Gorchitsa.info

Позначка: українські біженці

  • Чехія посилює правила для частини українців із тимчасовим захистом

    Чехія посилює правила для частини українців із тимчасовим захистом

    Уряд Чехії схвалив пакет змін до законодавства щодо українських біженців, які перебувають у країні на підставі тимчасового захисту. Нові правила передбачають посилення контролю за перебуванням, отриманням гуманітарної допомоги та використанням окремих соціальних механізмів. Про це повідомляє видання Novinky.

    Як заявив міністр внутрішніх справ Чехії Любомір Метнар, зміни не спрямовані проти працюючих українців, які дотримуються законів країни, і не змінюють базових гарантій для тих, хто інтегрувався в ринок праці. За його словами, головна мета реформи — запобігти зловживанням системою підтримки та перекрити можливості для нелегальних схем отримання допомоги.

    Однією з ключових новацій стане жорсткіший контроль за виїздами за межі країни. Згідно з поправками, українці можуть втратити статус тимчасового захисту, якщо перебуватимуть за межами Шенгенської зони понад 30 днів. Влада пояснює, що це правило має забезпечити реальне проживання отримувачів статусу в Чехії, а не його формальне використання.

    Також змінюються правила надання гуманітарної допомоги. Відтепер отримувачі виплат повинні перебувати на території Чехії щонайменше 16 днів у місяці, за який нараховується допомога. Уряд стверджує, що це дозволить уникнути ситуацій, коли фінансова підтримка надається особам, які фактично не проживають у країні або регулярно перебувають за кордоном.

    Водночас у законопроєкті передбачені винятки для короткострокових поїздок. Українці з тимчасовим захистом зможуть виїжджати за кордон для відвідування родичів, вирішення особистих або робочих питань без автоматичної втрати права на допомогу, якщо не порушують встановлених часових обмежень.

    Чеська влада також посилається на дані про навантаження на соціальну систему. За інформацією уряду, станом на березень у Чехії перебуває близько 385 040 українських біженців, з яких приблизно 90 тисяч отримують гуманітарну допомогу. Міністр внутрішніх справ заявив, що лише з початку року було виявлено кілька сотень випадків зловживань, а поліція відкрила понад 40 кримінальних проваджень, пов’язаних із шахрайством у цій сфері. Загальні збитки оцінюються більш ніж у 18 мільйонів крон.

    Окремо поправки передбачають нові вимоги для частини власників автомобілів з українською реєстрацією. Їх можуть зобов’язати зареєструвати транспортні засоби у чеському державному реєстрі, що, за задумом уряду, має посилити контроль за переміщенням і використанням авто на території країни. Ця норма ще потребує погодження на рівні Європейського Союзу.

    Якщо поправки пройдуть парламент Чехії і будуть підписані президентом, вони набудуть чинності з 1 січня 2027 року. Частина положень, зокрема щодо транспорту, залежатиме від рішень ЄС і може бути впроваджена пізніше.

    Паралельно в Європейському Союзі тривають дискусії щодо продовження дії директиви про тимчасовий захист для українців ще на один рік. Документ, ухвалений у березні 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії, дав змогу мільйонам українців отримати право на проживання, роботу та соціальний захист у країнах ЄС без проходження стандартної процедури отримання притулку. Наразі його дія продовжена до 4 березня 2027 року, однак подальша модель підтримки біженців залишається предметом обговорень у Брюсселі.

  • «Українців забагато»: у Чехії заговорили про скасування захисту для чоловіків призовного віку

    «Українців забагато»: у Чехії заговорили про скасування захисту для чоловіків призовного віку

    У Чехії знову спалахнула дискусія навколо майбутнього українських біженців. Лідер ультраправої та антиіммігрантської партії SPD («Свобода і пряма демократія») Томіо Окамура заявив, що Прага нібито веде переговори на рівні Європейського Союзу щодо можливого припинення тимчасового захисту для українських чоловіків призовного віку. Відповідну заяву політик опублікував на своїй сторінці у Facebook.

    Окамура стверджує, що виступає за якнайшвидше скасування тимчасового захисту не лише для чоловіків, а загалом для всіх громадян України, які перебувають у Чехії. Водночас він визнав, що реалізація такої ініціативи наразі є складною без підтримки інших держав Європейського Союзу.

    Свою позицію політик аргументував тим, що частина українців, які отримали статус тимчасового захисту, продовжують їздити до України. За словами Окамури, це нібито ставить під сумнів саму необхідність надання спеціального статусу.

    «Тих українців є тут забагато, а мусимо з тим щось робити», — заявив чеський ультраправий політик.

    Окамура також пов’язав питання скасування тимчасового захисту із потенційним завершенням війни в Україні. На його думку, після припинення бойових дій українці повинні будуть або повернутися додому, або оформлювати стандартні дозволи на проживання у Чехії на загальних підставах.

    Крім того, лідер SPD повідомив, що його політична сила завершує підготовку нової редакції закону про іноземців. За його словами, документ передбачатиме жорсткіші умови перебування іноземців у Чехії, зокрема й громадян України, які мають тимчасовий захист.

    Втім, заяви Окамури наразі не означають офіційної зміни політики чеської влади щодо українських біженців. SPD залишається опозиційною політичною силою, а уряд Чехії офіційно продовжує підтримувати механізм тимчасового захисту, запроваджений Європейським Союзом після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

    Чехія залишається однією з країн ЄС, яка прийняла найбільшу кількість українців у співвідношенні до власного населення. За даними чеського МВС, у країні перебувають сотні тисяч громадян України зі статусом тимчасового захисту. Значна частина з них інтегрувалася у ринок праці, освіту та систему соціального забезпечення.

