Gorchitsa.info

Позначка: верховна Рада

  • “Сліди кохання” у Верховній Раді: депутат покусав дружину — справу можуть передати до суду

    “Сліди кохання” у Верховній Раді: депутат покусав дружину — справу можуть передати до суду

    В Україні розгорівся резонансний скандал, пов’язаний із можливим домашнім насильством за участі народного депутата. За інформацією, що з’явилася у відкритому доступі та підтверджується коментарями адвокатки, один із чинних парламентарів покусав власну дружину, залишивши на її руці чіткі сліди зубів. Інцидент уже отримав широкий розголос у соцмережах і медіа, а сама справа може мати юридичне продовження.

    Про ситуацію першою повідомила адвокатка Марина Весельська, яка опублікувала фото руки своєї клієнтки зі слідами укусу. У дописі вона іронічно підписала інцидент як «сліди кохання», зазначивши, що це її нова справа. Фото викликало значний резонанс — під публікацією з’явилися сотні коментарів, від жартівливих до відверто критичних щодо поведінки депутата.

    За даними журналістів, інцидент дійсно мав місце, і на руці жінки залишилися характерні сліди зубів, що можуть свідчити про фізичний вплив. Водночас ім’я депутата наразі офіційно не розголошується, як і деталі конфлікту. Немає також підтвердженої інформації про обставини, за яких сталася подія — чи це був побутовий конфлікт, чи інша ситуація.

    Адвокатка у коментарях зазначила, що наразі не може розкривати деталі справи, оскільки очікує дозволу клієнтки на публічні заяви. Це може свідчити про те, що справа перебуває на етапі підготовки до можливих юридичних дій, зокрема звернення до правоохоронних органів або суду.

    Відомо, що подібні інциденти, якщо вони підтверджуються, можуть підпадати під кваліфікацію домашнього насильства згідно з українським законодавством. У такому випадку передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність — залежно від тяжкості дій, системності та наслідків для постраждалої сторони.

    Юристи наголошують, що навіть одиничний випадок фізичного насильства може стати підставою для відкриття провадження, особливо якщо є фотофіксація або медичні висновки. У даному випадку наявність публічно оприлюдненого фото може стати важливим доказом, якщо справа дійде до судового розгляду.

    Скандал також піднімає питання етичної поведінки народних обранців. У суспільстві активно обговорюють, чи має депутат, як публічна особа, нести додаткову моральну відповідальність за подібні вчинки. У разі підтвердження фактів насильства це може мати не лише юридичні, а й політичні наслідки — аж до вимог складання мандата або внутрішніх санкцій з боку парламенту чи фракції.

    Варто зазначити, що це не перший випадок, коли інциденти з фізичним насильством отримують широкий розголос у медіа. Однак ситуація з народним депутатом є особливо чутливою через статус фігуранта та суспільні очікування щодо поведінки представників влади.

    Експерти також звертають увагу на те, що подібні історії часто стають публічними лише після того, як постраждала сторона наважується звернутися по допомогу. Це свідчить про поступове зростання рівня довіри до правової системи та готовність жертв говорити про насильство відкрито.

    На цьому етапі справа залишається без офіційних процесуальних рішень, однак її подальший розвиток залежатиме від позиції постраждалої жінки та дій адвокатів. Якщо буде подано заяву до правоохоронних органів, ситуація може перейти у площину кримінального розслідування.

    У будь-якому разі, навіть без встановлення всіх деталей, інцидент уже викликав серйозну суспільну реакцію. Він вкотре актуалізує проблему домашнього насильства в Україні та необхідність жорсткої реакції на будь-які його прояви — незалежно від статусу чи посади особи.

    Наразі ключовим залишається питання: чи отримає ця справа юридичне продовження, чи залишиться на рівні інформаційного скандалу. Відповідь на нього, ймовірно, з’явиться найближчим часом після офіційних заяв сторін або правоохоронних органів.

  • “Не знайома і не була”: Свириденко відповіла на питання про Міндіча на тлі скандалу з «плівками»

    “Не знайома і не була”: Свириденко відповіла на питання про Міндіча на тлі скандалу з «плівками»

    Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко публічно заперечила будь-які особисті контакти з підсанкційним бізнесменом Тимуром Міндічем, чиє ім’я фігурує у резонансному антикорупційному розслідуванні. Заява прозвучала під час засідання Верховної Ради 1 травня у межах години запитань до уряду та стала однією з найобговорюваніших політичних реакцій на так звані «плівки Міндіча».

    Питання до глави уряду поставив народний депутат Олексій Гончаренко. Він звернув увагу на те, що у розшифруваннях записів розмов, які, за даними журналістів, були отримані в межах розслідування Національне антикорупційне бюро України, ім’я прем’єрки нібито згадується неодноразово. Зокрема, парламентар процитував один із фрагментів, де йдеться про можливу участь Свириденко у певних процесах.

    У відповідь прем’єрка дала максимально коротку і чітку позицію: вона заявила, що не знайома з Міндічем і ніколи не була у його квартирі, де, за інформацією слідства, могли відбуватися розмови, які стали предметом розслідування. Така лаконічність відповіді одразу стала сигналом для політичного середовища — уряд не планує розширювати коментарі щодо неперевірених або слідчих матеріалів.

