Gorchitsa.info

Позначка: FPV-дрони

  • Під Єкатеринбургом підірвали директора “Уралдронзаводу”

    Під Єкатеринбургом підірвали директора “Уралдронзаводу”

    У Свердловській області Росії підірвали автомобіль генерального директора компанії “Уралдронзавод”, яка виробляє FPV-дрони “Упирь”, та автора провоєнного Telegram-каналу “Повернутые на войне” Володимира Ткачука. За даними російських ЗМІ, його охоронець загинув, а сам Ткачук перебуває у важкому стані.

    Про це повідомляють російські ЗМІ.

    За попередньою інформацією, вибух стався вранці 5 серпня у селищі Великий Істок Сисертського округу поблизу Єкатеринбурга. Російські медіа стверджують, що під автомобілем Mercedes-Benz було закладено вибуховий пристрій, який здетонував.

    Повідомляється, що водій-охоронець загинув на місці. Самого Володимира Ткачука госпіталізували, зараз він нібито перебуває в реанімації у важкому стані.

    Водночас російські ЗМІ зазначають, що Ткачук не встиг сісти до автомобіля в момент вибуху, що, ймовірно, і врятувало йому життя.

    Після інциденту російські правоохоронні органи порушили кримінальну справу за статтею про замах на вбивство. Офіційної інформації про можливих виконавців чи мотиви вибуху наразі немає.

    Володимир Ткачук очолює компанію “Уралдронзавод”, яка займається виробництвом FPV-дронів “Упирь”, що використовуються російськими військовими. Крім того, він є автором провоєнного Telegram-каналу “Повернутые на войне”, де регулярно публікуються матеріали на підтримку російської агресії проти України.

    Нагадаємо, у липні в місті Рильськ Курської області Росії на міні підірвався автомобіль зі співробітниками місцевої адміністрації. Російська сторона тоді заявляла про нібито “сплановану операцію”. Раніше також повідомлялося про вибух автомобіля в Московській області, внаслідок якого загинув російський полковник, пов’язаний із забезпеченням армії боєприпасами.

  • Україна виходить на новий рівень ППО: лазерна зброя проти “Шахедів” може з’явитися вже восени

    Україна виходить на новий рівень ППО: лазерна зброя проти “Шахедів” може з’явитися вже восени

    Україна наближається до нового етапу розвитку власної протиповітряної оборони. Уже протягом найближчих двох-трьох місяців Сили оборони можуть отримати лазерні комплекси, здатні ефективніше за великокаліберні кулемети знищувати російські ударні безпілотники типу Shahed. Про це під час брифінгу повідомив заступник головнокомандувача ЗСУ, бригадний генерал Андрій Лебеденко.

    За словами генерала, в Україні вже працюють одразу кілька команд, які займаються розробкою так званої «зброї майбутнього». До проєктів залучені як підрозділи всередині Збройних сил України, так і приватні оборонні компанії. Лебеденко наголосив, що лазерні комплекси вже демонструють здатність збивати FPV-дрони, а нині проходить етап адаптації технології для боротьби з ударними безпілотниками Shahed. Якщо випробування завершаться успішно, перші такі системи можуть почати застосовувати вже восени 2026 року.

    Фактично ця заява підтвердила слова колишнього міністра оборони Михайла Федорова, який ще на початку липня повідомив, що українські інженери вже тестують лазерні системи протиповітряної оборони. Тоді він зазначав, що перші результати випробувань уже отримані, однак більшість технічних характеристик залишаються засекреченими з міркувань безпеки.

    Чому лазерна зброя вважається революційною

    Сучасні лазерні комплекси не замінюють класичні системи ППО, а доповнюють їх. Головна перевага такого озброєння полягає у надзвичайно низькій вартості одного «пострілу». Якщо зенітні ракети можуть коштувати десятки або навіть сотні тисяч доларів, то використання лазера потребує лише електроенергії. Саме тому провідні армії світу активно інвестують у подібні технології.

    Лазерні системи особливо ефективні проти невеликих цілей — FPV-дронів, розвідувальних безпілотників та баражувальних боєприпасів. Промінь здатен за кілька секунд перегріти критично важливі елементи конструкції — електроніку, двигун або корпус — після чого дрон втрачає керування чи руйнується.

    Чому саме “Шахеди”

    Останнім часом Росія дедалі більше покладається саме на ударні безпілотники. За словами Андрія Лебеденка, ворог робить ставку на вдосконалення дронів, тоді як масштаби виробництва окремих типів ракет скорочуються через економічні обмеження. Росія активно модернізує “Шахеди”, покращує їхню навігацію та використовує нові схеми польоту, щоб ускладнити роботу української ППО.

    У таких умовах Україні потрібні дешевші та масовіші засоби перехоплення. Якщо лазерні комплекси зможуть брати на себе боротьбу з частиною дронів, це дозволить економити дорогі ракети NASAMS, IRIS-T, Patriot та інших систем для перехоплення крилатих і балістичних ракет.

    Україна входить до клубу технологічних держав

    Світові програми зі створення бойових лазерів активно реалізують США, Велика Британія, Ізраїль, Німеччина та Китай. Україна, попри війну, також змогла сформувати власний напрямок розвитку високотехнологічної зброї.

    За даними Генерального штабу, лише за перше півріччя 2026 року було оцінено майже 600 інноваційних військових проєктів, понад 40 із яких уже отримали державне фінансування. Значна частина цих розробок стосується безпілотних систем, роботизованих платформ, засобів радіоелектронної боротьби та нових систем ППО.

    Водночас експерти застерігають, що бойові лазери не стануть універсальним рішенням. Їхня ефективність залежить від погодних умов, дальності до цілі, потужності випромінювання та стабільності наведення. Проте навіть часткове впровадження таких систем може суттєво посилити ешелоновану оборону українського неба.

    Якщо заявлені строки справдяться, уже найближчими місяцями Україна стане однією з небагатьох держав світу, які використовують лазерну зброю не в експериментальному режимі, а як повноцінний елемент бойової системи протиповітряної оборони. Це може стати одним із найважливіших технологічних проривів українського оборонно-промислового комплексу з початку повномасштабної війни.

  • “Прикро, що держава стала далі від перемоги”: Стерненко оголосив про відхід із Міноборони, за ним і “Флеш”

    “Прикро, що держава стала далі від перемоги”: Стерненко оголосив про відхід із Міноборони, за ним і “Флеш”

    Після оголошення про кадрові зміни у Міністерстві оборони України одразу двоє радників міністра – фахівець із військових технологій Сергій “Флеш” Бескрестнов та волонтер Сергій Стерненко – повідомили, що більше не виконують свої обов’язки. Відповідні заяви вони оприлюднили у своїх соціальних мережах після того, як Михайло Федоров підтвердив завершення своєї роботи на посаді міністра оборони.