    Однак тема українських біженців дедалі частіше стає частиною внутрішньополітичних дискусій у низці європейських держав. Особливо це помітно на тлі економічних труднощів, зростання популярності правих партій та наближення виборчих кампаній у різних країнах ЄС.

    У самій Чехії SPD вже тривалий час будує свою політичну риторику на критиці міграційної політики, допомоги іноземцям та підтримки України. Партія регулярно виступає проти фінансування українських програм та закликає до жорсткішого контролю над перебуванням біженців.

    Водночас механізм тимчасового захисту для українців діє на рівні всього Європейського Союзу. Його продовження або скасування не може ухвалюватися окремою державою без погодження з іншими членами ЄС. Наразі Євросоюз уже продовжив дію тимчасового захисту для українців до березня 2027 року. Це рішення підтримала більшість держав-членів.

    На цьому тлі українська влада також починає активніше готуватися до майбутнього повернення громадян з-за кордону. Нещодавно у Києві заявили про необхідність отримання більш точних даних щодо українців у країнах ЄС, зокрема для планування політики реінтеграції та підготовки громад до повернення населення.

    Міністр соціальної політики України Денис Улютін раніше повідомляв, що після завершення війни до України можуть повернутися близько двох мільйонів громадян. За його словами, одним із головних викликів стане готовність українських міст і громад забезпечити людей житлом, роботою та базовою інфраструктурою.

    Подібні дискусії точаться і в інших країнах Європи. Наприклад, уряд Ірландії уже заявив про намір після завершення дії директиви ЄС поступово переходити до програм добровільного повернення українських біженців додому. Там планують змінити модель підтримки: замість довготривалих соціальних виплат фінансувати повернення людей до України.

    Експерти зазначають, що питання українських біженців стане одним із ключових викликів для Європи після завершення війни. Водночас наразі жодних рішень про масове припинення тимчасового захисту для українців у Чехії чи інших країнах ЄС офіційно не ухвалено.

  • ЄС не визначився щодо продовження захисту для українців

    ЄС не визначився щодо продовження захисту для українців

    У Європейському Союзі триває обговорення подальшої долі тимчасового захисту для громадян України, які перебувають на території країн ЄС після початку повномасштабного вторгнення Росії. На цей момент жодного остаточного рішення щодо продовження або зміни цього механізму не ухвалено.

    Про це повідомив речник Європейської комісії Маркус Ламмерт, наголосивши, що дискусії між інституціями ЄС та державами-членами тривають і перебувають у робочій фазі.

    За його словами, Єврокомісія вже розпочала консультації з країнами ЄС ще в березні під час засідання Ради з питань юстиції та внутрішніх справ. У центрі обговорення — можливість продовження дії тимчасового захисту ще на один рік або ж розробка альтернативної моделі правового статусу для українців після завершення чинного режиму.

    “Що я можу сказати, то це те, що обговорення тривають”, — зазначив Ламмерт, підкресливши, що йдеться про складний процес, який потребує узгодження позицій усіх країн Євросоюзу.

    Він також наголосив, що питання тимчасового захисту безпосередньо стосується як підтримки України, так і мільйонів українських громадян, які нині проживають у державах ЄС. За його словами, це одне з ключових соціально-політичних питань порядку денного Єврокомісії, оскільки воно впливає на ринки праці, соціальні системи та міграційну політику країн-членів.

    “Ми вважаємо, що це необхідне обговорення. Йдеться про підтримку України та біженців з України. На цьому етапі немає рішення”, — додав речник Єврокомісії.

    Як відомо, Директива про тимчасовий захист була ухвалена ЄС у березні 2022 року як екстрений інструмент реагування на масовий наплив біженців після початку війни. Вона надала українцям право на легальне перебування, доступ до працевлаштування, освіти, медичних і соціальних послуг у країнах ЄС без необхідності проходити стандартну процедуру отримання притулку.

    Спочатку цей механізм розглядався як короткострокове рішення, однак через продовження бойових дій його дію вже кілька разів подовжували. Наразі тимчасовий захист діє до 4 березня 2027 року.

    Водночас у Єврокомісії обговорюють різні сценарії після завершення цього терміну. Серед можливих варіантів — чергове продовження дії директиви, поступове згортання механізму або створення нового правового статусу для українців, який міг би забезпечити більш довгострокову інтеграцію в країнах ЄС.

    Окремо розглядається питання адаптації систем соціального захисту та ринку праці в державах-членах, оскільки мільйони українців уже інтегровані в економічні процеси країн Європи, працюють, навчаються та користуються соціальними послугами.

    Міжнародні аналітичні оцінки також свідчать, що значна частина українців може залишатися в ЄС у середньостроковій перспективі навіть у разі зміни безпекової ситуації в Україні. Це робить питання правового статусу українських громадян у Європі одним із ключових викликів для міграційної політики ЄС у найближчі роки.

  • ООН: понад половина українських біженців залишаться в Європі за «крихкого миру»

    ООН: понад половина українських біженців залишаться в Європі за «крихкого миру»

    У разі досягнення у 2026 році так званого «крихкого миру з поступками» у російсько-українській війні понад половина українських біженців залишатиметься в країнах Європи щонайменше до кінця 2029 року. Про це йдеться в дослідженні Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), на яке посилаються аналітики організації.

