Gorchitsa.info

Позначка: ЄС

  • Зеленський після наради з Умеровим: Україна готова до будь-яких форматів переговорів про мир

    Зеленський після наради з Умеровим: Україна готова до будь-яких форматів переговорів про мир

    Україна продовжує активну дипломатичну роботу з міжнародними партнерами та заявляє про готовність до будь-яких форматів переговорів, які можуть наблизити справедливий і стійкий мир. Для координації подальших кроків президент Володимир Зеленський провів спеціальну нараду, присвячену переговорному процесу та взаємодії з ключовими союзниками.

    Про це повідомляє президент України Володимир Зеленський, а також глава Служби зовнішньої розвідки України Рустем Умеров.

    За словами Умерова, під час наради президент заслухав доповіді щодо поточного стану переговорного процесу та міжнародної координації. У зустрічі також взяли участь керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов, голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія та перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця.

    Як зазначив глава СЗРУ, кожен із учасників доповів про роботу за своїм напрямом – від контактів із міжнародними партнерами до переговорних ініціатив і подальших кроків, які мають зміцнити позиції України на міжнародній арені.

    Умеров наголосив, що Україна підтримує щоденну координацію зі Сполученими Штатами. Паралельно триває активна дипломатична робота з державами Європейського Союзу, а також країнами Близького Сходу та Перської затоки. За його словами, метою таких контактів є посилення міжнародної підтримки України, координація безпекових рішень і пошук нових можливостей для просування мирного процесу.

    Водночас частина дипломатичної діяльності, за словами Умерова, не може бути оприлюднена через її конфіденційний характер.

    “Ми готові до всіх форматів переговорів, які можуть наблизити справедливий та стійкий світ”, – наголосив він.

    Президент Володимир Зеленський у своєму вечірньому зверненні підтвердив, що тема переговорів стала одним із головних питань спеціальної наради. За його словами, українська сторона щоденно перебуває на зв’язку з представниками президента США Дональда Трампа та очікує активізації дипломатичних контактів уже найближчим часом.

    “Ми будемо готові до всіх форматів зустрічей, розраховуємо, що зараз у серпні Віткофф та Кушнер будуть активними”, – заявив глава держави.

    Президент також повідомив, що Київ продовжує взаємодію не лише зі Сполученими Штатами, а й з іншими міжнародними партнерами, зокрема країнами Перської затоки. При цьому він зауважив, що частина переговорної роботи залишається непублічною через її чутливий характер.

    За словами Зеленського, Україна розраховує, що дипломатичні контакти принесуть конкретні результати, які допоможуть зміцнити міжнародну підтримку держави та наблизити досягнення справедливого миру.

    Окрім переговорного процесу щодо завершення війни, Україна продовжує активну співпрацю з міжнародними партнерами й у сфері європейської інтеграції. Одним із ключових напрямків залишається підготовка до майбутнього опалювального сезону та забезпечення стійкості держави в зимовий період. Водночас Київ працює над виконанням необхідних умов для подальшого просування переговорів щодо вступу України до Європейського Союзу.

  • Зеленський назвав три пріоритети на шляху до ЄС

    Зеленський назвав три пріоритети на шляху до ЄС

    Україна визначила три ключові напрями для поглиблення співпраці з Європейським Союзом на шляху до повноправного членства. Серед головних пріоритетів — прискорення євроінтеграції, максимальне використання можливостей секторальної інтеграції та забезпечення підтримки для проходження майбутнього зимового періоду.

    Про це повідомив президент України Володимир Зеленський.

    За словами глави держави, цього року Україна вже відкрила два переговорні кластери в межах процесу вступу до ЄС та готується розпочати переговори ще за чотирма напрямами.

    “Визначили напрямки для більш інтенсивної роботи з Євросоюзом. В цьому році вже були відкриті два кластери у перемовинах про вступ України в Євросоюз, і готуємося до відкриття ще чотирьох кластерів”, – зазначив президент.

    Зеленський повідомив, що відповідні пріоритети були визначені під час наради за участю прем’єр-міністра Сергія Корецького, віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Всеволода Ченцова, а також заступників керівника Офісу президента Сергія Кислиці та Ігоря Жовкви.

    Першим ключовим напрямом президент назвав повноцінний вступ України до Європейського Союзу. Він наголосив, що Київ розглядає членство не лише як політичну чи економічну мету, а й як важливий елемент європейської безпеки.

    За словами Зеленського, інтеграція України до ЄС допоможе усунути геополітичну невизначеність, якою Росія протягом багатьох років користувалася для дестабілізації ситуації як в Україні, так і в країнах Євросоюзу.

    Президент також зазначив, що вступ України зміцнить безпекові можливості самого Європейського Союзу та посилить європейський компонент євроатлантичної спільноти.

    Другим пріоритетом глава держави назвав максимальне використання вже доступних механізмів секторальної інтеграції.

    За його словами, Україна повинна бути максимально інтегрованою в усі європейські процеси ще до завершення переговорів про членство. Зеленський наголосив, що держави ЄС мають сприймати Україну як невід’ємну частину європейського простору, що сприятиме ухваленню подальших політичних рішень щодо інтеграції.

    Третім визначеним напрямом стала підготовка до наступної зими.

    Президент підкреслив, що Україна потребує практичної підтримки від Європейського Союзу, європейських інституцій, урядів держав-членів та місцевих громад для зміцнення стійкості країни в умовах війни.

    За словами Зеленського, співпраця має бути максимально прикладною та спрямованою на захист життя українців під час опалювального сезону.

    Він наголосив, що йдеться про конкретні пакети допомоги та рішення, які дозволять забезпечити стабільну роботу критичної інфраструктури та підтримати населення в зимовий період.

