Позначка: війна в Україні

Україна та ліберальна російська опозиція мають спільного ворога – обидві хочуть покласти край правлінню президента Володимира Путіна та його війні проти України. Але реакція України на смерть російського опозиціонера Олексія Навального, найбільшого противника Путіна, показала глибину розриву між двома сторонами, пише американське видання The Washington Post.

Це також наголосило на складності примирення між двома країнами-сусідками, навіть якби Путіна вже не було.

Коли десятки тисяч росіян у своїй країні та в усьому світі зібралися, щоб віддати шану покійному політику, якого вони вважали останньою демократичною надією Росії, в Україні реакція була стриманою – якщо часом не активно ворожою, – адже багато хто з українців дивився на Навального скептично.

Оголошення його вдови Юлії Навальної про те, що вона очолить боротьбу з Путіним, викликало таку ж зневажливу реакцію. Багато українців не сприймають Навального як прапороносця демократії, яким його вважають на Заході.

Американське видання зазначає, що перша леді України Олена Зеленська відхилила запрошення на вступ президента Байдена частково – за словами офіційних осіб, знайомих з обговореннями, – через плани посадити її поруч із Навальною, яка також відмовилася від запрошення, посилаючись на втому.

Такі стосунки українців та росіян мають глибоке коріння, пише WP.

Багато хто в Україні розглядає цю війну як останній розділ столітнього гноблення з боку російських правителів, а ліберальних росіян, зокрема Навальних, лише як частину російського суспільства – і його імперського проєкту.

“Відносини між українцями та росіянами загалом напружені. Не можна звинувачувати українців у ненависті до Росії, і в багатьох випадках це поширюється на всіх росіян”, – цитує видання Володимира Ашуркова, близького соратника Навальних.

Однак російські ліберали, пише WP, ходять по лезу. Їхнє протистояння війні ставить їх в опозицію до більшої частини їхнього власного суспільства, зокрема тисяч сімей, чиї чоловіки пішли воювати в Україні.

Тим часом українці вважають, що російська опозиція недостатньо засуджує вбивства українців та окупацію їхніх земель, а натомість виступає проти війни з російського погляду, зосереджуючись переважно на втратах російських солдатів і впливі конфлікту на самих росіян.

Навальний, який проводив літо у своїх українських бабусі та дідуся, історично підтримував ідею, що росіяни, українці та білоруси є одним народом, і що Крим, незаконно анексований Путіним у 2014 році, історично був частиною Росії.

Згодом Навальний відмовився від цих заяв – торік він оприлюднив план із 15 пунктів демонтажу диктатури Путіна та повернення України до її кордонів до 1991 року, включно з Кримом. План передбачав виплату компенсації Україні та розслідування воєнних злочинів Росії.

Однак багатьох українців це не переконало, і хоча президент Володимир Зеленський поспішив засудити смерть Навального як останній доказ вбивчого режиму Путіна, співчуття з цього приводу в Україні не було. Дехто навіть був у захваті від цієї новини, радіючи смерті того, кого вони назвали “імперіалістичним шовіністом”, пише американське видання.

“За життя Навальний не приніс українській перемозі жодної користі. Натомість він завдав чимало шкоди. Він підтримував у Заходу ілюзію того, що демократія в Росії можлива, а опозиція існує”, – написав у фейсбуці викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар.

Український філософ і есеїст Володимир Єрмоленко сказав The Post, що, на його думку, російським лібералам потрібно пройти “довгий шлях”, перш ніж вони зможуть порозумітися з українцями.

“Має бути більше самокритики, розуміння імперського минулого і сьогодення. Про те, що насправді означає російська ідея. Ми взагалі цього не бачимо в Росії”, – зазначив він.

Українці також були розчаровані неспроможністю російського суспільства усунути Путіна – так, як вони самі зробили це з Віктором Януковичем десять років тому.

“Історія твориться не у в’язницях. Зміни куються опором насильству, зброєю та створенням нових інституцій”, – цитує WP українського політолога Петра Охотіна, який служить у Збройних силах України.

Видання згадує, як в емоційній промові за кілька годин до повномасштабного вторгнення Росії Зеленський закликав російський народ повстати. “Хто може зупинити цю війну? Люди! … Настав час зупинити це зараз, поки не пізно”, – сказав він російською мовою.

Росіяни, однак, не повстали. Крихітну меншість тих, хто публічно виступив проти війни, швидко заарештували й ув’язнили на тривалі терміни. За даними російської політичної організації “ОВД-Інфо”, наразі проти антивоєнних протестувальників порушено 901 кримінальну справу.

Жменька росіян приєдналася до українських батальйонів, щоб воювати проти власної держави, але це залишається предметом суперечок серед російської опозиції, як і збір коштів для української армії, пише WP.

Російські ліберали кажуть, що у них більше не залишилося інструментів для боротьби. Їхні лідери опозиції мертві або ув’язнені. За протести проти війни заарештовували навіть підлітків. За деякий час після смерті Навального просте покладання квітів стало проявом політичної непокори, і десятки людей арештували біля меморіалів і після похорону.

“Все стає гірше і гірше – нам потрібне диво. Усі чекають, що станеться щось несподіване – без їхнього впливу. Вони більше не відчувають, що мають владу”, – цитує американське видання 47-річну Анну, яка 2 березня прийшла покласти квіти на могилу Навального в Москві.

Російська правозахисниця Олександра Попова, чоловіка якої Артема Камардіна минулого року засудили до семи років позбавлення волі за публічне читання антивоєнної поезії, заявила, що опозиція всередині Росії залякана та ізольована.

“Чого насправді не вистачає російській опозиції, так це співчуття з боку України – я помітила багато агресивної риторики на кшталт: “ви, росіяни, винні в тому, що тут відбувається”. Але тут є багато людей, які потрапили в тюрму, яких катували і вбивали… Люди в Росії теж страждають”, – цитує її слова Washington Post.

Успішна російська опозиція, ймовірно, повинна буде найперше зосередитися на внутрішніх проблемах, а не на долі українців, заручившись підтримкою більш нейтрально налаштованих частин російського населення – включно з тими, хто підтримує війну і не співчуває долі українців взагалі.

“Я думаю, ми повинні розуміти, що Олексій був російським політиком. Він зосередився на політичній боротьбі та політичних досягненнях у Росії, і це був ракурс, з якого він обирав свої слова, – цитує WP соратника Навального Ашуркова. – Юлія також російський політик, тому вона зосередиться на речах з цієї точки зору”.

Сам Навальний відкидав ідею про те, що всі росіяни мають імперську свідомість, звинувачуючи натомість диктатуру Путіна та закликаючи перемогти тих, хто дотримується імперіалістичних поглядів, шляхом виборів і мирних протестів.

Але без належного визнання того, що російський імперіалізм був рушійною силою війни, кажуть українці, об’єднання проти Путіна є далекою мрією.

“Але такі розмови майже не ведуть у російських антипутінських колах, – наводить видання слова української письменниці афганського походження Маріам Наєм. – У світлі цього важливо визнати, що діалог між злочинцем і жертвою є недосяжним, доки триває насильство”.