    У звіті розглядається кілька можливих сценаріїв розвитку ситуації, які не є прямими прогнозами, а моделюють можливу поведінку українців залежно від політичних, безпекових та економічних умов у майбутньому.

    У першому сценарії передбачається, що в 2026 році досягається умовне припинення бойових дій або «крихкий мир», при якому Росія зберігає де-факто контроль над частиною тимчасово окупованих територій України. Також у моделі закладено, що рівень інвестицій у регіони, які залишаються під контролем українського уряду, буде середнім або високим.

    Окремо враховується припущення щодо політики ЄС: статус тимчасового захисту для українських біженців у Європейському Союзі припиняється у березні 2027 року.

    За таких умов, за оцінками УВКБ ООН, близько 2,9 млн українських біженців, або приблизно 56% від їхньої нинішньої кількості, залишаться в Європі щонайменше до кінця 2029 року.

    Фактично це означає, що навіть у разі зниження інтенсивності бойових дій значна частина українців не повернеться додому у середньостроковій перспективі. Причинами такого сценарію можуть стати невизначеність безпекової ситуації, економічні фактори, інтеграція в країнах перебування, а також відсутність достатніх умов для швидкого відновлення житла та інфраструктури в Україні.

    Другий сценарій передбачає збереження поточної ситуації, тобто продовження російської агресії без суттєвих змін на фронті або в політичному врегулюванні.

    У такому випадку, за розрахунками УВКБ ООН, на кінець 2029 року в Європі перебуватиме близько 5,16 млн українських біженців, що становить приблизно 99% від їхньої поточної кількості. Це означає практично повне збереження масштабів вимушеного переміщення населення протягом усього періоду моделювання.

    Третій сценарій моделює варіант, за якого Україна до кінця 2026 року відновлює контроль над окупованими територіями.

    У цьому випадку очікується найбільше скорочення кількості біженців: до близько 32% від поточної чисельності. Водночас у звіті наголошується, що навіть за такого розвитку подій повернення буде поступовим і залежатиме від темпів відбудови, безпеки, економічної стабільності та наявності житла.

    В УВКБ ООН підкреслюють, що наведені сценарії не є прогнозом майбутнього і не відображають очікувань організації щодо найбільш ймовірного розвитку подій. Натомість вони демонструють, як поведінка українських біженців може змінюватися залежно від різних політичних і соціально-економічних умов.

    Моделювання базується на поєднанні статистичних даних та результатів опитувань українських біженців у країнах Європи, що дозволяє оцінити потенційні міграційні рішення у разі зміни обставин.

    Окремо в дослідженні враховується невизначеність щодо подальшого режиму тимчасового захисту в Європейському Союзі. Наразі дія Директиви про тимчасовий захист, яка була запроваджена у березні 2022 року, продовжена до 4 березня 2027 року.

    Європейська комісія обговорює з державами-членами можливі варіанти подальшої політики щодо українців після цієї дати. Серед розглянутих сценаріїв — як поступове згортання механізму тимчасового захисту, так і його можливе продовження ще на обмежений період.

    У підсумку УВКБ ООН зазначає, що навіть за найоптимістичніших сценаріїв значна частина українців може залишатися за межами країни протягом тривалого часу. Основним фактором, який визначатиме динаміку повернення, залишаються безпекові умови в Україні та темпи відновлення економіки й інфраструктури після завершення активної фази війни.

  • Українців у ЄС стало менше: де найбільше скоротилася кількість біженців і чому це тривожний сигнал

    Українців у ЄС стало менше: де найбільше скоротилася кількість біженців і чому це тривожний сигнал

    Кількість українців, які перебувають під тимчасовим захистом у країнах Європейського Союзу, вперше за останні місяці помітно скоротилася. Станом на кінець березня 2026 року в ЄС офіційно перебували 4,33 мільйона громадян України, які виїхали через повномасштабну війну. Лише за один місяць їхня кількість зменшилася майже на 69 тисяч осіб.

    Такі дані оприлюднив Eurostat — статистичний офіс Європейського Союзу.

    Порівняно з лютим кількість українців зі статусом тимчасового захисту скоротилася на 68 980 осіб, або на 1,6%. На тлі попередніх років, коли цифри або стабільно зростали, або залишалися приблизно на одному рівні, нинішня тенденція привернула особливу увагу експертів і європейських урядів.

    Найбільше українців досі перебуває у Німеччині. Там тимчасовий захист мають 1 274 955 осіб — майже третина всіх українських біженців у Євросоюзі. На другому місці Польща — 961 405 осіб, а третє місце посідає Чехія, де проживають 379 820 українців зі статусом захисту.

    Саме ці три країни від початку повномасштабної війни стали головними центрами прийому українців. Вони забезпечували житлом, соціальною допомогою, медичними послугами та доступом до ринку праці мільйони людей, які змушені були залишити свої домівки через російське вторгнення.

    Втім, нинішня статистика показує нові процеси всередині Європи. У 14 країнах ЄС кількість українців під тимчасовим захистом продовжує зростати, але в 13 державах — навпаки падає.

    Найбільший приріст зафіксували у Німеччині, де кількість українців збільшилася на 7 480 осіб. Також зростання відбулося в Іспанії (+2 665) та Румунії (+2 125).

    Натомість найпомітніше скорочення зафіксували в Італії, де кількість українців зменшилася більш ніж на 30 тисяч осіб лише за місяць. Значне падіння також сталося у Чехії (-19 810) та Фінляндії (-8 080).