    Раніше Financial Times повідомляло, що Угорщина заблокувала відкриття двох переговорних кластерів щодо вступу України до Європейського Союзу. У Будапешті пояснювали свою позицію політичними розбіжностями, водночас українська сторона наголошує, що блокування не пов’язане з рівнем виконання Україною необхідних умов для євроінтеграції.

  • Оборонних 4,4 трлн грн уже недостатньо: Корецький анонсував новий перегляд держбюджету

    Оборонних 4,4 трлн грн уже недостатньо: Корецький анонсував новий перегляд держбюджету

    Українському уряду доведеться ще раз переглянути державний бюджет на 2026 рік через додаткові потреби Сил оборони. Прем’єр-міністр Сергій Корецький заявив, що ситуація на фронті та окремі рішення Ставки Верховного головнокомандувача сформували новий запит на фінансування, якого не було в попередніх бюджетних розрахунках. Кабінет Міністрів тепер готується актуалізувати видатки до кінця поточного року та одночасно переглянути фінансові орієнтири на 2027-й.

    Про це Корецький розповів 3 серпня під час наради керівників закордонних дипломатичних установ України. За його словами, базова потреба країни у зовнішньому фінансуванні на 2026 рік уже забезпечена. Водночас після консультацій із виконувачем обов’язків міністра оборони Євгеном Хмарою, керівництвом МВС та представниками Сил оборони уряд отримав оновлені розрахунки.

    Прем’єр прямо пов’язав появу додаткової потреби з реаліями на полі бою та окремими рішеннями Ставки. Конкретну суму він не назвав. Так само поки що не оприлюднено, на які саме програми або види озброєння планують спрямувати нові кошти.

    Це важливе уточнення, адже чинний оборонний бюджет і без того є рекордним.

    Ще 10 червня Верховна Рада ухвалила масштабні зміни до державного бюджету-2026, збільшивши фінансування сектору безпеки й оборони одразу на 1,56 трлн грн. Після цього загальний обсяг оборонних і безпекових видатків зріс приблизно до 4,37 трлн грн.

    Із цієї суми близько 2,3 трлн грн передбачили на закупівлю та ремонт озброєння, військової техніки й боєприпасів. Ще понад 1,45 трлн грн — на грошове забезпечення військовослужбовців. Додатково було сформовано резерв для сектору безпеки та оборони обсягом понад 213 млрд грн.

    Тепер виявляється, що навіть після такого масштабного перегляду фінансові потреби армії знову зросли.

    Причина полягає в тому, що оборонний бюджет під час повномасштабної війни фактично є рухомою конструкцією. Його параметри залежать не лише від макроекономічних прогнозів, а й від ситуації на фронті, інтенсивності бойових дій, темпів мобілізації, втрат і потреб у техніці, боєприпасах, дронах, системах ППО та логістиці.

    Якщо Ставка ухвалює рішення, які передбачають розгортання нових спроможностей, збільшення чисельності окремих підрозділів або масштабування певних програм, це автоматично створює додаткове навантаження на бюджет.

    Сам Корецький не деталізував, яке саме рішення Ставки стало одним із чинників перегляду фінансування. Тому будь-які припущення щодо конкретних військових програм наразі були б спекуляцією.

    Водночас очевидно, що уряд уже почав готуватися до пошуку додаткового ресурсу.

    Окрему роль у цьому процесі Корецький відвів українським дипломатам. Він прямо заявив, що уряд розраховує на дипломатичний корпус у питанні залучення необхідного зовнішнього фінансування. Це означає, що значна частина нової потреби може бути закрита не лише за рахунок внутрішніх доходів, а й через міжнародну допомогу.

    Саме зовнішня підтримка дозволила провести червневе збільшення оборонного бюджету без критичного розбалансування державних фінансів.

    Ключовим джерелом став європейський пакет фінансування України на 2026–2027 роки загальним обсягом €90 млрд. У 2026 році Україна має отримати €45 млрд. За даними Міністерства фінансів, €31,8 млрд із цієї суми спрямовується на обороноздатність і безпеку, ще €13,2 млрд — на бюджетну підтримку соціально-гуманітарних потреб.

    Саме завдяки цим коштам уряд отримав можливість істотно збільшити військові видатки і водночас зменшити прогнозований дефіцит бюджету.

    Проте тепер постає питання, чи вистачить уже погодженого пакета з урахуванням нових потреб армії.

    Одним із можливих додаткових джерел Корецький назвав заморожені російські суверенні активи. Україна вже тривалий час наполягає, що кошти та активи РФ, заблоковані у західних юрисдикціях після початку повномасштабного вторгнення, мають використовуватися не лише для відновлення країни, а й для фінансування її оборони.

    Для Києва це принципова позиція: витрати на війну мають принаймні частково перекладатися на державу-агресора.

    Однак механізм повної конфіскації російських активів залишається юридично й політично складним. Саме тому західні країни поки переважно використовують доходи, які генерують заморожені активи, а не саму основну суму.

    Уряд намагається розширити ці механізми.

    Ситуація з бюджетом-2026 також показує, наскільки швидко змінюються потреби держави під час війни. У червні збільшення видатків на 1,56 трлн грн уже називали одним із найбільших переглядів держбюджету в історії України. Минуло менше двох місяців — і Кабмін знову говорить про необхідність нових змін.

    Це не обов’язково означає, що попередні розрахунки були неправильними. Швидше, йдеться про те, що ситуація на фронті змінюється швидше, ніж стандартний бюджетний цикл.

    До того ж значна частина військових витрат важко прогнозується на рік наперед. Наприклад, масове масштабування безпілотних систем, закупівля ракет до ППО або збільшення виробництва боєприпасів може вимагати десятків і сотень мільярдів гривень додатково.

    Уряд тепер має паралельно вирішити два завдання: знайти ресурс на останні місяці 2026 року і закласти реалістичний фінансовий фундамент на 2027-й.

    Саме друге завдання може виявитися ще складнішим.