    Контекст цієї заяви пов’язаний із гучною справою, відомою як «операція Мідас». У її межах, за інформацією журналістських розслідувань, детективи НАБУ задокументували низку розмов у квартирі Міндіча. У цих записах фігурують різні посадовці та особи, пов’язані з політичними й бізнес-колами, зокрема колишній помічник президента Сергій Шефір та інші учасники. Частина матеріалів була оприлюднена у медіа, що спричинило широкий суспільний резонанс.

    Сама справа стосується ймовірних корупційних схем у сфері енергетики, зокрема навколо державної компанії Енергоатом. За даними слідства та журналістів, Міндіч міг бути пов’язаний із неформальними впливами на ухвалення рішень у галузі, однак остаточні висновки мають зробити правоохоронні органи.

    Політичний вимір ситуації полягає в тому, що згадування високопосадовців у подібних матеріалах автоматично підвищує градус напруги в парламенті та суспільстві. Водночас українське законодавство передбачає презумпцію невинуватості, і будь-які висновки можуть базуватися лише на рішеннях суду, а не на витоках інформації чи журналістських публікаціях.

    Експерти звертають увагу, що подібні ситуації є типовими для періодів активізації антикорупційних розслідувань. З одного боку, вони демонструють відкритість системи та роботу антикорупційних органів. З іншого — створюють інформаційні ризики, коли неповні або контекстуально незрозумілі записи можуть використовуватися у політичній боротьбі.

    Важливим фактором є й те, що справа має ширший геополітичний і економічний контекст. Сектор енергетики залишається одним із ключових для національної безпеки України, особливо в умовах війни та постійних атак на енергетичну інфраструктуру. Тому будь-які підозри щодо корупції у цій сфері викликають підвищену увагу як всередині країни, так і серед міжнародних партнерів.

    Реакція Свириденко також вписується у загальну лінію поведінки українського уряду — максимально дистанціюватися від будь-яких не підтверджених зв’язків із фігурантами розслідувань і уникати політичних спекуляцій до завершення слідчих дій. Така позиція дозволяє зберігати інституційну стабільність і не піддаватися інформаційному тиску.

    У парламенті, своєю чергою, ситуація навколо «плівок Міндіча» вже стала предметом політичних дискусій. Опозиційні депутати вимагають більшої прозорості та публічних пояснень, тоді як представники влади наголошують на необхідності дочекатися офіційних результатів розслідування.

    Подальший розвиток подій залежатиме від дій НАБУ та інших правоохоронних органів. Якщо автентичність записів буде підтверджена і вони отримають процесуальний статус доказів, справа може мати серйозні наслідки для низки фігурантів. В іншому випадку — вона може залишитися на рівні інформаційного скандалу без юридичних наслідків.

    Наразі ж заява прем’єрки стала чіткою позицією уряду: жодних підтверджених контактів із Міндічем немає, а всі подальші оцінки повинні ґрунтуватися виключно на офіційних результатах слідства. У ситуації, коли інформаційний простір переповнений витоками та інтерпретаціями, саме така стриманість може стати ключовим фактором збереження довіри до державних інституцій.

  • Міноборони визнає порушення під час мобілізації: коли перекриття доріг ТЦК є незаконним

    Міноборони визнає порушення під час мобілізації: коли перекриття доріг ТЦК є незаконним

    У Міністерстві оборони України офіційно визнали, що під час проведення мобілізаційних заходів трапляються випадки порушень, зокрема щодо перекриття доріг представниками територіальних центрів комплектування. Про це заявив заступник міністра оборони Іван Гаврилюк під час виступу у Верховній Раді, відповідаючи на запитання народних депутатів щодо законності дій груп оповіщення.

    Обговорення відбулося під час години запитань до уряду, де тема мобілізації стала однією з ключових. Народні депутати звернули увагу на численні повідомлення громадян про випадки перекриття доріг, зупинки транспорту та дії представників ТЦК, які, на думку частини суспільства, виходять за межі правового поля.

    Під час дискусії народний депутат Дмитро Разумков поставив пряме запитання щодо правових підстав таких дій. Зокрема, його цікавило, чи мають право представники ТЦК самостійно перекривати дорожній рух, а також якими нормами це регламентується. Він наголосив, що подібні випадки, за його словами, відбуваються регулярно і викликають значний суспільний резонанс.

    У відповідь Іван Гаврилюк визнав, що окремі випадки порушень дійсно мають місце. За його словами, Міністерство оборони вже проводить системну роботу для зміни підходів до мобілізації, зокрема із залученням представників громадськості, військових і профільних структур. Метою цієї роботи є усунення проблемних практик і підвищення прозорості процесу.

    Ключовим у його відповіді стало уточнення щодо законності перекриття доріг. Гаврилюк наголосив, що такі дії можуть здійснюватися лише за наявності відповідного рішення місцевих органів оборони. Якщо ж представники груп оповіщення не мають такого рішення, їхні дії є незаконними.