    Експерти пояснюють таку динаміку кількома причинами одночасно. Частина українців змінює країну проживання всередині ЄС у пошуках роботи, стабільнішого соціального забезпечення або кращих умов для дітей. Інші повертаються до України, особливо у відносно безпечні регіони. Також впливають зміни міграційної політики окремих країн Європи.

    Останні місяці дедалі більше європейських держав почали переглядати програми підтримки українців. Деякі уряди поступово скорочують витрати на соціальне забезпечення, безкоштовне житло чи компенсації для біженців.

    Наприклад, уряд Ірландії вже оголосив про плани суттєво змінити систему підтримки українців і фактично згортати програму масового розміщення. Окрім цього, в країні обговорюють механізми стимулювання добровільного повернення українців додому.

    У Великій Британії, за даними місцевих ЗМІ, також почастішали випадки відмов українцям у продовженні програм захисту та перебування.

    Окрему увагу аналітики звертають на Чехію. Саме вона залишається країною з найбільшим навантаженням у перерахунку на кількість населення. Там на кожну тисячу жителів припадає 34,8 українця зі статусом тимчасового захисту. Для порівняння, у Польщі цей показник становить 26,3, у Словаччині — 26,2, тоді як середній показник по ЄС — лише 9,6 особи на тисячу населення.

    Структура українських біженців у Європі також практично не змінилася. За даними Eurostat, понад 98,4% усіх людей під тимчасовим захистом є громадянами України.

    Дорослі жінки становлять найбільшу частину — 43,3%. Майже третина — це діти та підлітки віком до 18 років. Частка дорослих чоловіків становить 26,6%.

    Саме цей демографічний дисбаланс уже кілька років викликає серйозне занепокоєння в Україні. Демографи та економісти попереджають: якщо значна частина жінок із дітьми остаточно інтегрується у європейське суспільство, країна може зіткнутися з ще глибшою кризою після війни.

    Раніше директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова заявляла, що після завершення воєнного стану можлива нова хвиля виїзду українців. Йдеться про ситуацію, коли чоловіки почнуть масово виїжджати до своїх сімей, які вже тривалий час живуть у країнах ЄС.

    За оцінками демографів, повернення українців додому поки що залишається обмеженим. Більшість людей не готові повертатися через безпекову ситуацію, проблеми з житлом, нестабільність економіки та невизначеність щодо майбутнього.

    Водночас Європа поступово переходить від екстреної гуманітарної підтримки до більш прагматичного підходу. Українців дедалі активніше інтегрують у ринок праці, систему освіти та місцеві громади. У багатьох країнах біженці вже не сприймаються як тимчасове явище, а стають частиною економічного та соціального життя.

    На цьому тлі скорочення кількості українців під тимчасовим захистом не обов’язково означає масове повернення додому. Часто це лише ознака переоформлення статусів, зміни країни проживання або переходу на інші типи дозволів на перебування.

    Проте для України сама цифра у понад 4,3 мільйона громадян за кордоном залишається одним із найсерйозніших викликів воєнного часу. Адже йдеться не лише про гуманітарну кризу, а й про майбутнє ринку праці, народжуваності, економіки та післявоєнного відновлення держави.

  • У Німеччині винесли рішення у справі про загибель 16-річної українки

    У Німеччині винесли рішення у справі про загибель 16-річної українки

    У Німеччині суд у Геттінгені ухвалив резонансне рішення у справі про загибель 16-річної української біженки: 31-річного громадянина Іраку, якого слідство вважає причетним до смерті дівчини, не засуджено до тюремного строку — натомість йому призначено примусове психіатричне лікування. Рішення фактично означає, що чоловік не нестиме класичної кримінальної відповідальності у вигляді ув’язнення, оскільки суд визнав його неосудним на момент вчинення злочину.

    Інцидент стався 11 серпня 2025 року у місті Фрідланд у Нижній Саксонії. За матеріалами слідства, 16-річна українка загинула під колесами товарного поїзда після того, як її штовхнули на залізничну колію.

    Згодом правоохоронці встановили, що до смерті дівчини причетний 31-річний чоловік з Іраку, який перебував у Німеччині у статусі шукача притулку. Спочатку подію розглядали як нещасний випадок, однак пізніше слідство перекваліфікувало її як умисне вбивство.

    Земельний суд у Геттінгені 29 квітня постановив направити обвинуваченого на примусове лікування в психіатричний заклад.

    Підставою для такого рішення стала судово-психіатрична експертиза, яка встановила у чоловіка параноїдну шизофренію. Прокуратура дійшла висновку, що під час скоєння злочину він не усвідомлював своїх дій і не міг ними керувати.

    Попри це, у матеріалах справи зазначається, що дії кваліфіковані як навмисне вбивство, а сам обвинувачений може становити небезпеку для суспільства. Це означає, що його перебування у медичному закладі може бути тривалим і залежатиме від висновків лікарів та судового контролю.

    Окрему увагу у справі привернули обставини перебування чоловіка в Німеччині. За даними слідства, раніше його мали депортувати до Литви — країни, через яку він потрапив до Європейського Союзу в межах процедур реєстрації шукачів притулку.

    Також повідомляється, що відповідні міграційні служби зверталися до суду з проханням взяти його під варту до депортації. Однак адміністративний суд у Ганновері відхилив це клопотання, після чого чоловік залишився на волі.

    Ці обставини згодом стали предметом критики системи міграційного контролю в Німеччині, оскільки злочин стався вже після того, як рішення про депортацію фактично не було виконано.

    Загибла 16-річна Ліана разом із родиною переїхала до Німеччини у 2022 році з Маріуполя після повномасштабного вторгнення Росії та знищення їхнього житла.