    Якщо війна триватиме з нинішньою інтенсивністю, Україні доведеться зберігати оборонні видатки на надзвичайно високому рівні. При цьому власних податкових надходжень недостатньо, щоб одночасно фінансувати армію, соціальні видатки, освіту, медицину, інфраструктуру та обслуговування боргу.

    Тому міжнародна допомога залишається критично важливою не лише для військових закупівель, а й для всієї стабільності державних фінансів.

    Поки уряд не назвав ані суму нового збільшення оборонного бюджету, ані строки внесення відповідного законопроєкту до Верховної Ради. Але заява Корецького фактично підтверджує: чинна конфігурація бюджету вже не повністю відповідає потребам фронту.

    Тож Україна може отримати ще один масштабний перегляд держбюджету до кінця року — вже другий за кілька місяців. А його параметри залежатимуть не лише від внутрішніх ресурсів держави, а й від того, наскільки швидко партнери погодяться збільшити фінансову підтримку та розширити використання заморожених російських активів.

  • Сеута оговтується після міграційного шоку: у місті залишаються до 5 тисяч мігрантів

    Сеута оговтується після міграційного шоку: у місті залишаються до 5 тисяч мігрантів

    В іспанському автономному місті Сеута після масштабної міграційної кризи поступово знижується напруження, однак до повного повернення до нормального життя ще далеко. За оцінкою президента автономії Хуана Хесуса Віваса, станом на 3 серпня в місті залишаються приблизно від 3 до 5 тисяч мігрантів, які потрапили сюди з території Марокко під час безпрецедентного напливу наприкінці липня.

    Вівас заявив, що ситуація вже помітно спокійніша, ніж у перші дні кризи, однак місто все ще не повернулося до звичного ритму. За його словами, пережиті події залишили сильний психологічний слід у мешканців.

    Очільник Сеути описав настрої населення як суміш тривоги, страху та відчуття безпорадності. Він наголосив, що місцева влада тепер має не лише впоратися з наслідками масового прибуття людей, а й добитися від центрального уряду таких рішень, які унеможливили б повторення подібної ситуації.

    Сеута є невеликим іспанським анклавом на півночі Африки та однією з двох сухопутних ділянок кордону Європейського Союзу з Африкою. Населення міста становить трохи понад 80 тисяч осіб, тому навіть кілька тисяч новоприбулих одночасно створюють величезне навантаження на місцеву інфраструктуру, поліцію, медиків і систему соціального захисту.

    Точні масштаби хвилі, яка накрила Сеуту, залишаються предметом суперечок. Місцева влада у різні моменти називала цифри, близькі до 80 тисяч людей, тоді як центральні іспанські структури та інші джерела давали нижчі оцінки. El Faro de Ceuta окремо звертав увагу на значні розбіжності між офіційними підрахунками кількості тих, хто увійшов до міста, і тих, хто згодом повернувся до Марокко.

    За даними Reuters, близько 69,5 тисячі мігрантів уже повернулися до Марокко. Водночас тисячі людей залишилися в Сеуті, а місцеві ресурси прийому працюють із величезним перевантаженням.

    Особливо складною залишається ситуація з дітьми та підлітками, які прибули без супроводу дорослих. Ще наприкінці липня влада повідомляла про різке зростання кількості таких неповнолітніх: лише за два тижні число дітей під опікою автономії збільшилося більш ніж удвічі. 28 липня офіційно йшлося про 472 неповнолітніх, тоді як раніше система була розрахована на значно меншу кількість місць.

    Після подальшого масового прибуття навантаження зросло ще сильніше. Reuters повідомляє, що понад 860 неповнолітніх уже перебувають під спеціальним захистом, тоді як місцева влада продовжує створювати додаткові місця для їхнього розміщення.

    Проблема полягає в тому, що відповідно до іспанського законодавства неповнолітніх без супроводу не можна просто повернути через кордон так само, як дорослих. Кожна дитина має бути ідентифікована, отримати відповідний правовий статус і перебувати під опікою соціальних служб. Через це саме дитяча система захисту в Сеуті зазнала одного з найсильніших ударів.

    Ще до нинішньої кризи центральний уряд Іспанії визнавав, що Сеута перебуває у стані надзвичайного міграційного навантаження. У червні уряд оновив механізм розподілу неповнолітніх мігрантів між автономними регіонами, оскільки Сеута, Мелілья та Канарські острови в кілька разів перевищували нормальну місткість системи прийому.

    У лютому Мадрид повідомляв, що понад тисячу дітей із Сеути, Канарських островів та Мелільї вже перевели до інших регіонів Іспанії. Новий сплеск міграції фактично нівелював значну частину цих зусиль.

    Трагедія має і людський вимір. За даними Reuters, під час подій загинули десятки людей: повідомлялося про 72 загиблих на іспанському боці та ще 11 — на марокканському. Частина смертей сталася під час спроб потрапити до Сеути морем або у хаосі масового переміщення людей.

    Причини такого різкого сплеску міграції досі аналізуються. Ще 30 липня Associated Press повідомляло, що лише за кілька днів сотні людей намагалися дістатися Сеути вплав, а місцева система прийому вже тоді була перевантажена. Більшість прибулих становили громадяни Марокко, хоча серед них були також вихідці з інших країн Африки.

    Іспанські спецслужби, за даними Reuters, не дійшли висновку, що Марокко безпосередньо організувало масовий перехід кордону. Водночас розвідка вважає, що марокканський контроль на певному етапі був суттєво послаблений, що і дозволило такій кількості людей наблизитися до кордону. Рабат, зі свого боку, покладає частину відповідальності на дезінформацію та мережі перевізників мігрантів.

    Криза вже спричинила політичні наслідки всередині Іспанії та Євросоюзу. Мадрид закликає партнерів проявити більше солідарності, оскільки Сеута є не лише іспанським анклавом, а й зовнішнім кордоном ЄС.

