозив не відкривати протоку

    Протистояння США та Ірану навколо Ормузької протоки переходить у нову фазу. Після заяви президента США Дональда Трампа про намір «дуже скоро» оголосити один із найважливіших морських маршрутів світу американською територією Тегеран відповів, що протоку неможливо захопити ані політичною декларацією, ані демонстрацією військової сили. Іранська сторона також дала зрозуміти, що не збирається відновлювати нормальне судноплавство, доки Вашингтон не змінить своєї позиції.

    Різку заяву зробив заступник міністра закордонних справ Ірану Казем Гарібабаді. Він відкинув слова Трампа та заявив, що Тегеран і надалі сам визначатиме режим проходження суден через стратегічний водний шлях.

    «Ормузьку протоку не можна захопити твітом чи авіаносцем, виданням наказу чи передвиборчою промовою», — заявив іранський дипломат. Він також наголосив, що Іран не має наміру відступати під тиском американських погроз.

    Гарібабаді пішов ще далі, заявивши, що протока відкриватиметься та закриватиметься «лише за командою Ірану». За його словами, блокада триватиме, доки Сполучені Штати не відмовляться від того, що Тегеран називає «фантазіями», та не визнають реальність ситуації.

    Приводом для такої реакції став виступ Трампа 14 серпня в Гарден-Сіті у штаті Нью-Йорк. Американський президент заявив, що після завершення протистояння з Іраном планує оголосити Ормузьку протоку територією Сполучених Штатів. При цьому конкретного юридичного чи політичного механізму реалізації такого задуму він не представив.

    Заява має надзвичайно резонансний характер ще й через географію протоки. Вона з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та далі з Аравійським морем. Узбережжя протоки належить Ірану та Оману, а сам маршрут десятиліттями має критичне значення для міжнародного судноплавства.

    Саме через Ормуз до нинішньої війни проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти. Тому будь-яка ескалація навколо протоки майже миттєво відбивається на світових енергетичних ринках.

    І цього разу наслідки вже відчутні.

    За даними судноплавної аналітичної компанії Kpler, у п’ятницю, 14 серпня, через Ормузьку протоку пройшли лише два судна, причому серед зафіксованих переходів не було танкерів із сирою нафтою. Для порівняння: до початку війни протокою щодня проходили понад 130 суден. Частина кораблів теоретично може пересуватися з вимкненими транспондерами, однак навіть з урахуванням цього нинішній рівень активності незрівнянно нижчий за довоєнний.

    Ще 12 серпня Reuters повідомляв, що рух через Ормуз упав до тижневого мінімуму. За інформацією Kpler, тоді вдалося відстежити лише вісім суден. До війни нормальним показником були приблизно 130–140 проходів на добу.

    Ситуацію додатково загострюють атаки на цивільне судноплавство. Державна нафтова компанія Об’єднаних Арабських Еміратів ADNOC повідомила про напад на її судно під час проходження Ормузькою протокою. За даними Reuters, це був уже третій напад на судна компанії протягом тижня. Постраждалих у найсвіжішому інциденті не було.

    За даними Reuters, судна, які намагаються пройти без дозволу Тегерана, стикаються з ризиком атак ракетами або безпілотниками. 14 серпня також повідомлялося про атаки на судна, пов’язані з ОАЕ.

    Усе це вже позначається на нафтовому ринку. 14 серпня ф’ючерси на Brent подорожчали на $1,45 — до $88,52 за барель, а американська WTI додала $1,15 і торгувалася приблизно по $82,40. За підсумками тижня Brent рухалася до зростання приблизно на 6%, WTI — на 5,4%. Одним із головних чинників залишаються саме ризики для поставок через Ормузьку протоку.

    Наслідки протистояння відчувають і американські споживачі. Середня ціна галона бензину у США станом на 14 серпня становила близько $4,08, що приблизно на 29% більше, ніж роком раніше. Трамп під час свого виступу закликав американців змиритися з дещо дорожчим пальним, пояснюючи це ціною протистояння з Іраном та необхідністю не допустити отримання Тегераном ядерної зброї.

    Проблеми виникли й у самої іранської економіки. Президент Ірану Масуд Пезешкіан пов’язував високу інфляцію в країні з американською блокадою портів і санкціями проти експорту іранської нафти. Вашингтон, зі свого боку, готується ще більше посилити економічний тиск. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявляв, що нові заходи проти Тегерана можуть бути оголошені вже наступного тижня.

    Водночас дипломатичний шлях фактично зайшов у глухий кут. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що рішення про відновлення переговорів зі Сполученими Штатами не ухвалене. За його словами, Вашингтон повинен виконати умови Тегерана щодо протоки, перш ніж нормальне судноплавство буде відновлено.

    Раніше Іран висунув цілу низку вимог. Серед них — послаблення або скасування американських санкцій, розблокування заморожених іранських активів, припинення військового тиску та питання компенсації завданих війною збитків. Тегеран паралельно веде переговори з Оманом щодо майбутнього режиму судноплавства через протоку. За повідомленнями останніх днів, сторони наблизилися до домовленості щодо маршрутів руху суден, але навіть такий компроміс автоматично не означатиме відкриття Ормузу.

    США та Іран намагалися домовитися про припинення бойових дій раніше. Попередня домовленість, досягнута у червні, фактично розвалилася, а зараз сторони навіть по-різному трактують її статус. Аракчі заявляє, що формального режиму припинення вогню, який можна було б просто продовжити, не існувало.

    Війна США та Ізраїлю проти Ірану почалася 28 лютого 2026 року. Після початку бойових дій Тегеран різко обмежив рух через Ормузьку протоку, перетворивши контроль над ключовою нафтовою артерією на один із головних важелів тиску в конфлікті.