    Сім’я оселилася у місті Гайслєден, де батьки працювали, а діти навчалися. За словами близьких, дівчина швидко адаптувалася до нового життя, вивчала мову та будувала плани на майбутнє.

    На момент трагедії Ліана щойно розпочала професійне навчання у стоматологічній клініці. Вона також допомагала молодшим братам і підтримувала сім’ю в побуті.

    У день загибелі дівчина поверталася додому та розмовляла телефоном із дідусем. За його словами, під час розмови він раптово почув її крик і звук потяга, після чого зв’язок обірвався.

    За кілька хвилин на місце прибули батьки, однак врятувати дівчину вже не вдалося.

    Спочатку поліція не мала достатніх підстав для підозри у вбивстві. За даними слідства, чоловік сам підійшов до правоохоронців і вказав місце, де лежало тіло, стверджуючи, що нібито випадково його виявив.

    Однак пізніше його поведінка викликала підозри, а результати ДНК-експертизи виявили сліди обвинуваченого на тілі дівчини, що вказувало на фізичний контакт і насильницькі дії перед смертю.

    Після цього чоловіка затримали, і проти нього було видано постанову про взяття під варту за підозрою в умисному вбивстві.

    Справa викликала значний суспільний резонанс у Німеччині. Вона стала частиною ширшої дискусії щодо міграційної політики, роботи судової системи та механізмів контролю за шукачами притулку.

    Критики наголошують, що система не змогла своєчасно запобігти злочину, попри наявність процедур щодо депортації та сигналів про можливу небезпеку.

    Водночас правозахисники закликають уникати узагальнень щодо мігрантів, підкреслюючи, що справа є індивідуальною трагедією, яка має бути розглянута виключно в межах судової системи.

    Після рішення суду чоловік залишатиметься у психіатричному закладі під наглядом. Його подальше утримання залежатиме від медичних висновків і рішень суду щодо рівня небезпеки для суспільства.

    Розслідування формально завершене, однак суспільні та політичні дискусії навколо справи в Німеччині тривають.

  • Європейська підтримка змінює формат: чому українські біженці можуть втратити житло у Литві і що це означає

    Європейська підтримка змінює формат: чому українські біженці можуть втратити житло у Литві і що це означає

    У Європі з’являються перші сигнали перегляду форматів підтримки українських біженців, які проживають за кордоном від початку повномасштабної війни. Литовський оператор системи передачі електроенергії Litgrid ухвалив рішення припинити фінансування оренди житла та комунальних послуг для українців — родин співробітників «Укренерго», які перебували у країні за програмою підтримки. Це рішення вже викликало дискусії як у Литві, так і в Україні, адже воно може стати маркером ширших змін у підходах європейських партнерів до допомоги. Про це повідомляє LRT.

    Йдеться про програму, яка діяла з 2022 року — фактично з перших місяців повномасштабного вторгнення Росії. Тоді багато європейських держав, компаній і організацій не лише приймали українців, а й запускали окремі ініціативи підтримки для спеціалістів критичних сфер, зокрема енергетики. У випадку Litgrid компанія взяла на себе витрати на проживання українських родин, щороку витрачаючи понад 200 тисяч євро.

    Рішення про припинення цієї програми було ухвалене після зміни керівництва компанії у лютому 2026 року. Новий генеральний директор Андрюс Шемешкявічюс пояснив, що підтримка від самого початку розглядалася як тимчасова і не може тривати безстроково, оскільки є добровільною ініціативою, а не зобов’язанням держави чи компанії.

    Водночас ситуація не є однозначною. Колишній керівник Litgrid Рокас Масюліс наголосив, що українські родини отримували сигнали про можливість продовження допомоги й у 2026 році. За його словами, програма мала не лише гуманітарний, а й стратегічний характер. Українські енергетики, які перебували у Литві, допомагали місцевим фахівцям у питаннях захисту енергетичної інфраструктури, а також брали участь у консультаціях щодо інтеграції енергосистем із європейською мережею.

    Саме цей аспект робить ситуацію показовою. З одного боку, допомога біженцям — це гуманітарна місія. З іншого — вона часто має взаємовигідний характер, особливо коли йдеться про висококваліфікованих спеціалістів. Українські енергетики після 2022 року стали одним із ключових джерел практичного досвіду для європейських країн у питаннях роботи енергосистем в умовах атак та кризових ситуацій.

    Попри рішення Litgrid, у литовському уряді запевняють, що загальний рівень підтримки України не зменшиться. Міністр енергетики Жигімантас Вайчюнас заявив про необхідність знайти баланс між завершенням окремих програм і недопущенням соціальних ризиків для людей. За його словами, держава та партнери мають напрацювати рішення, яке дозволить уникнути ситуацій, коли родини залишаються без житла.

    Цей випадок відбувається на тлі ширшого контексту. Європейський Союз продовжує залишатися одним із головних центрів прийому українських біженців. За останніми оцінками, кількість іммігрантів у ЄС у 2025 році досягла понад 64 мільйонів осіб, і значна частина приросту припала саме на громадян України. Водночас із плином часу змінюється і логіка підтримки — від екстреної допомоги до більш довгострокових інтеграційних моделей.

    Експерти зазначають, що подібні рішення можуть бути пов’язані не лише з внутрішніми факторами, а й із загальноєвропейською тенденцією. Після кількох років війни країни ЄС дедалі більше переходять від прямого фінансування проживання до стимулювання самостійності біженців — працевлаштування, інтеграції в місцеві громади, участі в економічному житті.