    Для самого міста головним завданням найближчих днів стане повернення людей до Марокко там, де це дозволяє закон, розвантаження центрів прийому та вирішення ситуації з неповнолітніми.

    Проте слова Віваса свідчать, що місцева влада бачить проблему значно ширше. Йдеться не лише про кілька тисяч людей, які досі залишаються на території Сеути, а про довіру мешканців до здатності держави захищати кордон.

    Попри поступове зменшення кількості мігрантів, наслідки кризи для міста залишатимуться відчутними ще довго. І якщо нинішня цифра у 3–5 тисяч осіб продовжить скорочуватися, це вирішить лише найгострішу частину проблеми. Значно складнішим стане питання, як Іспанія та ЄС мають перебудувати захист кордону, систему прийому та співпрацю з Марокко, щоб наступний масовий наплив знову не поставив невеликий анклав із населенням усього близько 80 тисяч людей на межу гуманітарного й адміністративного колапсу.

  • Європа вибиває «Росатом» зі своїх АЕС: п’ять країн уже переходять на західне ядерне паливо

    Європа вибиває «Росатом» зі своїх АЕС: п’ять країн уже переходять на західне ядерне паливо

    Європейський Союз поступово демонтує одну з найскладніших енергетичних залежностей від Росії — постачання ядерного палива для реакторів радянського дизайну. Якщо після початку повномасштабної війни ЄС значно скоротив закупівлі російських нафти, газу та повністю відмовився від вугілля, то атомна галузь залишалася значно складнішою проблемою. Причина — технологічна прив’язка низки європейських АЕС до реакторів ВВЕР та російського паливного циклу.

    Нині в країнах ЄС працюють 19 реакторів радянського дизайну ВВЕР. Вони розташовані у Болгарії, Чехії, Фінляндії, Словаччині та Угорщині. Йдеться про чотири енергоблоки ВВЕР-1000 та 15 блоків ВВЕР-440. Після російського вторгнення всі п’ять держав почали шукати альтернативу паливу російської компанії TVEL, яка входить до структури «Росатому», хоча швидкість цього переходу суттєво відрізняється.

    Єврокомісія вже включила атомну галузь до ширшої стратегії позбавлення від російських енергоресурсів. У дорожній карті REPowerEU передбачено поступове припинення залежності не тільки від російського газу та нафти, а й від ядерних матеріалів. Серед запланованих заходів — торговельні обмеження щодо російського збагаченого урану, обмеження нових контрактів на поставки ядерних матеріалів із РФ та підготовка країнами ЄС власних планів відмови від російської атомної продукції.

    Однією з найважливіших змін стало те, що російська TVEL фактично втратила технологічну монополію на паливо для ВВЕР. Американська Westinghouse вже налагодила виробництво альтернативних паливних збірок, а французька Framatome також розширює свою присутність на цьому ринку.

    Однією з перших практичний перехід розпочала Болгарія. У травні 2024 року Westinghouse доставила паливо для п’ятого енергоблока Козлодуйської АЕС. Болгарська атомна станція експлуатує два діючі реактори ВВЕР-1000, які забезпечують значну частину електроенергії країни. Паралельно Софія планує будівництво нових блоків уже за американською технологією Westinghouse AP1000.

    Схожим шляхом рухається Фінляндія. Компанія Fortum почала використовувати паливо Westinghouse на АЕС «Ловійса», де працюють два реактори ВВЕР-440. Перехід має особливе значення саме для цього типу реакторів, адже тривалий час можливості швидко замінити російські збірки для них були обмеженими.

    Ще один великий крок зробила Чехія. У 2025 році альтернативне паливо Westinghouse було поставлено для обох чеських атомних станцій — «Темелін» і «Дуковани». Таким чином, американський виробник працює одразу з двома типами радянських реакторів: ВВЕР-1000 і ВВЕР-440.

    Паливні збірки для європейських ВВЕР Westinghouse виробляє на своєму підприємстві у шведському Вестеросі. Саме розвиток цього виробництва став одним із ключових факторів, який дозволив європейським операторам реально говорити про диверсифікацію, а не просто про політичні наміри.

    Єврокомісія підтверджує, що оператори російських за конструкцією реакторів дедалі активніше переходять на неросійські альтернативи.

    Складнішою залишається ситуація у Словаччині. Країна уклала угоди з альтернативними постачальниками, серед яких Westinghouse та французька Framatome. Водночас повністю від російського палива Братислава поки не відмовилася.

    Особливо показовим став запуск четвертого енергоблока АЕС «Моховце». Для нього у 2026 році продовжили використовувати російське паливо TVEL. Тобто стратегічний курс на диверсифікацію вже сформований, однак технологічний перехід потребує часу, сертифікації нових збірок і формування достатніх запасів.

    Схожа суперечність існує й в Угорщині. Будапешт домовився про майбутні поставки палива від Framatome, а також веде переговори щодо диверсифікації за участю Westinghouse. Водночас Угорщина не збирається розривати атомні зв’язки з Москвою повністю.

    Більше того, вона продовжує реалізацію проєкту «Пакш-2», який передбачає будівництво двох нових реакторів ВВЕР-1200 за участю «Росатому». Наявна АЕС «Пакш» має чотири реактори ВВЕР-440 і досі значною мірою залежить від російської паливної інфраструктури. Reuters раніше повідомляв, що Будапешт одночасно планує зберігати відносини з російськими постачальниками та диверсифікувати закупівлі.

    Саме позиції Угорщини та Словаччини залишаються одним із факторів, які ускладнюють повну відмову ЄС від російського атомного сектору. За оцінками, які наводила Financial Times, ЄС усе ще залежить від Росії приблизно на 20–25% у частині постачання урану, а російські компанії залишаються частиною ширшого ланцюга конверсії, збагачення, виробництва палива та обслуговування реакторів.