    Ця заява фактично підтверджує, що в окремих випадках представники ТЦК могли діяти без належних правових підстав. Водночас у Міноборони запевняють, що готові працювати над виправленням ситуації та відкриті до діалогу з парламентом.

    Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, яка також брала участь у засіданні, наголосила, що в умовах воєнного стану можливі тимчасові обмеження прав і свобод громадян. Водночас вона переадресувала питання щодо конкретних процедур до Міністерства оборони, підкресливши необхідність чітких роз’яснень.

    Додатковий контекст ситуації надав голова Національної поліції Іван Вигівський, який раніше пояснював, що поліція може бути залучена до спільних заходів із ТЦК. За його словами, правоохоронці діють виключно в межах чинного законодавства, а рішення про розміщення блокпостів чи обмеження руху ухвалюються військовим командуванням або комендантами.

    Він підкреслив, що поліція не приймає самостійних рішень щодо перекриття доріг, а лише виконує функцію забезпечення порядку та безпеки під час таких заходів. Це означає, що відповідальність за організацію обмежень руху лежить на військових органах управління.

    Окремо під час обговорення піднімалися питання щодо методів роботи груп оповіщення. Зокрема, депутати звертали увагу на випадки застосування сили, вилучення телефонів та використання балаклав працівниками ТЦК. На частину цих питань чітких відповідей не було надано, що свідчить про необхідність додаткового нормативного врегулювання.

    У Міноборони також зазначили, що ведеться робота над підвищенням рівня контролю за діями працівників ТЦК. Зокрема, йдеться про використання бодікамер, хоча наразі вони є не в кожного представника, а розподіляються на групи.

    Ситуація з мобілізаційними заходами залишається чутливою для суспільства, особливо на тлі тривалої війни та необхідності забезпечення армії людськими ресурсами. Водночас влада змушена балансувати між ефективністю мобілізації та дотриманням прав громадян.

    Експерти зазначають, що подібні дискусії свідчать про поступову трансформацію підходів до мобілізації в Україні. З одного боку, держава прагне посилити обороноздатність, з іншого — змушена реагувати на суспільний запит щодо прозорості та законності дій.

    Визнання порушень з боку Міністерства оборони стало важливим сигналом про готовність до змін. Водночас подальший розвиток ситуації залежатиме від того, наскільки ефективно будуть впроваджені нові підходи та чи вдасться мінімізувати випадки зловживань.

  • Виплати дітям ВПО під загрозою через вимогу очного навчання

    Виплати дітям ВПО під загрозою через вимогу очного навчання

    Сотні тисяч дітей із родин внутрішньо переміщених осіб можуть опинитися під ризиком втрати щомісячних державних виплат через вимогу навчання за місцем фактичного проживання. Про це заявив голова робочої групи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань житла для ВПО Максим Ткаченко.

    Йдеться про державну допомогу у розмірі 3 тисяч гривень на дитину, яку уряд відновив для підтримки сімей внутрішньо переміщених осіб. Ця виплата не прив’язана до доходу родини, однак серед ключових умов її отримання є вимога, щоб дитина навчалася у закладі освіти за місцем фактичного проживання.

    Найбільший ризик виникає для дітей, які продовжують дистанційне навчання, зокрема для школярів із тимчасово окупованих територій або з регіонів, де офлайн-освіта ускладнена або неможлива. Частина таких учнів навчається у релокованих школах, що працюють онлайн і зберігають українські освітні програми для дітей, які не можуть фізично повернутися до своїх громад.

    За словами Максима Ткаченка, проблема може стосуватися сотень тисяч дітей по всій країні. Він навів приклад Маріуполя, де близько 5 тисяч школярів продовжують навчання дистанційно в межах української системи освіти.

    Фактично нова вимога ставить під загрозу отримання виплат тими сім’ями, які не мають можливості забезпечити офлайн-навчання через безпекові або логістичні причини.

    Ткаченко звернув увагу, що така норма може створити додатковий соціальний тиск на родини ВПО, які і так перебувають у складних умовах через втрату житла, роботи та стабільного місця проживання. Він також поставив питання, чи було належним чином прораховано наслідки впровадження цієї вимоги та чи узгоджували її з Міністерством освіти і науки.

    Окремо наголошується, що для частини родин виплати у 3 тисячі гривень є суттєвою підтримкою бюджету, особливо в умовах нестабільного доходу та додаткових витрат на оренду житла, переселення чи лікування.

    У парламенті пропонують переглянути підхід до надання виплат. Зокрема, Максим Ткаченко закликав запровадити перехідний період, який дозволив би уникнути різкого припинення допомоги.

    За його словами, оптимальним рішенням могло б стати збереження виплат щонайменше до вересня, щоб родини мали час адаптуватися до нових правил і, за можливості, перейти на очну форму навчання.

    Питання соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб залишається одним із ключових викликів державної політики під час повномасштабної війни. Механізми допомоги неодноразово переглядалися, зокрема з метою їх адресності та ефективності, однак зміни часто викликають дискусії через ризик обмеження доступу до виплат для найбільш вразливих категорій.