    Першим про завершення роботи повідомив Сергій Бескрестнов, більш відомий під позивним “Флеш”. Він заявив, що з цього дня більше не є радником міністра оборони Михайла Федорова, а також звернувся до виробників озброєння, розробників технологій та військовослужбовців, із якими співпрацював протягом останніх місяців.

    За словами Бескрестнова, робота у команді Федорова стала для нього великою честю. Він зазначив, що разом із командою було підготовлено чимало проєктів і нових ідей, однак значна частина з них залишилася незавершеною через кадрові зміни. Водночас він наголосив, що не може розповідати подробиці цих проєктів, адже вони мають продовжувати реалізовуватися іншими людьми, оскільки війна триває.

    Окремо “Флеш” підкреслив, що під час роботи мав доступ до різних інформаційних систем Міністерства оборони, які дозволяли аналізувати діяльність російської армії, оцінювати її можливості та прогнозувати подальші дії противника. Після завершення роботи на посаді радника такої можливості він більше не матиме. Водночас Бескрестнов запевнив, що продовжить допомагати українським військовим уже поза межами Міністерства оборони та не припинить діяльність у сфері військових технологій.

    Майже одночасно аналогічну заяву зробив і Сергій Стерненко, який відповідав за напрямок розвитку безпілотних систем та вдосконалення використання FPV-дронів у війську. Він повідомив, що також більше не є радником міністра оборони.

    За словами Стерненка, завершення роботи означає втрату можливості безпосередньо впливати на зміни у сфері закупівель та розвитку безпілотних технологій. Він зазначив, що разом із командою напрацював нові тендерні вимоги для закупівель FPV-дронів, які мали забезпечити військо сучаснішими безпілотниками та створити умови для розвитку інфраструктури далекобійних ударів. Волонтер висловив сподівання, що ці напрацювання все ж будуть затверджені та впроваджені новим керівництвом Міністерства оборони.

    Стерненко також повідомив, що його благодійний фонд продовжить забезпечувати українських військових безпілотниками й надалі, однак масштаби цієї допомоги можуть бути меншими, ніж за умов співпраці з Міністерством оборони. Він окремо подякував Михайлу Федорову та всій команді, з якою працював, наголосивши, що за короткий період вдалося реалізувати низку важливих змін, хоча далеко не всі реформи вдалося довести до завершення.

    Особливий резонанс викликала оцінка ситуації, яку дав Стерненко. Він заявив, що, на його думку, після нинішніх кадрових рішень українська держава “стала значно далі від перемоги”. Також він висловив жаль через те, що частині реформ навіть не дали повноцінно стартувати, хоча певних результатів досягти все ж вдалося. При цьому Стерненко підкреслив, що не вважає завершення своєї роботи кінцем діяльності й планує продовжувати підтримувати українське військо поза державними структурами.

    Заяви двох радників пролунали невдовзі після того, як Михайло Федоров підтвердив, що залишає посаду міністра оборони. Він підбив підсумки своєї роботи, зазначивши, що для нього було честю очолювати оборонне відомство та працювати над модернізацією армії. Серед ключових напрямків він назвав розвиток технологій, цифровізацію, реформування закупівель, підтримку безпілотних систем та впровадження нових підходів до організації роботи Міністерства оборони. Водночас Федоров визнав, що не всі заплановані реформи вдалося завершити, зокрема організаційну трансформацію відомства відповідно до стандартів НАТО.

    Інформація про майбутню зміну керівництва Міноборони з’явилася ще до офіційного підтвердження відставки. За даними джерел “Української правди” у фракції “Слуга народу”, президент Володимир Зеленський вирішив не вносити кандидатуру Михайла Федорова для повторного призначення міністром оборони. Натомість на цю посаду планується внести кандидатуру виконувача обов’язків міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. При цьому співрозмовники видання зазначали, що сам Федоров залишиться у команді президента, однак його новий напрямок роботи має стати відомим пізніше.

    Сергій Бескрестнов став радником міністра оборони у січні 2026 року. Він відповідав за технологічні напрями, пов’язані з розвитком сучасних військових рішень, аналізом радіоелектронної боротьби та застосуванням нових технологій на полі бою. Практично одразу після цього Михайло Федоров призначив своїм радником і Сергія Стерненка, який отримав напрямок розвитку використання безпілотних літальних апаратів та вдосконалення системи їх закупівель для української армії.

    Поки що в Міністерстві оборони офіційно не повідомляли, хто виконуватиме функції радників після кадрових змін та чи будуть продовжені проєкти, над якими працювали “Флеш” і Стерненко. Водночас обидва заявили, що залишаються залученими до підтримки Сил оборони України та планують і надалі працювати над розвитком військових технологій, безпілотних систем і допомогою військовим уже поза межами державної служби.

  • Берлін замовив 50 тисяч українських FPV-дронів

    Берлін замовив 50 тисяч українських FPV-дронів

    Уряд Німеччини профінансує закупівлю 50 тисяч українських ударних FPV-дронів Shrike для потреб Сил оборони України. За даними Reuters, вартість контракту становить близько 90 млн євро, а сама угода є однією з найбільших від початку повномасштабної війни, коли західна держава закуповує безпілотники українського виробництва.

    Замовлення стосується FPV-дронів Shrike, які виробляє українська компанія SkyFall. Безпілотники оснащуються програмним забезпеченням американської оборонно-технологічної компанії Auterion, що забезпечує автономне супроводження та ураження рухомих цілей на фінальному етапі польоту. Такі можливості суттєво підвищують ефективність дронів в умовах активної роботи російських систем радіоелектронної боротьби.

    Масштабне фінансування від Берліна

    Про контракт офіційно не повідомляли ані уряд Німеччини, ані Міністерство оборони України. Однак генеральний директор Auterion Лоренц Майєр підтвердив Reuters існування угоди, її обсяг та вартість.

    За його словами, фінансування забезпечує одна з європейських держав, а частину безпілотників уже передали українській стороні. Решту планують поставити до кінця 2026 року.

    У компанії SkyFall також підтвердили участь Німеччини у фінансуванні закупівлі, однак відмовилися коментувати деталі контракту, посилаючись на умови конфіденційності. Міністерства оборони України та Німеччини також не надали офіційних коментарів.

    Що відомо про дрони Shrike

    Shrike — один із наймасовіших українських FPV-дронів, який активно використовується на фронті. Його головною особливістю є інтеграція програмного забезпечення Auterion, що дозволяє безпілотнику автоматично супроводжувати ціль навіть на завершальному етапі атаки.

    Такі технології зменшують залежність від ручного керування оператором, підвищують точність ударів та допомагають долати вплив засобів радіоелектронної боротьби.

    Останнім часом дрони цього сімейства привернули увагу не лише європейських союзників України, а й Пентагону. Версія Shrike 10-F, створена SkyFall у співпраці з британською компанією Skycutter, стала одним із лідерів першого етапу американської програми із закупівлі великої кількості ударних безпілотників.