    У цьому контексті припинення окремих програм не означає автоматичного зменшення підтримки, але сигналізує про її трансформацію. Замість покриття витрат на житло можуть пропонуватися інші механізми — соціальні виплати, програми працевлаштування або компенсації через місцеві бюджети.

    Разом із тим, для конкретних людей такі зміни мають цілком практичні наслідки. Родини, які отримували підтримку від Litgrid, тепер можуть опинитися перед необхідністю самостійно вирішувати житлове питання. Це створює ризики, особливо з огляду на вартість оренди в європейських містах та обмежені фінансові можливості багатьох біженців.

    Аналітики також звертають увагу, що такі кейси можуть впливати на загальне сприйняття стабільності підтримки. Для українців за кордоном важливо розуміти, наскільки довгостроковими є ті чи інші програми допомоги. Непередбачувані зміни можуть ускладнювати планування життя і створювати додаткову невизначеність.

    Водночас важливо підкреслити, що Литва залишається однією з країн, які послідовно підтримують Україну як на політичному, так і на гуманітарному рівнях. Рішення окремої компанії не відображає загальної позиції держави, яка продовжує надавати допомогу українцям у різних формах.

    Ситуація з Litgrid може стати своєрідним індикатором нової фази у відносинах між Україною та європейськими партнерами. Вона демонструє, що навіть найбільш щирі ініціативи підтримки мають часові межі і потребують переосмислення в умовах затяжної війни.

    У підсумку, історія з припиненням фінансування житла для українських родин у Литві виходить за рамки локального рішення. Вона відображає ширший процес — поступову трансформацію системи підтримки біженців у Європі. І головне питання зараз полягає не лише в тому, чи збережеться допомога, а в тому, якою вона буде в майбутньому.

  • Вибори після війни стануть найскладнішими в історії: у ЦВК пояснили, чому зараз їх провести неможливо

    Вибори після війни стануть найскладнішими в історії: у ЦВК пояснили, чому зараз їх провести неможливо

    Поки в Україні триває повномасштабна війна, жодних виборів не буде — ані президентських, ані парламентських, ані місцевих. Таку позицію чітко озвучив член Центральної виборчої комісії Андрій Гевко в інтерв’ю, наголосивши, що це одночасно і політична, і правова позиція держави. За його словами, проведення виборів неможливе до припинення воєнних дій і скасування правового режиму воєнного стану.

    Ця позиція спирається не лише на заяви посадовців, а й на чинне законодавство. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» прямо передбачає, що в період дії воєнного стану не проводяться вибори Президента України, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування. Крім того, Конституція України встановлює, що у разі завершення строку повноважень Верховної Ради під час воєнного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання нового скликання, обраного вже після скасування особливого режиму. Це означає, що держава має правовий механізм безперервності влади без проведення голосування в умовах війни.

    Гевко визнає: теоретично можна уявити політичний сценарій, за якого воєнний стан тимчасово припиняють заради виборів, однак у нинішніх реаліях він не бачить перспектив для реалізації такого підходу. Його аргумент простий: масштаби безпекових, організаційних та правових ризиків настільки великі, що навіть формальна «лазівка» не робить такий варіант реалістичним.

    Водночас у державі вже фактично готуються до перших повоєнних виборів. Наприкінці 2025 року у Верховній Раді створили спеціальну робочу групу для підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей організації та проведення виборів в умовах особливого стану та в післявоєнний період. На початку 2026 року в межах цієї групи створили сім підгруп, які окремо працюють над різними блоками проблем — від голосування військових і внутрішньо переміщених осіб до організації виборів за кордоном і безпеки виборчого процесу.

    Сам Гевко каже, що поки не бачить, аби учасники вже перейшли до фінального драфту законопроєкту, але підтверджує: за основу, найімовірніше, буде взято напрацювання Центральної виборчої комісії. Він також застерігає від надто оптимістичних оцінок щодо строків підготовки документа, адже раніше озвучені дедлайни вже зривалися через складність теми і потребу врахувати велику кількість факторів.

    Однією з найбільших проблем Гевко називає голосування українців за кордоном. Чинна система побудована на 104 закордонних виборчих дільницях при дипломатичних установах, але Міністерство закордонних справ уже прямо визнало, що цього катастрофічно недостатньо для перших повоєнних виборів, якщо врахувати масштаби вимушеної міграції. У березні 2026 року МЗС заявило, що необхідно створювати додаткові дільниці за межами дипломатичних установ і навіть розглядати тимчасові споруди для голосування.

    Масштаб виклику справді величезний. За оцінкою Центру економічної стратегії, станом на початок 2026 року за кордоном залишалося 5,6 мільйона українських біженців. Водночас Гевко в інтерв’ю говорить про орієнтир у близько 4 мільйони потенційних виборців за межами України, але підкреслює, що ця цифра потребує уточнення, бо держава має обмежені інструменти прямої комунікації з громадянами за кордоном. За його словами, нинішній механізм консульського обліку для цього не підходить, а кількість виборців, які реально стоять на консульському обліку, становить лише близько 380 тисяч.

    Не менш складною буде організація голосування для внутрішньо переміщених осіб. Гевко наводить оцінку у приблизно 4,6 мільйона ВПО, з яких близько 3,7 мільйона мають право голосу. Частина цих людей не змінювала офіційну виборчу адресу, що означає необхідність створити простий і масовий механізм її корекції. Саме тому ЦВК уже пропонує інструменти, які мають дозволити таким виборцям реально взяти участь у голосуванні, а не залишитися формально «приписаними» до місць, де вони давно не проживають.