    Особливо гостро це стосується дітей, які через війну втратили можливість стабільного навчання в очному форматі та змушені залишатися у дистанційних або змішаних освітніх програмах.

    Наразі питання умов виплат перебуває на етапі обговорення, а можливі зміни ще можуть бути доопрацьовані у взаємодії між парламентом, урядом та профільними міністерствами.

  • Міндіч подав позов проти Железняка через заяви про корупцію

    Міндіч подав позов проти Железняка через заяви про корупцію

    Підсанкційний український бізнесмен Тимур Міндіч, якого правоохоронці пов’язують із корупційними схемами у сфері енергетики, подав позов до народного депутата Ярослава Железняка про захист честі, гідності та ділової репутації. Про це повідомив сам парламентар, а також керуючий партнер юридичної компанії «Міллер» Масі Найєм у Facebook.

    Позов стосується публічних висловлювань депутата, які, за твердженням сторони позивача, нібито порушують права Міндіча та містять неправдиві або недоведені звинувачення.

    Ярослав Железняк заявив, що офіційно отримав позов і вже передав його своїм адвокатам.

    «Нарешті, офіційно отримав судовий позов Тимура Міндіча. Так, той самий — “про честь, гідність і ділову репутацію”))) Матеріали вже передані моїм адвокатам з Miller Law Firm», — написав він.

    За словами депутата, справа стосується його публічних заяв у відеоматеріалах на YouTube, де він коментував діяльність Міндіча в контексті антикорупційних розслідувань.

    Железняк наголосив, що цей процес має ширший характер, ніж звичайний спір між сторонами.

    «Насправді кейс значно ширший. Це про те, чи може народний депутат називати речі своїми іменами. Я вважаю — може. І буду це доводити, в тому числі в суді», — зазначив він.

    Адвокат Масі Найєм повідомив, що позов Міндіча стосується тверджень про його можливу причетність до діяльності так званої «злочинної організації», які раніше озвучувалися в публічному просторі.

    За його словами, подібні формулювання вже фігурували не лише у політичних заявах, а й у медіа, експертних оцінках та коментарях представників державних і правоохоронних органів.

    «Я б назвав цей спір за право говорити те, що пан Тимур Міндіч не хоче визнавати. З командою будемо захищати Ярослава і вже вивчаємо позовну заяву, аргументацію та процесуальні документи», — заявив Найєм.

    Юристи зазначають, що подібні справи зазвичай стосуються балансу між свободою слова та захистом репутації, особливо коли мова йде про публічних осіб і політичні коментарі.

    Ім’я Тимура Міндіча останніми місяцями неодноразово фігурувало у низці публічних та правоохоронних розслідувань.

    За інформацією, яку раніше оприлюднювали ЗМІ, зокрема «Українська правда», 10 листопада 2025 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) проводило обшуки у бізнесмена, а також у тодішнього міністра юстиції Германа Галущенка. Того ж дня повідомлялося, що Міндіч залишив територію України за кілька годин до слідчих дій.

    13 листопада 2025 року президент Володимир Зеленський увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони про застосування санкцій проти Тимура Міндіча та бізнесмена Олександра Цукермана.

    Згодом, 22 листопада 2025 року, українські правоохоронні органи оголосили обох фігурантів у розшук у межах справи «Мідас», яка стосується підозр у корупційних злочинах у різних секторах економіки.

    Наприкінці 2025 року Міндіч в інтерв’ю заявляв, що не має наміру повертатися до України, а розслідування проти нього називав «маніпуляціями» та політизованими звинуваченнями.

    Також повідомлялося, що «Українська правда» оприлюднила частину матеріалів, задокументованих НАБУ в межах справи «Мідас», де фігурували різні публічні особи, зокрема політики та представники влади.

    Фахівці з медіа- та конституційного права зазначають, що позови про захист честі та гідності проти народних депутатів часто стають тестом для судової практики щодо меж політичної критики.

    Ключовим у таких справах зазвичай є питання:

    • чи мали висловлювання фактичну основу
    • чи йдеться про оціночні судження, які захищаються свободою слова
    • чи можна вважати позивача публічною особою з підвищеним рівнем критики

    У випадку політичних коментарів суди зазвичай враховують суспільний інтерес до теми, особливо якщо йдеться про можливі корупційні злочини або діяльність у стратегічних секторах економіки.

    Експерти не виключають, що справа може стати резонансною і вплинути на практику публічних заяв українських політиків щодо фігурантів кримінальних розслідувань.

    Якщо суд стане на бік позивача, це може посилити обмеження для публічних коментарів щодо корупційних справ. У разі ж перемоги відповідача — навпаки, може бути закріплена ширша свобода політичної критики щодо осіб, які фігурують у розслідуваннях.

    Наразі сторони готуються до судового процесу. Адвокати Железняка вивчають матеріали позову, тоді як сторона Міндіча наполягає на захисті його репутації в судовому порядку.

    Очікується, що перші процесуальні рішення у справі можуть бути ухвалені найближчим часом після відкриття провадження.