    Українські виробники виходять на світовий ринок

    Контракт із Німеччиною став ще одним підтвердженням того, що українська оборонна промисловість дедалі активніше інтегрується у міжнародні програми озброєння.

    За словами Лоренца Майєра, Auterion загалом допомагає забезпечити поставки близько 100 тисяч безпілотників для України протягом 2026 року в партнерстві з різними виробниками. Частина цих проєктів фінансується урядами західних країн, ще один контракт реалізується за підтримки Пентагону.

    Раніше також повідомлялося, що США та Катар проявляли інтерес до українських технологій виробництва дронів-перехоплювачів SkyFall, що свідчить про зростаючий попит на українські розробки у світі.

    Допомога Заходу переходить на новий рівень

    Закупівля 50 тисяч FPV-дронів відбувається на тлі загального нарощування військової підтримки України союзниками.

    У червні Велика Британія оголосила про передачу Україні до кінця року 150 тисяч безпілотників, а також сотень ракет і радарів для систем протиповітряної оборони.

    Під час саміту НАТО в Анкарі президент США Дональд Трамп також заявив, що Сполучені Штати зацікавлені у закупівлі українських безпілотників, відзначивши їхню ефективність у сучасній війні.

    Чому ця угода важлива

    Закупівля Німеччиною 50 тисяч українських FPV-дронів має не лише військове, а й економічне значення. Вона демонструє довіру одного з ключових союзників України до вітчизняного оборонного виробництва та відкриває нові можливості для масштабування української індустрії безпілотних систем.

    Фактично йдеться про одну з найбільших відомих закупівель українських ударних дронів, профінансовану західною державою. Якщо поставки будуть виконані у повному обсязі до кінця року, це значно посилить можливості Сил оборони України на фронті та стане ще одним прикладом переходу міжнародної підтримки від постачання готового озброєння до інвестицій у виробництво українських військових технологій.

  • «Технології, яких немає ніде у світі»: сенатор Ліндсі Грем відвідав виробництво українських дронів SkyFall

    «Технології, яких немає ніде у світі»: сенатор Ліндсі Грем відвідав виробництво українських дронів SkyFall

    Американський сенатор Ліндсі Грем відвідав виробничий комплекс української miltech-компанії SkyFall, де ознайомився з розробкою та виготовленням сучасних бойових безпілотників, які вже активно застосовуються українськими військовими на фронті. Після візиту він заявив, що був вражений рівнем українських технологій та наголосив, що для Сполучених Штатів було б серйозною помилкою не розвивати співпрацю з Україною у сфері безпілотних систем. За словами сенатора, українські інженери сьогодні створюють технології, які випереджають багато світових аналогів, а досвід, отриманий під час війни, є унікальним для всього світу.

    Про це повідомила пресслужба української оборонної компанії SkyFall.

    Під час візиту Ліндсі Грем детально ознайомився з роботою підприємства, яке спеціалізується на створенні бойових безпілотних комплексів для потреб Сил оборони України.

    Представники компанії продемонстрували американському сенатору повний цикл виробництва — від інженерних розробок та проєктування до складання готових безпілотників і тестування нових зразків техніки.

    Особливу увагу під час екскурсії приділили ударному важкому дрону Vampire, який широко відомий серед українських військових та отримав від російських окупантів неофіційну назву “Баба Яга”.

    Саме ці безпілотники стали одним із символів сучасної української дронової війни.

    Завдяки великій вантажопідйомності вони здатні переносити значні боєприпаси, працювати вночі, виконувати складні місії далеко за лінією фронту та ефективно знищувати бронетехніку, укріплення, склади боєприпасів, логістичні вузли та живу силу противника.

    Крім Vampire, сенатор ознайомився із сімейством FPV-дронів Shrike.

    Компанія представила різні модифікації цих безпілотників, адаптовані під виконання різноманітних бойових завдань.

    FPV-дрони стали одним із найважливіших елементів сучасної війни, адже дозволяють відносно недорогими засобами уражати дороговартісну бронетехніку, артилерійські системи, засоби ППО та інші військові цілі.

    Окремо американському політику продемонстрували безпілотні комплекси P1-SUN, створені для боротьби з російськими ударними дронами типу Shahed.

    Такі перехоплювачі є одним із найновіших напрямів розвитку української оборонної промисловості.

    Їхнє головне завдання — виявлення та знищення ворожих безпілотників ще до того, як вони досягнуть своїх цілей.

    На тлі регулярних масованих російських атак саме розвиток подібних систем набуває дедалі більшого значення для захисту українських міст та об’єктів критичної інфраструктури.

    Окрім уже серійних виробів, команда SkyFall представила Ліндсі Грему новітні технологічні рішення, які наразі перебувають на завершальних етапах розробки.

    У компанії зазначили, що частина цих технологій найближчим часом може бути передана українським військовим і вперше застосована безпосередньо на полі бою.

    З міркувань безпеки деталі нових проєктів не розголошуються.

    Важливою частиною візиту стало знайомство із Академією SkyFall.

    Це спеціалізований навчальний центр, який займається підготовкою операторів безпілотників, інструкторів, технічних спеціалістів та інженерів.

    Там військові проходять навчання роботі з різними типами безпілотних комплексів, опановують сучасні методики ведення бойових дій із використанням дронів та вивчають технічне обслуговування безпілотних систем.

    У компанії наголошують, що навіть найсучасніша техніка не може бути ефективною без якісно підготовлених операторів, тому навчальний напрям є одним із ключових елементів діяльності SkyFall.

    Під час зустрічі сторони також обговорили перспективи поглиблення українсько-американської співпраці у сфері військових технологій.

    Йшлося про можливість реалізації спільних інноваційних проєктів, розвиток виробничої кооперації, обмін досвідом між українськими та американськими інженерами, а також залучення інвестицій до українського сектору оборонних технологій.

    Особливу увагу приділили перспективам розвитку безпілотних систем нового покоління, які вже сьогодні визначають характер сучасної війни.

    Коментуючи результати візиту, Ліндсі Грем не приховував захоплення побаченим.

    За словами американського сенатора, рівень українських технологій перевершив його очікування.

    Він наголосив, що Україна фактично стала світовою лабораторією розвитку безпілотних систем, а її інженери створюють рішення, аналогів яким сьогодні майже немає.

    “Вважаю, що для Америки було б величезною помилкою не співпрацювати з Україною у сфері безпілотників. Вони готові допомагати нам, тому що ми були готові підтримувати Україну в найважчі часи”, — заявив Грем.

    За словами сенатора, підприємство, яке він відвідав, є одним із найсучасніших виробництв, які йому доводилося бачити.

    Він відзначив масштаб виробничих потужностей, високий рівень автоматизації та швидкість, із якою українські інженери впроваджують нові технологічні рішення.

    “Сьогодні я побачив надсучасне підприємство, яке має величезні виробничі можливості та виробляє технології, набагато передовіші, ніж у будь-кого на планеті. Адже необхідність — це мати всіх винаходів”, — наголосив сенатор.

