Станом на початок 2026 року за межами України перебувають 5,6 мільйона українських біженців. Такі дані наводить Центр економічної стратегії у п’ятій хвилі свого дослідження. Головний висновок аналітиків полягає в тому, що, попри збереження намірів частини громадян повернутися, значна кількість українців уже почала будувати нове життя за кордоном.
За даними дослідження, 4 мільйони з 5,6 мільйона громадян виїхали з України через західні кордони. Загалом від початку повномасштабної війни і до кінця 2025 року кордон на виїзд перетнули 60,4 мільйона разів, тоді як на в’їзд — 56,3 мільйона. Саме ця різниця відображає кількість людей, які виїхали і не повернулися. Водночас аналітики наголошують, що ці дані не враховують тих українців, які залишали країну через Росію або Білорусь.
У 2025 році темпи виїзду почали сповільнюватися. Різниця між виїздами і поверненнями виявилася на 34% меншою, ніж роком раніше. Це, на думку дослідників, означає, що масова панічна хвиля міграції вже позаду. Натомість рішення про переїзд дедалі частіше ухвалюють не через миттєву загрозу, а з міркувань безпеки, роботи та довгострокових життєвих перспектив.
Помітно змінився і портрет українських біженців. Серед них зростає частка молодих людей. Нині 56% українців за кордоном — це люди до 35 років, а дві третини становлять особи працездатного віку. Натомість частка людей старше 45 років скоротилася, що може свідчити про їх часткове повернення додому. Окремо аналітики звертають увагу на те, що діти становлять майже третину всіх українських біженців, а жінки — 56%.
У дослідженні підкреслюється, що українські біженці не є однорідною групою. Серед них виділяють щонайменше чотири основні типи. Частина є класичними воєнними біженцями, які виїхали через безпосередню загрозу і зберігають високу готовність повернутися. Інші мають сильний зв’язок з Україною, але ще не визначилися остаточно. Водночас дедалі більше людей уже формують нову життєву траєкторію за кордоном, поступово інтегруючись у нові суспільства. Окремо є економічно вразлива група, для якої вибір між поверненням і залишенням залежить насамперед від обставин, а не від бажання.
Найбільшу готовність повернутися демонструють саме класичні воєнні біженці. За даними ЦЕС, 63% представників цієї групи заявили, що точно або скоріше планують повернутися. Однак загальна картина залишається стриманою. Станом на зараз лише 43% українців за кордоном розглядають повернення, тоді як 36% не планують цього.
При цьому ключовою умовою для повернення залишається безпека. Майже 80% тих, хто допускає повернення, готові зробити це лише після остаточного завершення війни. Причому йдеться не просто про зниження інтенсивності бойових дій, а про підписання документа, який гарантує стабільність і дозволить, зокрема, відновити польоти цивільної авіації над Україною.
Аналітики ЦЕС змоделювали три сценарії розвитку подій після завершення війни. За песимістичним варіантом, до України повернуться лише 1,3 мільйона осіб, а 3 мільйони залишаться за кордоном. За базовим сценарієм, повернуться 1,6 мільйона, а 2,7 мільйона залишаться за межами країни. За оптимістичним варіантом, додому можуть повернутися 2,2 мільйона українців. У будь-якому з цих сценаріїв значна частина громадян залишиться за кордоном.
Окремий фактор — завершення режиму тимчасового захисту в ЄС у 2027 році. Як свідчить дослідження, автоматичного масового повернення це не означатиме. Навпаки, 21% українців уже мають інші підстави для проживання за кордоном, ще 26% планують їх отримати, і лише 23% готові повернутися в Україну. Ще 27% мають намір шукати інші можливості залишитися за межами країни.
Дослідження також спростовує поширену тезу про те, що українські біженці живуть переважно на соціальні виплати. Насправді головним джерелом доходів для них уже є робота: 50% доходів формуються із зарплати або бізнесу, тоді як соціальна допомога становить лише 17%. Це свідчить про дедалі глибшу інтеграцію українців у ринки праці країн перебування.
Найбільше українських біженців нині проживають у Німеччині — 23%, а також у Польщі — 19,5%. При цьому молодші українці частіше обирають Німеччину, тоді як люди середнього віку частіше зупиняються в Польщі. Це свідчить про формування різних моделей життя за кордоном — від тимчасового перебування до фактичної еміграції.
У підсумку аналітики доходять висновку: після завершення війни Україні доведеться не просто чекати на повернення своїх громадян, а реально конкурувати за них. Безпека, робота, житло, освіта для дітей і відчуття стабільності стануть вирішальними факторами. Інакше значна частина нинішніх біженців може перетворитися на нову постійну українську діаспору.
Нагадаємо, раніше ми писали, що у ЄС вперше змінилася структура українських біженців — повнолітні чоловіки почали переважати серед нових отримувачів тимчасового захисту, що свідчить про зміну хвилі міграції.