  • Рада підтримала законопроєкт про розвиток «зеленої» енергетики та інтеграцію з ЄС

    Рада підтримала законопроєкт про розвиток «зеленої» енергетики та інтеграцію з ЄС

    Верховна Рада України підтримала у першому читанні законопроєкт №14271, який передбачає імплементацію норм Європейського Союзу у сфері відновлюваних джерел енергії та подальшу інтеграцію українського енергетичного законодавства до стандартів ЄС. Документ є частиною євроінтеграційного курсу та спрямований на розвиток «зеленої» енергетики в Україні.

    Як повідомляє профільне видання ExPro, за відповідне рішення проголосували 236 народних депутатів.

    Законопроєкт передбачає комплексне оновлення регулювання сфери відновлюваної енергетики. Зокрема, йдеться про узгодження української термінології з нормами ЄС, запровадження механізму формування національних цілей розвитку ВДЕ, а також створення поняття спільнот відновлюваної енергії.

    Також документ передбачає можливість реалізації спільних проєктів із країнами Європейського Союзу, запровадження статистичних трансферів, а також визначення спеціальних зон для розвитку об’єктів відновлюваної енергетики, накопичувачів енергії та мережевої інфраструктури.

    Окремо законопроєкт встановлює принципи спрощення дозвільних процедур для інвесторів у сектор ВДЕ та запроваджує критерії сталості для біопалив, біорідин і палив з біомаси. Це має наблизити українське законодавство до європейських екологічних стандартів і полегшити залучення інвестицій у галузь.

    У пояснювальних матеріалах наголошується, що документ спрямований на створення більш гнучкої та сучасної моделі розвитку енергетичного сектору, яка відповідатиме правилам внутрішнього ринку ЄС.

    Розвиток відновлюваної енергетики також розглядається як важливий елемент відновлення енергосистеми України після руйнувань, спричинених російськими атаками на інфраструктуру.

    Раніше голова правління НЕК «Укренерго» Віталій Зайченко заявляв, що енергосистемі України в найближчій перспективі необхідно близько 9,5 ГВт нових потужностей. Йдеться про поєднання різних типів генерації, зокрема газової, біоенергетики, систем накопичення енергії та відновлюваних джерел.

    Після ухвалення в першому читанні законопроєкт буде доопрацьований перед другим читанням. Очікується, що під час подальшого розгляду уточнять механізми підтримки інвесторів і правила інтеграції українського енергоринку до європейського.

  • “Плівки Міндіча” у Раді: Умєрова та Шефіра викликають на допит ТСК

    “Плівки Міндіча” у Раді: Умєрова та Шефіра викликають на допит ТСК

    Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України продовжує розслідування справи, відомої як “Мідас”, і викликає на засідання 13 травня низку високопосадовців та колишніх посадовців для надання свідчень. Серед них — секретар Ради національної безпеки і оборони України Рустем Умєров та колишній перший помічник президента Сергій Шефір.

    Ініціатором виклику виступив голова ТСК, народний депутат від “Європейської солідарності” Олексій Гончаренко, який оприлюднив відповідні заяви у соціальних мережах.

    Рішення про виклик посадовців було ухвалене на тлі публікації нових матеріалів, які оприлюднило видання “Українська правда”. Йдеться про першу частину так званих “плівок Міндіча” — аудіозаписів, які, за даними журналістів, були отримані Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) у межах розслідування справи “Мідас”.

    Матеріали стосуються розмов у квартирі бізнесмена Тимура Міндіча, якого в медіа пов’язують із корупційними схемами в енергетичному секторі та який перебуває під санкційним тиском. У записах, за даними журналістів, фігурують різні особи, зокрема політичні та бізнесові фігури, а також обговорення чутливих питань державного рівня.

    Окремо увагу ТСК привернули згадки про Сергія Шефіра. За словами голови комісії, у оприлюднених матеріалах нібито зафіксовано його візит до квартири на вулиці Грушевського, де відбувалися зустрічі з Тимуром Міндічем.

    Гончаренко заявив, що під час цих розмов могли обговорюватися питання, пов’язані зі справою колишнього віцепрем’єр-міністра Олексія Чернишова та можливими фінансовими домовленостями щодо застави.

    Він наголосив, що Шефір має надати офіційні пояснення щодо характеру своїх контактів із фігурантами справи та змісту розмов, які могли відбуватися у згаданому контексті.

    Окремий блок запитань ТСК стосується чинного секретаря РНБО Рустема Умєрова. За словами голови комісії, нові матеріали містять згадки про його контакти з Тимуром Міндічем у період, коли він обіймав посаду міністра оборони України.

    Гончаренко заявив, що у публікаціях містяться твердження про можливі розмови та “вказівки”, які нібито могли передаватися через Міндіча, однак ці дані наразі не підтверджені офіційними слідчими матеріалами у відкритому доступі.

    Він підкреслив, що ТСК прагне отримати пояснення щодо характеру зустрічей, їхнього змісту та можливих наслідків для роботи Міністерства оборони у період повномасштабної війни.

