Президент США Дональд Трамп заявив, що американські військово-морські сили фактично встановили повний контроль над Ормузькою протокою та очистили стратегічний водний шлях від мін, передає CNN. За його словами, протока тепер відкрита для судноплавства, а саме ВМС США є силою, яка контролює ситуацію в районі одного з найважливіших енергетичних маршрутів планети. Водночас дані про рух комерційних суден та заяви Ірану свідчать, що говорити про повне повернення Ормузу до нормальної роботи поки зарано.
Гучну заяву Трамп зробив 10 серпня під час спілкування з журналістами в Овальному кабінеті Білого дому. Американський президент стверджує, що Сполучені Штати провели масштабну операцію з пошуку та знешкодження мін, встановлених у районі протоки.
«Єдиний, хто зараз контролює Ормузьку протоку, — це ВМС США», — заявив Трамп, додавши, що американські сили контролюють водний шлях «на 100%».
За словами американського президента, загроза мінування все ще може виникати: окремі міни можуть з’являтися у воді, однак американські військові їх виявляють та знешкоджують. Трамп при цьому заявив, що США «прочистили всю протоку».
Однак саме формулювання президента про повне відкриття Ормузу потребує обережності. За даними ЗМІ, які відстежують ситуацію із судноплавством, рух через стратегічний маршрут усе ще не повернувся до довоєнного режиму. Тому слова Трампа наразі передусім відображають позицію американської адміністрації щодо військового контролю над водним шляхом, а не остаточне політичне врегулювання статусу протоки.
Чому Ормузька протока настільки важлива
Ормуз — вузький морський прохід між Іраном та Оманом, який з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та далі з Індійським океаном. У найвужчій частині протока має приблизно 30 кілометрів завширшки.
У нормальних умовах через цей маршрут проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти та значні обсяги скрапленого природного газу. Саме тому будь-яка загроза блокування Ормузу практично миттєво стає проблемою не лише для країн Перської затоки, а й для глобальної економіки.
Через протоку проходять танкери, що перевозять енергоресурси з Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту, Об’єднаних Арабських Еміратів, Катару та інших держав регіону. Тривале порушення судноплавства здатне впливати на ціни на нафту, страхування танкерів, вартість фрахту та зрештою — на ціни енергоносіїв далеко за межами Близького Сходу.
Саме контроль над Ормузом став одним із головних важелів Тегерана у протистоянні зі США. Європейський Союз ще навесні розширив санкційний механізм, щоб отримати можливість запроваджувати обмеження проти осіб та структур, причетних до перешкоджання свободі судноплавства в регіоні. ЄС прямо заявляв, що дії проти суден у протоці суперечать міжнародному праву.
У червні Євросоюз також запровадив санкції проти командування ВМС Корпусу вартових ісламської революції в провінції Хормозган. За даними Ради ЄС, іранська сторона запроваджувала систему контролю, за якої судна мали передавати інформацію про себе, вантаж і пункт призначення, після чого вирішувалося питання щодо їхнього проходження.
Розмінування Ормузу триває не перший місяць
Американська операція в районі протоки розпочалася значно раніше за нинішню заяву Трампа. Ще у квітні Центральне командування США повідомляло про підготовку умов для розмінування Ормузу та прокладання безпечних маршрутів для комерційного судноплавства.
До операції залучалися американські військові кораблі та спеціалізовані засоби, включно з безпілотними підводними системами. Вашингтон заявляв, що після визначення безпечних маршрутів відповідну інформацію передаватимуть судноплавній галузі.
Сам Трамп тоді визнавав, що у воді можуть залишатися міни, які необхідно знайти та ліквідувати.
Тепер президент США стверджує, що ця робота фактично завершена.
Але Іран не відмовився від претензій на контроль
Ключова проблема полягає в тому, що фізичне розмінування протоки не означає автоматичного політичного врегулювання.
Іран раніше наполягав, що судна повинні використовувати маршрути, схвалені Тегераном. Корпус вартових ісламської революції також вимагав від кораблів підтримувати зв’язок з іранськими військово-морськими силами під час проходження Ормузу.
Ситуацію додатково ускладнила спроба Оману запропонувати альтернативний механізм. Маскат виступив за регіональне управління протокою та добровільні платежі за певні послуги замість моделі, за якої Іран фактично контролював би водний шлях і стягував плату за його використання. За інформацією Reuters від 28 липня, саме питання контролю над Ормузом залишалося одним із головних каменів спотикання в процесі врегулювання американсько-іранського конфлікту.
Раніше досягнуті домовленості передбачали тимчасове безкоштовне проходження комерційних суден протягом 60 днів та проведення операцій із розмінування. Водночас остаточна модель управління протокою після завершення цього періоду залишилася невизначеною.
Тегеран висунув Вашингтону додаткові умови
Ще одна проблема для заявленого Трампом «відкриття» Ормузу — позиція самого Ірану.
Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявляв, що домовленості між Тегераном та Маскатом щодо маршруту недостатньо для повного відновлення роботи стратегічного водного шляху. Іран пов’язує остаточне врегулювання з ширшим комплексом питань у відносинах зі Сполученими Штатами.
Таким чином, навіть після заяви Вашингтона про завершення розмінування залишається принципова суперечність: США наполягають на свободі проходу міжнародною протокою, тоді як Тегеран прагне зберегти значний вплив на правила судноплавства.
Вашингтон раніше прямо відкидав можливість обов’язкової плати за прохід. Держсекретар США Марко Рубіо заявляв, що жодна держава не може одноосібно претендувати на міжнародний водний шлях або вимагати плату лише за право його використання.
Заява Трампа може бути сигналом не лише Ірану
Твердження президента США про «100% контроль» має також політичне та економічне значення. Для Вашингтона критично важливо переконати судноплавні компанії та енергетичні ринки у тому, що Ормуз поступово стає безпечнішим.
Трамп уже використовував подібну риторику раніше. У березні він закликав нафтові компанії відновлювати перевезення через протоку, стверджуючи, що американські сили суттєво послабили можливості Ірану загрожувати судноплавству. Водночас уже тоді залишалися питання щодо реального масштабу розмінування та готовності комерційних перевізників повернутися на маршрут.
Нинішня заява є значно категоричнішою: Трамп уже не говорить про часткове відновлення безпеки, а заявляє про повний контроль американського флоту.
Проте остаточним тестом стане не політична заява Білого дому, а фактичне повернення танкерів і торговельних суден до нормального режиму роботи. Поки цього не сталося, ситуація навколо Ормузької протоки залишається частиною ширшого протистояння США та Ірану.
Фактично зараз існують дві паралельні реальності. Вашингтон заявляє, що військова загроза мінування значною мірою усунена і протока перебуває під контролем ВМС США. Тегеран, своєю чергою, не відмовляється від претензій на участь у визначенні правил проходу суден та пов’язує повне відкриття Ормузу з ширшими політичними домовленостями.
Тому слова Трампа про «100% контроль» можуть означати важливий військовий перелом навколо Ормузу, але ще не ставлять крапку в боротьбі за один із найважливіших морських маршрутів світу.