    Є ще один парадокс: навіть Німеччина, яка закрила власні атомні електростанції, повністю не розірвала зв’язки з російською ядерною галуззю.

    У липні 2026 року влада Нижньої Саксонії дозволила французькій Framatome використовувати підприємство в Лінгені для виробництва палива для реакторів російського дизайну у співпраці з російськими структурами TVEL і «Росатомом». При цьому російський персонал не повинен отримувати доступ до підприємства, а проєкт супроводжуватиметься додатковими заходами безпеки.

    Цей випадок показує головну проблему європейської «ядерної незалежності»: замінити самі паливні збірки недостатньо. Потрібно перебудувати весь технологічний ланцюг — від постачання урану та його конверсії до збагачення і безпосереднього виробництва палива.

    І саме тут особливе значення має досвід України.

    Київ почав диверсифікацію задовго до повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022 року Україна повністю відмовилася від майбутніх закупівель російського ядерного палива та прискорила співпрацю з Westinghouse.

    У вересні 2023 року на Рівненській АЕС вперше завантажили паливо Westinghouse у реактор ВВЕР-440. До цього такі реактори історично працювали на паливі російського виробництва. Альтернативні збірки стали результатом співпраці «Енергоатому» та Westinghouse, яку після початку великої війни суттєво прискорили.

    Таким чином Україна фактично стала полігоном для технологічного рішення, яке тепер допомагає іншим європейським державам зменшувати залежність від Москви.

    Однак говорити про повну ядерну незалежність Європи від Росії поки зарано. «Росатом» залишається присутнім у європейському паливному циклі, а атомний сектор РФ досі не опинився під такими ж масштабними санкційними обмеженнями, як російські нафта чи вугілля.

    Водночас фундаментальна зміна вже відбулася: російське паливо перестало бути безальтернативним для реакторів ВВЕР. Болгарія, Чехія та Фінляндія вже перейшли до практичного використання альтернативних збірок, Словаччина готує диверсифікацію, а Угорщина, попри збереження тісних зв’язків із «Росатомом», також шукає додаткових постачальників.

    Єврокомісія тепер прагне перетворити окремі національні рішення на загальноєвропейську політику. І якщо цей процес буде доведено до кінця, Москва може втратити не лише значну частину доходів від атомної галузі, а й один із найбільш довготривалих механізмів технологічного впливу на енергетику країн Центральної та Східної Європи.

  • Латвія закрила єдиний пункт пропуску з Білоруссю

    Латвія закрила єдиний пункт пропуску з Білоруссю

    Латвія фактично закрила сухопутний кордон із Білоруссю після того, як увечері 31 липня припинив роботу пункт пропуску «Патернієкі» — єдиний діючий автомобільний перехід між двома країнами. Офіційною причиною назвали технічний збій інформаційних систем, через який прикордонники тимчасово не можуть проводити контроль громадян і транспорту.

    Про закриття повідомив міністр внутрішніх справ Латвії Яніс Домбрава. Він закликав людей, які ще не повернулися до країни, використовувати альтернативні маршрути. За даними латвійського суспільного мовника LSM, проблеми виникли саме на пункті «Патернієкі»: збій торкнувся інформаційних систем, необхідних для проведення прикордонного контролю. Причина технічної несправності на момент повідомлення залишалася невідомою, як і час, необхідний для відновлення роботи.

    Ситуація має особливе значення, оскільки «Патернієкі» останнім часом залишався фактично єдиним відкритим автомобільним пунктом на латвійсько-білоруському кордоні. Інший великий перехід — «Сілене» — Латвія закрила ще у 2023 році на тлі різкого зростання нелегальної міграції, яку Рига пов’язувала з діями білоруської влади.

    Саме тому навіть тимчасова зупинка роботи «Патернієкі» фактично означає різке обмеження прямого автомобільного сполучення між Латвією та Білоруссю.

    Водночас технічна несправність сталася на тлі вже загостреної безпекової ситуації. Ще 30 липня Домбрава закликав жителів Латвії утриматися від поїздок до Білорусі або повернутися додому, якщо вони вже перебувають там. Міністр прямо пов’язував ризики з «гібридною міграційною війною», яку, за оцінкою латвійської влади, веде Мінськ.

    Латвія вже кілька років перебуває під серйозним міграційним тиском на східному кордоні. На початку липня уряд продовжив режим посиленої охорони кордону з Білоруссю до кінця 2026 року та виділив додаткові 835 тисяч євро для фінансування роботи прикордонних і правоохоронних структур.

    За офіційними даними, лише від початку 2026 року латвійські прикордонники не дозволили незаконно перетнути кордон уже понад 7,4 тисячі людей. Для порівняння, протягом усього 2025 року було зафіксовано понад 12 тисяч таких спроб.

    Масштаб проблеми добре ілюструють окремі дні. Наприклад, 22 травня латвійські прикордонники за одну добу розвернули 167 мігрантів, які намагалися незаконно потрапити до країни з території Білорусі.

    У Латвії та інших країнах Балтії вважають, що цей потік має не лише міграційний, а й політичний характер. Європейські держави з 2021 року звинувачують режим Олександра Лукашенка у використанні мігрантів як інструменту тиску на зовнішній кордон ЄС. Суть звинувачень полягає в тому, що Мінськ нібито сприяє прибуттю громадян третіх країн до Білорусі, після чого вони намагаються незаконно потрапити до Польщі, Литви та Латвії.

    Через загострення ситуації сусідні країни починають координувати дії.

    Латвійський суспільний мовник повідомляв, що Естонія та Литва вирішили направити додаткових прикордонників на допомогу Латвії. Це має посилити охорону зовнішнього кордону Європейського Союзу на ділянках, де тиск мігрантів зараз найбільший.