    Раніше Рустем Умєров вже виступав у Верховній Раді, коментуючи запити депутатів щодо його фігурування у справі “Мідас”. Тоді він заявив, що всі необхідні пояснення вже надані правоохоронним органам, і відмовився від додаткового публічного звітування перед парламентом.

    За його словами, подальші публічні обговорення можуть мати ознаки політизації розслідування, що, на його думку, є недоречним під час воєнного стану.

    Справу “Мідас” у медіа пов’язують із розслідуванням корупційних схем у сфері енергетики та можливими зловживаннями за участі посадових осіб і бізнесу. Офіційні деталі провадження частково залишаються закритими, однак окремі матеріали періодично з’являються у медіа.

    Оприлюднені “плівки Міндіча”, за інформацією журналістів, є частиною слідчих матеріалів НАБУ. Вони містять записи розмов, які можуть мати значення для встановлення обставин можливих корупційних дій.

    Ситуація навколо справи вже викликала політичний резонанс у парламенті. Частина депутатів вимагає повного розкриття обставин, тоді як інші застерігають від використання розслідування у політичній боротьбі.

    Водночас у Верховній Раді вже відбувалися попередні обговорення участі Рустема Умєрова у цій справі. Тоді він заявляв, що не бачить підстав для додаткових пояснень перед депутатами.

    Засідання Тимчасової слідчої комісії призначене на 13 травня. Очікується, що на ньому будуть заслухані пояснення запрошених осіб, а також розглянуті нові матеріали, оприлюднені журналістами.

    Результати засідання можуть стати підставою для подальших парламентських або правоохоронних рішень, однак наразі офіційні висновки ТСК не оприлюднювалися.

  • Хрущовки вирішили “підняти вгору”: у Раді запропонували новий підхід до модернізації житла

    Хрущовки вирішили “підняти вгору”: у Раді запропонували новий підхід до модернізації житла

    В Україні знову повернулися до теми оновлення застарілого житлового фонду, зокрема так званих “хрущовок”. У Верховній Раді обговорюють можливість не лише модернізації таких будинків, а й добудови додаткових поверхів — від одного до двох. Ініціатива подається як альтернатива масовому знесенню старого житла, однак уже викликала активну дискусію серед експертів і представників житлово-комунальної сфери.

    Йдеться про п’ятиповерхові будинки, зведені переважно у 1950–1970-х роках, які сьогодні становлять значну частину житлового фонду в українських містах. Більшість із них давно вичерпала нормативний термін експлуатації, однак через відсутність системної програми реновації вони залишаються заселеними та продовжують використовуватися.

    Ідея, яку зараз обговорюють на рівні законодавців, передбачає комплексну модернізацію таких будинків без їх повного знесення. Зокрема, пропонується утеплення фасадів, заміна інженерних мереж, модернізація дахів і під’їздів, а також — ключовий елемент — надбудова додаткових поверхів. Прихильники ініціативи вважають, що це дозволить одночасно оновити житловий фонд і збільшити кількість квартир без розширення міської забудови.

    У парламенті підкреслюють, що подібні підходи застосовувалися в окремих країнах Європи, де старі будинки реконструювали замість знесення. Це дозволяло економити ресурси та уникати соціальних проблем, пов’язаних із відселенням мешканців.

    Однак в українських реаліях така модель викликає низку запитань. Експерт з питань житлово-комунального господарства Олег Попенко публічно розкритикував ініціативу, заявивши, що вона не має чіткого фінансового та технічного обґрунтування. За його словами, ключова проблема полягає не лише у стані самих будівель, а й у зношеності інженерної інфраструктури, яка обслуговує ці будинки.

    Йдеться про системи електропостачання, водопостачання, каналізації та тепломережі, які в багатьох районах перебувають у критичному стані. Додаткові поверхи означатимуть збільшення навантаження на ці системи, що може призвести до аварій або необхідності масштабної модернізації всієї інфраструктури.

    Фахівці наголошують, що більшість “хрущовок” проєктувалися без урахування можливості надбудови. Це означає, що перед реалізацією таких проєктів потрібно провести детальне технічне обстеження кожного будинку, щоб оцінити його несучу здатність. У деяких випадках може знадобитися підсилення фундаменту або повна реконструкція конструкцій, що значно збільшує вартість робіт.

    Ще один важливий аспект — фінансування. Наразі не існує чіткого механізму, хто саме оплачуватиме такі проєкти. Серед можливих варіантів розглядаються державні програми, місцеві бюджети або залучення приватних інвесторів. Останній варіант передбачає, що забудовники отримають право на нові квартири в добудованих поверхах в обмін на фінансування реконструкції. Проте це також викликає дискусії, адже може призвести до конфліктів із мешканцями та змінити баланс інтересів у житлових кварталах.

    Водночас проблема оновлення “хрущовок” залишається однією з найгостріших у містах України. За різними оцінками, таких будинків у країні — десятки тисяч, і значна частина з них потребує капітального ремонту або повної реконструкції. У Києві, Харкові, Дніпрі та інших великих містах вони займають цілі райони, які формують вигляд міського середовища.