    Грем зазначив, що саме повномасштабна війна змусила Україну максимально швидко адаптуватися до нових викликів, що стало потужним стимулом для розвитку оборонних технологій.

    На його думку, український досвід сьогодні є безцінним не лише для самої України, а й для всіх союзників по демократичному світу.

    У SkyFall наголошують, що компанія є одним із провідних українських виробників безпілотних систем.

    До її структури входять великий науково-дослідний центр, сучасні виробничі потужності та сертифікована Академія SkyFall.

    Інженери компанії займаються не лише виробництвом готових дронів, а й створенням систем зв’язку, електроніки, програмного забезпечення та інших компонентів, необхідних для роботи сучасних безпілотних комплексів.

    Флагманською розробкою компанії залишається важкий ударний дрон Vampire.

    Саме він став одним із найефективніших засобів ураження російських військ та отримав серед окупантів назву “Баба Яга”.

    Окрім нього підприємство серійно виробляє FPV-дрони Shrike, безпілотники-перехоплювачі P1-SUN, сучасні системи управління, захищеного зв’язку та інші високотехнологічні рішення.

    За даними компанії, завдяки використанню безпілотників SkyFall українські військові вже знищили російську техніку, озброєння, логістичні об’єкти та особовий склад на десятки мільярдів доларів.

    Водночас компанія продовжує активно розширювати виробництво та збільшувати обсяги випуску безпілотних систем.

    Візит Ліндсі Грема став ще одним підтвердженням зростаючої уваги американських політиків до української оборонної промисловості.

    Останнім часом представники США дедалі частіше наголошують, що саме Україна сьогодні формує нові стандарти ведення сучасної війни із застосуванням безпілотних систем.

    Раніше сенатор уже заявляв, що Україна та Сполучені Штати мають не просто співпрацювати у сфері безпілотників, а будувати повноцінне технологічне партнерство.

    На його думку, поєднання українського бойового досвіду, інженерних розробок та американських фінансових і виробничих можливостей може стати одним із найпотужніших оборонних союзів у світі.

    Саме тому, переконаний Грем, розвиток співпраці між Києвом і Вашингтоном у сфері безпілотних технологій буде однаково важливим як для безпеки України, так і для майбутньої обороноздатності Сполучених Штатів та всього Північноатлантичного альянсу.

  • Невидима інфраструктура війни, ціна самовідданості українських волонтерів

    Невидима інфраструктура війни, ціна самовідданості українських волонтерів

    У перші тижні повномасштабного вторгнення увага всього світу була прикута до героїзму українських військових. Всередині країни одночасно з мобілізацією армії відбувалася безпрецедентна мобілізація громадянського суспільства. Сотні тисяч людей без державного фінансування вибудували систему закупівель, логістики, евакуації, гуманітарної допомоги та технічного забезпечення. Саме ця система в багатьох випадках дозволила виграти критично важливий час, поки державні механізми адаптувалися до умов війни.

    Виконавчий директор фонду «Повернись живим» Тарас Чмут підкреслював, що завдання волонтерів ніколи не полягало в заміні держави. Вони лише підставляли плече в конкретний момент. Однак обсяг завдань виявився настільки великим, що добровольці фактично перетворилися в паралельну систему забезпечення армії. Сергій Притула неодноразово відзначав перевагу волонтерського руху в швидкості прийняття рішень. Державна машина об’єктивно не здатна реагувати так само швидко, тому саме добровольці часто закривали найнагальніші потреби фронту.

    Найбільші волонтерські фонди демонструють вражаючі результати: «Повернись живим» передав Силам оборони 157 тисяч FPV-дронів, 5,4 тисячі одиниць ствольної зброї, 2,4 тисячі пікапів та понад 100 розвідувальних комплексів за 12 років, зібравши понад 48 млрд грн з 2014 року. Фонд Сергія Притули залучив близько 12,1 млрд грн на початок 2026 року.

    Однак за цими цифрами ховається зростаюча криза: активна участь у волонтерстві впала з пікових 74% дорослих українців у 2022 році до приблизно 37% у 2023-му та близько 24–27% у 2024–2025 роках. Станом на 2026 рік у реєстрі Державної податкової служби зареєстровано близько 12 тисяч офіційних волонтерів, але реальна кількість щоденно активних людей значно більша, хоча загальний тренд на зниження залученості зберігається. Тисячі активістів визнаються, що перебувають на межі сил. Ця невидима тріщина загрожує не тільки поточній логістиці та гуманітарній допомозі, а й довгостроковій здатності суспільства до відновлення після війни.

    Початок великого волонтерського руху

    Волонтерський рух сягає корінням 2014 року, коли після Євромайдану та початку бойових дій на Донбасі українська армія раптово опинилася віч-на-віч із реальністю сучасної війни. Солдати їхали на фронт без достатнього сучасного спорядження, засобів зв’язку, тепловізорів, прицілів і навіть елементарних аптечок. Саме в цей момент тисячі звичайних громадян: учителі, IT-спеціалісти, підприємці, студенти та пенсіонери взяли ініціативу у свої руки.

    Так народилися перші великі ініціативи: «Повернись живим», Army SOS, «Народний тил», «Крила Фенікса» та сотні локальних груп по всій країні. Люди збирали гроші через соціальні мережі, везли на передову їжу, медикаменти, обмундирування, ремонтували та модернізували техніку, навчали військових тактичної медицини, роботи з дронами та основ виживання. Вони організовували евакуацію поранених, допомагали внутрішньо переміщеним особам, створювали волонтерські хаби та займалися психологічною підтримкою.

    Масово плели маскувальні сітки на кухнях, балконах і в спеціальних волонтерських майстернях. Цей рух став одним із наймасовіших і символічних. Цілі родини, школярі, пенсіонери, офісні працівники після роботи сідали за плетіння. Сітки робили з звичайних пластикових пляшок, тканин і мотузок. Тисячі квадратних метрів таких сіток щотижня відправлялися на фронт, допомагаючи ховати позиції, техніку та бійців від ворожих дронів і розвідки. Це був справжній народний внесок, доступний кожному.

    До травня 2015 року в системній волонтерській діяльності вже брали участь близько 14,5 тисячі людей і понад 2,5 тисячі організацій. Це була справжня народна самооборона тилу.

    Довіра до волонтерів у ті роки сягала 60–71%, значно випереджаючи більшість державних інститутів. При Міністерстві оборони навіть з’явилася Рада волонтерів, щоб координувати зусилля. Ці люди не просто допомагали, вони буквально рятували ситуацію в перші роки війни на Донбасі.