    Проблема вже виходить за межі самої Латвії. У Литві останніми тижнями навіть обговорювали можливість тимчасового відновлення внутрішнього прикордонного контролю на кордоні з Латвією через так звану вторинну міграцію. За даними LRT, кількість мігрантів, які потрапляють із Білорусі до Латвії, а потім намагаються рухатися далі через Литву, порівняно з першою половиною минулого року зросла у чотири рази.

    Для країн Балтії ця ситуація створює одразу кілька проблем: додаткове навантаження на прикордонні служби, необхідність посилення фізичної інфраструктури кордону та ризик використання міграційних потоків у ширших гібридних операціях.

    На цьому тлі закриття «Патернієкі» хоча й пояснюється технічною несправністю, відбулося у надзвичайно чутливий момент.

    Латвійська влада поки не заявляла, що нинішній збій пов’язаний із диверсією чи кібератакою. Навпаки, офіційно йдеться саме про технічну проблему інформаційних систем. Тому робити висновки про навмисне втручання без доказів підстав немає.

    Прикордонна служба пообіцяла повідомляти про зміни та відновлення роботи через офіційні канали. До цього часу громадянам рекомендують планувати подорожі іншими маршрутами.

    Таким чином, формально причиною закриття латвійсько-білоруського кордону став збій на пункті «Патернієкі». Проте подія сталася на тлі значно ширшої кризи: Латвія переживає нову хвилю нелегальної міграції з білоруського напрямку, продовжує посилений режим охорони кордону, а сусідні країни вже залучають додаткові сили для допомоги.

    Саме цей фон робить навіть технічне закриття останнього діючого пункту пропуску набагато важливішою подією, ніж звичайна несправність прикордонної системи.

  • Безпрецедентна міграційна хвиля: до іспанської Сеути могли прорватися майже 50 тисяч людей

    Безпрецедентна міграційна хвиля: до іспанської Сеути могли прорватися майже 50 тисяч людей

    Іспанський анклав Сеута на північному узбережжі Африки опинився в центрі безпрецедентної міграційної кризи. За попередніми оцінками іспанських сил безпеки, протягом останніх днів до автономного міста з території Марокко могли нелегально потрапити від 40 до майже 50 тисяч мігрантів. Якщо ці дані підтвердяться офіційно, нинішня хвиля стане найбільшою в історії Сеути та однією з наймасштабніших міграційних криз на зовнішньому кордоні Європейського Союзу.

    Про стрімке погіршення ситуації повідомило іспанське видання El País, посилаючись на попередні оцінки урядових структур та сил безпеки. Водночас агентство Reuters зазначає, що офіційно підтверджена кількість людей, які вже перебувають у Сеуті, поки значно менша, а десятки тисяч інших продовжують намагатися перетнути кордон морем і суходолом.

    Попередні оцінки говорять про майже 50 тисяч людей

    За інформацією El País, перші оцінки Міністерства внутрішніх справ Іспанії свідчать, що за дуже короткий проміжок часу до Сеути могли потрапити понад 40 тисяч мігрантів. Частина джерел оцінює масштаб прориву вже у 49 тисяч осіб, що становить понад половину від населення самого міста, де проживає близько 84 тисяч людей.

    Reuters із посиланням на МВС Іспанії також повідомило про попередню оцінку у 49 тисяч осіб, які могли перетнути кордон із Марокко приблизно за 24 години. Якщо ця інформація підтвердиться, вона стане рекордною для історії автономного міста.

    Водночас офіційний підрахунок триває, тому остаточні цифри можуть змінитися.

    Криза вже перевищила події 2021 року

    Нинішній наплив мігрантів у кілька разів перевищує кризу травня 2021 року, яка до цього вважалася найбільшою.

    Тоді за два дні до Сеути потрапили понад 8–10 тисяч людей після того, як марокканські прикордонні служби фактично припинили стримувати потік мігрантів. Події викликали гостру дипломатичну кризу між Мадридом і Рабатом, а прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес тоді терміново прибув до анклаву та заявив про захист кордонів країни “усіма необхідними засобами”.

    Нинішні масштаби можуть перевершити кризу 2021 року у чотири-п’ять разів.

    Чому саме Сеута

    Сеута є автономним містом Іспанії на північному узбережжі Африки та межує безпосередньо з Марокко. Разом із Мелільєю це єдині сухопутні території Європейського Союзу, що мають спільний кордон з Африкою.

    Саме через це місто вже багато років залишається одним із головних маршрутів нелегальної міграції до ЄС. Люди намагаються потрапити до анклаву різними способами: перепливають море, обходять хвилерізи або долають прикордонні загородження.

    За даними El País, останніми днями значна кількість мігрантів прибувала саме морем, що значно ускладнює процедуру їхнього негайного повернення до Марокко після нещодавнього рішення Верховного суду Іспанії щодо таких випадків.

    Іспанія перекинула військових

    Через різке загострення ситуації влада Іспанії направила до Сеути додаткові підрозділи армії, Цивільної гвардії та Національної поліції.

    За інформацією Reuters, місцеві центри тимчасового розміщення вже працюють із перевантаженням, а тисячі людей перебувають просто неба або на вулицях міста. Уряд намагається організувати гуманітарну допомогу та посилити охорону кордону, щоб не допустити нових масових проривів.

    Іспанський прем’єр Педро Санчес також анонсував візит до Сеути для координації дій центральної влади та місцевої адміністрації.

    Є загиблі під час спроб перетину кордону

    Масова міграція супроводжується людськими жертвами.

    За інформацією El País та інших іспанських ЗМІ, щонайменше 18–19 людей загинули, намагаючись дістатися Сеути морем. Частина мігрантів потонула під час перепливання прибережної ділянки між Марокко та іспанським анклавом.

    Іспанська влада наголошує, що рятувальні операції тривають.

    Політичні наслідки вже обговорюють у Європі

    Нова хвиля нелегальної міграції вже стала предметом дискусій у країнах Європейського Союзу.