    Наслідки вже виходять далеко за межі регіону. Через проблеми з постачанням азійські нафтопереробні компанії почали активніше шукати альтернативу близькосхідній нафті. За даними Reuters, щонайменше чотири азійські НПЗ збільшили закупівлі американської сировини, а постачання американської нафти до Азії у липні досягло рекордних 2,35 млн барелів на добу. До війни понад половина сирої нафти, яку отримувала Азія, надходила з Близького Сходу.

    Таким чином, за гучною суперечкою Трампа й Тегерана стоїть значно більше, ніж дипломатична риторика. Ормузька протока перетворилася на один із центральних фронтів американсько-іранського протистояння: рух суден скоротився з понад сотні на день до одиниць, танкери стають цілями атак, нафта дорожчає, а найбільші імпортери вже перебудовують ланцюги постачання.

    І поки Трамп говорить про майбутню «американську територію», відповідь Тегерана залишається протилежною: Іран наполягає, що саме він вирішуватиме, коли Ормуз знову буде відкритий. За відсутності нового політичного компромісу одна з найважливіших енергетичних артерій планети ризикує залишатися практично паралізованою.

  • США готують повний вихід з Іраку

    США готують повний вихід з Іраку

    США планують завершити виведення своїх військових із Іраку до 30 вересня 2026 року. Таким чином може завершитися багаторічна військова присутність Сполучених Штатів у країні, яка розпочалася після американського вторгнення у 2003 році та повалення режиму Саддама Хусейна.

    Про це повідомляє ABC News із посиланням на американських та іракських посадовців. Інформацію також підтверджує The Times of Israel. За даними американського чиновника, Вашингтон розраховує завершити виведення військ саме до 30 вересня, однак він не став уточнювати, скільки американських військовослужбовців нині залишається на території Іраку та куди саме їх планують передислокувати.

    Питання завершення американської військової місії в Іраку обговорювалося протягом останніх років. У 2024 році Вашингтон і Багдад домовилися про поступове згортання операцій міжнародної коаліції, очолюваної США, яка займалася боротьбою проти терористичного угруповання «Ісламська держава» — ІДІЛ.

    Після досягнення домовленостей американські військові почали скорочувати свою присутність. Протягом минулого року США вивели підрозділи з військових баз у більшості регіонів Іраку. Водночас певна американська військова присутність зберігалася в напівавтономному Курдистані на півночі країни, зокрема в районі Ербіля.

    За інформацією ABC News, виведення американських військовослужбовців і військової техніки з Ербіля фактично вже триває. Двоє представників іракського Курдистану повідомили журналістам, що цей процес розпочався приблизно три тижні тому.

    Ситуація навколо американських військових у регіоні залишається складною через загострення на Близькому Сході. Після початку війни США та Ізраїлю проти Ірану 28 лютого американські військові об’єкти в іракському Курдистані регулярно зазнавали атак.

    Попри це, американська сторона вважає, що іракські сили безпеки вже здатні самостійно відігравати провідну роль у боротьбі з терористичними угрупованнями на території країни. Один із представників США заявив, що Вашингтон, Багдад та партнери по міжнародній коаліції досягли значного прогресу в боротьбі з ІДІЛ.

    «Сполучені Штати, Ірак та партнери по коаліції досягли величезного успіху в розгромі ІДІЛ, і тепер іракські сили безпеки, включаючи пешмерга та інші сили безпеки Іракського Курдистану, очолять боротьбу з терористами в Іраку», — заявив американський чиновник.

    Остаточну дату завершення військової місії назвав іракський прем’єр-міністр Алі аль-Заїді після зустрічі з адміралом Бредом Купером, який очолює Центральне командування США. За словами іракського прем’єра, 30 вересня є «фіксованою й остаточною датою» завершення військової місії міжнародної коаліції проти ІДІЛ в Іраку та виведення її військовослужбовців.

    Водночас реалізація цього плану може зіткнутися з внутрішньополітичними проблемами Іраку. Як зазначає ABC News, іракський уряд, імовірно, не встигне до встановленого терміну виконати домовленості щодо роззброєння недержавних озброєних угруповань.

    Йдеться, зокрема, про потужні воєнізовані формування, частина яких має тісні зв’язки з Іраном. Деякі з них уже заявили, що не мають наміру добровільно складати зброю. Це створює додаткові ризики для безпеки країни після скорочення американської військової присутності.

    Повний вихід американських військ стане важливою зміною для Іраку та всього регіону. США зберігали військову присутність у країні в різних форматах із часів вторгнення 2003 року, хоча масштаби цієї присутності суттєво змінювалися.

    Після повалення режиму Саддама Хусейна американські війська залишалися ключовою складовою міжнародної військової присутності в Іраку. У 2011 році США завершили основний вивід військ, однак згодом американські військовослужбовці знову повернулися до країни у складі міжнародної коаліції для боротьби з ІДІЛ, який у 2014 році захопив значні території Іраку та Сирії.

    Тепер Вашингтон і Багдад переходять до нового етапу відносин, за якого основна відповідальність за боротьбу з терористичними загрозами всередині Іраку має перейти до місцевих сил безпеки. Водночас поки невідомо, чи означатиме завершення військової місії повну відсутність американських військових у регіоні та якою буде подальша роль США у забезпеченні безпеки Іраку.

    Переговори про майбутнє американської військової присутності в Іраку офіційно розпочалися ще на початку 2024 року. Тоді Багдад і Вашингтон провели перший раунд переговорів щодо поступового виведення американських військ із країни. Через понад два роки цей процес може завершитися остаточним виведенням військових підрозділів США до кінця вересня.