    Об’єднання зусиль українських та європейських волонтерів

    З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року волонтерський рух, корені якого сягали 2014 року, пережив справжній вибуховий ріст. Те, що раніше було потужною, але все ж обмеженою за масштабом системою підтримки армії та постраждалих, перетворилося на масове народне явище, яке охопило практично все суспільство. За даними опитувань, у 2022 році в тій чи іншій формі волонтерською діяльністю займалися до 74% дорослих українців. Люди кидали звичну роботу, знімали останні заощадження, перетворювали квартири та гаражі на склади й майстерні. За перші тижні та місяці війни добровольці організували евакуацію сотень тисяч цивільних із прифронтових та окупованих територій, створили мережі доставки гуманітарної допомоги в обложені міста, розгорнули пункти прийому та розподілу біженців усередині країни, а також налагодили безперебійні канали поставок на фронт.

    Ця хвиля самовідданості не обмежилася межами України. Уже в перші дні після 24 лютого президент Володимир Зеленський звернувся до громадян інших країн із закликом приєднатися до захисту України. У відповідь на це за кілька тижнів до Міжнародного легіону оборони України подали заявки понад 16-20 тисяч іноземців із 52 країн. Більшість з яких це колишні військові, ветерани конфліктів в Іраку та Афганістані, лікарі, інженери. Частина з них влилася в бойові підрозділи, інші допомагали в тилу — як медики, інструктори, водії евакуаційних колон або волонтери гуманітарних місій.

    Європейський Союз відреагував на цей сплеск громадянської самоорганізації швидко й масштабно. Уже в червні 2022 року Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС — політичний жест солідарності, який багато аналітиків пов’язували в тому числі з бажанням підтримати моральний стан українського суспільства та його волонтерського тилу. Паралельно Брюссель та окремі країни-члени запустили безпрецедентні за обсягом програми допомоги: мільярди євро на гуманітарні потреби, підтримку громадянського суспільства та відновлення. Значна частина цих коштів ішла через українські та міжнародні НГО, багато з яких спиралися саме на волонтерські мережі. У європейських країнах тисячі звичайних громадян самі ставали волонтерами: збирали та відправляли вантажі, приймали українських біженців у себе вдома (лише Польща прийняла понад 1,5 млн осіб у перші місяці), працювали на кордонах у пунктах прийому та сортування допомоги. Це створило своєрідну транскордонну «невидиму інфраструктуру», без якої українська система волонтерства зазнавала б значно більших труднощів.

    Серед тих, хто приїхав в Україну і залишився, були люди з дуже різними біографіями. Новозеландська лікарка з позивним Kiwi, залишивши комфортне життя у своїй країні, служила бойовим медиком і бійцем у 2-му Міжнародному легіоні. Вона пояснювала свій вибір так:

    «Майже всі у світі бачать незаконну агресію Росії. Я уявила, якби мою власну країну завтра захопили. Я просто приїхала допомагати, чим могла».

    Пізніше вона додала:

    «Заради свободи всього світу це має закінчитися перемогою України. Ми не можемо дозволити агресору брати те, що він хоче, поки інші країни просто дивляться. Я думаю, світу пощастило, що Україна веде цю битву за всіх».

    Норвезька рибалка та депутатка парламенту Сандра Андерсен Ейра приєдналася до українських морських піхотинців як бойовий медик. Для неї це було питанням історичної справедливості:

    «Для нас це було моральним обов’язком допомогти, тому що в останній раз, коли на нашому континенті була велика війна — у моїй країні Норвегію окупувала Німеччина з 1940 по 1945 рік, — багато країн прийшли нам на допомогу. Сьогодні ми робимо те саме для України».

    Британо-український волонтер Ігор Гаврилко, який жив у Лондоні, залишив роботу і приїхав в Україну вже в перші дні війни. Він допомагав з евакуацією родини, навчався тактичної медицини та працював перекладачем. На питання, чи готовий він воювати і загинути за рідну країну, відповів коротко й жорстко:

    «Так. Мій дід провів 10 років у радянському таборі в Казахстані».

    І додав:

    «Мій план — це відсутність плану».

    Ці історії — лише видима частина набагато ширшого явища. Тисячі іноземців (за різними оцінками, від кількох тисяч до понад 10 тисяч реально прибулих) внесли вклад не тільки на передовій, а й у тиловій інфраструктурі: допомагали з логістикою, медичною евакуацією, навчанням українських військових, збором і доставкою допомоги. Станом на 2026 рік відомо, що близько 750 іноземних добровольців загинули в Україні, віддавши життя за цінності, які вони вважали спільними з українцями.

    Таким чином, 2022 рік став моментом, коли українське волонтерство з внутрішнього явища перетворилося на частину глобальної мережі солідарності. Європейський Союз і громадяни європейських країн відповіли не тільки грошима та політичними рішеннями, а й власною людською участю — від прийому біженців до особистої присутності на українській землі. Ця взаємна підтримка дозволила виграти критично важливий час і створити ту саму «невидиму інфраструктуру», без якої опір у перші місяці війни був би значно складнішим. Однак уже тоді почали проявлятися перші ознаки втоми, які пізніше переросли в системну кризу участі, про яку говорилося вище.

    Зворотний бік волонтерства та ціна постійної допомоги

    За зовнішньою картиною героїзму та величезних зборів ховається важка ціна, яку платять самі волонтери. Постійне перебування в режимі надзвичайної ситуації неминуче призводить до емоційного, психологічного та фізичного виснаження.

    Насамперед, це емоційне перевантаження: волонтери щодня стикаються з чужим болем, смертю близьких, пораненнями та руїнами, що викликає вторинну травматизацію.

    Крім того, величезна відповідальність: помилка може коштувати життя, а працювати доводиться в умовах дефіциту часу та ресурсів.

    Ще одна важлива причина — хронічне перевантаження без ротації та відпочинку: поєднання кількох ролей, відсутність вихідних, фінансові витрати зі своєї кишені та зростаюче байдуже ставлення суспільства («люди звикли до війни, відгук падає»).

    Психологи, які працюють з волонтерами, підкреслюють специфіку воєнного часу. Психологиня Ольга Шабловська зазначає:

    «Для країни важливо те, щоб кожен із нас був у нормальному психологічному стані, а не в тотальному виснаженні».

    Психологиня Леся Ковальчук пояснює механізм:

    «Основною психологічною проблемою волонтерів є емоційне вигорання через контакт із чужим болем. […] І тоді з того, хто надає допомогу, людина перетворюється на того, хто в ній потребує».

    Докази об’єктивні: участь у волонтерстві впала з 74% у 2022 році до 24-27% у 2024-2025-му. Тисячі активістів визнаються, що перебувають на межі. Дослідження показують в українських волонтерів значно вищі рівні тривоги, депресії та стресу порівняно з колегами із сусідніх країн. Це не особисті історії, а системна криза «невидимої інфраструктури», яка загрожує довгостроковій стійкості тилу. Без уваги до психологічного здоров’я волонтерів суспільство ризикує втратити найбільш досвідчених і відданих людей.