    Італійські політики закликали ЄС жорсткіше реагувати на ситуацію, а також порушили питання щодо можливого тимчасового посилення прикордонного контролю всередині Шенгенської зони у разі подальшого загострення міграційної ситуації. Водночас офіційних рішень щодо обмеження дії Шенгенської угоди наразі не ухвалено.

    Експерти зазначають, що нинішня криза має не лише гуманітарний, а й політичний вимір. El País звертає увагу, що різке збільшення кількості мігрантів може бути пов’язане не тільки з економічними чинниками, а й із відносинами між Іспанією та Марокко, які вже неодноразово переживали напружені періоди через питання міграції та прикордонного контролю.

    Наразі іспанська влада продовжує уточнювати кількість людей, які фактично перетнули кордон. Остаточні офіційні дані очікуються після завершення реєстрації мігрантів та оцінки ситуації на місці.

  • Росія може втратити важливий канал зв’язку із Заходом

    Росія може втратити важливий канал зв’язку із Заходом

    Фінляндія готується припинити обслуговування інфраструктури, через яку до Росії надходить значна частина міжнародного інтернет-трафіку. Йдеться про опори ліній електропередач, на яких розміщені волоконно-оптичні кабелі зв’язку. За інформацією російських ЗМІ, вже з наступного року ці об’єкти планують повністю демонтувати.

    Про це повідомляє російське видання “Комерсант”.

    За даними джерел видання на телекомунікаційному ринку РФ, фінська державна енергетична компанія Fingrid вже повідомила російських операторів зв’язку про припинення обслуговування опор ліній електропередач, через які проходять волоконно-оптичні лінії зв’язку (ВОЛЗ). Після завершення робіт опори планують демонтувати, що фактично унеможливить використання цього маршруту для передачі даних.

    Як пояснюють співрозмовники “Комерсанта”, рішення пов’язане з тим, що після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році постачання електроенергії між країнами було припинене. Через це утримання інфраструктури лише заради роботи телекомунікаційних мереж стало економічно невиправданим як для фінської компанії, так і для російських операторів.

    За оцінками джерел видання, після 2022 року саме через Фінляндію проходить близько 60–70% усього закордонного інтернет-трафіку Росії. Інший співрозмовник уточнив, що через лінії електропередач проходить приблизно 30% усіх каналів зв’язку між Росією та Фінляндією, що робить їх одним із ключових маршрутів передачі міжнародних даних.

    Очікується, що демонтаж інфраструктури змусить російських операторів шукати альтернативні маршрути для передачі трафіку. За інформацією “Комерсанта”, найбільші телекомунікаційні компанії вже ведуть переговори з фінськими операторами щодо можливості використання інших каналів зв’язку. Однак поки невідомо, чи вдасться знайти рівноцінну заміну існуючим маршрутам.

    Експерти зазначають, що скорочення кількості міжнародних каналів зв’язку може вплинути на швидкість та стабільність передачі даних між Росією та іншими країнами. Крім того, це потенційно підвищує залежність російського сегмента інтернету від меншої кількості маршрутів, що робить мережу більш вразливою до технічних збоїв або нових обмежень.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Фінляндія поступово скорочує співпрацю з РФ у різних сферах. Країна припинила імпорт російської електроенергії, закрила сухопутний кордон для більшості категорій громадян Росії, а після вступу до НАТО значно посилила заходи безпеки на східному напрямку.

    На цьому тлі Росія стикається й з іншими проблемами у сфері телекомунікацій та цифрових технологій. Зокрема, останнім часом Європейський Союз запровадив санкції проти російської технологічної компанії VK, а також компанії “Комунікаційна платформа”, яка керує державним застосунком Max. ЄС звинувачує їх у сприянні стеженню за користувачами в інтересах російських спецслужб.

    Крім того, у Росії було висунуто обвинувачення засновнику месенджера Telegram Павлу Дурову за статтею про сприяння тероризму. За повідомленнями російських ЗМІ, його також оголосили у міжнародний розшук.

    Поки що фінська сторона офіційно не коментувала інформацію про майбутній демонтаж опор, однак джерела “Комерсанта” стверджують, що відповідні попередження російські оператори вже отримали.

  • Угорщина знову загальмувала вступ України до ЄС

    Угорщина знову загальмувала вступ України до ЄС

    Угорщина вкотре заблокувала просування переговорного процесу щодо вступу України до Європейського Союзу. Цього разу Будапешт відклав відкриття одразу двох переговорних кластерів, що стосуються інтеграції України до єдиного європейського ринку та реформ у сфері економічної й соціальної політики.

    Про це повідомляє Financial Times.

    За інформацією видання, угорська сторона не погодилася на відкриття другого та третього переговорних кластерів у межах процесу вступу України до ЄС. Йдеться про напрями, які охоплюють функціонування єдиного ринку, економічні реформи, соціальну політику та інші ключові сфери, необхідні для подальшого просування переговорів.

    Як зазначає Financial Times, представники політичної команди угорського лідера Петера Мадяра також виступають проти прискорення процедури вступу України до Європейського Союзу. На їхню думку, Київ не повинен отримувати особливих умов чи швидшого шляху до членства.

    Видання наголошує, що останні кроки Будапешта свідчать про небажання угорської влади остаточно змінити свою попередню політику щодо України. Попри очікування окремих європейських дипломатів, що після політичних змін позиція Угорщини може стати більш конструктивною, на практиці Будапешт продовжує стримувати просування переговорного процесу.

    Один із дипломатів Європейського Союзу, слова якого наводить Financial Times, назвав нинішню затримку “тимчасовою перешкодою”. За його оцінкою, проблему ще можна вирішити, однак для цього, найімовірніше, знадобиться пряме політичне втручання на найвищому рівні.