    Ще одна окрема тема — військові. Гевко нагадує, що Україна вже мала досвід створення спеціальних виборчих дільниць для військовослужбовців, зокрема під час виборів 2019 року. Але повоєнна ситуація буде складнішою: і через значно більшу кількість людей у секторі безпеки, і через специфіку служби, і через безпекові ризики поблизу лінії зіткнення чи державного кордону. У робочій групі парламенту для цього створили окремий підблок напрацювань, але вже зараз зрозуміло, що знайти баланс між доступністю голосування та безпекою буде надзвичайно непросто.

    Гевко окремо наголошує: на тимчасово окупованих територіях організувати виборчий процес буде неможливо. Він прямо говорить, що голосування там не можна буде забезпечити ані з погляду безпеки, ані з погляду легітимності результату. Це означає, що перші повоєнні вибори доведеться моделювати в умовах неповного територіального охоплення, якщо деокупація не буде завершена.

    Серед нових ризиків член ЦВК називає не тільки класичні загрози дезінформації, а й можливе втручання через криптоактиви, соціальні мережі та Telegram-канали. Він згадує досвід Молдови й Румунії, де, за його словами, зовнішній вплив у виборчий процес поєднував дезінформаційні кампанії, підкуп виборців і спроби кібервтручання. В Україні, підкреслює він, поки що передчасно говорити про легалізацію криптовалют у виборчому процесі, тим більше що в країні загалом не врегульований їхній повноцінний обіг.

    Також Гевко підкреслює, що йдеться, найімовірніше, про одноразовий закон — тобто спеціальний нормативний акт саме для перших повоєнних виборів. Причина в тому, що після війни Україна матиме унікальний набір обставин: мільйони виборців за кордоном, мільйони ВПО, велику кількість військових, зруйновану частину виборчої інфраструктури та інший безпековий контекст. Частину норм, можливо, пізніше інтегрують у Виборчий кодекс, але основний масив рішень, вірогідно, буде тимчасовим і спеціальним.

    Додатковим чинником є і демографічна реальність. За даними Центру економічної стратегії, лише 43% українських біженців за кордоном станом на лютий 2026 року заявляли, що планують повернутися в Україну. Це означає, що проблема участі громадян за кордоном у виборах може бути не короткостроковою, а тривалою, і державі, можливо, доведеться переосмислити саму модель закордонного голосування не лише для перших, а й для наступних кампаній.

    У підсумку позиція ЦВК залишається однозначною: поки триває війна, виборів в Україні не буде. Але паралельно в державі вже триває підготовка до найскладнішої виборчої кампанії в сучасній історії — тієї, що має відбутися після війни й одночасно повернути країну до повноцінного демократичного циклу, не втративши легітимності, безпеки та довіри громадян.

  • Мерц зробив заяву про українських чоловіків у Німеччині: що насправді планує Берлін

    Мерц зробив заяву про українських чоловіків у Німеччині: що насправді планує Берлін

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц під час спільної пресконференції з президентом України Володимиром Зеленським 14 квітня в Берліні справді порушив тему українських громадян, які перебувають у Німеччині. В офіційній публікації уряду ФРН за підсумками німецько-українських міжурядових консультацій зазначено, що Берлін і Київ хочуть тісніше співпрацювати, аби полегшити повернення українських громадян, які знайшли прихисток у Німеччині, до України, а також що Німеччина підтримує зусилля України зі зменшення виїзду до ЄС українських чоловіків призивного віку.

    Водночас важливо розрізняти те, що сказав Мерц офіційно, і те, як його слова були інтерпретовані в частині медіа. У тексті федерального уряду йдеться саме про сприяння поверненню та про обмеження нових випадків надання притулку або виїзду чоловіків призовного віку, але там не описано жодного конкретного механізму масового примусового повернення чи автоматичного позбавлення захисту всіх українських чоловіків у Німеччині. Із доступного офіційного тексту також не випливає, що вже ухвалене окреме нове рішення про негайну депортацію цієї категорії людей.

    На тій самій пресконференції Мерц зробив акцент передусім на іншому: Німеччина й Україна підписали нові домовленості у сфері оборони, зокрема щодо ППО, далекобійних засобів, дронів і артилерійських боєприпасів, а Берлін назвав себе найважливішим двостороннім партнером України у 2026 році. Reuters і Associated Press окремо повідомили, що під час візиту сторони уклали угоди про поглиблення оборонної співпраці та спільне виробництво дронів, а Німеччина продовжує масштабну військову підтримку України. На цьому тлі заява про українських чоловіків прозвучала як частина ширшого політичного сигналу про більшу координацію між Берліном і Києвом.

    Тема українських чоловіків у Німеччині для уряду Мерца не нова. Ще в урядовій пресконференції від 20 березня 2026 року представники німецького уряду згадували попередню позицію канцлера щодо того, що молоді українські чоловіки потрібні своїй країні, а не Німеччині. Тобто нинішня заява в Берліні є не раптовою, а радше продовженням уже озвученої лінії німецької влади.

    Окремо треба враховувати й правовий контекст. Українці в Німеччині переважно перебувають не в класичній процедурі індивідуального притулку, а під режимом тимчасового захисту, який діє в ЄС для людей, що виїхали через повномасштабну війну. Німеччина офіційно повідомляє, що посвідки на проживання за цим режимом, чинні станом на 1 лютого 2026 року, автоматично продовжені до 4 березня 2027 року. Рада ЄС ще у 2025 році погодила продовження тимчасового захисту для українців до цієї дати, а також почала обговорення спільного європейського підходу до майбутнього повернення та переходу на інші статуси. Це означає, що на рівні ЄС захист для українців формально зберігається, і будь-які зміни мають узгоджуватися з цим правовим режимом.