    Майбутнє волонтерського руху і його роль у відбудові країни

    Довгострокові наслідки зачіпають не тільки війну. Волонтерство сформувало потужний громадянський капітал: навички самоорганізації, довіру всередині спільнот та досвід прозорого управління. Його втрата послабить суспільство після війни, знизить здатність до реконструкції та створить ризики апатії чи поляризації. Дослідники зазначають, що повномасштабна війна перетворила волонтерство на один із ключових суспільних інститутів України. Мільйони людей отримали досвід самоорганізації, колективних рішень і управління проєктами. Цей соціальний капітал основа майбутнього відновлення. Однак ресурс не безкінечний. Втратити такий людський капітал значно легше, ніж створити заново.

    У 2026 році Мінсоцполітики представило Програму розвитку волонтерства до 2030 року. Вона включає діалог держави і волонтерів, створення Ради, захист сімей, інфраструктуру та визнання внеску. Це важливий крок, але більшість у спільноті вважає, що одних декларацій недостатньо. Потрібні реальні інструменти: спрощення звітності, страхування, компенсація витрат, податкові стимули, фінансування адміністративної діяльності, психологічна допомога та програми ротації.

    Не менш важлива зміна суспільного ставлення. Суспільство звикло до результатів мільярдам зборів, тисячам дронів і врятованих життів. Але за кожною цифрою стоять люди, які працюють без вихідних, стикаються з горем, жертвують здоров’ям і часом із родинами. Підтримка — це не тільки донати, а й готовність узяти частину навантаження, стати постійним помічником або дати можливість відновитися. Стійкість залежить від рівномірного розподілу навантаження.

    За роки війни українські волонтери стали символом національного опору. Вони довели, що громадянське суспільство здатне діяти швидше бюрократії, оперативно реагувати на кризи та об’єднувати мільйони. Завдяки їм армія отримувала техніку, зв’язок і допомогу, а сотні тисяч мирних шанс на порятунок. Але сьогодні, коли війна затягнулася, виникає нове питання: чи вистачить сил у тих, хто вже четвертий рік щодня підтримує країну?

    Волонтери ніколи не просили ставати паралельною системою. Вони просто зробили те, що вважали необхідним, коли країна опинилася перед загрозою. Сьогодні ця система сама потребує захисту. Якщо держава і суспільство не почнуть системно підтримувати тих, хто всі ці роки підтримував країну, Україна ризикує втратити один із найцінніших ресурсів, людей, які вміють об’єднувати, швидко приймати рішення і брати відповідальність.

    Внесок волонтерів вимірюється не тільки мільярдами гривень і одиницями техніки, а збереженими життями, довірою між людьми та здатністю суспільства об’єднуватися. Збереження волонтерського руху це питання національної безпеки, стійкості держави і того, якою буде Україна після війни.

     

  • На Харківщині готують примусову евакуацію дітей

    На Харківщині готують примусову евакуацію дітей

    У Харківській області місцева влада ініціює запровадження обов’язкової евакуації дітей із низки населених пунктів Дергачівської громади через суттєве та системне погіршення безпекової ситуації, спричинене регулярними атаками російських FPV-дронів. Йдеться про селища Слатине та Руська Лозова, де, за оцінками місцевої адміністрації, перебування цивільного населення, особливо дітей, стає дедалі більш небезпечним.

    Про підготовку відповідного рішення повідомили у Дергачівській міській військовій адміністрації. Там зазначили, що планують звернутися до Ради оборони Харківської області з пропозицією офіційно запровадити примусову евакуацію дітей із зазначених населених пунктів. Причиною такого кроку називають інтенсивні та майже щоденні атаки ворожих безпілотників, які становлять пряму загрозу життю мирних жителів.

    За словами представників місцевої влади, ситуація в прикордонних і прифронтових громадах Харківщини останнім часом значно ускладнилася. Ворог активно використовує FPV-дрони для ураження цивільної інфраструктури, житлових будинків, транспорту та об’єктів соціальної сфери. Це призводить до того, що навіть короткочасне перебування на відкритій місцевості може становити смертельну небезпеку.

    Станом на початок липня 2026 року у Слатиному, за офіційними даними, залишаються 89 дітей, у Руській Лозовій — ще 45 дітей. Місцева адміністрація наголошує, що попри постійні рекомендації щодо виїзду, частина родин досі залишається у громадах, сподіваючись на стабілізацію ситуації. Водночас влада підкреслює, що тенденція є зворотною — інтенсивність атак не зменшується, а навпаки має ознаки посилення.

    Речник Дергачівської МВА Олександр Кулік у коментарі місцевим медіа зазначив, що питання евакуації дітей необхідно вирішувати без зволікань, оскільки зволікання може призвести до трагічних наслідків. Він підкреслив, що йдеться про комплексну процедуру, яка включає не лише виїзд родин, а й подальше розміщення, соціальний супровід та забезпечення базових потреб евакуйованих.

    За його словами, після ухвалення рішення Радою оборони області до процесу мають бути залучені ювенальна поліція, служби у справах дітей, а також гуманітарні координаційні центри, які відповідатимуть за організацію перевезення та розселення родин. Окремо наголошується на необхідності підготовки місць тимчасового проживання для евакуйованих, аби забезпечити людям базові умови безпеки, доступ до медицини, освіти та соціальної підтримки.

    У громаді підкреслюють, що рішення про можливу примусову евакуацію має виключно гуманітарний характер і спрямоване на захист життя дітей. Там зазначають, що в умовах постійних обстрілів та дронових атак навіть відсутність активних бойових дій у певний момент не гарантує безпеки, оскільки удари можуть завдаватися раптово і без попередження.

    Окремо місцева влада вже оприлюднила звернення до жителів Слатинського та Русько-Лозівського старостинських округів із наполегливою рекомендацією самостійно залишати небезпечні території. У повідомленні наголошується, що перебування в цих населених пунктах становить пряму загрозу життю та здоров’ю, особливо для дітей.

    Мешканцям нагадують, що для організації евакуації працює цілодобова гаряча лінія, а також доступні екстрені служби за номерами 102 та 112. Крім того, для пошуку тимчасового житла рекомендується використовувати державну платформу “ПОРУЧ”, яка дозволяє заздалегідь ознайомитися з доступними варіантами розміщення, умовами проживання та кількістю вільних місць.

    Влада підкреслює, що евакуація є безкоштовною та передбачає повний супровід — від організації транспортування до допомоги з розселенням і доступом до соціальних послуг. Людей закликають не зволікати з рішенням, наголошуючи, що матеріальні втрати є несумісними з втратою життя та здоров’я.

    Наразі остаточне рішення щодо обов’язкової евакуації дітей у Дергачівській громаді ще не ухвалене, однак його розгляд очікується найближчим часом на рівні Ради оборони Харківської області. У разі подальшого погіршення ситуації влада не виключає оперативного запровадження примусових заходів евакуації.

  • Чому перелом у війні ще не настав: пояснення Сирського

    Чому перелом у війні ще не настав: пояснення Сирського

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив, що наразі зарано говорити про настання переломного моменту у війні проти Росії, однак Україна послідовно рухається до створення умов, за яких російська армія втратить здатність підтримувати нинішній рівень бойових дій. Про це він сказав в інтерв’ю британському виданню The Times, коментуючи поточну ситуацію на фронті та стратегічні цілі Сил оборони.