    Раніше в Україні вже обговорювали концепцію комплексної реновації житлових кварталів за прикладом країн Європи. Вона передбачала знесення застарілих будинків і будівництво нових із переселенням мешканців. Проте реалізація таких проєктів гальмувалася через складність законодавства, питання компенсацій і високі витрати.

    На цьому тлі ідея модернізації без знесення виглядає привабливою альтернативою, але її успіх залежить від детального опрацювання. Експерти наголошують, що без комплексного підходу, який враховує не лише будівлі, а й інфраструктуру, такі проєкти можуть створити більше проблем, ніж вирішити.

    Також важливим є соціальний фактор. Мешканці “хрущовок” часто побоюються будь-яких змін, пов’язаних із реконструкцією, через ризики втрати житла або погіршення умов проживання під час будівельних робіт. Тому реалізація подібних ініціатив потребує чіткої комунікації, гарантій і прозорих правил.

    У підсумку, ініціатива щодо добудови поверхів у “хрущовках” відкриває нову дискусію про майбутнє старого житлового фонду в Україні. Вона демонструє пошук компромісу між необхідністю оновлення і обмеженими ресурсами. Водночас експерти застерігають: без системного підходу, технічних розрахунків і зрозумілого фінансування ця ідея ризикує залишитися лише на рівні обговорень.

  • Нова депутатка у Верховній Раді: Олена Київець склала присягу та зайняла місце у фракції “Слуга народу”

    Нова депутатка у Верховній Раді: Олена Київець склала присягу та зайняла місце у фракції “Слуга народу”

    У Верховній Раді України відбулися кадрові зміни: новообрана народна депутатка Олена Київець офіційно набула повноважень, склавши присягу під час пленарного засідання парламенту 28 квітня. Вона увійшла до складу фракції партії «Слуга народу», замінивши депутатку Дар’ю Володіну, яка достроково припинила свої повноваження.

    Під час урочистої процедури Київець зачитала текст присяги, зобов’язавшись діяти в інтересах українського народу, дотримуватися Конституції та законів України, а також захищати суверенітет і незалежність держави. Після цього вона офіційно стала повноправною учасницею законодавчого процесу.

    Її обрання відбулося за рішенням Центральної виборчої комісії, яка визнала її наступною кандидаткою у виборчому списку партії після вибуття попередньої депутатки. Така процедура передбачена законодавством у разі дострокового складання мандата народним депутатом.

    Олена Київець має значний досвід у юридичній та науковій сфері. Вона є докторкою юридичних наук, працювала у вищих навчальних закладах, зокрема викладала на кафедрах цивільного, міжнародного та європейського права. Її професійна діяльність тривалий час була пов’язана з підготовкою юристів та науковими дослідженнями у сфері права.

    Зокрема, упродовж 2013–2020 років вона працювала у Національній академії прокуратури України, де обіймала посаду професорки кафедри цивільно-правових дисциплін. Пізніше продовжила викладацьку діяльність у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана, зосередившись на міжнародному та європейському праві.

    Крім академічної кар’єри, Київець має досвід роботи у сфері парламентської діяльності. У 2012–2019 роках вона була помічницею народного депутата Олега Кулініча, спочатку на громадських засадах, а згодом і на платній основі. Це дало їй практичне розуміння роботи парламенту, підготовки законопроєктів та взаємодії між депутатами.

    Важливим елементом її біографії є участь у створенні громадських організацій. Вона була співзасновницею низки ініціатив, зокрема «Ліги професорів права» та «Центру законотворення та правової експертизи». Також брала участь у діяльності громадських об’єднань, пов’язаних з аграрною політикою та правовими питаннями.

    У 2019 році Київець уже намагалася потрапити до парламенту, балотуючись від партії «Слуга народу», однак тоді перебувала у непрохідній частині списку. Попри це, вона залишилася активною у політичному середовищі та згодом очолила партію «Довіра», яку пов’язують із групою народних депутатів однойменного об’єднання.

    Її призначення до Верховної Ради відбувається у період, коли парламент продовжує працювати в умовах воєнного стану, ухвалюючи рішення, що стосуються оборони, економіки, соціальної політики та міжнародної співпраці. У такому контексті поява нових депутатів має значення не лише з формальної точки зору, а й з огляду на баланс сил у парламенті.

    Фракція «Слуга народу», до якої увійшла Київець, залишається найбільшою у Верховній Раді та відіграє ключову роль у формуванні законодавчого порядку денного. Зміни у її складі можуть впливати на внутрішню динаміку роботи парламенту, зокрема на розподіл голосів під час ухвалення важливих рішень.

    Експерти зазначають, що прихід до парламенту депутатів із юридичним та академічним бекграундом може посилити якість законопроєктної роботи, особливо у сферах правової реформи, євроінтеграції та гармонізації законодавства з європейськими стандартами.

    Водночас політичне минуле Київець, зокрема її зв’язки з різними політичними проєктами та робота з окремими народними депутатами, може викликати додаткову увагу з боку громадськості та аналітиків. Такі призначення традиційно стають предметом обговорення в контексті прозорості кадрових рішень і політичної відповідальності.