    Німеччина залишається найбільшою країною ЄС за кількістю людей з України під тимчасовим захистом. За даними Eurostat, на кінець лютого 2026 року в Німеччині перебували 1 267 475 осіб під тимчасовим захистом, що становило 28,8% усіх таких випадків у Євросоюзі. Загалом у ЄС під тимчасовим захистом на той момент перебували 4,4 млн людей, які виїхали з України, і трохи більше чверті з них становили дорослі чоловіки.

    Паралельно в Німеччині справді зростала кількість українських чоловіків працездатного і призовного віку. У матеріалах, що посилаються на німецьке Федеральне відомство у справах міграції та біженців, фігурує оцінка близько 1,34 млн українців у Німеччині станом на березень 2026 року, з них приблизно 349,5 тис. чоловіків і 500,3 тис. жінок віком 18–63 років. Ці дані не є частиною офіційного тексту пресконференції, але вони допомагають зрозуміти, чому питання набуло політичної ваги для Берліна.

    Політичний сенс заяви Мерца теж досить очевидний. Усередині Німеччини міграційна тема залишається чутливою, а уряд Мерца вже демонстрував жорсткіший підхід і щодо інших категорій біженців, зокрема сирійських, наголошуючи на потребі повернення людей для відбудови власної країни. На цьому тлі слова про українських чоловіків можна читати як сигнал відразу в кілька боків: німецьким виборцям — про контроль над міграцією, українській владі — про очікування більшої відповідальності в питаннях мобілізації, а ЄС — про перехід до обговорення післявоєнної моделі повернення українців.

    Водночас на цей момент немає публічно оприлюдненого пакета конкретних заходів, який би детально пояснював, як саме Німеччина планує “обмежувати кількість” українських чоловіків, які шукають прихистку, чи яким буде юридичний механізм “сприяння поверненню”. Саме тому коректніше говорити не про вже запущену кампанію масового повернення, а про політичну заяву і намір до тіснішої координації з Києвом, який ще потребує правового та практичного оформлення.

    Отже, головне з цієї історії таке: Мерц справді сказав, що Німеччина хоче допомагати поверненню українців додому і підтримує зменшення виїзду чоловіків призовного віку до ЄС. Але поки що йдеться саме про політичний курс і координацію, а не про оприлюднене рішення щодо масового примусового повернення всіх українських чоловіків із Німеччини. На тлі продовженого до березня 2027 року режиму тимчасового захисту ця тема, ймовірно, ще стане предметом окремих рішень у Берліні та Брюсселі.

  • У Канаді підтримали резолюцію щодо спрощення віз для українців

    У Канаді підтримали резолюцію щодо спрощення віз для українців

    Ліберальна партія Канади, яка нині формує уряд, підтримала резолюцію із закликом скасувати вимогу отримання віз для короткострокових поїздок громадян України. Відповідне рішення було ухвалене під час партійного з’їзду та зафіксоване у підсумкових документах.

    У документі міститься заклик до уряду Канади скасувати візові вимоги для громадян України, які подорожують на короткий термін — до 90 днів протягом шести місяців. При цьому наголошується, що такий підхід має відповідати політиці, яку Канада застосовує до низки європейських партнерів.

    Резолюція також передбачає, що потенційний спрощений режим має поширюватися лише на власників біометричних паспортів. У такому разі в’їзд здійснювався б не через класичну візу, а через систему електронної авторизації подорожей (eTA), яка вже використовується Канадою для громадян низки країн із безвізовим режимом.

    У тексті резолюції підкреслюється, що такий крок, на думку ініціаторів, відповідає курсу Канади на підтримку України та демократичних цінностей. Також він розглядається як продовження політики солідарності, яка була посилена після початку повномасштабної війни Росії проти України.

    Водночас експерти наголошують, що рішення партійного з’їзду не є автоматично обов’язковим до виконання урядом. Воно має рекомендаційний характер і потребує подальшого розгляду на рівні федеральної виконавчої влади та імміграційних органів Канади.

    Наразі громадяни України можуть відвідувати Канаду за чинними візовими правилами, які передбачають отримання відповідного дозволу на в’їзд. Будь-які зміни до режиму перетину кордону можуть бути запроваджені лише після офіційного рішення уряду Канади та відповідних міграційних служб.

    Система eTA, яку згадано в резолюції, зазвичай застосовується до громадян країн, з якими Канада має спрощений режим в’їзду, і дозволяє здійснювати короткострокові поїздки без отримання традиційної візи.

    Після початку повномасштабної війни Канада запровадила низку спеціальних програм для українців, зокрема тимчасові гуманітарні механізми в’їзду та перебування. Це дозволило значній кількості громадян України тимчасово перебувати в країні, працювати та отримувати соціальну підтримку.

    На цьому тлі ініціатива про подальше спрощення режиму в’їзду розглядається як продовження вже чинної політики підтримки, хоча її практична реалізація залежить від урядових рішень.

    Подальша доля резолюції залежатиме від позиції федерального уряду Канади та імміграційних органів. У разі підтримки ініціативи на державному рівні можливе внесення змін до візової політики або запуск додаткових спрощених процедур для короткострокових поїздок українців.