    За словами Сирського, нинішній етап війни не можна назвати вирішальним або таким, що вже визначив остаточний баланс сил, оскільки бойові дії залишаються надзвичайно інтенсивними, а обидві сторони продовжують адаптуватися до нових технологій та методів ведення війни. Він наголосив, що замість очікування швидкого перелому Україна зосереджена на довготривалій стратегії виснаження противника, яка має поступово призвести до втрати його наступального потенціалу.

    Головнокомандувач пояснив, що в українському військовому плануванні ключовим орієнтиром є досягнення так званої “кульмінаційної точки” противника, концепції, яка походить із класичної військової теорії Карла фон Клаузевіца. Йдеться про момент, коли армія вичерпує свої ресурси та максимальні можливості для наступу, після чого її ефективність починає знижуватися, а ініціатива поступово переходить до іншої сторони. Саме створення таких умов, за словами Сирського, є однією з головних цілей українських Сил оборони.

    Він підкреслив, що Україна прагне системно завдавати противнику втрат, які перевищують його здатність до поповнення особового складу, а також руйнувати ключові елементи російської військової інфраструктури. Зокрема, йдеться про логістичні маршрути, склади, вузли постачання та інші критичні об’єкти, які забезпечують функціонування армії. Окрему роль у цьому процесі, за його словами, відіграють безпілотні системи середньої дальності, які дозволяють уражати цілі в глибині оборони противника.

    Крім того, Сирський наголосив на важливості ударів по російській енергетичній інфраструктурі та оборонно-промисловому комплексу, які безпосередньо впливають на здатність Росії фінансувати та забезпечувати війну. За його словами, ці дії мають на меті поступово зменшувати економічний і військовий потенціал РФ, створюючи передумови для стратегічної зміни ситуації на фронті.

    Водночас він застеріг, що можливості для досягнення такого ефекту є обмеженими в часі, оскільки характер сучасної війни може різко змінитися через технологічні прориви будь-якої зі сторін. Сирський зазначив, що нинішня війна є безперервним технологічним змаганням, у якому ключову роль відіграють інновації, швидкість впровадження нових рішень та здатність адаптуватися до нових видів озброєння.

    Окремо головнокомандувач ЗСУ звернув увагу на поточні втрати російської армії та темпи її поповнення. За його словами, з початку 2026 року українські Сили оборони знешкодили понад 183 тисячі російських військовослужбовців, тоді як Росія змогла мобілізувати приблизно 180 тисяч осіб, що, за оцінкою українського командування, створює дисбаланс між втратами та відновленням бойових підрозділів.

    Також Сирський наголосив на значній ролі безпілотних систем у сучасній війні, зазначивши, що Україна зберігає перевагу в сегменті FPV-дронів. За його словами, саме ці технології стали одним із ключових факторів ураження живої сили та техніки противника, суттєво змінивши характер бойових дій і зробивши фронт більш “технологічним” і динамічним.

    Він також навів дані про ефективність українських підрозділів безпілотних систем, які лише за один місяць змогли уразити сотні тисяч верифікованих цілей противника та знищити тисячі ворожих дронів-камікадзе типу “Шахед”, що використовуються Росією для атак на українську інфраструктуру та цивільні об’єкти.

    Таким чином, за оцінкою українського військового керівництва, війна наразі перебуває у фазі поступового виснаження противника, а не на етапі стратегічного перелому. Сирський наголошує, що такий перелом можливий лише за умови подальшого нарощування втрат Росії, посилення технологічної переваги України та руйнування здатності РФ підтримувати тривалу війну на нинішньому рівні інтенсивності.

  • Полум’я на одному з найбільших заводів світу: ЗСУ завдали болючого удару по РФ

    Полум’я на одному з найбільших заводів світу: ЗСУ завдали болючого удару по РФ

    Українські Сили оборони продовжують завдавати ударів по стратегічних об’єктах у глибокому тилу Росії. У ніч на 24 червня українські військові уразили один із найважливіших газохімічних комплексів РФ — Оренбурзький газопереробний завод та єдиний у країні гелієвий завод. Підприємства розташовані більш ніж за 1200 кілометрів від лінії фронту та мають важливе значення для російської оборонної промисловості.

    Про результати операції повідомив Генеральний штаб Збройних сил України.

    За даними військового командування, на території підприємств після удару виникла пожежа. Наразі масштаби пошкоджень уточнюються, однак уже відомо, що атака досягла своєї цілі.

    Особливість цієї операції полягає не лише у відстані, яку подолали українські засоби ураження, а й у важливості самих об’єктів для російської економіки та військово-промислового комплексу.

    Оренбурзький газопереробний завод є одним із найбільших газохімічних підприємств світу. Його ввели в експлуатацію ще у 1974 році за участі іноземних спеціалістів. Потужності заводу дозволяють переробляти до 45 мільярдів кубометрів природного газу щороку.

    За оцінками експертів, саме на цей завод припадає близько 60% усього обсягу газу, який переробляє компанія «Газпром переробка».

    Підприємство виробляє очищений природний газ, а також сірку, яка використовується не лише в хімічній промисловості, а й під час виробництва вибухових речовин та порохів.

    Не менш важливим є Оренбурзький гелієвий завод, який працює в єдиному виробничому комплексі з газопереробним підприємством. Саме він є єдиним виробником гелію такого масштабу на території Росії.

    На заводі шляхом глибокого охолодження із очищеного газу виділяють гелій та етан. Гелій широко використовується у космічній та ракетній галузях, зокрема для роботи рідкопаливних ракетних двигунів, систем наведення та спеціального обладнання.

    Етан, своєю чергою, є критично важливою сировиною для виробництва спеціалізованих полімерів, авіаційної кабельної ізоляції, компонентів для твердого ракетного палива та низки інших матеріалів військового призначення.

    Фактично йдеться про підприємства, які забезпечують частину технологічного циклу російської оборонної промисловості та космічної галузі.

    У Генеральному штабі наголосили, що це була не єдина успішна операція українських військових за останню добу.

    Також у Бєлгородській області Росії було уражено склад FPV-дронів у районі населеного пункту Алексєєвка. Саме такі безпілотники окупанти активно використовують на фронті проти українських військових.

    Окрім цього, українські сили завдали ударів по пунктах управління безпілотниками противника. Під ураження потрапили об’єкти в районі Часового Яру на Донеччині, населених пунктів Басань та Грозове в Запорізькій області, а також Тьоткіного і Попово-Лежачів у Курській області РФ та Журавлівки в Бєлгородській області.

    У Генштабі також повідомили про підтверджене знищення двох морських безекіпажних катерів російських військ у північно-західній частині Чорного моря. Ці катери використовувалися окупантами для виконання спеціальних завдань у морській акваторії.