    Верховна Рада продовжує працювати у штатному режимі, попри кадрові зміни. Очікується, що новообрана депутатка долучиться до роботи профільних комітетів та братиме участь у підготовці законодавчих ініціатив.

    Складання присяги Оленою Київець стало черговим етапом оновлення парламенту в межах чинного скликання. Хоча такі зміни не є масовими, вони впливають на політичний ландшафт і можуть мати значення для подальшої роботи законодавчого органу.

  • Авто без мит для військових: у Раді запропонували нові пільги — хто отримає право і які будуть обмеження

    Авто без мит для військових: у Раді запропонували нові пільги — хто отримає право і які будуть обмеження

    В Україні можуть запровадити нову важливу пільгу для військовослужбовців — право на безмитне ввезення транспортних засобів. Відповідні законодавчі ініціативи вже зареєстровані у Верховній Раді України. Йдеться про законопроєкти №15194 та №15195, які мають на меті посилити соціальний захист військових та частково компенсувати навантаження, яке вони несуть під час війни. Про це повідомляє “Судово-юридична газета”. 

    Ініціатива передбачає надання чинним військовослужбовцям можливості ввозити транспортні засоби без сплати митних платежів. Автори законопроєктів наголошують, що це питання не лише соціальної підтримки, а й практичної необхідності, адже мобільність підрозділів і самих військових є критично важливою в умовах війни.

    Згідно з поясненнями до документів, право на пільгу отримають фізичні особи — військовослужбовці, які безпосередньо проходять службу. Передусім йдеться про мобілізованих громадян, призваних після 24 лютого 2022 року, а також військових-контрактників, які на момент ввезення автомобіля перебувають на службі. Законодавці також передбачили можливість оформлення таких авто через уповноважених осіб, які діятимуть від імені військового під час митного оформлення.

    У разі ухвалення законів, безмитне ввезення поширюватиметься на досить широкий перелік транспортних засобів. Зокрема, мова йде про легкові автомобілі, вантажівки, мотоцикли, причепи та напівпричепи. Окремо зазначається, що пільга також може застосовуватися до кузовів транспортних засобів, що відкриває додаткові можливості для ремонту та відновлення техніки.

    Водночас законопроєкти містять низку обмежень, покликаних запобігти зловживанням. Ключовою умовою є правило «один транспортний засіб на одного військовослужбовця». Це означає, що скористатися пільгою повторно не вийде без додаткових підстав або змін у законодавстві.

    Ще одним важливим обмеженням є заборона на відчуження транспортного засобу. Автомобіль, ввезений без сплати митних платежів, не можна буде продавати, передавати чи навіть надавати в користування третім особам. Таким чином законодавці намагаються виключити схеми, за яких пільга могла б використовуватися для комерційної вигоди.

    Окремо визначено, що пільга не поширюватиметься на дорогі автомобілі, які підпадають під транспортний податок. Йдеться про так званий сегмент «люкс», що дозволяє уникнути ситуацій, коли безмитне ввезення використовується для придбання преміальних авто.

    Також встановлюється географічне обмеження: забороняється ввезення транспортних засобів із держави-агресора, тимчасово окупованих територій або країн, пов’язаних із агресією проти України. Це положення має як безпековий, так і політичний характер.

    Експерти відзначають, що подібна ініціатива частково відновлює практику, яка вже діяла в Україні на початку повномасштабної війни. Тоді держава тимчасово скасувала митні платежі на імпорт автомобілів для всіх громадян, що дозволило значно збільшити кількість ввезених транспортних засобів. Однак згодом ці пільги скасували через значні втрати бюджету.

    У новому форматі законопроєкт спрямований саме на вузьку категорію громадян — військових, що робить його більш збалансованим з точки зору державних фінансів. Водночас питання впливу на бюджет усе одно залишається актуальним і може стати предметом дискусій під час розгляду документів.

    Окрім соціального аспекту, ініціатива має і практичний вимір. В умовах війни транспорт відіграє ключову роль — як для виконання бойових завдань, так і для забезпечення логістики. Часто саме власні або волонтерські автомобілі стають основним засобом пересування військових на передовій.

    Таким чином, можливість безмитного ввезення авто може суттєво полегшити забезпечення підрозділів транспортом, особливо з урахуванням того, що значна частина техніки регулярно втрачається або виходить з ладу.

    Паралельно держава продовжує працювати над іншими напрямами підтримки військовослужбовців. Зокрема, Міністерство оборони України раніше визначило розміри компенсації за оренду житла для військових за місцем служби. Також Рахункова палата України проводить аудит системи грошового забезпечення військовослужбовців, щоб підвищити прозорість і ефективність використання бюджетних коштів.

    Очікується, що законопроєкти найближчим часом розглянуть у профільних комітетах парламенту. У разі підтримки вони можуть стати одним із елементів комплексної політики соціального захисту військових у період війни.

    Водночас остаточне рішення залежатиме від балансу між потребами оборони, соціальною справедливістю та можливостями державного бюджету. Проте сам факт появи таких ініціатив свідчить про пошук нових механізмів підтримки тих, хто безпосередньо захищає країну.