    Європейські посадовці побоюються, що без додаткових переговорів із керівництвом Угорщини процес відкриття нових переговорних кластерів може затягнутися, що вплине на загальний темп євроінтеграції України.

    Угорщина вже тривалий час виступає одним із головних критиків ідеї прискореного вступу України до Європейського Союзу. Прем’єр-міністр країни неодноразово заявляв, що Київ не повинен отримувати жодних преференцій порівняно з державами Західних Балкан, які протягом багатьох років виконують вимоги ЄС і очікують на членство.

    Цю позицію підтвердив і речник угорського уряду. За його словами, Будапешт виступає проти будь-якої “прискореної процедури” для України та наполягає на тому, що всі країни-кандидати мають проходити однаковий шлях інтеграції без винятків.

    На тлі цих розбіжностей давно анонсований саміт між керівництвом Угорщини та президентом України Володимиром Зеленським досі не відбувся, що також свідчить про збереження складнощів у двосторонніх відносинах.

    Попри чергову затримку, у Брюсселі зберігають сподівання, що переговорний процес вдасться розблокувати дипломатичним шляхом. Представники ЄС наголошують, що відкриття нових переговорних кластерів залишається важливим етапом на шляху України до повноправного членства в Європейському Союзі, а тому пошук компромісу з Угорщиною буде одним із пріоритетів найближчих місяців.

  • «Під знаменом Бандери Україна не вступить до ЄС»: у Польщі знову зробили жорстку заяву

    «Під знаменом Бандери Україна не вступить до ЄС»: у Польщі знову зробили жорстку заяву

    Віцепрем’єр-міністр та міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш знову заявив, що історична політика України може стати серйозною перешкодою на шляху її вступу до Європейського Союзу. Польський політик наголосив, що, на його думку, країна-кандидат не може будувати свою національну пам’ять навколо постатей чи організацій, які викликають негативну реакцію в інших державах ЄС. Його слова прозвучали в інтерв’ю польському порталу Wirtualna Polska та вже викликали широкий резонанс як у Польщі, так і в Україні.

    Косіняк-Камиш заявив, що Україна не зможе стати членом Європейського Союзу, якщо продовжить, як він вважає, героїзацію Степана Бандери та діячів українського визвольного руху. Для аргументації своєї позиції він навів приклади інших європейських країн, зазначивши, що сучасна Німеччина не прославляє діячів Другої світової війни, Франція не встановлює пам’ятників маршалу Філіпу Петену, а Хорватія не будує державну політику пам’яті навколо усташів. За словами польського міністра, європейська спільнота не може будуватися на історичних символах, які спричиняють біль іншим народам.

    Окремо глава польського Міноборони окреслив три умови, які, на його думку, необхідні для нормалізації польсько-українського історичного діалогу. По-перше, українська сторона має визнати Волинські події 1943–1944 років геноцидом польського населення. По-друге, має бути забезпечене належне вшанування пам’яті загиблих. Третім етапом він назвав взаємне прощення, яке, на його переконання, можливе лише після встановлення історичної правди.

    Косіняк-Камиш також висловив думку, що переговори про вступ України до Європейського Союзу будуть тривалими та займуть багато років. Він нагадав, що процес розширення ЄС передбачає виконання численних критеріїв, серед яких не лише питання верховенства права, боротьби з корупцією чи адаптації законодавства, а й добросусідські відносини між державами-членами та кандидатами. Міністр також звернув увагу на необхідність виконання вимог у сфері сільського господарства та антикорупційної політики.

    Польський політик критично оцінив і заяви колишнього президента Польщі Анджея Дуди, який раніше говорив про якнайшвидший вступ України до ЄС. На думку Косіняка-Камиша, сьогодні цей процес виглядає значно складнішим, а його успіх залежить насамперед від готовності України виконувати всі умови, які ставить Європейський Союз. Він також заявив, що остаточне рішення щодо підтримки розширення ЄС Польща ухвалюватиме самостійно.

    Водночас тема історичної пам’яті вже кілька місяців залишається одним із найбільш чутливих питань у польсько-українських відносинах. Наприкінці червня цього року Косіняк-Камиш уже робив схожі заяви після дискусії навколо присвоєння українському військовому підрозділу почесної назви, пов’язаної з Українською повстанською армією. Тоді польська сторона також наголошувала, що героїзація діячів ОУН і УПА негативно впливає на взаємну довіру між країнами.

    Водночас навколо вислову «Україна не вступить до ЄС під знаменом Бандери» вже виникала дискусія. Незалежні фактчекери звертали увагу, що під час одного з попередніх інтерв’ю цю фразу спочатку вимовив ведучий як запитання, після чого вона була широко поширена медіа як пряма цитата самого міністра. При цьому Косіняк-Камиш дійсно неодноразово висловлював думку, що історична політика України може стати серйозною перепоною на шляху її європейської інтеграції, хоча формулювання його заяв у різних інтерв’ю відрізнялися.

    Питання історичної пам’яті, зокрема оцінки діяльності Організації українських націоналістів та Української повстанської армії, залишається однією з головних суперечностей між Києвом і Варшавою. Польща офіційно наполягає на продовженні ексгумацій польських жертв Волинської трагедії, розвитку спільних історичних досліджень та досягненні взаєморозуміння щодо оцінки подій Другої світової війни. Українська влада, зі свого боку, неодноразово заявляла про готовність до діалогу та співпраці в питаннях історичної пам’яті, наголошуючи на важливості збереження стратегічного партнерства між двома країнами в умовах повномасштабної війни.

    Попри гострі дискусії навколо історичних тем, Польща залишається одним із ключових союзників України у військовій, гуманітарній та політичній сферах. Варшава продовжує підтримувати український опір російській агресії, однак дедалі частіше наголошує, що історичні питання мають бути вирішені до завершення переговорного процесу щодо членства України в Європейському Союзі.