    Ще одним важливим результатом операції стало ураження Центру космічного зв’язку «Владимир» у Владимирській області Росії.

    За результатами аналізу даних підтверджено пошкодження двох будівель на території об’єкта з подальшим виникненням пожежі.

    Центр космічного зв’язку є важливою частиною російської системи супутникового та далекого космічного зв’язку. Його інфраструктура використовується не лише цивільними структурами, а й силовими відомствами Російської Федерації.

    Фахівці зазначають, що подібні об’єкти відіграють важливу роль у роботі систем управління військами, передачі інформації та забезпеченні функціонування окремих елементів військової інфраструктури.

    Удари по Оренбурзькому газохімічному комплексу відбулися на тлі масштабної кампанії України зі знищення стратегічних об’єктів ворога в окупованому Криму та на території РФ.

    Напередодні українські сили завдали серії ударів по військових аеродромах, складах і системах протиповітряної оборони окупантів у Криму. Також повідомлялося про масштабні перебої з електропостачанням у Севастополі після атак на енергетичну інфраструктуру півострова.

    Військові експерти зазначають, що атаки на логістичні, енергетичні та виробничі об’єкти РФ поступово підривають можливості російської армії забезпечувати власні війська необхідними ресурсами.

    Особливо чутливими для Кремля є удари по підприємствах, які мають подвійне призначення та використовуються як для цивільного виробництва, так і для потреб військово-промислового комплексу.

    Нічна операція українських військових стала ще одним прикладом того, що навіть об’єкти за понад тисячу кілометрів від українського кордону більше не можуть почуватися в повній безпеці.

  • 50 тисяч місій без людей: як українські бойові роботи змінюють війну

    50 тисяч місій без людей: як українські бойові роботи змінюють війну

    Україна стрімко нарощує використання наземних бойових роботів на передовій, намагаючись замінити людей у найризикованіших місіях. Безпілотні наземні платформи вже доставляють боєприпаси, вивозять поранених, мінують підступи до позицій росіян, запускають FPV-дрони та виконують ударні завдання там, де для звичайного військового ризик загибелі є надто високим.

    Про це пише Business Insider, аналізуючи новий етап роботизації українського фронту. За даними видання, Україна фактично перетворює війну на полігон для масового застосування наземних безпілотних систем, які ще кілька років тому залишалися експериментальними зразками, а тепер дедалі частіше працюють у реальних бойових умовах.

    Головна причина такого прориву — надзвичайна небезпека так званої “кілзони” на передовій. Через мінні поля, артилерійські удари, FPV-дрони та постійне спостереження з повітря навіть доставка води, боєприпасів чи їжі на позиції може перетворитися на смертельну місію.

    Командир взводу 59-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Андрій Кушнєров пояснив Business Insider, що відправляти водія-людину на такі маршрути означає фактично наражати його на величезну загрозу. Саме тому українські підрозділи дедалі частіше використовують роботизовані платформи, які можуть рухатися під вогнем без ризику для життя військових.

    Одним із символів цього нового напрямку стала українська компанія Ratel Robotics. Її перші розробки з’явилися наприкінці 2023 року й були доволі простими: фактично це були самохідні платформи з протитанковими мінами, які могли під’їжджати до ворожих цілей. Тепер компанія виробляє сотні наземних роботів щомісяця, а їхня вартість залежить від розміру, призначення та обладнання — від приблизно 2 тисяч до 40 тисяч доларів.

    Сучасні українські наземні роботи вже давно не обмежуються роллю “візків” для перевезення вантажу. Вони можуть транспортувати сотні кілограмів боєприпасів, доставляти продукти та воду, евакуювати поранених, встановлювати міни, підвозити FPV-дрони до зони запуску та навіть атакувати російські позиції.

    За інформацією Business Insider, у першій половині 2026 року Україна замовила 25 тисяч наземних роботизованих комплексів. Це вдвічі більше, ніж за весь 2025 рік. До кінця року планується виготовити близько 50 тисяч таких машин.

    Ці цифри свідчать про те, що йдеться вже не про окремі експериментальні поставки, а про масштабну зміну підходу до ведення війни. За даними українського віцепрем’єра та міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, лише з початку 2026 року українські військові виконали понад 50 тисяч логістичних та евакуаційних місій за допомогою наземних роботизованих комплексів.

    В Україні нині працюють близько 280 виробників, які створюють понад 550 моделей наземних роботів. Державна оборонна екосистема Brave1 підтримує розвиток таких рішень, адже головна мета — максимально замінити людей машинами там, де це можливо.

    Генеральний директор Brave1 Андрій Гриценюк наголосив, що Україна не повинна ризикувати солдатами у завданнях, які можуть виконувати дрони та роботи. За його словами, усе, що можна замінити безпілотною системою, має бути замінене.

    Окремий напрямок — перетворення роботів на мобільні бойові платформи. Business Insider повідомляв, що українська компанія Frontline Robotics встановлює на наземні роботи бойові турелі Buria, які перетворюють їх на своєрідні “малі танки” для боротьби з російськими штурмовими та диверсійними групами. Такі машини можуть діяти у лісосмугах і підходити до небезпечних ділянок без присутності оператора поруч.

    За словами представників Frontline Robotics, оператори можуть керувати такими системами на відстані 20–50 кілометрів від небезпечної зони. Це дозволяє тримати людей подалі від прямого вогню, але при цьому зберігати можливість впливати на ситуацію на передовій.

    Водночас наземні роботи залишаються витратним матеріалом війни. За словами українських військових, поблизу лінії фронту така машина часто витримує лише від п’яти до десяти місій. Її можуть уразити FPV-дрони, артилерія, міни або стрілецька зброя. Проте українська логіка проста: якщо робот втрачено, але врятовано життя солдата, місія вже виправдана.

    Саме тому виробники працюють над підвищенням живучості техніки. На роботи встановлюють протиосколкове бронювання, покращують прохідність, додають засоби захисту від дронів і системи зв’язку, які мають працювати навіть в умовах активної радіоелектронної боротьби.

    Українські військові вважають, що масове використання дешевих і швидкозамінних роботизованих систем може змінити саму логіку сучасної війни. Якщо раніше головну роль відігравала дорога бронетехніка, то тепер дедалі важливішою стає здатність швидко виробляти багато дешевих платформ, втрати яких не є критичними для армії.

    Досвід України вже уважно вивчають інші держави. Експерти наголошують, що майбутні війни можуть вигравати не лише країни з найсучаснішими одиничними системами озброєння, а ті, хто здатен швидко масштабувати виробництво роботів, дронів і автономних платформ.

    Для України ж це питання не лише технологічної переваги, а й виживання. Кожен робот, який доставив боєприпаси, вивіз пораненого або прийняв на себе удар замість людини, означає збережене життя. Саме тому наземні бойові роботи дедалі частіше стають не фантастикою з майбутнього, а буденною частиною українського фронту.